Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 625/108/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 22.09.2022. Зареєстровано: 23.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2022.
Дата набрання законної сили: 25.10.2022
Номер судового провадження: 1-кп/625/2/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021220000000286

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №625/108/21
		Провадження № 1-кп/625/2/22
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"22" вересня 2022 р. с. Різуненкове
		Коломацький районний суд Харківської області у складі:
		головуючого судді                                                 - Лосєва Д.К,
		за участю секретаря судового засідання                         - Калюжної Л.Д.,
		прокурора                                                         - Шури О.Л., Суржинської К.О.,
		захисника                                                         - Дядюнової С.А.,
		потерпілої/цивільного позивача                                - ОСОБА_1 ,
		цивільного позивача                                         - ОСОБА_2 ,
		представника потерпілої та цивільних позивачів        - Паришкури В.М.,
		обвинуваченого                                                 - ОСОБА_3 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 лютого 2021 року за №12021220000000286,  щодо обвинувачення:  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова,  громадянина України, індивідуальний податковий номер:  НОМЕР_1 , паспорт серії  НОМЕР_2 , виданий 16 серпня 1996 року Київським МВ  РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, невійськовозобов`язаного, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_4 , 2005 року народження, працюючого директором ТОВ Фірма «Піт», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,
		В С Т А Н О В И В:
		25 лютого 2021 року о 08 годині 50 хвилин ОСОБА_3 керував технічно справним автомобілем «Mitshubishi L200», державний номерний знак НОМЕР_3 та рухався по автодорозі «Київ-Харків-Довжанський» зі сторони м. Харкова в напрямку м. Києва. 
		В районі 405 км + 500м ОСОБА_3 рухаючись зі швидкість приблизно 80-100 км/год по мокрій ділянці вказаної автодороги, яка знаходиться в зоні дії дорожніх знаків 3.25 ПДР «Обгін заборонений» та 3.29 ПДР «Обмеження максимальної швидкості до 50 ко/год», де мається суцільна одинарна осьова лінія, не обрав в установлених межах безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, та втративши контроль над рухом транспортного засобу після здійснення обгону вантажного автомобіля «КрАЗ-65055» державний номерний знак НОМЕР_4 , який рухався в попутному напрямку, допустив виїзд на праве узбіччя з послідуючим перекиданням автомобіля «Mitshubishi L200», державний номерний знак НОМЕР_3 , чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України.
		У зв`язку з дорожньо-транспортною подією 25.02.2021 пасажир автомобіля «Mitshubishi L200», державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.
		Висновком судово-медичного експерта №12-17/37-НВ/21 від 19 березня 2021 року встановлено, що причиною смерті ОСОБА_5 , явилася поєднана травма тіла з переломами кісток скелету (мозкового черепу, ребер, грудини, грудного відділу хребта) та ушкодженням внутрішніх органів: біля серцевої сумки, серця, легенів.
		Згідно з висновком судової-автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-21/5358-ІТ від 17 березня 2021 року у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Mitshubishi L200», державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.1, п. 12.9 (б) та знаків 3.25 та 3.29 Правил дорожнього руху. Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «Mitshubishi L200», державний номерний знак НОМЕР_3 визначалася виконанням ним вимог п. 12.1 ПДР, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. У діях водія автомобіля «Mitshubishi L200», державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_3 є невідповідності вимогам п. 12.1 ПДР, які знаходяться з технічної точки зору, у причинному зв`язку з подією ДТП.
		Порушенням правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_3 , виразилися в тому, що він в районі 405 км + 500м, рухаючись зі швидкістю приблизно 80-100 км/год по мокрій ділянці вказаної автодороги, яка знаходиться в зоні дії дорожніх знаків 3.25 ПДР «Обгін заборонений» та 3.29 ПДР «Обмеження максимальної швидкості до 50 км/год», де мається суцільна одинарна осьова лінія, не обрав в установлених межах безпечну швидкість руху, чим порушив п. 12.1 ПДР України не врахував дорожню обстановку, та втративши контроль над рухом транспортного засобу після здійснення обгону вантажного автомобіля «КрАЗ-65055», який рухався в попутному напрямку, допустив виїзд на праве узбіччя з послідуючим перекиданням автомобіля «Mitshubishi L200», що спричинило вищевказані наслідки.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у скоєнні злочину визнав, підтвердив факти та обставини вчинення злочину, викладені вище, їх не оспорював, у скоєному розкаявся. Цивільний позов ОСОБА_1 визнав частково. Проти задоволення цивільного позову ОСОБА_2 заперечував.
		Потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні просила суд призначити ОСОБА_3 покарання у відповідності до вимог закону, після чого надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у заяві також зазначила, що цивільний позов підтримує.
		Цивільний позивач ОСОБА_2 надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у заяві також зазначила, що цивільний позов підтримує.
		За таких обставин справи, згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували обвинувачені та інші учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого і його дії  кваліфікує  за ч.  2 ст. 286 КК України.
		Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, працює директором ТОВ Фірма «Піт», за місцем проживання характеризується позитивно.
		У відповідності до ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.
		Обставини, що обтяжують покарання для ОСОБА_3 відсутні.
		За таких обставин справи, враховуючи, що   ОСОБА_3 є осудним, суд вважає, що він підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.
		Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд виходить з положень ст.65 КК України та враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином, наявність пом`якшуючих обставин та відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, який має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_4 , 2005 року народження, а також наявність у нього двох батьків похилого віку - ОСОБА_6 , 1947 року народження ОСОБА_7 , 1949 року народження, у зв`язку з чим вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортним засобом.
		Враховуючи наявність декількох пом`якшуючих обставин, дані про особи винного, який відповідно до висновку органу пробації має низькі ризики на вчинення повторного кримінального провадження та небезпеки для суспільства, а також те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання і застосовує ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку та покладенням на нього на цей строк обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Під час судового розгляду потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 витрат на лікування в сумі 4810, 50 грн. та моральної шкоди в сумі 428000, 00 грн.
		Також позивачем ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 500000, 00 грн.
		Не погоджуючись з позовом ОСОБА_2 обвинуваченим ОСОБА_3 надано відзив в якому він зазначив, що ОСОБА_2 не надано доказів в обгрунтування позову. 
		В свою чергу ОСОБА_2 надала суду відповідь на відзив в якій зазначила, що не згодна з відзивом ОСОБА_3 і просила суд її позов задовольнити.
		Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
		У відповідності до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Щодо позовної заяви ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 витрат на лікування в сумі 4810, 50 грн. та моральної шкоди в сумі 428000, 00 грн., суд зазначає наступне.
		Померлий 25.02.2022 унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 є батьком позивачки ОСОБА_1 .
		За вимогами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.  Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.   Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Як визначено ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Європейський суд з прав людини, практика якого в силу положень ч.4 ст.10 ЦПК України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  є джерелом права, вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
		Під моральною шкодою власне маються на увазі душевні страждання, пов`язанні із заподіянням як фізичної, так і майнової шкоди, а також душевні страждання, не пов`язані ні з тією, ні з іншою. Моральну шкоду, на відміну від майнової, не можна вимірювати у грошах, але це не означає, що вона не може бути компенсованою в будь-якій формі. Людина, в котрої через чужу провину відібрали життєві радощі, задоволення, духовні блага, бажає компенсації грошима. Можливою є грошова компенсація, розмір якої визначений не за принципом еквівалентності, а виходячи з обставин конкретної справи, ступеня й характеру моральної шкоди, майнового стану потерпілих. Компенсацією за заподіяну моральну шкоду призначають для пом`якшення якоюсь мірою тяжких для потерпілих наслідків. Відшкодування - монетизація уявлення потерпілого про заподіяні йому збитки.
		Суд вважає, що сам факт загибелі ОСОБА_5 , який є для потерпілої/позивачки батьком, є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань, враховуючи те, що згідно з ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Аналогічний висновок дано у постанові Верховного Суду від 16.12.20. у справі №161/3557/19, що у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягає врахуванню.
		Обвинуваченим під час судового розгляду було долучено квитанцію від 19 лютого 2022 року про здійснення адресного переказу у рахунок компенсації моральної шкоди потерпілій ОСОБА_1 100 000, 00 грн. (т. 2 а.с. 228).
		       Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.        
		Згідно ч.ч. 5-7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Враховуючи вищевикладене, суд не вважає вказану квитанцію належним доказом того, що потерпіла ОСОБА_1 дійсно отримала зазначені кошти у розмірі 100 000, 00 грн., оскільки вказана квитанція підтверджує лише факт перерахування грошових коштів, а не їх отримання потерпілою. 
		Суд також не приймає до уваги твердження ОСОБА_3  про сплату 25 000, 00 грн., у рахунок компенсації моральної шкоди ОСОБА_1  відповідно до квитанції  №Р24А1009991690С9440 від 03 березня 2021 року, оскільки у графі «Призначення платежу» зазначено «Компенсація витрат на ритуальні послуги та поховання ОСОБА_5 » (т. 2 а.с. 227).
		Крім того, у своїй позовній заяві позивачка наголошувала про те, що ОСОБА_3 їй відшкодовані витрати на поховання її батька - ОСОБА_5 у розмірі 25 000, 00 грн.
		Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (постанова Верховного Суду від 01.10.20. у справі № 639/2981/19).
		У даній справі внаслідок учинення з необережності ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, загинув ОСОБА_5 , а потерпіла/цивільний позивач, втратила рідну людину, смерть якого беззаперечно позначилась на її психологічному та фізичному здоров`ї, зазнала сильного душевного болю, жалю та переживань, а також, враховуючи те, що жодна майнова компенсація практично не в змозі відновити попередній моральний стан, адже така втрата не може бути відновлена, а тому душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого на користь ОСОБА_1 - 228 000, 00 грн моральної шкоди. 
		Разом з цим, суд вважає, що витрати на лікування в сумі 4810, 50 грн повинні бути відшкодовані ОСОБА_1 , оскільки зазначені витрати повністю підтверджуються доданими чеками.
		Щодо позовної заяви ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 500000, 00 грн., суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦПК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Цивільний позов ОСОБА_2 грунтується на тому, що вона нібито є особою яка проживала разом із померлим ОСОБА_5 однією сім`єю.
		Однак до цивільного позову ОСОБА_2 не додано жодного доказу, який би підтверджував факт проживання нею із ОСОБА_5 однією сім`єю і цього факту не встановлено у судовому засіданні.
		       В той же час в матеріалах справи мається свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 250)
		       Також з матеріалів справи вбачається, що померлий ОСОБА_5 та ОСОБА_2 були зареєстровані за різними адресами, а саме: ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 , а померлий ОСОБА_5 - АДРЕСА_3 .
		       Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.        
		Згідно ч.ч. 5-7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		       Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 500 000, 00 грн., слід відмовити у зв`язку з відсутністю доказів проживання ОСОБА_2 разом із ОСОБА_5 однією сім`єю.
		Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2021 року було накладено арешт на автомобіль «Mitshubishi L200», державний номерний знак НОМЕР_3 , який перебуває у власності ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 30).
		Приймаючи до уваги, що вказане майно не відповідає ознакам майна, визначеним в ч. 1 ст. 96-2 КК України, як таке, що підлягає спеціальної конфіскації, суд вважає за необхідне, відповідно до приписів ч. 4 ст. 174 КПК України, скасувати арешт щодо зазначеного майна.
		Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.
		Речовими доказами суд вважає за необхідне розпорядитися в порядку, визначеному ч.6  ст. 100 КПК України.
		У відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта  пов`язані з проведенням судової експертизи по перевірці технічного стану транспортного засобу №С-19/121-21/4858-ІТ від 16 березня 2021 року у розмірі 980, 70 грн., за проведення судової авто технічної експертизи №СЕ-19/121-21/5358-ІТ від 17 березня 2021 року у розмірі 980, 70 грн.
		 
		На підставі викладеного, керуючись    т. ст. 124, 126,128, 349, 368, 370, 373, 374, 376 КПК України,
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без позбавлення права керуванням транспортними засобами.
		На підставі ст. 75 КК України  ОСОБА_3 від відбування покарання звільнити, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
		Згідно ст. 76 КК України покласти на  ОСОБА_3 наступні обов`язки:
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		-  періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
		Цивільний позов заявлений ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		Стягнути з  ОСОБА_3  ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_5 ) витрати на лікування в розмірі 4 810, 50 гривень.
		Стягнути з  ОСОБА_3  ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_5 ) моральну шкоду в розмірі 228 000, 00 гривень.
		В іншій частині відмовити.
		У задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 - відмовити в повному обсязі.
		Речовий доказ: автомобіль «Mitshubishi L200», державний номерний знак НОМЕР_3 , після набрання вироком законної сили - повернути засудженому ОСОБА_3 .
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 26 лютого 2021 року на автомобіль «Mitshubishi L200», державний номерний знак НОМЕР_3 , який перебуває у власності ОСОБА_3 .
		На підставі ст. 124 КПК України стягнути з  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_6 , на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертного-криміналістичного центру (стягувач - держава, код доходів - 24060300, п/рахунок UA048999980313050115000020649, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, отримувач платежу ГУК Харків обл./МТГ Харків/24060300, банк - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998) процесуальні витрати по справі, пов`язані з проведенням судової експертизи по перевірці технічного стану транспортного засобу №С-19/121-21/4858-ІТ від 16 березня 2021 року у розмірі 980, 70 грн., та за проведення судової авто технічної експертизи №СЕ-19/121-21/5358-ІТ від 17 березня 2021 року у розмірі 980, 70 грн.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Коломацький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, встановлених ст. 394 КПК України.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
		Учасники судового провадження   мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Суддя:                                                Д.К. Лосєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...