Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 156/608/22 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління; Злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону.
Надіслано для оприлюднення: 27.09.2022. Зареєстровано: 27.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2022.
Дата набрання законної сили: 04.10.2022
Номер судового провадження: 3/156/368/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 156/608/22
		Провадження № 3/156/368/22
		Рядок статзвіту 341
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		23 вересня 2022 року смт Іваничі
		Суддя Іваничівськогорайонного судуВолинської області Малюшевська І.Є., розглянувши матеріали, які надійшли з з відділу поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимир-Волинського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нововолинськ Волинської області, українця, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця: АДРЕСА_2 , комірник складу «Лімо»
		за ч. 1 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),
		учасники справи:
		особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1  не прибув,
		в с т а н о в и в :
		І. Фактичні обставини справи встановлені судом
		Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 288321 від 22.09.2022 року, 22.09.2022 року о 20 год 33 хв. на відстані 3000 метрів від державного кордону України, на околиці с. Мовники, ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законній вимозі прикордонного наряду «Контрольний пост» у складі головного сержанта ОСОБА_2 під час виконання ним службових обов`язків, а саме: проігнорував вимогу про зупинку транспортного засобу та продовжив рух у напрямку с. Мовники, намагаючись втекти, чим порушив Положення КМУ від 27.07.1998 року № 1147.
		Такими діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст.185-10 КУпАП.
		ІІ. Пояснення учасників справи
		В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату розгляду справи для участі в судовому засіданні не прибув та не повідомив суд про причини своєї неявки, а також не надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 23.09.2022 року про його повідомлення щодо дати розгляду справи, здійснення розгляду справи без його участі, погоджується з будь-яким рішенням суду.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
		Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
		В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
		Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
		Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
		Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
		Справи про адміністративні правопорушення, передбачені в тому числі статею 185-10 КУпАП розглядаються протягом доби (ч. 2 ст. 277 КУпАП). 
		Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 185-10 КУпАП не є обов`язковою.
		Беручи до уваги те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 достеменно знав про складання відносно нього адміністративного протоколу і що розгляд справи відбудеться 23.09.2022 року в Іваничівському районному суді Волинської області, не вжив жодних заходів для явки до суду, не подав клопотань щодо надання доказів невинуватості чи будь-яких інших доказів, які б вказували чи мали місце події, зазначені в протоколі та обставини їх виникнення, тому суддя вважає, що є всі підстави для прийняття справедливого, законного та неупередженого рішення без участі такого.
		ІІІ. Застосоване судом законодавство
		Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
		Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
		Як зазначено у частинах 1 та 2 статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Відповідно до статті 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
		Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
		Положеннями статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
		Відповідно до статті 252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Частиною 2 статті251 КУпАП встановлено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
		За вимогами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Суд не уповноважений перекладати цей обов`язок на себе.
		Як кожен доказ окремо, так і вся їх сукупність, підлягають оцінці. Правильна оцінка доказів - це найважливіша умова прийняття законного, об`єктивного, обґрунтованого, і правильного рішення у справі. Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням посадової особи. Це означає, що під час повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи у посадової особи формується своя певна думка щодо конкретної справи. Ця думка ґрунтується на некритичному ставленні до окремих доказів, відсутності будь-яких переваг одних доказів перед іншими, додержанні законності. До того ж посадова особа керується своєю правосвідомістю. Оцінюють докази посадові особи, що уповноважені розглядати справу про адміністративне правопорушення, а також інші особи, що беруть участь у справі. Це проявляється у клопотаннях, поясненнях цих осіб, що допомагає посадовій особі прийняти правильне рішення.
		Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Частиною першою статті 185-10 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, у т.ч. за злісну непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
		Об`єктивними ознаками складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: а охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у ст.20 Закону України «Про Державну, прикордонну службу України».
		Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника прикордонної державної служби при виконанні ним службових обов`язків.
		У відповідності до ст.34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», відповідальність за неправомірні дії, що перешкоджають реалізації повноважень Державної прикордонної служби України - непокора або опір законним вимогам військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, неправомірне втручання в їх законну діяльність тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
		Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги». Виходячи з наведеного, на наявність складу даного правопорушення в діях особи впливає не лише вимога, яка була поставлена працівниками прикордонної служби, але і у зв`язку з чим вона висувалась.
		Таким чином, для того щоб притягнути особу до відповідальності за ст.185-10 КУпАП необхідно щоб були: законне розпорядження або вимога працівника прикордонної служби при виконанні ним службових обов`язків, злісна непокора порушника.
		ІV. Оцінка фактичних осбавин справи та висновки суду
		З матеріалів про адміністративне правопорушення встановлено, що зміст непокори полягає у тому, що ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця ДПС України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст.185-10 КУпАП.
		З дослідженого рапорту дільничного інспектора прикордонної служби 1 категорії прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » головного сержанта ОСОБА_2 слідує, що гр. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не відреагував на вимогу прикордонного наряду «Контрольний пост» зупинитись, здійснив маневр об`їзду прикордонного наряду та, не зменшуючи швидкість, продовжив рух в напрямку населеного пункту Мовники, внаслідок чого прикордонний наряд «Контрольний пост» почав переслідування, під час якого ОСОБА_1 не впорався з керуванням та з`їхав з дороги, зіткнувшись зі стовпом лінії електропередач. Після повідомлення, працівниками національної поліції було здійснено огляд водія на стан сп`яніння, в результат якого склав 2,08 проміле. Внаслідок таких дій ОСОБА_1 дільничним інспектором прикордонної служби 1 категорії прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » головним сержантом Дунасом О.О. складено протокол про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 , відповідальність за яке передбачено ст. 185-10 КупАП.
		Таким чином, з огляду на вищевикладене, факт вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серій ЗхРУ №288321 від 22.09.2022 р.; письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 22.09.2022 року; рапортом дільничного інспектора прикордонної служби 1 категорії прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » головного сержанта ОСОБА_2 від 23.09.2022 року; фототаблицями, долученими до рапорту дільничного інспектора прикордонної служби 1 категорії прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » головного сержанта ОСОБА_2 від 23.09.2022 року; іншими документами, доданими до протоколу.
		Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
		Вказані докази зібрані у встановленому законом порядку, відповідають фактичним обставинам справи, тобто є належними та допустимими, і в своїй сукупності, взаємозв`язку, достатності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення та його вину, тому суд бере їх за основу при постановленні судового рішення.
		Підстав сумніватися в правдивості, достовірності вказаних доказів у суду немає.
		Відомості, що містяться в безпосередньо досліджених судом доказах, узгоджуються між собою.
		Жодних належних та допустимих доказів, які б спростували наявність події і складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.185-10 КУпАП, суду ОСОБА_1 не надано і судом не встановлено.
		Під час розгляду справи не встановлено даних, які би давали підстави вважати, що прикордонники були упереджені під час затримання та складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП адміністративного правопорушення; що у них були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, - на підтвердження таких даних будь-які належні докази у матеріалах справи відсутні; також таких не додано особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
		При цьому судом також враховується те, що ОСОБА_1 дії працівників прикордонної служби щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, - суду не скеровував.
		Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, приходжу до переконання в доведенні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185-10 КУпАП злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
		V. Накладення стягнення
		Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
		На виконання вимог ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суддею враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
		Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статей 34 та 35 КУпАП, не встановлено.
		Суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», та цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення. 
		Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника (працездатний, вперше притягується до адміністратвиної відповідальності), ступінь його вини, майновий стан (працевлаштований), приймаючи до уваги відсутність обставини, що пом`якшують чи обтяжують адміністративну відповідальність, суддя вважає за необхідне застосувати до гр. ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді мінімального штрафу, в межах санкції частини 1 статті 185-10 КУпАП, що складає п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850,00 грн.
		Визначений вид покарання за своєю мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
		VІ. Судові витрати
		Відповідно до змістуст. 40-1 КУпАПтаст. 4 Закону України «Про судовий збір»є всі підстави для стягнення з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496,20 грн.
		Керуючись ч.1 ст. 185-10, ст. ст.33, 34, 35, 39-1, 40-1, 283-285, 268, 294 КУпАП,ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд -
		п о с т а н о в и в :
		Визнати винним  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп.
		Встановити  ОСОБА_1  строк для добровільної сплати визначеної суми штрафу  15 днів з дня вручення йому цієї постанови. 
		У разі несплати штрафу правопорушником у встановлений строк стягнути в порядку примусового виконання цієї постанови з  ОСОБА_1  в дохід держави подвійний розмір штрафу, визначеного в постанові, тобто 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 коп.
		Стягнути з  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 коп. 
		 
		Строк пред`явлення постанови для виконання 3 (три) місяці згідноЗакону України «Про виконавче провадження».
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
		Постанова може бути оскаржена особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.
		 
		 
		 
		Суддя І. Є. Малюшевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...