Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3684/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; відшкодування шкоди, збитків.
Надіслано для оприлюднення: 22.09.2022. Зареєстровано: 23.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2022.
Дата набрання законної сили: 20.09.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 вересня 2022 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  922/3684/20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,  
		секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
		представники учасників справи:
		позивача - Дейнега К. В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Харківської міської ради 
		на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 (судді: Россолов В. В. - головуючий, Ільїн О. В., Хачатрян В. С.) та рішення Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 (суддя Жиляєв Є. М.) у справі
		за позовом Харківської міської ради
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Білд"
		про стягнення 1 838 050, 56 грн, 
		ВСТАНОВИВ: 
		1. Короткий зміст і підстави позовних вимог 
		1.1. У листопаді 2020 року Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Білд" (далі - ТОВ "Техно-Білд") про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки у сумі 1  838  050,56 грн. 
		1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 01.01.2020 до 31.10.2020                      ТОВ "Техно-Білд" використовувало земельну ділянку, кадастровий номер 6310136900:01:022:0026, площею 1,8662 га на просп. Московському, 118 у м. Харкові всупереч вимогам чинного земельного законодавства без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою та державної реєстрації такого права, не сплачуючи при цьому орендну плату, у зв`язку з чим на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України Харківською міською радою заявлено до стягнення з відповідача безпідставно збережені кошти у виді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.
		1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Техно-Білд" просило відмовити в її задоволенні, акцентуючи увагу на тому, що товариство є власником нежитлової будівлі літ. "АК-1" площею 119,00 м2 на просп. Московському, 118 у м. Харкові.
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.06.2018 у справі                           № 922/527/18 з ТОВ "Техно-Білд" стягнуто на користь Харківської міської ради 57  183,30 грн за використання земельної ділянки на просп. Московському, 118 у               м. Харкові за період з 01.10.2016 по 31.01.2018.
		У зазначеному рішенні суд установив, що ТОВ "Техно-Білд" для користування та обслуговування нерухомого майна користується земельною ділянкою площею 0,0135 га.
		Отже, відповідач наголошував, що посилання Харківської міської ради на те, що товариство користується земельною ділянкою площею 1,8662 га є безпідставним та суперечить фактам, встановленим в рішенні Господарського суду Харківської області у справі № 922/527/18.
		2. Короткий зміст судових рішень у справі
		2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.03.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2021, у позові відмовлено.
		2.2. Суди виходили з того, що Харківською міською радою не надано доказів щодо використання земельної ділянки, кадастровий номер 6310136900:01:022:0026, саме площею 1,8662 га, позаяк земельна ділянка площею 0,0135 га не сформована в натурі у розумінні статей 79, 791 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим вказана земельна ділянка не є об`єктом цивільних прав, що позбавляє позивача права на стягнення заборгованості за її використання в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України. Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що ненадання позивачем доказів на підтвердження наявності в осіб, за участю яких було складено розрахунок суми заборгованості, повноважень на реалізацію таких дій додатково підтверджує неправомірність розрахунку суми позовних вимог.
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
		3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 та рішенням Господарського суду Харківської області від 16.03.2021, Харківська міська рада у касаційній скарзі просить їх скасувати та задовольнити позов, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарсько процесуального кодексу України.
		Скаржник зазначає, що за результатами розгляду неодноразово поданих позовних заяв Харківської міської ради до недобросовісних землекористувачів за використання ними земельних ділянок комунальної власності м. Харкова всупереч вимог земельного законодавства, Верховним Судом сформовані основні, прецеденті, правові висновки, які знайшли відображення у ряді постанов, жодна із яких не була застосована Східним апеляційний господарським судом при винесенні оскаржуваної постанови, а саме у справах № 922/2417/19, № 922/2843/19,                        № 922/3711/19.
		3.1.1. Скаржник зазначає, що у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі                 № 645/1040/19 зроблено висновок, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
		Про необхідність застосування статті 791 Земельного кодексу України та Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справі                     № 922/536/18, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, в яких наведено правовий висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглядаючи справу № 645/1040/19 про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати, аналізуючи положення статті 791 Земельного кодексу України, зробив висновок, що для вирішення спорів щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. При цьому підтвердженням формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, на думку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, є наявність двох складових, а саме: кадастровий номер земельної ділянки та реєстрація її у Державному земельному кадастрі. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 646/4546/19.
		3.1.2. Щодо інших висновків суду апеляційної інстанції, які зроблені без урахування правових висновків Верховного Суду, зокрема, щодо застосування до спірних правовідносин положень статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України, скаржник зазначає, що обстеження земельної ділянки, кадастровий номер 6310136900:01:022:0026, площею 1,8662 га на просп. Московському, 118 у м. Харкові здійснено з урахуванням витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.07.2020 № НВ-0005227412020, який відповідає існуючим характеристикам земельної ділянки у натурі (на місцевості), та підтверджує факт сформованості земельної ділянки та є належним доказом.
		3.1.3. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги та поверхневого аналізу рішення суду у справі № 922/527/1 не застосував положення статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Приюдиційним фактом, який зазначено у справі № 922/527/18, та визнання таким, що має значення для розгляду справи № 922/3684/20, на думку апеляційного суду, є висновок щодо використання відповідачем земельної ділянки площею 0,0135 га.
		У той же час у справі № 922/527/18 встановлено, що з часу виникнення права власності на нерухоме майно у ТОВ "Техно-Білд" виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Цього обов`язку відповідач не виконав, а отже, без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави. З огляду на викладене товариство як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Саме це, на думку скаржника, є преюдиційним фактом та має значення для законного та обґрунтованого розгляду справи № 922/3684/20.
		Скаржник зазначає, що наголошував на необхідність врахувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які, на думку міської ради, повинні бути враховані судом при розгляді цієї справи, а саме постанови від 10.02.2020 у справі                             № 922/981/18, від 28.02.2020 у справі № 913/169/18, від 25.02.2020 у справі                        № 922/748/19, від 17.04.2020 у справі № 922/2413/19; від 02.06.2020 у справі                       № 922/2845/19 та у справі № 922/2417/19, від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19; від 07.09.2020 у справі № 922/3671/19,                    від 13.10.2020 у справі № 922/3711/19, в яких задоволені позовні вимоги Харківської міської ради.
		3.1.4. Судами не надана правова оцінка твердженням та доказам, наданими Харківською міською радою, які, на переконання останньої, обґрунтовують факт використання виключно відповідачем усієї площі сформованої земельної ділянки, кадастровий номер 6310136900:01:022:0026, на просп. Московському, 118 у                       м. Харкові, а саме: витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.07.2020 № 5018, який зроблено на земельну ділянку, кадастровий номер 6310136900:01:022:0026, яка має площу 1,8662 га; витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.07.2020                                № НВ-0005227412020 на земельну ділянку на просп. Московському, 118 у м. Харкові кадастровий номер 6310136900:01:022:0026, за яким площа даної земельної ділянки становить 1,8662 га; акта обстеження земельної ділянки, кадастровий номер 6310136900:01:022:0026, на просп. Московському, 118 у м. Харкові, який підтверджує факт використання саме відповідачем земельної ділянки 1,8662 га за вказаною адресою.
		3.2. У відзиві на касаційну скаргу  ТОВ "Техно-Білд", заперечуючи проти її задоволення, зазначає, що Харківська міська рада у своєму позові та касаційній скарзі не наводить доказів, що відповідач для обслуговування об`єкта нерухомості площею 119 м2 користується земельною ділянкою площею 1,8662 га, що в 156 разів більше площі об`єкта нерухомості, а також не зазначає позивач, що заважає Харківській міській раді використовувати вільну частину земельної ділянки на власний розсуд.
		Висновок Харківської міської ради про те, що акт обстеження земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру підтверджують факт використання відповідачем усієї площі земельної ділянки є невірним та суперечить рішенню Господарського суду Харківської області від 19.06.2018 у справі № 922/527/18, яким встановлено, що ТОВ "Техно-Білд" для користування та обслуговування нерухомого майна користується земельною ділянкою на просп. Московському, 118 у м. Харкові площею 0,0135 га.
		Відповідач зазначає, що, враховуючи той факт, що на земельній ділянці, кадастровий номер 6310136900:01:022:0026, розташовано нерухоме майно відповідача, яке займає площу 0,0135 га, Харківська міська рада мала встановити в натурі (на місцевості) межі цієї земельної ділянки та сформувати її як об`єкт цивільних прав відповідно до вимог статті 711 Земельного кодексу України шляхом або поділу земельної ділянки 6310136900:01:022:0026, або у порядку відведення.
		4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
		4.1. Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду                                      від 05.07.2021 колегією суддів у складі: Дроботова Т. Б. - головуючий, Багай Н. О., Чумаку Ю. Я. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 у справі № 922/3684/20 призначено розгляд справи на 26.08.2021.
		Ухвалою від 26.08.2021 зупинено провадження у справі № 922/3684/20 до розгляду Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи              № 646/4738/19, яке було поновлено згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.04.2022 колегією суддів у складі: Дроботова Т. Б. - головуючий, Багай Н. О., Берднік І. С. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2022 у цій справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.06.2022, яке було відкладено на 14.06.2022.
		Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду                                      від 14.06.2022 зупинено провадження у справі № 922/3684/20 до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/2060/20, яке було поновлено ухвалою від 22.08.2022 та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.09.2022, в якому розгляд справи відкладено за клопотанням скаржника на 20.09.2022.   
		4.2. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
		4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що на підставі договору купівлі-продажу від 07.12.2015 № 1680 за ТОВ "Техно-Білд" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. "АК-1" загальною площею 119,0 м2 на просп. Московському, 118 у м. Харкові, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.10.2020 № 228292299.
		Згідно з витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку                       від 09.07.2020 № НВ-0005227412020 за адресою: м. Харків, просп. Московський, 118, знаходиться земельна ділянка комунальної форми власності, кадастровий номер 6310136900:01:022:0026, площею 1,8662 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. 
		Дата державної реєстрації земельної ділянки - 22.10.2015. Реєстрацію проведено на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 10.06.2015.
		Департамент територіального контролю Харківської міської ради провів обстеження земельної ділянки та склав акт від 16.10.2020, в якому встановлено, що на земельній ділянці, кадастровий номер 6310136900:01:022:0026, площею 1,8662 га на просп. Московському, 118 у м. Харкові розташована нежитлова будівля                  літ. "АК-1", право власності на яку зареєстровано за ТОВ "Техно-Білд".
		Суди установили, що інформація про зареєстровані за ТОВ "Техно-Білд" речові права на вказану земельну ділянку (право користування або право власності) відсутні. 
		Відповідно до інформації Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 20.07.2020 № 14896/9/20-40-04-03-17 ТОВ "Техно-Білд" за період із 01.01.2020 по 31.05.2020 сплачено 5940,00 грн земельного податку за використання земельної ділянки, кадастровий номер 6310136900:01:022:0026, на просп. Московському, 118 у м. Харкові.
		4.4. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги Харківської міської ради про стягнення з ТОВ "Техно-Білд" на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки за період з 01.01.2020 до 31.10.2020 з огляду на використання ТОВ "Техно-Білд" земельної ділянки, кадастровий номер 6310136900:01:022:0026, площею 1,8662 га на просп. Московському, 118 у м. Харкові всупереч вимогам чинного земельного законодавства без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою та державної реєстрації такого права, без сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
		4.5. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі                             № 646/4738/19 зазначено таке:
		"Щодо застосування положень статті 1212 ЦК України та порядку визначення розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою
		Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом д) частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
		Аналіз вказаних положень ЦК України та ЗК України свідчить про те, що відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
		Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
		Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
		Положення глави 83 ЦК України застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункт 4 частини третьої статті 1212 ЦК України).
		За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
		Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
		Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).
		Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження            № 12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі № 9051680/20, провадження                   № 12-48 гс 21. 
		Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини  у справі, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, як покупець нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, не уклавши відповідних договорів оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
		Отже, предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення з відповідача, як власника нерухомого майна, коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій воно розташовано". 
		4.6. Суди попередніх інстанцій установили обставини щодо реєстрації ТОВ "Техно-Білд" 16.10.2020 нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. "АК-1" загальною площею 119,0 м2 на просп. Московському, 118 у м. Харкові, придбаної товариством у власність згідно з договором купівлі-продажу від 07.12.2015 № 1680, а також відсутність оформлених ТОВ "Техно-Білд" прав на користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване.
		4.7. Суд апеляційної інстанції зазначив, що перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. 
		Так, відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
		При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
		Отже, суд дійшов висновку, що за змістом наведених положень щодо виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з урахуванням змісту частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
		Посилаючись на правову позицію, викладену, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.20218 у справі № 629/4628/16-ц, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з огляду на положення чинного законодавства та встановлені обставини справи (щодо відсутності оформленого відповідачем права користування земельною ділянкою), ТОВ "Техно-Білд" як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
		4.8. Водночас суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого суду про відмову у задоволенні позову Харківської міської ради, з посиланням на положення статті 791 Земельного кодексу України, статті 3, 21 Закону України "Про оренду землі", статті 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", вказав, що Харківська міська рада має надати докази про існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів)), визначеної на основі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
		Суд виходив з того, що для вирішення цього спору встановленню підлягає розмір як площі спірної земельної ділянки, яка фактично перебуває у користуванні особи, її нормативно грошова оцінка, а також сформованість земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти.
		Проте суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність Харківською міською радою використання ТОВ "Техно-Білд" земельної ділянки площею саме 1,8662 га для обслуговування будівлі або для господарської діяльності товариства, а також ініціювання відповідачем (ТОВ "Техно-Білд") розроблення технічної документації щодо земельної ділянки площею саме 1,8662 га, так і оформлення земельної ділянки у порядку статті 791 Земельного кодексу України. 
		Таким чином, суди зазначили, що розрахунок суми орендної плати проведено Харківською міською радою щодо земельної ділянки, факт використання якої відповідної площі є недоведеним позивачем.
		4.9. Водночас колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 за позовом Харківської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант-Технології" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати зазначено таке:
		"… із прийняттям 28.06.1996 Конституції України визначено один із фундаментальних принципів конституційного ладу держави, а саме гарантування права власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
		Ці положення створили принципово нову основу як для галузевого (земельного та цивільного) законодавства, так і для господарської діяльності і фактично відображені у статті 1 ЗК України та статті 373 ЦК України. 
		Історико-правовий аналіз чинного законодавства свідчить, що до державної власності в Україні відповідно до статті 31 Закону України від 07.02.1991 №     697-XII "Про власність" (діяв до 20.06.2007) належала загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).
		При цьому суб`єктами права комунальної власності відповідно до частини 2 статті 32 цього Закону були визначені адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад народних депутатів.
		Згідно із частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		За змістом частини 2 статті 60 Закону України від 21.05.1997 №     280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на 21.05.1997) підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
		У пункті 10 прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.05.1997                 №  280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.
		Із уведенням у дію 01.01.2002 нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України. 
		Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України. 
		Законом України від 05.02.2004 №   1457-IV "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (втратив чинність 01.01.2013, підстава - Закон №  5245-VI) було визначено правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування.
		У статті 5 цього Закону було наголошено, що суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
		Водночас при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти комунальної власності; землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України; земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави (стаття     7 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності").
		Із 01.01.2013 набув чинності Закон №  5245-VI, за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
		а) земельні ділянки:
		на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
		які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
		б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
		Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №     5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.
		Як передбачено у пункті 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону             №     5245-VI, "у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:
		у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;
		за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками".
		За змістом пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.
		Отже, беручи до уваги наведені положення Конституції України, ЗК України і пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №   5245-VI, Міськрада є власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту - м.  Харкова, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї. 
		Цьому висновку відповідає також положення пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №     5245-VI: "державна реєстрація речових прав на земельні ділянки   … здійснюється в порядку, встановленому законом", що з урахуванням змісту пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №     5245-VI лише визначає порядок державної реєстрації права, однак не     змінює моменту, з якого земля вважається комунальною власністю відповідних територіальних громад в силу закону.
		За таких підстав Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду вважає, що правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, Міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України. При цьому за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №  5245-VІ державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013. Подібну за змістом правову позицію Верховний Суд виклав у постанові від 12.05.2020 у справі №  911/488/18. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Наведене повністю спростовує твердження скаржника про те, що право комунальної власності на конкретну земельну ділянку в межах населеного пункту виникає з моменту державної реєстрації цього речового права".
		У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду                          від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 також зазначено, таке: 
		"Крім цього, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду акцентує увагу на тому, що у разі виникнення спору щодо приналежності земельної ділянки в межах населеного пункту до комунальної власності або відповідних доводів особи, яка заперечує це, судам слід виходити з того, що за умов правового регулювання статті 83 ЗК України право власності територіальної громади (комунальної власності) на земельні ділянки в межах населених пунктів є спростовною презумпцією.
		Обов`язок щодо спростування цієї презумпції належними, допустимими та достовірними доказами покладається саме на ту особу, яка її заперечує, а оцінка таких доказів здійснюється судами з урахуванням вимог статті 86 ГПК     України. При цьому для особи, яка заперечує цю обставину, не достатньо лише послатися на те, що спірна земельна ділянка не є комунальною власністю, переклавши тягар доведення на орган місцевого самоврядування (у цій справі Міськраду), а необхідно саме спростувати зазначену презумпцію. 
		Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, відповідно до якої принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №     910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 ). Більш того, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №     917/1307/18)".
		4.10. Як свідчать матеріали справи, за змістом акта обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, просп. Московський, 118 від 16.10.2020 згідно з рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.02.1995 № 123, від 25.10.199 № 843, від 23.04.1997 № 332, від 11.04.2001 № 588 Закритому акціонерному товариству "Харківський велосипедний завод ім. Г. І. Петровського" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Харківський велосипедний завод ім. Г. І. Петровського, далі - ПАТ "Харківський велосипедний завод ім. Г. І. Петровського") надано у тимчасове користування земельну ділянку на просп. Московському, 118 у м. Харкові загальною площею 19,9846 га для експлуатації та обслуговування будівель та споруд строком до 14.06.2020, та 29.12.2000 укладено договір на право тимчасового користування землею № 2802 (який було розірвано за взаємною згодою сторін на підставі угоди від 19.09.2016).
		Згідно з додатком 2 до рішення 35 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання дозволу юридичним та фізичним особам на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки і натурі (на місцевості) для експлуатації та обслуговування будівель і спору" від 29.10.2014 № 1674/14 ПАТ "Харківський велосипедний завод                                      ім. Г. І. Петровського" надано дозвіл на поділ земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею 19,9846 га, кадастровий номер 6310136900:01:022:0009, для експлуатації та обслуговування адміністративних будівель і споруд на просп. Московському, 118 у м. Харкові (том 1, а. с. 58).
		Зі змісту пропозиції Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.09.2015 № 3899/0/27-15 вирішено винести на розгляд сесії Харківської міської ради питання щодо погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 6310136900:01:022:0009, для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель та споруд на просп. Московському, 118 у                    м. Харкові (том 1, а. с. 55, 56).
		Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 22.10.2015 Управлінням Держземагентства у м. Харкові зареєстровано земельну ділянку комунальної власності, кадастровий номер 6310136900:01:022:0026, площею 1,8662 за адресою: м. Харків, просп. Московський, 118, із цільовим призначенням земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд. У розділі відомості про державну реєстрацію земельної ділянки щодо інформації про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, зазначено - технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, 10.06.2015 (том 1, а. с. 27).
		При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі                № 646/4738/19 зазначено, що з огляду на положення Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
		Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.07.2020 № 5018 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 6310136900:01:022:0026, площею 1,8662 за адресою: м. Харків, просп. Московський, 118 становить 61 466 351 грн. 
		4.11. У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду                          від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначено, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від    16.06.2021 у    справі № 922/1646/20 та від    04.03.2021 у    справі № 922/3463/19.
		4.12. Ураховуючи положення законодавства та правову позицію, викладену, зокрема, у постанові Верховного Суду від  05.08.2022 у справі № 922/2060/20, колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій стосовно того, що Харківська міська рада не надала докази існування протягом зазначеного в позові періоду (01.01.2020- 31.10.2020) земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства.
		У справі, яка розглядається, право комунальної власності підтверджено розташуванням спірної земельної ділянки у межах м.  Харкова, чого не заперечували та не спростовували сторони справи, отже, Харківська міська рада, яка є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6310136900:01:022:0026, площею 1,8662 га на просп. Московському, 118 у м. Харкові має повноваження на захист свого права на землю (спірну земельну ділянку), тобто цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		4.13. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведення Харківською міською радою розміру земельної ділянки, якою користується відповідач, з приводу чого колегія суддів зазначає таке.
		4.14. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
		4.15. Суди попередніх інстанцій зазначали, що рішенням Господарського суду Харківської області від 20.06.2018 у справі № 922/527/18 стягнуто з ТОВ "Техно-Білд" на користь Харківської міської ради 57 183,30 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання у період з 01.10.2016 по 31.01.2018 земельної ділянки на просп. Московському, 118 у м. Харкові. При цьому зі змісту рішення у справі № 922/527/18 вбачається, що ТОВ "Техно-Білд" для користування та обслуговування нерухомого майна користується земельною ділянкою на просп. Московському, 118 у м. Харкові площею 0,0135 га.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради у справі, яка  розглядається, суди дійшли висновку, що позивач не надав доказів про використання ТОВ "Техно-Білд" земельної ділянки, кадастровий номер 6310136900:01:022:0026, саме площею 1,8662 га, позаяк земельна ділянка площею 0,0135 га не сформована в натурі у розумінні статей 79, 791 Земельного кодексу України.
		4.16. Як вже зазначалося, згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, сформованому 09.07.2020, земельна ділянка, кадастровий номер 6310136900:01:022:0026, площею 1,8662 га на просп. Московському, 118 у м. Харкові із цільовим призначенням 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості зареєстрована Управліннями Держземагентства у м. Харкові 22.10.2015 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 10.06.2015 (том 1, а. с. 27).
		4.17. У постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 Цивільного кодексу  України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі, що і було зроблено судами попередніх інстанцій. 
		4.18. Стосовно площі спірної земельної ділянки, то відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
		Згідно із частинами 1- 4, 9 статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах    6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
		Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від    16.06.2021 у  справі                       № 922/1646/20 та від  04.03.2021 у  справі № 922/3463/19).
		4.19. Проте суди попередніх інстанцій обмежилися посиланням на обставини, зазначені в рішенні суду у справі  № 922/527/18 (предметом спору в якій було стягнення з ТОВ "Техно-Білд" безпідставно набутих коштів у виді орендної плати за земельну ділянку за період з 01.10.2016 по 31.01.2018) щодо використання                      ТОВ "Техно-Білд" земельної ділянки площею 0,0135 га, яка не є сформованою, не з`ясували питання щодо підтвердження, чи навпаки спростування сторонами обставин стосовно розташування нерухомого майна, належного ТОВ "Техно-Білд" на земельній ділянці, кадастровий номер 6310136900:01:022:0026, на просп. Московському, 118 у м. Харкові та використання відповідачем саме цієї земельної ділянки у спірний період (з 01.01.2020 по 31.10.2020), а також питання щодо наявності правових підстав для формування земельної ділянки площею 0,0135 га.
		У той же час, як свідчать матеріали справи, згідно з додатками до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області Державної податкової служби України від 20.07.2020 № 14896/9/20-40-04-03-17 на лист заступника директора Департаменту територіального контролю Харківської міської ради щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6310136900:01:022:0026, на  просп. Московському, 118 у м. Харкові зазначено, що ТОВ "Техно-Білд" договір не укладено, в податкових деклараціях не вказаний кадастровий номер та адреса. Площа за податковими деклараціями - 0,0143 га (том 1, а. с. 51, 52).
		Суди попередніх інстанцій, взявши до уваги посилання ТОВ "Техно-Білд" про користування меншою площею земельної ділянки, а саме лише тією, на якій розташована нежитлова будівля літ. "АК-1", площею 119,00 м2 на                                    просп. Московському, 118 у м. Харкові, не з`ясовували питання стосовно того, чи стосується спір про користування у спірний період вже сформованою земельною ділянкою, та чи наявні докази на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, належної відповідачеві.
		4.20. Суди попередніх інстанцій також зазначили про ненадання позивачем доказів на підтвердження наявності в осіб, за участю яких було складено розрахунок суми заборгованості, повноважень на реалізацію таких дій, що підтверджує неправомірність розрахунку суми позовних вимог.
		4.21. Як вже зазначалося, у постанові Великої Палати Верховного Суду                              від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 вказано, що у пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 13, частини 1 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
		Відповідно до частини 2 статті 20 та частиною 3 статті 23 зазначеного Закону дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка у свою чергу є основою для розрахунку орендної плати за землю.
		За змістом листа Департаменту земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.12.2019 № 9879/0/225-19 рішенням Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19 затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2018, яка застосовується з 01.01.2020 (том 1, а. с. 30- 44).
		Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.07.2020 № 5018 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 6310136900:01:022:0026, площею 1,8662 за адресою: м. Харків, просп. Московський, 118, становить 61 466  351 грн (том 1, а. с. 45).
		У розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Харкова на просп. Московському, 118 площею 1,8662 га зазначено, що згідно з листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області Державної податкової служби України від 20.07.2020 № 14896/9/20-40-04-03-17 ТОВ "Техно-Білд" у 2020 році сплачено 5940,00 грн земельного податку за земельну ділянку на просп. Московському, 118.
		У розрахунку зазначено, що розмір безпідставно збережених ТОВ "Техно-Білд" коштів розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою.
		Відповідно до частини 1 та пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві  позивач  викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити зазначення  ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований  розрахунок  сум, що стягуються чи оспорюються.
		За змістом норм процесуального законодавства обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
		Отже, посилання судів на неприйняття розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Харкова з посиланням на відсутність доказів на підтвердження наявності в осіб, за участю яких було складено розрахунок суми заборгованості, повноважень на реалізацію таких дій є передчасними, оскільки відсутність у розрахунку посади осіб, підписами яких засвідчено такий розрахунок, не свідчить про його неправильність і такий розрахунок заявлених до стягнення коштів має бути досліджений та перевірений судом.
		При цьому матеріали справи не містять доказів про подання відповідачем будь-якого контррозрахунку щодо проведеного міською радою розрахунку розміру безпідставно збережених товариством грошових коштів.
		5.  Висновки Верховного Суду
		5.1.  Згідно зі статтею  236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		За змістом частин 1, 4 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		5.2.  За змістом пункту  2 частини  1 статті  308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
		Згідно із частиною  3 статті  310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не  дослідив зібрані у справі докази.
		5.3.  За наведених обставин колегія суддів вважає висновок судів попередніх інстанцій передчасним, а доводи скаржника про помилковість висновків судів про відмову у задоволенні позову у зв`язку із невстановленням всіх обставин справи такими, що знайшли підтвердження, тому рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції у справі належить скасувати, а справу  передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
		Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.
		6. Розподіл судових витрат
		6.1.  Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не  змінює та не  ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті  129 Господарського процесуального кодексу України).
		Керуючись статтями  300, 301, пунктом  2 частини  1 статті  308, статтями  310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		1. Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.
		2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 у справі № 922/3684/20 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не    підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                              Т. Б.  Дроботова
		 
		Судді                                                                                                         Н. О. Багай
		 
		                                                                                                              І. С. Берднік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...