Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/17594/21-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 27.09.2022. Зареєстровано: 28.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.09.2022.
Дата набрання законної сили: 27.09.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 120/17594/21-а 
		Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк Михайло Васильович 
		Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 
		27 вересня 2022 року
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Боровицького О. А. 
		суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. , 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, 
		В С Т А Н О В И В :
		Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова в якому просив визнати протиправними дії відповідача в частині доступу до публічної інформації при розгляді запиту позивача про отримання публічної інформації за вх. № 62 від 28.05.2021 та зобов`язати відповідача повторно розглянути запит № 62 від 28.05.2021 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" та з урахуванням висновків суду у даній справі.
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року адміністративний позов задоволено.
		Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
		Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова, як розпорядника інформації в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації", із запитом (вх. № 62) про отримання публічної інформації, у якому просив надати інформацію про співробітника юридичного відділу ВНМУ ім. Пирогова ОСОБА_2 про наступне:
		- займану посаду відповідно до штатного розкладу;
		- загальну суму коштів, нарахованих та отриманих ОСОБА_2 за період часу з вересня 2019 року по травень 2021 року включно відповідно до кошторису видатків включаючи заробітну плату, премії та матеріальну допомогу;
		- засвідчену копію посадової інструкції ОСОБА_2 .
		За наслідком розгляду даного запиту, відповідач листом від 03.06.2021 № 01/10-1240 повідомив, що Університет є розпорядником публічної інформації як юридична особа, що фінансується з державного бюджету, виключно щодо інформації щодо використання бюджетних коштів. З-поміж іншого наголошено, що та інформація, яка запитується стосовно працівника юридичного відділу ОСОБА_2 відноситься до конфіденційної інформації про особу, яку відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» можуть поширювати лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди  лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Вважаючи, що відповідачем безпідставно не надано запитуваної інформації у визначеному законом порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
		Відповідно до частини 2 статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 за № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).
		За змістом статті 1 Закону № 2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом; публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.
		Згідно зі статтею 3 Закону № 2939-VІ право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
		Водночас, відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон № 2657 - XII).
		Так, згідно зі ст. 1 Закону № 2657-XII інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
		При цьому, за змістом пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
		Згідно зі статтею 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
		При цьому, відповідно до пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків.
		Як з`ясовано судом відповідач  Вінницький національним медичний університет ім. М.І. Пирогова є юридичною особою, державним вищим навчальним закладом ІІІ-ІV рівня акредитації, що надає освітні послуги, бюджетною установою, яка фінансується з державного бюджету.
		Тобто, в цьому випадку відповідач є розпорядником публічної інформації в розумінні ст. 13 Закону № 2939-VI, у зв`язку з чим має беззаперечний обов`язок забезпечувати надання відповіді за запитами про доступ до публічної інформації, що стосується використання бюджетних коштів, так і інформації, пов`язаної з виконанням обов`язків відповідача щодо надання освітніх послуг.
		Що ж до доводів відповідача про те, що запитувана позивачем інформація відноситься до конфіденційної інформації про особу, у зв`язку з чим не може поширюватися, суд зазначає наступне.
		Частина перша статті 6 Закону України № 2939-VI визначає види публічної інформації з обмеженим доступом, а саме: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
		Так, зокрема, статтею 7 Закону України № 2939-VI визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
		Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		За правилами статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.
		Приписами ст. 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, у випадку якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
		При цьому суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 7 № 2939-VI не може бути віднесена до конфіденційної інформація та, яка зазначена в ч. ч. 1, 2 ст. 13 цього Закону, зокрема інформація щодо юридичних осіб, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.
		Отже, можливість віднесення інформації до конфіденційної, таємної чи службової не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки будь-якого із названих видів інформації. При цьому, надання відповіді на отриманий запит має імперативний характер, у незалежності від того, до яких висновків дійде суб`єкт владних повноважень чи інший розпорядник публічної інформації.
		Як уже встановлено судом, відповідачем за результатами розгляду відповідного запиту позивача від 28.05.2021 не надано повну (вичерпну) інформацію в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації" стосовно загальної суми коштів, нарахованих та отриманих співробітником юридичного відділу ВНМУ ім. М.І. Пирогова ОСОБА_2 за період часу з вересня 2019 року по травень 2021 року включно відповідно до кошторису видатків, включаючи заробітну плату, премію, матеріальну допомогу. 
		Фактично основною підставою для відмови в наданні такої інформації послугував факт надання ОСОБА_2 відповідної заяви про обмеження доступу до відомостей про його оплату праці.
		Зокрема, судом з`ясовано, що ОСОБА_2 , як працівник Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, 12.04.2021 звернувся до керівництва Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова із письмовою заявою, в якій з посиланням на ч. 1 ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" заявив про обмеження доступу до відомостей які стосуються його оплати праці та просив свого роботодавця не надавати без його згоди будь-яку інформацію, що стосується його оплати праці.
		Так, в межах даної спірної ситуації суд зважає на положення статті 4 Закону № 2939-VІ, де встановлено, що одним із принципів забезпечення доступу до публічної інформації є принцип прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень, вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом (п. п. 1 та 2 частини першої цієї статті).
		Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності вимог, визначених пунктами 1-3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ
		При цьому, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
		1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
		2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
		3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону № 2939-VI.
		Таким чином, системний аналіз вищевказаних дає підстави для висновку, що відмова у наданні інформації у зв`язку з тим, що остання належить до категорії інформації з обмеженим доступом, допускається лише з одночасним обґрунтуванням розпорядником публічної інформації того, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини (так званий "трискладовий тест"). 
		Тобто, доступ до інформації може бути обмежено за умови додержання сукупності всіх трьох підстав. 
		При цьому, обов`язок доведення того факту, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації. Відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність передбачених частиною другою статті 6 згаданого Закону підстав обмеження у доступі. Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених указаною правовою нормою, означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
		Таку ж правову позицію наведено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 9901/510/18, від 14.05.2020 у справі № 9901/589/19 та від 04.02.2021 року у справі № 9901/598/19.
		Як вже зазначалося, відмовою для надання запитуваної інформації, зокрема, послугував факт наявності заяви ОСОБА_2 про обмеження доступу до такої інформації - відомостей про оплату праці.
		Втім, суд зазначає, що в силу частини п`ятої статті 6 Закону № 2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.
		Статтею 31 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника.
		На підставі абзацу 2 частини 3 статті 5 Закону України "Про захист персональних даних" не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
		Згідно з частиною 5 статті 6 Закону №2939-VІ не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
		З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що інформація, яка стосується розміру заробітної плати працівника університету, який отримує заробітну плату за рахунок бюджетних коштів, є відкритою і має бути надана у відповідь на запит на інформацію. 
		Так, у разі наявності підстав для обмеження доступу до інформації відповідачу належало б надати запитувачу (позивачу) обґрунтовану та мотивовану відмову про неможливість її надання. Втім, як свідчить зміст листа Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова від 03.06.2021 № 01/10-1240, відповідач в ньому обмежився лише посиланням на те, що запитувана про ОСОБА_2 інформація належить до інформації з обмеженим доступом. При цьому відповідачем не зазначено яким чином та з якої підстави обмежено доступ до публічної інформації та яка частина із запитуваної інформації була обмежена.
		Суд вкотре зазначає, що оскільки відповідач є розпорядником публічної інформації щодо використання бюджетних коштів, тому сама по собі наявність заяви працівника про обмеження доступу до його відомостей про оплату праці (тобто використаних бюджетних коштів) не може бути підставою для ненадання таких відомостей в порядку доступу до публічної інформації, позаяк ч. 5 ст. 6 Закону №2939-VІ імперативно забороняє розпоряднику такої інформації (юридичній особі) обмежувати її доступ. 
		Таким чином, відсутність висновку розпорядника інформації, в даному випадку Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова, щодо наявності хоча б однієї з трьох складових "трискладового тесту" означає, що відмова у доступі до публічної інформації не відповідає критеріям обґрунтованої та мотивованої відмови про неможливість її надання. 
		В контексті вищенаведеного суд також зауважує, що відповідачем у своїй відповіді на запит не наведено й інших аргументів та доводів в розумінні норм Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо неможливості надання інших відомостей, які затребував позивач, а саме інформацію про займану посаду та засвідчену копію посадової інструкцій ОСОБА_2 . Тобто, в цій частині запит позивача був взагалі проігнорованим. 
		При цьому, навіть якщо відповідач вважає, що запитувана інформація про займану посаду та копії посадової інструкції працівників юридичного відділу не стосується інформації щодо використання бюджетних коштів, розпорядником якої він може бути, та не повинна ним надаватися, то в цьому випадку відповідач мав би зазначити про це у своїй відповіді для інформування позивача, що можливо було б розцінити як відмову у задоволенні запиту у відповідній частині, а не ігнорувати таку вимогу. Ненадання відповіді (в незалежності від будь-яких підстав) суд не може розцінювати як правомірну відмову у наданні інформації. 
		З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що дії відповідача щодо надання неповної інформації при розгляді запиту позивача про надання інформації від 28.05.2021 за вх. № 62 є протиправними, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. 
		Як наслідок, з метою належного захисту порушених прав позивача, є всі підстави для задоволення наступної позовної вимоги про необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути запит на отримання публічної інформації від 28.05.2021 за вх. № 62 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації". На переконання суду, задоволення цієї вимоги є засобом дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
		З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
		Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційну скаргу Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року - без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий  Боровицький О. А.    Судді    Шидловський В.Б.   Курко О. П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...