Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/12434/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2022.
Дата набрання законної сили: 07.09.2022
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Справа №761/12434/22                                                                                                     Слідчий суддя в суді першої інстанції - Трубніков А.В.
		Провадження № 11-сс/824/3336/2022                                                              Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - Фрич Т.В.  
		Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України                                                                                                                                                            
		 
		 
		                                                             У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 вересня  2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		  головуючого судді                           Фрич Т.В., 
		  суддів                                                Мельника В.В., Юрдиги О.С.,
		при секретарі судового засідання - Могильній А.Г.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_1 - адвоката Ніколаєнка М.В., на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду  м. Києва від 12 липня 2022 року, -
		за участю:
		прокурора                                                            Раюшкіна Ю.В.,
		представника власника майна                         Ніколаєнка М.В.,
		                                                                                                                                                
		в с т а н о в и л а:
		 
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду  м. Києва від 12 липня 2022 року задоволено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва Шевчука І.Ф. та накладено арешт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021105100003147 від 07.09.2021, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України, на земельну ділянку 8000000000:91:188:0005, розміром 0, 612 га., за адресою: АДРЕСА_1 та об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 757239980000, за адресою: АДРЕСА_1 (житловий будинок літ. «А», сарай літ. «Б», льох літ. «під. Б», гараж літ. «В»), яка на праві приватної спільної власності належить ОСОБА_2 (розмір частки 19/50) та ОСОБА_1 (розмір частки 149/300, 37/300) із забороною вчиняти будь-які дії відносно вказаного майна, зокрема із забороною проводити будівельні роботи та здійснювати реконструкцію вказаного нерухомого майна.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_1 - адвокат Ніколаєнко М.В., подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати оскаржувану ухвалу.
		На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Апелянт вказує на те, що обґрунтовуючи клопотання про арешт майна, прокурор зазначає, що метою внесення клопотання є забезпечення збереження речових доказів та забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні.
		Проте прокурором у клопотанні про накладення арешту не доведено, що майно, на яке накладено арешт, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, як це визначено ст. 98 КПК України та не підтверджено також, що майно набуто протиправним шляхом.
		Клопотання не містить жодних даних, які б свідчили про існування обставин, дій чи бездіяльності будь-яких осіб, наслідком яких була, є чи стало б у майбутньому приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення арештованого майна.
		Прокурором також не надано будь-яких документів, складених уповноваженими перевіряючими органами, не залучено спеціаліста, не проведено судово-будівельну експертизу, не надано будь-яких інших документів, які б вказували на те, що за адресою: АДРЕСА_1, проводиться незаконне будівництво.
		У кримінальному провадженні №12021105100003147 від 07.09.2021 року, в рамках якого накладено арешт на майно, жодна особа не була повідомлена про підозру, а щодо обґрунтування розміру цивільного позову клопотання прокурора не містить жодних відомостей.
		Також апелянт звертає увагу на те, що органами досудового розслідування було зареєстровано кримінальне провадження №12021105100001383 від 16.04.2021 року, в рамках якого було подане аналогічне клопотання про арешт земельної ділянки та об`єкту нерухомого майна та заборону його використання. Такий арешт був накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року (справа: № 761/35286/21). Зазначений арешт майна був скасований 20.01.2022 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у справі №761/794/22.
		Тобто органами досудового розслідування, замість належного проведення дізнання у згаданому кримінальному провадженні, за тими самими фактами та з тих самих підстав формально реєструється нове кримінальне провадження №12021105100003147 від 07.09.2021 року за ст. 356 КК України, в рамках якого ініціюється накладення арешту на те саме майно та заборона користування, розпорядження та вчинення будь-яких будівельних дій.
		Такий арешт був накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2021 року у справі № 761/36649/21. Проте, ухвалою від 20.01.2022 року слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва зазначений арешт було скасовано (Справа № 761/794/22).
		Не дивлячись на вже вдруге скасування накладених раніше арештів на одне і те саме майно з одних і тих самих підстав, органи досудового розслідування фактично втретє ініціюють накладення аналогічного арешту, що вказує на упереджений характер таких дій та зловживання своїми процесуальними повноваженнями.
		Крім того, апелянт вважає, що органи досудового розслідування неправомірно перейняли на себе функції органів державного архітектурно-будівельного нагляду та контролю в частині реагування на порушення містобудівельного законодавства та в частині порядку зупинення нібито незаконного проведення будівельних робіт.
		За перелічених обставин, накладення арешту істотно порушує права власників арештованого майна, явно не співмірне із завданнями кримінального провадження, тому апелянт вважає, що у справі відсутні обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння майном та обумовлювали арешт майна.
		На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що співвласник арештованого майна  ОСОБА_1  у судове засідання для участі у розгляді клопотання не викликався, а ухвала суду йому не направлялась. З матеріалами справи та оскаржуваною ухвалою суду був ознайомлений представник ОСОБА_1 адвокат Ніколаєнко М.В. лише 11.08.2022 року. 
		Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна ОСОБА_1 - адвоката Ніколаєнка М.В.,в підтримку поданої апеляційної скарги, яку він підтримав з наведених в ній підстав і просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою,  дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
		Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.
		Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
		Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
		Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без участі власника майна та його представника, дані про направлення власнику майна ухвали слідчого судді у матеріалах справи відсутні. Однак, як зазначає представник власника майна, що зматеріалами справи та оскаржуваною ухвалою суду був ознайомлений представник ОСОБА_1 адвокат Ніколаєнко М.В. лише 11.08.2022 року, іншої інформації матеріали справи не містять, а тому колегія суддів вважає за необхідне задовольнити вказане клопотання представника власника майна про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду  м. Києва від 12 липня 2022 року.
		Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що СВ Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021105100003147 від 07.09.2021 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що з 06.09.2021 за адресою: АДРЕСА_1 проводяться земляні, будівельні роботи без будь-якої дозвільної документації.
		07.09.2021 за адресою: АДРЕСА_1 проведено огляд місця події (із зовнішньої сторони, без проникнення на територію), встановлено руйнування задньої частини будинку та поглиблення в шарі ґрунту близько 1 м.
		28.09.2021, під час огляду інтернет-ресурсу, за посиланням https://e- construction.gov.ua за пошуковими запитами - «АДРЕСА_1»; «АДРЕСА_1»; «АДРЕСА_1» повідомлень про початок будівельних робіт та зареєстрованих дозволів на будівництво за класами наслідків «СС1», «СС2», «СС3» не виявлено, про що складено відповідний протокол огляду інтернет-ресурсу. 
		Відповідно до інформації наданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією у м. Києва за вих. 10/26-12/3009/9 від 30.09.2021, наданої на запит старшого дізнавача Буховець Д.С., в Департаменті відсутня інформація щодо документів, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 .
		Згідно інформації з Державного земельного кадастру, інформація щодо державної реєстрації земельної ділянки 8000000000:91:188:0005, розміром 0, 612 га, за адресою: АДРЕСА_1 відсутня.
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна - об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 757239980000, за адресою: АДРЕСА_1 , льох літ. «під. Б», гараж літ. «В») на праві приватної спільної власності належить ОСОБА_2 (розмір частки 19/50) та ОСОБА_1 (розмір частки 149/300, 37/300).
		Встановлено, що ділянка знаходиться в межах Історичного центру міста, історичного ареалу, в зоні регулювання забудови першої категорії, в археологічній охоронній зоні, згідно з рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1998 № 976, 16.07.1979 №920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979, рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804.
		07.07.2022 року прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Києва Шевчук І.Ф., звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №12021105100003147 від 07.09.2021 року, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України.
		На обґрунтування вимог даного клопотання сторона обвинувачення послалась на те, що внаслідок незаконної будівельної діяльності зі сторони невстановлених осіб, зокрема проведення будівельної діяльності, земляних робіт в історичному ареалі м. Києва без погодження із відповідним органом культурної спадщини, у органу досудового розслідування, виникла необхідність у накладенні арешту на земельну ділянку 8000000000:91:188:0005, розміром 0, 612 га., за адресою: АДРЕСА_1 та об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 757239980000, за адресою: АДРЕСА_1 , льох літ. «під. Б», гараж літ. «В»), яка на праві приватної спільної власності належить ОСОБА_2 (розмір частки 19/50) та ОСОБА_1 (розмір частки 149/300, 37/300).
		На підставі ч. 1 ст. 98 КПК України, старшим дізнавачем відділу дізнання Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві Буховцем Д.С., винесено постанову про визнання речовим доказом земельної ділянки 8000000000:91:188:0005, розміром 0, 612 га., за адресою: АДРЕСА_1 та об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 757239980000, за адресою: АДРЕСА_1 (житловий будинок літ. «А», сарай літ. «Б», льох літ. «під. Б», гараж літ. «В») на праві приватної спільної власності належить належить ОСОБА_2 (розмір частки 19/50) та ОСОБА_1 (розмір частки 149/300, 37/300) визнано у якості речового доказу, оскільки воно являється об`єктом кримінально протиправних дій.
		Крім того, 06.07.2022 проведеним оглядом місця події за адресою: АДРЕСА_1 на доступних для огляду ділянках, без проникнення на територію встановлено факт проведення активних будівельних робіт та зведену споруду із встановленими елементами кріплення та опорами. З метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, прокурор звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з відповідним клопотанням.
		12.07.2022 ухвалою слідчого судді Шевченківського  районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено.
		Оскільки дана ухвала оскаржена тільки представником власника майна ОСОБА_1 - адвокатом Ніколаєнком М.В.,  то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах поданої апеляційної скарги, а щодо накладення арешту на земельну ділянку 8000000000:91:188:0005, розміром 0, 612 га., за адресою: АДРЕСА_1 та об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 757239980000, за адресою: АДРЕСА_1 (житловий будинок літ. «А», сарай літ. «Б», льох літ. «під. Б», гараж літ. «В») на праві приватної спільної власності належить ОСОБА_2 (розмір частки 19/50), на яке накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту колегією суддів не вирішується.
		Приймаючи таке рішення та накладаючи арешт на земельну ділянку 8000000000:91:188:0005, розміром 0, 612 га., за адресою: АДРЕСА_1 та об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 757239980000, за адресою: АДРЕСА_1 (житловий будинок літ. «А», сарай літ. «Б», льох літ. «під. Б», гараж літ. «В») на праві приватної спільної власності належить ОСОБА_1 (розмір частки 149/300, 37/300) із забороною вчиняти будь-які дії відносно вказаного майна, зокрема із забороною проводити будівельні роботи та здійснювати реконструкцію вказаного нерухомого майна,, слідчий суддя  виходив з того, що з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також того, що майно, зазначене у клопотанні прокурора, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а отже обґрунтовано має правовий статус речового доказу, а тому на переконання слідчого судді, наявні правові підстави для задоволення клопотання прокурора, оскільки незастосування заборони користування, розпорядження може призвести до пошкодження, псування, знищення, перетворення, земельної ділянки та об`єкта нерухомого майна зазначеного у клопотанні.
		З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
		Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
		З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, заслухано пояснення прокурора, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
		Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 10 ст. 171 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
		Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, а саме на земельну ділянку 8000000000:91:188:0005, розміром 0, 612 га., за адресою: АДРЕСА_1 та об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 757239980000, за адресою: АДРЕСА_1 (житловий будинок літ. «А», сарай літ. «Б», льох літ. «під. Б», гараж літ. «В»), яка на праві приватної спільної власності належить ОСОБА_1 (розмір частки 149/300, 37/300),   з тих підстав, що вони у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, оскільки є об`єктом кримінального протиправних дій 
		На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
		Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
		Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. 
		Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно можливо може бути майном, яке могло зберегти на собі сліди злочину та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею арешт накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.
		Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
		З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.
		Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
		Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
		Слідчим суддею перевірено, що вказане майно має безпосереднє відношення до обставин кримінального провадження № 12021105100003147 від 07.09.2021 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
		Враховуючи всі обставини в їх сукупності, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.
		Твердження апелянта про те, що у кримінальному провадженні №12021105100003147 від 07.09.2021 року, в рамках якого накладено арешт на майно, жодна особа не була повідомлена про підозру, а щодо обґрунтування розміру цивільного позову клопотання прокурора не містить жодних відомостей не спростовують висновків слідчого судді, з урахуванням вимог абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Така мета арешту майна не вимагає обов`язковості наявності повідомленої підозри. 
		Посилання в оскаржуваній ухвалі на те, що прокурор в клопотанні крім мети збереження речових доказів вказує ще про забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає опискою, оскільки зі змісту клопотання прокурора не вбачається такої мети арешту майна з метою забезпечення цивільного позову.
		Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
		Всі інші підстави з яких апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, не є безумовними підставами для її скасування та підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
		Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, 
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Поновити  представнику власника майна ОСОБА_1 - адвокату Ніколаєнку М.В., строк на апеляційне оскарження  ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду  м. Києва від 12 липня 2022 року.
		Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду  м. Києва від 12 липня 2022 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_1 - адвоката Ніколаєнка М.В., - залишити без задоволення.
		Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		   ______________              ________________             __________________
		        Фрич Т.В.                           Мельник В.В.                      Юрдига О.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...