Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 283/1117/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2022.
Дата набрання законної сили: 27.09.2022
Номер судового провадження: 51-2862ск22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021060080000041

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 вересня 2022 року
		м. Київ
		справа № 283/1117/21
		провадження № 51-2862 ск 22
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого            ОСОБА_11,
		суддів                        ОСОБА_12, ОСОБА_13,
		розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_14 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 16 червня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021060080000041, щодо
		ОСОБА_1 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Малинського районного суду Житомирської області від 23 лютого                         2022 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
		Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили продовжено.
		Строк відбування покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з моменту затримання - з 03 лютого 2021 року, зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 05 лютого 2021 року по день набрання вироком законної сили відповідно до ч. 5 ст. 72 КК.
		Вирішено питання щодо арешту та речових доказів у кримінальному провадженні.
		Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, і засуджено за це.
		Злочин засуджений учинив за таких обставин, 02 лютого 2021 року приблизно о 20:00, він перебуваючи на території домоволодіння в кухні будинку АДРЕСА_1 , спільно вживав алкогольні напої з ОСОБА_2 . На ґрунті неприязних відносин, що виникли раптово, між ними виникла сварка, яка переросла в бійку. У ході якої ОСОБА_1 лівим кулаком завдав потерпілій одного удару в ділянку обличчя, у результаті чого вона, втративши рівновагу, впала на підлогу. ОСОБА_1 продовжив заподіювати ОСОБА_2 почергово обома кулаками численні удари в ділянку голови, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя в момент їх заподіяння, від яких потерпіла померла на місці події. Причиною смерті стала закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під тверду та м`які оболонки головного мозку й у речовину головного мозку, що зумовило набряк і набубнявіння головного мозку, яке призвело до зупинки функцій центральної нервової системи, серцевої діяльності, дихання.
		Житомирський апеляційний суд ухвалою від 16 червня 2022 року апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_1 залишив без задоволення, а вирок Малинського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2022 року щодо нього - без змін.
		 
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_14, посилаючись на істотне порушення норм кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
		На обґрунтування своєї позиції захисник вказує на те, що обвинувачення ґрунтується лише на припущеннях і відсутні беззаперечні докази того, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати саме за ч. 1 ст. 115 КК, а не за статтями 116, 119 чи 121 цього Кодексу.
		Вважає висновок суду щодо бажання ОСОБА_1 спричинити смерть потерпілій надуманим та безпідставним, оскільки слідство не встановило будь-яких його проявів неприязних відносин, конфліктів, агресії до потерпілої. Зазначає, що засуджений завдав потерпілій декілька ударів руками з невеликою силою, що не могло спричинити її смерть, потім підняв їй голову, щоб не текла кров, витирав її, переніс у чисте місце та поклав на бік, був переконаний, що потерпіла жива, про скоєне повідомив дружині, тобто не бажав настання смерті потерпілої. Крім того, на думку захисника, беззаперечно не доведено, що смерть потерпілої настала саме внаслідок дій ОСОБА_1 , а не внаслідок інших факторів, про які він повідомляв: потерпіла вже прийшла із синцями, скаржилася на головний біль та нудоту. Звертає увагу на те, що надані стороною обвинувачення документальні докази в основному є сфальсифікованими, у зв`язку з чим повинні бути визнані недопустимими доказами у справі. 
		Посилається на те, що досудове слідство допустило істотні порушення вимог КПК, зокрема затримання ОСОБА_1 відбулося у відсутності захисника. 
		Також, за твердженням захисника, головуючий у суді першої інстанції упереджено ставився до ОСОБА_1 та неодноразово порушував його процесуальні права, а саме не доставляв у зал судового засідання, хоча підзахисний просив, а проводив засідання в режимі відеоконференції зі слідчим ізолятором.
		Стверджує, що апеляційний суд не звернув уваги на вказані порушення суду першої інстанції, належним чином не перевірив доводів, викладених в апеляційній скарзі, та не дав вичерпної відповіді на них, чим порушив вимоги ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
		 
		 
		Мотиви Суду
		Перевіривши доводи в касаційній скарзі захисника та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.
		Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
		За змістом ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Такі вимоги судами першої та апеляційної інстанцій було дотримано в повному обсязі.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, зроблено з дотриманням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які під час судового розгляду було досліджено та перевірено, а також оцінено з урахуванням                  ст. 94 цього Кодексу.
		Як убачається з долученої копії вироку суду першої інстанції, відповідний висновок суд зробив на підставі ретельно та всебічно досліджених у судовому засіданні з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства доказів, у тому числі показань самого засудженого  ОСОБА_1 , який у судовому засіданні частково визнав вину, а саме у завданні потерпілій трьох ударів, однак заперечував факт заподіяння їй смерті; показань потерпілої ОСОБА_3 , яка надала показання про те, що ОСОБА_4 є її дочкою, у той вечір вона прийшла з роботи приблизно о 16:40, в цей час ОСОБА_5 прибирала у своїй кімнаті і вже приготувала їжу. Прибравши у кімнаті, ОСОБА_5 лягла відпочити. Задзвонив телефон, і вона почула, що дочка відповіла: «Да, дядь ОСОБА_1… А що сталося?... А тьотя ОСОБА_6 знає?.... Добре, я прийду». Близько 19:00 ОСОБА_5 з дому пішла до ОСОБА_1 , синяків у неї не було, також вона була без макіяжу, не п`яна. Протягом вечора вона телефонувала дочці, однак на дзвінки ніхто не відповідав, а про її смерть дізналася від поліції вранці наступного дня; свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які повідомили, що під час несення ними служби вони отримали на планшетний пристрій повідомлення про те, що в будинок АДРЕСА_1 перебуває мертва людина. Приїхавши на місце події, при вході в будинок на підлозі виявили напівроздягнуте тіло жіночої статі. Біля входу в будинок були дружина власника домогосподарства та сусіди. У будинку виявили господаря, який повідомив, що когось убив. Після цього повідомили чергового, про те, що в будинку виявили труп і власника будинку, на одязі та руках якого була кров. На місце події прибула слідчо-оперативна група (СОГ); експерта ОСОБА_9 , який зазначив, що виявлені на трупі тілесні ушкодження могли виникнути від дії твердих тупих предметів із достатньою силою прикладання, від травматичної дії предметів, які не залишили по собі ідентифікуючих їх ознак. Всі тілесні ушкодження заподіяно потерпілій прижиттєво. Виявлені тілесні ушкодження не могли виникнути від падіння потерпілої з положення стоячи, оскільки в неї немає з протилежної частини голови ушкоджень. Зробити розмежування ушкоджень, які були зроблені за хвилини чи за годину до події, важко, але в потерпілої більш ранніх, ніж заподіяних 02 лютого, тілесних ушкоджень виявлено не було. Усі крововиливи під оболонки головного мозку, мозочка виникли не від хвороби, а внаслідок травмуючих дій. Мозок розміщений у черепній коробці й від струсу він рухається у протилежну від травмуючої дії сторону. Крововиливи під м`які тканини голови (темно-вишневого кольору в правій лобно-скроневій ділянці, в лобній ділянці, в лобно-скронево-тімяній ділянці) є підшкірними крововиливами в місцях прикладання сили (ударів). Крововиливи під м`яку мозкову оболонку в лівій тім`яній ділянці, у ділянці правого шлуночка мозку, правій лобній ділянці, у правій та лівій ділянках мозочка є внутрішньочерепними крововиливами. Черепна коробка потерпілої не була пошкоджена, пошкоджена лише кісткова тканина носа. Під падінням розуміється одноразовий струс, а в потерпілої було багато місць прикладання сили - місць ударів, ці місця прикладання наявні з різних сторін, як наслідок, мозок зазнавав струсу, внаслідок чого утворилися крововиливи. Також наголосив, що з огляду на кількість та локалізацію тілесних ушкоджень потерпіла не могла їх отримати від падіння з висоти власного зросту та удару внаслідок такого падіння. Крововиливи розвинулись у короткий проміжок часу - хвилини, кількість ударів можна встановити тільки гіпотетично, бо в одне й те ж місце потерпілій могло бути спричинено декілька травмуючих дій, однак з огляду на розмір ушкоджень травмуючих ударів було більше, ніж 13. Удари потерпіла могла отримати як у вертикальному, так і в горизантальному положенні; спочатку - у вертикальному, а потім, коли людина падає, - у горизонтальному. Всі удари, які були спрямовані в ділянку голови, обличчя потерпілої, перебувають у прямому причинному зв`язку з її смертю. Потерпіла не могла з такими тілесними ушкодженнями, які в неї було виявлено під час експертизи, зокрема, з тими, які мають прямий причинний зв`язок зі смертю, прийти до ОСОБА_1 і ще тривалий час там перебувати, вживаючи алкоголь; даних, що містяться у протоколах слідчих дій; висновків експертів та інших письмових доказів, наведених у вироку, які узгоджуються між собою і підтверджуються іншими доказами, зібраними                                          у кримінальному провадженні.
		Також суд детально проаналізував показання засудженого ОСОБА_1 , надані ним у судовому засіданні, з його версією подій інкримінованого злочину. Цим показанням суд дав належну оцінку та визнав їх частково неправдивими, неповними, суперечливими, такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження та які є не лише лінією захисту від пред`явленого обвинувачення з метою применшення своєї причетності до злочину та уникнення відповідальності, а й намаганням відновити свою репутацію перед рідними, близькими і знайомими.
		Виходячи із сукупності всіх обставин кримінального провадження, показань засудженого, потерпілої, свідків, висновків експертиз, способу вчинення злочину, характеру і локалізації заподіяних потерпілій не менше 13 тілесних ушкоджень, що були спричиненні виключно у життєво важливу частину тіла - голову, взаємовідносин між засудженим та потерпілою, його поведінки після завдання тілесних ушкоджень (припинив бити потерпілу лише тоді, коли в неї не було очевидних для нього ознак життя, та не вчиняв жодних дій, щоб надати їй допомогу, зокрема викликати медичну допомогу, хоча мав реальну можливість це зробити), суд дійшов обґрунтованого висновку, що засуджений, усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки у виді смерті потерпілої і свідомо бажав їх настання, а тому доводи в касаційній скарзі захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки умислу на вбивство потерпілої ОСОБА_4 підзахисний не мав, а отже, в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, колегія суддів уважає безпідставними.
		Незгода сторони захисту з висновками суду, зробленими на підставі досліджених доказів, не є свідченням неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. 
		При цьому, перевіривши всі зібрані докази у кримінальному провадженні, суд за доводами захисту не встановив можливості для перекваліфікації дій ОСОБА_1                       за статтями 116, 119 чи 121 КК.
		З огляду на це обґрунтовано вказав, що для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 116 КК як умисного вбивства, вчиненого у стані сильного душевного хвилювання, зумовленого жорстоким поводженням або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого необхідно встановлення як медичного критерію душевного хвилювання - психічного стану, який знижує здатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними, так і юридичного критерію такого стану - жорстокого або такого, що принижує честь і гідність, поводження потерпілого стосовно обвинуваченого.
		Однак, як установив суд у кримінальному провадженні, відсутній як медичний критерій сильного душевного хвилювання, оскільки, згідно з висновком експертизи   ОСОБА_1 на момент інкримінованого злочину усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними, так і юридичний критерій такого стану, адже він зазначав, що під час конфлікту з потерпілою «міг себе стримувати», що підтверджує невідповідність дій потерпілої критеріям, які передбачає ця стаття.
		Більш того, для перекваліфікації дій  ОСОБА_1  на ст. 119 КК відсутні будь-які підстави, оскільки суб`єктивна сторона цього складу злочину передбачає необережність, тобто кримінальну протиправну самовпевненість (особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення), або ж кримінальну протиправну недбалість (особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити), а, як установив суд у провадженні, засуджений діяв умисно.
		Крім того, для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), повинні бути ретельно досліджені докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, та їх стосунки. 
		Як слушно вказав суд, ключовим критерієм для розмежування зазначеного складу злочину та злочину, який інкримінується ОСОБА_1 , є умисел щодо наслідків у вигляді смерті потерпілого: у разі умисного вбивства настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. Як визначив суд, сукупність наведених у вироку доказів переконливо свідчить про те, що поведінка ОСОБА_1 в момент злочину та після його вчинення, механізм, характер, спосіб завдання, кількість ударів (не менше 13) та локалізація тілесних ушкоджень, які заподіяні ним у життєво важливу частину тіла потерпілої (голову), невжиття заходів щодо надання медичної допомоги (не викликав швидкої, намагався приховати вчинений тяжкий злочин, шляхом затерття (замиття) слідів крові та спалення речей і телефону потерпілої) безумовно вказує на наявність у нього умислу на позбавлення життя потерпілої, а не лише на заподіяння їй тілесних ушкоджень, як про це зазначає захисник у касаційній скарзі.
		З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки зазначені в судовому рішенні докази в сукупності безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 115 КК, й об`єктивних підстав не довіряти їм немає.
		Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою; наводяться докази, що спростовують її доводи.
		Усупереч твердженням захисника в касаційній скарзі, з долученої копії ухвали апеляційного суду вбачається, що суд під час перегляду вироку суду першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, дав належну оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі з доповненнями ОСОБА_1 , які є майже аналогічними доводам її касаційної скарги, та із зазначенням мотивів прийнятого рішення залишив вирок суду першої інстанції без змін.
		Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, за обставин, установлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні та досліджених у судовому засіданні доказів, які суд оцінив у сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийняв законне та обґрунтоване рішення. 
		При цьому апеляційний суд зазначив, що перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що досудове розслідування та судовий розгляд проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, спрямованих на всебічне повне та об`єктивне дослідження обставин справи, та істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно переглянути справу і ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено. 
		Також суд дійшов висновку, що доводи засудженого ОСОБА_1 з приводу відсутності в нього умислу на заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_4 є безпідставними, суперечать установленим обставинам кримінального провадження і спростовуються сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, що наведені у вироку суду першої інстанції. 
		Враховуючи це та спростовуючи доводи ОСОБА_10 , колегія суддів апеляційного суду обґрунтовано наголосила, що місцевий суд дав належну оцінку зібраним у кримінальному провадженні доказам і дійшов правильного висновку, що саме від протиправних дій ОСОБА_1 а саме: завдання численних ударів по голові та обличчю потерпілої обома кулаками наступила смерть ОСОБА_2 , і згідно з матеріалами кримінального провадження, крім нього будь-хто інший не заподіював потерпілій тілесні ушкодження. З огляду на це дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК кваліфіковано правильно, оскільки він під час сварки та бійки на ґрунті особистих неприязних відносин із ОСОБА_2 з метою умисного вбивства потерпілої завдав численних ударів кулаками в ділянку голови та обличчя останньої, чим заподіяв їй тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла на місці події. 
		При цьому після заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 не намагався вжити заходів для збереження життя останньої. А тому, на думку колегії суддів, апеляційний суд обґрунтовано не знайшов підстав для перекваліфікації дій                          ОСОБА_1 на статті 116, 119 чи 121 КК, як про те просив засуджений у скарзі.
		Також суд апеляційної інстанції слушно не взяв до уваги доводів засудженого                    ОСОБА_1 щодо недопустимості таких доказів: протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03 лютого 2021 року; протоколів огляду місця події від 03 лютого 2021 року; постанови про визнання речовим доказом предметів, вилучених під час огляду місця події, протоколу огляду місця події від 02 лютого 2021 року; постанови про визнання вилученого телефону речовим доказом у справі, висновків судово-медичної та судово-психіатричної експертиз, оскільки судом першої інстанції у вироку детально виклав та надав оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Більш того, апеляційний суд обґрунтовано відмітив, що твердження ОСОБА_1 про істотне порушення вимог КПК під час проведення досудового розслідування, зокрема про те, що його затримання відбулося у відсутності захисника, є безпідставними, адже згідно з матеріалами кримінального провадження 03 лютого 2021 року о 02:00 начальник СВ відділення поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_16 в порядку ст. 208 КПК затримав ОСОБА_1 , затримання проводилося у присутності адвоката ОСОБА_15, про що свідчить відповідний протокол затримання, який підписаний указаним адвокатом.
		Між тим, як акцентував апеляційний суд, матеріали кримінального провадження свідчать про те, що підготовче судове засідання, яке відбулося 28 квітня 2021 року, було проведено за участю, в тому числі, ОСОБА_1 у режимі відеоконференції і судовий розгляд кримінального провадження був призначений на 03 червня 2021 року. Під час розгляду було задоволено клопотання захисника про доставку в судове засідання ОСОБА_1 , і розгляд справи був перенесений на 23 червня 2021 року, судове засідання, яке відбулося у вказаний день, проводилось за участю ОСОБА_1 , який безпосередньо був присутній у залі судового засідання Малинського районного суду.
		Також, за матеріалами кримінального провадження, суд призначив розгляд справи на 02 грудня 2021 року. Під час розгляду в ОСОБА_1 погіршився стан здоров`я, медичні працівники слідчого ізолятору надали йому медичну допомогу, а судове засідання продовжилося, оскільки у районного суду не було підстав переносити розгляд справи на інший день.
		Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що суд призначив розгляд справи на 18 лютого 2022 року, була надіслана вимога про доставку ОСОБА_1 , однак конвойна служба з об`єктивних причин не змогла доставити його до залу судового засідання, про що повідомила завчасно суд першої інстанції. У зв`язку з цим суд прийняв рішення проводити розгляд кримінального провадження за участю ОСОБА_1 в режимі відеоконференції, при цьому сторона захисту не заперечувала проти проведення судового засідання в режимі відеоконференції за його участю.
		З огляду на зазначене, на думку колегії суддів, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність порушення місцевим судом права на захист ОСОБА_1 , оскільки в цьому конкретному випадку участь особи в судовому засіданні в режимі відеоконференції є фактичною участю в судовому розгляді, проте в іншому форматі, чого сторона захисту не заперечувала, а тому доводи захисника в цій частині                                    є необґрунтованими.
		Твердження захисника про те, що суд апеляційної інстанції не дав відповідей на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі з доповненнями, є безпідставними. Вимоги до мотивування судових рішень засновані на положеннях ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання про те, чи виконав суд свій обов`язок, може бути визначено тільки з урахуванням конкретних обставин справи. Зважаючи на позиції ЄСПЛ про неможливість тлумачення п. 1 ст. 6 цієї Конвенції як такого, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (справа «Салов проти України»), у цьому кримінальному провадженні такі стандарти дотримано. Апеляційний суд дав обґрунтовані відповіді на основні доводи, зазначені в апеляційній скарзі з доповненнями засудженого, навів переконливі аргументи на їх спростування, указав підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував свою позицію.
		Водночас, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у вищезгаданій Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами попередніх інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
		Доводи в касаційній скарзі захисника ОСОБА_14 аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі з доповненнями засудженого, які суд апеляційної інстанції перевірив і на які дав змістовні відповіді.
		З урахуванням наведеного колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками апеляційного суду і доходить переконання, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належно умотивованими й обґрунтованими, за змістом відповідають вимогам статей 370, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час постановлення рішень.
		Отже, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би могли бути підставами для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 ,                                         у касаційній скарзі захисника не наведено.
		Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
		Враховуючи викладене, Суд уважає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_14 необхідно відмовити.
		Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
		постановив:
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_14 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 16 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 .
		Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_11                                  ОСОБА_12                     ОСОБА_13

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...