Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/5094/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 22.09.2022. Зареєстровано: 23.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2022.
Дата набрання законної сили: 19.09.2022
Номер судового провадження: 11-кп/803/2496/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22019180000000071

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/2496/22 Справа № 569/5094/20   Суддя у 1-й інстанції - Березюк В. В. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 вересня 2022 року                                м. Дніпро
		 
		Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
		 
		головуючого-судді            Крот С.І.,
		суддів            Коваленко Н.В., Слоквенка Г.П.,
		за участю:
		секретаря судового засідання        Кирпенка М.А.,
		в режимі відеоконференції:
		прокурора            Пилипова В.М.,
		обвинуваченого                 ОСОБА_1 ,
		захисника                    Тарасюка Ю.М.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22019180000000071,щодо
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Святогірська Донецької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
		 
		За вироком Новомосковського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від08липня 2022року ОСОБА_1  засуджено до покарання: за ч. 1 ст. 111 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 258-3 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.
		Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з 18 січня 2020 року.
		Зараховано у строк відбування покарання строк перебування під вартою ОСОБА_1 з 18 січня 2020 року по 08 липня 2022 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		До набрання вироку законної сили залишено запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
		Цим вироком  ОСОБА_1 визнано винуватим у державній зраді у формі надання допомоги представнику іноземної організації в проведенні підривної діяльності проти України, а також в участі у терористичній організації за наступних обставин.
		Упродовж квітня 2014 року на території Донецької області невстановленими особами, з метою зміни меж території та державного кордону України, в порушення порядку, встановленого Конституцією України, утворено незаконні збройні формування (далі - НЗФ) шляхом об`єднання двох і більше осіб для здійснення терористичних актів, які відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», є терористичними групами.
		Керівництвом зазначених терористичних груп, з метою приховування вказаної злочинної діяльності, а також отримання підтримки серед місцевого населення Донецької області, пропаганди і поширення ідеології створення псевдодержавного утворення на території південно-східної частини України, отримання фінансування та подальшої легітимізації терористичної діяльності, спрямованої на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, 07 квітня 2014 року утворено організацію під назвою «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України - тобто стійкого об`єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації, яка, відповідно до абз. 19 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», є терористичною.
		Для реалізації вищезазначеного загального злочинного умислу у складі терористичної організації утворено так звані «політичний блок» та «силовий блок», на учасників яких, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються ряд обов`язків.
		При цьому, на керівників та учасників силового блоку (не передбачених законом збройних формувань) покладається забезпечення стійкості терористичної організації шляхом вчинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України (далі ЗСУ).
		Так, одним з підрозділів «силового блоку» т.зв. «ДНР» є незаконне збройне формування «Республіканська Гвардія» (в/ч НОМЕР_1 ), особовий склад якої на протязі 2015-2020 років приймав участь у бойових діях проти ЗС України під м. Авдіївкою та м. Мар`їнкою Донецької області. Крім того, даний підрозділ залучався для виконання різного роду військових завдань, у т.ч. проведення розвідувальних та диверсійних операцій проти ЗС України на Донецькому напрямку.
		Судом встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 , діючи умисно, з ідеологічних мотивів, 23 березня 2017 року добровільно вступив на військову службу до «Республіканської Гвардії» терористичної організації «ДНР» у підрозділ спеціального призначення (ПСП), будучи обізнаним, що зазначений підрозділ терористичної організації «ДНР» не відноситься до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про міліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими передбачено створення та функціонування збройних формувань України.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на участь у терористичній організації, в період часу з 23 березня 2017 року по листопад 2017 року останній проходив навчання на посаду кулеметника, помічника гранатометника вищевказаного підрозділу. У подальшому, з листопада 2017 року по грудень 2017 року ОСОБА_1 проходив військову службу у 1-й Слов`янській ОМСБр (окрема мотострілецька бригада) терористичної організації «ДНР» на посаді заряджаючого 122-мм гаубиці Д-30.
		Надалі, діючи умисно, у грудні 2017 року ОСОБА_1 склав присягу на вірність терористичній організації «ДНР».
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел ОСОБА_1 з грудня 2017 року по липень 2018 року, перебуваючи у складі підрозділу спеціального призначення «Республіканської Гвардії» терористичної організації «ДНР» на посаді кулеметника та помічника гранатометника, який дислокувався у смт. Новий Світ Донецької області, виконуючи незаконні накази керівників терористичної організації «ДНР», з використанням вогнепальної зброї, а саме автомату АК-74, та форменого одягу з розпізнавальними знаками вказаної терористичної організації здійснював охорону Старобешівської ТЕС.
		Надалі, діючи умисно, з метою участі у терористичній організації ОСОБА_1 у липні 2018 року уклав контракт з т.зв. «внутрішніми військами» терористичної організації «ДНР», які є її структурним підрозділом.
		З липня 2018 року по лютий 2019 року ОСОБА_1 проходив військову службу у складі відокремленого підрозділу спеціального призначення внутрішніх військ терористичної організації «ДНР» на посаді кулеметника, помічника гранатометника, у званні рядового. У серпні 2018 року ОСОБА_1 , виконуючи незаконні накази керівників терористичної організації «ДНР», з використанням вогнепальної зброї, а саме автомату АК-74, та форменого одягу з розпізнавальними знаками вказаної терористичної організації, перебував разом із вказаним підрозділом у с.Приморське Новоазовського району Донецької області для резервного залучення у разі ведення активних бойових дій.
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел ОСОБА_1 з вересня 2018 року по січень 2019 року у складі вищевказаного підрозділу з дислокацією у м. Донецьк, вул. Куйбишева 44, виконуючи незаконні накази керівників терористичної організації «ДНР», з використанням вогнепальної зброї, а саме автомату АК-74, та форменого одягу з розпізнавальними знаками вказаної терористичної організації, здійснював охорону машинобудівного заводу.
		Таким чином, судом встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 , діючи умисно, у період часу з 23 березня 2017 року по 27 лютого 2019 року приймав участь у терористичній організації «ДНР».
		Надалі, в березні 2019 року ОСОБА_1 вступив на військову службу у ЗС України, склав присягу на вірність народові України та 03 квітня 2019 року підписав контракт про проходження військової служби і був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ЗС України. Наказом командира військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_1 , перебуваючи з 17 липня 2019 року на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 парашутно-десантного взводу 4 паршутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою 23 липня 2019 року. На підставі вимог наказу начальника Генерального штабу ЗС України від 07 квітня 2017 року № 124 «Про затвердження Інструкції з діловодства у Збройних силах України» ОСОБА_1 надано доступ до документів, які мають ступінь обмеження доступу «Для службового користування».
		Будучи громадянином України, перебуваючи на військовій службі в Збройних Силах України, а саме у підрозділі 25 ОПДБр (в/ч НОМЕР_3 ) ЗС України, попередньо встановивши зв`язок з особою, яка позиціонувала себе як співробітника ФСБ РФ, ініціативно запропонував останньому допомогу у наданні інформації військового характеру за місцем проходження військової служби та погодився виконувати завдання, поставлені вищевказаною особою в інтересах ФСБ РФ на шкоду Україні.
		Так, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з політичних та ідеологічних мотивів, усвідомлюючи значення своїх дій, передбачаючи відповідні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи, що таким чином завдає шкоди інтересам України, починаючи з липня 2019 року по 18 січня 2020 року, перебуваючи у розташуванні в/ч НОМЕР_3 ЗС України, за адресою: смт.Гвардійське Дніпропетровської області, користуючись особистим мобільним телефоном та програмним месенджером «Telegram», який обліковується за номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_4 , надав особі, яка позиціонувала себе як співробітника ФСБ РФ із псевдонімом «Байкал» за номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_5 , інформацію про ротацію, переміщення, озброєння підрозділів ЗСУ, особовий склад та морально-психологічний стан військ, можливі місця, які дозволяють непримітно проникнути до внутрішньої території військової частини, а також про місця проведення навчань ЗСУ на території України.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, на підтвердження попередньо наданої згоди ОСОБА_1 18 січня 2020 року, перебуваючи за адресою: м. Новомосковськ Дніпропетровської області поблизу кафе «Каспій» (вул. Монастирська, 27) у автомобілі марки «Опель» провів зустріч з особою, яка позиціонувала себе співробітником ФСБ РФ, у ході якої додатково надав інформацію про особовий склад, озброєння, можливі місця, які дозволяють непримітно проникнути до внутрішньої території військової частини НОМЕР_3 , зробивши відповідні позначення на карті, та написав добровільне зобов`язання про співробітництво з ФСБ РФ шляхом виконання поставлених йому завдань на шкоду інтересам України, розуміючи, що надання зазначеної вище інформації може бути використано спецслужбами іноземних держав для проведення розвідувально-підривної діяльності та диверсій, таким чином несе загрозу держаній безпеці та обороноздатності України.
		 
		Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
		 
		В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду змінити в частині призначення покарання та призначити йому покарання: за ч. 1 ст. 111 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 258-3 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна. Зарахувати у строк відбування покарання строк перебування під вартою з 18 січня 2020 року по 08 липня 2022 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Обґрунтовуючи вимогиапеляційної скаргипосилається нате,що суд не взяв до уваги ні його позицію, ні позицію його захисника щодо розміру покарання. Зазначає, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що він сприяв СБУ у розкритті й інших злочинів, вчинених учасниками ДНР, що підтвердив прокурор у судовому засіданні. Вказує, що просив застосувати до нього ст. 69 КК України з метою вчинення активних дій, спрямованих на захист суверенітету України, а саме вступ до ЗСУ, підрозділів територіальної оборони, стати волонтером, та своїми активними діями довести своє виправлення перед суспільством. Звертає увагу, що він на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, щиро кається, визнав вину, сприяв розкриттю як інкримінованих йому злочинів, так і інших. Вважає, що суд мав зарахувати йому строк попереднього ув`язнення з розрахунку, визначеного Законом України №838-VIII, оскільки кримінальне правопорушення він вчинив 23 березня 2017 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Позиції учасників судового провадження.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Тарасюк Ю.М. підтримали вимоги апеляційної скарги обвинуваченого та просили її задовольнити.
		У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого в частині пом`якшення покарання, в частині вирішення питання про застосування вимог ч. 5 ст. 72 КК України залишив на розсуд суду.
		 
		Мотиви суду.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
		Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Висновок суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, за обставин, установлених судом та викладених у вироку, а також кваліфікація його діянь за ч.1ст.111,ч.1ст.258-3КК України у апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому відповідно до ст. 404 КПК України апеляційним судом не переглядаються, у зв`язку з чим в частині обвинувачення ОСОБА_1 апеляційний суд виходить з фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції.
		Що стосуєтьсятверджень обвинуваченогопро невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчинених злочинів і його особі внаслідок суворості, апеляційний суд приходить до такого висновку.
		Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Враховуючи роз`яснення, які містяться в п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Відповідно до наведеного, призначаючи покарання винному суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.
		Згідно ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, за це кримінальне правопорушення. 
		При призначенні ОСОБА_1 покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених правопорушень, дані про особу обвинуваченого, а також усі обставини провадження. Суд також встановив обставини, що помякшують покарання обвинуваченому, щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності підлягати кримінальній відповідальності, та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, що згідно листа управління Служби Безпеки України в Рівненській області виявилося у тому, що обвинувачений ОСОБА_1 сприяв досудовому розслідуванню шляхом надання викривальних показів щодо діяльності структурних підрозділів терористичної організації та її окремих учасників.
		Обставин, які обтяжують покарання, судом першої інстанції не встановлено.
		З урахуванням сукупності перелічених даних, тяжкості скоєних кримінальних правопорушень та конкретних обставин їх вчинення, а також даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вину визнав в повному обсязі, розкаявся, суд дійшов висновку про необхідність призначення основного покарання, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, а саме нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті, а за ч. 1 ст. 258-3 КК України  мінімальне покарання, встановлене санкцією цієї частини статті.
		При цьому доводи обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що він щиро кається, визнав вину, сприяв розкриттю як інкримінованих йому злочинів, так і інших, вже були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання.
		Твердження обвинуваченого про те, що він на облікуу лікарянарколога талікаря психіатране перебуває, неє підставою для пом`якшення призначеного покарання з огляду на ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення та події, які їм передували, а також дані про особу обвинуваченого.
		З оглядуна фактичніобставини кримінальногопровадження,положення кримінальногозакону,мету покаранняпризначене судомпершої інстанції ОСОБА_1 покарання за своїм видом та розміром є достатнім та необхідним.
		Підстав дляпризначення ОСОБА_1  більш м`якого покарання з мотивів, про які йдеться в апеляційній скарзі останнього, апеляційний суд не вбачає.
		Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		   У справах «Ювченко та інші проти України» (рішення від 09 квітня 2020 року), та в справі «Скачкова та Рижа проти України» (рішення від 16 липня 2020 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». 
		   У справі «Белане Надь проти Угорщини» (рішення від 13 грудня 2016 року) та у справі «Садоха проти України» (рішення від 11 липня 2019 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		З оглядуна ценаведені вапеляційній скарзіобвинуваченого доводипро те,що призначенепокарання невідповідає ступенютяжкості кримінальногоправопорушення таособі обвинуваченогоі засвоїм видомє явнонесправедливим,не впливаютьна відповідністьпризначеного покаранняі немістять достатніхданих дляпом`якшення призначеного         ОСОБА_1  покарання, про що наполягав в своїй апеляційній скарзі останній.
		Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого про зарахування йому у строк покарання строку попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі слід зазначити наступне.
		За змістом ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII) у разі засудження до позбавлення волі зарахуванню підлягає строк попереднього ув`язнення в межах того самого кримінального провадження, в якому до особи було застосовано попереднє ув`язнення.
		Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України Про попереднє ув`язнення з наступними змінами та доповненнями попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
		Підставою для попереднього ув`язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
		В той же час апеляційний суд керується ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 серпня 2018 року № 13-31кс18 зробила правовий висновок про те, що суди, призначаючи покарання, мають враховувати, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII), а якщо злочини вчинені особою, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).
		Як слідує з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України, у період з 23 березня 2017 року до березня 2019 року, тобто до 21 червня 2017 року, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України, у період з липня 2019 року по 18 січня 2020 року, тобто після 21 червня 2017 року.
		Крім того, відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, від 18 січня 2020 року ОСОБА_1 було затримано о 17.40 год. 18 січня 2020 року та ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2020 року йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 18 січня 2020 року по 18 березня 2020 року.
		З матеріалів провадження слідує, що вказаний запобіжний захід щодо ОСОБА_1 було неодноразово продовжено ухвалами Рівненського міського суду Рівненської області від 17 березня 2020 року та від 04 травня 2020 року, а також ухвалами Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2020 року, 21 серпня 2020 року, 06 жовтня 2020 року, 01 грудня 2020 року, 09 лютого 2021 року, 02 квітня 2021 року, 28 квітня 2021 року, 24 червня 2021 року, 17 серпня 2021 року, 01 жовтня 2021 року, 17 листопада 2021 року, 12 січня 2022 року, 01 березня 2022 року, 13 квітня 2022 року, 16 травня 2020 року.
		Оскаржуваним вироком суду до набрання вироком законної сили залишено ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		За наведених обставин та з урахуванням вищевказаних вимог закону суд першої інстанції при ухваленні вироку мав зарахувати обвинуваченому у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 18 січня 2018 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Разом з тим, при вирішенні питання про призначення покарання, судом першої інстанції не було враховано зазначені вимоги закону та не зараховано у строк покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з 18 січня 2018 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, чим допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Згідно п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, зокрема є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, а вирок суду  зміні.
		Інших підстав, які б свідчили про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону згідно ст. 412 КПК України, під час апеляційного перегляду апеляційним судом не встановлено.
		 
		Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 змінити в частині зарахування строку попереднього ув`язнення.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 18 січня 2020 року по 19 вересня 2022 року (день набрання вироком законної сили) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавленні волі.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а собою, яка перебуває під вартою  в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.
		 
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Крот С.І.                 Коваленко Н.В.             СлоквенкоГ.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...