Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 751/1613/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 19.09.2022. Зареєстровано: 19.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2022.
Дата набрання законної сили: 19.09.2022
Номер судового провадження: 11-кп/4823/406/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022100150000088

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 751/1613/22 Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-кп/4823/406/22  Категорія - ч.2 ст. 365 КК України.  Доповідач         ОСОБА_2  
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		19 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
		 
		Головуючого-суддіОСОБА_2  
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		за участі секретаря ОСОБА_5 
		 
		сторін кримінального провадження
		захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_6 
		прокурора ОСОБА_7  
		 
		Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62022100150000088 від 20 травня 2022 року, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_6  на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 червня 2022 року, 
		 
		щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжина Чернігівської області, громадянина України, раніше не судимого, військовослужбовця Збройних Сил України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в цьому АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162,ч. 2 ст. 365,ч. 1 ст. 396 КК України,
		 
		 В С Т А Н О В И Л А :
		 
		Цим вироком затверджено угоду про визнання винуватості від 24 травня 2022 року, укладену між прокурором відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_8 .
		ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 396 КК України і йому призначено покарання, узгоджене сторонами:
		- за ч. 2 ст. 162 КК України у виді 3 років позбавлення волі;
		- за ч. 2 ст. 365 КК України 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Національної поліції України строком на 2 роки;
		- за ч. 1 ст. 396 КК України 2 роки позбавлення волі.
		На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначене покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Національної поліції України строком на 2 роки.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнений від відбування покарання, якщо протягом іспитового строку 1 рік 6 місяців не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		 
		В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_6 просить вирок суду в частині визначеного ОСОБА_8 іспитового строку змінити та, на підставі ст. 75 КК України зменшити іспитовий строк на 1 рік, вважає призначений судом випробувальний термін занадто суворим, з огляду на наявність пом`якшуючих обставин та обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення.
		 
		До початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_6 направив на адресу суду клопотання ОСОБА_8 про зупинення розгляду справи у зв`язку з його мобілізацією до лав Збройних Сил України, як такого що проходить військову службу поза межами АДРЕСА_1 , до його звільнення з військової служби.
		 
		Сторонам у кримінальному провадженні поставлене питання про відповідність поданої апеляційної скарги захисника положенням ч. 4 ст. 394 КПК України.
		Прокурор вказував на те, що апеляційна скарга не підлягає розгляду в апеляційному порядку, як така, що подана на вирок, який оскарженню з наведених захисником підстав не підлягає і суд повинен закрити апеляційне провадження.
		Захисник вважає, що іспитовий строк має пряме відношення до покарання і він має право на оскарження визначення терміну іспитового строку.
		Заслухавши думки сторін, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
		Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
		Водночас право на доступ до суду не є абсолютним і підлягає дозволеним обмеженням, зокрема, щодо кола судових рішень, які можуть бути переглянуті в апеляційному порядку. Такі обмеження не шкодять самій суті права доступу до суду, переслідують легітимну мету - ефективний розгляд судом лише справ відповідного рівня значущості, а також обґрунтовані пропорційністю між застосованими засобами і поставленою метою.
		Так, кримінальним процесуальним законом визначено суттєві особливості розгляду кримінальних проваджень на підставі угод (диференціація процесуальної форми). Главою 35 КПК встановлено умови, за яких може бути укладено угоду про примирення або угоду про визнання винуватості, вимоги до змісту угоди, наслідки укладення та затвердження угоди, порядок судового провадження на підставі угоди.
		За змістом ч. 2 ст. 473 КПК України, одним із наслідків укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу.
		Частина 4 статті 475 КПК України передбачає, що вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, на підставах, передбачених ст. 394 цього Кодексу.
		Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди.
		Зі змісту апеляційної скарги захисника вбачається, що як на підставу для оскарження вироку місцевого суду він посилався на призначення ОСОБА_8 іспитового строку тривалістю 1 рік 6 місяців, який вважає надто суворим і таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. У зв`язку з цим просив апеляційний суд змінити вирок та призначити обвинуваченому покарання відповідно до умов угоди та звільнити від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік. 
		У той же час, згідно з ч. 1 ст. 472 КПК України ,в угоді про визнання винуватості визначаються, серед іншого, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.
		На аудіо запису судового засідання від 20 червня 2022 року зафіксоване те, що прокурор, обвинувачений та захисник просили суд затвердити угоду і призначити ОСОБА_8 покарання згідно з угодою про визнання винуватості. Прокурор пояснив, що відповідно до позиції Верховного Суду в угоді не прописаний термін іспитового строку, який має визначити суд на свій розсуд. Під час виступу прокурор просив призначити ОСОБА_8 іспитовий строк 2 роки, захисник, вказуючи на ряд пом`якшуючих обставин та позитивних даних про особу винного просив призначити мінімальний термін іспитового строку.
		При цьому відповідно до вимог ст. 474 КПК України суд, окрім іншого, з`ясував у обвинуваченого, чи розуміє він наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 КПК України, а також вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
		З долученої до матеріалів кримінального провадження угоди від 24 травня 2022 року, між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_8 , за участю захисника адвоката ОСОБА_6 , вбачається, що сторони погодилися на призначення ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 162 КК України у виді 3 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 365 КК України 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Національної поліції України строком на 2 роки; за ч. 1 ст. 396 КК України 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, погоджене ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Національної поліції України строком на 2 роки і звільнення ОСОБА_8 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з покладенням на останнього обов`язків, визначених ст. 76 КК України.
		При цьому, в повній відповідності з усталеною судовою практикою застосування кримінально-процесуальних норм щодо угод, в названій угоді про визнання винуватості не було визначено конкретний термін іспитового строку, який необхідно було застосувати до підозрюваного у випадку затвердження угоди, оскільки вирішення цього питання належить до дискреційних повноважень суду в межах, визначених ст. 75 КК України.
		Таким чином, можливість визначення судом, у випадку затвердження угоди, тривалості іспитового строку в межах, визначених ст. 75 КК України, тобто на строк від одного до трьох років, з одного боку, та відмова обвинуваченого від права на апеляційне оскарження, крім випадків, передбачених ст. 394 КПК України, з іншого боку, становили передбачувані наслідки укладення угоди про визнання винуватості, з якими ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_6 добровільно погодились.
		Судом першої інстанції затверджено угоду про визнання винуватості та призначено ОСОБА_8 узгоджене сторонами угоди остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади в органах Національної поліції України на строк 2 роки з звільненням засудженого від його відбування з випробуванням, у чіткій відповідності з умовами укладеної сторонами угоди. На підставі ч. 3 ст. 75 КК України тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. 
		Судове провадження проведено з дотриманням передбаченої ст. 474 КПК України процедури.
		Таким чином, оскільки визначення судом першої інстанції тривалості іспитового строку в межах, визначених ст. 75 КК України, само по собі не може свідчити про призначення покарання більш суворого ніж узгоджено сторонами угоди, з урахуванням положень ст. 394 КПК України вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 червня 2022 року, не міг бути оскаржений стороною захисту з підстав незгоди з визначеною судом першої інстанції тривалістю іспитового строку. 
		У зв`язку з цим, апеляційний суд помилково прийняв рішення про наявність підстав для відкриття провадження щодо вироку на підставі угоди про визнання винуватості з наведених в апеляційній скарзі захисника підстав.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, що знайшла відображення зокрема у рішенні у справі «Мельник проти України», право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
		Колегія суддів також зважає на позицію Верховного Суду, викладену в постанові № 51-7299км18 від 27 лютого 2019 року, згідно якої, якщо після відкриття апеляційного провадження буде встановлено, що воно відкрите за апеляційною скаргою на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження.
		 
		Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 424 КПК України колегія суддів, -
		 
		 У Х В А Л И Л А :
		 
		Апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 червня 2022 року щодо ОСОБА_8 , - закрити.
		 
		Ухвала набуває законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення. 
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_9  ОСОБА_10  ОСОБА_11

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...