Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10006/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; банківської діяльності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2022.
Дата набрання законної сили: 17.08.2022
Номер судового провадження: 12-79гс21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 серпня 2022 року
		м. Київ
		Справа № 910/10006/19
		Провадження № 12-79гс21
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Рогач Л. І.,
		судді-доповідача Власова Ю. Л., 
		суддів Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О.С., Штелик С. П.,
		за участю:
		секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
		представників учасників справи:
		позивача Гринюк В.Г.,
		третьої особи Косарецькова В.М., Корнійчук Я.П.
		розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 вересня 2021 року (головуючий суддя Владимиренко С. В., судді Демидова А. М., Ходаківська І. П.),
		у справі
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент»
		до ОСОБА_1 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,
		про визнання недійсним договору іпотеки.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог 
		1.  У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент» (далі - ТОВ «Ювеста Девелопмент», позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (далі - ПАТ «Європейський газовий банк», Банк, відповідач 1), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач 2) про визнання недійсним договору іпотеки від 09 серпня 2013 року № 1203-090813/І, укладеного між відповідачами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. і зареєстрованого в реєстрі за № 1887 (далі - договір іпотеки, спірний договір). 
		2.  Позовні вимоги мотивовані тим, що договір іпотеки суперечить статті 71 Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VІ «Про акціонерні товариства» (тут і далі - Закон № 514-VІ у редакції, чинній на день укладення спірного договору), пунктам 8.2, 9.3 статуту Банку, оскільки укладений ОСОБА_1 як заінтересованою в його укладенні особою, за відсутності рішення спостережної ради та/або загальних зборів учасників ПАТ «Європейський газовий банк» про надання згоди на укладення цього правочину і без подальшого схвалення договору відповідним органом Банку. З боку ПАТ «Європейський газовий банк» спірний договір укладений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності та діяла з перевищенням наданих їй повноважень. Отже, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 72 Закону № 514-VІ договір іпотеки має бути визнаний недійсним з підстав недодержання при його укладенні вимог, встановлених частинами першою та другою статті 203 ЦК України.
		3.  У відзиві на позов ОСОБА_1 зазначила, що дійсно була членом спостережної ради ПАТ «Європейський газовий банк», однак ні перед укладенням договору іпотеки, ні після його укладення вона не зверталася до органів управління ПАТ«Європейський газовий банк» щодо повідомлення про наявність заінтересованості у вчиненні спірного договору, бо вважала це недоцільним, оскільки метою застосування механізму, визначеного статтею 71 Закону № 514-VІ, є погодження правочинів, щодо яких є заінтересованість, для недопущення відчуження майна акціонерного товариства за заниженою ціною.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		4.   ОСОБА_1 була акціонером ПАТ «Європейський газовий банк» з часткою в розмірі 31,7380 % його статутного капіталу.
		5.  29 жовтня 2012 року ОСОБА_1 була обрана членом спостережної ради ПАТ «Європейський газовий банк» терміном на 5 років.
		6.  25 червня 2013 року між Приватним підприємством «Л-Джастіс» (далі - ПП «Л-Джастіс») як позичальником і ПАТ «Європейський газовий банк» був укладений кредитний договір № 710-250613 (далі - кредитний договір), за умовами якого Банк відкрив позичальнику відновлювану відкличну кредитну лінію із загальним лімітом 65 000 000,00 грн, з відсотковою ставкою 26 % річних.
		7.  09 серпня 2013 року між ПАТ «Європейський газовий банк» та ОСОБА_1   був укладений договір іпотеки, предметом якого була іпотека нежилих приміщень (53/100 частини від місць спільного користування площею 375,7 кв. м) загальною площею 199,20 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та належать ОСОБА_1 (далі - іпотечне майно). Вартість іпотечного майна становить 10 996 700,00 грн.
		8.  25 лютого 2014 року між ПАТ «Європейський газовий банк» та ОСОБА_1 був укладений договір про розірвання договору іпотеки, відповідно до умов якого договір іпотеки розривався, зобов`язання сторін за цим договором припинялись, також сторони домовились припинити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно заборону відчуження майна, яке було предметом іпотеки, та вилучити запис про іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		9.  16 липня 2014 року постановою Правління Національного банку України № 424 віднесено ПАТ «Європейський газовий банк» до категорії неплатоспроможних.
		10.  Також 16 липня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 57 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Європейський газовий банк».
		11.  У 2014 році ОСОБА_1 подарувала іпотечне майно своїй дочці ОСОБА_2 , яка за договором іпотеки від 05 грудня 2014 року передала його в іпотеку ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ).
		12.  У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернув стягнення на іпотечне майно та 11 квітня 2016 року передав його до статутного капіталу ТОВ «Ювеста Девелопмент».
		13.  Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 18 липня 2019 року № 174314241 року право власності на іпотечне майно зареєстроване за позивачем.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 
		14.  14 листопада 2019 року Господарський суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 січня 2020 року, позов задовольнив.
		15.  Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що спірний договір іпотеки вчинений з порушенням статті 71 Закону № 514-VІ, оскільки був укладений заінтересованою в його укладенні особою - ОСОБА_1 , яка станом на дату укладення договору була акціонером ПАТ «Європейський газовий банк», володіла 31,7380 % акцій Банку та була членом спостережної ради Банку, за відсутності погодження спостережної ради Банку на його вчинення.
		16.  Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) постановою від 11 червня 2020 року скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу передав на новий розгляд.
		17.  Передаючи справу на новий розгляд, Касаційний господарський суд вказав, що суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи було порушено цивільне право позивача спірним договором, за захистом якого позивач звернувся до суду, на момент його укладення, а також не з'ясували, на підставі яких правовстановлюючих документів була проведена державна реєстрація права власності позивача на іпотечне майно.
		18.  Господарський суд міста Києва ухвалою від 24 вересня 2020 року залучив до участі у справі на стороні відповідача 1 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»), оскільки відповідно до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24 вересня 2019 року право вимоги за спірним договором іпотеки перейшло до ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».
		19.  01 лютого 2021 року Господарський суд міста Києва прийняв ухвалу, якою закрив провадження у справі в частині позовних вимог до ПАТ «Європейський газовий банк» на підставі пункту 6 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв`язку з припиненням ПАТ «Європейський газовий банк».
		20.  01 лютого 2021 року Господарський суд міста Києва прийняв рішення у справі, яким позов ТОВ «Ювеста Девелопмент»задовольнив, визнав недійсним спірний договір іпотеки.
		21.  Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є особою, заінтересованою у вчиненні ПАТ «Європейський газовий банк» оспорюваного правочину, та є стороною такого правочину, тому протягом трьох робочих днів з моменту виникнення в неї заінтересованості повинна була поінформувати про це товариство (його виконавчий орган). У матеріалах справи відсутні докази погодження спостережною радою Банку вчинення спірного правочину, тому є підстави для визнання спірного договору іпотеки недійсним, оскільки під час його вчинення був порушений порядок, визначений статтею 71 Закону № 514-VІ.
		22.  Щодо наявності порушеного права позивача місцевий господарський суд зазначив таке. Набуття позивачем права власності на іпотечне майно передбачає виникнення в нього як прав, так і обов`язків, що виникають з договору іпотеки, навіть тих, що існували до моменту набуття права власності. Отже, позивач також набув право на судовий захист та звернення з позовом про визнання спірного договору іпотеки недійсним.
		23.  Отримавши у власність іпотечне майно за відсутності відомостей або чинних на той момент договорів обтяження, оскільки спірний договір іпотеки був розірваний, позивач набув усіх правомочностей власника цього майна. Проте наявність спірного договору іпотеки впливає на його права як власника іпотечного майна, зокрема на право розпорядження, оскільки відновлення іпотеки призведе до накладення обтяжень на це майно та може призвести до припинення права власності позивача.
		24.  Північний апеляційний господарський суд постановою від 14 вересня 2021 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		25.  Рішення мотивував так. Договір від 25 лютого 2014 року про розірвання договору іпотеки є нікчемним відповідно до частини третьої статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VІ), оскільки неплатоспроможний Банк відмовився від власних майнових вимог на нерухоме майно, що було передане в іпотеку на забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору.
		26.  Ураховуючи положення частини першої статті 236 ЦК України, що визначає момент недійсності правочину, набуття позивачем 15 квітня 2016 року права власності на іпотечне майно не свідчить про наявність порушення цивільного права та/або охоронюваного законом інтересу позивача спірним правочином на момент його укладення - 09 серпня 2013 року.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги, надходження справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		27.  У вересні 2021 року ТОВ «Ювеста Девелопмент» звернулося з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову останнього скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		28.  Касаційний господарський суд ухвалою від 21 жовтня 2021 року відкрив касаційне провадження, призначив справу до розгляду, відмовив у задоволенні клопотання про зупинення дії оскаржуваної постанови.
		29.  Ухвалою від 08 грудня 2021 року Касаційний господарський суд передав цю справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми та відступу від висновку, викладеного в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний цивільний суд) від 19 травня 2021 року у справі № 522/9536/18, від 25 квітня 2018 року у справі № 761/11870/15-ц, стосовно неможливості застосування норм частини третьої статті 38 Закону № 4452-VІу редакції Закону України від 04 липня 2014 року № 1586-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи» (далі - Закон № 1586-VII) до правочинів неплатоспроможного банку, укладених до набрання чинності цим Законом.
		30.  Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 січня 2022 року цю справу прийняла та призначила до розгляду.
		Позиція учасників справи
		31.  На обґрунтування касаційної скарги ТОВ «Ювеста Девелопмент» зазначило, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму пункту 1 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VІ, оскільки не врахував висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 761/11870/15-ц, про те, що редакція статті 38 Закону № 4452-VІ, чинна на час укладення договору про розірвання договору іпотеки, не передбачала можливості визнання уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію такого договору нікчемним у зв`язку з відмовою банку від власних майнових вимог.
		32.  Також суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність порушених прав позивача, оскільки спірний договір іпотеки впливає на його права як чинного власника іпотечного майна. У зв'язку із цим законно набуте право власності позивача підлягає ретроспективному захисту шляхом подання позову, що нівелює порушення права ще на момент укладення договору, який зараз негативно впливає на можливість позивача розпоряджатись майном, оскільки відновлення іпотеки призводить до накладення обтяжень, а звернення стягнення на іпотечне майно в майбутньому призведе до припинення права власності позивача на це майно.
		33.  ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» у відзиві на касаційну скаргу просить залишити постанову апеляційної інстанції без змін з таких підстав. Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми статті 38 Закону № 4452-VІ, оскільки в постанові від 18 серпня 2020 року у справі № 922/2250/16 Касаційний господарський суд зробив висновок щодо можливості застосування цієї норми до правочину, який був укладений Банком до набрання чинності змінами, внесеними у статтю 38 вказаного Закону.
		34.  Договір про розірвання договору іпотеки є нікчемним відповідно до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VІ у чинній редакції, оскільки Банк відмовився від власних майнових вимог на нерухоме майно за договором іпотеки, а також відповідно до пункту 5 частини другої статті 38 Закону № 4452-VІ у редакції, що діяла на момент укладення цього договору, оскільки ОСОБА_1 була пов`язаною з банком особою.
		35.  Твердження скаржника щодо порушеного права власності з огляду на наявність запису про іпотеку є безпідставними, оскільки в Рішенні від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 у справі № 3-67/2019(1457/19) Конституційний Суд України зазначив: «Хоча обтяження майна іпотекою і впливає на можливість реалізації набувачем іпотечного майна свого конституційного права власності через обмежену правомочність розпоряджатися предметом іпотеки, втручання у таке право є мінімальним та спрямоване на врахування інтересів усіх суб`єктів вказаних правовідносин. Отже, положення частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна)».
		36.  Дозвіл спостережної ради необхідний лише тоді, коли правочин, що вчиняється зацікавленою або афілійованою особою від імені Банку чи в його інтересах, може призвести до порушення його інтересів, а в цьому випадку договір іпотеки не порушує права Банку, тому порядок, передбачений статтею 71 Закону № 514-VІ, не був порушений. Вимоги статті 71 Закону № 514-VІ застосовуються виключно у разі, якщо правочин порушує інтереси Банку.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо необхідності відступу від висновку про застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду 
		37.  Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд вважав, що для прийняття законного та обґрунтованого рішення в цій справі істотне значення має вирішення питання стосовно дії в часі норми пункту 1 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VІ (у редакції Закону № 1586-VII) до правочинів (у тому числі договорів) та можливості визнання нікчемним із цієї підстави договору, що укладений банком до набрання чинності Законом № 1586-VII, для чого потрібно відступити від висновку, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 761/11870/15-ц.
		38.   Однак Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.
		39.  У провадженні судів цивільної юрисдикції перебувала справа № 761/11870/15-ц за позовом ПАТ «Європейський газовий банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» Оберемка Р. А. до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: ПП «Л-Джастіс», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору від 25 лютого 2014 року про розірвання договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки та передачу його в управління.
		40.   Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 квітня 2016 року у справі № 761/11870/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року та постановою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
		41.  Зокрема, суди у вказаній справі дійшли висновку про відсутність обставин, передбачених Законом № 4452-VІ, для визнання договору від 25 лютого 2014 року про розірвання договору іпотеки нікчемним.
		42.  У справі № 761/11870/15-ц суди всіх трьох інстанцій вважали правильним застосовувати до спірних правовідносин Закон № 4452-VІ в редакції, чинній на час укладення договору про розірвання договору іпотеки, та зазначили, що стаття 38 цього Закону не передбачала можливості визнання уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію такого договору нікчемним у зв`язку з відмовою банку від власних майнових вимог.
		43.   У зв`язку з наведеними висновками судів у справі № 761/11870/15-ц зараз на розгляді в судах перебуває спір між ПАТ «Європейський газовий банк» та ОСОБА_1 (третя особа - ПП «Л-Джастіс») про визнання недійсним договору від 25 лютого 2014 року про розірвання договору іпотеки (справа № 761/13017/16-ц). Постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року, у справі № 761/13017/16-ц задоволено заяву про заміну сторони та замінено позивача - ПАТ «Європейський газовий банк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста». 
		44.  Таким чином, судами у справі № 761/11870/15-ц уже було вирішено питання стосовно особливостей застосування до договору від 25 лютого 2014 року про розірвання договору іпотеки норм статті 38 Закону № 4452-VІ та наявності або відсутності у зв`язку із цим правових підстав вважати вказаний договір нікчемним. 
		45.  Рішення у справі № 761/11870/15-ц набрали законної сили та є обов`язковими для виконання. Велика Палата Верховного Суду не може здійснювати їх ревізію в межах цієї справи, оскільки це суперечитиме принципу правової визначеності.
		46.  Зокрема, як неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), принцип правової визначеності, як складова верховенства права в державі, також полягає в тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву.
		47.  Так, у рішенні від 22 листопада 2010 року у справі «Ющенко та інші проти України» ЄСПЛ зазначив таке. Право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Суд зазначає, що 18 лютого 1999 року під час розгляду цивільної справи суд встановив, що перший заявник забрав фотокопіювальний пристрій та що немає доказів на підтвердження твердження Л. про те, що перший заявник забрав папір і туби з порошком. Зокрема, свідок Б. не зміг уточнити, скільки пачок паперу і туб з порошком забрав перший заявник, а свідок К. взагалі не бачив цього. Отже, суд, забезпечуючи дискусію (a forum) для вирішення спору між двома особами, відхилив як необґрунтовані позовні вимоги Л. стосовно паперу і туб. У рішенні від 12 січня 2004 року, винесеному у кримінальній справі при вирішенні питання про винуватість заявника у заволодінні майном Л. шляхом обману, суд посилався на численні очні ставки між першим заявником, Л. та свідками і визнав, що заявник забрав фотокопіювальний пристрій, папір і туби з порошком. Розглянувши поданий у кримінальній справі цивільний позов, суд постановив відшкодувати Л. вартість незаконно привласнених речей. Суд зазначає, що за результатами першого провадження національний суд відхилив позовні вимоги Л. до першого заявника про повернення паперу і туб з порошком, хоча згодом визнав, що перший заявник та його син забрали ці речі. Суд визнає, що в ході провадження у кримінальній справі заявника вирішувалися питання кримінального законодавства, які відокремлені від тих, що вже були вирішені в ході провадження у цивільній справі. Хоча може видатися, що в обох провадженнях суди розглядали ту саму фактичну ситуацію і дійшли різних висновків, Суд зазначає, що в цивільній справі суд не встановлював, що перший заявник не забирав папір і туби з порошком. Однак цивільний аспект кримінальної справи стосувався того самого питання, що й цивільне провадження, що відбулося раніше, а саме питання цивільно-правової відповідальності за заволодіння фотокопіювальним пристроєм і пов`язаних з ним матеріалів, а також їхньої вартості. За відсутності будь-яких ознак того, що в цивільному провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань звело нанівець закінчене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності. Отже, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (пункти 60-65 зазначеного рішення).
		48.  Виходячи з наведених підстав Велика Палата Верховного Суду в межах розгляду цієї справи не вважає можливим розглядати питання щодо необхідності відступу від висновку про застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, та вирішення виключної правової проблеми, яка полягає у визначенні правил дії в часі норми пункту 1 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VІ (у редакції Закону № 1586-VII) в контексті застосування її до договору від 25 лютого 2014 року про розірвання договору іпотеки.
		Щодо наявності порушених прав позивача
		49.  Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		50.  Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		51.  Звертаючись до суду з позовом про визнання правочину недійсним, позивач має довести наявність порушення спірним правочином його прав та охоронюваних законом інтересів виходячи із заявлених підстав позову, а суд, вирішуючи питання про можливість спростування презумпції правомірності спірного правочину, має встановити не лише наявність підстав недійсності правочину, але й порушення прав позивача, визначити, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення та чи відповідає порушене право заявленим підставам позову. 
		52.  Як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, 09 серпня 2013 року між ПАТ «Європейський газовий банк» та ОСОБА_1   був укладений договір іпотеки. 25 лютого 2014 року між тими ж сторонами був укладений договір про розірвання договору іпотеки. 11 квітня 2016 року ОСОБА_3 передав іпотечне майно до статутного капіталу позивача.
		53.  Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 квітня 2017 року у справі № 761/13017/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 липня 2017 року, визнано недійсним договір від 25 лютого 2014 року про розірвання договору іпотеки. На підставі цих рішень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відновлено запис про іпотеку за договором іпотеки та заборону відчуження майна (предмета іпотеки). За твердженням позивача, саме внаслідок зазначених обставин він у 2017 році дізнався про наявність договору іпотеки та існування обтяжень на своє майно. У подальшому ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року зазначені судові рішення були скасовані, а справу направлено на новий розгляд, де вона зараз перебуває.
		54.  Позивач вважає, що спірний договір порушує його права як чинного власника іпотечного майна на повноцінне розпорядження ним, а відновлення іпотеки призведе до накладення обтяжень, звернення стягнення на іпотечне майно та припинення права власності позивача на це майно, тому у 2019 році він звернувся до суду з позовом про визнання договору іпотеки недійсним з підстав, вказаних у позовній заяві.
		55.  Разом з тим, викладаючи обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та правові підстави позову, останній зазначає, що спірний договір суперечитьстатті 71 Закону № 514-VІ, оскільки укладений ОСОБА_1 (іпотекодавцем) як заінтересованою в його укладенні особою, за відсутності рішення спостережної ради та/або загальних зборів учасників ПАТ «Європейський газовий банк» про надання згоди на укладення цього правочину і без подальшого схвалення договору відповідним органом Банку.
		56.  Відповідно до частин першої, другої статті 71 Закону № 514-VІ особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, вважається посадова особа органів товариства; акціонер, який одноосібно або разом із членами сім`ї володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, якщо зазначена особа є стороною такого правочину або є членом виконавчого органу юридичної особи, яка є стороною правочину. Особа, заінтересована у вчиненні правочину, зобов`язана протягом трьох робочих днів з моменту виникнення у неї заінтересованості поінформувати товариство про наявність у неї такої заінтересованості. У разі якщо правочин, щодо якого є заінтересованість, порушує інтереси товариства, наглядова рада може заборонити його вчинення або винести розгляд цього питання на загальні збори. Наглядова рада протягом п`яти робочих днів з дня отримання від виконавчого органу інформації про правочин, у вчиненні якого є заінтересованість, зобов`язана прийняти рішення щодо вчинення такого правочину товариством або про відмову від його вчинення. Якщо більшість членів наглядової ради є особами, заінтересованими у вчиненні такого правочину, або якщо наглядова рада не була створена або не прийняла рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, протягом строку, встановленого цією статтею, це питання виноситься на розгляд загальних зборів.
		57.  Згідно зі статтею 72 Закону № 514-VІ правочин, вчинений з порушенням вимог статті 71 цього Закону, може бути визнано судом недійсним. Відповідальність за шкоду, заподіяну товариству правочином, вчиненим з порушенням вимог статті 71 цього Закону, несе особа, заінтересована у вчиненні акціонерним товариством такого правочину.
		58.  Відповідно до частин першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
		59.  З наведених норм права вбачається, що у разі дійсності іпотеки для набувача іпотечного майна особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, відповідно може оскаржувати в суді дійсність цього договору, якщо він порушує її права або охоронювані законом інтереси як іпотекодавця іпотечного майна.
		60.  Натомість позивач оскаржує спірний договір з тих підстав, що він був укладений без погодження наглядової ради або загальних зборів учасників ПАТ «Європейський газовий банк», що може свідчити про порушення прав та інтересів цього банку як іпотекодержателя, проте ніяким чином не впливає на права або охоронювані законом інтереси позивача як іпотекодавця за спірним договором.
		61.  Велика Палата Верховного Суду в цій частині погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, викладеними в постанові від 14 вересня 2021 року, та зазначає, що відсутність порушення прав та інтересів позивача у зв`язку з укладенням договору іпотеки із заявлених позивачем підстав є самостійною підставою для відмови в позові про визнання цього договору недійсним, що обумовлює відсутність необхідності надавати оцінку іншим доводам касаційної скарги.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		62.  Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		63.  Згідно з положеннями статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		64.  Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов правильного висновку про необхідність відмови в позові у зв`язку з відсутністю порушень прав та інтересів позивача, однак вважає за потрібне змінити мотивувальну частину цієї постанови щодо оцінки обставин нікчемності договору від 25 лютого 2014 року про розірвання договору іпотеки відповідно до статті 38 Закону № 4452-VІ.
		Щодо судових витрат
		65.  Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		66.  Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		67.  Зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду про зміну мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції і залишення без змін резолютивної частини цього судового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 300-302, 308, 311, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1.       Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент» задовольнити частково.
		2.       Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 вересня 2021 року у справі № 910/10006/19 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
		3.       Постанова набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя Л. І. Рогач Суддя-доповідач  Ю. Л. Власов Судді: В. В. Британчук Г. Р. Крет І. В. Григор`єва Л. М. Лобойко М. І. Гриців К. М. Пільков Д. А. Гудима О. Б. Прокопенко І. В. Желєзний О. М. Ситнік О. С. Золотніков І. В. Ткач Л. Й. Катеринчук О.С. Ткачук  С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...