Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/6689/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.09.2022.
Дата набрання законної сили: 21.09.2022
Номер судового провадження: 12-21гс22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		21 вересня 2022 року
		м. Київ
		Справа № 904/6689/21
		Провадження № 12-21гс22
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Власова Ю. Л.,
		суддів Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.,
		перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційними скаргами Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2021 року (суддя Манько Г.В.), додаткове рішення цього ж суду від 10 листопада 2021 року, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23 травня 2022 року (у складі колегії: головуючий суддя Іванов О.Г., Дармін М.О., Антонік С.Г.) та додаткову постанову цього ж суду від 01 червня 2022 року 
		у справі № 904/6689/21
		за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпропетровськриба»
		до 1. Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги»
		про визнання відсутнім права вимоги та кореспондуючого цьому праву обов`язку з оплати послуг щодо розподілу електричної енергії, оплати активної електричної енергії, зобов`язання здійснити перерахунок обсягу і вартості послуг з розподілу та спожитої електричної енергії та стягнення 201 398,51 грн,
		ВСТАНОВИЛА:
		У липні 2021 року Товариство з додатковою відповідальністю «Дніпропетровськриба» (далі - ТОВ «Дніпропетровськриба», позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» (далі - АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», відповідач 1) і Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (далі - ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», відповідач 2), у якому просило:
		- визнати відсутнім право вимоги АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» до ТОВ «Дніпропетровськриба» та кореспондуючого цьому праву обов`язок стосовно оплати послуг щодо розподілу електричної енергії у розмірі 181 850 кВт*г на суму 152 300,09 грн за травень 2021 року та 100 330 кВт*г на суму 84 026,76 грн за червень 2021 року;
		- зобов`язати АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» здійснити перерахунок обсягу та вартості послуг з розподілу ТОВ «Дніпропетровськриба» активної електричної енергії за травень 2021 року обсягом 208 545 кВт*г на суму 174 657,26 грн без урахування обсягу та вартості 181 850 кВт*г на суму 152 300,09 грн і за червень 2021 року обсягом 164 751 кВт*г на суму 137 979,61 грн без урахування обсягу та вартості 100 330 кВт*г на суму 84 026,76 грн;
		- визнати відсутнім право вимоги ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» до ТОВ «Дніпропетровськриба» та кореспондуючого цьому праву обов`язок стосовно оплати активної електричної енергії у розмірі: 181 850 кВт*г на суму 287 581,23 грн за травень 2021 року та 100 330 кВт*г на суму 210 348,65 грн за червень 2021 року;
		- зобов`язати ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» здійснити перерахунок обсягу та вартості спожитої ТОВ «Дніпропетровськриба» активної електричної енергії за травень кількістю 208 545 кВт*г на суму 329 797,24 грн без урахування обсягу та вартості 181 850 кВт*г на суму 287 581,23 грн та за червень 2021 року кількістю 164 751 кВт*г на суму 345 411,66 грн без урахування обсягу та вартості 100 330 кВт*г на суму 210 348,65 грн;
		- стягнути з відповідача 1 на користь позивача 201 398,51 грн.
		На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у червні та липні 2021 року отримав рахунки за електроенергію: від відповідача 1 - рахунок за фактично розподілену активну електроенергію № 250100001883 за травень 2021 року від 31.05.2021 року обсягом 208 545 кВт*г на суму 174 657,26 грн і рахунок за фактично розподілену активну електроенергію № 250000590236 за червень 2021 року від 30 червня 2021 року обсягом 164 751 кВт*г на суму 137 979,61 грн; від відповідача 2 - рахунок № 256300257456 від 31 травня 2021 року за спожиту активну електричну енергію в травні 2021 року кількістю 208 545 кВт*г на суму 329 797,24 грн і рахунок № 252500625140 за червень 2021 року від 30 червня 2021 року за спожиту активну електричну енергію в червні 2021 року кількістю 164 751 кВт*г на суму 345 411,66 грн.
		Нараховані відповідачами в зазначених рахунках обсяги розподіленої/спожитої електроенергії, згідно з доводами позивача, суперечать законодавству та умовам укладених договорів, оскільки діючою однолінійною схемою електропостачання передбачено лише одне джерело надходження електроенергії - підстанція ПД Придніпровська 150/35/10, та інших джерел надходження електроенергії, як і засобів комерційного обліку такої електричної енергії не передбачено. Обсяги нараховані за розподілену/спожиту електроенергію нічим не підтверджуються, невідомо на підставі яких даних, за якою методикою чи порядком відповідачі провели їх розрахунок. Факт споживання, постачання та обсяги такого споживання мають доводитись, а не презюмуватись.
		Рішенням від 27 жовтня 2021 року Господарський суд Дніпропетровської області позов задовольнив частково. Визнав відсутнім право вимоги відповідача 1 до позивача та кореспондуючого цьому праву обов`язку стосовно оплати послуг щодо розподілу електричної енергії у розмірі: 158 320 кВт*г на суму 132 593,63 грн за травень 2021 року; 100 330 кВт*г на суму 84 026,77 грн за червень 2021 року. Зобов`язав відповідача 1 здійснити перерахунок обсягу та вартості послуг з розподілу ТОВ «Дніпропетровськриба» активної електричної енергії за травень 2021 року обсягом 185 015 кВт*г на суму 154 950,80 грн без урахування обсягу та вартості 158 320 кВт*г на суму 132 593,63 грн і за червень 2021 року обсягом 164 751 кВт*г на суму 137 979,61 грн без урахування обсягу та вартості 100 330 кВт*г на суму 84 026,77 грн. Визнав відсутнім право вимоги відповідача 2 до позивача та кореспондуючого цьому праву обов`язку стосовно оплати активної електричної енергії у розмірі: 158 320 кВт*г на суму 250 370,41 грн за травень 2021 року; 100 330 кВт*г на суму 210 348,67 грн за червень 2021 року. Зобов`язав відповідача 2 здійснити перерахунок обсягу та вартості спожитої позивачем активної електричної енергії за травень кількістю 185 015 кВт*г на суму 292 586,42 грн без урахування обсягу та вартості 158 320 кВт*г на суму 250 370,41 грн і за червень 2021 кількістю 164 751 кВт*г на суму 345 411,66 грн без урахування обсягу та вартості 100 330 кВт*г на суму 210 348,67 грн. У задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 коштів у розмірі 201 398,51 грн суд першої інстанції відмовив. Стягнув з відповідачів на користь позивача по 2 133,80 грн судового збору.
		Додатковим рішенням від 10 листопада 2021 року у справі № 904/6689/21 Господарський суд Дніпропетровської області частково задовольнив заяви позивача і відповідача 1 про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу. Стягнув з відповідачів на користь позивача по 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнув з позивача на користь відповідача 1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, в решті вимог - відмовив.
		23 травня 2022 року Центральний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2021 року залишив без змін, а додаткове рішення від 10 листопада 2021 року скасував та ухвалив нове додаткове рішення. 01 червня 2021 року цей же суд ухвалив додаткову постанову про часткове задоволення заяви ТОВ «Дніпропетровськриба» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
		У червні 2022 року відповідачі звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) із касаційними скаргами на вказані судові рішення.
		На обґрунтування підстав касаційного оскарження ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» зазначило про відсутність висновку Верховного Суду у питаннях застосування положень пункту 4.12. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - Правила № 312), статті 53 Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 311 (далі - Кодекс КОЕЕ), статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у правовідносинах, у яких споживач електричної енергії (ТОВ «Дніпропетровськриба») просить суд визнати відсутнім право вимоги у постачальника електричної енергії (ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги») з оплати активної електричної енергії та зобов`язати постачальника електричної енергії здійснити перерахунок її обсягу.
		АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», в свою чергу, обґрунтувало підстави касаційного оскарження відсутністю висновку Верховного Суду у питаннях застосування положень пункту 5.7.5 Кодексу КОЕЕ при визначенні обсягів спожитої основним споживачем електричної енергії, до мереж якого приєднані генеруючі електроустановки субспоживачів. До того ж скаржник наголосив на неправильному застосуванні судами попередніх інстанцій приписів статей 11, 205, 642 ЦК України, пункту 8 частини першої статті 46, частини першої статті 74 Закону України «Про ринок електричної енергії», пунктів 2.3.11, 2.3.13 Правил № 312 та неправильному тлумаченні пункту 5.7 Кодексу КОЕЕ. Крім того, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» наполягало на тому, що позивач у цій справі обрав неефективний спосіб правового захисту, оскільки він не матиме наслідком зміни алгоритму нарахування розподіленої та спожитої позивачем активної електричної енергії, а отже, не відновить свої права.
		Касаційний господарський суд ухвалою від 15 липня 2022 року відкрив касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами. Ухвалою від 10 серпня 2022 року Касаційний господарський суд передав справу № 904/6689/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України.
		Зазначену ухвалу обґрунтовано тим, що справа № 904/6689/21 містить виключну правову проблему, яка полягає у вирішенні питання щодо ефективності такого способу правового захисту як визнання відсутнім права вимоги саме у зобов`язальних правовідносинах, у тому числі стосовно оплати послуг щодо розподілу електричної енергії.
		Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для передачі справи на її розгляд згідно з частиною п`ятою статті 302 ГПК України з огляду на таке.
		Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Мотивуючи наявність указаної виключної правової проблеми Касаційний господарський суд зазначив, що обґрунтовуючи свої висновки про те, що позивач обрав належний та ефективний спосіб захисту своїх прав, суди попередніх інстанцій посилались на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, про те, що: «задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто відповідне судове рішення має забезпечити, щоб обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. Позивач, як особа, що не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах, не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд не ініційовано, в той час як відповідні рахунки на оплату послуг відповідачами у справі виставлено».
		Однак, як зазначає Касаційний господарський суд, предметом спору у справі № 522/1528/15-ц є визнання припиненим договору поруки і Велика Палата Верховного Суду у цій справі зазначила про те, що: «наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації. Якщо власник предмета іпотеки або інша зацікавлена особа вважає, що таке право іпотеки припинено або взагалі не існувало, то може звернутися з позовною вимогою про визнання права іпотеки припиненим чи про визнання відсутності права іпотеки, оскільки судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для державної реєстрації припинення права іпотеки (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»)». Натомість, у справі № 904/6689/20 (яка переглядається) йдеться про ефективність способу правового захисту у вигляді заявлення вимоги стосовно визнання відсутнім права вимоги у відповідачів до позивача та кореспондуючого цьому праву обов`язку стосовно оплати послуг щодо розподілу електричної енергії, тобто, на переконання Касаційного господарського суду, позивач таким чином прагне підтвердження судом відсутності права у відповідачів на стягнення з нього грошових коштів і йдеться не про визнання речового права, а про визнання відсутнім права вимоги у зобов`язальних правовідносинах.
		Зробивши висновок про відмінність справи № 522/1528/15-ц, на яку посилаються суди першої та апеляційної інстанцій, і справи № 904/6689/21, яка переглядається, Касаційний господарський суд зазначив, що висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/1528/15-ц не стосується ефективності такого способу захисту як визнання відсутнім права саме у зобов`язальних правовідносинах, зокрема при визначенні наявності чи відсутності обов`язку сплатити вартість послуг з розподілу електричної енергії.
		В ухвалі від 10 серпня 2022 року у справі № 904/6689/21, пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17, про відсутність підстав для відступлення від висновків у якій Велика Палата Верховного Суду зазначила у своїх постанові у справі № 916/1415/19 та ухвалі від 23 березня 2021 року у справі № 903/451/20, Касаційній господарський суд вважає що, звертаючись до суду з позовом про визнання відсутнім права вимоги у відповідачів до позивача та кореспондуючого цьому праву обов`язку стосовно оплати послуг щодо розподілу електричної енергії, позивач прагне підтвердження судом відсутності права у відповідачів на стягнення з нього грошових коштів. У цьому контексті перш ніж вдатися до аналізу питання про ефективний спосіб захисту порушеного права, має бути вирішено питання про те, чи існує у позивача право чи інтерес, про захист якого він просить, і чи мало місце його порушення з боку відповідачів.
		Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
		Пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
		Отже, з наведеної норми права, а також частини п`ятої статті 302 ГПК України вбачається, що справа за частиною п`ятою статті 302 ГПК України може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовчої практики.
		Виходячи з наведених критеріїв Касаційний господарський суд, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, має обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним вимірами, наприклад, навести інші справи різних юрисдикцій у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення тощо.
		Проте, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд зазначив про відсутність підстав для застосування при вирішенні цього спору висновків у справі № 522/1528/15-ц, на судові рішення у якій послався суд першої інстанції при розгляді даної справи, однак взагалі не зробив посилання на конкретні справи, їх кількісні та якісні показники, які б свідчили про наявність інших справ з подібними правовідносинами та формування судами різної правової практики при їх вирішенні, а передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду була б необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Питання застосування норм матеріального права, в тому числі за аналогією, вирішується судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень. Таким чином, на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цій справі передані питання, які можуть бути вирішені Касаційним господарським судом як належним судом.
		Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що справу № 904/6689/21 разом із касаційною скаргою слід повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України.
		Керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		УХВАЛИЛА:
		Справу № 904/6689/21 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач   Ю. Л. Власов Судді: І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима В. М. Сімоненко  Ж. М. Єленіна І. В. Ткач І. В. Желєзний О. С. Ткачук Л. М. Лобойко С. П. Штелик К. М. Пільков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...