Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/5810/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 21.09.2022. Зареєстровано: 21.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2022.
Дата набрання законної сили: 12.12.2022
Результат оскарження 12.12.2022 Апеляційний суд Львівської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/466/162/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020140000000581

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 466/5810/20
		Провадження № 1-кп/466/162/22
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		21 вересня 2022 Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 
		з участю прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченої ОСОБА_4 
		захисника ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020140000000581 від 23.07.2020 про обвинувачення 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Івано-Франківськ, громадянки України, українки, із вищою освітою, яка працює на посаді лікаря- терапевта КНП «КЛШМД м. Львова», зареєстрованої у АДРЕСА_1 , проживаючої: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. З ст. 190, ч. 3.ст. 358 КК України,-
		 в с т а н о в и в :
		Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вона, , перебуваючи на посаді лікаря-терапевта 1 терапевтичного відділення КНП «КЛШМД м. Львова», маючи умисел на підробку офіційних документів, які надають права, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_6 (матеріали відносно якого скеровано до суду з обвинувальним актом) та невстановленою досудовим розслідуванням особою, реалізовуючи злочинний умисел ОСОБА_6 на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами одноразової допомоги внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ, знаючи про підстави та порядок видачі медичної виписки за формою № 027/о, усвідомлюючи та достовірно знаючи, що фактично ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні у КНП «КЛШМД м. Львова» не перебував, внесла до бланків медичних виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою № 027/о КНП «КЛШМД м. Львова» № 13801 від 02.02.2013, № 11125 від 08.08.2014, № 28125 від 12.08.2019 недостовірні відомості про перебування ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 15.01.2013 по 02.02.2013; з 01.08.2014 по 08.08.2014, з 03.08.2019 по 12.08.2019 на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі з встановленням йому відповідних діагнозів, забезпечила підписання вищевказаних медичних виписок від імені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та їх завірення відтиском штампу та печатки КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова», надавши таким документам офіційних реквізитів, в такий спосіб підробила вказані медичні виписки. Відтак, ОСОБА_4  обвинувачується у підробленні офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 358 КК України.
		Окрім цього, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вона, перебуваючи на посаді лікаря-терапевта 1 терапевтичного відділення КНП «КЛШМД м. Львова», маючи умисел на підробку офіційних документів, які надають права, умисно, діючи як пособник, за попередньою змовою із ОСОБА_6 (матеріали відносно якого скеровано до суду з обвинувальним актом) та невстановленою досудовим розслідуванням особою, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, реалізовуючи злочинний умисел ОСОБА_6 на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами одноразової допомоги внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ, знаючи про підстави та порядок видачі медичної виписки за формою № 027/о, усвідомлюючи та достовірно знаючи, що фактично ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні у КНП «КЛШМД м. Львова» не перебував, внесла до бланків медичних виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою № 027/о КНП «КЛШМД м. Львова» № 13801 від 02.02.2013, № 11125 від 08.08.2014, №28125 від 12.08.2019 недостовірні відомості про перебування ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 15.01.2013 по 02.02.2013; з 01.08.2014 по 08.08.2014, з 03.08.2019 по 12.08.2019, на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі з встановленням йому відповідних діагнозів, забезпечила підписання вищевказаних медичних виписок від імені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та їх завірення відтиском штампу та печатки КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова», надавши таким документам офіційних реквізитів.
		У подальшому, ОСОБА_6 , ввівши в оману членів комісій, подав вищевказані завідомо підроблені медичні виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми № 027/о КНП «КЛШМД м. Львова» військово - лікарській комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», лікарсько-консультативній комісії КНП «Яворівська ЦРЛ», медико- соціальній експертній комісії № 1 КЗ ЛОР «Львівський обласний Центр медико- соціальної експертизи», на підставі яких отримав постанову № 53 від 14.06.2019, видану ВЛК ДУ ТМО МВС України по Львівській області (на час звільнення зі служби 06.11.2015), у відповідності до якої захворювання ХХН 2 ст. Хронічний гломерулонефрит, ст. ремісії. Сечовий синдром. ХНН 2ст. Вторинна гіпертензія. Забій грудної клітки зліва (20.10.2006) без порушень функції. Післятравматична міжхребетна невралгія зліва без порушення функції, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ; направлення на медико-соціальну експертну комісію від 09.09.2019 за № 172, видане лікарською - консультативною комісією КНП «Яворівська ЦРЛ»; виписку за формою № 157-1/0 від 30.10.2019 № 311909 та довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках форми №158/0 від 30.10.2019 серії 12 ААА № 011174, видані медико-соціальною експертною комісією № 1 КЗ ЛОР «Львівський обласний Центр медико-соціальної експертизи».
		На підставі вказаних медичних документів, що видані на підставі завідомо підроблених медичних виписках із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми № 027/о КНП «КЛШМД м. Львова», ОСОБА_6 у відповідності до Закону України від 20.12.1990 року № 565-12 «Про міліцію», шляхом обману, отримав грошові кошти в розмірі 301050 грн., як одноразову допомоги внаслідок захворювання;- отриманого у період проходження служби в органах внутрішніх справ, чим завдав матеріальної шкоди Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, яка у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до примітки до ст. 364 КК України є великим розміром. 
		В зв`язку з наведеним ОСОБА_4  пред`явлено обвинувачення також у вчиненні пособництва у заволодінні чужим майном, шляхом обману у великому розмірі; тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. З ст. 190 КК України.
		Крім цього, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вона, перебуваючи на посаді лікаря-терапевта 1 терапевтичного відділення КНП «КЛ1ІІМД м. Львова», маючи умисел на підробку офіційних документів, які надають права, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_9 (матеріали відносно якого скеровано до суду з обвинувальним актом) та невстановленою досудовим розслідуванням особою, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, реалізовуючи злочинний умисел ОСОБА_9 на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами одноразової допомоги внаслідок захворювання отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ, знаючи про підстави та порядок видачі медичної виписки за формою № 027/о, усвідомлюючи та достовірно знаючи, що фактично ОСОБА_9 на стаціонарному лікуванні у КНП «КЛШМД м. Львова», не перебував, внесла до бланків медичних виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою № 027/о КНП «КЛШМД м. Львова»: № 18124 від 18.03.2013, № 12348 від 05.05.2014, № 22627 від 07.06.2019, недостовірні відомості про перебування ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у періоди: з 04.03.2013 по 18.03.2013, з 24.04.2014 по 05.05.2014, з 10.06.2019 по 27.06.2019, на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі з встановленням йому відповідних діагнозів, підписала виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою № 027/о КНП «КЛШМД м. Львова»: № 18124 від 18.03.2013, № 22627 від 07.06.2019, забезпечила підписання виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою 027Vо КНП «КЛШМД м. Львова» № 12348 від 05.05.2014, від імені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та їх завірення відтиском штампу та печатки КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова", надавши таким документам офіційних реквізитів, в такий спосіб підробила вказані медичні виписки. Відтак, ОСОБА_4  обвинувачується у підробленні офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 358 КК України.
		Також ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення у вчиненні пособництва у заволодінні чужим майном, шляхом обману у великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. З ст. 190 КК України, з тих підстав , що вона,перебуваючи на посаді лікаря- терапевта 1 терапевтичного відділення КНП «КЛІІІМД м. Львова», маючи умисел на підробку офіційних документів,. які надають права, умисно, діючи як пособник, за попередньою змовою із - ОСОБА_9 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, реалізовуючи злочинний умисел ОСОБА_9 на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами одноразової допомоги внаслідок захворювання отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ, знаючи про підстави та порядок видачі медичної виписки за формою № 027/о, усвідомлюючи та достовірно знаючи, що фактично ОСОБА_9 на стаціонарному лікуванні у КНП «КЛШМД м. Львова», не перебував, внесла до бланків медичних виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою № 027/о КНП «КЛШМД м. Львова»: №18124 від 18.03.2013, № 12348 від 05.05.2014, № 22627 від 07.06.2019, недостовірні відомості про перебування ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у період з 04.03.2013 по 18.03.2013, з 24.04.2014 no 05.05.2014, з 10.06.2019 по 27.06.2019, на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі з встановленням йому відповідних діагнозів, підписала виписки із медичної Карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою № 027/о КНП «КЛШМД м. Львова»: № 18124 від 18.03.20.13, № 22627 від 07.06.2019, забезпечила підписання № 027/о; КНП «КЛШМД м. Львова» № 12348 від 05.05.2014, від імені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та їх завірення відтиском штампу та печатки ! КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова", надавши таким документам офіційних реквізитів.
		В подальшому, ОСОБА_9 , ввівши в оману членів комісій, подав вищевказані завідомо підроблені медичні виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми № 027/о КНП «КЛШМД м. Львова» військово- лікарській комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», лікарсько-консультативній комісії КНП «Жовківська ЦРЛЦ; медико-соціальній експертній комісії № 1 КЗ ЛОР «Львівський обласний Центр медико-соціальної експертизи», на підставі яких отримав постанову № 54 від 18.06.2019 , видану ВЛК ДУ ТМО МВС України по Львівській області (на час звільнення зі служби 06.11.2015) у відповідності до якої захворювання: ХХН 2 ст. Хронічний гломерулонефрит, ст. ремісії Сечовий синдром. ХНН 2 ст. Вторинна симптоматична гіпертензія. Залізодефіцитна анемія середнього ступеня важкості. Міозит шиї, больовий синдром без порушення функції, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ; направлення на медико-соціальну експертну комісію від 04.09.2019 за № 295, видане лікарською - консультативною комісією КНП «Жовківська ЦРЛ»; виписку за формою № 157-1/0 від 12.11.2019 серія 12 ААБ № 311968 та довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках форми №158/0 від 12.11.20 Ш серії 12 ААА № 011204, видані медико-соціальною експертною комісією № 1 КЗ ЛОР «Львівський обласний Центр медико-соціальної експертизи».
		На підставі вказаних медичних документів, що видані на підставі завідомо підроблених медичних виписках з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми № 027/о КНП «КЛШМД м. Львова», ОСОБА_9 , у відповідності до Закону України від 20.12.1990 року № 565-12 «Про міліцію», шляхом обману, отримав грошові кошти в розмірі 301050 грн., як одноразову допомогу внаслідок захворювання , отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ, чим завдав матеріальної шкоди Головному управлінню міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, яка у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до примітки до ст. 364 КК України є великим розміром.
		Також ОСОБА_4 було пред`явлено обвинувачення у підробленні офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 358 КК України , вчиненого за наступних обставин .
		Орган досудового розслідування вважає встановленим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді лікаря-терапевта 1 терапевтичного відділення КНП «КЛШМД м. Львова», маючи умисел на підробку офіційних документів, які надають права, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_10 (матеріали відносно якого скеровано до суду з обвинувальним актом) та невстановленою досудовим розслідуванням особою, знаючи про підстави та порядок видачі медичної виписки за формою 027/о, усвідомлюючи та достовірно знаючи, що фактично ОСОБА_10 на стаціонарному лікуванні у КНП «КЛШМД м. Львова», не перебував, внесла до бланку медичної виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою № 0|7/о КНП «КЛШМД м. Львова» № 21916 від 19.08.2019, недостовірні відомості про перебування ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період з 08.08.2019 по 19.08.2019, на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі з встановленням йому відповідних діагнозів, власноручно підписала вказану виписку та забезпечила завірення відтиском штампу та печатки КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова», надавши документу офіційного реквізиту, у такий спосіб підробила вказану медичну виписку.
		Допитана в ході судового розгляду ОСОБА_4  заперечила свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується. Пояснила, що працює на посаді лікаря-терапевта Львівської лікарні швидкої медичної допомоги. Приблизно 2 роки тому до неї зателефонував невідомий їй чоловік, який представився працівником правоохоронних органів та попросив приїхати в ГУНП у Львівській області. При цьому зазначив, що просить не повідомляти нікого про вказаний виклик. Коли вона прибула на АДРЕСА_3 , її запросили в кабінет, де було двоє працівників . Вони спочатку в формі співбесіди запитували про характер її роботи, сказали що у поліції є кілька справ по лікарях з лікарні швидкої допомоги. В подальшому запропонували заповнити своїм почерком кілька аркушів чистого паперу. Через тиждень, від батька, який теж працює в лікарні швидкої медичної допомоги, вона дізналась, що надійшли запити з правоохоронних органів , що стосуються її роботи. Тоді вона і повідомила родичів про те, що її вже викликали в ГУНП у Львівській області, проте не вказували на причини такого виклику. Відтак, коли в наступний раз поступив телефонний дзвінок від працівника поліції з пропозицією прибути до ГУНП, на виклик вона пішла зі своїм адвокатом. В процесі проведення допиту їм надали для огляду копії виписок з історії хвороб ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Вона відразу вказала, що дані виписки складені неграмотно та хоча почерк подібний до її , проте вона не пам`ятає, що могла складати такі документи. Крім того, вона взагалі не знайома з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , вперше їх побачила в ході судового розгляду справи. ОСОБА_10 знає як сина її пацієнтки. Крім того їй відомо, що він теж проходив стаціонарне лікування в лікарні швидкої медичної допомоги, проте вона не була його лікуючим лікарем. Вона, як лікар, заповнювала тисячі виписок з історій хвороб пацієнтів лікарні, тому не може пам`ятати їх прізвищ та діагнозів. Виписки заповнюються нею лише при наявності архівної історії хвороби , або титулки форми 003 , яка теж надавалась архівом. З історією хвороби міг підходити для отримання виписки як сам хворий, так і працівники архіву . Без вказаних документів, вона ніколи не заповнювала виписок. Крім того, як вона дізналась пізніше, в їх лікарні ніколи не працював лікар з прізвищем « ОСОБА_11 », проте його дані були вказані у копіях виписок, які їй представили для огляду. Вона не має також жодного доступу до печатки лікаря ОСОБА_8 , який на той час працював завідувачем іншого відділення . Також є визначені працівники, на яких покладено обов`язок завіряти всі медичні документи кутовими штампами лікарні та печаткою медустанови. Доступу до кабінету,де зберігається такий штамп та печатка, вона не має. Відтак, просить визнати її невинуватою , оскільки вона не заповнювала виписок з історій хвороб ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , про які вказується в обвинувальному акті. Крім того, такі виписки не є визначальним документом при встановленні непрацездатності особи. Виписки про проходження стаціонарного лікування досліджуються сімейним лікарем, мають бути підтверджені даними амбулаторної карти хворого, результатами ряду обстежень. Крім того, колегіальні органи ВЛК та МСЕК теж повинні дослідити всі медичні документи, що підтверджують наявність у людини захворювань, які свідчать про його інвалідність. Проте, жодного лікаря, який був у складі МСЕК не було притягнуто до відповідальності, а саме її обвинувачують у пособництві в заволодінні чужим майном групою осіб, з якими вона взагалі не знайома та жодних домовленостей не мала. 
		Заслухавши в судовому засіданні пояснення обвинуваченої ОСОБА_4 , яка своєї винуватості у вчиненні інкримінованих їй злочинів не визнала, показання свідків , дослідивши представлені суду стороною обвинувачення та стороною захисту докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до наступного висновку.
		У ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.
		Відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тягар доказування лежить на стороні обвинувачення.
		У п. 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17 червня 2011 року зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпції щодо фактів.
		Вказана норма знайшла своє закріплення у ч. 1 ст. 92 КПК України, де зазначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора . 
		З показань допитаного в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_8  вбачається, що він працює тривалий час завідувачем неврологічного відділення ЛШМД . Від працівників правоохоронних органів йому стало відомо про те, що на медичних виписках про стаціонарне лікування кількох осіб , які фактично не перебували на лікуванні у ввіреному йому відділенні, міститься відтиск його печатки , як зав. відділення. Пояснити наведене свідок не може . У поліції йому показували виписки, в яких зазначені діагнози хворих, що не мають жодного відношення до неврології. Його особистий підпис у вказаних виписках відсутній, проте міститься його печатка. На його думку, надані йому медичні виписки неграмотні, складається враження, що їх складав не лікар. Такі виписки не могли бути підставою для прийняття будь-якого рішення МСЕК про стан здоров`я хворого. Після вказаних подій він змінив особисту печатку. Також свідок повідомив, що знайомий з обвинуваченою , оскільки вони працюють в одній установі. Вона особисто ніколи не зверталась до нього по роботі. Вони просто вітались , як працівники лікарні. ОСОБА_4 ніколи не мала доступу до його печатки. Проте, користуючись його неуважністю, будь-хто міг зайти до нього в кабінет в скористатись його печаткою, яку він залишав на столі.
		В судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_12 , яка повідомила, що працює на посаді медсестри ЛШМД . В процесі виконання своїх обов`язків завіряє печатками виписки з історії хвороби та лікарняні листи. Самі виписки заповняються лише лікуючим лікарем та завіряються його штампом. Підписує виписку також зав. відділенням. Виписка подається разом з історією хвороби пацієнта. Свідок перевіряє анкетні дані хворого, місце його проживання. Іноді з виписками приходять самі лікарі, іноді медсестри з відділень. Це робочі моменти і все залежить він завантаженості лікарні. Неодноразово приходила і ОСОБА_4 , що є лікарем їхньої медичної установи. Були випадки, коли і самі хворі підходили з медичними документами. Проте у таких випадках лікар телефонував і просив завірити виписки. Якщо на виписці є печатки лікаря, вона завіряє виписку штампом лікарні та круглою печаткою. Свідкові не потрапляли виписки, в яких були б підписи лікаря з одного відділення та підпис завідувача відділення іншого профілю. Кутовий штамп установи та кругла печатка в неробочий час зберігаються в сейфі. Під час робочого дня вони містяться на робочому столі, до якого доступу сторонні особи не мають. Відтак ними можуть користуватись лише вона та ще одна медсестра, яка на той час працює в кабінеті. Лікарі не мають доступу до печатки та штампів установи. Такий є лише у неї та медсестри, яка у певний час працювала з нею в одному кабінеті. За період з 2019 року таких медсестер було троє, проте двоє з них вже не працюють. Також свідок пояснила, що ніколи не перевіряє зміст записів, які виконані лікарем. Для нею основним є лише те, чи є підпис лікаря та відтиск його особистої печатки.
		Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що з 2006 р. працює у Територіальному медичному об`єднанні МВСУ у Львівській області. З 01.07.2019 є головою МВЛК та в силу виконання своїх обов`язків виписує постанови за результатами розгляду звернень колишніх працівників органів МВС. Особисто з ОСОБА_14 , ОСОБА_9 не знайомий, проте йому відомо що вказані особи проходили лікарську комісію. Надані ними медичні документи та виписки про проходження стаціонарного лікування не викликали у комісії жодних сумнівів ні по формі, ні по змісту. При відсутності вказаних виписок комісія не прийняла б позитивного рішення. Крім того, на ВЛК має бути надано скерування з відділу кадрів і службова характеристика особи, що проходила службу в органах ВМС; виписки з історії хвороби, амбулаторної картки . Додаткових обстежень їх комісія не призначає. 
		ОСОБА_15 , що був допитаний в судовому засіданні в якості свідка повідомив, що він працює на посаді лікаря-стоматолога в лікарні МВС та входить до складу комісії МВЛК. Особисто не знайомий з ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . У вказаних осіб не було проблем з щелепо-лицевої спеціалізації. Всі колишні працівники МВС, що звертаються на комісію, подають крім інших документів, виписки про проходження стаціонарного лікування. Свідок досліджує лише ті виписки, які пов`язані з захворюваннями його профілю. Лікарі тієї спеціалізації, які досліджували медичні документи згаданих осіб, повинні були б засумніватись , чому завідувач неврологічного відділення ОСОБА_8 , що є відомим лікарем у м. Львові, підписав виписки хворих з терапевтичного відділення. Свідок вказав, що як член комісії підписував рішення лише після наявного підпису лікаря, за профілем якого хворий скеровувався на ВЛК. Після розслідування цієї кримінальної справи комісія перевіряє всі представлені їй виписки . На той же час, оскільки у виписках були всі необхідні реквізити, ніхто не сумнівався у їх достовірності.
		Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_16 повідомив, що працює на посаді зав. відділення ДУ ТМО МВС у Львівській області. У 2019 році, як лікар-психіатр , входив до складу ВЛК. З ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10  особисто не знайомий. Ознайомившись з діагнозом у виписках їх історій хвороби свідок зазначив, що такий не відноситься до його профілю. Він оглядав їх при вирішенні питання ВЛК про скерування хворих на МСЕК. Проте, він більше звертає увагу на пацієнтів з діагнозами свого профілю і відповідно, у разі наявних сумнівів з приводу представлених виписок, міг би хоча б у телефонному режимі вияснити обставини видачі таких виписок. У даному ж випадку він лише оглянув хворих . Якщо б виникли сумніви, він би скерував пацієнтів на додаткові обстеження. Це роблять і інші лікарі, члени ВЛК . При відсутності додаткових обстежень , які підтверджують діагноз , комісія не прийняла б рішення про скерування хворого на МСЕК. Самі по собі виписки зі стаціонарного лікування не є підтвердженням діагнозу хворого. Повноважень для перевірки представлених медичних виписок він не має. 
		ОСОБА_17 , що був допитаний в судовому засіданні в якості свідка пояснив, що працює на посаді лікаря - отоларинголога ДУ ТМО МВС у Львівській області. Входив до складу ВЛК у 2019 р. Враховуючи потік пацієнтів, не пригадує особисто ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Але, ознайомившись з медичними документами зазначив, що виписках та історії хвороби, представлених ОСОБА_14 , відсутні діагнози його профілю. Кожен лікар має свій обсяг діагнозів і освідує хворого за своїм профілем. При цьому кожен лікар оглядає виписки з медичних закладів про проходження стаціонарного лікування, мед карту. Жодних сумнівів ніколи у нього не виникало з приводу дійсності виписок і довідок, наданих пацієнтом. У разі таких сумнівів по діагнозу свого профілю, він би скерував хворого на додаткові обстеження або доповів голові ВЛК про необхідність проведення перевірки виписок. 
		Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що з травня 2018 р. працював на посаді лікаря-хірурга ДУ ТМО МВС у Львівській області. Входив до складу ВЛК. Хворих ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10  особисто він не знав. Кожного дня він оглядає по 20 пацієнтів мінімум, тому не пам`ятає обставин огляду кожного. Проте після ознайомлення з медичними документами вказаних осіб ствердив, що в них міститься саме його підпис , відтак він проводив огляд хворих. Зазвичай, для скерування особи на МСЕК , пацієнтом мають бути надані виписки про проходження стаціонарного лікування. Він, як лікар особисто оглядає і хворого і всі виписки, які ним представлені. Колишні працівники правоохоронних органів надають такі виписки або з лікарні швидкої медичної допомоги, або з госпіталю у м. Винники. Жодного сумніву у вірності виписок, наданих по ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10  у нього не виникало, оскільки були підписи лікарів та всі необхідні печатки та шпампи. У виписках є також і основний і супутні діагнози, які підтверджені додатковими обстеженнями : МРТ, КТ, ультразвукові обстеження та рентгени. Ці дані надаються за період , не більше року. Якщо вказаних матеріалів немає, то він скеровує пацієнта на додаткові обстеження, щоб пересвідчитись у правильності діагнозу. Такі ж дії вчиняють всі лікарі, що є членами ВЛК. Без наявності таких додаткових обстежень він , як член ВЛК, не поставив би свій підпис про дачу згоди на скерування хворого на МСЕК . Запитів у ЛШМД по перевірці виписок, представлених вказаними особами свідок не робив, оскільки не має таких повноважень . Йому не відомі всі прізвища лікарів лікарні швидкої медичної допомоги. Не викликала у нього сумнівів і та обставина, що виписку підписано завідувачем неврологічного відділення, а не терапевтичного, де лікувалась особа. На особистій печатці лікаря не зазначено його профілю. Лише вказано « лікар». Крім того, загальною печаткою лікарні не було б засвідчено виписку хворого , якщо б були якісь невідповідності у підписі завідувача відділення з профілем лікуючого лікаря.
		Допитана в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_19 повідомила, що працює лікарем-невропатологом ДУ ТУ МВСУ у Л/о. З 2018 року входить до складу ВЛК. При проходженні комісії хворий надає скерування кадрового забезпечення, всі медичні виписки, довідки, мед . карти та результати додаткових обстежень . Піддавати сумніву медичні документи, як видані медичним закладом, у свідка немає підстав. Крім того, при зверненні з документами хворий дає розписку про те, що всі надані ним документи є достовірними. Свідок також повідомила, що не пам`ятає ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10  та які саме документи вони подавали. Проте,жодного сумніву у комісії з приводу наданих документів не було : такі були на бланку медичного закладу, з кутовим штампам, печатками лікаря, зав. відділення та лікарні. Без наявних виписок про проходження хворими стаціонарного лікування, позитивного рішення комісія не прийняла б. У виписках фактично більш стисло , ніж у карті стаціонарного хворого, лікар описує інформацію про захворювання, отримане лікування та рекомендації.
		Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні повідомила , що працює лікарем-терапевтом та з 2011 року входить до складу ВЛК лікарні МВСУ у Л\о. ОСОБА_9 та ОСОБА_14 проходили їх комісію , як колишні працівники органів МВС. Вони поряд з іншим, представляли оригінали виписок про проходження стаціонарного лікування в різні періоди в ЛШМД. Вказані документи по формі та змісту відповідали всім вимогам, що є до довідок : були наявні кутовий штамп, печатки лікарів та зав. відділення. Свідок , як і інші члени комісії, не можуть знати особисто всіх лікарів у м. Львові. Свої записи лікар засвідчує власною печаткою . Звірку з медичною установою, що видала таку довідку, члени ВЛК не здійснюють. Жодних сумнівів у виписках у них не було. При відсутні виписки про проходження стаціонарного лікування, комісія не прийняла б позитивного рішення. Кількість таких виписок не має значення. Достатньо і однієї. Людина подає всі необхідні документи на комісію і відповідає за їх достовірність. Комісія аналізує діагнози по наданих медичних документах , огляд пацієнтів не здійснюється.
		Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_21 пояснив, що працює лікарем-дерматовенерологом ДУ ТМО МВС у Львівській області. Входить до складу ВЛК. Особисто не знайомий з ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Після огляду наданих в розпорядження свідка записів медичних довідок вказаних осіб свідок зазначив, що захворювання, які були їм діагностовано, не входять до його профілю лікування. Він, як член ВЛК проводив їх огляд. При вирішенні питання про скерування пацієнта на МСЕК комісія перевіряє амбулаторну картку хворого, виписки про його перебування на стаціонарному лікуванні, всі додаткові результати обстежень. Самі по собі виписки про перебування на стаціонарному лікуванні не є підставою для скерування особи на МСЕК для встановлення групи інвалідності, оскільки з них не можливо зробити висновку про стан хворого. Пацієнт має проходити як лікування в періоди загострення хвороби, так і мати підтвердження тривалості хвороби. Обов`язковими є також дані додаткових обстежень, які підтверджують наявність триваючого захворювання. Свідку не відомо фактів, коли б голова комісії робив запити в інші лікувальні заклади, з яких надано хворим виписки про стаціонарне лікування. Комісія враховує лише загальні вимоги до таких виписок : наявність кутового штампу установи, круглої печатки, печатки лікарів.
		Свідок ОСОБА_22 при допиті в ході судового розгляду повідомила, що в 2019р. була головою ЛКК Яворівської центральної районної лікарні. Пацієнт ОСОБА_14 є жителем Яворівського району і він звернувся до свого сімейного лікаря з питання отримання скерування на МСЕК. Він представив амбулаторну картку, виписки з інших медичних закладів про проходження стаціонарного лікування, дані додаткових обстежень : УЗД, результати хімічних аналізів, МРТ . Пацієнт був також оглянутий спеціалістами Яворівської центральної районної лікарні. Його діагноз було підтверджено. Жодних сумнівів у неї, як голови ЛКК , з приводу достовірності представлених виписок про стаціонарне лікування , не виникало, оскільки такі були скріплені і гербовою печаткою, і кутовим штампом, були також підписи лікаря та зав. відділенням та їх особисті печатки. Не викликала і неї сумнівів і та обставина, що хворий проходив стаціонарне лікування у терапевтичному відділенні , а виписка підписана завідувачем неврологічного відділення . Іноді, в період відпусток чи відсутності завідувача одного відділення, такі довідки засвідчуються завідувачем іншого відділення. Про наведені обставини відомо посадовій особі, яка завіряє виписку круглою гербовою печаткою установи. На додаткові обстеження вони скеровують хворого тоді, коли дослідження , проведені при стаціонарному лікуванні проводились більше ніж три місяці до звернення до ЛКК . На підставі представленого пацієнтом повного пакету документів, ЛКК дала скерування на МСЕК, де лікарі і мали вирішити питання щодо визначення пацієнтові інвалідності, чи надати відмову у визначенні групи інвалідності. 
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_23 повідомив, що працює з 2002 року у Яворівській районній лікарні на посаді ЛОРа, входить також до складу ЛКК. Особисто не знайомий з ОСОБА_6 . Згадати вказаного пацієнта не моє можливості, оскільки кожного дня приймає багато хворих. При вирішенні питання про скерування особи на засідання МСЕК, він, як член ЛКК в обов`язковому випадку оглядає пацієнтів та дає свій висновок щодо стану його здоро`я по своєму профілю. Згідно даних медичних записів відносно ОСОБА_6 , жодної патології виявлено не було, відтак у лікаря не було підстав для скерування пацієнта на додаткове обстеження. В його повноваження не входить також перевірка медичних довідок та виписок, які пацієнт надає з інших медичних закладів. Він лише заносить в карточку запис щодо результату проведеного ним огляду. 
		Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_24  пояснила, що вона працює на посаді сімейного лікаря поліклінічного відділення Яворівської районної лікарні. У 2019 р. вона також входила до складу ЛКК. Також у той період вона була сімейним лікарем ОСОБА_6 . Незадовго до тих подій останній підписав з нею декларацію, проте раніше вона не була його лікуючим лікарем і не знала про стан його здоров`я.Точного діагнозу його захворювання вона не пам`ятає. Останній звернувся до неї із виписками з медичних закладів Львова про проходження лікування , на підставі яких вона, як сімейний лікар мала право надати хворому скерування на МСЕК для встановлення групи інвалідності. Крім того, самостійно вона не має повноважень на скерування на засідання МСЕК. Вона лише, як сімейний лікар, передає всі медичні документи хворого до голови ЛКК. Також всі лікарі, що входять до складу ЛКК повинні провести обстеження хворого , про що вносяться записи в історію хвороби. До неї хворий прийшов вже після обстеження всіх спеціалістів. Перевіряти медичні виписки інших медичних установ вона не має повноважень, тому у скеруванні зазначила ті діагнози, які були вказані у документах, заповнених медичними закладами м.Львова. Особисто їй не знайомі прізвища лікарів, які підписували виписки. Оскільки з їх змісту вбачалось, що ОСОБА_25 вже проходив стаціонарне лікування, у неї не було підстав повторно скеровувати хворого на додаткові обстеження. Вона довірилась висновкам тих медиків, які були вказані у виписках з медичних закладів. Також вона заміряла тиск хворого і виявила його підвищення. За візуальними ознаками вона теж помітила очевидні симптоми захворювання нирок : набряки, почервоніння обличчя, шкіра іншого відтінку, худорлявість, кволість. Не виникло сумнівів у дійсності виписок про стаціонарне лікування ОСОБА_25 і у голови ЛКК , якій були надані на перевірку всі представлені хворим виписки та медичні довідки . Крім того, у лікарні м. Яворова відсутні урологічне та неврологічне відділення. 
		Свідок ОСОБА_26 , що була допитана в ході судового розгляду повідомила, що працює на посаді лікаря- реабілітолога МСЕК. Брала участь у засіданнях комісії, проте не пам`ятає прізвищ всіх пацієнтів, які проходили у 2019 р. При зверненні до МСЕК хворі надають скерування медичного закладу, виписки про проходження стаціонарного лікування, свідоцтво про хворобу, якщо особа працювала в правоохоронних органах. Також долучають результати додаткових обстежень : ЕКО, МРТ, УЗД, ізотопне дослідження . Без таких обстежень МСЕК не може винести рішення про стан хворого. Комісія мусить мати підтвердження наявність всіх доказів стійкого хронічного захворювання, яке має бути на момент огляду. Також свідок зазначила, що в її повноваження не входить перевірка виписок про перебування пацієнта на стаціонарному лікуванні. Якщо такі виписки засвідчені підписами та печатками лікаря та завідувача відділення, кутовим штампом мед закладу та круглою печаткою, жодних сумнівів до них не могло виникнути. Всі документи доповідає лікар по тому профілю, по якому хворий скерований на МСЕК. Рішення комісія приймає колегіально. 
		ОСОБА_27 , що був допитаний в судовому засіданні в якості свідка повідомив, що в жовтні 2019 р. працював лікарем-хірургом обласного центру МСЕК. Оскільки кожного дня комісія досліджує документи 10-15 хворих, він не пам`ятає всіх пацієнтів. Якщо комісія прийняла позитивне рішення , то хворий надав всі необхідні медичні документи : медичну карту, виписки про проходження стаціонарного лікування, результати додаткових обстежень. У разі ненадання результатів додаткових обстежень та аналізів, хворий був би скерований для проходження таких. Крім того, при огляді на комісії лікарі повинні були підтвердити первинний діагноз. Є вимоги і до виписок з медичних закладів про проходження стаціонарного лікування. Зокрема, мають бути підписи та печатки лікуючого лікаря, зав.відділенням, кутовий штамп лікарні та кругла печатка. Якщо всі зазначені реквізити були наявні, у комісії не могли виникнути сумніви щодо їх достовірності. Крім того, лише голова комісії мав би право зробити запит до медичної установи з метою перевірки правдивості виписки, якщо б у комісії виник якийсь сумнів.
		ОСОБА_28 , будучи допитаною в судовому засіданні у якості свідка повідомила, що у 2019 працювала на посаді лікаря-терапевта обласної МСЕК № 1. В зв`язку з тим, що багато осіб проходять комісію, не пам`ятає всіх хворих та особисто не знайома з ОСОБА_10 та ОСОБА_6 . Між тим, пам`ятає хворого ОСОБА_9 , який проходив комісію. Є загальний перелік документів, які особа повинна подати на розгляд комісії, куди входять форма № 088, витяги з карт амбулаторного та стаціонарного хворого, дані особової справи , свідоцтво про хворобу або висновок ВЛК . Крім того членами комісії оглядається хворий та приймається рішення. Якщо у членів комісії є запитання, то особа може бути скерована на додаткові обстеження. Комісія не уповноважена перевіряти правдивість представлених довідок з медичних установ. Проте, у разі відсутності виписок про проходження хворим стаціонарного лікування, комісія не прийняла б позитивного рішення. Виписки про проходження стаціонарного лікування подаються хворими в оригіналі, з печатками лікаря, зав. відділення та медичної установи. При прийнятті рішення комісія оглядає хворого та перевіряє правильність діагнозу , вказаного у представлених документах. 
		Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_29 суду повідомила, що з лютого 2011 р. працювала на посаді лікаря невропатолога у складі обласної МСЕК № 1 , проводила огляди хворих працівників правоохоронних органів , що звертались з медичними документами про встановлення профзахворювання. Прізвищ всіх хворих свідок не пам`ятає, оскільки звертається дуже багато людей . З представленої документації її цікавили лише ті випадки, де у хворих зазначені хвороби її профілю. Виписки про проходження хворими стаціонарного лікування , що були представлені на комісію, у неї не викликали жодного сумніву, оскільки були наявні всі необхідні реквізити  штампи, підписи, печатки. Особисто з лікарями, що підписували ці висипки вона не знайома та не знає внутрішню структуру лікарень. Іноді у виписках , у разі відсутності заввіділення, завідувач іншого відділення може засвідчити документ. Проте про таку відсутність відомо керівництву медичного закладу , з відома якого в кінцевому результаті і засвідчується документ печаткою установи. Тому у неї не викликало сумніву те, що виписку з терапевтичним діагнозом підписав завідувач неврологічного відділення. Виписки про проходження хворим стаціонарного лікування є обов`язковими при прийнятті рішення комісією . Крім того, всі хворі оглядаються спеціалістами МСЕК, досліджуються мед карти, результати додаткових обстежень - КТ, МРТ ,УЗІ , з метою підтвердження діагнозів. В компетенцію комісії не входить перевірка дійсності представлених документів. В її практиці не було випадків, коли б голова комісії витребовував оригінал медичної карти стаціонарного хворого, який в подальшому проходив би комісію. Достатньо виписки з архіву установи, де особа проходила стаціонарне лікування. Проте, якщо особа перебувала на стаціонарному лікуванні згідно виписок ще у 2013-2014 р., а проходить комісію у 2017 році, щодо неї не могло бути прийняте позитивне рішення, без скерування її на стаціонарне лікування та додаткове обстеження, безпосередньо перед засіданням комісії. 
		Допитана в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_30 повідомила, що працює завідувачем сектору з питань пенсійного забезпечення ГУНП у Львівській області. Їх сектор займається підготовкою документів для скерування матеріалів по колишніх співробітниках МВС , що мають право на отримання пенсії в зв`язку з профзахворюванням. Такі документи скеровувались і відносно ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_10 до МВС України. На доопрацювання документи не повертались та останнім була виплачена грошова допомога та призначена пенсія. В перелік документів, що скеровувались в міністерство, входили : заява від особи, дані про проходження нею служби в органах МВС та розмір отримуваних виплат , копія довідки про інвалідність, висновки ВЛК і МСЕК, паспортні та індивідуальні дані про особу з особової справи. У вказаний пакет документів не входить копія довідки про проходження особою стаціонарного лікування до отримання висновку МСЕК. Не відомо свідкові і чи зберігаються в особовій справі всі листки непрацездатності , які видавались особі у разі захворювання. При скерування матеріалів на розгляд до МВС відсутня вимога про представлення таких листків непрацездатності, для можливого підтвердження періоду хвороби та виду захворювання особи. 
		ОСОБА_6 , в ході допиту в судовому засіданні в якості свідка пояснив, що до 2015 року працював у органах внутрішніх справ на різних посадах. В зв`язку з профзахворюванням отримав виплату у розмірі 300 тис. грн.., яку повернув державі, оскільки був визнаний винуватим вироком Галицького райсуду м. Львова від 24.06.20 р. за ст. 190 КК України. Виписку про те, що він перебував на стаціонарному лікуванні ЛШМД він отримав від чоловіка, ім.»я якого на даний час не пам`ятає. Це був мужчина віком приблизно 45 років, високий, чорнявий, який сам підійшов та запропонував свої послуги з отримання виписок про проходження лікування. Вони обмінялись телефонами. Свідок зустрічався з вказаним чоловіком 2  3 рази в приміщенні кафе на першому поверсі в ЛШМД. При цьому мужчина передав йому кілька виписок про лікування в умовах стаціонару. Які періоди такого лікування були зазначені у документах , свідок не пам`ятає. Зміст цих медичних документів свідок також не може уточнити, так як вони були написані нерозбірливим почерком. Виписки були на бланку лікарні швидкої медичної допомоги, із штампами та підписами кількох лікарів, прізвищ яких на даний час свідок не пригадує. З ОСОБА_4  він не знайомий . В судовому засіданні свідок також повідомив, що не знає обвинувачену, ніколи з нею не зустрічався . Крім того свідок повідомив, що за станом здоров`я кілька разів проходив лікування у ЛШМД, так як у нього є дві хребцеві грижі. Там він випадково і зустрів мужчину, який в подальшому за винагороду надав йому виписки з вказаної медичної установи. Ці виписки свідок , поряд з іншими документами, передав на розгляд комісії. Лікарі МСЕК, ЛКК і ВЛК проводили його огляд, не вимагали жодних додаткових обстежень і повністю підтвердили наявний у нього діагноз. В 2019 р. свідок проходив також обстеження у Яворівській районній лікарні, але лікування йому там не надавали. Виписки з вказаної установи теж передавав на засідання комісії. 
		Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 повідомив, що як колишній працівник правоохоронних органів , звертався до лікарської комісія МВС з приводу встановлення професійного захворювання. У 2019 р. йому зателефонував мужчина на ім.»я « ОСОБА_11 " та запропонував за винагороду у 2,5 тис. дол США оформити документи для отримання пенсії по профзахворюванню . Кошти потрібно було передавати в три етапи, останній транш після засідання МСЕК. З розмови свідок зрозумів, що ОСОБА_11  вже не вперше допомагає людям в оформленні таких документів, тому погодився. Проте при розмові ОСОБА_11 не розповідав кому саме він передає кошти та в якому розмірі за отримання медичних документів. Лише було обумовлено, що якщо комісія не прийме позитивного рішення, то гроші не треба буде платити. Саме ОСОБА_11 збирав всі медичні документи, а свідок лише подавав їх на комісію. При цьому він лише поверхнево ознайомився із змістом виписок, які йому передав ОСОБА_11 . У свідка були проблеми зі здоров`ям і в період проходження служби в МВС, проте на той час він не звертався до лікарів, бо не мав наміру завчасно йти на пенсію. З 2011 року у нього були хворі нирки, він лікувався самостійно. Лікарі на МСЕК , які проводили його огляд, підтвердили цей діагноз. У 2019 році, при оформленні документів ОСОБА_11 , свідок не проходив огляду лікарів. З ОСОБА_4 не знайомив та ніколи у неї не лікувався, в лікарні швидкої медичної допомоги теж ніколи не лікувався. На даний час свідок засуджений вироком Галицького райсуду м. Львова та йому визначено покарання у виді штрафу. Також він повністю сплатив шкоду, спричинену злочином. Працівникам правоохоронних органів він повідомляв номер мобільного телефону мужчини на ім.»я ОСОБА_11 , проте його не просили допомогти у складенні фоторобота вказаної особи.
		Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомив, що знайомий з ОСОБА_4 . Вона була його лікуючим лікарем у 2018-2019 р., коли він перебував на стаціонарному лікуванні в ЛШМД. В цей період він лежав і в терапевтичному відділенні, і в відділенні нейрохірургії. В загальному він хворіє з 2007-2008 років. На даний час не може пригадати точного діагнозу, з яким його виписали з лікарні. Виписка лежала вдома в його медичній карті ,а в подальшому він її передав на МСЕК. Спершу він подавав всі наявні в нього документи з 2007 р. на ВЛК та йому дали скерування на МСЕК. На підставі представлених документів комісія визнала його інвалідом 3-ої групи та у 2020 році він отримав 300тис. грн. виплати . Ніякої грошової винагороди за отримання групи інвалідності він нікому не надавав. Протягом тривалого часу він дійсно хворіє, неодноразово проходив стаціонарне лікування в ЛШМД. Чому в архіві відсутні його медичні карти, йому не відомо . Він особисто звертався в архів ЛШМД із заявою про отримання своєї мед карти стаціонарного хворого, йому повідомили, що всі документи вилучили працівники прокуратури. У періоди, зазначені у медичній виписці про проходження стаціонарного лікування , він дійсно перебував у медичному закладі . В один період його лікуючим лікарем була ОСОБА_4 , в інший - лікар Токарський з нейрохірургічного відділення. 
		Підсумовуючи результат допиту в ході судового розгляду свідків, показання яких сторона обвинувачення зазначала у якості доказу винуватості ОСОБА_4 , слід зробити висновок про те, що жоден з допитаних вище осіб не надав суду інформації про те, що обвинувачена причетна до виготовлення виписок з історії хвороб ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , чи забезпечила підписання вищевказаних медичних виписок від імені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та їх завірення відтиском штампу та печатки медичної установи. Не здобуто доказів і на підтвердження того, що ОСОБА_4 знайома з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 . Сам по собі факт того, що ОСОБА_4  була лікуючим лікарем ОСОБА_10  чи його родичів не є доказом її винуватості у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27 - ч. З ст. 190, ч. 3.ст. 358 КК України.
		Дослідивши представлені прокурором письмові докази винуватості ОСОБА_4  у вчиненні кримінальних правопорушень, в яких остання обвинувачується, суд прийшов до наступного висновку.
		Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню, що врегульовано ст. 84 КПК України.
		В розумінні ст. 84 КПК України не можуть слугувати доказами винуватості ОСОБА_4 представлені прокурором витяги з ЄРДР (т. 1 а.с 147, 161,156-157, 167, 173 , 179, 185 ) . Відповідно до Положення про порядок ведення Єдиного Реєстру досудових розслідувань до Реєстру вносяться відомості про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; прізвище, ім`я, по батькові керівника прокуратури, органу досудового розслідування, слідчого, прокурора, який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво; відомості про об`єднання та виділення матеріалів відповідно до ст.217 КПК України, та інше. Відомості з Реєстру надаються у вигляді витягу в порядку, встановленому КПК України. До витягу з Реєстру включається інформація про: номер та дату реєстрації кримінального провадження (виділення матеріалів досудового розслідування); дату надходження заяви, повідомлення та дату і час внесення відомостей про заяву, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Реєстру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, наслідок розслідування кримінального правопорушення; прізвище, ім`я, по батькові потерпілого, заявника (найменування юридичної особи та ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань (далі  ЄДР); короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; орган досудового розслідування; прізвище, ім`я, по батькові слідчого (слідчих) органів досудового розслідування, працівника (працівників) підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування, та прокурора (прокурорів), який (які) здійснює(ють) процесуальне керівництво. З вказаних витягів вбачається, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020140000000012 від 10.01.2020 було встановлено факти вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст.27, ч. 3 ст.190 КК України. Відповідно до постанови від 23.07.2020, про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження були виділені матеріали досудового розслідування щодо вчинення ОСОБА_4  кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.27- ч.3 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України ( т. 1 а.с. 149-150). Наведене теж було відображено у витягу з ЄРДР від 23.07.2020. Прокурором було визначено список матеріалів, що підлягають виділенню в окреме провадження, із зазначенням оригіналів та копій документів ( т. 1 а.с. 151-155).
		Між тим, досліджуючи вказані матеріали та дані реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020140000000561 судом встановлено наступні обставини. 
		Згідно зі ст. 214 КПК України, підставою для ініціювання кримінального провадження, внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР та початку досудового розслідування може бути як подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, так і самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. При цьому, згідно зі змістом ч. 3 ст. 217 КПК України, з метою забезпечення вищевказаних завдань кримінального провадження (у разі необхідності) матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві особи (чи більше) підозрюються у вчиненні одного чи кількох кримінальних право порушень.
		Ключовою умовою для виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження є те, що матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. Відповідно до вимог ч. 7 ст. 217 КПК України днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали.
		З реєстру матеріалів досудового розслідування (т. 1 а.с. 16-23) вбачається, що первинні відомості до ЄРДР по кримінальному провадженню № 12020140000000012 , з якого 23.07.2020 були виділені в окреме провадження матеріали за № 12020140000000561 , були внесені 10.01.2020. Обвинувачена ОСОБА_4  була допитана у якості свідка органом досудового розслідування двічі - 07.05.2020 та 16.07.2020. 
		21.07.2020 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру в рамках кримінального провадження №12020140000000012. В цей же день, в зв`язку з не наданням для ознайомлення стороні захисту жодних матеріалів провадження, захисник ОСОБА_5  зазначила свої зауваження про порушення процесуальних прав ОСОБА_4 у протоколі допиту підозрюваної від 21.07.2020( т. 3 а.с. 51-52 ) та звернулась з окремим клопотанням ( т. 3 а.с. 49) про надання для ознайомлення матеріалів провадження № 12020140000000012 . 21.07.2020 в адресу захисника було скеровано повідомлення про те, що відповідно до вимог ст. 221 КПК України сторона захисту буде мати можливість 24.07.2020 , о 14 год., ознайомитись з матеріалами досудового розслідування, за виключенням матеріалів, ознайомлення з якими може зашкодити досудовому розслідуванню.
		Як зазначалось вище, 23.07.2020, за день до визначеного захиснику часу для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12020140000000012, процесуальним прокурором було прийняте рішення про виділення матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_4 в окреме провадження , за № 12020140000000561. При цьому, у постанові прокурора вказано, що така необхідність викликана тим, що слід забезпечити швидке, повне та неупереджене досудове розслідування і судовий розгляд . Натомість, така дія саме перед наданням можливості стороні захисту ознайомитись зі всіма матеріалами провадження, на думку суду, свідчить про звуження прав підозрюваної , що гарантовані їй нормами КПК України та Конституцією України, порушення принципу змагальності сторін. 24.07.2020 , після надання захиснику можливості ознайомитись з виділеними копіями документів , у період з 16 год. 30 хв. до 17 год. 16 хв. , було проведено повторний допит підозрюваної ОСОБА_4 . В цей же день їй було пред`явлено обвинувачення , вручено копію обвинувального акту, відібрано заяву про виконання вимог ст. 290 КПК України захисником. Тобто сторона захисту була позбавлена можливості звернутись в порядку ст. 303 КПК України до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого та не надання можливості ознайомитись з оригіналами документів, що стали підставою для пред`явлення особі обвинувачення. 
		При дослідженні інших документів, наданих прокурором в ході судового розгляду слід зазначити наступне. Суд не бере до уваги в якості доказів винуватості особи процесуальні рішення, які приймались органом досудового розслідування чи процесуальним прокурором в ході проведення досудового розслідування, зокрема , постанови про об`єднання матеріалів ( т. 1 а.с.162-163, 168-169, ), копії супровідних листів ( т. 1 а.с. 158-159, 164-165, 170-171, 176-177, 182-183, 234, 235), копію протоколу про тимчасовий доступ до речей та документів ( т.1 а.с. 211), копію опису речей, що були вилучені на підставі ухвали слідчого судді ( т. 1 а.с. 212),клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів ( т. 3 а.с. 9-10, 12-13) та ухвали слідчого судді по їх вирішенню ( т. 3 а.с. 11, 14). 
		Відповідно до положень ст. 2 КПК України , завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, для того щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до частин 2, 3 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Також прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
		Законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає сторонам майбутнього судового розгляду можливість ознайомитися із доказами (в тому числі, речовими доказами) кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.
		Слід звернути увагу, що на орган досудового розслідування покладено обов`язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися із доказами (у разі виявлення ними бажання), однак він не зобов`язаний здійснювати таке ознайомлення в обов`язковому порядку за відсутності ініціативи сторони. Незважаючи на наявність письмового клопотання захисника підозрюваної на той час ОСОБА_4  від 21.07.2020 , в ході виконання вимог ст. 290 КПК України стороні захисту 24.07.2020 були надані лише копії матеріалів , виділених із кримінального провадження № 12020140000000012 від 10.01.2020 на підставі постанови процесуального прокурора від 23.07.2020. Між тим, як вбачається з витягів ЄРДР, досудове розслідування у кримінальних провадженнях № 12020140000000581 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27  ч. 3ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України ; № 12020140000000410 про обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 190, ч.ч. 3,4 ст. 358 КК України та № 12020140000000409 про обвинувачення ОСОБА_6  за ч. 3 ст. 190, ч.ч. 3,4 ст. 358 КК України здійснювалось фактично однією групою слідчих, із одним і тим же складом процесуальних прокурорів. Із змісту вироків Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2020 та 25.06.2020 , що набрали законної сили , відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_6  вбачається, що обвинувачені повністю визнали свою винуватість та в силу дії ч. 3 ст. 358 КК України було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно обставин справи. Тобто матеріали кримінальних проваджень відносно згаданих осіб не долучались до судових проваджень та залишались у процесуального прокурора , відтак могли бути надані для ознайомлення в процесі виконання вимог ст. 290 КПК України ОСОБА_4 та її захиснику. 
		Копії матеріалів кримінального провадження № 12020140000000012 від 10.01.2020 були представлені прокурором в розпорядження суду і при вирішенні питання про встановлення порядку та обсягу дослідження доказів у даній справі. Між тим, оригінали таких документів впродовж всього часу розгляду справи судом були в розпорядженні прокурора . З клопотанням про огляд в судовому засіданні , в порядку ч. 3 ст. 99 КПК України , лише оригіналів виписок з медичних карт амбулаторного ( стаціонарного ) хворого ОСОБА_9 ( №№ НОМЕР_1 та 22627) ; та ОСОБА_6 за ( №№ 11125, 13801 та 28125 ) прокурор звернувся лише 06.07.2022, після дослідження всіх доказів у справі та поданням стороною захисту клопотання про визнання таких недопустимими доказами. Ухвалою від 29.08.2022 у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено з тих підстав, що прокурор фактично просить дослідити нові докази, які в порушення вимог ст. 290 КПК України не відкривались стороні захисту, що призведе до порушення вимог ст.ст. 10,21,22 КПК України. Крім того, вказані виписки самі по собі не є доказом винуватості ОСОБА_4  Оригінали ж інших матеріалів, що є в розпорядженні прокурора, не пропонувались до огляду в судовому засіданні взагалі та не відкривались стороні захисту.
		Зокрема, в якості письмових доказів винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй правопорушень судом було досліджено надані прокурором ніким не завірені ксерокопії : виписки з медкарти ВЛК хворого ОСОБА_6 ( т. 1 а.с. 197-198 ) , акту огляду №1902 ( без дати ) медико-соціальною експертною комісією ( т. 1 а.с. 215-216 ), записів мед карти невідомої особи ( т. 1 а.с. 203-204 ), виписки № 13801, 11125 із медкарти хворого ОСОБА_6  ( т. 1 а.с. 205-208 ), витягу з Єдиного державного демографічного реєстру по ОСОБА_6 ( т. 1 а.с. 245), ідентифікаційного коду ОСОБА_6 ( т. 1 а.с. 246), картки реквізитів ОСОБА_6 ( а.с. 247 т. 1 ), журналу реєстрації скерувань на МСЕК Яворівської центральної районної лікарні ( т. 2 а.с. 91-94), наказу по Турківській комунальній центральній лікарні від 23.01.2018 ( т. 2 а.с. 95) , Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( т. 2 а.с. 100-101) , довідки по анкетних даних ОСОБА_6 ( т. 2 а.с. 99), декларації про доходи ОСОБА_6 ( т. 2 а.с. 102-106) ; запиту в адресу ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Львівській області від 05.11.2019 ( т. 2 а.с. 107) , заяви ОСОБА_6 від 06.06.2015 ( т. 2 а.с. 108).
		акож у якості доказів прокурором було надано копії з копій : опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді ( т.1 а.с. 188 ) ; медичних карт стаціонарного хворого ОСОБА_31 за № 33603, № 32565 ( т. 2 а.с. 4-6, 7-9 ) ; медичної карти хворого ОСОБА_6 № 23796 ( т. 2 а.с. 10-12 ) ; медичної карти хворого ОСОБА_9 № 10134 ( т. 2 а.с. 13-15 ), супровідного листа Департаменту фінансово-облікової політики ( т. 1 а.с. 248) ; листів КНП »Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова « від 29.04.2020 за № 03-07вих.1707 та від 26.03.2020 за № 05-07вих1271 , ( т. 2 а.с. 2-3, т. 1 а.с. 249 ) ; листа  запиту СУ ГУНП у Львівській області від 27.02.2020 на адресу головного лікаря КНП »Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова « ( т. 1 а.с. 250-251), листа-відповіді на вказаний запит ( т. 1 а.с. 252 ); листа СУ ГУНП у Львівській області від 22.04.20 в адресу Голови МВЛК ДУ «ТМО МВСУ у Львівській області ( т. 2 а.с. 16), відповіді на вказаний запит від 22.04.2020 ( т. 2 а.с. 17) ; протоколів засідання медичної комісії ДУ «ТМО МВСУ у Львівській області ( т. 2 а.с. 21) ; листа СУ ГУНП у Львівській області від 23.04.2020 в адрес УКЗ ГУНП у Львівській області ( т. 2 а.с. 22); листа-відповіді на вказаний запит ( т. 2 .с. 23) ; постанови про відібрання зразків для експертного дослідження у свідка ОСОБА_8 від 09.04.2020( т. 2 а.с. 31) та протоколу відібрання експериментальних зразків ( т. 2 а.с. 32-44 ); супровідного листа від 30.04.2020 від Яворівської центральної районної лікарні про надання документів ( т. 2 а.с. 90), відповіді на запит з ГУНП у Львівській області від 19.05.2020 про проходження служби ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_32 ( т. 2 а.с. 97), протоколу про тимчасовий доступ до речей і документів ( т. 3 а.с.15). При цьому із змісту перелічних документів не відомо, ким саме проведено посвідчення первинної копії документів та чи був оригінал документу в розпорядженні слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_33 , в момент посвідчення такої копії з копії .
		Зазначені вище матеріали суд вважає недопустимими доказами, виходячи з наступного. 
		Частиною 3 ст.99 КПК України передбачено, що сторона кримінального провадження зобов`язана надати суду оригінал документа. Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Сторона зобов`язана надати іншій стороні можливість оглянути або скопіювати оригінали документів, зміст яких доводився у передбаченому цією статтею порядку. Документ-доказ повинен відповідати вимогам належності і допустимості (ст. 84 КПК). У документі мас бути вказане конкретне джерело відомостей про обставини і факти, що підлягають доказуванню з тим, щоб у випадку необхідності його можна було перевірити процесуальним шляхом.
		У разі надання копій документів , засвідчення таких повинно відповідати п. 5.27 Національного стандарту України - Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації ( Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01.09.2003), затверджений наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55( чинного станом на травень 2020).
		Відтак, враховуючи реальну можливість процесуального прокурора надати в розпорядження суду оригінали вказаних документів, із первинним відкриттям їх стороні захисту , для забезпечення принципу змагальності сторін, невідповідність таких матеріалів вимогам ст.ст. 84,85,87 КПК України, суд прийшов до переконання , що згадані докази слід визнати недопустимими.
		Також прокурором було представлено для дослідження в ході судового розгляду завірені слідчим СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_34  копії : акту № 53 медичного огляду ОСОБА_6 ( т. 1 а.с. 189-190); постанови № 53 Медичної (військово-лікарської) комісії ДУ`ТМО МВСУ по Львівській області « від 14.06.2019 ( т. 1 а.с. 192-194), направлення ОСОБА_6 на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи (т. 1 а.с. 195-196 ), витягу з наказу ГУМВСУ у Львівській області по особовому складу щодо ОСОБА_6  ( т. 1 а.с. 199, 232, 243 ), його службової характеристики ( т. 1 а.с. 1 а.с. 200) , медико-експертної справи ОСОБА_6 ( т 1 а.с. 214-215 ), аркушів з медичними записами , без зазначення прізвища хворого ( т. 1 а.с. 209-210, 217 ) , виписки з медкарти МСЕК хворого ОСОБА_6 ( т. 1 а.с. 218-224 ) , направлення на медико-соціальну експертну комісію ОСОБА_6 від 04.09.2019 ( т. 1 а.с. 225-228 ), радіоізотопних обстежень хворого ОСОБА_6  від 14.05.2019( т. 1 а.с. 233) , опису матеріалів зі особових прав ОСОБА_9 та ОСОБА_6 ( т.1 а.с. 236 ) , рапорта ОСОБА_6 ( т. 1 а.с. 237), квитанції про виплату грошової допомоги ОСОБА_6 ( т. 1 а.с. 238), висновку про призначення йому допомоги (т . 1 а.с. 239), копія довідки про ступінь втрати працездатності ОСОБА_6 ( т. 1 а.с. 240-242 ) , паспорта ОСОБА_6 ( т.1 а.с. 244 ) , рапортів від імені ОСОБА_6 від 17.09.12,05.03.2014 , 06.10.2014, звіту від 13.07.04 , заяв останнього від 06.06.15, 09.07.04, що слугували зразками почерку ОСОБА_6 в ході проведення експертного дослідження ( т. 2 а.с. 24 -29 ) ; довідки , виданої КНП »Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова « від 10.04.2020 про те, що ОСОБА_35 у період з 2012 року, по день видачі довідки, не працював у вказаній медичній установі ( т. 2 а.с. 30 ) , постанови про відібрання зразків для експертного дослідження у свідка ОСОБА_4  від 17.04.2020 із відміткою, що постанову було оголошено 21.04.2020 ( т. 2 а.с.45) ; запиту у КНП» Яворівської райради Львівської області « Яворівська центральна районна лікарня від 23.04.2020 ( т. 2 а.с. 88-89) , запиту від 12.05.2020 в адресу ліквідаційної комісії ГУ МВСУ у Львівській області ( т. 2 а.с. 96) ; витягу з наказу «2/ос. по особовому складу по ОСОБА_6 ( т. 2 а.с. 98), висновку експерта № 4136 від 18.06.2020 ( т.3 а.с. 19-27), листа КНП «КЛШМД м. Львова « від 29.05.20), та копія з копії висновку експерта № 2819 від 29.04.2020( т. 3 а.с. 29-36 ).
		В ході їх дослідження судом було встановлено наступне. З копії постанови слідчого від 17.04.2020 про відібрання зразків для експертного дослідження ( т. 2 а.с. 45 ) вбачається, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020140000000012 від 10.01.2020 виникла необхідність у відібранні експериментальних зразків підписів та почерку у свідка ОСОБА_4  для використання їх при проведенні експертиз. Вказану постанову було оголошено ОСОБА_4 21.04.2020 р. Проте, статус ОСОБА_4 при проведенні вказаної слідчої дії не зазначено, як не вказано такий і у протоколі про відібрання експериментальних зразків почерку та підпису від 21.04.2020 ( т. 2 а.с. 46-61 ) . Згідно даних реєстру матеріалів досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні ( т. 1 а.с. 16-23), перший допит ОСОБА_4 у якості свідка відбувався лише 07.05.2020. Наведене підтверджує пояснення обвинуваченої в судовому засіданні про те, що їй зателефонували з ГУНП у Львівській області, запропонували прибути в установу, та не роз`яснюючи прав та обов`язків, попросили , не повідомляючи причину, заповнити кілька пустих аркушів зі зразками її підпису та почерку. 
		Стаття 63 Конституції України не включає поняття відмови особи від надання зразків для експертного дослідження, а тільки поняття «показань» та «пояснень». Однак, якщо розглядати зміст ст.63 Конституції України більш широко, то надаючи експериментальні зразки, свідок може нашкодити самому собі, тобто фактично надати слідству дані відносно себе. Стаття 66 КПК України «Права і обов`язки свідка» не включає обов`язок надання слідчому експериментальних зразків, однак і у перелік прав відмова від надання зразків теж не включена. Крім того, КПК та КК України не містять конкретну норму про відповідальність за відмову від дачі експериментальних зразків свідком. Отже, відмова свідком від надання експериментальних зразків підписів та почерку в інтересах свого захисту цілком законна і обґрунтована та особі при проведенні вказаної слідчої дії повинно було бути повідомлено про її статус у кримінальному провадженні, а відтак і про її права.
		Крім того, як вбачається із тексту копії протоколу від 21.04.2020 , відібрання експериментальних зразків почерку та підпису у ОСОБА_4 ( без зазначення її статусу) здійснював старший оперуповноважений ЛУ ДВБ НП України .
		Порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), - це певна послідовність прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій. Відповідно до ч.1 ст. 106 КПК України, протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію. Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій та уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам. Як вбачається із реєстру матеріалів досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні ( т. 1 а.с. 16-23), списку матеріалів , які підлягали виділенню в окреме провадження, що є додатком до постанови прокурора від 23.07.2020 ( т. 1 а.с. 151-155 ) , в період з дати винесення постанови  17.04.2020, до моменту відібрання зразків підпису в обвинуваченої, слідчим не давалось письмове доручення, на підставі якого оперативний працівник набував права на проведення такої слідчої дії, як відібрання зразків підпису свідка для експертного дослідження .
		Згідно з вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України та правовою позицією Конституційного Суду України (рішення від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011) обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Документ, що виходить від некомпетентного органу, посадової і службової особи , отриманий з порушенням вимог ст. 93 КПК України, не може бути документом-доказом. Відтак, враховуючи вище викладене, протокол відібрання експериментальних зразків почерку та підпису ОСОБА_4  від 21.04.2020, копію якого долучено до матеріалів судового провадження прокурором, слід визнати недопустимим доказом. 
		Стороною обвинувачення були надані у якості доказів винуватості ОСОБА_4 також : копія запиту слідчого від 17.04.2020 на ім`я головного лікаря КНП КЛШМД м. Львова ( т. 2 а.с. 62) про термінове витребування для проведення почеркознавчої експертизи документів із особистими взірцями почерку та підпису працівників вказаної установи : ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_36 . В цей же день, 17.04.2020, у відповідь на вказаний запит , органу досудового розслідування було скеровано документи із особистими взірцями почерку та підпису працівників КНП КЛШМД , зокрема : 5 заяв на щорічні відпустки, 2 заяви на відпустки без збереження заробітної плати та 2 заяви скерування на курси, тобто 9 заяв без зазначення анкетних даних працівників, яких ці документи стосуються, що вбачається із копії супровідного листа за підписом Генерального директора медичної установи ( т. 2 а.с. 63) . Між тим, із тексту копії з копії висновку за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за № 2821 від 29.04.2020 ( експерт ОСОБА_37 ), яку представлено прокурором у якості доказу на підтвердження обвинувачення вбачається, що у якості вільних зразків почерку та підписів ОСОБА_38  в експертну установу 21.04.2020, представлено одинадцять заяв від імені ОСОБА_4 ; та три заяви від імені лікаря ОСОБА_8 від 12.11.2019, 20.09.2019, 16.12.2019 р. Копії заяв від імені ОСОБА_4  також представлено прокурором ( т. 2 а.с. 64-74) та на них міститься ксерокопія відмітки експертної установи , яка підтверджує факт того, що вказані заяви в кількості 11 шт. були досліджуваними документами у якості зразків підпису ОСОБА_4 при проведенні експертного дослідження. Зокрема, це заяви від імені ОСОБА_4  про надання відпустки без збереження зарплати від 11.01.2018, 10.01.2017 ; 30.05.2017; про відпустки за сімейними обставинами - від 28.08.2018 ,13.12.2018 ; про надання щорічної відпустки  від 14.09.2017 , про надання додаткової відпустки як одинокій матері  від 12.05.2017, 21.01.2019 ; про скерування на курси від 10.04.2018, 06.12.2017 ; заява про зміну прізвище від 18.02.2019. 
		За клопотанням сторони обвинувачення про зміну обсягу досліджуваних доказів ( т. 3 а.с. 16) було додаткового також досліджено копію з копії висновку експерта ОСОБА_39  від 29.04.2020 за № 2819 ( т. 3 а.с. 29-36 ). В ході проведення дослідження в цей же період , з 21.04.2020 по 29.04.2020, інший експерт використовувала в роботі представлені органом досудового розслідування вільні зразки почерку та підписів ОСОБА_38 , у кількості 11 штук, наявні у вказаних вище заявах . Крім того, згідно дослідженої в ході судового розгляду копії висновку експерта ОСОБА_39  № 4136 від 18.06.2020 ( т.3 а.с. 19-27), вбачається, що у розпорядження експерта органом досудового розслідування , крім згаданих вільних зразків підпису ОСОБА_38 було також представлено експериментальні зразки почерку та підписів ОСОБА_38 на 16 аркушах, при постанові про відібрання зразків для експертного дослідження від 17.04.2020. 
		Частиною 3 ст. 17 КПК України врегульовано, що обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими. В даному випадку, на думку суду, слід визнати очевидно недопустимими доказами копії заяв від імені ОСОБА_38 ( а.с. 64-74) , які отримані з порушенням вимог ст.93,131, 159 КПК України. Підставою для цього є те, що всі представлені органом досудового розслідування зразки підпису ОСОБА_40  були використані експертом в ході проведення дослідження від 29.04.2020 і не надається можливим встановити джерело отримання кожного з них. 
		Експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання (ч. 1 ст. 242 КПК України). Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду (1 Закону України «Про судову експертизу»). Таким чином, при проведенні судової експертизи, експерт досліджує інформацію (відомості), яка міститься на певному об`єкті дослідження.
		Висновок експерта в кримінальному провадженні є процесуальним джерелом доказів (ч. 2 ст. 84 КПК), який не є обов`язковим для особи або органу, який здійснює провадження, і не має наперед встановленої доказової сили (ч. 2 ст. 94, ч. 10 ст. 101 КПК). 
		Враховуючи наведене, ту обставину, що висновки експерта за № 2821, № 2819 від 29.04.2020 та № 4136 від 18.06.2020, в частині дослідження, що стосується ОСОБА_4 , копію яких ( без надання оригіналів) прокурором представлено суду , ґрунтується на доказах, які визнані судом недопустимими, суд не приймає такі у якості допустимих доказів у даному судовому провадженні. Застосовуючи ч. 1 ст. 87 КПК при визнанні недопустимими похідних доказів, суд враховує те, що первісний доказ отриманий з порушенням фундаментальних прав і свобод людини і використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим. Оскільки, як вбачається із змісту вказаних висновків експертів, саме зразки підпису та почерку ОСОБА_4 , що були отримані органом досудового розслідування з порушенням прав та свобод обвинуваченої, стали єдиними зразками , які використовувались експертом при виконанні почеркознавчої експертизи.
		Інші ж копії документів, що були предметом дослідження суду із згаданого вище списку не є доказом винуватості ОСОБА_4 в розумінні ст. 84 КПК України. 
		Отже, суд прийшов до висновку, що жоден із перевірених судом доказів, наданих стороною обвинувачення, не підтверджує причетність ОСОБА_4 до вчинення нею протиправних дій, зазначених у пред`явленому обвинуваченні . 
		Дане твердження стосується і копій вироків Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2020 та 25.06.2020 року відносно ОСОБА_41 та ОСОБА_6 . 
		Так, органом досудового розслідування ОСОБА_4 , поряд з іншим, обвинувачується за ч. 5 ст. 27 - ч. З ст. 190 КК України, зокрема у вчиненні пособництва у заволодінні чужим майном, шляхом обману у великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення групою осіб.
		Згідно ч.3 ст.190 КК України шахрайством з об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману або зловживання довірою. З суб`єктивної сторони - повинен бути прямий умисел, корисливий мотив і мета. Наявність потерпілого є обов`язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 190, оскільки саме на волю і свідомість даної особи здійснюється протизаконний вплив у формі обману та/або зловживання довірою. Потерпілим , в силу дії ст. 55 КПК України в такому випадку є власник майна, або особа у якої таке майно перебуває на законних підставах (право користування, оренди, управління тощо). Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. В даному випадку у обвинувальному акті зазначено, що потерпілий у кримінальному провадженні участі не бере. 
		Відповідно до ст. 27 КК України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його вчинили декілька (два або більше) співвиконавців, тобто осіб, які безпосередньо вчинили злочин (виконали об`єктивну сторону складу злочину), передбачений КК. Кваліфікувати дії особи як пособництво у вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб можна тоді, коли особа порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину двома або більшою кількістю співвиконавців, які до початку злочину домовилися про його вчинення. Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник. Таким чином, кримінальний закон визначає обов`язковою участь такого співучасника як виконавець злочину. Всі інші співучасники сприяють виконавцеві у вчиненні злочину. І лише при скоєнні виконавцем дій по реалізації злочинного умислу постає питання про співучасть та кримінальну відповідальність співучасників (якщо фактично вчинені ними дії не містять в собі складу певного злочину). 
		Виконавцем є особа, яка у співучасті з іншими суб`єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом. 
		Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення у якості пособника , в групі осіб з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 . 
		Проте, вироком Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2020 ( т. 2 а.с. 109-113) , що набрав законної сили , ОСОБА_9 визнано винуватим за ч. 3, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України . Судом зазначено , що кваліфікуючою ознакою вказаних злочинів є  підроблення офіційного документа, вчинене за попередньою змовою групою осіб ( невстановленою досудовим розслідуванням особою ) ; використання завідомо підробленого документа та заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому у великому розмірі. Аналогічне зазначено і у тексті вироку Галицького районного суду м. Львова від 25.06.2020 року( т. 2 а.с. 114-118) , що набрав законної сили та яким встановлено винуватість ОСОБА_6  також за ч. 3, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України Тобто, жодна із вказаних осіб не була притягнута до відповідальності за ст. 190 КК України , із застосування ст. 27 КК України та із зазначення їх ролі у групі осіб , чиї дії були спрямовані на заволодіння чужим майном. Натомість, із тексту вказаних судових рішень , що набрали законної сили вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_9 одноособово заволоділи коштами , які були перераховані в якості одноразової грошової допомоги, якими в подальшому розпорядились на власний розсуд. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу. Цього підходу дотримується і Європейський суд з прав людини, який у рішенні "Салов проти України" від 06.09.2005 р. (заява № 65518/01) зазначив: "Одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який передбачає, що, коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду . Враховуючи викладене, представлені прокурором копії вироків Галицького райсуду м. Львова відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_9 ( т. 2 а.с.109-118) теж не є доказом винуватості ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні. 
		Жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 взагалі була знайома з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 до розгляду даної справи, та що у вказаних осіб була будь-яка домовленість на спільне заволодіння чужим майном, стороною обвинувачення не представлено. 
		Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно зі ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення. Згідно ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Вказана позиція викладена також і у п. 146 справи «Барбера, Мессегує и Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року, де Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, що виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. 
		Таким чином стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. З ст. 190, ч. 3.ст. 358 КК України, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України є підставою для ухвалення виправдувального вироку.
		Запобіжний захід щодо обвинуваченої не обирався. У даному судовому провадженні відсутні дані про визнання предметів речовими доказами. 
		Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд ,- 
		 
		 у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_4  у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27 - ч. З ст. 190, ч. 3.ст. 358 КК України визнати невинуватою та виправдати у зв`язку з недоведеністю її вини.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу подано не було. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Львова. 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...