Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/8118/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 19.09.2022. Зареєстровано: 19.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2022.
Дата набрання законної сили: 18.10.2022
Номер судового провадження: 2/465/1619/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		465/8118/21 
		2/465/1619/22 
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		16.09.2022 року                                                                        м. Львів
		Франківський районний суд м. Львова у складі:
		головуючої-судді Марків Ю.С.
		за участю секретаря судового засідання Чапля В.С.
		розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
		З урахуванням заяви про зміну (доповнення) предмету позову та клопотання про заміну відповідача, просила стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на свою користь 11300 (одинадцять тисяч триста) грн. страхового відшкодування у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та стягнути з Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" 15080.32 (п`ятнадцять тисяч вісімдесят) гривень 32 копійки витрат на лікування та 500000 (п`ятсот тисяч) гривень моральної шкоди.
		Свої позовні вимоги обгрунтовувала тим, що 02.11.2015 близько 11 год. 30 хв. по вул. Сахарова, поблизу будинку 52 у м. Львові відбулася дорожньо-транспортна пригода, а саме наїзд трамвайного вагона КТ4-СУ, з реєстраційним номером НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 , працюючого водієм в ЛКП "Львівелектротранс", на пішохода ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Вироком Франківського районного суду м. Львова від 09.06.2021 року у справі 465/634/20, що набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік. На підставі ст.76 КК України покладено на обвинуваченого ОСОБА_2 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи. 
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач отримала тілесні ушкодження: закриті переломи лнних та сідничних кісток з обидвох сторін з порушенням функції тазових органів, закритий перелом правої крижової кістки, закритий перелом поперечного паростку 5-го поперекового хребця, закритий звих лівої плечової кістки, забій грудної клітки з поступленням повітря у праву плевральну порожнину. Струс головного мозку. Вказані травми були небезпечними для життя на момент заподіяння та відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.
		З 02.11.2015 року по 15.01.2016 року ОСОБА_1 за наслідками отриманих травм перебувала на лікуванні в Комунальній 8-мій клінічній лікарні м. Львова. При поступленні позивача взято в операційну, де розпочато проведення протишокових заходів, рентген, виправлено звих лівої плечової кістки, зроблено пункцію грудної клітки, діагностовано правобічний пневмоторакс, поставлено дренаж, призначено ЛФК та медикаментозне лікування. ЇЇ турбували болі в тазу, плечовому суглобі, головні болі. Після виписки було рекомендовано ходьба з ходунками 3.5 місяці, масаж, лікувальна фізкультура та прийом медикаментів.
		З 12.02.2016 року по 25.03.2016 року позивач, за наслідками отриманих в ДТП травм, перебувала на лікуванні у Комунальній міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги в м. Львові. Скаржилась на слабкість в правій нозі, біль та порушення рухів в лівому колінному суглобі, обмеження рухів в лівій руці та болі в лівому плечовому суглобі, різко утруднену ходу. Було констатовано розлад сечопуску по типу періодичного нетримання. Рекомендовано медикаментозне та немедикаментозне лікування, консультації нейрохірурга з метою вирішення питання оперативного втручання.
		За наслідками отриманих травм ОСОБА_1 з 16.05.2019 по 19.05.2019 року лікувалась в Італії, де було проведено хірургічне втручання для підтримки купола піхви. Заплановано оперативне втручання з приводу нетримання сечі та з приводу ураження сухожилля лівого плеча. 
		Позивач проходила лікування у КНП "5-А міська клінічна лікарня м. Львова" та продовжує курс лікування в травматолога, невропатолога, уролога, гінеколога, кардіолога. В даний час проходить курс лікування в хірурга-ортопеда по лікуванню колінних суглобів і спини. Внаслідок деформації тіла хвора пересувається з труднощами, ліва рука не піднімається. Діагностовано енцефалопатію головного мозку через отриманий струс мозку у ДТП, а також діагностовано кардіопатію. Протягом останніх двох років відбулося значне зниження слуху на праве вухо, останні аналізи крові та сечі підтверджують значні відхилення від норми.
		На лікування вона витратила значну суму коштів, більшість з таких витрат були понесені за кордоном, частину квитанцій за придбані медикаменти вона не зберегла. Однак, має підтвердження понесених витрат на лікування у зв`язку з травмами, отриманими в дорожньо-транспортній пригоді на суму в розмірі 15080.32 (п`ятнадцять тисяч вісімдесят) гривень 32 копійки витрат на лікування.
		Зазначає, що їй було завдано значної моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок ДТП 02.11.2015 року, яку вона оцінює в 500000 (п`ятсот тисяч) гривень з огляду на те, що внаслідок наїзду трамвая вона отримала тяжкі травми, які завдали непоправної шкоди здоров`ю, тіло було дуже понівеченим, а лікування продовжується й досі. Позивач тривалий час була позбавлена можливості самостійно пересуватися та вставала й рухалась за допомогою ходунків. Для того, щоб мати можливість рухатися проходила курс спеціальних масажів, які спричиняли їй сильні фізичні болі. Функція ходи повністю не відновлена й досі, кожен рух для неї нестерпна біль. Порушення функції ходи суттєво зменшило її рухливість, однак до ДТП позивач була активною людиною. Ліва рука тепер не піднімається. Позивачу стало складно готувати їсти та обслуговувати себе. Внаслідок ушкодження тазових органів у позивача нетримання сечі, яке триває по цей час. З огляду на складність пересування та похилий вік, нетримання сечі створює дискомфорт та позбавляє можливості вільно почувати себе у суспільстві. Позивач змушена користуватись памперсами, часто ходить в туалет та не може їздити на далекі відстані. Тіло позивача стало повністю сконфігурованим, непропорційним. Позивач стала тяжко переносити зміну погоди, оскільки страшенно ниє все тіло і кістки, особливо тазові, які були найбільш пошкоджені у ДТП. Через нейропатію правого гомілкого нерва у неї довго не рухалась права нога. По цей час її мучать страшні болі у спині, ногах та колінних суглобах. Ноги дуже замерзають і для того, щоб заснути позивач змушена постійно робити теплі трав`яні ванни на ніч. Для того, щоб полегшити болі позивач використовує засоби альтернативної медицини. Зазначає, що. після ДТП її життя зазнало непоправних змін. Позивач змушена доживати своє життя в болях та стражданнях, оскільки відчуває власну безпорадність. Вона позбавлена можливості насолоджуватись життям. Решту свого життя тепер вона повинна лікуватись та проходити обстеження. Сон став порушений, вона часто перебуває у депресії, змушена приймати антидепресанти. Попереду ще заплановані оперативні втручання з приводу нетримання сечі та з приводу ураження сухожилля лівого плеча. Після ДТП пройшло вже багато років, проте відновити здоров`я їй не вдалося.
		Вважає, що оскільки, водій трамвая КТ4-СУ, з реєстраційним номером НОМЕР_1, ОСОБА_2 , з вини якого заподіяно шкоду позивачу, перебував у трудових відносинах з ЛКП "Львівелектротранс", то останнє в силу положень ч. 1 ст. 1172 ЦК України має відшкодувати позивачу шкоду, заподіяну працівником ЛКП "Львівелектротранс" при експлуатації трамвая, а саме 15080.32 (п`ятнадцять тисяч вісімдесят) гривень 32 копійки витрат на лікування та 500000 (п`ятсот тисяч) гривень моральної шкоди.
		Окрім того, позивач зазначає, що станом на дату ДТП 02.11.2015 року трамвай КТ4-СУ, з реєстраційним номером НОМЕР_1 був забезпечений у ТДВ СТДВ "Глобус" за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспортного засобу №0000109/331 від 14.04.2015 року. 
		Правонаступником ТДВ СТДВ "Глобус" є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", на якого покладено обов`язок здійснти виплату страхового відшкодування за Договором №0000109/331 від 14.04.2015 року в розмірі 11300,00 грн. 
		Представник позивача позовні вимоги, з урахуванням уточнень, підтримала в повному обсязі, просила такі задовольнити. В подальшому подала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача.
		За клопотанням ЛКП "Львівелектротранс" було залучено третю особу - водія трамвай КТ4-СУ, з реєстраційним номером НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який під час розгляду справи зазначив, що розмір моральної шкоди є завищеним. Пояснив суду, що за 7 років з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди будь-якої моральної чи матеріальної шкоди позивачці не відшкодував.
		ЛКП "Львівелектротранс" правом на подання відзиву не скористалось, представником було подано заяву свідка в якій підтверджено факт перебування ОСОБА_2 в трудових відносинах з ЛКП "Львівелектротранс" станом на 05.11.2015 року, а також заперечення проти попереднього розрахунку суми судових витрат позивача та заяву про розгляд справи за його відсутності.
		Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" подало відзив на позовну заяву в якому зазначило, що згідно з договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспортного засобу №0000109/331 від 14.04.2015 року позивачці підлягає відшкодуванню 11300,00 грн. страхового відшкодування за 118 днів тимчасової непрацездатності. Однак, позивач не зверталася до Приватного акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" у встановленому Договором порядку, а тому позов є безпідставним, необґрунтованим та передчасним.
		В судове засідання представник відповідача ПрАТ "СК "Українська страхова група" не з`явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення такого. Разом з тим, в попередні судові засідання представник відповідача не з`являвся, зокрема неодноразово подаючи клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з введенням воєнного стану, перебування представника відповідача в інших судових процесах та інше.
		Допитаний під час судового розгляду за клопотанням позивача свідок ОСОБА_3 , пояснила, що ОСОБА_1 є її матір`ю, яка у дорожньо-транспортній пригоді, що відбулася 02.11.2015 року зазнала тяжких ушкоджень, довго не могла ходити, раніше була здоровою та активною людиною, а тепер має серйозні проблеми зі здоров`ям, дуже комплексує з приводу того, що її тіло стало непропорційним, оскільки з однієї сторони велика яма, а з іншої випирає гуля. Їй важко підібрати одяг. Страждає на нетримання сечі, змушена використовувати памперси. Тяжко пересувається, стала депресивною, відвідує психолога. Має сильні фізичні болі та очікує на операцію проти нетримання сечі, оскільки перша така операція не допомогла.
		Допитаний під час судового розгляду за клопотанням позивача свідок ОСОБА_4 , пояснив що є сином ОСОБА_1 , яка у дорожньо-транспортній пригоді, що відбулася 02.11.2015 року зазнала тяжких ушкоджень, після якої ледве вижила. Після ДТП вона стала іншою людиною, мучиться від болей, тяжко пересувається та обслуговує себе, соромиться спілкуватися з родичами, оскільки її тіло стало непропорційним та з`явилося нетримання сечі, стала менше спілкуватися з внуками через те, що не є такою активною, як раніше, раніше була веселою та життєрадісною, а тепер всі розмови тільки про те, яка вона хвора.
		Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
		Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Судом встановлено, що 02.11.2015 близько 11 год. 30 хв. по вул. Сахарова, поблизу будинку 52 у м. Львові відбулася дорожньо-транспортна пригода, а саме наїзд трамвайного вагона КТ4-СУ, з реєстраційним номером НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 , працюючого водієм в ЛКП "Львівелектротранс", на пішохода ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Вироком Франківського районного суду м. Львова від 09.06.2021 року у справі 465/634/20, що набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік. На підставі ст.76 КК України покладено на обвинуваченого ОСОБА_2 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи. 
		ОСОБА_2 на момент керування трамваєм КТ4-СУ з реєстраційним номером НОМЕР_1 працював в ЛКП "Львівелектротранс" на посаді водія трамвая 3-го класу. Трудові відносини були оформлені наказом № 164-п від 15.04.2015 року. ОСОБА_2 вийшов на маршрут 05.11.2015 року в силу виконання своїх трудових обов`язків (п.1 та п. 2 Заяви свідка від 15.12.2021 року).
		Згідно висновку експерта № 508/17 від 29.11.2017 року за наслідками проведеної судово-медичної експертизи, ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди 05.11.2015 отримала наступні тілесні ушкодження: закриті переломи лнних та сідничних кісток з обидвох сторін з порушенням функції тазових органів, закритий перелом правої крижової кістки, закритий перелом поперечного паростку 5-го поперекового хребця, закритий звих лівої плечової кістки, забій грудної клітки з поступленням повітря у праву плевральну порожнину. Струс головного мозку. Вказані травми були небезпечними для життя на момент заподіяння та відносяться до тяжкого тілесного ушкодження. 
		З виписки №11333 вбачається, що з 02.11.2015 року по 15.01.2016 року ОСОБА_1 за наслідками отриманих травм перебувала на лікуванні в Комунальній 8-мій клінічній лікарні м. Львова. При поступленні хвору взято в операційну, де розпочато проведення протишокових заходів, рентген, виправлено звих лівої плечової кістки, зроблено пункцію грудної клітки, діагностовано правобічний пневмоторакс, поставлено дренаж, призначено ЛФК та медикаментозне лікування. Потерпілу турбували болі в тазу, плечовому суглобі, головні болі. Після виписки рекомендовано ходьба з ходунками 3.5 місяці, масаж, лікувальна фізкультура та прийом медикаментів.
		З виписки №3833 вбачається, що з 12.02.2016 року по 25.03.2016 року ОСОБА_1 за наслідками отриманих травм перебувала на лікуванні у Комунальній міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги в м. Львові та довідками з переліком використаних медикаментів від 01.11.2016 року. Потерпіла скаржилась на слабкість в правій нозі, біль та порушення рухів в лівому колінному суглобі, обмеження рухів в лівій руці та болі в лівому плечовому суглобі, різко утруднену ходу. Було констатовано розлад сечопуску по типу періодичного нетримання. Рекомендовано медикаментозне та немедикаментозне лікування, консультації нейрохірурга з метою вирішення питання оперативного втручання.
		Згідно довідки від 19.02.2020 року, виданої лікарем-хірургом позивач з 16.05.2019 по 19.05.2019 року лікувалась в Італії, де було проведено хірургічне втручання для підтримки купола піхви. Заплановано оперативне втручання з приводу нетримання сечі та з приводу ураження сухожилля лівого плеча. 
		Згідно виписки від 05.10.2021 року, Позивач проходила лікування у КНП "5-А міська клінічна лікарня м. Львова" та згідно довідки, виданої сімейним лікарем 05.10.2021 року, після ДТП 02.11.2015 року ОСОБА_1 продовжує курс лікування в травматолога, невропатолога, уролога, гінеколога, кардіолога. В даний час проходить курс лікування в хірурга-ортопеда по лікуванню колінних суглобів і спини. Внаслідок деформації тіла хвора пересувається з труднощами, ліва рука не піднімається. Діагностовано енцефалопатію головного мозку через отриманий струс мозку у ДТП, а також діагностовано кардіопатію. Протягом останніх двох років відбулося значне зниження слуху на праве вухо, останні аналізи крові та сечі підтверджують значні відхилення від норми. Стан хворої можна вважати незадовільним, вона приймає значну кількість лікарств, в тому числі знеболюючі, снодійні та заспокійливі.
		У зв`язку з травмами, отриманими у дорожньо-транспортній пригоди позивач понесла витрати на лікування в розмірі 15080.32 грн., згідно наданих суду чеків та квитанцій, що підтверджують такі витрати.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
		Як вже було зазначено судом, на день вчинення ДТП, ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ЛКП "Львівелектротранс", а тому відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, якщо шкоду завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків, зобов`язання щодо її відшкодування покладається на роботодавця. Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст.1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).
		Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами.
		Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21.09.2016 року у справі №6-933цс16.
		Відповідно до ч.2, 3, 4 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		На особу, яка перебуває в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно.
		Особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку із виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
		До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 року у справі №426/16825/16-ц (провадження №14-497цс18).
		На підставі встановлених обставин згідно наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що неправомірними діями ОСОБА_2 , який під час виконання трудових обов`язків водія трамвая ЛКП "Львівелектротранс", 05.11.2015 року під час керування трамваєм КТ4-СУ з реєстраційним номером НОМЕР_1 скоїв дорожньо-транспортну пригоду внаслідок якої завдано шкоди здоров`ю позивачу та заподіяно моральну шкоду у зв`язку з отриманими ушкодженнями. Суд приходить до переконання, що в силу положень ст. 1172 ЦК України ЛКП "Львівелектротранс" зобов`язане відшкодувавати позивачу 15080.32 (п`ятнадцять тисяч вісімдесят) гривень 32 копійки витрат на лікування.
		Окрім того, відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
		При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		За змістом ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.
		Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
		При оцінці обґрунтованості вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
		З огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
		Визначаючи розмір належної до компенсації моральної шкоди, суд виходить з наступного.
		У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із ступеня завданих позивачу тілесних ушкоджень - вони за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили втрату працездатності, ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані перенесенням нею фізичного болю, часом знаходження позивача на лікуванні. Також, суд враховує неможливість відновлення здоров`я до попереднього стану, наслідки отриманих ушкоджень, які потягли за собою порушення функцій багатьох органів, можливостей пересування, справляння природних потреб, зміну тілобудови та емоційного стану позивача. Окрім цього, судом враховується, що за 7 років з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди водій трамваю - ОСОБА_2 не вибачився перед позивачкою, яка є потерпілою від дорожньо-транспортної пригоди, такій не відшкодовано жодної матеріальної та моральної шкоди.
		Вказані ушкодження здоров`я безумовно потягнули за собою заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає у порушенні звичного способу життя, нормальних життєвих зв`язків, у фізичному болю та стражданнях, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
		Окрім цього, як вбачається з досліджених у судовому засіданні доказів, позивачка до сьогоднішнього дня продовжує лікування внаслідок ушкоджень, завданих їй дорожньо-транспортною пригодою, хоча й від моменту настання такої минуло більше семи років.
		При визначенні розміру моральної шкоди суд також враховує, доведену у встановленому порядку, вину ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
		На підставі викладеного та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, з урахуванням вимог розумності та справедливості суд вважає, що на користь позивача до відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню грошова сума в розмірі 200000,00 грн. Такий розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди суд вважає розумним та співмірним з моральними стражданнями, які заподіяні позивачу.
		Визначений позивачем ОСОБА_1 розмір моральної шкоди в сумі 500000,00 грн. суд вважає завищеним та таким, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, позивачем не подано суду належних і допустимих доказів на підтвердження запропонованого ним розміру моральної шкоди у розмірі 500000,00 грн., тобто значно більшого у порівнянні з тим, який було визначено судом.
		Суд також врахував правову позицію Верховного Суду висловленої у постанові ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі за № 752/17832/14-ц, а саме, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Судом також встановлено, що станом на дату ДТП 02.11.2015 року трамвай КТ4-СУ, з реєстраційним номером НОМЕР_1 був забезпечений у ТДВ СТДВ "Глобус" за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспортного засобу №0000109/331 від 14.04.2015 року (надалі по тексту - Договір). 
		Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником ТДВ СТДВ "Глобус", яке припинено внаслідок реорганізації, є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група".
		Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
		Відтак, до ПрАТ "СК "УСГ", як до правонаступника ТДВ СТДВ "Глобус", перейшли зобов`язання перед позивачем за Договором.
		Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
		Відповідно до ч. 1 ст. 985 ЦК України, страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, якому кореспондує п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
		Відповідно до п. 3 Договору, його предметом є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з цивільною відповідальністю Страхувальника, як власника наземного транспорту за шкоду, завдану ним третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме життю або здоров`ю фізичних осіб, їхньому майну та/або майну юридичних осіб.
		Згідно пп. 7.1 п. 7 Договору ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить 50000 грн. з франшизою 500 грн.
		Відповідно до підпункту 20.3.3. п. 3 розділу 20 Договору, за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди Страховик здійснює виплату страхового відшкодування в разі тимчасової втрати третьою особою працездатності за кожну добу - в розмірі 0.2 відсотка, але не більше 50 відсотків страхової суми.
		Тобто, за кожну добу перебування в медичному закладі, Страховик зобов`язаний сплатити потерпілій 100 грн. (50000*0.2%).
		Загальна кількість днів тимчасової непрацездатності позивача згідно наданих медичних виписок становить: 75 (з 02.11.2015 року по 15.01.2016 року) + 43 (з 12.02.2016 року по 25.03.2016 року) =118.
		Відтак, виплаті Страховиком згідно Договору підлягає 118 днів * 100 грн. - 500 грн. франшизи =11300 грн. страхового відшкодування, що ним не заперечується.
		Судом також встановлено, що позивач не зверталася до ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" в досудовому порядку з заявою про відшкодування 11300 грн. шкоди, завданої тимчасовою працездатністю.
		Однак, суд критично оцінює твердження ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" про безпідставність та передчасність позовних вимог в частині вимог до цього відповідача.
		Так, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02 №15-рп/2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів), право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. 
		Відтак, позов в цій частині підлягає до задоволення з огляду на те, що позивач не позбавлена права відразу звернутися до суду для захисту свого права.
		Щодо стягнення зі сторін судових витрат на правову допомогу на користь позивача, суд приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Відповідно до ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Як вже зазначалось, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
		Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 , 02.03.2021 року укладено договір б/н про надання професійної правничої (правової) допомоги з Адвокатським об`єднанням "Гранд Груп Партнерс", відповідно до умов якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати клієнту професійну правничу (правову) допомогу у справах за фактом ДТП, що мала місце 02.11.2015 року близько 11 год. 30 хв. у АДРЕСА_1 за участю трамвая "КТ-4СУ", бортовий номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_1 , яка отримала тілесні ушкодження, в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
		Відповідно до Розрахунку розміру професійної правничої (правової) допомоги у справі за позовом ОСОБА_1 до ЛКП Львівелектротранс" про відшкодування шкоди, адвокатом надано наступні види правничої (правової) допомоги: - юридична консультація (1.5 год.) загальною вартістю 2400,00 грн.; - підготовка до написання позовної заяви (аналіз законодавства і судової практики щодо відшкодування шкоди) (4 год.) загальною вартістю 6400,00 грн.; - підготовка до написання позовної заяви (збір та аналіз доказів) (4 год.) загальною вартістю 6400,00 грн.; - складання та написання позовної заяви (3 год.) загальною вартістю 4800,00 грн. Загальна вартість наданих адвокатом послуг - 20000,00 грн.
		З рахунку-фактури №10-09/01 від 10.09.2021 року та квитанції про оплату №104617655 від 10.09.2021 року вбачається, що ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 сплачено АО "Гранд Груп Партнерс" 20000,00 грн. за надання професійної правової допомоги згідно Договору від 02.03.2021 року.
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.
		Суд також звертає увагу сторін на висновки у постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 від 24.10.2019 року та 07.11.2019 року та у справі №922/2685/19 від 08.04.2020 року, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		Відтак, виходячи з критерію реальності та фактичного надання адвокатських послуг, встановлення їхньої дійсності та необхідності під час розгляду даної справи, виходячи з конкретних обставин даної справи, суд вважає, що підлягають до стягнення витрати позивача на правову допомогу частково, оскільки, зважаючи складність справи, з врахуванням часу, необхідного на підготовку до даної справи в такій категорії справ, обсягу наданих послуг, суд вважає, що сума на відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 11200,00 грн. (підготовка до написання позовної заяви та складання, написання позовної заяви) є розумною та не завищеною.
		Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат на правову допомогу, пов`язаних з юридичною консультацією та підготовкою до написання позовної заяви суд вказує, що такі не підлягають до стягнення з відповідачів на користь позивача, оскільки як послуги з юридичної консульатції включаються у надання послуги з підготовки до написання позовної заяви, що якої судом задоволено стягнення судових витрат на правову допомогу на користь позивачки.
		Щодо підготовки до написання позовної заяви суд зазначає, що п.2 та п.3 вищевказаного розрахунку дублюють один одного.
		Разом з тим, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи, що позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково, а саме на 43,01%, до стягнення підлягають судові витрати позивача на правову допомогу в розмірі 4817,12 грн.
		Щодо розподілу витрат, понесених позивачем на професійну правову допомогу між відповідачами, суд зазначає, що таку слід розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог у справі, а саме з відповідача ПрАТ "СК "Українська страхова група" слід стягнути 240,37 гривень (4,99% стягнутих коштів від загальної суми відшкодування, яку просив стягнути позивач), а з відповідача ЛКП "Львівелектротранс" слід стягнути 4576,75 гривень (95,01 % стягнутих коштів від загальної суми відшкодування, яку просив стягнути позивач).
		Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.
		Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2021 року становить 2270,00 грн.
		Таким чином, відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача ЛКП "Львівелектротранс" підлягає стягненню на користь держави судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 2150,80 грн., а з відповідача ПрАТ "СК "УСГ" судовий збір на користь держави в сумі 908,00 грн.
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 263, 265, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволити частково.
		Стягнути з Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" на користь ОСОБА_1 15080 (п`ятнадцять тисяч вісімдесят) гривень 32 коп. матеріальної шкоди, пов`язаної з лікуванням.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь ОСОБА_1 11300 (одинадцять тисяч триста) гривень 00 коп. страхового відшкодування у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
		Стягнути з Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" на користь ОСОБА_1 200000 (двісті тисяч) гривень 00 коп. моральної шкоди.
		В решті позовних вимог відмовити.
		Стягнути з Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" на користь держави 2150 (дві тисячі сто п`ятдесят) гривень 80 коп. судового збору.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь держави 908 (дев`ятсот вісім) гривні 00 коп. судового збору.
		Стягнути з Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" на користь ОСОБА_1 4576 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят шість) гривень 75 коп. судових витрат на правову допомогу.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь ОСОБА_1 240 (двісті сорок) гривень 37 коп. судових витрат на правову допомогу.
		Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
		Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", код ЄДРПОУ 30859524, адреса: м.Київ, вул.І.Федорова, буд.32А.
		Відповідач: Львівське комунальне підприємство "Львівелектротранс", код ЄДРПОУ 03328406, адреса: м.Львів, вул.Сахарова, буд.2.
		Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                 Ю.С. Марків

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...