Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 149/916/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; про зарахування строку попереднього ув’язнення в строк покарання.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2022.
Дата набрання законної сили: 19.09.2022
Номер судового провадження: 51-8642км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 11111111111111777

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 вересня 2022 року 
		м. Київ
		Справа № 149/916/17
		Провадження № 51-8642км18
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 30березня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2022 року, а також касаційну скаргу прокурора на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2022 року, в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №120170203300000059, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Вінниця, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 30 березня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Стягнуто із засудженого ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 6879,63 грн. та моральну шкоду в сумі 50000 грн. 
		Згідно з вироком, 08 лютого 2017 року о 01 год. ночі ОСОБА_6 за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносини умисно завдав ОСОБА_8 дерев`яною палицею біля 5ударів в голову, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило його смерть. 
		Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2022 року вирок місцевого суду було змінено, дії ОСОБА_6 перекваліфіковані з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України та призначено покарання у виді 6 місяців арешту. 
		Зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання відбуте покарання у виді обмеження волі за вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28 березня 2018 року, а саме період з 29.08.2018 року по 25.01.2019 року, відповідно до положень ст. 72 КК України з розрахунку, що один день арешту відповідає двом дням обмеження волі. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
		Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 ставить питання про скасування судових рішень та закриття провадження у справі відповідно до вимог ст. 49 КК України. 
		Зазначає, що апеляційний суд належним чином не мотивував свої висновки при кваліфікації дій за ст. 124 КК України, не врахувавши його показання, що умислу на спричинення будь-яких ушкоджень потерпілому в нього не було, оскільки він діяв в стані необхідної оборони і його дії підпадають під ознаки ст.36 КК України.
		Окрім того, зазначає, що апеляційний суд, кваліфікуючи його дії за ст. 124 КК України, не звернув уваги на те, що він підлягав звільненню від покарання на підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Також не погоджується з розміром цивільного позову. 
		У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Стверджує, що апеляційний суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_6 із ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України, оскільки ОСОБА_6 діяв умисно на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілого. 
		Посилається на те, що, кваліфікуючи дії ОСОБА_6 за ст. 124 КК України, в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду всупереч вимогам ст. 419 КПК України не сформульоване обвинувачення, яке визнане судом доведеним.
		Окрім того зазначає, що апеляційний суд, кваліфікуючи дії ОСОБА_6 за ст. 124 КК України та призначаючи йому покарання за вчинення цього злочину, не звернув уваги, що з часу вчинення ОСОБА_6 цього правопорушення й на час постановлення ухвали апеляційного суду обвинувачений підлягав звільненню від покарання на підставі положень ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор частково підтримала вимоги обох касаційних скарг, вбачаючи, що суд касаційної інстанції має змінити оскаржуване рішення апеляційного суду в частині необхідності застосування до засудженого положень ст. ст. 49, 74 КК України. 
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 1ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Згідно з положеннямист. 370 КПКУкраїни судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно довимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Суд перевіряє матеріали кримінального провадження в межах доводів, висловлених у касаційній скарзі, а саме: чи було додержано судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних норм, які регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів, а також перевіряє правильність застосування норм матеріального права при кваліфікації діяння та призначенні покарання.
		Вирішуючи питання про достатність доказів, установлених під час змагального судового розгляду, для визнання особи винуватою, суди мають керуватися вимогами частин 2, 4ст. 17 КПК України, згідно з якими ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому сторона обвинувачення має довести винуватість особи поза розумним сумнівом, а всі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь. Така позиція узгоджується з вимогами ч. 3ст. 62 Конституції України.
		У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 встановлено, що в зазначених у вироку часі та місці на ґрунті неприязних відносини ОСОБА_6 умисно завдав  ОСОБА_8 дерев`яною палицею біля 5ударів в голову, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть. Такі дії ОСОБА_6 суд першої інстанції кваліфікував зач. 2ст. 121 КК України як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. 
		Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, захисник та засуджений оскаржили його в апеляційному порядку, вказавши у своїх апеляційних скаргах доводи щодо безпідставної кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки він діяв в стані необхідної оборони і його дії підпадають під ознаки ст. 36 КК України. 
		Як убачається з матеріалів провадження, переглядаючи оскаржений вирок, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України, розцінивши дії обвинуваченого як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при перевищені меж необхідної оборони.
		При цьому апеляційним судом було встановлено, що раніше потерпілий мав конфлікт із ОСОБА_6 , під час вказаного конфлікту потерпілий ОСОБА_8 знаходився в стані алкогольного сп`яніння, був ініціатором конфлікту та зухвало вночі увірвався до будинку ОСОБА_6 , де між ними виникла суперечка і штовханина, під час якої у ОСОБА_6 впали окуляри на підлогу. 
		Після цього обвинувачений, захищаючись, взяв держак від лопати та почав ним хаотично через поганий зір і втрату окулярів наносити удари ОСОБА_8 . Коли останній впав на бетонне покриття порогу будинку та втратив свідомість, ОСОБА_6 викликав працівників поліції, швидку допомогу та зателефонував родичам ОСОБА_8 . 
		Також апеляційний суд зазначив, що відповідно до даних висновку експерта № 22 від 16.02.2017 року, які підтвердив у судовому засіданні експерт ОСОБА_9 , у ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден на лівій руці та грудній клітці зліва, які належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від дії тупого твердого предмета (т. 1, а.с. 167-168).
		Окрім того, апеляційним судом вказано, що потерпілий діяв по відношенню до обвинуваченого агресивно, обвинувачений є інвалідом з дитинства по зору, не міг розраховувати на сторонню допомогу, а тому ці обставини давали обвинуваченому підстави вважати дії потерпілого ОСОБА_8 загрозливими та небезпечними для його життя і здоров`я. 
		За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що, виходячи із зібраних доказів, є всі правові підстави для зміни кваліфікації дій обвинуваченого з ч. 2 ст.121 КК України на ст. 124 КК України, яка покращує становище обвинуваченого, оскільки ОСОБА_6 умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження із перевищенням меж необхідної оборони по відношенню до ОСОБА_8 .
		Колегія суддів касаційного суду вбачає, що апеляційним судом при оцінці діяння засудженого не були наведені необхідні мотиви щодо підтвердження або спростування відповідності встановлених апеляційним судом обставин положенням ч. 5 ст. 36 КК України, зокрема тим положенням, які виключають можливість існування перевищення меж необхідної оборони, якщо дії особи були спрямовані на відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає. 
		Відповідно до ст. 124 КК України, кримінальна відповідальність передбачена за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Згідно з ч. 3 ст. 36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
		За змістом ч. 5 ст. 36 КК України, не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.
		Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. 
		При цьому для вирішення питання про відсутність чи наявність стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання і акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання, а також перевірити наявність чи відсутність обставин, передбачених ч. 5 ст. 36 КК України.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений ОСОБА_6 та його захисник у своїх апеляційних скаргах вказували, про відсутність умислу у  ОСОБА_6 на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , оскільки потерпілий протиправно намагався проникнути в його будинок, застосовуючи по відношенню до ОСОБА_6 насильство, а тому такі дії він сприймав як реальну загрозу по відношенню до себе та діяв в стані необхідної оборони.
		Однак, апеляційний суд вказані доводи апеляційних скарг засудженого та його захисника належним чином не перевірив, обставини щодо наявності чи відсутності факту протиправного насильницького вторгнення у житло засудженого з боку потерпілого, а також можливого спрямування дій засудженого на відвернення такого протиправного насильницького вторгнення з боку потерпілого, не підтвердив і не спростував, тому ухвала апеляційного суду не відповідає вимогамст. 419 КПКУкраїни.
		Щодо доводів касаційної скарги прокурора, то колегія суддів касаційного суду не вбачає підстав ставити під сумнів висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_6 перебував у стані необхідної оборони, однак принциповим в контексті положень ч. 5 ст. 36 КК України залишається встановлення і з`ясування обставин, які підтверджують або спростовують те, що дії ОСОБА_6 були спрямовані на відвернення насильницького вторгнення у його житло. Вказаний аспект є ключовим для належного вирішення питання, чи перебували його дії в межах необхідної оборони як обставини, яка взагалі виключає кримінальну протиправність діяння, або ж виходили за її межі.
		При цьому потрібно звернути увагу, що диспозицією ст. 124 КК України не охоплюється такий наслідок як смерть особи при завданні умисних тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони, що вимагає окремого мотивованого аналізу аспектів співвідношення обсягу висунутого особі й визнаного судом доведеним обвинувачення з межами диспозиції відповідної статті (частини статті) Особливої частини КК України. 
		Крім того, безвідносно аспектів кваліфікації дій особи, вбачаються слушними доводи касаційних скарг прокурора та засудженого про те, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_6 на ст. 124 КК України, не перевірив наявності підстав для застосування до нього положень ст. ст. 49, 74 КК України.
		На підставі викладеного, суд касаційної інстанції вбачає, що касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та прокурора підлягають частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно усунути вказані недоліки й постановити законне та обґрунтоване рішення.
		Керуючись ст. ст. 412, 419, 434, 440, 436, 438, 441, 442 КПК України, ВерховнийСуд
		ухвалив:
		Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та прокурора задовольнити частково.
		Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2022 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...