Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/4658/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано судом: 28.09.2022. Зареєстровано: 28.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.09.2022.
Дата набрання законної сили: 20.09.2022
Номер судового провадження: 22-ц/814/2643/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 645/4658/20  Номер провадження 22-ц/814/2643/22Головуючий у 1-й інстанції Горпинич О.В.  Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 вересня 2022 року м. Полтава
		Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
		судді Дорош А.І., Дряниця Ю.В.,
		секретар Владіміров Р.В.,
		за участю представника позивача  адвоката Малойван Є.І., представника відповідача  Броннікової Л.Б.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради 
		на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 23 липня 2021 року, постановлене суддею Бабковою Т.В. (повний текст складено 28 липня 2021 року),
		додаткове рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 11 серпня 2021 року, постановлене суддею Горпинич О.В.,
		по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради(далі - КНП «Міський перинатальний центр» ХМР), треті особи: Первинна профспілкова організація Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради, ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
		 
		в с т а н о в и в:
		11.08.2020 ОСОБА_1 звернулася в суд із указаним позовом, у якому просить скасувати наказ головного лікаря КНП «Міський перинатальний центр» ХМР № 367-К від 13.07.2020 про звільнення згідно п.2 ст.41 КЗпП України, поновити її на посаді головної акушерки (акушерського стаціонару) та стягнути із роботодавця на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу із 13.07.2020 до дня поновлення на роботі, а також моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн., компенсувавши понесені нею судові витрати.
		Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що наказом головного лікаря від 30.06.2009 №250А-К призначена на посаду головної акушерки стаціонару із 01.07.2009 та звільнена з посади наказом №367-К від 13.07.2020 згідно п.2 ст.41 КЗпП України, у зв`язку із втратою довір`я через порушення правил обліку матеріальних цінностей, що завдало збитків закладу.
		Своє звільнення з посади вважає незаконним, оскільки посада акушеркистаціонару непередбачає можливостіукладання договорупро повнуматеріальну відповідальність і до її посадових обов`язків не віднесено обслуговування (прийняття, збереження, транспортування, розподіл) матеріальних/товарних цінностей, а отже відповідальність за порушення правил їх обліку. При цьому уповноваженим органом не було встановлено винних дій працівника, а лише констатовано порушення правил обліку матеріальних цінностей, без урахування дійсних обставини, за яких було завдано збитків відповідачу. Крім того під час звільнення відповідачем не враховано її попередню роботу, загальний стаж роботи у КНП «Міський перинатальний центр» ХМР більше 15 років та відсутність дисциплінарних стягнень. Оскільки вона тривалий час добросовісно працювала та виконувала належним чином свої трудові обов`язки такі протиправні дії роботодавця спричинила їй, позивачці, моральну шкоду, адже вона була змушена докладати зусиль для пошуку засобів для існування, нової роботи, а також для захисту своїх прав в судовому порядку.
		   Рішенням Фрунзенського районногосуду м.Харковавід 23.07.2021 позовні вимоги  ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради - задоволено частково.
		   Скасовано наказ головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради №367-К від 13.07.2020 про звільнення  ОСОБА_1 з посади головної акушерки (акушерського стаціонару) загальнолікарняного персоналу у зв`язку з втратою довір`я через порушення правил обліку матеріальних цінностей, що завдало збитків закладу, п.2 ст.41 КЗпП України.
		   Поновлено  ОСОБА_1 на посаді головної акушерки акушерського стаціонару Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради з 13.07.2020.
		Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради на користь  ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 83905,20 грн., з відрахуванням в дохід держави податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
		Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради на користь  ОСОБА_1 10000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
		Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6580,80 грн., із відрахуванням в дохід держави податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів - звернуто до негайного виконання.
		Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради на користь держави судовий збір у сумі 939,05 грн. 
		   Рішення районного суду вмотивовано не доведеністю того, що до кола посадових обов`язків позивача входило обслуговування матеріальних цінностей, зокрема, таких, як альбомів для новонароджених м.Харкова, й це не становило основний зміст її трудових обов`язків. Отже звільнення працівника проведено з істотним порушення норм законодавства про працю, що є підставою для скасування наказу роботодавця, поновлення позивача на займаній посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		   Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, районний суд врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат. Зокрема, ураховано тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих відносинах позивача, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, постановивши до стягнення 10000,00 грн., що відповідатиме критеріям справедливості та співмірності. 
		   Додатковим рішенням Фрунзенського районногосуду м.Харковавід 11.08.2021 заяву представника ОСОБА_1  адвоката Малойван Є.І. про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу  задоволено. 
		   Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради на користь  ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10133,33 грн.
		   Судове рішення обґрунтовано тим, що заявлені витрати на правничу допомогу є співмірними із заявленими позовними вимогами, складністю справи та такими, що цілком відповідають середньостатистичним витратам на правничу допомогу у місті Харкові по даній категорії справ.
		   Відповідач оскаржив судові рішення до Харківського апеляційного суду. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати й постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та стягненні правничих витрат на користь позивачки. 
		   Вважає рішення районного суду невмотивованим, постановленим на підставі припущень, а не доказів, що є порушенням ч.6 ст.81 ЦПК України.
		   Доводить, що районний суд не встановив обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, безпідставно погодившись із твердженням позивачки про те, що в певній кількості альбомів виявився брак. При цьому не перевірив чи повідомляла вона про виявлений брак на підприємстві та чи складалися про це відповідні документи. Також судом не з`ясовано, чому позивачка передала на переробку альбоми постачальникувиробнику в той час, коли їх отримання здійснювалося від КЗОЗ «Харківський міський центр здоров`я», а також, чи мала вона повноваження самовільно, на свій розсуд, без повідомлення керівника та головного бухгалтера підприємства, без складання документів про рух бракованих альбомів, передавати їх на переробку виробнику.
		   Звертає увагу, що за змістом пояснювальної записки від 26.06.2020 та заяви від 04.09.2020 ОСОБА_1 визнала свою вину та пояснила, що на свій власний розсуд, нікого не повідомляючи та характеризуючи свої дії недбалістю, віддала альбоми для фотографій невідомим підприємству особам.
		   Доводить, що у відповідача були наявні підстави для втрати до ОСОБА_1 довір`я, оскільки остання обслуговувала товарні цінності, що підтверджується наказом КНП «МПЦ» ХМР №279 від 13.07.2018 та визнається працівником; альбоми для фотографій вона отримала під звіт, що також підтверджується копіями накладних, а тому звільнення її з посади в порядку п.2 ст.41 КЗпП України вважає обґрунтованим та законним.
		   Посилаючись на пункт 1.4. посадової інструкції головної акушерки (акушерського стаціонару) доводить, що остання у своїй діяльності керується наказами головного лікаря, зокрема №279 від 13.07.2018, за змістом якого вона є відповідальною особою за отримання від КЗОЗ «Харківський міський центр здоров`я» збереження альбомів для фотографій «Новонародженому міста Харкова», їх оприбуткування, облік, використання за призначенням, видачу батькам під час виписку зі стаціонару. Ведення облікової документації та звітності також покладено на головну акушерку і позивачка з таким наказом ознайомлена під підпис.
		   Вважає, що за правилами ст.135-1 КЗпП України наявність або відсутність договору про повну матеріальну відповідальність з працівником має значення тільки при визначенні розміру матеріальної відповідальності працівника, з вини якого заподіяну шкоду підприємству та не є обов`язковою підставою для розірвання трудового договору з працівником за п.2 ст.41 цього Кодексу.
		   Із наведених підстав вважає відсутніми підстави для задоволення позову, а отже стягнення судових витрат, включно із правничими. 
		   Ухвалами Харківського апеляційного суду від 06.09.2021 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі; закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду із повідомленням сторін.
		   27.10.2021 представником позивача  адвокатом Малойван Є.І. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення  без змін, як законні та обґрунтовані.
		   Зазначає, що у період із 01.07.2009 по 13.07.2020 позивачка займала посаду головної акушерки акушерського стаціонару, її посадові обов`язки є суто медичними та не містять обов`язків, пов`язаних із обслуговуванням матеріально/товарних цінностей. При цьому відповідачем не доведено факту обізнаності працівника з правилами обліку матеріальних цінностей.
		   Заперечує факт укладення між сторонами договору про повну матеріальну відповідальність, тоді як договір від 01.09.2006 укладено із позивачкою, як з медичною сестрою, про отримання готівки та виплату зарплати. 
		   Доводить, що наказ №195 від 18.09.2020 не може породжувати у позивачки будь-яких додаткових обов`язків, пов`язаних з обігом альбомів, оскільки він стосується заступника головного лікаря з лікувальної роботи ОСОБА_3 , у якого виник обов`язок призначити ОСОБА_1 відповідальною особою. 
		   Зазначає, що наказ №279 від 13.07.2018, як доказ, поданий відповідачем із порушенням ЦПК України перед виходом суду до нарадчої кімнати, а сам наказ не погоджений профспілкою, та не може підміняти собою тарифно-кваліфікаційний довідник та посадову інструкцію. 
		   Звертає увагу, що кримінальне провадження зареєстроване 15.07.2020, тобто на дату звільнення позивачки його ще не існувало.
		Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду Полтавському апеляційному суду.
		Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29.07.2022 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду із повідомленням сторін.
		У суді апеляційної інстанції представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити судові рішення першої інстанції без змін, як законні та обґрунтовані. 
		Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
		Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом КНП «Міський перинатальний центр» ХМР №193-к від 01.09.2005  ОСОБА_1 прийнято на посаду акушерки на 1,0 декретної ставки акушерки ВПВ ОСОБА_4 на час її відпустки для догляду за дитиною до досягненню нею віку 3-х років з 01.09.2005р. по 13.06.2008 р., який наказом №155-к від 13.06.2008 продовжено до 13.12.2008./а.с.14, 15т.1/
		01.09.2006 медсестра ОСОБА_1 , із метою збереження матеріально-товарних цінностей із отриманням готівки та виплати заробітної плати, уклала договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Дія цього договору поширюється на весь час роботи із ввіреними працівнику матеріальними цінностями підприємства, установи, організації (п.5 договору)./а.с.41 т.1/
		Наказом КНП «Міський перинатальний центр» ХМР №243-к від 01.09.2008 ОСОБА_1 , акушерку стаціонару у ВПВ, призначено на посаду головної медичної сестри акушерського стаціонару./а.с.16 т.1/
		   Наказом головного лікаря ОСОБА_2 №195 від 18.09.2008 «Про забезпечення новонароджених у пологових будинках м.Харкова подарунковими фотоальбомами», заступнику головного лікаря з лікувальної роботи ОСОБА_3 наказано призначити головну медсестру акушерського стаціонару ОСОБА_1 відповідальною особою за отримання, збереження подарункових фотоальбомів та їх видачу батькам новонародженого під час виписки із пологового будинку./а.с.39-40 т.1/
		Із 01.07.2009 ОСОБА_1 переведено на введену в штатний розпис посаду головної акушерки акушерського стаціонару, наказ від 30.06.2009 №250 А-К./а.с.17 т.1/
		   02.07.2020 головний лікар КНП «МПЦ» ХМР звернувся до голови профспілкового комітету із поданням про надання згоди профспілкового комітету на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст.41 КЗпП України. Підстава звернення: виявлення 26.06.2020 нестачі альбомів для фотографії «Новонародженому м.Харкова»./а.с.38 т.1/
		   Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , складених 26.06.2020 на ім`я головного лікаря ОСОБА_2 , остання повідомляє, що передала на «переделку» 872 альбоми для фотографій «Новонародженому м.Харкова» 22.06.2020 о 17-00 год. Документів про передачу альбомів від них не отримала. Поставила до відома про передачу тільки бухгалтера Центра здоров`я. Керівництво КНП «МПЦ» ХМР про свою халатність до відома не ставила./а.с.44 т.1/
		   09.07.2020 на засіданні профспілкового комітету на порядку денному вирішувалося питання про надання згоди на розірвання трудового договору з головною акушеркою ОСОБА_1 , з ініціативи адміністрації згідно ч.2 ст.41 КЗпП України. Постановлено: надати згоду профспілкового комітету на розірвання трудового договору з головною акушеркою ОСОБА_1 з ініціативи адміністрації, з урахуванням вимог ст.43 КЗпП України, у зв`язку із втратою довір`я до працівника, який обслуговує товарні цінності (ч.2 ст.41 КЗпП України), про що складено протокол №5 профспілкового комітету, за підписом голови та секретаря./а.с.35-37 т.1/
		   Наказом головного лікаря КНП «Міський перинатальний центр» ХМР №367-к від 13.07.2020 головну акушерку акушерського стаціонару ОСОБА_1 звільнено з займаної посади, у зв`язку із втратою довір`я через порушення правил обліку матеріальних цінностей, що завдало збитків закладу, згідно п.2 ст.41 КЗпП України. Підстава: інвентаризаційний опис від 26.06.2020, звіряльна відомість результатів інвентаризаційних запасів від 26.06.2020, згода профспілкового комітету (протокол №5 від 09.07.2020)./а.с.18 т.1/.
		   15.07.2020 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження: 42020221040000102, відносно обставин: ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді старшої медсестри КНП «МПЦ» ХМР, будучи матеріально-відповідальною особою, з власної ініціативи передала ТМЦ, однак жодних документів, які б свідчили про правомірність передачі ТМЦ відсутні, що може свідчити про розтрату відповідальною особою, чим спричинено збитків на суму 254068,96 грн. Особа заявника: самостійне виявлення прокурором кримінального правопорушення кваліфікованого за ч.1 ст.191 КК України./а.с.60 т.1/ 
		   Постановою начальника відділення СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області від 24.08.2020 визнано юридичну особу КНП «Міський перинатальний центр» потерпілим по кримінальному провадженню №42020221040000102 від 15.07.2020 за ч.1 ст.191 КК України; у межах кримінального провадження потерпілим заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 /а.с.61-62, 63-65 т.1/
		   На підставі довідки КНП «Міський перинатальний центр» ХМР №374 від 16.04.2021 установлено, що сума доходу ОСОБА_1 , яка працювала головною акушеркою, за останні два календарні місяці складає 15794,00 грн., кількість фактично відпрацьованих днів - 48 р/д, середньоденна заробітна плата 15794,00 : 48 = 329,04 грн./а.с.221 т.1/.
		З`ясовуючи основний зміст трудових обов`язків позивача, районний суд керувався Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 78. Охорона здоров`я), затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.03.2002 №117. За змістом вказаних актів посада «головна акушерка» є похідною від «акушерки», належить до категорії «фахівці» та згідно переліку посад визначеного Додатком №1 постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.1977 №447/24 не передбачає можливості укладання договору про повну матеріальну відповідальність.
		Задовольняючи вимоги позову, скасовуючи наказ про звільнення та поновлюючи позивачку на посаді, районний суд виходив із того, що відповідачем не доведено, що посадовою інструкцією позивачки передбачено обов`язки, пов`язані із обліком, контролем за рухом чи зберіганням альбомів для новонароджених м.Харкова, а також її, працівника, обізнаність із правилами обліку ТМЦ на підприємстві, у чому саме такі правила полягають та якими локальними нормативними актами передбачені. При цьому районний суд врахував відсутність первинної бухгалтерської документації на підтвердження обставин щодо особи, яка постачала альбоми для новонароджених та на підставі яких документів зараховувалися на баланс підприємства. 
		Таким чином, районний суд дійшов висновку, що до посадових обов`язків позивачки не віднесено обслуговування (прийняття, збереження, транспортування, розподіл тощо) альбомів для новонароджених м.Харкова, і це не становило основний зміст її трудових обов`язків, що виключає підстави її звільнення в порядку п.2 ст.41 КЗпП України.
		Посилання відповідача на повну матеріальну відповідальність працівника згідно договору від 01.09.2006 районний суд відхилив, оскільки такий договір укладався із позивачкою, як медсестрою; тоді як наявність наказу №279 від 13.07.2018, якими саме на ОСОБА_1 поклали усю відповідальність з приводу прийняття, обліку, зберігання, оприбуткування, відпуску фотоальбомів, за відсутності в неї відповідного фаху та компетенції згідно посадової інструкції, не є переконливими обґрунтуваннями саме підстав для її звільнення за п.2 ст.41 КзпП України, як і наявність кримінального провадження, зареєстрованого після її звільнення. 
		Визначаючи до стягнення середній заробіток за час вимушеного прогулу, районний суд керувався Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, із розрахунку: 329,04 грн. х 255 роб. дні, з відрахуванням в дохід держави податків та інших обов`язків платежів. 
		Установивши факт порушення законних прав позивача, яке полягало в незаконному звільненні з роботи, що призвело до моральних страждань, втрати нею нормальних життєвих зв`язків і вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, судом постановлено до стягнення на її користь 10000,00 грн. моральної шкоди, що відповідатиме критеріям справедливості та співмірності.
		27.07.2021 адвокатом Малойван Є.І. в інтересах її довірительки ОСОБА_1 подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення правничих витрату розмірі 10133,33 грн., що підтверджено рахунками про сплату./а.с.233-238 т.1/
		   Задовольняючи заяву представника ОСОБА_1  адвоката Малойван Є.І. та постановляючи до стягнення із відповідача на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10133,33 грн., районний суд виходив із підстав їх доведеності, співмірності із заявленими позовними вимогами та складністю справи.
		Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується. При цьому враховує наступне.
		Стаття 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на працю,що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Відповідно до частини другої статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
		Згідно правової позиції Верховного Суду, сформованої у справах №592/7118/17 від 26.02.2020, №643/12899/17 від 11.06.2020 звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і тому подібне), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
		Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Наведене відповідає правовому висновку Верховного суду, сформованому у справі №6-100цс 16 від 20.04.016.
		Як правильно установлено судом першої інстанції, підставою для втрати довіри до позивача став факт передачи ввірених їй матеріальних цінностей (альбомів для новонароджених м.Харкова) у кількості 872 шт. невідомим особам, та, як наслідок, звільнення згідно п.2 ст.41 КЗпП України; підставою для прийняття наказу зазначено: інвентаризаційний опис від 26.06.2020, звіряльна відомість результатів інвентаризаційних запасів від 26.06.2020, згода профспілкового комітету (протокол №5 від 09.07.2020).
		За змістом статті 138 КЗпП України обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві.
		Із огляду на викладений принцип розподілу тягаря доказування у трудових справах, районний суд, правильно установивши фактичні обставини справи та всебічно дослідивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку, що КНП «Міський перинатальний центр» ХМР не довело, що відповідно до посадової інструкції головної акушерки акушерського стаціонару позивачці належать обов`язки, пов`язані із обліком, контролем за рухом чи зберіганням альбомів для новонароджених м.Харкова.
		Такі висновки ґрунтуються на детальному аналізі, зокрема, Класифікатору професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 78. Охорона здоров`я), затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.03.2002 №117, у тому числі порівняльним аналізом посади «головна акушерка», яка є похідною від «акушерки», а також їх обов`язків, та згідно переліку посад, визначеного Додатком №1 постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.1977 №447/24, не передбачає можливості укладання договору про повну матеріальну відповідальність.
		Установивши викладене, районний суд дійшов вмотивованого висновку про підставність позову. Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують, оскільки зводяться до незгоди із судовим рішенням, яке обґрунтоване відсутністю у позивача, посада якої не передбачає укладення договору про повну матеріальну відповідальність, обов`язків, пов`язаних із обліком, контролем за рухом чи зберіганням ТМЦ, які були б зафіксовані у посадовій інструкції працівника. 
		Такі висновки районного суду не можуть бути спростовані посиланнями відповідача у апеляційній скарзі на наказ роботодавця №279 від 13.07.2018, оскільки по-перше, такий доказ поданий відповідачем із порушенням строку, визначеного ч.3 ст.83 ЦПК України, а тому в порядку ч.8 наведеної норми до розгляду судом не приймається; по-друге, такий наказ роботодавця не змінює її посадових обов`язків та не спростовує відсутність у позивача відповідного фаху та компетенції, а тому факт виявлення нестачі цінностей не є підставою для звільнення її із роботи за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України. 
		Доводи апеляційної скарги, що поза увагою районного суду залишилися обставини фіксування виявлення браку та подальша нестача ТМЦ, халатність працівника, яка не мала відповідних повноважень на вчинення відповідних дій без відома керівництва, колегія суддів відхиляє, оскільки наведені обставини є суттєвими для звільнення в порядку п.2 ст.41 КЗпП України виключно у разі доведення роботодавцем, що виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, становить основний зміст трудових обов`язків працівника. 
		Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконано, до того ж у справі відсутні докази виконання роботодавцем обов`язку ознайомлення працівника із правилами обліку ТМЦ на підприємстві, у чому саме такі правила полягають та якими локальними нормативними актами вони передбачені. Відповідний обов`язок роботодавця кореспондується із настанням відповідальності за їх порушення для працівника, який у цій справі не є матеріально-відповідальною особою та на виконання наказу №279 від 13.07.2018 не обізнана із умовами його виконання.
		   Твердження відповідача, що за змістом пояснювальної записки ОСОБА_1 від 26.06.2020 та заяви від 04.09.2020, остання визнала свою вину та частково відшкодувала шкоду в межах кримінального провадження не впливають на заявлений цивільний спір в даній справі та підлягають дослідженню саме в межах кримінального провадження, обвинувальний вирок за яким відсутній, а отже діє презумпція невинуватості. 
		   Доводи апеляційної скарги відповідача щодо доведеності отримання позивачем ТМЦ під звіт згідно накладних, колегія суддів відхиляє, оскільки майно таінші цінностіодержані працівникомпід звітза разовоюдовіреністю абоіншими разовимидокументами маютьзначення дляматеріальної відповідальностіпрацівника згідност.134КЗпП України,а незвільнення впорядку п.2ст.41цього Кодексу,з підставивтрати довір`я, яке вважатися обґрунтованим, якщо працівник безпосередньо обслуговує товарні матеріальні цінності та вчинив такі дії умисно або необережно.
		   Доводів, із якими відповідач пов`язував би свої заперечення проти стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу, а також розміру моральної шкоди, апеляційна скарга не містить. 
		   Апеляційна скарга в частині оскарження додаткового судового рішення фактично зводиться до незгоди із підставністю позову, мотивованих клопотань про зменшення розміру правничих витрат відповідачем не надано, а отже суд не вправі за власної ініціативи втручатися у договірні зобов`язання між позивачем та її представником професійним адвокатом. 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради  залишити без задоволення.
		Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 23 липня 2021 року  залишити без змін.
		Додаткове рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 11 серпня 2021 року  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст складено 26.09.2022.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                 Л.І. Пилипчук
		 
		 
		 
		Судді                                         А.І. Дорош
		 
		 
		 
		                                       Ю.В. Дряниця

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...