Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/4400/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: 27.09.2022. Зареєстровано: 28.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2022.
Дата набрання законної сили: 24.01.2023
Результат оскарження 24.01.2023 Апеляційний суд міста Києва: повернуто скаргу
Номер судового провадження: 2/758/3486/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 758/4400/21 
		Категорія 54 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		11 серпня 2022 року, Подільський районний суд міста Києва у складі: Подільський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді - Рибалки Ю.В., за участю секретаря судового засідання - Кужелєвої Ю.В.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ», ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У квітні 2021 року ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до ТОВ «ГОУФІНГОУ», ОСОБА_2 , яка працює його директором, про зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позивач заявив, з урахування заяви про уточнення та збільшення ціни позову, наступні вимоги: 1) зобов`язати директора ТОВ «ГОУФІНГОУ» ОСОБА_2 , як донора інформації, вилучити усю наявну в Українському бюро кредитних історій інформацію про його заборгованість по кредиту; 2) зобов`язати ТОВ «ГОУФІНГОУ» сплатити на його користь матеріальну шкоду у сумі 15 940,08 грн., моральну шкоду у сумі 300 000,00 грн. (всього 315 940,08 грн.).
		В обґрунтування позову, зазначив, що 23.01.2020 року о 18.42 год. шахраями було вкрадено номер його мобільного телефону, що дало їм можливість несанкціоновано у злочинний спосіб заволодіти його окремими персональними даними і отримати на його ім`я кредит у ТОВ «ГОУФІНГОУ» у сумі 2000,00 грн. Вказує, що 24.01.2020 року звернувся з даного приводу до ПрАТ «Київстар». 28.01.2020 року працівниками ПрАТ «Київстар» номер його мобільного телефону відновлено, але у подальшому він отримав SMS повідомлення від ТОВ «ГОУФІНГОУ» з вимогою сплатити борг по кредиту. 
		Зазначає, що у той же день ним було подано заяву до Печерського УП ГУНП у м. Києві про шахрайські дії невстановлених осіб, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України. Кримінальне провадження зареєстровано в ЄРДР 29.01.2020 року за №12020100060000397. Вказує, що 30.01.2020 року він особисто прибув до ТОВ «ГОУФІНГОУ» і звернувся з письмовою заявою до директора ОСОБА_2 , у якій повідомив про те, що ТОВ «ГОУФІНГОУ» 23.01.2020 року о 19.36 год., без необхідної перевірки, без його волевиявлення (без підпису договору) було видано шахраям кредит на його ім`я у сумі 2000,00 грн. і зроблено переказ цих коштів на банківську картку, яка йому не належить. При цьому, ОСОБА_2 під час особистої зустрічі з позивачем, поводила себе зухвало, зневажливо віднеслась до його заяви і повідомила про те, що не має наміру реагувати на його звернення щодо даних обставин. 
		Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 05 травня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі, з викликом сторін.
		31.05.2021 року від ТОВ «ГОУФІНГОУ» надійшов відзив, в якому його представник - адвокат Тананакін О.В. просив відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що ОСОБА_1 на сайті ТОВ «ГОУФІНГОУ» здійснив заповнення заяви (форми) на отримання кредитних коштів, виразивши таким чином свій намір укласти договір з відповідачем. У момент, коли позивач заповнив заяву з метою отримання кредитних коштів, він автоматично прийняв пропозицію (оферту) відповідача та приєднався до умов публічного договору, щодо правил оформлення та видачі кредитних коштів. Саме з моменту заповнення заяви (форми) електронний договір вважається укладеним. Тобто, позивачем було підписано Договір про надання фінансового кредиту за допомогою одноразового ідентифікатора, на підтвердження чого у Індивідуальній частині договору міститься код ідентифікатор позивача - R80007, що і є безпосереднім підписом позивача на кредитному договорі. Зазначає, що твердження позивача про те, що він не підписував договір не відповідає дійсності.
		25.06.2021 року позивачем подано відповідь на відзив ТОВ «ГОУФІНГОУ», у якій зазначає, що ніякої заяви на отримання кредитних коштів не оформляв, персонального логіна і пароля для входу в особистий кабінет не обирав на веб-сайті не мав. Вказує, що він ніколи не був клієнтом ТОВ «ГОУФІНГОУ», заявку на отримання кредиту на сайті відповідача не оформляв, електронного підпису, не має.
		07.07.2021 року відповідачкою ОСОБА_2 подано заяаву, згідно з якою вона заперечує повністю проти позову. Зазначає, що відповідач ТОВ «ГОУФІНГОУ» є суб`єктом електронної комерції, який надає свої послуги за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем. Оформлення електронного правочину - це певний послідовний алгоритм дій, який здійснюється на веб-ресурсі відповідача на його офіційному сайті. Інформація заповнена (надана) позивачем обробляється, аналізується за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому електронному вигляді, шляхом використання певних баз даних та ресурсів. Саме тому, директор ТОВ «ГОУФІНГОУ» ОСОБА_2 не зобов`язана надавати інформацію про те, хто саме приймав рішення про видачу кредитних коштів, адже рішення приймається на підставі електронного аналізу системою, а не конкретними співробітниками. Оскільки позивач уклав електронний договір, то відсутні підстави для задоволення позову.
		У судове засідання позивач не з`явився, подав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, позов підтримав, просив задовольнити.
		Представник відповідача ТОВ «ГОУФІНГОУ» у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причину неявки до суду не повідомив. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.
		Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, причину неявки до суду не повідомила. Просила відмовити у задоволенні позову.
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, вислухавши пояснення позивача та його представника, надані у ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, з огляду на наступне.
		Як убачається з копії договору від 23.01.2020 року про надання фінансового кредиту № 1856316915/218382, долученої відповідачем до копії відзиву, між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 укладено угоду, згідно з якою кредитор надає позичальнику фінансовий кредит у сумі 2 000,00 грн., строком до 28 січня 2020 року, зі сплатою 675,25 % річних від суми кредиту, з використанням електронних підписів сторін.
		Пунктом 1.5 договору передбачено, що кредит надається у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної картки, вказаної клієнтом.
		Невід`ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства: www.gofingo.com.ua.
		Відповідач - ТОВ «Гоуфінгоу» у своєму відзиві зазначає, що кредитні кошти були перераховані 23.01.2020 року на банківську карту позивача № НОМЕР_1 , через платіжний сервіс «Platon». 
		Відповідно до Договору доручення від 06.09.2018 року № ПБ702/09, укладеного між відповідачем ТОВ «ГОУФІНГОУ» (Довірителем) та ТОВ «Платежі онлайн» (Platon)  -Повіреним),  копія якого додана до відзиву, відповідно до умов цього договору Довіритель уповноважує Повіреного вчиняти від імені та в інтересах Довірителя наступні дії, а саме: укладати угоди з Банками-еквайрами щодо проведення платежів Клієнтів Довірителя на користь Довірителя; діяти від імені Довірителя щодо здійснення повноважень по вже укладеним договорам з Банками-еквайрами; забезпечувати здійснення Банками-еквайрами платежів Клієнтів Довірителя на користь Довірителя, а також платежів Довірителя на користь Клієнтів Довірителя за допомогою сервісу «Platon» (п. 1.1, 1.2, 1.3. Договору доручення).
		Згідно з копією листа ТОВ «Платежі онлайн» (Platon) від 26.05.2021 року № 761/05, копія якого наявна у матеріалах справи, на сайті WWW.GOFIGO.COM.UA через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція типу «видача» кредиту (2000,00 грн.) 23.01.2020 року та відповідні кошти перераховані позивачу на карту № НОМЕР_1 , банк-емітент - «Перший український міжнародний банк».
		Водночас, листом від 06.10.2021 року № КНО-07.8.3/6629БТ Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», на виконання ухвали суду від 31.08.2021 року про витребування доказів, повідомило суд про те, що на ім`я ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 , в АТ «ПУМБ» рахунки не відкривались.
		Ураховуючи наведене, суд критично ставиться до наданого відповідачем доказу - листа про перерахування позивачу на рахунок в АТ «ПУМБ», через платіжний сервіс «Platon», кредитних коштів за договором з ТОВ «ГОУФІНГОУ», оскільки такий доказ не підтверджений будь-яким чином та спростовується інформацією АТ «ПУМБ».
		Посилання відповідача на те, що саме позивачем було оформлено кредитний договір, оскільки під час здійснення реєстрації на сайтах відповідача з метою отримання кредитних коштів ним  були внесені відомості, які можуть бути відомі лише особі, яка такі відомості вносить, суд уважає необґрунтованими та відхиляє, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що саме позивачем вносилися такі дані, ураховуючи що вони частково не коректні, а частково взагалі відсутні (РНОКПП (ідентифікаційний код), адреса зареєстрованого місця проживання боржника тощо).
		Так, згідно з листом Жидачівського відділу ГУ ДМС України від 21.10.2021 року № 4624-211/4624.5-21, даним відділом ГУ ДМС України паспорт для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не видавався. Інформація на чиє ім`я фактично виданий 25 жовтня 2016 року, паспорт громадянина України для виїзду за кордон особі, яка зареєстрована і проживає, як зазначено вищенаведеному у кредитному договорі, за адресою: АДРЕСА_1 , Жидачівський відділ ГУ ДМС України не володіє. Водночас, копія відповідного договору не містить номеру РНОКПП позивача.
		Зазначене, на думку суду свідчить про те, що дані про місце реєстрації і проживання позивача (позичальника) не відповідають дійсності, оскільки згідно з копією паспорту позивача, серії НОМЕР_3 , наявною у матеріалах справи, він зареєстрований по АДРЕСА_2 , з 06.04.1983 року. 
		Також, у ході розгляду справи відповідачем не надано суду будь-яких належних і допустимих доказів факту перерахування позивачу кредитних коштів.
		Позивач звернувся із заявою до Печерського УП ГУНП у м. Києві про шахрайські дії невстановлених осіб, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України. Кримінальне провадження зареєстровано 29.01.2020 року за № 12020100060000397, про що свідчить копія витягу з ЄРДР. 
		У ході судового засідання позивач також надав пояснення, відповідно до яких 30.01.2020 року він особисто прибув до ТОВ «ГОУФІНГОУ» і звернувся з письмовою заявою до директора ОСОБА_2 , у якій повідомив про те, що ТОВ «ГОУФІНГОУ» 23.01.2020 року о 19 год. 36 хв., без необхідної перевірки, без його волевиявлення, без підпису договору, було видано шахраям кредит на його ім`я у сумі 2000,00 грн. і зроблено переказ цих коштів на банківську картку, яка йому не належить. При цьому, ОСОБА_2 під час особистої зустрічі з позивачем відмовила йому у наданні будь-яких пояснень щодо цього, ведучи себе зухвало, принижуючи його гідність. 
		Ураховуючи вищенаведене та наявні у матеріалах справи докази, зокрема, відсутність у позивача електронного цифрового підпису, відсутність рахунку у АТ «ПУМБ», на який начебто перераховані кредитні кошти, суду не доведено відповідачем, що ОСОБА_1 укладав 23.01.2020 року з ТОВ «ГОУФІНГОУ» договір про надання фінансового кредиту №1856316915/218382 та отримував відповідні грошові кошти. 
		При цьому, наявна копія цього договору, подана відповідачем, не містить ані підпису позивача, ані даних про застосування його електронного цифрового підпису для укладення такої угоди, містить недостовірні дані позивача про його місце реєстрації проживання, не містить його РНОКПП. 
		Також матеріали справи не містять доказів факту ознайомлення позивача з  правилами надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, ТОВ «ГОУФІНГОУ», затверджених наказом від 22.08.2018 року № 22/08 директора ТОВ «ГОУФІНГОУ» ОСОБА_2 , розміщені на веб-сайті WWW.GOFIGO.COM.UA.
		Відповідно до договору-заяви від 22.08.2018 року № 762, укладеного між ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ» (Бюро) та ТОВ «ГОУФІНГОУ» (Партнер) передбачено, що Партнер приймає і оплачує послуги, передбачені Умовами та правилами надання інформаційних послуг (Публічним договором), що є невід`ємною частинного цього Договору. 
		Згідно з витягом з веб-сайту www.ubki.ua (ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ»), станом на 02.03.2021 року, міститься дані кредитної історії боржника (позивача ОСОБА_1 ), зокрема, про те, що у нього наявний договір позики від 23.01.2020 року, сума кредиту - 2000 грн., заборгованість 4 627,60 грн., термін кредиту до 28.01.2021 року, кредит відкритий, станом на 01.10.2021 року, донор інформації - відповідач ТОВ «ГОУФІНГОУ».
		Листом ТОВ «ГОУФІНГОУ» від 11.01.2021 року № 11012 позивача повідомлено про те, що станом на 11.01.2021 року заборгованість перед ТОВ «ГОУФІНГОУ» відсутня, а кредитний договір від 23.01.2020 року № 1856316915/218382 погашений у повному обсязі. 
		Листами ТОВ «ГОУФІНГОУ» від 30.03.2021 року № 746, від 17.05.2021 року № 881 позивача повідомлено про те, що станом на 17.05.2021 року у позивача відсутні активні кредити в ТОВ «ГОУФІНГОУ», товариством передані дані про це до «УКРАЇНСЬКОГО БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ».
		Допитані у ході судового засідання свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надали суду покази про те, що достовірно відомо про той факт, що у 2020 році позивачу дзвонили особи в інтересах кредитора ТОВ «ГОУФІНГОУ», з вимогами повернути кредитні кошти. Це відбувалося багато разів, багато дзвінків та СМС повідомлень з даного приводу надходило на мобільний телефон позивача, чим заважали його нормальному образу життя, систематично тероризувавши його, обіцяли неприємності, погрожували, хоча позивач повідомляв цих осіб, що не має кредитних зобов`язань перед ТОВ «ГОУФІНГОУ» і не є поручителем такого кредиту. Такі дії щодо позивача тривали близько року (починаючи з березня 2020 року). ОСОБА_1 повідомляв про намір звертатися до суду за захистом своїх прав, так як відчував сильний моральний тиск. Позивач нервував, сильно переживав через такий психологічний тиск з боку кредитора, так і через погрози фізичного впливу на нього та членів його сім`ї, пошкодження автомобіля, юридичної розправи тощо, у разі неповернення боргу, при тому, що позивач не брав у ТОВ «ГОУФІНГОУ» грошові кошти у борг.
		Відповідно до копії виписки Центральної поліклініки Військово-медичного управління Служби безпеки України позивач звертався у лютому 2020 року за медичною допомогою, зокрема, у зв`язку з погіршенням психологічного стану, стресом. Йому призначили лікування.
		Згідно з листом ВМУ СБ України від 20.10.2021 року № 20/3/3885 позивач звертався за отриманням медичної допомоги до центральної поліклініки ВМУ СБУ у наступні дати: 06.02.2020, 10.02.2020, 13.02.2020, 27.02.2020, 05.03.2020, 05.08.2020, 06.08.2020, 16.09.2020, 24.09.2020, 25.09.2020, 29.09.2022, 08.10.2022, 19.10.2020, 23.11.2020, 01.12.2020, 20.01.2021, 01.02.2021, 19.02.2021, 26.03.2021, 06.04.2021, 06.07.2021, 14.07.2021, 16.07.2021, 20.08.2021, 02.09.2021, 07.09.2021, 09.09.2021, 23.09.2021, 28.09.2021, 18.10.2021. Крім цього, з 11 до 19 березня 2020 року перебував на стаціонарному лікуванні у лікарні відновного лікування ВМУ СБУ (м. Бровари, Київська область); а також з 16 до 18 вересня 2020 року перебував на стаціонарному лікуванні у центральному госпіталі ВМУ СБУ.
		Ураховуючи вищенаведене, надані на підтвердження своїх вимог або заперечень докази, досліджені у ході розгляду справи (письмові докази, пояснення позивача та його представника, показання свідків, письмові позиції учасників справи, викладені у заявах по суті справи), суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустими доказами ті обставини на які він посилається і які свідчать про те, що відповідач діяв відносно позивача неправомірно, чим порушив його права, між діями відповідача ТОВ«ГОУФІНГОУ» і їх наслідками є причинно-наслідковий зв`язок, позивач підтвердив розмір завданої матеріальної шкоди, що підтверджується копіями фіскальних чеків АТ «Укрпошта» (на суми: 1,00 грн., 35,00 грн., 18,00 грн., 1,00 грн., 35,00 грн., 18,00 грн., 18,00 грн. видані у період лютий, березень 2020 року, березень 2021 року), всього на суму 126 грн., які витрачені на листування з ТОВ«ГОУФІНГОУ» або його директором з приводу даного спору до звернення до суду з позовом. 
		Разом з цим, копії інших фіскальних чеків, надані позивачем на підтвердження розміру завданої шкоду, суд відхиляє, оскільки копії таких чеків на відповідні витрати не містять: дати видачі, суми чеку, кому адресована поштова кореспонденція, її зміст або просто виготовлені таким чином, що відповідні дані не читаються. Щодо інших фіскальних чеків, а саме з аптек, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів, що саме такі медичні препарати, які в них зазначені та були придбані, призначені лікарями позивачу для лікування, пов`язаного із наслідками протиправних дій саме відповідача ТОВ «ГОУФІНГОУ». Тому, суд відхиляє такі докази, на підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди.
		Суд уважає, що позивачем також доведено завдання йому відповідними неправомірними діями ТОВ «ГОУФІНГОУ» душевних страждань, тобто завдання як матеріальної так і моральної шкоди, при тому, що відповідач ТОВ«ГОУФІНГОУ» не надав суду достатніх, належних та допустимих доказів, що шкода, завдана позивачу, заподіяна не з його вини.
		Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 
		Частиною 2 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій визначені Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій».
		Бюро кредитних історій (Бюро) - юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію; ведення кредитної історії - діяльність Бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач Бюро (далі - Користувач) - юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до Договору надає і має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; кредитний правочин - правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов`язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування); суб`єкт кредитної історії - будь-яка юридична або фізична особа, яка уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія.
		Джерелами формування кредитних історій зокрема є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій»).
		Згідно з ч. 1 , 2 ст. 9 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем. Користувач у разі укладення кредитного правочину та отримання письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо нього надає до Бюро інформацію: 1) про себе, що ідентифікує його як Користувача; 2) про суб`єкта кредитної історії, яка визначена пунктами 1 і 2 частини першої статті 7 цього Закону. Стосовно кредитних правочинів, на які поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування», Користувач передає інформацію до Бюро не пізніше двох робочих днів з дня укладення кредитного правочину або зміни інформації про суб`єкта кредитної історії, визначеної пунктами 1 і 2 частини першої статті 7 цього Закону.
		Відповідно до ст. 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» Бюро вилучає з кредитної історії: інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7, у разі відсутності кредитного правочину, Договору або визнання їх недійсними; всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 4, 5 ЦПК України).
		Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 10 ЦПК України).
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 12, 13 ЦПК України). 
		Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Суд, при розгляді даної цивільної справи, ураховує також і практику Європейського суд з прав людини, зокрема, рішення у справі у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) де ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
		У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
		Що стосується позовних вимог про стягнення з ТОВ "ГОУФІНГОУ" на користь позивача моральної шкоди в розмірі 300 000,00 гривень, суд приходить до наступного.
		Згідно зі ст. 8 Закону України "Про електронну комерцію" права та обов`язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України "Про захист прав споживачів". Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов`язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів".
		Згідно зі ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Так, за загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
		Законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону про захист прав споживачів).
		Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
		Тобто, статті 4 та 22 "Закону про захист прав споживачів" у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
		       При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості, співмірності та справедливості та з урахуванням обставин, за яких цю шкоду зазнав позивач, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
		Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як слід розподілити між сторонами судові витрати. 
		Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є частково обґрунтованим та, як наслідок, підлягає частковому задоволенню, із зобов`язанням відповідача ТОВ «ГОУФІНГОУ», як донора інформації, звернутися в Бюро кредитних історій з метою вилучення відповідної інформації, у тому числі недостовірної щодо кредитних зобов`язань позивача перед ТОВ «ГОУФІНГОУ», стягнути з ТОВ «ГОУФІНГОУ» матеріальну шкоду у сумі 126 грн. і моральну шкоду - у сумі 25 000 грн.
		У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, як інвалід 2 групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, про що свідчить копія посвідчення від 03.03.2014 року, серії НОМЕР_4 , виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ТОВ «ГОУФІНГОУ» підлягає стягненню судовий збір на користь держави у сумі 908,00 грн. 
		Керуючись  ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,
		У Х В А Л И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ», третя особа: ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
		Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ», як донора інформації, звернутися до ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ» з метою виключення з кредитної історії інформації, у тому числі недостовірної, щодо кредитних зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 23.01.2020 року перед ТОВ «ГОУФІНГОУ».
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 126 грн., моральну шкоду у сумі 25 000 грн., а всього 25 126 грн.
		У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» в дохід держави судовий збір 908,00 грн.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .
		Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ», код ЄДРПОУ 42059219, адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Хорива, 1-А, тел. (044) 390-30-31. 
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
		Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або розглянуто справи без присутності учасників судового засідання, зазначений строк обчислюється  з дня складення повного  судового рішення.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
		Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ», код ЄДРПОУ 42059219, місце знаходження за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 1-А.
		Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце знаходження за адресою: АДРЕСА_3 .
		 
		Повний текст судового рішення складено 16.08.2022 року.
		 
		 
		 
		Суддя        Ю. В. Рибалка

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...