Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 654/4434/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.09.2022.
Дата набрання законної сили: 15.09.2022
Номер судового провадження: 51-5379км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018230000000403

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		15 вересня 2022 року
		м. Київ
		Справа № 654/4434/18 
		Провадження № 51-5379 км 21
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого    ОСОБА_1 ,
		суддів:   ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 , 
		при секретарі  ОСОБА_4 ,
		за участю прокурора  ОСОБА_5 ,
		засудженого
		(в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
		розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018230000000403за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Малі Копані Голопристанського району Херсонської області, проживає за місцем реєстрації в  АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
		за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого  ОСОБА_6 на вирок Херсонського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 червня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, якщо він протягом цього терміну не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки згідно ст. 76 КК України, а саме:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; 
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишений у виді особистого зобов`язання.
		У строк відбуття покарання ОСОБА_6 зараховано період його попереднього ув`язнення з 08 жовтня 2018 року по 10 жовтня 2018 року.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 залишено без розгляду.
		Вирішено питання про процесуальні витрати, речові докази та арешт майна у провадженні.
		Вироком Херсонського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 червня 2021 року щодо ОСОБА_6 в частині призначення покарання із застосуванням ст.75 КК України скасовано, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_6 у порядку виконання вироку апеляційного суду.
		У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
		За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 07 жовтня 2018 року, приблизно о 23 годині, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Леніна біля будинку № 198 в с. Гладківка Голопристанського району Херсонської області зі сторони вулиці Миру у напрямку вулиці Учбової, грубо порушуючи вимоги п.п. 2.3 (б), 2.9 (а), 10.1, 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року (з наступними змінами та доповненнями), перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалася, не обрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого, не впоравшись із керуванням, здійснив з`їзд з проїжджої частини на праве узбіччя, внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , чим спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя, від яких потерпілий помер.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 просить скасувати вирок апеляційного суду у зв`язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд не дотримався вимог кримінального процесуального закону щодо аналізу та оцінки доказів, а вирок не відповідає вимогам ст. 374 КПК України. Вважає, що судом належним чином не перевірено та не надано належної оцінки діям потерпілого у виникненні дорожньо-транспортної пригоди, який знаходився в стані алкогольного спяніння, та не встановлено в повній мірі, які саме порушення вимог ПДР були допущені ОСОБА_6 , та причинний зв`язок між цими порушеннями та наслідками, що настали. Стверджує, що апеляційним судом при призначенні покарання не враховано усіх обставин вчинення злочину та особу обвинуваченого, який раніше не судимий, повністю відшкодував матеріальні і моральні збитки потерпілій, характеризується позитивно, одружений, має постійне місце проживання. 
		Позиції учасників судового провадження
		Засуджений підтримав касаційну скаргу захисника, просив її задовольнити.
		Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника, просила вирок апеляційного суду залишити без зміни.
		 
		Мотиви Суду
		Згідно з ч. 1ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до частин 1, 2ст. 438 КПКУкраїнипідставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватисястаттями 412 - 414 КПК України.
		Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
		Так, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони захисту в частині встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, неповноти судового розгляду та необхідності надання, на думку захисника, належної оцінки діям потерпілого у виникненні дорожньо-транспортної пригоди, апеляційний суд навів у вироку докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.
		За встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.
		Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні зазначеного злочину зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України, на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		В основу вироку суд поклав показаннясамого ОСОБА_6 щодо обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди,показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , потерпілої ОСОБА_8 , дані протоколу слідчого експерименту від 18 березня 2020 року за участю обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника, свідка ОСОБА_10 та спеціаліста (т.1, а.п. 229-232); протоколу слідчого експерименту від 08.11.2018 за участю обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, згідно яких, він на місці в деталях розповів про обставини ДТП, за виключенням тих показань, які визнані технічно неспроможними відповідно до висновку експертизи № 834 від 24.12.2020 (в частині того, що пішохода ОСОБА_9 було збито на проїжджій частині автодороги) (т.1, а.п.170-172); дані протоколу огляду місця ДТП від 08.10.2018(т.1, а.п.101-114); даніпротоколу огляду транспортного засобу від 08.10.2018 (т.1, а.п. 115-121), а також інші докази, зміст яких детально відображено у вироку.
		Як було встановлено судом, висновком судово-медичної експертизи № 130/гп від 20.11.2018, з урахуванням висновку судової токсилогічної експертизи № 2307 від 17.10.2018, висновку судової гістологічної експертизи № 1424 від 31.10.2018, висновку судової імунологічної експертизи № 344 від 18.10.2018, при експертизі трупа ОСОБА_9 виявлені численні тілесні ушкодження…, які є наслідком впливу тупих предметів, виникли 07.10.2018, можливо при співударянні з частинами легкового автомобіля при наїзді останнього на пішохода з наступним падінням потерпілого на дорожнє покриття та ковзання по ньому та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Смерть ОСОБА_9 настала від закритої черепно-мозкової травми у виді забиття головного мозку, крововиливів під м`які мозкові оболонки. Інші тілесні ушкодження сприяли настанню смерті. В момент первинного контактування потерпілий ОСОБА_9 знаходився у вертикальному положенні, або ж близьким до такого і первинний контакт передньо-правих частин автомобіля ВАЗ був направлений в основному на ліву поверхню тіла, з послідуючим падінням потерпілого на дорожнє покриття та ковзанням по ньому.
		При судово-токсилогічній експертизі в крові трупа ОСОБА_9 виявлений етиловий алкоголь в концентрації 1,5 проміле, що зазвичай викликає середню ступінь алкогольного сп`яніння (т.1, а.п.140-145).
		Висновком судової автотехнічної експертизи № 18-866 від 27.11.2018 встановлено, що в умовах даної події водій автомобіля ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 , виконуючи рух в межах населеного пункту в темну пору доби повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 2.3.б, 10.1, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, належним виконанням вимог яких він мав технічну можливість запобігти настанню даної дорожньо-транспортної події(т. 1, а. п. 153-159).
		Як вбачається з матеріалів провадження, під час судового розгляду за клопотанням сторони захисту судом було призначено комплексну автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу з метою перевірки позиції захисту обвинуваченого ОСОБА_6 .. 
		Висновком комплексної комісійної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 834 від 24.12.2020(т.2 а.п.10-18) встановлено, що у наведеній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля ВАЗ 2106 , реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_6 убачаються невідповідності технічним вимогам пунктів 2.3.(б), 10.1, 12.1, 12.3. Правил дорожнього руху України. Висновком цієї експертизи підтверджено той факт, що пішохід ОСОБА_9 рухався по правомуузбіччю автодороги по ходу руху автомобіля,яким спростовуються твердження сторони захисту про те, що потерпілогобуло збито на проїжджій частині автодороги, які узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_10 .
		Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що наведені вищевисновкисудово-медичних та автотехнічних експертиз не викликають будь-якого сумніву у своїй об`єктивності, науковості, обґрунтованості, базуються на дослідженні даних отриманих як під час досудового розслідування, так і судового розгляду за участю обвинуваченого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_10 з метою перевірки його позиції захисту,згідно вихідних даних отриманих, зокрема, які містяться у протоколах огляду місця події та слідчих експериментів за їхньою участю, з якими вони погодилися, атому у суду не було підстав для визнання цих доказів неналежними та недопустимими. Суд не прийняв до уваги висновок автотехнічної експертизи№342-ат від 16.10.2020 року, на який посилалася сторона захисту, оскільки він не містить фактичних даних як на підтвердження, так і спростування обвинувачення.
		На підставі оцінки доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, в ситуації, яка виникла на дорозі за участю автомобіля під керуванням обвинуваченого ОСОБА_6 і пішохода ОСОБА_9 , суд дійшов обґрунтованого висновку, що порушення вимог пунктів2.3 (б), 2.9 (а), 10.1, 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху Україниводієм ОСОБА_6 перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у виді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_9 . Водій автомобіля ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігтинаїзду на пішохода, виконуючи вимоги пунктів2.3 (б), 2.9 (а), 10.1, 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України,згідно яких, він повинен бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну,обрати безпечну швидкість руху,у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди пішохода, який рухався поправому узбіччю автодороги по ходу руху автомобіля. Недотримання ним таких правил безпеки дорожнього руху призвело до наїзду на пішохода  ОСОБА_9 ,що спричинило його смерть. Сам факт перебування потерпілого в стані алкогольного сп`янінняу момент ДТП, на що вказує захисник, не свідчить про наявність причинного зв`язку між його станом тадорожньо-транспортною пригодою. А тому апеляційні доводи про те, що судом не було встановлено причинний зв`язок між діями обвинуваченого та наслідками, апеляційний суд правильно визнав безпідставними, з чим погоджується і колегія суддів касаційного суду. 
		Що стосується доводів, зазначених у касаційній скарзі захисника про суворість призначеного апеляційним судом покарання ОСОБА_6 , то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний розгляд здійснювався також за апеляційною скаргою прокурора, який оскаржував вирок місцевого суду, окрім іншого, в частині призначеного обвинуваченому  ОСОБА_6 покарання, та просив призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. 
		Скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначення покарання із застосуванням статті 75 КК України, і постановляючи свій вирок, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав про те, що суд першої інстанції, при звільненні ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням, належним чином не мотивував своє рішення та фактично не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, його наслідки, що він, керуючи технічно справним автомобілем (джерелом підвищеної небезпеки), порушив одночасно декілька пунктів ПДР України, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в темну пору доби,проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалась, не обрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого не впоравшись з керуванням,здійснив з`їзд з проїжджої частини на праве узбіччя,і саме недотримання ним правил безпеки дорожнього руху призвело донаїзду на пішохода ОСОБА_9 , який рухався поправому узбіччю автодороги по ходу руху автомобіля, чимдопустив найбільш тяжкі порушення у сфері безпеки дорожнього руху, що призвело до невідворотних наслідків - загибелі людини, що значно підвищує як суспільну небезпечність особи винного, так і суспільну небезпечність вчиненого злочину.
		Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла правильного висновку, що виправлення ОСОБА_6 можливе лише в умовах реального відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роківз позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, і таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		На думку колегії суддів касаційного суду, визначене судом остаточне покарання засудженому ОСОБА_6 з огляду на вимоги статей50,65 КК Україниузгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність та відповідає основній його меті як заходу примусу. Судом при призначені покарання враховано всі позитивні дані про особу ОСОБА_14 , про які зазначає у касаційній скарзі захисник. 
		Колегія суддів вважає, що вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей370,420 КПК України.
		Керуючись статтями434,436, 438,441,442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Херсонського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року щодо  ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6  без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...