Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/4632/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 19.09.2022. Зареєстровано: 20.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.09.2022.
Дата набрання законної сили: 19.09.2022
Номер судового провадження: 520 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 вересня 2022 року                                  м. Харків                        Справа № 922/4632/21  
		 
		          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О. , суддя  Фоміна В.О.;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бєдіна Ігоря Олександровича (вх.№520Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2022 у справі №922/4632/21 (повний текст рішення складено 31.01.2022 суддею Жельне С.Ч. у приміщенні господарського суду Харківської області) 
		за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м.Харків,
		до фізичної особи-підприємця Бєдіна Ігоря Олександровича, м.Харків,
		про стягнення 132512,05 грн, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Бєдіна Ігоря Олександровича про стягнення заборгованості з орендної плати 47034,11 грн, пені 3488,69 грн, штрафу 4703,41 грн та неустойки за час прострочення повернення об`єкту оренди у розмірі 77285,84 грн.
		Позовні вимоги обгрунтовані тим, що після припинення 01.02.2021 договору оренди №4310/Н/06 від 23.10.2009 за відповідачем обліковується неоплачена заборгованість 47034,11 грн з орендної плати за період з березня 2020 по лютий 2021, яка останнім так і не була погашена, внаслідок прострочення сплати заборгованості, у відповідності до пунктів 3.7, 3.8 договору позивачем була нарахована пеня 3488,69 грн та штраф 4703,41 грн. Крім цього, у зв`язку із прострочення повернення об`єкта оренди відповідачу, у відповідності до пункту 10.11 договору нарахована неустойка за період з 27.02.2021 по 20.05.2021 у розмірі 77285,84 грн.
		Рішенням господарського суду Харківської області від 31.01.2022 у справі №922/4632/21 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Бєдіна Ігоря Олександровича на користь Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у розмірі 47034,11 грн, пеню у розмірі 3488,69 грн. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Бєдіна Ігоря Олександровича на користь Державного бюджету України неустойку за час прострочення повернення об`єкту оренди у розмірі 77285,84 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Бєдіна Ігоря Олександровича на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області витрати зі сплати судового збору у сумі 2189,43 грн.       
		Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд виходив з того, що задля реалізації свого права на звільнення від орендної плати, відповідачу необхідно було звернутися з відповідною заявою до орендодавця - Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області. Судом встановлено, що доказів направлення та отримання листа за вих.№101.02.2021, на який посилається відповідач, на адресу орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області матеріали справи не містять. Будь-яких доказів встановлення у визначеному порядку обстеження орендованого приміщення з метою фіксування доказів призупинення орендарем діяльності на об`єкті оренди та складання відповідного акту суду не надано. Господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності підстав у розумінні частини 6 ст.762 Цивільного кодексу України для звільнення від сплати орендної плати у вказаний ним період, що становить частину спірного періоду у даній справі, відтак позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 47034,11 грн є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню у повному обсязі. Щодо вимоги про стягнення пені за період з 01.03.2021 по 01.09.2021 у розмірі 3488,69 грн господарський суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, визнав його арифметично правильним, за таких обставин дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 3488,69 грн. Також обгрунтованими суд визнав і вимоги позивача про стягнення штрафу у сумі 4703,41 грн та неустойки за період з 27.02.2021 по 20.05.2021 року у розмірі 77285,84 грн.
		Фізична особа-підприємець Бєдін І.О. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2022 у справі №922/4632/21 частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині, звільнити ФОП Бєдіна І.О. від сплати заборгованості по орендній платі на суму 24807,59 грн за березень-червень 2020, січень 2021 року, відмовивши позивачу у задоволенні позовних вимог у цій частині, відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та неустойки.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що господарським судом незаконно відмовлено у застосуванні до правовідносин, що склалися між сторонами відповідно до положень частини 6 ст.762 Цивільного кодексу України, а саме, не звільнено відповідача від сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідав. Господарським судом неповно встановлено обставини справи, а саме, не встановлена мета використання державного майна, яке використовувалось відповідачем як суб`єктом господарювання для надання послуг громадського харчування з метою отримання економічного ефекту внаслідок приросту (збереження) актів при здійсненні господарської діяльності. Заявник стверджує, що після введення в дію карантину з 17.03.2020 по 05.06.2020 ФОП Бєдін І.О. не працював, про що надавалися заяви, як позивачу, так і третій особі, також не працювало підприємство з 8 по 24 січня 2021 року. Діяльність підприємства фактично не відбувалась упродовж дії карантину, оскільки основний дохід підприємства - це харчування дітей під час екскурсій у місті Харкові, туристичних груп інших областей України на вихідні дні, у зв`язку з обстановкою в країні і постанови Кабінету Міністрів України екскурсії до міста були заборонені, діяльність кафе фактично не велась. Приймання відвідувачів у період дії карантину з 12.03.2020 по 22.05.2020 було заборонено постановою Кабінету Міністрів України, відповідачем надані суду докази, що у зазначений період діяльність підприємства не проводилась, що підтверджується листом ДП «Гипрококс» на адресу позивача від 16.07.2020, наказами про зупинення діяльності ФОП Бєдіна І.О. від 17.03.2020, 04.04.2020, 25.04.2020, 12.05.2020, 23.05.2020, наказом про часткове відновлення діяльності від 05.06.2020. Господарський суд безпідставно, на його думку, дійшов висновку про відсутність доказів направлення та отримання листа Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, оскільки даний лист надавася безпосередньо до скриньки прийому документації, на час подання заяви у зв`язку з карантинними заходами канцелярія Фонду не здійснювала прийом кореспонденції безпосередньо, листи подавались через скриньку без реєстрації, а позивач не спростував факт отримання відповідного листа від відповідача. Також вважає, суд безпідставно не застосував ст.79 Господарського процесуального кодексу України щодо вірогідності доказів. В обґрунтування підстав відмови звільнення відповідача від сплати орендної плати за час дії карантину послався на лист №10-16-8306 від 30.04.2020 Фонду державного майна України «Щодо деяких питань реалізації Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», оскільки даний лист не є нормою права та має роз`яснювальний характер. Вважає, що вимоги позивача про стягнення пені за період з 01.03.2021 по 01.09.2021 у розмірі 3488,69 грн не підлягають задоволенню, оскільки не регулюються нормами договору від 23.10.2009, строк дії якого закінчився 01.02.2021. Крім того, не згоден з нарахуванням неустойки, оскільки остання виникла не з вини ФОП Бєдіна І.О. Судом не надана правова оцінка посиланням відповідача на те, що ФОП Бєдін І.О. не мав можливості надати акт повернення з оренди нерухомого майна своєчасно, оскільки балансоутримувач ДП «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» відмовлявся підписувати акт повернення майна, у зв`язку з існуваннм заборгованості по орендній платі, вимагаючи її сплати. Приміщення було зачинено, діяльність підприємства не здійснювалась.
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2022 апеляційну скаргу у даній справ передано на розгляд колегії суддів у складі: Пуль О.А. (головуючий суддя), суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2022 у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О., судді Тарасової І.В. для розгляду вказаної апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А, суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4632/21, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено невідкладно надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги до надходження матеріалів справи №922/4632/21.
		15.07.2022 матеріали справи №922/4632/21 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Бєдіна Ігоря Олександровича на рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2022 у справі №922/4632/21. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бєдіна Ігоря Олександровича на рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2022 у справі №922/4632/21 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження. Встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу чи інших заяв та клопотань у справі №922/4632/21 протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження. Відзив, заяви та клопотання можуть бути надіслані на офіційну адресу електронної пошти суду (inbox@eag.court.ua) з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи. Учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд". Приймання та реєстрація процесуальних документів, надісланих учасниками судового процесу, здійснюється лише з офіційних електронних адрес (Електронних кабінетів), які мають бути створені в Електронному суді, розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua.
		09.08.2022 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до суду надійшов відзив (вх.№4303) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідно до пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України з моменту встановлення карантину, введенного постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"   (зі змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, упродовж усього часу, коли майно не могло використовуватись в підприємницькій діяльності наймача у повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони. Тобто, вказана норма передбачає вимогу наймача щодо зменшення плати за користування нерухомим майном (його частиною). Обставина надання відповідачем Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області листа від 01.02.2021 нічим не підтверджена. Звільненню від орендної плати підлягають лише ті орендарі, діяльність яких була саме заборонена, а не обмежена. Отже, відповідачем не надано суду доказів звернення до позивача з заявою про застосування до нього спеціальних положень Закону від 17.03.2020 №530-ІХ. Також зазначає, що апелянт безпідставно намагається ототожнювати неустойку, яку стягнуто за несвоєчасне повернення об`єкту оренди (частина 2 ст.785 Цивільного кодексу України) та пеню, як санкцію за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.
		Відповідно до пункту 10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються  судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. 
		Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи.
		Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.
		01.02.2000 між Інститутом «Гипрококс» в особі директора Рудика Віктора Івановича, який діє на підставі Статуту, та ПП Бєдіним І.О. укладено договір оренди №06, відповідно до пукту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування в будинку, розташованому у місті Харкові по вул.Сумській,60, кімнату (ти) на 1-му поверсі з метою здійснення своєї діяльності - громадське харчування, виробничою площею 159, 2 кв.м.
		Строк дії орендного договору починається з терміну його підписання до 01.02.2010 (пункт 1.3 договору). 
		Відповідно до додаткової угоди №5 від 23.10.2009 до договору оренди №06 від 01.02.2000 Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості (Гипрококс) передав, а Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області прийняло права орендодавця по договору оренди державного майна №06 від 01.02.2000.
		Згідно з розділом ІІ додаткової угоди №5 від 23.10.2009 текст договору оренди №06 від 01.02.2000 викладено у новій редакції, відповідно до якої:
		Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Бєдіним Ігорем Олександровичем (орендар) укладено договір оренди №4310-Н/06 від 23.10.2009, предметом якого є державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 159,2 кв.м, на 1-му поверсі п`ятиповерхової будівлі (кім.№23-25, 29-32 та 37) (літ.А-5), розміщеної за адресою: м.Харків, вул. Сумська, 60, яка перебуває на балансі Державного інституту по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості (Гипрококс).
		Пунктом 10.1 договору оренди встановлено, що він укладений строком на 10 років та діє з 01.02.2000 до 01.02.2010.
		Додатковою угодою №1 від 12.02.2010 до договору оренди пункту 10.1 розділу 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення договору" викладено у такій редакції "Цей договір подовжено на 10 (десять) років, тобто з 01.02.2010 по 01.02.2020".
		Додатковою угодою №2 від 16.10.2012 до договору оренди внесено зміни до пункту 1.1 розділу 1 "Предмет договору", яким визначено балансоутримувачем майна  - Державне підприємство "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості".
		Додатковою угодою №3 від 14.01.2019 до договору оренди внесено зміни до пункту 1.1 розділу 1 "Предмет договору", якими визначено, що згідно з висновком про вартість станом на 12.06.2018 становить за незалежною оцінкою 1772300,00 грн, без ПДВ". Абзац 1 пункту 3.1 розділу 3 "Орендна плата" викладено у новій редакції, а саме: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за перший місяць перерахунку - червень 2018 (з урахуванням індексу інфляції за червень 2018) - 11815,33 грн (згідно з додатком №1 до цієї додаткової угоди). Різниця по сплаті орендованої плати, що виникне за період з 12.06.2018 до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена орендарем протягом місяця після її підписання.
		Договором №4 від 03.02.2020 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна найменування орендодавця за договором оренди від 23.10.2009 №4310-Н/06 вказано "Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях". Пунктом 10.1 поговору визначено, що відповідно до ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", наказу Фонду державного майна України від 04.11.2019 №1075 "Про деякі питання продовження договорів оренди на новий строк", пункту 10.3 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.10.2009 №4310-Н/06, на підставі листа орендаря від 02.12.2019 №9, листа Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості" від 02.12.2019 №03-12-08-4310, ураховуючи факт ненадання Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України відповідного погодження у строк, встановлений листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганський областях від 27.12.2019 №07-03-02-05432, сторони дійшли до взаємної згоди продовжити строк дії договору до 01.02.2021.
		          Пунктом 10.6 договору оренди передбачено, що чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
		У відповідності до частини 1 ст.24 Закону "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 та пункту 10.6 договору оренди позивачем заявою №20-03-02-01248 від 11.02.2021 повідомлено відповідача та балансоутримувача про закінчення 01.02.2021 терміну дії договору оренди від 23.10.2009 №4310-Н/06 та необхідності повернення орендованого майна.
		Отже, договір оренди від 23.10.2009 №4310-Н/06 припинив свою дію 01.02.2021 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.
		Пунктом 3.1 договору оренди передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі-Методика розрахунку), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - червень 2018 року - 11815,33 грн.
		Відповідно до пункту 3.6 договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% на 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорційного розподілу, установлених Методикою розрахунків і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
		Пунктом 5.3 договору оренди встановлено, що орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується "призначення платежу" за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).
		          Орендар зобов`язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння (пункт 5.9 договору оренди).
		20.05.2021 сторонами складено акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно з яким у зв`язку з припиненням договірних відносин ФОП Бєдін І.О. повернув ДП Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості   об`єкт оренди, сторони визначили, що датою припинення договору оренди є 20.05.2021.
		Згідно з анкетою про стан майна і розрахунку за договором оренди, які є додатком до акту від 20.05.2021 про повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, сторони узгодили що станом на дату складання даного документа відповідач має перед позивачем заборгованість за договором оренди в сумі 41004,91 грн. та заборгованість за договором про відшкодування витрат у сумі 72830,73 грн.
		Визначена сторонами в анкеті про стан майна і розрахунку за договором оренди, які є додатком до акту від 20.05.2021, заборгованість за вказаними вище   договорами відповідачем в добровільному порядку не сплачена (а.с.21, 22 том 1).
		Позивач, звертаючись господарського до суду з даним позовом, стверджує про наявність невиконаного зобов`язання відповідача щодо сплати по договору орендних платежів за період березень 2020 року-лютий 2021 року на суму 47034,11 грн, у зв`язку з чим позивачем нараховано пеню 3488,69 грн, штраф 4703,41 грн та неустойку за час прострочення повернення об`єкту оренди у розмірі 77285,84 грн, які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
		Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною 1 ст.283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Згідно з частиною 6 ст.283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Оскільки орендоване майно є державною власністю до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (надалі - Закон), який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов`язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.
		За змістом частини першої статті 2 Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, яке необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
		Відповідно до частини третьої статті 18 Закону орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
		За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 ст.762 Цивільного кодексу України).
		Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
		За умовами договору № 4310-Н/06 від 23.10.2009 орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% на 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорційного розподілу, установлених Методикою розрахунків і чинних на кінець  періоду, за який здійснюється платіж.
		Наявність заборгованості відповідача за договором оренди від 23.10.2009 №4310-Н/06 підтверджується розрахунком заборгованості з орендної плати станом на 01.09.2021,  та частково визнається відповідачем у сумі 22226,52 грн у відзиві на позовну заяву.
		Доводи заявника про наявність підстави для звільнення від орендної плати на підставі пункту 6   статті 762 Цивільного кодексу України колегією суддів відхиляються, з огляду на таке.
		Відповідно до частини 4 статті 14 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
		Згідно з частиною шостою   статті 762 Цивільного кодексу України   наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
		Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.
		Для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України   та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Такі правові висновки викладені у пункті 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі №914/2264/17.
		Судова колегія зазначає, що   постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на усій території України було встановлено карантин з 12 березня 2020 року.
		У відповідності до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", від 30.03.2020 № 540-IX, внесені зміни до Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України.
		Як встановлено господарським судом, відповідач в обґрунтування підстав звільнення від орендної плати у період березень, квітень, травень 2020 року та січень 2021 посилається саме на норму частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, стверджуючи при цьому, що внаслідок запроваджених постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 №211 карантинних заходів на території України діяльність підприємства (кафе) фактично не велася у продовж всього карантину, оскільки основний дохід підприємства  - це харчування дітей під час екскурсій в місті Харкові, туристичних груп з інших областей України на вихідні дні, які були заборонені у цей період.
		Вищезазначеним спростовуються  його ж доводи про те, що господарським судом неповно встановлено обставини справи, а саме, не встановлена мета використання державного майна, яке використовувалось відповідачем як суб`єктом господарювання для надання послуг громадського харчування з метою отримання економічного ефекту внаслідок приросту (збереження) актів при здійсненні господарської діяльності.
		Пунктом 14 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
		У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.
		Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.
		Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.
		Отже, вказана норма передбачає вимогу наймача щодо зменшення плати за користуванні нерухомим майном (його частиною).
		Фонд Державного майна України листом №10-16-8306 від 30.04.2020 "Щодо деяких питань реалізації Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Держаний бюджет України на 2020 рік" надав роз`яснення щодо порядку застосування звільнення орендарів державного майна від сплати орендної плати, зі змісту якого убачається, що для отримання звільнення від орендної плати необхідно: 1.Перевірити чи поширюються заборони зі здійснення певного виду підприємницької та іншої діяльності, що запроваджені постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами і доповненнями) на вид діяльності (цільове призначення), за яким використовується державне майно за договором оренди. 2.Якщо так, то орендар звертається із заявою до орендодавця з проханням звільнити такого орендаря від орендної плати за договором відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України. 3.Після отримання звернення орендаря орендодавець спільно з балансоутримувачем майна, що є об`єктом договору оренди, здійснює обстеження орендованого приміщення з метою отримання доказів призупинення орендарем діяльності на об`єкті оренди, про що складається акт. 4. На підставі заяви орендаря і складеного представниками орендодавця і балансоутримувача акту обстеження орендодавець приймає рішення про звільнення орендаря від сплати орендної плати на період карантину.
		Заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції неправомірно в обґрунтування підстав відмови звільнення відповідача від сплати орендної плати за час дії карантину послався на лист №10-16-8306 від 30.04.2020 Фонду державного майна України «Щодо деяких питань реалізації Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», оскільки даний лист не є нормою права та має роз`яснювальний характер.
		Колегія суддів зазначає, що вищезазначений лист дійсно не є нормою права та має роз`яснювальний характер, зокрема, визначає порядок застосування звільнення орендарів державного майна від сплати орендної плати відповідно до ст.762 Цивільного кодеку України, натомість підставою для визнання необґрунтованими тверджень відповідача про звільнення його від сплати орендної плати за спірний період є відсутність доказів на підтвердження звернення відповідача з відповідною заявою. 
		Як свідчать матеріали справи, у листі за вих.№1 від 01.02.2021 ФОП Бєдін І.О. зазначив, що договір оренди діяв до 01.02.2021, та просив переглянути вимоги, викладені у листі №20-03-02-00568 від 22.01.2020 щодо припинення дії договору оренди №4310-Н/06 від 23.10.2009, оскільки дія договору продовжується на період карантину та обмежувальних заходів, а також протягом одного місяця з дня його/їх закінчення. Крім того, просив звільнити його від сплати орендної плати, штрафів та пені (а.с.106-107, том 1).
		Копію даного листа ДП «Гипрококс» отримало нарочно 01.02.2021, про що свідчить відповідна відмітка про отримання за вх.№18, водночас доказів направлення та отримання даного листа Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Харківській області матеріали справи не містять, що правильно встановлено господарським судом.
		Доводи відповідача про те, що даний лист надавася безпосередньо до скриньки прийому документації, а на час подання заяви у зв`язку з карантинними заходами канцелярія Фонду не здійснювала прийом кореспонденції безпосередньо, листи подавались через скриньку без реєстрації,  колегія суддів вважає безпідставними, оскільки це є тільки суб`єктивним твердженням відповідача, не підтвердженим належними та допустимими доказами. Навіть у разі наявності вказаних відповідачем обставин, відповідач не був позбавлений можливості направити вказаний лист поштою та мати отримати належні докази надіслання такого листа Фонду.
		Також  заявник стверджує, що після введення в дію карантину з 17.03.2020 по 05.06.2020 ФОП Бєдін І.О. не працював, на підтвердження чого надає накази про зупинення діяльності ФОП Бєдіна І.О. та скорочення робочого часу найманих працівників від 17.03.2020, 04.04.2020, 25.04.2020, 12.05.2020, 23.05.2020, наказ про часткове відновлення діяльності від 05.06.2020, також стверджує, що надавалися  відповідні заяви, як позивачу, так і третій особі, також не працювало підприємство з 8 по 24 січня 2021 року. 
		Матеріали справи містять лист за вих.№19-06-П/Ф-34 від 16.07.2020 ДП «Гипрококс», адресованому Регіональному відділенню Фонду Державного майна України, в якому зазначається, що з метою полегшення наслідків надзвичайної ситуації, пов`язаної з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, адміністрацією ДП «Гипрококс» відповідними наказами здійснені заходи у межах його діяльності, основним з яких було оголошено простій. Тому, починаючи з 18.03.2020 по нинішній час працівники ДП «Гипрококс» не працювали. Кафе «Вуглинка», яке надає послуги громадського харчування, розташоване згідно з договором оренди у нежитловому приміщенні будівлі ДП «Гідрококс» (балансоутримувача), з 17.03.2020 на виконання постанови Уряду у зв`язку з карантинними заходами COVID-19 тимчасово припинило свою діяльність. Після прийняття рішення Уряду послабити карантин з 05.06.2020 відновили діяльність. Доказів надіслання та отримання даного листа Фондом, а також наказів, на які посилається ДП «Гипрококс», матеріали справи не містять.
		Надані відповідачем вищезазначений лист ДП «Гипрококс» та накази, видані ФОП Бєдіним І.О., не є беззаперечними доками того, що у зазначений період діяльність ДП «Гипрококс» та кафе «Вуглинка» не проводилась, а накази свідчать про зупинення діяльності ФОП Бєдіна І.О.
		Натомість відстуні будь-які докази встановлення у визначеному порядку обстеження орендованого приміщення з метою фіксування доказів призупинення орендарем діяльності на об`єкті оренди та складання відповідного акту. 
		Твердження ФОП Бєдіна І.О. про те, що він не мав можливості надати акт повернення з оренди нерухомого майна своєчасно, оскільки балансоутримувач ДП «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» відмовлявся підписувати акт повернення майна, у зв`язку з існуваннм заборгованості по орендній платі, вимагаючи її сплати, спростовуються матеріалами справи, оскільки відсутні докази на підтвердження того, що ДП «Гипрококс» ухилявся від підписання акту повернення майна, водночас у листі за вих.№1 від 01.02.2021 ФОП Бєдін І.О. просив продовжити дію договору оренди, який діяв до 01.02.2021, та звільнити його від сплати орендної плати, штрафів та пені, а 20.05.2021 об`єкт оренди було повернуто балансоутримувачу за актом, підписаним сторонами.
		Посилання апелянта на запровадження карантинних заходів з 12.03.2020 та встановлення Кабінетом Міністрів України відповідних обмежень не є безумовною підставою для звільнення від сплати орендної плати за договором, оскільки має бути оцінено неможливість використання орендованого майна відповідача у сукупності з усіма обставинами. Така сторона повинна довести у кожному випадку наявність причинно-наслідкового зв`язку між карантином та неможливістю повністю використовувати орендоване майно за цільовим призначенням за договором оренди. Обставини неможливості повністю використовувати орендоване майно повинні бути саме такими, що об`єктивно унеможливлюють вчинення відповідних дій.
		Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності обставин того, що орендар був позбавлений доступу до орендованого об`єкта оренди.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що відповідачем не доведено наявності підстав у розумінні частини 6 ст.762 Цивільного кодексу України для звільнення від сплати орендної плати у вказаний ним період, що становить частину спірного періоду у даній справі, та наявністю підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 47034,11 грн.
		Щодо вимоги про стягнення пені за період з 01.03.2021 по 01.09.2021 у розмірі 3488,69 грн колегія суддів виходить з такого.
		Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Стаття 216 Господарського кодексу України   передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
		Згідно з пунктом 1 ст.230 Господарського кодексу України    штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним    правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Відповідно до частини 1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Статтею 549 Цивільного кодексу України    визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		За змістом ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Разом з тим, пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що    нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		Сторонами у пункті 3.7 договору узгоджено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету  та балансоутримавачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату зарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахунку орендної плати, включаючи день оплати.
		У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості (пункт 3.8 договору).
		Слід зазначити, що в частині оплати зобов`язання продовжує діяти до їх повного виконання - ст. 599 Цивільного кодексу України.
		Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.
		Вищезазначеними нормами чинного законодавства спростовуються доводи апеллянта про те, що вимоги позивача про стягнення пені за період з 01.03.2021 по 01.09.2021 у розмірі 3488,69 грн не підлягають задоволенню, оскільки не регулюються нормами договору від 23.10.2009, строк дії якого закінчився 01.02.2021.
		Ураховуючи, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі, та не розрахувався за надані послуги у визначений умовами договору строк, доказів протилежного матеріали справи не містять, господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за спірним договором.
		Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, колегія суддів зазначає, що він є арифметично правильним, за таких обставин, господарський суд обгрунтовано задовольнив позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 3488,69 грн.
		Щодо стягнення штрафу у сумі 4703,41 грн колегія суддів зазначає таке.
		Згідно з пунктом 3.8 договору оренди, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
		Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про застосування до позовних вимог про стягнення штрафу 4703,41 грн спеціального строку позовної давності в один рік відповідно до положень ст.258 Цивільного кодексу України.
		Статтею 258 Цивільного Кодексу України    передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. А відповідно до частини 2  ст.258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
		Згідно з частиною 5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		Перебіг строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
		Згідно з частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		Таким чином, оскільки нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від того дня, з якого нараховано санкцію. Вказана позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 у справі № 911/1563/18, від 22.08.2019 у справі №914/508/17, від 11.11.2019 у справі № 904/1038/19, від 11.02.2020 у справі №916/612/19.
		Оскільки господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
		Позивач у позові зазначає, що заборгованість за договором оренди №4310-Н/06 від 23.10.2009 виникла з березня 2020 року. Отже, строк звернення до суду з вимогою про стягнення штрафу відповідно до пункту 3.8 договору відраховується з 15.06.2020 (згідно з пунктом 3.6 договору оренди плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним).
		Ураховуючи річний строк позовної давності для стягнення штрафу та те, що з даним позовом Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Харківській області звернулось тільки 24.11.2021 (згідно з відміткою штемпеля вхідної кореспонденції господарського суду Харківської області на позовній заяві) господарський суд дійшов правильного висновку про те, що не підлягає стягненню з відповідача штраф у розмірі 4703,41 грн у зв`язку із пропуском строку позовної давності.
		Пунктом 10.9 договору сторони визначили, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається балансоутримувачу.
		Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання між орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання про повернення майна. (пункт 10.10 договору).
		Відповідно до частини 1 ст.25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
		Згідно з частиною 1 ст.785 Цивільного кодексу України    у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Відповідно до пункту 1 ст.759 Цивільного кодесу України   за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Пунктом 2 ст.291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
		Згідно з частиною 1  ст.25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
		Відповідно до частини 1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Пунктом 1 ст.759 Цивільного кодексу Українии встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		З матеріалів справи убачається, що орендовані за договором оренди №4310-Н/06 від 23.10.2009 нежитлові приміщення за актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 20.05.2021 були повернуті відповідачем, проте з порушенням строків, визначених пунктом 10.9 договору. Доказів, які б свідчили про наявність факту ухилення балансоутримувача від прийняття від орендаря об`єкту оренди у більш раніший строк (про що стверджує апеллянт), матеріали справи не містять.
		Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.
		Приписами ст.230 Господарського кодексу України  визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Згідно з частиною 1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		У частині 1 ст.549 Цивільного кодексу України    вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (частини 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України).
		При цьому право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов`язання, визначено частиною 2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена  ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього    Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.
		Застосовуючи приписи статті 785 Цивільного кодексу України, у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
		Пунктом 10.11 договору оренди встановлено, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за весь час прострочення, порядок нарахування та сплати якої передбачено розділом 3 даного договору.
		Як свідчать матеріали справи, Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Харківській області 02.09.2021 на адресу відповідача був направлений лист №20-05-02234 з вимогою про сплату заборгованості з орендної плати, пені, штрафу та  неустойки у сумі 77285,84 грн, що виникла внаслідок неналежного виконання умов договору оренди від 23.10.2009 №4310-Н/06 у частині несвоєчасного повернення орендованого державного майна. Проте на теперішній час сума неустойки за період з 27.02.2021 по 20.05.2021  розмірі 77285,84 грн відповідачем не сплачена.
		Отже, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу неустойку за період з 27.02.2021 по 20.05.2021 у розмірі 77285,84 грн, розрахунок неустойки відповідачем не спростовано, доводи апелянта про те, що нарахована неустойка виникла не з вини ФОП Бєдіна І.О. спростовуються нормами чинного законодавства, умовами договору та матеріалми справи. 
		Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення неустойки за час прострочення повернення об`єкту оренди у розмірі 77285,84 грн првильно визнані господарським судом обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню. 
		Ураховуючи встановлені обставини, вищезазначені положення чинного законодавства, господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково.
		Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
		За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.
		Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бєдіна Ігоря Олександровича залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2022 у справі №922/4632/21  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст постанови складено 19.09.2022. 
		 
		Головуючий суддя                                                                    О.А. Пуль
		 
		 
		Суддя                                                                                           О.О. Крестьянінов  
		 
		 
		Суддя                                                                                           В.О. Фоміна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...