Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/20005/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 26.09.2022. Зареєстровано: 27.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2022.
Дата набрання законної сили: 07.06.2023
Номер судового провадження: П/520/23337/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		Харків 
		26 вересня 2022 року № 520/20005/21 
		Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ,-
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військова частина НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ), в якому з урахуванням уточнень просить суд:
		- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
		- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні у розмірі 318 грн. 62 коп. у день за період з 24.05.2017 по 09.09.2021 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 у розмірі 499 914 грн. 78 коп..
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає протиправними дії відповідача по невиплаті йому при остаточному розрахунку 09.09.2021 р. середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні з 24.05.2017 по 09.09.2021року.
		Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 польова пошта НОМЕР_2 від 23.05.2017 № 146 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 23.05.2017.
		На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 по справі №480/1959/20 позивачу 07.08.2020 виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 1230,23 грн. 
		ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 415,35 грн. /день за період з 24.05.2017 по 06.08.2020 терміном 1170 календарних днів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
		Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.12.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021 (справа №480/7319/20), позов задоволено частково.
		Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
		Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1230,23 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 року у справі №520/14681/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.
		Визнано протиправними дії (бездіяльність) військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби.
		Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби.
		Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої частини одноразової грошової допомоги під час проходження військової служби.
		На виконання вказаного рішення суду відповідач 10.08.2021 виплатив грошові кошти позивачу у розмірі 3646,94 грн.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 року по справі № 520/15818/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
		Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.05.2017 по 10.08.2021.
		Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.05.2017 по 10.08.2021 у сумі 4913,12 грн., з вирішенням питання щодо утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів відповідно до закону. У задоволенні решти вимог позову відмовлено.
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.04.2021 року по справі № №200/1942/21-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
		Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 04.07.2016 року по 23.05.2017 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у період з 04.07.2016 року по 23.05.2017 року січень 2008 року.
		Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року за період з 04.07.2016 року по 23.05.2017 року, з урахуванням виплаченої індексації грошової допомоги. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Рішенням Першого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 року по справі № 200/9959/20-а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі № 200/9959/20-а скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. 
		Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) в частині виплати ОСОБА_2  допомоги на оздоровлення за 2016 рік, передбачену пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
		Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік ОСОБА_1 передбачену пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 і сплатити ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік. В решті позовних вимог відмовлено.
		На виконання вказаних рішень відповідач здійснив остаточний розрахунок з позивачем 09.09.2021 р., про що свідчать довідка Приватбанку на суму 28 429,28 грн. та на суму 3646,99 грн. (загальна суму 32076,27 грн) (а.с.20).
		Позивач, вважаючи дії відповідача в частині не виплати при цьому йому середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні протиправними, звернувся з даним позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на час звільнення позивача, далі - КЗпП), власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
		Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
		За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
		Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
		При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
		Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору (ч.2 ст.117 КЗпП України).
		З системного аналізу вказаних вище норм права вбачається, що законодавцем віднесено до виключних дискреційних повноважень суду визначення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні. При цьому єдиної методології проведення такого розрахунку не існує та розмір відшкодування залежить від фактичних обставин справи, що мають бути встановлені судом.
		Зі змісту норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, вбачається, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості саме робочих днів протягом періоду такої затримки.
		За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), - згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		Крім того, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
		Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
		Відтак, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
		При цьому, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
		- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
		- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
		- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
		- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
		Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
		Як зазначалось вище, Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 по справі №480/7319/20 та Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 року по справі № 520/15818/21 вже було стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 заробітні плату в якості середнього заробітку за дні затримки розрахунку при звільненні. 
		У Рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 року по справі № 520/15818/21 зазначено, судом встановлено, що позивач був звільнений 23.05.2017, а остаточний розрахунок проведений 10.08.2021 року, отже тривалість затримки розрахунку фактично склала 1542 календарних дні.
		Отже, суд приходить до висновку, що оскільки суди в вищезазначених рішеннях, застосували до відповідача захід спеціального виду відповідальності у вигляді стягнення середнього заробітку за 1542 дні за період з 23.05.2017 року по 10.08.2021 року включно, тому відсутні підстави повторно стягувати з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 23.05.2017 року по 10.08.2021 року.
		Таким чином, період неохоплений заходами спеціального виду відповідальності у вигляді стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені становить 21 робочий день - з 11.08.2021 року (день, наступний за останнім днем періоду, що охоплений стягненням середнього заробітку у справі №520/15818/21) до 09.09.2021 року (день, що передую даті остаточного розрахунку з позивачем за рішеннями суду по справам № 200/1942/21-а та № 200/9959/20-а).
		Суд враховує, що позивач звернувся до суду із даним позовом у жовтні 2021 року, тобто зі спливом більш ніж чотири років після звільнення з роботи, яке мало місце 23.05.2017 р. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, яке відбулось 09.09.201 року, становить 32076,27 грн..
		При цьому, позивач просить нарахувати та виплатити йому середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні у розмірі 318 грн. 62 коп. у день за період з 24.05.2017 по 09.09.2021 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, у розмірі 499 914 грн. 78 коп..
		За наведених обставин, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 3400 грн. 
		Щодо вимог в частині стягнення середнього заробітку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
		Відповідно до пунктів 2, 4 вказаного Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
		Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
		Таким чином на момент розгляду справи вимоги в частині стягнення середнього заробітку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб суд вважає передчасними, оскільки така сума податку має бути компенсована позивачу при виплаті суми середнього заробітку.
		Отже, з урахуванням викладено, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частково задоволенню.
		Судові витрати належить розподілити відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
		Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) нарахувати та виплати на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.08.2021 р. по 09.09.2021р. в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) грн. 
		В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення. 
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 ( дев`ятсот вісім) грн.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя Рубан В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...