Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/13955/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 19.09.2022. Зареєстровано: 19.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.09.2022.

Номер судового провадження: 1-кп/761/2768/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022011000000011

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/13955/22
		Провадження №1-кп/761/2768/2022 
		В И Р О К 
		іменем України
		22 серпня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді             ОСОБА_1 
		за участі 
		секретаря судових засідань             ОСОБА_2 
		прокурора                     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		обвинуваченого                 ОСОБА_5 
		захисника                     ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022000000000011, від 25.05.2022 щодо 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Ворзель, Київської області, з повною середньою освітою, не одруженого, працевлаштованого водієм в ТОВ «Мінерал ЦЕС», без постійного місця реєстрації на території України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК
		України,
		в с т а н о в и в :
		 
		Відповідно до вимог ч.2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Відповідно до прийнятого 18січня 2018року Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» РФ чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань РФ. 
		Збройна агресія РФ розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств РФ, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності.
		Відповідно допунктів "а","b","c","d"та"g"статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року застосування РФ збройної сили проти України становить злочин збройної агресії та грубо порушує Меморандум про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням Українидо Договорупро нерозповсюдженняядерної зброї від 5 грудня 1994 року таДоговір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацієювід 31 травня 1997 року.
		Так, 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». 
		Згідно з ст.ст. 1-3 Конституції України, Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. Людина, її життя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч врегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , якому в кримінальному провадженні № 42022000000000518 від 29.04.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, не пізніше 03.04.2022 перебуваючи в смт. Гостомель, Бучанського р-ну, Київської обл, здійснював передачу матеріальних ресурсів представникам окупаційної та збройних формувань РФ на тимчасово окупованій території України, а саме смт. Гостомель. 
		ОСОБА_5 разом з громадянином України ОСОБА_7 систематично обумовлювалось методи передачі матеріальних ресурсів без дотримання заходів конспірації та протидії витоку інформації стороннім особам. 
		Зокрема, в період з 24.02.2022 по 03.04.2022 під час перебування збройних формувань країни-агресора на території України, а саме, смт. Гостомеля, неодноразово здійснювали передачу матеріальних ресурсів з метою отримати преференції від представників збройних формувань російської федерації (далі за текстом  РФ) для подальшого тривалого та безперешкодного проживання на території смт. Гостомеля, а також вільного пересування, для створення уявлення про легітимність дій представників Збройних Сил РФ, надання видимості законності вторгнення та окупації підрозділами Збройних Сил РФ території України, а саме смт. Гостомеля, усвідомлюючи явну протиправність власних дій, налагодив спілкування з представниками Збройних Сил РФ та отримував від останніх засоби існування, в тому числі цигарки та алкогольні напої в обмін на цінну інформацію, а саме інформацію щодо місцевого населення, військовослужбовців, представників територіальної оборони АДРЕСА_2 , учасників бойових дій, які на той період часу перебували на території смт. Гостомеля, а також розташування Збройних Сил України на території м. Ірпінь.
		Разом з тим, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 намагалися залучити для такої протиправної діяльності своїх знайомих та сусідів з метою її здійснення. На виконання злочинного плану, ОСОБА_5 , неодноразово під час розмови з мешканцями смт. Гостомеля закликав до співпраці з представниками Збройних Сил країни-агресора з метою забезпечення власної безпеки, вільного пересування по смт. Гостомелю, а також отримання всіх необхідних умов проживання та необхідних для життя речей.
		В тому числі, ОСОБА_5 будучи водієм вантажного автомобіля  маніпулятора, після вторгнення збройних формувань РФ на територію смт. Гостомеля, використовував службовий автомобіль у власних цілях, в тому числі з метою надання допомоги збройним формуванням країні-агресору у будуванні блок-постів, перевезення вантажів різного характеру, а також надання палива для військової техніки ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		В подальшому, від представників збройних формувань РФ підозрюваний ОСОБА_5 , отримував час від часу вказівки, а саме здійснити перепис громадян, які перебувають в бомбосховищі, яке знаходиться в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , а також надати та встановити актуальні дані та місцеперебування щодо військовослужбовців, представників територіальної оборони АДРЕСА_2 , учасників бойових дій, активних проукраїнських громадян.
		Таким чином, ОСОБА_5 , вчинив передачу матеріальнихресурсів збройнимформуванням держави-агресора, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.111-1 ККУкраїни. 
		Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення наведені вище. 
		Так, обвинувачений ОСОБА_5 вказав, що в середині березня до їх селища вторглися військові РФ та на їх вимогу він надавав їм допомогу в частині будування блок-постів, перевезення вантажу різного характеру, надання палива для військової техніки ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також повідомляв про населенні пункти, які розташовані поблизу. Вину визнає, шкодує про вчинене та розкаюється. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів у даному кримінальному провадженні по фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_5 щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини за кримінальним правопорушенням, розміру шкоди, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним, у зв`язку із відсутністю сумнівів правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.
		Таким чином, судовим розглядом, який проведено відповідно до вимог ст. 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, встановлено винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, за вчинення якого він підлягає покаранню. 
		Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 111-1 КК України, як передача матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора.
		Інші кваліфікуючі ознаки за ч.4 ст.111-1 КК України наведені стороною обвинувачення в обвинувальному акті при викладенні правової кваліфікації, не узгоджуються з фактичними обставинами за яких сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_5 вчинення даного кримінального правопорушення.
		Зокрема, у фактичних обставинах не йдеться про здійснення господарської діяльності ОСОБА_5 у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, судом таких обставин в ході судового розгляду також не встановлено, а тому судом виключається із правової кваліфікації посилання на такі кваліфікуючі ознаки.
		Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. 
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані, які характеризують його особу, стан здоров`я, вік обвинуваченого, сімейний стан, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		Так, ОСОБА_5 , раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення вперше, дане кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України є нетяжким кримінальним правопорушенням, він офіційно працевлаштований, не одружений на утриманні осіб не має. 
		У відповідності до ст. 66 КК України, суд вважає за можливе врахувати в якості обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		Обставин,які бобтяжували покаранняОСОБА_5 , у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено. 
		На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, наведені вище, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за доцільне призначити ОСОБА_5 , покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 111-1 КК України, оскільки таке покарання буде справедливим, необхідним, достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, призначеним відповідно до загальних засад, визначених ст. 65 КК України.
		Водночас, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , процесуальну поведінку останнього, усвідомлення ним протиправності вчиненого, щире бажаннявиправитись, наявність місця проживання, суд вважає можливим перевиховання і виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а тому звільняє його від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку та покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Враховуючі положення ст. 77 КК України, суд не призначає ОСОБА_5 додаткове покарання у виді конфіскації майна, передбачене санкцією ч. 4 ст. 111-1 КК України. 
		Підстав для застосування запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу суд не вбачає. 
		Керуючись ст.ст. 368-371, 374 КПК України, суд
		 
		у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_5 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
		На підставі ст.75 КК України  ОСОБА_5  звільнити від відбування призначеного покарання, з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.
		Згідно зі ст. 76 КК України покласти на  ОСОБА_5  обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а особою, що утримується під вартою протягом цього ж строку з моменту отримання копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...