Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/276/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.09.2022.
Дата набрання законної сили: 08.09.2022
Номер судового провадження: 11-1171заі19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 вересня 2022 року
		м. Київ
		 
		Справа № 9901/276/19
		Провадження № 11-1171заі19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючої судді Рогач Л. І.,
		судді-доповідача Желєзного І. В., 
		суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. І., Ткача І. С., 
		за участю:
		секретаря судового засідання Зейфман І. М.,
		представника позивача - Козаренка Є. В.,
		представника відповідача - Нарольської Т. С.,
		розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2019 року (судді Смокович М. І., Губська О. А., Кашпур О. В., Радишевська О. Р., Уханенко С. А.),
		УСТАНОВИЛА:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		1.                  У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) щодо непризначення його на посаду Голови Державної судової адміністрації України;
		- зобов`язати ВРП на найближчому пленарному засіданні призначити ОСОБА_1 на посаду Голови Державної судової адміністрації України.
		2.                  На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 15 лютого 2019 року Комісія з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя (далі - Комісія) визначила його переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя - Голови Державної судової адміністрації України. Оголошення щодо цього рішення опубліковано 15 лютого 2019 року.
		3.                  Після цього Комісія вичерпала свої повноваження і жодних обставин, які б перешкоджали його призначенню ВРП на зазначену посаду, немає.
		4.                  На переконання позивача, невжиття дій з метою призначення ОСОБА_1 на посаду Голови Державної судової адміністрації України, як і відсутність рішення щодо призначення його на цю посаду, є протиправною бездіяльністю відповідача.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		5.                  Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		6.                  Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року про забезпечення позову у справі № 640/2298/19, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року, зупинено дію рішення Комісії, прийнятого за результатами розгляду пункту 9 порядку денного засідання, закріпленого протоколом № 2 від 15 лютого 2019 року, яким визначено переможцем конкурсу на посаду Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_1. Ця ухвала підлягала негайному виконанню, на дату вирішення цієї справи набрала законної сили, заходи забезпечення позову не скасовано і розгляд справи № 640/2298/19 не завершено.
		7.                  За висновком суду, ВРП у такому випадку мала обґрунтовані підстави відкласти розгляд питання щодо призначення позивача на посаду Голови Державної судової адміністрації України і таке її рішення не можна трактувати як протиправну бездіяльність, оскільки ВРП не може призначати на посаду державної служби особу, дію рішення про визнання якої переможцем конкурсу на цю посаду зупинено ухвалою суду, яка підлягає обов`язковому виконанню.
		Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
		8.                  Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
		9.                  На переконання позивача, суд першої інстанції помилково не врахував, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року у справі № 640/2298/19 станом на момент розгляду справи оскаржувалася та перебувала на розгляді в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду. Також суд не врахував, що згідно з положеннями частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів та встановлення заборон вчиняти дії щодо зупинення конкурсних процедур. Відтак наявність зазначеної ухвали не може зумовлювати невиконання ВРП своїх повноважень.
		10.             Скаржник зазначив про неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що протокол № 2 Комісії від 15 лютого 2019 року, яким його визначено переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя, а саме Голови Державної судової адміністрації України, є ненормативним актом, а відтак вичерпав свою дію в момент визначення та проголошення переможця конкурсу та був фактично виконаний у момент оголошення переможця конкурсу.
		11.             З урахуванням викладеного, на думку позивача, перешкод для призначення його на посаду Голови Державної судової адміністрації України немає.
		 
		Рух апеляційної скарги
		 
		12.             Ухвалою від 31 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду відкрила апеляційне провадження за цією скаргою та витребувала з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду матеріали справи № 9901/276/19.
		13.             Ухвалою від 17 грудня 2019 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до розгляду в судовому засіданні, про що повідомлено учасників справи.
		14.             03 та 04 грудня 2019 року від представників третьої особи і відповідача відповідно надійшли відзиви на апеляційну скаргу, у яких вони просять відмовити в її задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
		15.             18 червня 2020 року від представниці третьої особи надійшли додаткові пояснення у справі.
		16.             Відповідно до протоколуповторного автоматизованого розподілусудової справи між суддями від 08 грудня 2021 року справу передано судді-доповідачеві Желєзному І. В. 
		Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
		17.             Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити з наведених у ній мотивів.
		18.             Представниця ВРП у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, є обґрунтованими і такими, що відповідають встановленим судом обставинам, а доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, їх не спростовують. Оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року у справі № 640/2298/19 зупинено дію рішення Комісії від 15 лютого 2019 року, яким ОСОБА_1 визначено переможцем конкурсу на посаду Голови Державної судової адміністрації України, поведінка ВРП була зумовлена обов`язком виконати це рішення, а тому не може вважатися протиправною.
		19.             Представниця ВРП просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та залишити рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2019 року без змін.
		20.             Представниця третьої особи ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях зазначила, що станом на час ухвалення рішення в цій справі заходи забезпечення позову, вжиті у справі № 640/2298/19, були чинними, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Оскільки на момент призначення та проведення конкурсу ОСОБА_2 не був звільнений з посади Голови Державної судової адміністрації України, така посада не була вакантною, а тому рішення ВРП про оголошення конкурсу та про його результати не є законними. Окрім цього, зауважує про те, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 серпня 2019 року у справі № 761/26744/19 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та встановлено, зокрема, що він у своїх особистих інтересах як кандидат на зайняття посади Голови Державної судової адміністраці України, конкурс на яку відбувся 15 лютого 2019 року, незаконно використав інформаційні матеріали для перевірки кваліфікаційної вимоги «Володіння іноземною мовою» кандидатів на зайняття посад державної служби категорії «А» у Державній судовій адміністрації України в рамках реалізації договору від 18 жовтня 2018 року № 12-К, укладеного між Національним агентством України з питань державної служби та Вищою радою правосуддя.
		21.             Від представниці третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Цвєткової К. В. і від третьої особи ОСОБА_3 надійшли заяви про слухання справи без їх участі.
		 
		Установлені судом першої інстанції обставини справи
		22.             Суд першої інстанції установив, що рішенням від 17 січня 2019 року № 142/0/15-19 ВРП оголосила конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя - Голови Державної судової адміністрації України та заступника Голови Державної судової адміністрації України, а також затвердила умови проведення конкурсу, що викладені в додатку до рішення, зокрема кваліфікаційні вимоги.
		23.             15 лютого 2019 року відбулося засідання Комісії щодо конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя - Голови Державної судової адміністрації України та його заступника, оголошеного рішенням ВРП від 17 січня 2019 року № 142/0/15-19. Перебіг цього засідання та результат розгляду питань порядку денного зафіксовано у протоколі від 15 лютого 2019 року № 2, опублікованому в цей же день.
		24.             Згідно із зазначеним протоколом за результатами розгляду пункту 9 порядку денного переможцем конкурсу на посаду Голови Державної судової адміністрації України визначено ОСОБА_1 .
		25.             Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року у справі № 640/2298/19 зупинено дію рішення Комісії від 15 лютого 2019 року, яким ОСОБА_1 визначено переможцем конкурсу на посаду Голови Державної судової адміністрації України. Ухвала оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19 березня 2019 року. Ухвала від 13 березня 2019 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року, була скасована постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2019 року із прийняттям нового рішення про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у справі № 640/2298/19.
		26.             03 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження в цій справі до набрання законної сили рішеннями у справах № 9901/72/19 та № 640/2298/19. Також у ході розгляду спору позивач заявляв клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		27.             Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		28.             Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		29.             Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		30.             Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII; тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		31.             Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
		32.             Частиною другою цієї статті передбачено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
		33.             За змістом пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 889-VIII посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
		34.             Згідно з положеннями частини першої статті 6 Закону № 889-VIII посади державної служби в державних органах поділяються на категорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців.
		35.             Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 889-VIII визначено, що до категорії «А» (вищий корпус державної служби) належать, зокрема, посади Голови Державної судової адміністрації України та його заступників.
		36.             Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону № 889-VIIІ вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
		37.             За частинами першою та другою статті 22 Закону № 889-VIIІ з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністрів України. Проведення конкурсу здійснюється з урахуванням рівня професійної компетентності, особистих якостей і досягнень кандидатів на зайняття вакантної посади. Особливості проведення конкурсу державних службовців на посади в органах судової влади визначаються законом.
		38.             Згідно з частиною третьою статті 22 Закону № 889-VIIІ порядок проведення конкурсу визначає: 1) умови проведення конкурсу; 2) вимоги щодо оприлюднення інформації про вакантну посаду державної служби та оголошення про проведення конкурсу; 3) склад, порядок формування та повноваження конкурсної комісії; 4) порядок прийняття та розгляду документів для участі в конкурсі; 5) порядок проведення тестування, співбесіди, інших видів оцінювання кандидатів на зайняття вакантних посад державної служби; 6) методи оцінювання кандидатів на зайняття вакантних посад державної служби.
		39.             Частиною першою статті 31 Закону № 889-VIIІ встановлено, що на посаду державної служби призначається переможець конкурсу.
		40.             Згідно з пунктом 1 частини другої статті 31 Закону № 889-VIIІ рішення про призначення на посаду державної служби категорії «А» приймається суб`єктом призначення, визначеним Конституцією та законами України, у порядку, передбаченому Конституцією України, цим та іншими законами України.
		41.             Відповідно до частини третьої статті 31 Закону № 889-VIIІ рішення про призначення на посаду державної служби приймається після закінчення строку оскарження результатів конкурсу, а в разі оскарження результатів конкурсу - після прийняття рішення за скаргою суб`єктом розгляду скарги (органом, уповноваженим на розгляд скарги), але не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення інформації про переможця конкурсу, якщо інше не передбачено законом. Таке рішення приймається на підставі протоколу засідання конкурсної комісії.
		42.             Особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя відповідно до частини четвертої статті 5 Закону № 889-VIII визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.
		43.             30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII; тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким закріплено повноваження Державної судової адміністрації України як державного органу у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом (частина перша статті 151 цього Закону).
		44.             Згідно з положеннями частин першої та другої статті 153 Закону № 1402-VIII Державну судову адміністрацію України очолює Голова Державної судової адміністрації України, який призначається на посаду і звільняється з посади ВРП. Призначення Голови Державної судової адміністрації України здійснюється на конкурсній основі.
		45.             Частиною першою статті 150 Закону № 1402-VIIІ встановлено, що призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів ВРП і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
		46.             Частиною другою цієї статті встановлено, що при ВРП діє Комісія, яка утворюється відповідно до закону. Комісія здійснює повноваження Комісії з питань вищого корпусу державної служби, визначені Законом № 889-VIII, щодо питань державної служби в системі правосуддя. Отже, Комісія діє у складі ВРП, а спори за її участю повинні розглядатися з урахуванням інстанційної підсудності справ за участю ВРП Верховному Суду як суду першої інстанції відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України.
		47.             Відповідно до частини третьої статті 150 Закону № 1402-VIII особливості проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя визначаються Положенням, яке затверджується ВРП за поданням Державної судової адміністрації України після консультацій з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Зазначене Положення встановлює особливості призначення на посаду державного службовця у випадках, визначених цим Законом.
		48.             Повноваження ВРП затверджувати Положення про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя закріплене також у пункті 13 частини першої статті 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі -Закон № 1798-VIII).
		49.             Відповідно до пункту 1 Положення про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 05 вересня 2017 року № 2646/0/15-17 (далі - Положення про проведення конкурсів; тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), це Положення визначає процедуру проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби у судах, органах та установах системи правосуддя, метою якого є добір осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки. 
		З питань, не врегульованих Положенням про проведення конкурсів, та якщо інше не передбачено цим Положенням, застосовується Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 246 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 648 (далі - Порядок). У випадку розбіжності регулювання між цими Положенням та Порядком застосовуються правила цього Положення.
		50.             Згідно з пунктом 8 Положення про проведення конкурсів конкурс проводиться поетапно та включає такі етапи: 1) прийняття рішення про оголошення конкурсу; 2) оприлюднення рішення про оголошення конкурсу; 3) прийняття документів від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі; 4) перевірка поданих документів на відповідність встановленим законом вимогам; 5) проведення тестування та визначення його результатів; 6) розв`язання ситуаційних завдань та визначення їх результатів (крім кандидатів на посади державної служби категорії «В»); 7) проведення співбесіди та визначення її результатів; 8) проведення підрахунку результатів конкурсу та визначення переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата; 9) оприлюднення результатів конкурсу.
		51.             Процедура оприлюднення результатів конкурсу визначена розділом VIІІ Положення про проведення конкурсів.
		52.             Згідно з пунктом 52 цього Положення Комісія, посадова особа, яка прийняла рішення про оголошення конкурсу, забезпечує передачу Національному агентству України з питань державної служби або його територіальному органу за місцем розташування державного органу інформації про переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата в електронній формі не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати підписання протоколу засідання конкурсної комісії.
		53.             Відповідно до пункту 53 Положення про проведення конкурсів інформація про переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади повинна містити прізвище, ім`я та по батькові кандидата, назву посади та загальну кількість балів, набраних кандидатами.
		54.             Згідно з пунктами 57, 60 Положення про проведення конкурсів результати конкурсу оприлюднюються не пізніше ніж протягом 45 календарних днів з дня оприлюднення оголошення про проведення конкурсу. Кандидат як учасник конкурсу має право оскаржити рішення конкурсної комісії відповідно до статті 28 Закону № 889-VIIІ.
		55.             Як убачається зі змісту Положення про проведення конкурсів, ним не регламентовано строків, протягом яких ВРП повинна на підставі результатів конкурсу прийняти рішення про призначення переможця конкурсу на посаду державної служби.
		56.             Натомість такий строк встановлено статтею 31 Закону № 889-VIIІ, згідно з частиною другою якої рішення про призначення на посаду державної служби приймається після закінчення строку оскарження результатів конкурсу, а в разі оскарження результатів конкурсу - після прийняття рішення за скаргою суб`єктом розгляду скарги (органом, уповноваженим на розгляд скарги), але не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення інформації про переможця конкурсу, якщо інше не передбачено законом. Таке рішення приймається на підставі протоколу засідання конкурсної комісії.
		57.             Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, підставою для призначення ОСОБА_1 на посаду Голови Державної судової адміністрації України є протокол засідання Комісії від 15 лютого 2019 року № 2, відповідно до якого за результатами розгляду пункту 9 порядку денного засідання його обрано переможцем конкурсу на зазначену посаду. Учасники конкурсу його результатів не оскаржували, а інші особи таким правом не наділені.
		58.             Отже, ВРП не мала підстав «гальмувати» процедуру призначення переможця конкурсу. Суд враховує, що приписи частини третьої статті 31 Закону № 889-VIIІ, яка підлягає застосуванню в цій справі, встановлюють граничний строк для прийняття рішення про призначення, навіть якщо оскарження результатів конкурсу ще не завершене.
		59.             Тобто оскарження результатів конкурсу в адміністративному судочинстві і заходи забезпечення позовів, які можуть бути вжиті в межах цього оскарження, не можуть перешкоджати і не перешкоджають прийняттю рішення про призначення по завершенню строку, передбаченого частиною третьою статті 31 Закону № 889-VIIІ. Після оприлюднення інформації про переможця конкурсу повноваження конкурсної комісії є вичерпаними, надалі здійснюється діяльність суб`єкта призначення (у цій справі - ВРП), яка полягає у прийнятті рішення про призначення. Перешкодити здійсненню цієї діяльності могли б заходи із забезпечення позову, які полягають у забороні суб`єкту призначення вчиняти відповідні дії.
		60.             Однак закон (пункт 1 частини третьої статті 151 КАС України) не допускає забезпечення позову шляхом зупинення актів ВРП та встановлення для неї заборони або обов`язку вчиняти певні дії, і такі заходи не вживались. Отже, з метою безперебійного функціонування державного органу закон вимагає від ВРП прийняти рішення про призначення в межах встановленого в законі строку навіть в умовах оскарження результатів конкурсу, що триває. 
		61.             Тобто бездіяльність ВРП є протиправною. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.
		62.             Самі собою строки поза зв`язком з конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не матимуть правового значення, якщо в зобов`язаної особи існували певні об`єктивні обставини, які перешкодили належному виконанню функцій державним органом. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких установлюється цей строк.
		63.             Як убачається з відзиву ВРП на позовну заяву від 05 серпня 2019 року, питання щодо призначення ОСОБА_1 на посаду Голови Державної судової адміністрації України було внесено вперше до порядку денного засідання ВРП на 14 травня 2019 року (том 1, а. с. 81). Отже, ВРП почала розгляд питання про призначення позивача вже з пропуском 30-денного строку, передбаченого законодавцем для вчинення таких дій. Зазначене також підтверджує обставини бездіяльності ВРП у вирішенні спірного питання про призначення особи за результатами конкурсу. Такі обставини не були прийняті до уваги судом першої інстанції, незважаючи на наявність у матеріалах справи їх документального підтвердження.
		64.             Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції прийняв до уваги обставини прийняття ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року у справі № 640/2298/19 про зупинення дії рішення Комісії від 15 лютого 2019 року, яким ОСОБА_1 було визначено переможцем конкурсу на посаду Голови Державної судової адміністрації України, яка на час прийняття рішення в цій справі була чинною, однак скасована постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2019 року із прийняттям нового рішення про відмову у вжитті заходів забезпечення позову. Зазначені обставини стали визначальними для колегії суддів Верховного Суду, яка розглядала спір як суд першої інстанції.
		65.             Велика Палата Верховного Суду вважає, що під час розгляду спору по суті суд першої інстанції порушив правила повноти та оцінки доказів за сукупністю встановлених обставин справи, не прийняв до уваги інші суттєві обставини, які підтверджують бездіяльність ВРП упродовж визначених їй законодавцем строків (30 днів) для прийняття рішення про призначення посадової особи за результатами проведеного конкурсу на заняття відповідної посади.
		66.             Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що в полі зору суду першої інстанції перебувала як ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року у справі № 640/2298/19 про зупинення дії рішення Комісії від 15 лютого 2019 року, так і ухвала Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 9901/72/19 про відмову в застосуванні заходів забезпечення шляхом заборони Комісії вчиняти будь-які дії з проведення конкурсу на заняття посад державної служби категорії «А» у Державній судовій адміністрації України (том 1, а. с. 164-165), яка у часі була ухвалена раніше і стосувалася одного й того самого прохання, спрямованого на запровадження судової заборони для Комісії, яка діє при ВРП, учиняти будь-які дії щодо проведення оголошеного ВРП конкурсу. Суд першої інстанції визнав переконливими посилання ВРП на перше судове рішення про зупиненнядії рішення Комісії від 15 лютого 2019 року, тоді як в межах предмета цього самого спору фактично проігнорував протилежне за змістом і суттю судове рішення, яким було констатовано, що рішення Комісії від 15 лютого 2019 року не може зупинятися будь-яким способом, зокрема, й через назване вище судове рішення окружного суду. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в контексті таких умов ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року у справі № 640/2298/19 про зупинення дії рішення Комісії від 15 лютого 2019 року не повинна отримувати конститутивного значення і визнаватися слушною підставою для унеможливлення призначення позивача на посаду, на яку він кандидував.
		67.             Діючи як суд апеляційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду приймає до уваги, що заходи забезпечення щодо заборони прийняття рішення Комісією, вжиті у справі № 640/2298/19, скасовано касаційним судом, а розгляд спору за позовом ОСОБА_2 до Комісії про визнання протиправними дій та скасування рішення Комісії щодо визначення переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя - Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_1 завершено відмовою в задоволенні позову згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року.
		68.             09 лютого 2022 року постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/72/19 (провадження № 11-414заі20) за адміністративним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до ВРП за участю третіх осіб - Комісії, ОСОБА_1 про визнання протиправним, нечинним і скасування рішення ВРП від 17 січня 2019 року № 142/0/15-19 «Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» в Державній судовій адміністрації України», за наслідком проведення якого ОСОБА_1 визнано переможцем, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		69.             Пунктом 35 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачено, що Голова Державної судової адміністрації України, заступники Голови Державної судової адміністрації України продовжують виконувати свої повноваження до призначення Голови Державної судової адміністрації України та його заступників відповідно до цього Закону. Відтак законодавцем унормовано строковість виконання повноважень попереднього голови Державної судової адміністрації України до призначення нового керівника за конкурсом. Протилежне застосування закону перешкоджатиме меті його реалізації - призначення за конкурсом державних посадовців в органах судової влади для досягнення цілей перезавантаження кадрів на конкурсній основі під час проведення судової реформи.
		70.             З огляду на встановлене судом у пунктах 66-69 мотивувальної частини постанови, Велика Палата Верховного Суду вважає відсутніми підстави, які б перешкоджали призначити ОСОБА_1 на посаду за результатами проведого конкурсу. 
		71.             Разом з тим у судовому засіданні 09 червня 2022 року ОСОБА_1 повідомив про те, що внаслідок тривалого очікування призначення на посаду Голови Державної судової адміністрації Українийого більше не цікавить, оскільки він працевлаштувався в іншому місці і не має наміру змінювати своє місце роботи. 
		72.             Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		73.             Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях напрацював критерії, за якими втручання в особисте життя є порушенням прав людини у розумінні статті 8 Конвенції. Так, у пункті 266 рішення ЄСПЛ від 17 жовтня 2019 року у справі «Полях та інші проти України» (заява № 58812/15 та 4 інші заяви) зазначено, що втручання відповідає статті 8 Конвенції лише, якщо воно здійснювалося «згідно із законом» і було «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення однієї або більше цілей, зазначених у пункті 2 цієї статті Конвенції.
		74.             Професія є складовою права на приватне життя, що підтверджується усталеною практикою ЄСПЛ. Зокрема, у пункті 165 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) ЄСПЛ зазначив, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру» (див. рішення від 07 серпня 1996 року у справі «С. проти Бельгії» (С. v. Belgium), пункт 25, Reports1996-III). Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом» (див. рішення від 29 квітня 2002 року у справі «Прітті проти Сполученого Королівства» (Pretty v. The UnitedKingdom), заява № 2346/02, пункт 61, ECHR 2002-III). 
		75.             Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Урешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом (див. рішення від 16 грудня 1992 року у справі «Нємець проти Німеччини» (Niemietz v. Germany), пункт 29, Series А № 251-В). Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (див. рішення у справах «Сідабрас та Джяутас проти Литви» (Sidabras and Dziautas v. Lithuania) (<…>), заяви № 55480/00, 59330/00, пункт 47, ECHR 2004-VIII та «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, пункти 22-25, від 28 травня 2009 року). Схожим чином, звільнення з посади було визнане втручанням у право на повагу до приватного життя (див. рішення від 19 жовтня 2010 року у справі «Озпінар проти Туреччини» (Ozp?nar v. Turkey) (<…>), заява № 20999/04, пункти 43-48). Насамкінець, стаття 8 Конвенції охоплює питання захисту честі та репутації як частину захисту права на повагу до приватного життя (див. рішення у справах «Пфайфер проти Австрії» (Pfeifer v. Austria), заява № 12556/03, пункт 35, від 15 листопада 2007 року та «А. проти Норвегії» (А. v. Norway), заява № 28070/06, пункти 63, 64, від 09 квітня 2009 року).
		76.             Тому обмеження, що накладаються на доступ особи до посади, публічний конкурс на заміщення якої ця особа перемогла, можуть розглядатися як втручання у приватне життя, якщо такі обмеження не здійснювалися «згідно із законом» та не були «необхідними у демократичному суспільстві» в розумінні статті 8 Конвенції.
		77.             Беручи до уваги таке трактування ЄСПЛ статті 8 Конвенції, Велика Палата Верховного Суду висновує про часткове втручання ВРП та суду першої інстанції у приватне життя позивача, оскільки ОСОБА_1 мав законні очікування на працевлаштування на посаду за наслідком проведеного конкурсу у строки, чітко встановлені законодавцем. Однак унаслідок протиправної бездіяльності ВРП процедура його призначення не відбулася в межах визначеного законом 30-денного строку, а в подальшому була призупинена за наслідком незаконно застосованих заходів забезпечення позову в іншій справі, учасником якої ОСОБА_1 не був.
		78.             Велика Палата Верховного Суду зазначає, що на відміну від законодавства, яке діє erga omnes (щодо всіх, тобто з правовим ефектом щодо невизначеного кола суб`єктів), судове рішення у приватноправовому спорі діє inter partes (тобто з правовим ефектом тільки для сторін у справі). Судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.28) та в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц. 
		79.             Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності. Установлена правова процедура як складова принципів законності та верховенства права є важливою гарантією зовнішньої форми поведінки з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до заінтересованої особи. Отже, у цілому ВРП не дотримала правової процедури щодо призначення ОСОБА_1 на посаду за наслідком оголошення його переможцем у цьому конкурсі. 
		80.             З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду, діючи як суд апеляційної інстанції, вважає доведеними обставини протиправної бездіяльності ВРП щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду голови Державної судової адміністрації України в передбачений законом тридцятиденний строк, внаслідок чого рішення суду першої інстанції необхідно скасувати в повному обсязі. 
		81.             Приймаючи до уваги пояснення ОСОБА_1 про те, що він не претендує на зайняття цієї посади за наслідком судового розгляду в цій справі відповідно до заявлених ним позовних вимог, Велика Палата Верховного Суду вважає достатньою сатисфакцією для позивача визнання в судовому порядку потиправною бездіяльності ВРП щодо непризначення позивача на посаду Голови Державної судової адміністрації України відповідно до рішення створеної при ВРП Комісії від 15 лютого 2019 року. При цьому в задоволенні позову в частині вимог про вчинення дій з призначення ОСОБА_1 на зазначену посаду необхідно відмовити, позаяк позивач не претендує на вчинення таких дій із застосуванням судового примусу. 
		82.             Подібного висновку про можливість захисту права особи в адміністративному процесі шляхом визнання протиправною бездіяльності державного органу дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 9901/378/20 (провадження № 11-264заі21, пункти 40-43).
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		83.             Згідно із частиною першою статті 317 КАС України суд апеляційної інстанції повністю скасовує судове рішення першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції неповністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права.
		84.             Велика Палата Верховного Суду приймає до уваги встановлені нею обставини протиправної бездіяльності ВРП та скасовує рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 9901/276/19 із прийняттям нового рішення про задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності ВРП щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду Голови Державної судової адміністрації України за наслідком проведеного Комісією конкурсу 15 лютого 2019 року в межах визначених законом строків для такого призначення. У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити. 
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		85.             Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		86.             Частиною першою статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
		87.             З огляду на ухвалення Великою Палатою Веховного Суду за результатами апеляційного перегляду цієї справи нового рішення про часткове задоволення позову, судові витрати позивача, понесені у зв`язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій у частині вимоги про визнання протиправною бездіяльності ВРП, необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог. А відтак необхідно стягнути з ВРП на користь ОСОБА_1 1 921 (768,40 + 1 152,60) грн судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
		Керуючись статтями 266, 308, 310, 317, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 9901/276/19 скасувати.
		3. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Вищої ради правосуддя щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду Голови Державної судової адміністрації України у строки, передбачені законодавством України. 
		4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. 
		5. Стягнути з Вищої ради правосуддя (04050, місто Київ, вулиця Студентська, 12-А; код ЄДРПОУ 00013698) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуюча суддя  Суддя-доповідач  Л. І. Рогач  І. В. Желєзний Судді: В. В. Британчук Л. Й. Катеринчук   Ю. Л. Власов Г. Р. Крет  І. В. Григор`єва Л. М. Лобойко  М. І. Гриців К. М. Пільков  Д. А. Гудима О. Б. Прокопенко  Ж. М. Єленіна І. В. Ткач  О. С. Золотніков  Відповідно до частини третьої статті 355 КАС України постанову оформила суддя Катеринчук Л. Й.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...