Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/24681/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2022.
Дата набрання законної сили: 13.09.2022
Номер судового провадження: 51-331км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018240000000137

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		13 вересня2022 року
		м. Київ
		справа № 686/24681/18
		провадження № 51-331км19
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі  Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючої   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
		захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),  
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року стосовно ОСОБА_7 , представника цивільного відповідача  Моторне (транспортне) страхове бюро України  адвоката ОСОБА_8 , цивільних позивачів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від14квітня 2021 року стосовно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12018240000000137 заобвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Олов`яна-4 Читинської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі  КК України).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		1. За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від21грудня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами настрок 3 роки. 
		2. Прийнято рішення щодо заявлених у кримінальному провадженні цивільних позовів, зокрема, стягнуто:
		- з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь 
		ОСОБА_11 14 892 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат на лікування малолітньої ОСОБА_12 ;
		- з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 в інтересах малолітньої 
		ОСОБА_12 99 320 (дев`яносто дев`ять тисяч триста двадцять) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди;
		- з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь 
		ОСОБА_11 в інтересах малолітньої ОСОБА_12 :
		- 1 241 (одну тисячу двісті сорок одну) грн. 00 коп. щомісячно до досягнення ОСОБА_12 вісімнадцяти років у рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю батька;
		- 44 676 (сорок чотири тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 00 коп. разовим платежем у рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю батька;
		- з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь 
		ОСОБА_9 31 600 (тридцять одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. матеріальної шкоди та 67 014 (шістдесят сім тисяч чотирнадцять) грн. 00 коп. шкоди, завданої смертю доньки;
		- з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 23 470 (двадцять три тисячі чотириста сімдесят) грн. 00 коп. у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди;
		- з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь 
		ОСОБА_13 67 014 (шістдесят сім тисяч чотирнадцять) грн. 00 коп. шкоди, завданої смертю доньки;
		- з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_13 23 470 (двадцять три тисячі чотириста сімдесят) грн. 00 коп. у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
		У частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_14 в інтересах малолітньої ОСОБА_15 , ОСОБА_16 в інтересах малолітньої ОСОБА_17 , 
		ОСОБА_18 судові рішення ніким із учасників судового провадження не оскаржено.
		3. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 14 квітня 2021 рокувирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 залишено без зміни. 
		4. Згідно з вироком  ОСОБА_7 засуджено за те, що він 29 травня 2018 року близько 23:50, керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобiлем "Nissan Leaf», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою М12 "СтрийТернопiльКропивницькийЗнам`янкаСхiдний пiдїзд до 
		м. Хмельницького» у напрямку вiд м. Вiнниці до м. Хмельницького, порушив вимоги пунктів 2.9 (а), 12.6(ґ), 2.3. (б), (в), 1.5 ч. 1, 12.3 Правил дорожнього руху (далі  ПДР), у салонi автомобiля, де кiлькiсть мiсць встановлена п`ять з мiсцем водiя, перевозив шiсть пасажирiв, не пристебнутих ременями безпеки, перевищив дозволену на вказанiй дiлянцi дороги швидкiсть рухута, маючи об'єктивну можливість виявити перешкоду для руху, не вжив заходiв для зменшення швидкостi аж до зупинки транспортного засобу або безпечного обїзду перешкоди і допустив на'їзд передньою правою частиною керованого ним автомобiля на задню лiву частину вантажного причепа «ГКБ 8350», державний номерний знак    НОМЕР_2 , приєднаного до вантажного автомобiля «КАМАЗ 53212», державний номерний знак    НОМЕР_3 , який знаходився в нерухомому стані на його смузi руху, що призвело до загибелі  ОСОБА_19 , 1985 року народження, таОСОБА_20 , 1986року народження, заподiяння тяжких тiлесних ушкоджень ОСОБА_12 , 2008 року народження, ОСОБА_15 , 2009 року народження, і ОСОБА_17 , 2009року народження, та тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_11 , 1988 року народження.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		5. У касаційній скарзі прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду в даному кримінальному провадженнi пiдлягає скасуванню у зв`язку з невiдповiднiстю призначеного покарання ступеню тяжкостi кримiнального правопорушення та особi засудженого, а також iстотним порушенням вимог кримiнального процесуального закону. На переконання прокурора, з огляду на конкретні обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення обране йому покарання є несправедливим унаслідок надмірної м`якості, а доводи в апеляційній скарзі прокурора в цій частині залишилися поза увагою апеляційного суду, який при залишенні скарги без задоволення достатнiх мотивiв для визнання її необґрунтованою у своїй ухвалі не навів, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України. Просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		6. У касаційній скарзі представник цивільного відповідача  Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі  М(Т)СБУ)  адвокат ОСОБА_8 не погоджується з вироком місцевого суду та ухвалою апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_11 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_12 і цивільних позовів ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , тому просить судові рішення у зазначеній частині скасувати з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Не погоджується з рішенням судів про стягнення на користь ОСОБА_11 , яка діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_12 , на відшкодування шкоди, заподіяної смертю батька, грошової суми одним платежем за три роки, вважаючи це правом, а не обов`язком страховика, та вказує на те, що судами не перевірено наявність інших утриманців померлого. Також вказує на те, що при визначенні суми відшкодування на лікування малолітньої ОСОБА_12 суди послалися на дані в чеках про придбання лікарських засобів, залишивши поза увагою відсутність документального підтвердження їх призначення лікувальною установою. Зазначає, що розмір витрат на поховання загиблої дочки ОСОБА_19 , стягнутих на користь ОСОБА_9 , перевищує граничну вартість стандартних пам`ятників і огорож у даній місцевості, при цьому мотивувальна частина вироку містить посилання на стягнення цих витрат з обвинуваченого, а резолютивна  з М(Т)СБУ. Крім цього, при вирішенні питання про стягнення на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_13 шкоди, пов`язаної зі смертю доньки, не досліджено питання щодо утримання і потреби в матеріальній допомозі, тоді як лише сам факт родинних вiдносин не може бути визначальним елементом для вiдшкодування шкоди, пов`язаної зi смертю потерпілої особи.
		7. У касаційній скарзі цивільні позивачі ОСОБА_9 та ОСОБА_13 вважають, що сума моральної шкоди, завданої їм смертю дочки, яка підлягає стягненню на користь кожного з них, є значно заниженою, а з числа цивільних відповідачів необґрунтовано виключено Хмельницьку міську раду, яка є роботодавцем ОСОБА_7 і власником джерела підвищеної небезпеки, за участю якого сталося ДТП. Просять вирок та ухвалу змінити, стягнути з ОСОБА_7 та Хмельницької міської ради спільно на користь кожного з них по 401132, 00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю доньки.
		Позиції інших учасників судового провадження
		8. На касаційні скарги надійшли заперечення і відзиви:
		- відзив Хмельницької міської ради на касаційну скаргу цивільних позивачів ОСОБА_9 та ОСОБА_13 ;
		- заперечення засудженого ОСОБА_7 на касаційну скаргу прокурора;
		- заперечення захисника ОСОБА_21 в інтересах засудженого 
		ОСОБА_7 на касаційні скарги прокурора, представника М(Т)СБУ і цивільних позивачів ОСОБА_9 та ОСОБА_13 .
		9. У засіданні суду касаційної інстанції прокурор підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення.
		10. Захисник ОСОБА_6 заперечив проти задоволення касаційних скарг. 
		 
		 
		Мотиви Суду
		11. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
		12. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального тапроцесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		13. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).
		14. Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
		15. Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК України при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою.
		16. Так, відхиляючи доводи сторони обвинувачення щодо надмірної м`якості обраного судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд, крім ступеня тяжкості й наслідків вчиненого ним кримінального правопорушення та даних про його особу, врахував також конкретні обставини події та посткримінальну поведінку обвинуваченого. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, останній характеризується виключно позитивно, раніше до будь-яких видів відповідальності не притягувався, від самого початку ще під час обрання міри запобіжного заходу беззастережно повністю визнав свою винуватість та надав зізнавальні показання, а під час розгляду справи в суді клопотав про дослідження доказів у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, демонструючи готовність нести покарання за вчинене. ОСОБА_7 щиро розкаявся, неодноразово вибачався перед потерпілими та їх родичами, усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним злочину проти безпеки руху, добровільно частково відшкодував завдану потерпілим внаслідок вчиненого злочину шкоду на загальну суму 488992,00 грн, при цьому висловив намір і після відбуття покарання відшкодовувати майнову та моральну шкоду потерпілим. Останні не наполягали на суворому покарання для ОСОБА_7 , покладаючись у цьому питанні на розсуд суду. Судом хоча й було обґрунтовано визнано обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 , вчинення ним злочину у стані алкогольного сп`яніння, однак згідно з встановленими судом даними вміст у його крові етилового (винного) алкоголю становив 0,61% (проміле), що відповідає незначному, легкому ступеню сп`яніння. Водночас потерпілим було відомо, що вони з дітьми, у кількості, яка переважає дозволену кількість пасажирів у даному транспортному засобі, сідають в автомобіль до водія, який вживав алкогольні напої, оскільки теж брали участь у святковому заході, на якому був присутній ОСОБА_7 . З огляду на перелічені обставини колегія суддів касаційного суду вважає, що покарання засудженому призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України. Таке основне покарання, визначене судом у межах санкції ч. 3 ст.286 КК України, у розмірі, наближеному до мінімального, з додатковим у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний термін, передбачений санкцією зазначеної норми кримінального закону, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження інших кримінальних правопорушень і вважати його надмірно м`яким підстав не вбачається, а рішення судів попередніх інстанцій у цій частині достатньо аргументовані та належним чином вмотивовані. 
		17. З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «NissanLeaf», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи за кермом якого ОСОБА_7 скоїв дорожньо-транспортну пригоду, застрахована не була, місцевий суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, при вирішенні цивільних позовів потерпілих, крім відповідних норм КПК України та ЦК України, обґрунтовано застосував положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(даліЗакон №1961-ІV), відповідно до ст. 41.1 якого М(Т)СБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
		18. Колегія суддів касаційного суду не вбачає порушень вимог чинного законодавства у рішеннях судів попередніх інстанцій про стягнення з М(Т)СБУ суми відшкодування матеріальної шкоди через втрату годувальника одноразовим платежем за три роки, оскільки таке рішення обґрунтоване скрутним матеріальним і психолого-емоційним становищем потерпілої 
		ОСОБА_11 після загибелі її чоловіка  ОСОБА_20 та необхідністю захисту інтересів дитини загиблого  малолітньої ОСОБА_12 . Воно базується на нормах статей 1200, 1202 ЦК України та відповідних положеннях Закону № 1961-IV. Зокрема ст. 1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед (абз. 2 ч. 1 ст. 1202 ЦК України). При цьому суд розглядає цивільний позов у кримінальному провадженні за правилами, визначеними кримінальним процесуальним законом, та не уповноважений встановлювати наявність чи відсутність інших осіб, котрі мають право пред`явити цивільний позов до відповідача. Тому відхиляючи доводи представника М(Т)СБУ у цій частині, апеляційний суд правильно зазначив, що відсутність інформації про інших утриманців 
		ОСОБА_20 , як і відмов на користь тих утриманців, які мають право на відшкодування шкоди, не може бути перешкодою для реалізації права потерпілих, які звернулися з позовом про відшкодування шкоди.
		19. Також касаційний суд погоджується з аргументами суду апеляційної інстанції на користь обґрунтованості та належного підтвердження витрат на лікування малолітньої ОСОБА_12 на суму 14892,00 грн, відповідно до яких період придбання ліків та медичних препаратів, зазначених у наданих потерпілою ОСОБА_11 фіскальних чеках, які містяться в матеріалах кримінального провадження та були досліджені судом першої інстанції, співпадають з періодом проходження лікування потерпілою ОСОБА_12 , а виходячи з їх виду та назв, вони могли бути використані для лікування травм, отриманих останньою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Очевидної невідповідності в цих даних колегія суддів касаційного суду не вбачає. Не вказується на такі і в касаційній скарзі представника М(Т)СБУ. При цьому усупереч наведеному в касаційній скарзі період проходження лікування 
		ОСОБА_12 підтверджується відповідними даними у виписках з медичної документації на ім`я останньої, які також наявні в матеріалах справи і досліджені судом (Т. 6, а. п. 38-46).
		20. Суд першої інстанції, позиція якого цілком підставно підтримана апеляційним судом, з огляду на положення ч. 1ст. 1172 ЦК України обґрунтовано виключив з числа цивільних відповідачів Хмельницьку міську раду та Департамент освіти та науки Хмельницької міської ради, правильно зазначивши, що обов`язок роботодавця відшкодувати шкоду, завдану її працівником іншим особам настає лише за сукупності таких обставин, як наявність трудових відносин між працівником, з вини якого заподіяно шкоду, та роботодавцем, а також заподіяння шкоди особою у зв`язку з виконанням трудових відносин. Водночас, як було встановлено судом під час розгляду справи по суті, ОСОБА_7 , хоча й перебував у трудових відносинах з Хмельницькою міською радою, працюючи начальником департаменту освіти та науки, проте на момент скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди не виконував своїх трудових обов`язків та використовував службовий автомобіль у позаробочий час без достатніх на те правових підстав. Крім показань самого ОСОБА_7 , ця обставина підтверджується часом події, яка сталася у нічний час, а також довідкою відділу кадрової роботи з питань служби в органах місцевого самоврядування 
		№07-21-163 від 30 вересня 2019 року про те, що 29 травня 2018 року, коли сталася подія, ОСОБА_7 у службовому відрядженні не перебував. При цьому доказів неналежного контролю з боку Хмельницької міської ради за користуванням ОСОБА_7 автомобілем у власних цілях поза робочим часом та систематичності такого користування, на що потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_13 посилаються як на підставу їх солідарної відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, судам обох інстанцій не надано, тож доводи потерпілих у цій частині є непереконливими.
		21. Цивільні позови потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_13 у частині відшкодування моральної шкоди, завданої смертю дочки, вирішено відповідно до приписів статей 23, 1167 ЦК України з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості. Колегія суддів не вбачає підстав вважати необґрунтовано заниженим розмір моральної шкоди у сумі 23470,00 грн, визначений судом на користь кожного з них з урахуванням добровільного часткового відшкодування вказаної шкоди ОСОБА_7 в розмірі по 76530,00 грн на користь кожного потерпілого.
		22. Також щодо стягнення на їх користь по 67014,00 грн з М(Т)СБУ апеляційним судом з посиланням на норми ст. 1200 ЦК Українита ч.2ст.27 Закону № 1961-IV правильно зазначено, що необхідності встановлення факту проживання однією сім`єю для відшкодування потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_13 як батькам, які досягли пенсійного віку та втратили годувальника, шкоди, заподіяної смертю доньки  ОСОБА_19 , закон не передбачає. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 1200 ЦК України особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. 
		23. Стосовно доводів у касаційній скарзі М(Т)СБУ про неправильне визначення судом розміру витрат, понесених потерпілим ОСОБА_9 на спорудження надгробного пам`ятника ОСОБА_19 , то вони є необґрунтованими та спростовуються матеріалами кримінального провадження, які містять документальне підтвердження вартості зазначених витрат, а саме договір купівлі-продажу з додатком від 31 липня 2018 року і накладні від 31 липня 2018 року, 23серпня 2018 року та 23жовтня 2018 року. З приводу ж посилань представника цивільного відповідача на неврахування судом приписів постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 жовтня 2008 року № 45 «Про витрати на поховання та пов`язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» щодо граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож у даній місцевості, то вони не заслуговують на увагу, оскільки норми зазначеної постанови підлягають застосуванню для визначення розміру витрат на поховання лише у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання і не розповсюджуються на випадки настання смерті потерпілого внаслідок ДТП. 
		22. Таким чином Суд дійшов висновку, що касаційні скарги прокурора, представника цивільного відповідача  Моторне (транспортне) страхове бюро України, цивільних позивачів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не підлягають задоволенню, а оскаржені судові рішення стосовно ОСОБА_7 слід залишити без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, колегія суддів 
		ухвалила:
		Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від14квітня 2021 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, представника цивільного відповідача  Моторне (транспортне) страхове бюро України  адвоката ОСОБА_8 , цивільних позивачів 
		ОСОБА_9 та ОСОБА_10  без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...