Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/8987/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства.
Надіслано судом: 19.09.2022. Зареєстровано: 20.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2022.
Дата набрання законної сили: 19.09.2022
Номер судового провадження: К/9901/24163/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 вересня 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа №280/8987/20
		адміністративне провадження № К/9901/24163/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
		суддів: Губської  О.А.,  Мельник-Томенко Ж.М., 
		 
		розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №280/8987/20
		за позовом  ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення,-
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року ухвалене у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В.  та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року прийняту у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,     
		І. Суть спору:
		1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач у справі, скаржник у справі) 09 грудня 2020 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - відповідач у справі), в якому просив:
		- визнати протиправним та скасувати повністю рішення відповідача від 06 листопада 2020 року, яким скасовано рішення ГУМВС України в Харківській області від 18 квітня 2007 року про набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням відповідно до статті 8 Закону України від 18 січня 2001 року «Про громадянство України», у зв`язку з тим, що громадянство України набуто унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей.
		2. Позов обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем без урахування усіх обставин справи та воно не містить належного обґрунтування підстав прийняття, оскільки не зазначено які саме свідомо неправдиві відомості були подані ОСОБА_1 . Також, позивач зазначає про те, що міграційною службою неодноразово уже приймалися рішення щодо скасування рішень про набуття позивачем громадянства України, які визнавалися протиправними та скасовувалися у судовому порядку.
		3. Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у поданому 19 січня 2021 року до суду відзиві (вх.№ 3100), зазначив, що підставою для набуття позивачем громадянства України відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» згідно рішення від 18 квітня 2007 року  УГІРФО ГУМВС України в Харківській області стало надання позивачем рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 лютого 2007 року про встановлення факту постійного проживання на території України з травня 1989 року по травень 1990 року, яке на даний час, скасовано ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 14 липня 2008 року за нововиявленими обставинами. Вважає, що оскаржуване рішення від 06 листопада 2020 року є таким, що не підлягає скасуванню, оскільки було прийнято правомірно та в межах діючого законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову.
		ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		4. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
		5. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідачем прийняте обґрунтоване рішення про скасування рішення ГУМВС України в Харківській області від 18 квітня 2007 року про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до статті 8 Закону України від 18 січня 2001 року «Про громадянство України» громадянином ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що громадянство України набуто унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що правові висновки суду і встановлені ним обставини не є тотожними поняттями. А отже, висновки інших судів щодо прав та обов`язків сторін не є   преюдиційними для інших судів при розгляді ними справ, у яких беруть участь ті самі або особа, щодо якої встановлено ці обставини.           
		IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ 
		6. У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
		6.1. Підставою відкриття касаційного провадження слугувало посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, яка обґрунтоване тим, що судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме щодо застосування норми статті 21 Закону України «Про громадянство України» у зв`язку з набуттям громадянства відповідно до статей 8 та 10 цього ж Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України висловленого в постановах від 26 травня 2021 року у справі №520/10731/2020, від 19 грудня 2019 року у справі №815/3575/15, від 21 серпня 2020 року у справі №520/2915/19.
		6.2 Крім цього, підставою касаційного оскарження у цій справі скаржник зазначив пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: пункт пункти 2 та 4 частини другої статті 353 КАС України (суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;), (суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів).
		7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на те, що заперечує проти доводів та посилань касаційної скарги, вважає рішення судів обох інстанцій у справі законним такими, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що у даній справі судами правильно, повно та всебічно досліджено надані докази та позиції сторін у справі, надано їм належну оцінку.
		ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
		8. Судом першої інстанції встановлено та не заперечується учасниками справи, що позивач 26 лютого 2007 року звернувся до ВГІРФО Дергачівського РВ ГУМВС України в Харківській області з заявою про оформлення набуття громадянства України, згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України».
		9. Разом з заявою про оформлення набуття громадянства України було надано документи, передбачені Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, серед яких було рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 лютого 2007 року за заявою позивача про встановлення факту проживання на території України з травня 1989 року по травень 1990 року.
		10. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від  20 лютого 2007 року, встановлено факт проживання ОСОБА_1 в Україні постійно з травня 1989 року по травень 1990 року на підставі встановлення факту проживання у відповідності до наданих до суду дроказів.
		11. 18 квітня 2007 року ГУМВС України в Харківській області було прийнято рішення про оформлення позивачу громадянства України за територіальним походженням, згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про громадянство України".
		12. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 14 липня 2008 року про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 лютого 2007 року про встановлення факту проживання ОСОБА_1 на території України з травня 1989 року про травень 1990 року скасовано.
		13. Скасовуючи рішення про встановлення факту проживання ОСОБА_1 на території України з травня 1989 року про травень 1990 року, суд виходив з наданих нових доказів щодо можливого не проживання з 1989 року по травень 1990 рік не проживав та не був зареєстрованим в гуртожитку АДРЕСА_2.
		14. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 18 листопада 2008 року, яка набрала законної сили, повторну заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України залишено без розгляду, по суті справа не розглядалася.
		15. На підставі подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України прийнято рішення від 06 листопада 2020 року, яким скасовано рішення ГУМВС України в Харківській області від 18 квітня 2007 року про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до статті 8 Закону України від 18 січня 2001 року «Про громадянство України» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що громадянство України набуто унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей.
		16. 06 листопада 2020 року відповідачем видано довідку № 15/20 про припинення громадянства. 
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		17 Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Суть спору полягає у визначенні правомірності скасування відповідачем рішення про набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням.
		18. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		19. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначається Законом України від 18 січня 2001 року №2235-ІІІ   «Про громадянство України» (далі - Закон №2235-ІІІ).
		20. Статтею 4 Закону №2235-ІІІ визначено, що питання громадянства України регулюється Конституцією України, цим Законом, міжнародними договорами України.
		21. Згідно зі статтею 6 Закону №2235-ІІІ громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров?я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім?ю або передачі на виховання в сім?ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв?язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
		22. Відповідно до статті 8 Закону №2235-ІІІ особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов?язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов?язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
		23. Відповідно до пункту 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 (далі - Порядок №215, в редакції чинній станом на момент набуття громадянства позивачем), для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону, подає:
		а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням;
		б) дві фотокартки (розміром 35 х 45 мм);
		в) один із таких документів:
		- декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства;
		- зобов?язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов?язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов?язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
		- декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
		- заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
		г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.
		24. Відповідно до пункту 44 Порядку №215 у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
		25. Під час розгляду справи судами встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що під час звернення до уповноваженого органу з заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням позивачем на підтвердження факту постійного проживання до 24 серпня 1991 року на території України було надано рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 лютого 2007 року у справі №2-0-25/07, в якому встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Грузія, в Україні постійно - з травня 1989 року по травень 1990 року.
		26. Відповідно до пункту 93 Порядку №215 районне, районне у місті, міське управління або відділ Міністерства внутрішніх справ України, до якого подано документи щодо оформлення набуття громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України. Районне, районне у місті, міське управління або відділ Міністерства внутрішніх справ України, до якого подано документи про оформлення набуття громадянства України знайдою, також одержує від відповідного органу реєстрації актів громадянського стану копію запису акта громадянського стану, який підтверджує, що новонароджену дитину знайдено на території України і батьки її невідомі.
		27. Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, районне, районне у місті, міське управління або відділ Міністерства внутрішніх справ України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, начальник районного, районного у місті, міського управління або відділу Міністерства внутрішніх справ України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.
		28. Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі.
		29. Пунктом 94 Порядку №215 передбачено, що Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі перевіряє відповідність оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов?язує набуття особою громадянства України.
		30. Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до районного, районного у місті, міського управління або відділу Міністерства внутрішніх справ України, до якого документи були подані заявником. Районне, районне у місті, міське управління або відділ Міністерства внутрішніх справ України не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, начальник районного, районного у місті, міського управління або відділу Міністерства внутрішніх справ України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.
		31. Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов?язує набуття особою громадянства України, а стосовно поновлення особи у громадянстві України також відсутні передбачені Законом підстави, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається, начальник головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі або його заступник приймає рішення про оформлення набуття особою громадянства України.
		32. В свою чергу пунктом 96 Порядку 215 (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується територіальним підрозділом Державної міграційної служби України, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України..
		33. Відповідно до приписів статті 21 Закону №2235-ІІІ, рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
		34. Тобто, підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України», можуть бути протиправні дії особи, яка звернулась за оформленням набуття громадянства, зокрема обман, подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
		VI. Позиція Верховного Суду
		35. Щодо доводів касаційної скарги, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
		36. Так, в обґрунтування вказаного скаржник зазначив, що вирішення питання громадянства має для позивача дуже велике значення, в тому числі у світлі прав і свобод, передбачених Конституцією України та Європейською конвенцією про громадянство від 06 листопада 1997 року, що ратифікована та набрала чинності для держави України з 01 квітня 2007 року. Крім того, вказує, що позивач не висловлював думки щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		37. Так, відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України, у редакції на час спірних правовідносин, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
		38. Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		39. Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, немає. За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).
		40. У цій справі суд першої інстанції, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув справу №280/8987/20 за правилами спрощеного позовного провадження.
		41. Крім того, оцінити «значення справи для сторін» мав би суд першої інстанції принаймні до початку її розгляду і таке оцінювання відбувається в рамках конкретних правовідносин, з яких виник спір. Це означає, що вказані підстави (для розгляду справи за правилами загального позовного провадження) повинні мати своєрідне «конкретизоване» пояснення у вимірі певної справи; посилання на ці підстави безвідносно до конкретних фактичних підстав не достатньо для того, щоб вимагати розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
		42. Також заявник зазначив, що суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
		43. Приписами частини першої статті 9 КАС України закріплено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 КАС України).
		44. Поняття і перелік доказів, які передбачені в адміністративному процесі, визначено у статтях 72, 91, 94, 96, 99, 101 КАС України.
		45. Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві             є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		46. Тобто докази - це урегульована процесуальним законодавством, існуюча у певній процесуальній формі інформація (фактичні дані), яка надає можливість адміністративному суду,         що розглядає справу, достеменно або певним чином відтворити та встановити усі обставини публічно-правового спору, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи.
		47. Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням їхньої якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення відповідного судового рішення.
		48. Так, докази мають бути: належними (стаття 73 КАС України); допустимими (стаття 74 КАС України); достовірними (стаття 75 КАС України); достатніми (стаття 76 КАС України).
		49. Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		50 Згідно зі статтею 74 КАС України (допустимість доказів) суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом         мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		51. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.
		52. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття  75 КАС України).
		53. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 76 КАС України).
		54. За правилами частин першої, другої та четвертої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
		55. Порядок і строки подання доказів регламентує стаття 79 КАС України.
		56. Дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (докази в адміністративному судочинстві), встановлюються такими засобами (стаття 72 КАС України): 1) письмовими доказами (стаття 94 КАС України); речовими доказами (стаття 96 КАС України); електронними доказами (стаття 99 КАС України); 2) висновками експертів (статті 101, 112 КАС України); 3) показаннями свідків (стаття 91 КАС України).
		57. У силу приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		58. Суд відхиляє покликання скаржника про порушення судами норм процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки скаржником не зазначено, докази, які б відповідали критеріям недопустимості та на основі яких суд встановив обставини, що мають істотне значення.
		60. Що стосується предмету позову, то проаналізувавши наведені норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, Верховний Суд зазначає, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі подання органів міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України і на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
		61. Тобто, необхідною і обов`язковою умовою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, відповідно до статті 21 Закону України "Про громадянство України", є встановлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, факту набуття особою громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
		62. Вказані обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать, зокрема, про факт подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.
		63. Крім того, встановленню підлягають також факти, підтверджуючі провину або злочинний намір, подачу завідомо хибних відомостей, обман заявника при отриманні ним паспорта громадянина України.
		64. Схожий за змістом правовий висновок висловлено в постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №520/10731/2020, від 19 грудня 2019 року у справі №815/3575/15, від 21 серпня 2020 року у справі №520/2915/19, що й стало підставою відкриття касаційного провадження.
		65. Станом на момент набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 , чинним законодавством України встановлення наявності підстав для набуття громадянства було покладено на територіальні органи МВС України.
		66. На момент звернення ОСОБА_1 з заявою про набуття громадянства України за територіальним погодженням, жодних недоліків у поданих документах щодо недостовірності відомостей в них уповноваженим органом встановлено не було, доказів протилежного не надано.
		67. ОСОБА_1 у 2007 році набув громадянства України саме за територіальним походженням, на підставі довідки про реєстрацію особи громадянином України №57725, виданої 18 квітня 2007 УГІРФО ГУМВС України в Харківській області.
		68. В основу рішення відповідача  від 06 листопада 2020 року покладено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України до якого додано копію ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 14 липня 2008 року, яким скасовано за нововиявленими обставинами рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 лютого 2007 року про встановлення факту постійного проживання на території України з травня 1989 року по травень 1990 року.
		69. Водночас, на момент звернення позивача до УГІРФО ГУМВС України в Харківській області з заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 лютого 2007 року було чинним та на той час не скасовано.
		70. Судами встановлено, що дійсно ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами від 14 липня 2008 року було скасовано рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 лютого 2007 року про встановлення факту проживання в Україні з травня 1989 року по травень 1990 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Грузія за нововиявленими обставинами.
		71. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами від 14 липня 2008 року не було встановлено фактів подання ОСОБА_1 свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховуванням позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не міг набути громадянство України.
		72.   Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами від 14 липня 2008 року, якою було скасовано рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 лютого 2007 року, розгляд справи за нововиявленими обставинами було призначено на 04 серпня 2008 року, проте, справа по суті заявлених вимог розглянута не була, у зв`язку з тим, що заява була залишена судом без розгляду через повторну неявку обох сторін в судове засідання.
		73. Отже, за результатами перегляду рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 лютого 2007 року, також не було встановлено фактів подання ОСОБА_1 свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховуванням позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не міг набути громадянство України.
		74. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем доведено правомірність рішення від 06 листопада 2020 року, яким скасовано рішення ГУМВС України в Харківській області від 18 квітня 2007 року про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до статті 8 Закону України від 18 січня 2001 року «Про громадянство України» позивачем, у зв`язку з тим, що громадянство України набуто унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей.
		75. Поряд з іншим, Верховний Суд звертає увагу, що відповідачем 25 січня 2013 року та 11 жовтня 2016 року  вже приймалось рішення про скасування рішення про ГУМВС України в Харківській області від 18 квітня 2007 року про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до статті 8 Закону України від 18 січня 2001 року "Про громадянство України" позивачем.
		76. Підставою для прийняття таких рішень також було визначено, що громадянином ОСОБА_1 громадянство набуто внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, що полягали у скасуванні ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 14 липня 2008 року про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, відповідно до якої рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 лютого 2007 року про встановлення факту проживання ОСОБА_1 на території України з травня 1989 року по травень 1990 року.
		77. Судом касаційної інстанції, за результатом перегляду судових рішень у справах №820/12490/14 та №808/3470/17 підтверджено, що рішення суду на яке посилається відповідач, а саме ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 14 липня 2008 року, не було встановлено фактів подання ОСОБА_1 свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховано позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не міг набути громадянство України.
		78 Суд враховано, що відповідачем не доведено, що подані позивачем до заяви про набуття громадянства документи є фальшивими або містять неправдиві відомості та не доведено винних дій з боку позивачя.
		79. Верховний Суд нагадує правову позицію, викладену в рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України", в якому Суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 814/2658/17, від 04 березня 2021 року у справі № 160/4537/19 та від 24 листопада 2021 року у справі №520/126/21.
		80. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (справа «Москаль проти Польщі», заява №10373/05). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (справа «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», заява №36548/97). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії»). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»).
		81. Колегія суддів ураховує, що обов`язок доказування або виправлення помилок та недоліків (у випадку якщо такі мали місце) покладається виключно на державний орган, що приймав рішення, та ні в якому разі не є підставою для обмеження у правах та свободах, або незаконному позбавленню громадянства України.
		82. Також, Верховний Суд зазначає, що відповідачем не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача за недоведеністю будь-якої вини останнього.
		83. У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві». Так, за практикою Суду при визначенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом.
		84. Європейський суд з прав людини оцінює пропорційність обмежень, застосованих до права на повагу до сімейного життя, по відношенню до легітимної мети, якої прагнуть досягти сторони при застосуванні таких обмежень. А тому, Верховний Суд дійшов висновку, що будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право передбачене статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві.
		85. У зв`язку з цим, касаційний суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення та доведеність т ого, що подані особою до заяви про набуття громадянства документи є фальшивими або містять неправдиві відомості, а також наявності винних дій з боку позивача, а тому судові рішення суду першої і апеляційної інстанції належить скасувати з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення.
		86. Відповідно до частини третьої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		87. Частиною першою статті 351 КАС України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		88. Відповідно до частини третьої статті 351 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		89. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень суду першої і апеляційної інстанції, з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
		V. СУДОВІ ВИТРАТИ
		Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Відповідно до квитанцій від 08 грудня 2020 року, від 29 березня 2021 року і від 29 червня 2021 року за подання позову, апеляційної і касаційної скарг позивачем сплачений судовий збір у сумі: 3783 грн (три тисячі сімсот вісімдесят три) 61 коп, який належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області.
		Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року скасувати.
		Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
		Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 06 листопада 2020 року, яким скасовано рішення ГУМВС України в Харківській області від 18 квітня 2007 року про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до статті 8 Закону України від 18 січня 2001 року «Про громадянство України» позивачем, у зв`язку з тим, що громадянство України набуто унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей.
		Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (61057, місто Харків, вулиця Римарська, 24; ЄДРПОУ: 37764460) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі: 3783 (три тисячі сімсот вісімдесят три) 61 коп,.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		О.В. Калашнікова
		О.А. Губська 
		 Ж.М. Мельник-Томенко ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...