Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/548/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; перевезення, транспортного експедирування.
Надіслано для оприлюднення: 22.09.2022. Зареєстровано: 22.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2022.
Дата набрання законної сили: 19.09.2022
Результат оскарження 21.11.2022 Верховний Суд: скасовано повністю постанову суду апеляційної інстанції та залишено в силі ухвалу суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 вересня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/548/22Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: 
		головуючого Ярош А.І.,
		суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
		 
		секретар судового засідання: Молодов В.С.,
		за участю учасників справи:
		від позивача: Волков А.С., Абрамов М.В.
		від відповідача: Дабіжа Я.І.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
		апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ретал Дніпро 
		на ухвалу господарського суду Одеської області від 01.06.2022 про відмову у задоволенні клопотання про заміну заходів забезпечення позову, суддя в І інстанції Погребна К.Ф., повний текст якої складено 02.06.2022 в м. Одесі
		у справі: № 916/548/22
		за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Ретал Дніпро 
		до відповідача: Компанії OCM MARITIME SPRING LLC 
		про стягнення 871 447,50 доларів США
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Ретал Дніпро» звернулося до Господарського суду Одеської області з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просило суд накласти арешт на морське судно т/хCASTLE (IMO 9189926, прапор - Республіки Панама), власником якого є Компанія OCM MARTIME SPRING LLC (місцезнаходження: Болгарія, м. Софія, вул. Позітано 8, 3 поверх, офіс 301 (Care of Eleen Marine JSC, Office 301, 3 rd Floor, ul Pozitano 8, Sofia, Bulgaria), яке знаходиться в акваторії морського порту Чорноморськ шляхом затримання та заборони виходу судна з акваторії морського порту Чорноморськ, межі якої визначені постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 №1278.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2022р. заяву ТОВ «Ретал Дніпро» про забезпечення позову за вх.№4-18/22 від 22.02.2022 до подання позовної заяви задоволено. Накладено арешт на морське судно т/хCASTLE (IMO 9189926, прапор - Республіки Панама), власником якого є Компанія OCM MARTIME SPRING LLC (місцезнаходження: Болгарія, м. Софія, вул. Позітано 8, 3 поверх, офіс 301 (Care of Eleen Marine JSC, Office 301, 3 rd Floor, ul Pozitano 8, Sofia, Bulgaria), яке знаходиться в акваторії морського порту Чорноморськ шляхом затримання та заборони виходу судна з акваторії морського порту Чорноморськ.
		 ТОВ «Ретал Дніпро» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Компанії OCM MARITIME SPRING LLC про стягнення 871 447,50 доларів США.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2022р. було відкрито провадження по справі №916/548/22, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного характеру.
		31.05.2021 від ТОВ «Ретал Дніпро» до господарського суду Одеської області в порядку ст. 143 ГПК України надійшло клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, в якому заявник просив суд замінити заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 23.02.2022р. по справі №916/477/22 у вигляді арешту на морське судно т/хCASTLE (IMO 9189926, прапор - Республіки Панама), власником якого є Компанія OCM MARTIME SPRING LLC (місцезнаходження: Болгарія, м. Софія, вул. Позітано 8, 3 поверх, офіс 301 (Care of Eleen Marine JSC, Office 301, 3 rd Floor, ul Pozitano 8, Sofia, Bulgaria), яке знаходиться в акваторії морського порту Чорноморськ шляхом затримання та заборони виходу судна з акваторії морського порту Чорноморськ на заходи забезпечення позову у вигляді зобов`язання Компанії OCM MARITIME SPRING LLC внести на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області грошових коштів в сумі 871 447,50 доларів США або в її еквівалент у національний валюті України гривні у визначений судом строк.
		Крім того, позивач просить суд постановити окрему ухвалу стосовно невиконання капітаном т/хCASTLE (IMO 9189926, прапор - Республіки Панама) ухвали Господарського суду Одеської області від 23.02.2022р. по справі №916/477/22 про арешт морського судна та заборону його виходу з акваторії морського порту Чорноморськ, яку направити органу досудового розслідування для вжиття відповідних заходів із притягнення винної особи до відповідальності.
		01.06.2022р. до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення щодо клопотання про заміну одного заходу забезпечення іншим, згідно яких надає пояснення щодо підслідності та зазначає що окрема ухвала підлягає направленню до Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області. Крім того, зазначив що капітаном суднаCASTLE був громадянин Болгарії, пан ОСОБА_1 .
		В обґрунтування поданого клопотання позивач вказував те, що ухвалою суду 23.02.2022р. було накладено арешт на морське судно т/хCASTLE (IMO 9189926, прапор - Республіки Панама), власником якого є Компанія OCM MARTIME SPRING LLC (місцезнаходження: Болгарія, м. Софія, вул. Позітано 8, 3 поверх, офіс 301 (Care of Eleen Marine JSC, Office 301, 3 rd Floor, ul Pozitano 8, Sofia, Bulgaria), яке знаходиться в акваторії морського порту Чорноморськ шляхом затримання та заборони виходу судна з акваторії морського порту Чорноморськ. Вказана ухвала набрала законної сили 23.02.2022 року та була негайно пред`явлена до виконання капітану Чорноморського морського порту.
		Більш того, до постановлення судом ухвали, розпорядженням капітана Чорноморського морського порту від 21.02.2022 року № 11/02 згідно ст. ст. 80, 81 КТМ України, судно було затримано на 72 години, які спливали о 08 год. 00хв. 24.02.2022 року. Однак, не дивлячись на вжиті відповідно до ухвали заходи забезпечення позову у вигляді арешту судна, а також на чинну заборону капітана Чорноморського морського порту, судно самовільно залишило акваторію Чорноморського порту 24.02.2022 року о 01:15 місцевого часу, що підтверджується листом капітана Чорноморського морського порту від 25.03.2022року.
		Позивач вказував, що як вбачається з відповіді Філії «Дельта-Лоцман» ДП «АМПУ» від 24.05.2022 року №709, судно самостійно знялось з якоря та не вийшло на зв`язок на 12 каналі УКВ. Далі з судном вдалось вийти на зв`язок на 16 та 10 каналах УКВ та повідомити, що вихід з якірної стоянки судну заборонено. Проте, капітан судна зазначив, що на борту судна нібито знаходяться хворі на COVID та він отримав вказівку від судновласника везти хворих до Варни (Болгарія).
		Заявник звертав увага суду, що позивачем 24.03.2022 року було подано до Суду позовну заяву про стягнення з Відповідача 871 447,50доларів США /25494 109,47 грн (Ціна позову), яка за результатами автоматизованого розподілу була передана для розгляду судді Погребній К.Ф. та справі присвоєно номер № 916/548/22.
		Ухвала про накладення арешту на судно не була оскаржена відповідачем, а тому останній мав обов`язок щодо її виконання, проте, діючи навмисно, самовільно не дивлячись на наявність арешту, відповідач дав вказівку капітану судна залишити порт Чорноморськ, чим порушив як низку норм національного законодавства України, так і міжнародних правових норм, зокрема, Міжнародну конвенцію з уніфікації деяких правил стосовно накладення арешту на морські судна від 10.05.1952 року, яка набрала чинності для України з 16 травня 2012 року.
		Крім того, заявник зазначає, що згідно інформації з відкритих джерел, зокрема, з міжнародної електронної бази даних географічних місцезнаходжень морських суден MarineTraffic (https://www.marinetraffic.com/), судно станом на цей час безперешкодно експлуатується відповідачем.
		Отже, на переконання позивача, враховуючи неефективність та неможливість реалізації застосованого судом заходу забезпечення позову у вигляді арешту судна у зв`язку з невиконанням відповідачем ухвали та самовільним залишенням судном Чорноморського морського порту, позивач вважає, що цілком обґрунтованим є заміна цього заходу забезпечення позову на інший, а саме на внесення відповідачем на депозитний рахунок суду грошових коштів у сумі, еквівалентній розміру вимог позивача, а саме - 871447,50 доларів США, оскільки відсутність ефективного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся. А також враховуючи обставини щодо невиконання капітаном т/хCASTLE ухвали суду від 23.02.2022р., яка виразилась в самовільному залишенні порту Чорноморськ, є всі підстави для постановлення судом відносно відповідної особи окремої ухвали.
		Відповідач заперечував щодо клопотання про заміну заходу забезпечення позову та просив суд в задоволенні відповідного клопотання відмовити. При цьому зазначав, що запропонована позивачем заміна способу забезпечення позову є недопустимою відповідно до вимог господарсько-процесуального законодавства. Позивачем не доведено належним чином необхідність заміни заходу забезпечення позову. Щодо вимоги про постановлення окремої ухвали відповідач вважає її передчасною.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2022 відмовлено ТОВ Ретал Дніпро у задоволенні клопотання (від 31.05.2022р. за вх. №2-393/22) про заміну заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду Одеської області від 23.02.2022р. по справі №916/477/22.
		Ухвала мотивована тим, що такий вид забезпечення позову, як внесення на депозитний рахунок грошових коштів в справах про стягнення грошової суми, можливий лише за зверненням відповідача (іншої особи), позивач обмежений заходами забезпечення позову передбаченими ч.1 ст. 137 ГПК України.
		Щодо посилань позивача на судову практику, а саме справи №916/1287/20 та №915/1550/21 суд зазначав, що у відповідних справах, грошові кошти добровільно вносились відповідачами на депозитний рахунок суду в якості забезпечення позову. При цьому в рамках справи №916/1287/20 судом в забезпеченні позову у вигляду арешту морського судна будо відмовлено, відповідач добровільно вніс кошти на депозитний рахунок суду, а в подальшому подав клопотання про його заміну на банківську гарантію. В справі №915/1550/21 судом було накладено арешт на судно, проте в подальшому відповідна ухвала була скасована за заявою відповідача, оскільки ним добровільно були внесені грошові кошти на депозитний рахунок суду в порядку ч. 4 ст. 143 ГПК України.
		Щодо вимоги заявника про постановлення окремої ухвали суд зазначав, що заявник в судовому засіданні вказував, що оригінал вступної та резолютивної частини ухвали суду від 23.02.2022р. ним було отримано в суді 23.02.2022р. та в той же день зазначений оригінал ухвали був наданий до капітанії порту. Проте, відповідних доказів до суду заявником не надано. При цьому, суд зазначав, що повний текст ухвали суду від 23.02.2022р. було складено 24.02.2022р., а надіслана вона була на електронні адреси сторін, в тому числі на адресу морського порту Чорноморськ лише 25.02.2022р..
		З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено вчинення капітаном т/х BEDFORD CASTLE умисних дій щодо невиконання ухвали суду.
		Крім того, позивачем відповідна вимога, яка викладена в клопотання про заміну заходу забезпечення іншим, заявлена на стадії підготовчого провадження, на даній стадії процесу всі обставини справи судом ще не встановлено, відповідний спір не вирішено, з урахування чого відповідна вимога є передчасною.
		Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ТОВ Ретал Дніпро звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання позивача про заміну одного заходу забезпечення позову іншим від 31.05.2022 задовольнити та винести окрему ухвалу відносно капітана т/х BEDFORD CASTLE.
		Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що такий вид забезпечення позову, як внесення на депозитний рахунок грошових коштів в справах про стягнення грошової суми, можливий лише за зверненням відповідача, а позивач обмежений заходами забезпечення позову передбаченими ч. 1 ст. 137 ГПК України, оскільки перелік видів забезпечення позову у цій нормі процесуального права не є вичерпним, на чому неодноразово наголошував представник позивача у судовому засіданні.
		На думку скаржника, внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду також є заходом забезпечення позову, а тому міг бути вжитий по відношенню до відповідача, особливо з урахуванням обставин, які викликали необхідність у поданні позивачем клопотання про заміну першого заходу забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно. 
		Отже, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, передбачених ст. ст. 137, 143 ГПК України.
		Також скаржник зазначає, що позивач, в свою чергу, забезпечив суд першої інстанції необхідною інформацією і доказами, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення та існування правових підстав для постановлення окремої ухвали.
		Суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи представника позивача.
		Невиконання судового рішення є кримінальним правопорушенням, за яке відповідно позивач вважає, що ознаки вчинення капітаном судна, який в силу приписів ст. 58 КТМ України є представником Судновласника, тобто відповідача, кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України, є очевидними та підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.
		Суд першої інстанції не тільки не здійснив контроль за виконанням ухвали від 23.02.2022 р. по справі № 916/477/22, але й не звернув належної уваги на результати такого контролю, які були здійснені позивачем самостійно.
		Крім того, суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду про застосування норм права з питань постановлення окремих ухвал, на які посилався представник позивача у своїх додаткових письмових поясненнях від 01.06.2022 року.
		У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, зокрема, вказує на те, що скаржник вдається до вибіркового цитування частини 4 статті 143 ГПК України. У свою чергу, позивач не наділений правом просити застосувати такий захід забезпечення позову, як внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму, а обмежений заходами забезпечення позову передбаченими частиною 1 статті 137 ГПК України, про що слушно зазначив суд першої інстанції. Доводи апеляційної скарги цей висновок не спростовують. Про такий механізм застосування норм частини 4 статті 143 ГПК України свідчить і судова практика у справах № 916/1287 /20, № 915/217 /18, № 916/3183/17, № 916/1335/17 тощо.
		Відповідач вказує, що саме на заявника відповідного клопотання покладається тягар доведення необхідності здійснення заміни вжитого судом заходу забезпечення позову іншим, тобто здатності саме такого заходу реально забезпечити задоволення вимог позивача у разі задоволення позову. Натомість позивач наявність такої необхідності не довів.
		Позивачем не надано будь-яких доказів щодо здатності запропонованого способу забезпечення позову гарантувати виконання рішення суду.
		Клопотання позивача заявлено на стадії підготовчого провадження. Отже, суд не дослідив усі докази в їх сукупності та не надав їм оцінку, що відповідно до норм чинного господарського процесуального закону, здійснюється при остаточному ухваленні рішення суду, в нарадчій кімнаті. Окрім цього, позивач не позбавлений права самостійно звернутись до органів поліції з відповідною заявою про вчинене, на його думку, кримінальні правопорушення.
		Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено вчинення капітаном т/х BEDFORD CASTLE умисних дій щодо невиконання ухвали суду.
		13.09.2022р. до суду надійшло клопотання позивача про залучення додаткових доказів, а саме відповідь на адвокатський запит ТОВ «Ітеріс» від 30.06.2022р., копія заяви ТОВ «Ретал Дніпро», ухвала господарського суду Одеської області, розпорядження капітана Чорноморського морського порту від 21.02.2022р.
		Згідно з нормами частин першої та третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Отже, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
		Відповідний висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/24991/15, від 11.06.2019 у справі №906/353/17, від 05.12.2018 у справі № 910/7190/18, від 08.09.2020 у справі №927/761/19, від 21.06.2018 у справі № 906/612/17, від 03.11.2021 у справі №915/951/20.
		Водночас, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 ГПК України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
		Наведений висновок послідовно викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19, від 03.11.2021 у справі № 915/951/20.
		З огляду на наведене, колегією суддів відхилено дане клопотання позивача про залучення додаткових доказів, оскільки відповідь на адвокатський запит ТОВ «Ітеріс» від 30.06.2022р. не була предметом дослідження в суді першої інстанції, інші документи наявні в матеріалах справи.
		Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
		Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2022р. заяву ТОВ «Ретал Дніпро» накладено арешт на морське судно т/х BEDFORD CASTLE (IMO 9189926, прапор - Республіки Панама), власником якого є Компанія OCM MARTIME SPRING LLC (місцезнаходження: Болгарія, м. Софія, вул. Позітано 8, 3 поверх, офіс 301 (Care of Eleen Marine JSC, Office 301, 3 rd Floor, ul Pozitano 8, Sofia, Bulgaria), яке знаходиться в акваторії морського порту Чорноморськ шляхом затримання та заборони виходу судна з акваторії морського порту Чорноморськ.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що незважаючи на вжиті відповідно до ухвали від 23.02.2022 заходи забезпечення позову у вигляді арешту судна, а також на чинну заборону капітана Чорноморського морського порту, судно т/х BEDFORD CASTLE самовільно залишило акваторію Чорноморського порту 24.02.2022 року о 01:15 місцевого часу, що підтверджується листом капітана Чорноморського морського порту від 25.03.2022року, витягом з журналу руху суден ЦРРС «Чорноморськ» 24.02.2022 щодо переміщень судна «BEDFORD CASTLE» та листом в.о. начальника філії «Дельта-Лоцман» ДП АМПУ від 24.05.2022р. № 709 (а.с. 9, 10, 23).
		Враховуючи, що ухвала суду першої інстанції від 23.02.2022р., яка набрала законної сили та є обов`язковою на всій території України, не була виконана, судно покинуло акваторію Чорноморського порту, заявник звернувся до суду з клопотанням про заміну одного заходу забезпечення позову іншим з посиланням на положення ст.143 ГПК України.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2022 відмовлено ТОВ Ретал Дніпро у задоволенні клопотання (від 31.05.2022р. за вх. №2-393/22) про заміну заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду Одеської області від 23.02.2022р. по справі №916/477/22, оскільки такий вид забезпечення позову, як внесення на депозитний рахунок грошових коштів в справах про стягнення грошової суми, можливий лише за зверненням відповідача (іншої особи), позивач обмежений заходами забезпечення позову передбаченими ч.1 ст. 137 ГПК України.
		З таким висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не може погодитися, з огляду на таке.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
		У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
		Отже, підставою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		Поряд з цим згідно з статтею 143 ГПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом в судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи. За наслідками розгляду клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим постановляється ухвала. 
		У разі вжиття судом заходів забезпечення позову про стягнення грошової суми відповідач (інша особа) може за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму.
		При цьому, у вирішенні питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, як і щодо вжиття заходів забезпечення позову, обов`язковим є надання оцінки обґрунтованості необхідності здійснення такої заміни, здатності саме того заходу, на який заявник просить замінити вжитий судом, забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, наявності зв`язку цього заходу забезпечення позову з предметом позову у справі, співмірності заходу із заявленими позовними вимогами, враховуючи також необхідність забезпечення збалансованості інтересів учасників справи.
		Тобто саме на заявника відповідного клопотання покладається тягар доведення необхідності здійснення заміни вжитого судом заходу забезпечення позову іншим, отже здатності саме такого заходу реально забезпечити задоволення вимог позивача у разі задоволення позову.
		Заміна вжитого судом заходу забезпечення позову полягає в скасуванні такого заходу та вжиття іншого, передбаченого законом заходу, а відтак, при вирішенні відповідного питання слід в першу чергу з`ясовувати чи змінилися настільки обставини спірних правовідносин, які б зумовлювали необхідність скасування обраного судом заходу забезпечення позову до закінчення розгляду відповідного спору, та чи існують правові підстави, з якими чинне законодавство пов`язує можливість вибору іншого заходу забезпечення позову.
		Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 3 ГПК України якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
		Згідно ст. 2 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року, яка ратифікована згідно Закону України "Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна" від 07.09.2011 № 3702-VІ, судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портові або докові власті згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції. 
		При цьому, ч. 3 ст. 3 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року передбачено, що судно не заарештовують, і застава або інший вид забезпечення не надаються більше одного разу в межах однієї чи більше юрисдикцій будь-якої з Договірних Держав за однією й тією самою морською вимогою одного й того самого позивача та, якщо судно було заарештовано в межах однієї з юрисдикцій чи були надані в межах такої юрисдикції застава або інший вид забезпечення для зняття арешту або з метою уникнення можливого арешту, то будь-який наступний арешт цього судна чи будь-якого судна, що належить тому самому власникові, за тією самою морською вимогою того самого позивача буде відмінений, а судно буде звільнене судом чи будь-яким іншим відповідним судовим органом цієї держави, якщо тільки позивач не переконає суд чи інший відповідний судовий орган, що гарантія чи інше забезпечення були остаточно зняті до накладення наступного арешту або що є інша достатня підстава для залишення арешту чинним.
		За умовами ст. 5 цієї Конвенції суд чи будь-який інший відповідний судовий орган, у межах компетенції якого судно було заарештовано, дозволяє зняття арешту під заставу в сумі, яка забезпечить явку відповідача, або за умови надання іншого виду забезпечення, крім випадків, коли судно було заарештоване у зв`язку з морськими вимогами, що перераховані в підпунктах "o" та "p" пункту 1 статті 1. У таких випадках суд або інший відповідний судовий орган може дозволити продовження експлуатації судна власником, якщо останній надасть заставу в сумі, достатній для явки відповідача або інший вид забезпечення, або зможе визначити порядок ведення справ судна під час арешту. Якщо між сторонами не досягнуто згоди про розміри застави або іншого виду забезпечення, суд чи інший відповідний судовий орган встановлює їхній характер і розмір. 
		Прохання про зняття арешту під таке забезпечення не може тлумачитися ані як визнання відповідальності, ані як відмова від використання законного обмеження відповідальності власника судна.
		Аналогічні приписи містить ст. 44 Кодексу торгівельного мореплавства України. Так вказаною статтею передбачено, що арештоване судно звільняється з-під арешту у разі надання забезпечення морської вимоги в прийнятній формі та достатнього за розміром. За відсутності згоди сторін щодо форми і розміру забезпечення морської вимоги суд, господарський суд або Морська арбітражна комісія визначають форму і розмір забезпечення, який не повинен перевищувати вартості судна. Будь-яке прохання про звільнення судна з-під арешту у зв`язку з наданням забезпечення морської вимоги не означає визнання відповідальності, відмови від засобів захисту або права на обмеження відповідальності. Особа, яка забезпечила морську вимогу згідно з частиною першою цієї статті, може в будь-який час звернутися до суду або в Морську арбітражну комісію з проханням про зменшення, зміну або анулювання забезпечення.
		Зі змісту вказаних норм права випливає, що у разі надання судновласником достатнього забезпечення морської вимоги судно може бути звільненим.
		При цьому, положення зазначених нормативних документів не дають відповіді на питання про те, що розуміється під достатнім забезпеченням морської вимоги чи іншим видом забезпечення. Разом з тим, можна стверджувати, що приписи чинного процесуального законодавства та усталена судова практика дозволяють не допустити арешту морського судна або звільнити судно, арештоване як захід забезпечення позову, шляхом надання суду відповідної гарантії (як то банківська гарантія чи інше).
		Відповідно до приписів ч. 2 ст. 6 Міжнародної конвенції, якими передбачено, що процесуальні норми, що стосуються арешту судна та зняття арешту під заставу, та всіх інших процесуальних питань, що можуть виникнути в зв`язку з арештом, визначаються правом Договірної Держави, в якій арешт був здійснений чи було подано клопотання щодо його здійснення.
		Згідно з ч. 3 ст. 144 ГПК України ухвала про арешт морського судна є підставою для затримання судна або обмеження в його пересуванні в порту, де знаходиться або до якого прямує таке судно, до моменту скасування заходів із забезпечення позову у вигляді арешту морського судна. Після вручення копії ухвали про арешт судна капітан морського порту, де знаходиться судно, філія Адміністрації морських портів України в морському порту, де знаходиться судно, відповідні органи Державної прикордонної служби та митні органи зобов`язані вжити заходів, що унеможливлюють вихід арештованого судна з порту.
		За змістом статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		Статтею 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
		Враховуючи інформацію з офіційного сайту Marine Traffic, де можливо відстежити місцезнаходження судна на карті AIS, колегія звертає увагу, що ухвала про арешт судна існує «de facto», а «de jure» така ухвала не породжує для сторін ніяких правових наслідків, оскільки на даний час арешт морського судна т/хCASTLE, яке незаконним шляхом покинуло акваторію Чорноморського порту та наразі прямує до Анталии (Турція), не здатний реально забезпечити задоволення вимог позивача у разі задоволення позову.
		Отже, оскільки ухвала суду першої інстанції від 23.02.2022р., яка набрала законної сили та є обов`язковою на всій території України, виконана не була і арешт відповідно до норм Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року не може бути накладено повторно за тією ж самою морською вимогою, то колегія суддів приходить до висновку, що у даному спорі має місце порушення прав та інтересів стягувача - ТОВ Ретал Дніпро, який очікував від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення у вигляді накладення арешту.
		Проаналізувавши вищенаведені норми міжнародного та національного права, судова колегія вважає, що оскільки ухвала суду про накладення арешту на морське судно фактично виконана не була, а клопотання позивача про заміну одного заходу забезпечення іншим є цілком обґрунтованим та доведеним, то заміна заходу забезпечення позову у вигляді арешту судна на інший захід - зобов`язання відповідача внести відповідні грошові кошти на депозит суду, у даному випадку є саме тим заходом, який здатний забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову.
		Враховуючи виключність обставин у спірних правовідносинах, а саме наявність заходу забезпечення позову у вигляді арешту судна, який не виконано, з метою захисту прав та інтересів ТОВ «Рєтал Дніпро», судова колегія доходить висновку про необхідність заміни заходу забезпечення позову у вигляді арешту судна на інший захід забезпечення позову, а саме - внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду, вважає таку заміну заходу забезпечення позову цілком обгрунтованою.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду також є заходом забезпечення позову у розумінні ст. 137 ГПК України, тому враховуючи грубе невиконання ухвали суду про арешт судна, має бути вжитий по відношенню до відповідача, особливо з врахуванням зазначених вище обставин, які викликали необхідність у поданні саме позивачем клопотання про заміну першого заходу забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно.
		Крім того, ані нормами Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року, яка ратифікована згідно Закону України "Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна" від 07.09.2011 № 3702-VІ, ані приписами Кодексу торгівельного мореплавства України не передбачено, що саме відповідач повинен звернутися до суду з відповідною заявою про забезпечення морської вимоги.
		Слід звернути увагу, що у разі належного виконання ухвали суду про арешт судна, відповідач мав право звернутися з заявою про заміну заходу забезпечення позову у вигляді арешту судна на інший захід, а саме внесення коштів на депозит. В даному випадку, у разі невиконання ухвали суду про арешт судна, відповідач не зацікавлений у заміні відповідного заходу. А саме позивач є ініціатором заміни заходу забезпечення позову у вигляді арешту судна, який є невиконаним, - на внесення коштів відповідачем, боржником за морською вимогою, на депозит суду, що є цілком обґрунтованим, законним та логічним у даному спорі за наявними обставинами справи.
		Колегія суддів звертає увагу, на те що при виконанні судових рішень слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання чинного судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 905/3773/14-908/5138/14).
		Європейський суд з прав людини у справі «Глоба проти України» у рішенні no. 15729/07 від 05 липня 2012 року зазначив про те, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
		Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені в постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 905/3542/15.
		Європейський суд з прав людини також неодноразово зазначав про те, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» від 29 червня 2004 року, «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).
		Щодо винесення окремої ухвали колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
		За своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних вказівок особі/особам, до компетенції та/або обов`язку яких відноситься усунення виявлених порушень.
		Водночас, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (аналогічний висновок міститься у п. 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 171/2124/18, у п. 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц).
		Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що невиконання судового рішення є кримінальним правопорушенням, за яке відповідно до ст. 382 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність. Позивач вважає, що ознаки вчинення капітаном судна, який в силу приписів ст. 58 КТМ України є представником Судновласника, тобто Відповідача, кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України, є очевидними та підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.
		Відповідно до частини 1 статті 382 Кримінального кодексу України умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
		Колегія суддів, в даному випадку, не вбачає правових підстав для постановлення окремої ухвали, передбаченої статтею 246 ГПК України, зважаючи на те, що суд як першої так і апеляційної інстанцій позбавлені процесуальної можливості самостійно встановити наявність або відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України. Крім того, встановлення наведених заявником порушень знаходяться поза межами предмета перевірки у даному апеляційному провадженні та потребує ретельної перевірки та встановлення кола осіб відповідальних за вихід судна з порту.
		Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
		Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Зміст цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Статтею 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про доведеність ТОВ Ретал Дніпро обставин, наведених у клопотанні про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, наявність належних та допустимих доказів на підтвердження заявленого клопотання, а також здатність запропонованого заходу реально забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову. 
		Наведене має наслідком необхідність задоволення заявленого ТОВ Ретал Дніпро клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
		З огляду на зазначене, враховуючи положення ст. ст. 275, 277 ГПК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є такою, що не відповідає нормам процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала - скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
		 
		Керуючись статтями 143, 253, 269, 270, 271, 275, 277, 280-284 ГПК України, 
		Південно-західний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ретал Дніпро задовольнити частково.
		Ухвалу господарського суду Одеської області від 01 червня 2022 у справі № 916/548/22 скасувати.
		Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕТАЛ ДНІПРО» про заміну одного заходу забезпечення позову іншим від 31.05.2022 р. задовольнити частково.
		Замінити заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 23.02.2022 року по справі № 916/477/22 у вигляді накладення арешту на морське судно т/х BEDFORD CASTLE (IMO 9189926, прапор - Республіки Панама), власником якого є Компанія OCM MARTIME SPRING LLC (місцезнаходження: Болгарія, м. Софія, вул. Позітано 8, 3 поверх, офіс 301 (Care of Eleen Marine JSC, Office 301, 3 rd Floor, ul Pozitano 8, Sofia, Bulgaria), яке знаходиться в акваторії морського порту Чорноморськ шляхом затримання та заборони виходу судна з акваторії морського порту Чорноморськ на заходи забезпечення позову у вигляді зобов`язання Компанії OCM MARITIME SPRING LLC OCM MARTIME SPRING LLC (місцезнаходження: Болгарія, м. Софія, вул. Позітано 8, 3 поверх, офіс 301 (Care of Eleen Marine JSC, Office 301, 3 rd Floor, ul Pozitano 8, Sofia, Bulgaria) внести на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області грошових коштів в сумі 871 447,50 доларів США або в її еквівалент у національний валюті України гривні.
		В іншій частині клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕТАЛ ДНІПРО» про заміну одного заходу забезпечення позову іншим від 31.05.2022р. відмовити.
		Дана постанова суду є виконавчим документом. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Головуючий суддя А.І. Ярош
		 
		 
		судді Г.І. Діброва
		 
		 
		 Н.М. Принцевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...