Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 468/1336/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: 22.09.2022. Зареєстровано: 23.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2022.
Дата набрання законної сили: 20.09.2022
Номер судового провадження: 22-ц/812/359/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		20.09.22
		22-ц/812/359/22
		Провадження № 22-ц/812/359/22     
		 
		П О С Т А Н О В А 
		іменем України
		20 вересня 2022 року                        м. Миколаїв
		справа № 468/1336/21
		Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді Тищук Н.О.,
		суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В.,
		із секретарем  Ковальським Є.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
		ОСОБА_1 та
		ОСОБА_2 
		на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області, постановлене 29 грудня 2021 року суддею Муруговим В.В., в приміщенні цього ж суду, (повний текст рішення виготовлено цього ж дня), у цивільній справі за позовом 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до
		Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» та
		Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»
		про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, 
		та відшкодування шкоди,
		 
		в с т а н о в и в:
		1.Описова частина
		Короткий зміст вимог позовної заяви
		У жовтні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з позовом до АТ «Миколаївобленерго» та ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» про визнання неправомірними дій з відключення електропостачання, зобов`язання відновити електропостачання та про відшкодування 32054, 83 грн. матеріальної шкоди та 500000 грн. моральної шкоди.
		Пізніше від позивачів надійшла заява з додатковими позовними вимогами, а саме: про визнання актів № 020421 і № 100621 від 07 серпня 2021 року, та № 0010112 і № 00161347 від 10 листопада 2021 року недійсними, про зобов`язання АТ «Миколаївобленерго» повернути лічильник та встановити його у відповідному місці, а також збільшено розмір вимог про відшкодування матеріальної шкоди до 53 749, 53 грн.
		Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 10 грудня 2021 року заява про збільшення позовних вимог залишена без розгляду та повернута позивачам разом з додатками.
		У первісній позовній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали, що вони сім`єю проживають у житловому будинку АДРЕСА_1 , який належить позивачці ОСОБА_1 на праві власності. 30 серпня 2021 року домоволодіння позивачів було відключено від електропостачання без відповідного письмового попередження, вручення акту про порушення, вручення акту про відключення та за відсутності підтверджень повноважень з боку осіб, які здійснювали відключення від електропостачання. Пізніше представник відповідача повідомив їх, що домоволодіння відключено через заборгованість за електричну енергію, встановлену рішенням суду. Крім іншого, позивачі вказували на те, що між ними та ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» договір про постачання електричної енергії не укладався, та на відсутність доказів того, що саме відповідачі надають послуги з постачання електричної енергії до їх домоволодіння.
		Посилаючись на порушення встановленої Правилами роздрібного ринку електричної енергії процедури відключення, та на відсутність заборгованості за спожиту електричну енергію, позивачі просили про задоволення позовних вимог. 
		ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що домоволодіння відповідачів було відключено від мережі електропостачання у зв`язку з наявністю боргу за спожиту електричну енергію в сумі 2552, 16 грн. Попередження про можливість припинення електропостачання надсилалося споживачам 27 липня 2021 року рекомендованим листом та було отримане 28 липня 2021 року. Електропостачання до будинку протягом 2019  2020 років здійснювалося на підставі заяви ОСОБА_2 про приєднання до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Позивачка ОСОБА_1 , як новий власник будинку, з заявою про укладення договору на постачання електричної енергії не зверталася. Позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» вважає безпідставними, посилаючись на недоведеність протиправності їх дій та відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заявленою позивачами моральною та матеріальною шкодою. 
		АТ «Миколаївобленерго» у своєму відзиві на позов зазначало, що позов не містить жодного посилання на порушення прав позивачів, як споживачів тому вважало, що справа має бути передана на розгляд до Заводського районного суду м. Миколаєва, за місцем знаходження відповідача.
		Також зазначало, що у вересні 2021 року ОСОБА_1 уже зверталася до суду з такими ж позовними вимогами, тому позов в частині її вимог має бути залишений без розгляду. 
		Позивач ОСОБА_2 є неналежним позивачем оскільки на час припинення електропостачання не був власником будинку. 
		По сутіспору зазначало,що 12березня 2021року за вказаною адресою було відкрито особовий рахунок на ім`я ОСОБА_2 
		20 серпня 2021 року АТ «Миколаївобленерго» отримало від ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» вимогу про обмеження (відключення) електроживлення споживачів по АДРЕСА_1 . 30 серпня 2021 року було видано наряд на відключення будинку, на підставі якого і було припинено електропостачання.
		Посилаючись на дотримання вимогнормативно-правовихактів усфері енергетики при відключенні будинку позивачів від мережі електропостачання, та на недоведеність спричинення матеріальної та моральної шкоди, АТ «Миколаївобленерго» просило відмовити у задоволенні позовних вимог.
		У відповідіна відзивипозивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали,що у січні 2021 року з`ясували, що оплачують спожиту електроенергію на рахунки ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», а не на рахунки АТ «Миколаївобленерго», з яким був укладений договір. Вважають, що відповідачі допускають нечесну підприємницьку практику, оскільки товариством «Миколаївська електропостачальна компанія» було створене АТ «Миколаївобленерго», яке нав`язало споживачам вказане вище підприємство, як постачальника електроенергії, натомість засновники, акціонери та кінцеві бенефіціари АТ «Миколаївобленерго» є іноземцями. Рахунок для оплати за спожиту електроенергію не зареєстрований у казначействі. Крім того, існує більше 200 підприємств, які надають послуги з електропостачання, натомість відповідачі не довели, що саме на їх користь мала оплачуватись спожита електроенергія та саме перед ними у позивачів утворилась заборгованість. 
		Правила роздрібного ринку електричної енергії, а також інші нормативні акти НКРЕКП, не зареєстровані в Міністерстві юстиції України тому не мають юридичної сили.
		Також зазначали, що договір з АТ «Миколаївобленерго» укладений з ОСОБА_2 , натомість рахунки та повідомлення надходили на ім`я ОСОБА_3 . 
		Наданий відповідачами особовий рахунок не відповідає дійсності, оскільки не містить даних про сплату ОСОБА_1 258 грн. за вересень 2020 року.
		Відповідачами не доведено того, що саме позивачі отримали попередження про можливе припинення електропостачання.
		Наряд на відключення мав бути виконаний протягом 72 годин та мав бути складений акт про відключення.
		Вважають, що дії відповідачів по відключенню житлового будинку від мережі електропостачання принизили честь та гідність позивачів та заподіяли їм значної моральної шкоди, розмір якої обраховано з використанням Методики встановлення заподіяння моральної шкоди та методу оцінювання розміру компенсації спричинених страждань. 
		Крім іншого зазначали, що вимоги за даним позовом та за позовом ОСОБА_1 у справі № 468/992/21-ц не є тотожними. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 29 грудня 2021 року  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог до АТ «Миколаївобленерго» та ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» про визнання неправомірними дій по відключенню від електропостачання, про зобов`язання відновити електропостачання та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю здійснення відповідачами нечесної підприємницької практики, неправомірності відключення споживача від мережі електропостачання, дотриманням з боку відповідачів процедури припинення електропостачання, та відсутністю підстав для його відновлення. Вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є похідними від позову про визнання дій неправомірними.
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги.
		Узагальнені доводи апеляційної скарги
		Апеляційна скарга мотивована тим, що справа не підлягала розгляду в порядку спрощеного провадження; судом безпідставно було відмовлено у долученні до справи відповіді на відзиви з тих підстав, що до відзиву не додано доказів його направлення відповідачам, оскільки викладені у ньому обставини доводилися до відома відповідачів раніше у різних зверненнях, запитах та вимогах. Крім цього у відзиві викладена інформація з загально доступних офіційних джерел;
		Також апелянти посилаються на незаконність господарської діяльності відповідачів на території України. 
		Інші доводи апеляційної скарги зведені до невизнання відповідачами свого обов`язку оплачувати послуги з електропостачання, що у свою чергу, на думку позивачів, дає підстави вважати дії відповідачів з відключення електропостачання неправомірними та тягне за собою зобов`язання підключити будинок до мережі електропостачання.
		Узагальнені доводи інших учасників 
		ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначало, що 12 березня 2019 року ОСОБА_2 підписав заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Після цього було оформлено паспорт точки розподілу об`єкта споживача. 
		Крім цього, договір про постачання електричної енергії вважається укладеним у тому числі шляхом оплати рахунку, отриманого від постачальника або фактичним споживанням будь-яких обсягів електричної енергії. Споживання електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 протягом 2019  2020 років підтверджується оператором системи розподілу  АТ «Миколаївобленерго» та не заперечується самими позивачами. 
		Новий власник будинку ОСОБА_1 з заявою про укладення договору про постачання електричної енергії до ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» не зверталася, чим порушила приписи пунктів 3.3.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ). 
		Всупереч вимогам нормативно-правових актів позивачі продовжували споживання електричної енергії без відповідної її оплати, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 2522, 16 грн, яка не сплачена до цього часу. 
		27 липня 2021 року ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» направило позивачам попередження про відключення, з зазначенням розміру заборгованості, яка існувала на той час  2008, 32 грн. Дане повідомлення споживачі отримали 28 липня 2021 року, проте заборгованості не погасили.
		Крім зазначеного, посилаючись на правомірність відключення будинку позивачів від мережі електропостачання, та на відсутність підстав для стягнення матеріальної та моральної шкоди, ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» просило у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
		АТ «Миколаївобленерго» правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.
		Апелянти у відповіді на відзиви просили апеляційну скаргу задовольнити, посилаючись на обставини, які були раніше викладені в апеляційній скарзі.
		2.Мотивувальна частина
		Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Встановлені судом першої інстанції обставини справи
		Судом встановлено, що до 13 жовтня 2020 року ОСОБА_2 був власником домоволодіння АДРЕСА_1 . 
		Послуги з постачання електричної енергії надавалися до будинку на підставі заяви-приєднання, підписаної ОСОБА_2 12 березня 2019 року (а.с. 78 том І).
		13 жовтня 2020 року ОСОБА_2 подарував своїй дружині ОСОБА_1 вказане домоволодіння (а.с. 21 том І).
		З заявою про укладення договору з розподілу та постачання електричної енергії ОСОБА_1 до відповідачів не зверталася. Проте, споживання електричної енергії за вказаною адресою не припинялося.
		Внаслідок нерегулярних оплат наданих послуг з електропостачання станом на 01 липня 2021 року виникла заборгованість у розмірі 2008, 32 грн. 
		27 липня 2021 року ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» направило клієнту за адресою АДРЕСА_1 попередження про припинення постачання електричної енергії, з зазначенням суми заборгованості та пропозицією провести звірку та сплати борг. Повідомлення отримане адресатом 28 липня 2021 року (а.с. 56, 57, 58, 59 том І).
		20 серпня 2021 року ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» подало до АТ «Миколаївобленерго» заявку на відключення побутових споживачів, які мають заборгованість за спожиту електричну енергію, у тому числі щодо ОСОБА_2 
		25 серпня 2021 року АТ «Миколаївобленерго» видало наряд на відключення житлового будинку по АДРЕСА_1 від мережі електропостачання. 
		30 серпня 2021 року проведено відключення домоволодіння.
		10 листопада 2021 року електропостачання до вказаного домоволодіння відновлено.
		Позиція апеляційного суду
		Правовідносини у даній справі врегульовані Цивільним Кодексом України, Кодексом систем розподілу, Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії. 
		Законом України «Про ринок електричної енергії», який набув чинності 11 червня 2017 року, визначено, що з 01 січня 2019 року АТ «Миколаївобленерго» здійснює розподіл електричної енергії в межах закріпленої території Миколаївської області та виконує функції і має права та обов`язки Оператора системи розподілу. ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» як постачальник універсальних послуг, виконує функції та має права і обов`язки постачальника електричної енергії.
		Відповідно до статті 73 ЗУ «Про ринок електричної енергії» роздрібний ринок функціонує для задоволення потреб споживачів у електричній енергії та пов`язаних з цим послуг. 
		Учасниками роздрібного ринку електричної енергії є споживачі, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачам. 
		Постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку. 
		Відносини між учасниками роздрібного ринку регулюються правилами роздрібного ринку та договорами між його учасниками. Правила роздрібного ринку оприлюднюються на офіційних веб-сайтах Регулятора та електропостачальників. 
		Постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам здійснюється постачальниками універсальної послуги відповідно до статті 63 цього Закону.
		Згідно з частиною четвертою статті 63 ЗУ «Про ринок електричної енергії» договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
		Відповідно до абзацу 5 пункту 13 розділу XVII Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про ринок електричної енергії», пункту 7 Правил роздрібного ринку електричної енергії фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунку постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
		Згідно з абзацом 18 п.13 розділу XVII Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про ринок електричної енергії», передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
		Відповідно до пункту 84 статті 1 ЗУ «Про ринок електричної енергії» споживачем є фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
		Пунктом 62 цієї статті передбачено, що побутовий споживач - це індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).
		З аналізу вказаних норм закону слідує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як особи, які використовують електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, є споживачами електричної енергії. 
		Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах (стаття 4 ЗУ «Про ринок електричної енергії»).    
		Відповідно до частини третьої статті 58 цього закону споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії.
		Підпунктами 1, 2, 3 пункту 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний користуватися нею виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів;за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачі вказаних норм закону не дотримувались та, споживаючи електричну енергію, не оплачували її вартість. Внаслідок таких дій позивачів, виникла заборгованість.
		Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення,в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а друга сторона має право вимагати виконання цього зобов`язання.
		Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умовта вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,що звичайно ставляться.
		Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо іншене встановлено договором або законом.
		Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
		Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Відповідно до підпункту 3 пункту 7.1. договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, постачальник має право ініціювати припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством.
		У свою чергу, пунктом 8.1. договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, постачальник має право звернутися до оператора системи з вимогою про відключення об`єкта споживача від електроживлення у випадку порушення споживачем строків оплати за спожиту електричну енергію за цим договором, у тому числі за графіком погашення заборгованості.
		Відповідно до пункту 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії постачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів та звертатися до оператора системи щодо відключення (обмеження) електроживлення споживача у випадках, визначених цими Правилами.
		Підпунктом 2 пункту 7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено, що припинення постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.
		Попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження.
		Датою отримання такого попередження вважається дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом).
		Попередження про припинення постачання електричної енергії може надаватись споживачу в інший спосіб, передбачений договором з електропостачальником та договором з оператором системи або додатками до нього.
		Якщо підставою для припинення постачання електричної енергії є заборгованість споживача перед відповідним учасником роздрібного ринку, у попередженні про припинення постачання електричної енергії додатково зазначається сума заборгованості за відповідним договором та період, за який ця заборгованість виникла.
		У разі усунення споживачем в установлений строк порушень, що завчасно (до дня відключення) підтверджується належним чином, постачання електричної енергії споживачу не припиняється.
		До 20 серпня 2021 року в Україні діяли положення підпункту 5 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до яких на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби та протягом 30 днів з дня його відміни заборонялось припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
		Проте, 20 серпня 2021 року набрали чинності положення ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури приєднання до електричних мереж», пунктом 12 якого внесено зміни до розділу ІІ "Прикінцеві положення" «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)», і виключено положення підпункту 5 пункту 3.
		Отже з 20 серпня 2021 електропостачальники мають право припиняти постачання електроенергії споживачам у разі не оплати послуг.
		Таким чином, відповідачі припинили постачання електроенергії до домоволодіння споживачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , з урахуванням наявної заборгованості за спожиту електричну енергію та належним чином попередивши споживачів про можливе відключення. Вимоги щодо процедури попередження споживача про припинення постачання електричної енергії відповідачами дотримані. Порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії  заборгованість за спожиту електроенергію, споживачами не усунуто.
		За таких обставин дії відповідачів по відключенню домоволодіння від мережі електропостачання відповідають вимогам закону та прав позивачів не порушують. Отже підстави для визнання цих дій неправомірними відсутні. 
		Доводи позивачів про відсутність договору на постачання електричної енергії, укладеного між ними та відповідачами, не заслуговують на увагу з наступних підстав. 
		Відповідно до пункту 2.1.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки є споживач.
		Пунктом 11.3.2. передбачено, що для укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії Користувач повинен подати оператору систем розподілу письмову заяву (засобами поштового або електронного зв`язку) та документи, визначені цим Кодексом, за 20 робочих днів до бажаної дати початку отримання послуг з розподілу електричної енергії.
		Виходячи з правового аналізу вищенаведених норм саме споживач електричної енергії є ініціатором укладення договору з енергопостачальником, без якого споживання електричної енергії не допускається.
		Судовим розглядом встановлено та не заперечувалося сторонами, що з 13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 є власницею домоволодіння по АДРЕСА_1 . Проте, відомостей про зміну власника житлового приміщення ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 відповідачам не надавали. ОСОБА_1 з заявою про укладення договору на електропостачання не зверталася. Тим самим позивачка не скористалася своїм правом укласти договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. 
		Отже, колегія суддів враховує той факт, що АТ «Миколаївобленерго» відомостей про зміну власника житлового будинку не отримувало, тому попередження про можливе відключення від мережі електропостачання надсилало на ім`я колишнього власника  ОСОБА_2 , на ім`я якого був відкритий особовий рахунок та за вірною адресою споживання електричної енергії  АДРЕСА_1 .
		Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		За статтею 6 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
		Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05.2013р. в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
		Зі змісту Конвенції та судової практики Європейського суду з прав людини, випливає, що право на задоволення позову у справі що розглядається має особа, яка не може в повній мірі реалізувати свої порушенні, невизнані, або оспорені права.
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (Правовий висновок Верховний Суд України у постановах від 2 липня 2014 № 6-78цс14 та від 09 грудня 2015 № 6-849цс15).
		Отже, сам по собі факт звернення позивача до суду із позовом про захист прав споживачів за відсутності його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, не є безумовною підставою для задоволення позову особи про захист прав, яких вона не має.
		Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачі не надали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення їх прав.
		Ураховуючи докази у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, а отже, як наслідок, вимоги про відшкодування моральної шкоди, є безпідставними, з огляду на таке.
		Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України.
		Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.
		Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію ЗУ «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Згідно з роз`ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4від 31.03.1995 року із змінами, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду № 5 від 25.05.2001 року, № 1 від 27.02.2009 року, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Посилання позивачів, що вони зазнали моральної шкоди від відключення електроенергії колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. 
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. 
		Проте, обставини пов`язані з виконанням сторонами договірних зобов`язань не свідчать про наявність заподіяння моральної шкоди.
		За таких обставин, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції, у тому числі, щодо відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
		Отже, суд першої інстанції вірно вирішив справу на підставі досліджених доказів та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Посилання апелянтів на незаконність господарської діяльності відповідачів на території України, у зв`язку з цим  на відсутність у них обов`язку оплачувати послуги електропостачання та незгода з розміром заборгованості за спожиту електричну енергію висновків суду першої інстанції не спростовують та на законність судового рішення не впливають. 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). 
		На підставі викладеного вище суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
		За правилами статті 375 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції приходе до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, він залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
		Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то судові витрати у справі не розподіляються.
		Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 29 грудня 2021 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		Головуючий                    Н.О.Тищук
		Судді:                        Т.Б.Кушнірова
		   І.В.Лівінський                    
		---------------------------------
		Повну постанову складено 22 вересня 2022 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...