Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/1390/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 22.09.2022. Зареєстровано: 23.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2022.
Дата набрання законної сили: 22.09.2022
Номер судового провадження: К/9901/23297/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 вересня 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа №440/1390/20
		адміністративне провадження № К/9901/23297/21  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Юрченко В.П.,
		суддів: Васильєвої І.А.,  Хохуляка В.В., 
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлортехвод" на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2021 року у справі №440/1390/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлортехвод" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Хлортехвод» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 2 березня 2020 року:
		- №0002540501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 12  067 157,50 грн (за податковими зобов`язаннями 9  653 726,00 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2  413 431,50 грн);
		- №0002550501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 80 771,25 грн (за податковими зобов`язаннями 64 617,00 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 16 154,25 грн);
		- №0002863306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на загальну суму 117 831,53 грн (за податковим зобов`язанням 60 256,48 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 45 169,08 грн; пені 12 105,97 грн);
		- №0002843306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 1  413 978,30 грн (за податковим зобов`язанням 723 077,74 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 542 028,87 грн; пені 148 871,69 грн).
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновок відповідача про недоцільність залучення послуг водіїв ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 був зроблений без дослідження податковим органом обставин укладання договорів з означеними вище контрагентами, їх предмету, змісту прав та обов`язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб`єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб`єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених ТОВ «Компанія «Хлортехвод» грошових коштів. 
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 2 березня 2020 року №№0002540501, 0002550501, 0002843306, 002863306.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено фіктивність спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
		Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2021 року апеляційну скаргу задоволено, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру, оскільки замовлення робіт (послуг) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків. 
		Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач, посилаючись на застосування цим судом норми права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах,  звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2021 року та залишити в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року. В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що спірні господарські операції мали реальний характер, та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Вказує, що при укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту, товари  придбавались з метою їх подальшого використання у господарській діяльності. 
		14 липня 2021 Верховним Судом відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини  четвертої ст. 328 КАС України. 
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2021  року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. 
		Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, Головним управлінням ДПС у Полтавській області у період з 15 січня 2020 року по 28 січня 2020 року проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Компанія "Хлортехвод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		За результатами перевірки складено акт від 11 лютого 2020 року №142/16-31-05-01-10/38252331, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", пункту 5.5 ПСБО 25 "Спрощена фінансова звітність", ПСБО 16 "Витрати" в частині заниження податку на прибуток загалом у розмірі 9653726,00 грн;  пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у розмірі 64717,00 грн; підпункту 164.1.2 пункту 164.1, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2, статті 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачу додатково нараховане зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб загалом у розмірі 723077,74 грн та з урахуванням положень підпунктів 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України - зобов`язання зі сплати військового збору у загальному розмірі 60256,48 грн.
		На підставі акта перевірки контролюючим органом сформовані податкові повідомлення рішення:
		№0002540501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств загалом у розмірі 12067157,50 грн, в тому числі за основним платежем - 9653726,00 грн та за штрафними санкціями - 2413431,50 грн;
		№0002550501 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 80771,25 грн, з них: основний платіж - 64617,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 16154,25 грн;
		№0002843306, на підставі якого позивачу збільшено грошове зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб загалом у розмірі 1413977,30 грн, у т.ч.: 723077,74 грн - основний платіж, 542028,87 грн - штрафні (фінансові ) санкції, 148871,69 грн - пеня;    
		№0002863306 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати військового збору загалом у розмірі 117831,53 грн, у т.ч.: 60256,48 грн - основний платіж, 45169,08 грн - штрафні (фінансові ) санкції, 12405,97 грн - пеня.
		Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
		В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.
		Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
		У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		За приписами абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		А відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		У свою чергу, як визначено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Згідно частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Предметом судового дослідження судами попередніх інстанцій було встановлення фактів реальності господарських відносин між позивачем із його контрагентами.
		Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 2 березня 2020 року № 0002550501, яким ТОВ «Компанія «Хлортехвод» нараховане грошове зобов`язання зі сплати ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.
		Судами встановлено, що між ТОВ «Компанія «Хлортехвод» (Покупець) та ПП «Зелене світло Київ» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу транспортних засобів №87 від 4 вересня 2017 року відповідно до умов якого, Постачальник передає у власність, а Покупець приймає вантажний автомобіль OPEL VIVARO, 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_1 .
		Відповідно до п. 3.1 зазначеного договору, вартість транспортного засобу становить 388 300,00 грн.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що у видатковій накладній на отриманий автомобіль вказаний постачальник ПП «Зелене світло Київ» - ОСОБА_6 . Вказана особа не обліковується на підприємстві ПП «Зелене світло Київ», а чисельність працюючих на вказаному підприємстві 1 особа. 
		Також апеляційним судом встановлено, що позивачем не було надано сертифікати, паспорти якості та походження даного автомобіля. 
		Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно аналізу бази даних АІС «Податковий блок» та ЄРПН встановлено відсутність постачальника автомобіля OPEL VIVARO № НОМЕР_1 постачання по відношенню до ПП «Зелене світло Київ», неможливо з`ясувати походження даного товару, у підприємства відсутні на балансі основні засоби та відсутній ланцюг постачання товару. Також установлено, що ПП «Зелене світло Київ» не подало звітність по ПДВ та не задекларувало податкові зобов`язання при реалізації автомобіля на суму ПДВ 64 716,67 грн.
		Суд касаційної інстанції враховує, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, однак у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
		Колегія суддів зазначає, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та на формування податкового кредиту з ПДВ. 
		Апеляційний суд у цій справі обґрунтовано дійшов висновку про не підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ПП «Зелене світло Київ», зокрема, щодо поставки вантажного автомобіля OPEL VIVARO № НОМЕР_1 . 
		Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 2 березня 2020 року №0002540501, яким позивачу донараховані грошові зобов`язання зі сплати податку на прибуток, колегія суддів враховує таке.
		Судами попередніх інстанцій установлено, що між ТОВ «Компанія «Хлортехвод» (Клієнт) та ФОП ОСОБА_7 (Виконавець) укладено договір на технічне обслуговування ремонтних робіт №2 від 5 січня 2017 року відповідно до умов якого, Виконавець зобов`язується надавати послуги з ремонту (сервісне обслуговування) транспортних засобів Замовника згідно доданого списку з вказівкою у ньому типів і моделей, номерів шасі і державних реєстраційних номерів транспортних засобів (додаток № 1 до Договору), а Замовник зобов`язується приймати та своєчасно оплачувати надані роботи та виконані послуги.
		Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідно до умов договору від 5 січня 2017 року № 2, на технічне обслуговування та виконання ремонтних робіт ТОВ «Компанія «Хлортехвод» було перераховано кошти ФОП ОСОБА_7 в сумі 4  812 160,53 грн, тоді як вартість шести транспортних засобів, які знаходяться на балансі ТОВ «Компанія «Хлортехвод», становить 503 457,36 грн.
		Також апеляційним судом встановлено, що аналогічні послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів ТОВ «Компанія «Хлортехвод» надавали також і інші суб`єкти господарювання, а саме: ТОВ «Бодекс Україна» згідно договору 17 липня 2017 року № 22-14Р;  ТОВ «Артемій Плюс» згідно договору від 1 серпня 2017 року №01/08; ТОВ «Кроклан-Приват» згідно договору від 1 вересня 2018 року №3; ФОП ОСОБА_8 від якої протягом 2017-2018 років ТОВ «Компанія «Хлортехвод» отримано послуг на суму 209 827,99 грн (ремонт коробки передач, ремонт турбокомпресора, ремонт теплообмінника, ремонт водяного колектора, ремонт двигуна).
		Колегія суддів зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
		Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
		Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
		Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
		Так, судом апеляційної інстанції установлено, що договір, укладений між ТОВ «Компанія «Хлортехвод» та ФОП ОСОБА_7 не містить інформацію про адресу та місце надання технічного обслуговування та проведення ремонтних робіт транспортних засобів; інформацію про перелік робіт, що надається ФОП ОСОБА_7 та терміни їх виконання; не визначено перелік документів, який надається ТОВ «Компанія «Хлортехвод» для підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту, та гарантійні зобов`язання виконавця щодо проведення робіт.
		Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що первинні документи не розкривають зміст господарської операції, відсутність у заявках на надання послуг з ремонту транспортних засобів відомостей про автомобіль, який потребує ремонту, враховуючи повну трудову зайнятість ОСОБА_7 за основним місцем роботи. 
		Також дослідженню судами попередніх інстанцій підлягали договори про надання послуг водія, укладені між позивачем (Клієнт) та ФОП ОСОБА_1 (Водій) від 3 січня 2018 року №26-03-16, між ТОВ «Компанія «Хлортехвод» (Клієнт) та ФОП ОСОБА_2 (Водій) від 1 червня 2016 року №01-06-16в та від 3 січня 2018 року №03-01-18в, між позивачем (Клієнт) та ФОП ОСОБА_3 (Водій) №01/11/18 від 1 листопада 2018 року,  відповідно до умов яких, Водій організовує за рахунок Клієнта перевезення вантажів Клієнта на території України відповідно до умов цього Договору.
		Судами також досліджено договори про надання послуг експедитора від 12 січня 2016 року № 25-03-16е та від 3 січня 2018 року №03-01-18е, укладених між позивачем (Клієнт) та ФОП ОСОБА_1 (Експедитор),  між ТОВ «Компанія «Хлортехвод» (Клієнт) та ФОП ОСОБА_3 (Експедитор) №01/11/18/Е від 1 листопада 2018 року, між ТОВ «Компанія «Хлортехвод» (Клієнт) та ФОП ОСОБА_2 (Експедитор)  від 1 червня 2016 року №01-03-16е та від 3 січня 2018 року №03-01-18е, відповідно до умов яких, Експедитор організовує за рахунок Клієнта експедиторське обслуговування вантажів Клієнта на території України відповідно до умов цього Договору.
		Крім того, судами досліджено договори на транспортно-експедиторське обслуговування, укладені між ТОВ «Компанія «Хлортехвод» (Замовник) та ФОП ОСОБА_4 (Експедитор) №01/03/19 від 1 березня 2019 року,  між ТОВ «Компанія «Хлортехвод» (Замовник) та ФОП ОСОБА_5 (Експедитор) №04/03/19 від 4 березня 2019 року, між позивачем та ФОП ОСОБА_3 №02/01/19 від 2 січня 2019 року, відповідно до умов якого, Експедитор за оплату та за рахунок Замовника надає останньому комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних, небезпечних, 2-8 класу небезпеки вантажів Замовника у тарі, що є власністю Замовника або перебуває у користуванні Замовника на будь-якій іншій законній підставі, від місця, зазначеного Замовником, до місця призначення автомобільним транспортом, що належить Замовнику на праві власності або перебуває у користування Замовника на будь-якій іншій законній підставі, за обумовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення, залежно від маршруту: розробки оптимального маршруту перевезення Вантажів Замовника; організація та проведення ремонту автомобільного транспорту (причипів, напівпричипів, автомобільних цистерн, а так само інших ємностей (тари), що ввірені Замовником Експедитору для здійснення перевезення Вантажів Замовника); організація доставки (організація перевезення) Вантажів Замовника автомобільним транспортом; організація міжнародного автомобільного перевезення Вантажів; оплата від імені та за рахунок Замовника необхідних мит, зборів та інших обов`язкових платежів, пов`язаних з митним оформленням Вантажів Замовника; організація страхування вантажів; організація та проведення навантажувально-розвантажувальних робіт Вантажів Замовника; організація зберігання Вантажів Замовника протягом всього часу здійснення транспортно-експедиторського обслуговування; організація та сприяння в проведенні кріплення/спецкріплення Вантажу в транспортному засобі; організація та сприяння в проведенні митного оформлення Вантажів Замовника під час перетину державного кордону України; організація та сприяння в документальному оформленні вантажу відповідно до чинного законодавства України.
		На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано копії заявок на надання транспортно-експедиторських послуг, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії рахунків-фактури, копію фільтрованих банківських виписок, а також копії видаткових, товарно-транспортних накладних, довіреностей, подорожних листів вантажного автомобіля, журналу реєстрації поломок автотранспорту по ТОВ «Компанія «Хлортехвод», журналу виїздів автотранспорту по ТОВ «Компанія «Хлортехвод», договорів поставки пального, видаткові накладні на дизпаливо, актів списання дизпалива, актів звірок взаєморозрахунків, товарних чеків, наказів «Про створення постійно-діючої комісії по списанню ТМЦ».
		Судом апеляційної інстанції відзначено, що контрагенти позивача, зокрема, ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 надавали послуги використовуючи не власні виробничі потужності, а потужності ТОВ «Компанія «Хлортехвод», що дає підстави для сумніву щодо доцільності  таких послуг від вказаних контрагентів, оскільки плата за такі послуги значно завищена, в собівартість яких не включені витрати на використання автотранспорту та які були віднесені до складу рахунку 93 «Витрати на збут», що значно вплинуло на зменшення фінансового результату. 
		Також апеляційним судом зауважено, що отримані від ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5  акти здачі-приймання робіт (надання послуг) містять відомості про надання послуг Водія, послуг Експедитора, послуг з організації перевезення вантажів, транспортно-експедиційних послуг, однак в означених документах відсутня будь-яка інформація, що підтверджує функції та зобов`язання, які обумовлені умовами договорів, тобто, неможливо встановити, які саме послуги (роботи) та в якій кількості було виконано згідно вказаних договорів, тобто не розкритий зміст наданих послуг (робіт).
		Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 2 березня 2020 року №0002863306 та №0002843306, якими позивачу донараховані грошові зобов`язання зі сплати податку на податку на доходи фізичних осіб та військового збору, колегія суддів зазначає наступне.
		Нарахування зазначених податкових зобов`язань є похідними від нарахованих сум грошового зобов`язання з податку на прибуток, які визнано судом правильними. 
		Приписами п. 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що  базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
		Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
		У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
		Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
		Нормами підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
		Згідно із п.п. 168.1.1 п. 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
		Відповідно до пп. «а» п. 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
		Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
		Судами  установлено, що на вимогу контролюючого органу «Про надання інформації та документів в ході проведення документальної перевірки», позивач відмовив у наданні копій документів з посиланням на те, що у запиті контролюючого органу не наведені випадки, передбачені ПК України, при настанні яких платник податків зобов`язаний надати копії документів та тим, що перевірка ще не закінчилась, про що контролюючим органом складено акт відмови від надання копій документів.
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 2 березня 2020 року №0002863306 та №0002843306.
		Враховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановлено підтвердження реальності господарських операцій позивача з його контрагентами належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, Верховний Суд не може погодитись з доводами позивача про реальність здійснення господарських операцій.
		Суд не приймає до уваги посилання позивача на підтвердження господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами первинними документами, які містяться в матеріалах справи, оскільки цим первинним документам надана відповідна правова оцінка судом апеляційної інстанції.
		Суд зазначає, що перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність первинних документів не є підставою для висновків про здійснення господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів не відбувався.
		Приймаючи до уваги встановлення судами відсутність руху активів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на правомірність формування витрат за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і докази позивача про підтвердження господарських операцій досліджено судом апеляційної інстанції та надано їм відповідну оцінку.
		Важливо зауважити, що відповідно до частини другої  ст. 341 КАС України, Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Верховним Судом не встановлено порушення судами норм процесуального права при дослідженні та оцінці наявних доказів.
		Щодо доводів позивача про  застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 (справа № 819/1250/17) від 15.08.2018 (справа № 826/15767/13), від 04.06.2020 (справа № 340/422/19) від 16.01.2018 (справа 820/4648/13), а також у справі № 826/1398/14.
		У касаційній скарзі позивач посилається на те, що судом апеляційної інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах за подібними правовідносинами. Дослідивши матеріали цієї справи та встановлені судами фактичні обставини спору, Суд дійшов висновку, що, незважаючи на те, що спірні правовідносини в означених справах та у справі, що розглядається, регламентуються більшою мірою одними й тими ж нормами Податкового кодексу України, обставини цих справ в кожній окремій ситуації все ж є відмінними. Наведені позивачем аргументи не доводять, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. 
		Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
		Отже, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права. Висновки суду апеляційної інстанції є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судом здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів. При цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.
		Відтак, доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.
		Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції  всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, прийнято обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для  справи. 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлортехвод" залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2021 року у справі №440/1390/20 - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва   В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...