Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/500/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про припинення права користування земельною ділянкою; щодо припинення права оренди.
Надіслано судом: 28.09.2022. Зареєстровано: 28.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.09.2022.
Дата набрання законної сили: 31.01.2023
Результат оскарження 31.01.2023 Південно-західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"07" вересня 2022 р.м. Одеса  Справа № 916/500/21
		Господарський суд Одеської області у складі: 
		головуючий суддя Волков Р.В., суддя Цісельський О.В., суддя Мостепаненко Ю.І.,
		при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,
		розглянувши справу № 916/500/21
		за позовом: Одеської обласної прокуратури (вулиця Пушкінська, будинок 3, місто Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552, електронна пошта: odeska.obl@od.gp.gov.ua)
		в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації (65032, Одеська обл., місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 4; код ЄДРПОУ 00022585)
		до відповідача-1: Біляївської районної державної адміністрації Одеської області (проспект Незалежності, будинок 11, місто Біляївка (пн), Одеська область, 67600, код ЄДРПОУ 04057095, електронна пошта: genotdel@bilyaivka.odessa.gov.ua),
		до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП" (вулиця Миру, будинок 113, село Яськи, Біляївський район, Одеська область, 67642, код ЄДРПОУ 36973902),
		за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного підприємства "Одеське лісове господарство" (вулиця Клари Цеткін, будинок 77, селище міського типу Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська область, 67832, код ЄДРПОУ 33388061),
		за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області (67642, Одеська обл., Біляївський р-н, село Яськи, вулиця Центральна, будинок 78; код ЄДРПОУ 04377894),
		про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки;
		представники сторін:
		від прокуратури - Стоянова О.О.,
		від позивача - не з`явився,
		від відповідача-1 - не з`явився,
		від відповідача-2 - Баранніков І.В. (в режимі відеоконференції),
		від третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - не з`явився,
		від третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - не з`явився,
		ВСТАНОВИВ:
		Перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "РИБГОСП", в якому просить:
		- визнати незаконним та скасувати розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області №939/2009 від 16.12.2004 "Про передачу в оренду земельної ділянки ЗАТ "Одесарибгосп" на території Біляївського району Одеської області";
		- визнати недійсним договір оренди землі б/н, укладений 04.11.2005 між Біляївською районною державною адміністрацією та ЗАТ "Одесарибгосп", який зареєстровано 11.01.2005 у Книзі записів реєстрації договорів оренди землі Біляївського районного відділу земельних ресурсів за №040551600001 та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №8519998, №8598128, №8599705 з усіма додатками до нього;
		- зобов`язати ТОВ "Одесарибгосп" (РНОКПП №36973902) усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення державі в особі Кабінету Міністрів України з правом постійного користування Державного підприємства "Одеське лісове господарство" земельні ділянки загальною площею 521 га з кадастровими номерами 5121010100:01:001:0107, 5121085600:01:001:00591, 5121085600:01:001:00592, які розташовані на території Біляївського району Одеської області за межами населеного пункту.
		В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на передачу земельних ділянок відповідачем-1у користування відповідача-2 поза волею власника, яким є держава в особі Кабінету Міністрів України, та вказує, що Одеською обласною прокуратурою за результатами опрацювання стану використання земель лісового фонду на території Біляївського району Одеської області виявлено порушення вимог законодавства, що були допущені Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області при винесенні розпорядження із земельних питань, внаслідок чого з державного лісового фонду та постійного користування ДП «Одеське лісове господарство» вибули земельні ділянки загальною площею 521 га.
		Як було зазначено прокуратурою у позовній заяві, розпорядженням Біляївської районної державної адміністрації № 939/2004 від 16.12.2004 «Про передачу в оренду земельної ділянки ЗАТ «Одесарибгосп» на території Біляївського району Одеської області», затверджено проект відведення земельних ділянок ЗАТ «Одесарибгосп» під будівництво ставків для рибогосподарської діяльності із земель Одеського державного лісогосподарського об`єднання «Одесаліс» на території Біляївського району Одеської області, передано ЗАТ «Одесарибгосп» в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 521 га, у тому числі 281,78 га на території Яськівської сільської ради, 239,22 га - Біляївської міської ради.
		На підставі зазначеного розпорядження між Біляївською районною державною адміністрацією та ЗАТ «Одесарибгосп» 04.01.2005 укладено договір оренди землі, який зареєстровано 11.01.2005 у Книзі записів реєстрації договорів оренди землі Біляївського районного відділу земельних ресурсів за №04.05.516.00001.
		За умовами п.2 вказаного договору, в оренду ЗАТ «Одесарибгосп» передано земельну ділянку площею 521 га під будівництво ставків для рибогосподарської діяльності із земель Одеського державного лісогосподарського об`єднання «Одесаліс», що розташована на території Біляївського району Одеської області, в тому числі: по Яськівській сільській раді 281,78 га, з них під болотом - 266,79 га, під дамбою - 9,81 га, підводящий канал - 2,70 га, відводящий канал - 2,48 га; по Біляївській міській раді 239, 22 га, з них: під болотом - 228,22 га, під водою - 8 га, покритих лісовою рослинністю - 3,00 га.
		Прокурор, посилаючись на норми ст.ст. 20, 56, 57, 84, 116, 122, 124, 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст.ст. 5, 12, 31, 57 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), вказав, що розпорядження Біляївської районної державної адміністрації № 939/2004 від 16.12.2004 «Про передачу в оренду земельної ділянки ЗАТ «Одесарибгосп» на території Біляївського району Одеської області» підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.
		Зауважив, що відповідно до ч. 2 ст. 117 ЗК України спірна ділянка відноситься до земель державної власності, а її власником (розпорядником), враховуючи положення ст.ст. 122, 149 ЗК України, є Кабінет Міністрів України.
		Крім того, прокурор зазначив, що позовні вимоги у даному позові є негаторними, з огляду на що можуть бути пред`явлені упродовж всього часу порушення прав законного володільця земельної ділянки.
		Ухвалою від 02.03.2021р. прийнято позовну заяву (вх.№520/21 від 25.02.2021) до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/500/21, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.03.2021р. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Одеське лісове господарство" (вулиця Клари Цеткін, будинок 77, селище міського типу Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська область, 67832, код ЄДРПОУ 33388061), запропоновано відповідачу та залученій третій особі реалізувати свої процесуальні права на подання відзиву та пояснень по суті спору.
		31.03.2021р. до суду надійшло клопотання представника відповідача-2 (вх. №8791/21) про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області (67642, Одеська обл., Біляївський р-н, село Яськи, вулиця Центральна, будинок 78; код ЄДРПОУ 04377894). В обґрунтування клопотання було зазначено, що 04.01.2005, на підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації №939/2004 від 16.12.2004 «Про передачу в оренду земельної ділянки ЗАТ «ОДЕСАРИБГОСП» на території Біляївського району Одеської області», між Біляївською районною державною адміністрацією та ЗАТ «ОДЕСАРИБГОСП» було укладено договір оренди землі, який було зареєстровано 11.01.2005 у Книзі реєстрації договорів оренди землі Біляївської районного відділу земельних ресурсів за № 040551600001. За умовами вказаного договору оренди землі в оренду ЗАТ «ОДЕСАРИБГОСП» передано земельну ділянку площею 521 га під будівництво ставків для рибогосподарської діяльності на території Яськівської сільської ради Одеської області 281,78га, на території Біляївської міської ради Одеської області 239,22 га. Відповідно до п. 5 вказаного договору оренди замість земель площею 521 га, які об`єднання «Одесаліс» передає ЗАТ «ОДЕСАРИБГОСП», Яськівська сільська рада компенсує 486 га земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб і перебувають в запасі.
		Крім того, 31.03.2022 представником відповідача-2 було надіслано на електронну пошту суду клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами.
		Протокольною ухвалою від 31.03.2021 підготовче судове засідання відкладено на 14.04.2021.
		05.04.2021 до суду надійшов відзив представника відповідача-2 (вх. №9379/21), в якому він зазначив, що з позовними вимогами не погоджується та просить відмовити у їх задоволенні. Заявив про пропущення прокуратурою строку позовної давності у даній справі. Зазначив про необґрунтованість тверджень прокуратури щодо наявності права постійного користування спірною земельною ділянкою у ДП «Одеське лісове господарство». Вважає безпідставними доводи про те, що саме Кабінет Міністрів України мав право вилучати спірну земельну ділянку з постійного користування ДП «Одеське лісове господарство», так як вказана ділянка не підпадає під ознаки ч. ч. 2, 9 ст. 149 ЗК України (яка діяла на той момент). На його думку, відповідач-1, при укладенні спірного Договору, діяв у межах своїх повноважень. Разом з тим, заперечує, що даний позов є негаторним, так як до позову не додано доказів володіння позивачем спірною земельною ділянкою. 
		08.04.2021 судом отримано письмові пояснення представника позивача (вх. №9766/21) щодо суті спору, який вважає, що розпорядження відповідача-1 № 939/2004 від 16.12.2004 видано з порушенням вимог законодавства, у зв`язку із чим воно є незаконним та підлягає скасуванню, а укладений на його підставі договір оренди має бути визнано недійсним. 
		Вказав, що відповідно до листа Державного агентства лісових ресурсів України № 02-33/8158-20 від 03.11.2020 земельні ділянки державного лісового фонду загальною площею 521 га з кадастровими номерами 5121010100:01:001:0107, 5121085600:01:001:0591, 5121085600:01:001:0592 із земель ДП «Одеське лісове господарство» не вилучались, а Біляївською районною державною адміністрацією оскаржуване розпорядження від 16.12.2004 №939/204 прийнято з перевищенням повноважень та всупереч вимогам законодавства, фактично змінено цільове призначення земельних ділянок державного лісового фонду загальною площею 521 га, вилучено спірні земельні ділянки з лісового фонду та передано у користування ТОВ «Одесарибгосп».
		13.04.2021 до суду надійшли письмові пояснення Державного підприємства «Одеське лісове господарство» (вх. №10283/21). Посилаючись на норми земельного законодавства, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача вказала, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Крім того, звернула увагу, що відповідно до п. 5 договору оренди землі, який зареєстровано 11.01.2005 у Книзі записів реєстрації договорів оренди землі Біляївського районного відділу земельних ресурсів, було передбачено, що замість земель площею 521 га, які об`єднання «Одесаліс» передає ЗАТ «Одесарибгосп», Яськівська сільська рада має компенсувати 486 га земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, які не надані у власність або користування громадян та юридичних осіб і перебувають у запасі. Водночас дане зобов`язання за договором оренди Яськівська сільська рада не виконала, процедуру вилучення земельної ділянки з державного лісового фонду не завершено у визначений законом спосіб, розпорядження про вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Одеське лісове господарство» не прийнято.
		Протокольною ухвалою від 14.04.2021 підготовче судове засідання відкладено на 28.04.2021.
		14.04.2021 судом отримано від прокуратури відповідь на відзив відповідача-2 (вх. №10395/21), де прокурор, посилаючись на постанови Верховного Суду та норми законодавства, акцентував, що позов є негаторним, а тому може бути пред`явленим упродовж усього часу порушення прав законного володільця земельної ділянки. Звернув увагу на докази належності спірних земельних ділянок до земель державного лісового фонду. Крім того, вказав, що не заслуговує на увагу посилання відповідача-2 на висновок щодо відводу земельної ділянки під будівництво № 65 від 11.10.1999, оскільки останній не долучено до відзиву на позовну заяву.
		28.04.2021 до суду надійшло клопотання представника віповідача-2 (вх. №11920/21) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.
		28.04.2021 до суду надійшли заперечення представника відповідача-2 на відповідь на відзив (вх. №11922/21), де він назвав хибними посилання позивача на те, що спірні земельні ділянки є землями лісового фонду, а також на те, що власником даних ділянок є Кабінет Міністрів України. Зазначив, що з наданих позивачем документів, а саме інформації з Державного земельного кадастру, спірні земельні ділянки є землями водного фонду та належать на праві державної власності державі в особі Біляївської районної державної адміністрації Одеської області на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності». Вважає подання вказаного позову прокуратурою в інтересах неналежного позивача, оскільки Кабінет Міністрів України не є особою, чиї права та законні інтереси порушено.
		Ухвалою від 28.04.2021 залучено до участі у справі № 916/500/21 у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Яськівську сільську раду Біляївського району Одеської області (67642, Одеська обл., Біляївський р-н, село Яськи, вулиця Центральна, будинок 78; код ЄДРПОУ 04377894), якій запропоновано надати пояснення по суті спору. Цією ж ухвалою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 17.05.2021.
		Протокольною ухвалою від 17.05.2021 суд, задовольнивши клопотання представника відповідача-2, відклав підготовче судове засідання на 31.05.2021.
		Протокольною ухвалою від 31.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 09.06.2021.
		08.06.2021 за вх. № 15504/21 до суду надійшло клопотання представника Одеської районної державної адміністрації, в якому суд повідомлено про те, що відповідач-1 знаходиться в стані припинення у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до Одеської районної державної адміністрації. Просив суд зупинити провадження у справі до закінчення процесу реорганізації відповідача-1, здійснити заміну відповідача - Біляївської районної державної адміністрації, його правонаступником - Одеською районною державною адміністрацією.
		08.06.2021 до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача-2 (вх. № 15561/21), до яких було додано рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2017 по справі № 916/479/15-г та від 28.07.2015 по справі № 916/789/15-г, а також копія відповіді на адвокатський запит, де ГУ Держгеокадастру в Одеській області повідомляє про належність спірних земельних ділянок до земель водного фонду.
		Як зазначив представник, вищевказаними рішеннями господарського суду було встановлено законність укладення договору оренди від 04.01.2005 та додаткової угоди від 29.03.2010 до вказаного договору, що повинно мати преюдиційне значення для вирішення даної справи.
		Проте, суд не погоджується з вказаними доводами представника відповідача-2, так як у справах № 916/479/15-г та № 916/789/15-г питання законності та дійсності договору оренди від 04.01.2005 не досліджувалися.
		Протокольною ухвалою від 04.06.2021 судом відхилено клопотання представника Одеської районної державної адміністрації про заміну відповідача з тієї підстави, що Біляївську районну державну адміністрацію Одеської області (код ЄДРПОУ 04057095) як юридичну особу не припинено.
		04.06.2021 розгляд справи відкладено на 11.06.2021.
		Ухвалою від 11.06.2021 справу № 916/500/21 призначено до колегіального розгляду.
		Згідно з Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 11.06.2021 для розгляду справи було визначено наступний склад судової колегії: головуючий суддя Волков Р.В., судді Степанова Л.В. та Гут С.Ф.
		Ухвалою від 11.06.2021 прийнято справу № 916/500/21 до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Волков Р.В., суддя Степанова Л.В., суддя Гут С.Ф., справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, колегіальний розгляд справи призначено на 19.07.2021.
		19.07.2021 до суду надійшли клопотання представника відповідача-1:
		- вх. № 19338/21 - про застосування строків позовної давності, де представник зазначив про подання даного позову з пропущенням строків позовної давності, так як з часу прийняття спірного розпорядження пройшло більше 16 років й Кабінет Міністрів України знав або міг знати про порушення прав держави щодо спірних земельних ділянок і мав можливість здійснити захист державної власності шляхом звернення до суду;
		- вх. № 19339/21 - про залишення позовної заяви без розгляду, в якому представник вказав, що прокуратура не надала належних та допустимих доказів того, що Кабінет Міністрів України та Міністерство юстиції не захищає інтереси держави та ухиляється від подання необхідних позовних заяв щодо спірних земельних ділянок. Зазначив, що 27.05.2021 з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», Кабінет Міністрів України втратив право розпорядження спірними земельними ділянками;
		- вх. № 19342/21 - про залишення позовної заяви без руху з тієї підстави, що у позовній заяві не обґрунтовано підстави залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ДП «Одеське лісове господарство».
		Протокольною ухвалою від 19.07.2021 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 18.08.2021.
		05.08.2021 від Одеської обласної прокуратури до суду надійшли наступні документи:
		- вх. № 20933/21 - заперечення на клопотання представника відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду;
		- вх. № 20937/21 - заперечення на клопотання представника відповідача-2 про залишення позовної заяви без руху; 
		- вх. № 20939/21 - пояснення щодо доводів відповідача-2 про застосування строків позовної давності у даній справі, де прокурор зауважив, що даний позов є негаторним, у зв`язку з чим заява відповідача-2 про застосування позовної давності задоволенню не підлягає;
		- вх. № 20942/21 - клопотання про залучення Одеської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022585) до участі у даній справі як правонаступника позивача - Кабінету Міністрів України. В обґрунтування клопотання заступником керівника Одеської обласної прокуратури вказано, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності 27.05.2021, внесено зміни до статей 122, 149 Земельного кодексу України та визначено, що власником (розпорядником) земель державного лісового фонду, розташованих за межами населених пунктів, є обласні державні адміністрації. Так, відповідно до вимог ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району тощо. Статтею 149 даного кодексу зі змінами, внесеними 27.05.2021 передбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених cт. 122 цього Кодексу з урахуванням вимог cт. 150 цього Кодексу. Статтею 8 Лісового кодексу передбачено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону. Відповідно до cт. 9 Лісового кодексу, у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.
		Таким чином, як вказав прокурор у своєму клопотанні, з 27.05.2021 власником (розпорядником) спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, що розташовані за межами населеного пункту Яськівської сільської, Біляївської міської ради Одеського району Одеської області з кадастровими номерами 5121010100:01:001:0107, 5121085600:01:001:0591, 5121085600:01:001:0592 загальною площею 521 га, є Одеська обласна державна адміністрація. 
		16.08.2021 за вх. № 21767/21 через підсистему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення ДП «Одеське лісове господарство» щодо позову у даній справі, де третя особа вказала на те, що вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Стосовно спірної земельної ділянки, третьою особою звернуто увагу, що відповідно до п. 5 договору оренди землі, який зареєстровано 11.01.2005 у Книзі записів реєстрації договорів оренди землі Біляївського районного відділу земельних ресурсів, було передбачено, що замість земель площею 521 га, які об`єднання «Одесаліс» передає ЗАТ «Одесарибгосп», Яськівська сільська рада має компенсувати 486 га земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, які не надані у власність або користування громадян та юридичних осіб і перебувають у запасі. Дане зобов`язання за договором оренди Яськівська сільська рада не виконала. Процедуру вилучення земельної ділянки з державного лісового фонду не завершено у визначений законом спосіб, розпорядження про вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Одеське лісове господарство» не прийнято.
		18.08.2021 за вх. № 21980/21 до суду надійшли письмові заперечення представника відповідача-2 на клопотання прокуратури щодо залучення правонаступника, де було вказано про невиконання прокуратурою приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо Одеської обласної державної адміністрації.
		18.08.2021 за вх. № 21981/21 до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача-2 з приводу заперечень Одеської обласної прокуратури від 05.08.2021, де представник, серед іншого вказав, що з 27.05.2021 власником (розпорядником) спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, що розташовані за межами населеного пункту Яськівської сільської, Біляївської міської рад Одеського (Біляївського) району Одеської області з кадастровими номерами 5121010100:01:001:0107, 5121085600:01:001:0591, 5121085600:01:001:0592 загальною площею 521 га, є Одеська обласна державна адміністрація.
		Відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 10 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, пункту 2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду (у редакції затвердженій рішенням Ради суддів України від 15.09.2016р.), пункту 9.7. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області в редакції від 10.02.2021р. (протокол №916-1/2021), приймаючи до уваги призначення розгляду справи № 916/500/21 на 18.08.2021р. о 14 год. 00 хв. та перебування членів колегії судді Степанової Л.В. у відпустці з 18.08.2021р. по 01.09.2021р. та судді Гут С.Ф. у відпустці з 27.07.2021р. по 03.09.2021р., з метою дотримання процесуальних строків розгляду даної справи, на підставі службової записки головуючого, розпорядженням керівника апарата суду від 18.08.2021 було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/500/21 для внесення змін до складу колегії суддів.
		Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2021 для розгляду справи № 916/500/21 було визначено наступний склад судової колегії: головуючий суддя Волков Р.В., судді Цісельський О.В. та Мостепаненко Ю.І.
		Ухвалою від 25.08.2021 прийнято справу № 916/500/21 до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Волков Р.В., суддя Цісельський О.В., суддя Мостепаненко Ю.І., справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, колегіальний розгляд справи призначено на 13.09.2021.
		Протокольною ухвалою від 13.09.2021 підготовче судове засіданні відкладено на 27.09.2021.
		27.09.2021 за вх. № 25463/21 до суду надійшли доповнення представника відповідача-2 до раніше поданих заперечень на клопотання щодо заміни позивача правонаступником, де представник додатково зазначив, що для обґрунтування права на процесуальне правонаступництво Одеської обласної державної адміністрації прокурор зобов`язаний надати докази передачі Кабінетом Міністрів України спірних земельних ділянок Одеській обласній державній адміністрації, а також належні і допустимі докази того, що Одеська обласна державна адміністрація є власником спірних земельних ділянок.
		Судове засідання, призначене на 27.09.2021, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. у відпустці.
		Ухвалою від 01.10.2021 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання відбудеться 20.10.2021.
		Судове засідання, призначене на 20.10.2021, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Цісельського О.В. у відпустці.
		Ухвалою від 01.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання по справі відбудеться 15.11.2021.
		Ухвалою від 15.11.2021 задоволено клопотання заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вх. №20942/21 від 05.08.2021) про заміну позивача та здійснено заміну позивача - Кабінету Міністрів України (вулиця Грушевського, будинок 12/2, місто Київ, 01008) на правонаступника - Одеську обласну державну адміністрацію (65032, Одеська обл., місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 4; код ЄДРПОУ 00022585).
		Протокольною ухвалою від 15.11.2021 відкладено підготовче судове засідання на 29.11.2021.
		Судове засідання, призначене на 29.11.2021, не відбулося у зв`язку з надходженням запиту Південно-західного апеляційного господарського суду та направленням матеріалів справи № 916/500/21 до суду апеляційної інстанції.
		10.01.2022 матеріали справи № 916/500/21 повернуто до Господарського суду Одеської області.
		Ухвалою від 17.01.2022 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання призначено на 07.02.2022.
		07.02.2022 до суду надійшло клопотання представника відповідача-2 (вх. № 3368/22) про залишення позовної заяви без розгляду, де представник вказав, що прокурором не надано доказів направлення Одеській обласній державній адміністрації повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а також зазначив, що на час звернення з позовом права Одеської обласної державної адміністрації не були порушені.
		Протокольною ухвалою від 07.02.2022 підготовче судове засідання відкладено на 15.02.2022.
		15.02.2022 від прокуратури надійшли письмові заперечення (вх. № 4392/22) на клопотання представника відповідаа-2 щодо залишення позовної заяви без розгляду, де прокуратурою було акцентовано, що на час звернення з позовом до суду, а саме 15.02.2021, розпорядником земель лісогосподарського призначення був саме Кабінет Міністрів України, на адресу якого прокуратурою було направлено відповідне повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». В подальшому, у зв`язку із внесенням змін до національного законодавства та заміною позивача у даній справі, 30.07.2021 на адресу Одеської обласної державної адміністрації направлено лист у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» із повідомленням про виявлені прокурором факти порушення вимог законодавства під час розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення. Крім того, 19.11.2021 прокуратурою було направлено позовні матеріали на адресу Одеської обласної державної адміністрації. Враховуючи зазначене, прокурор просив залишити без задоволення клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду.
		Протокольною ухвалою від 15.02.2022 клопотання представника відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду залишено без задоволення на тій підставі, що виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо повідомлення суб`єкта владних повноважень при подачі позову не є аналогічним з відповідним повідомленням при правонаступництві позивача й у даному випадку прокуратурою, на думку суду, було додержано передбачену законом процедуру такого повідомлення. Крім того, суд враховує, що усі дії, вчинені у судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.
		Протокольною ухвалою від 15.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 01.03.2022.
		Рішенням зборів суддів від 24.02.2022 з метою забезпечення безпеки працівників Господарського суду Одеської області та відвідувачів, зокрема, рекомендовано з 24 лютого 2022 року, як тимчасовий захід, зняти з розгляду призначені справи, окрім невідкладних; продовжити роботу Господарського суду Одеської області у відповідності до ст.ст.10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
		У зв`язку з викладеним, судове засідання по справі, яке було призначено на 01.03.2022, не відбулося.
		Ухвалою від 23.05.2022 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.06.2022.
		14.06.2022 до суду надійшло клопотання відповідача-2 (вх. № 10423/22) про залишення позовної заяви без розгляду на тій підставі, що, на його думку, у зв`язку з прийняттям Указу Президента України № 68/2022 від 24.02.2022 «Про утворення військових адміністрацій» Одеська обласна державна адміністрація припинила своє існування. З аналізу вищевказаного Указу та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» відповідач-2 дійшов висновку, що саме на військову адміністрацію покладено регулювання земельних відносин, в той час як законодавством не визначено, що військова адміністрація є правонаступником прав та обов`язків обласної державної адміністрації. 
		Протокольною ухвалою від 15.06.2022 розгляд справи було відкладено на 14.07.2022.
		14.07.2022 з 09 год. 53 хв. До 11 год. 03 хв. у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, всі працівники суду та учасники процесу перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі та судове засідання не відбулося.
		Ухвалою від 14.07.2022 повідомлено сторін про те, що розгляд справи по суті відбудеться 21.07.2022.
		18.07.2022 до суду надійшло клопотання прокуратури (вх. № 13371/22) про долучення до матеріалів справи листа Одеської обласної прокуратури, адресованого Одеській обласній військовій адміністрації щодо надання інформації, а саме: 1) чи припинила, у зв`язку з утворенням Одеської обласної військової адміністрації діяльність Одеська обласна державна адміністрація; 2) чи є на даний час Одеська обласна військова адміністрація правонаступником Одеської обласної державної адміністрації, в тому числі з питання виконання повноважень у сфері земельних відносин; 3) чи виконує на даний час Одеська обласна військова адміністрація функції розпорядника земельними ділянками державної власності, розташованими за межами населених пунктів відповідно до вимог ст. ст. 122, 149 Земельного кодексу України. Крім того, прокуратура просила долучити також і відповідь Одеської обласної військової адміністрації на вказаний вище лист, в якій йшлося про те, що обласна військова адміністрація не є юридичною особою публічного права й інформація про її утворення не вносилась до Єдиного державного реєстру; реорганізація Одеської обласної державної адміністрації в обласну військову адміністрацію не відбувалась, а тому правонаступництво ані публічно-владне, ані майнове, ані процесуальне - не виникало; Одеська обласна державна адміністрація продовжує здійснювати свої повноваження відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та інших нормативно-правових актів, в тому числі і повноваження, визначені статтями 122, 149 Земельного кодексу України.
		Протокольною ухвалою від 21.07.2022 судовою колегією залишено без задоволення клопотання відповідача-2 (вх. № 10423/22 від 14.06.2022) про залишення позовної заяви без розгляду на тій підставі, що Одеська обласна державна адміністрація як юридична особа не припинилася та продовжує здійснювати свої повноваження, передбачені чинним законодавством, у тому числі ст. ст. 122 та 149 Земельного кодексу України.
		Протокольною ухвалою від 21.07.2022, після завершення стадії вступних промов, у судовому засіданні було оголошено перерву до 31.08.2022.
		31.08.2022 через підсистему «Електронний суд» представником Яськівської сільської ради було подано клопотання (вх. № 17977/22) про розгляд справи без його участі, в якому представник також вказав, що заперечує проти задоволення позовних вимог.
		Протокольною ухвалою від 31.08.2022 розгляд справи відкладено на 07.09.2022.
		05.09.2022 до суду надійшли письмові пояснення прокуратури (вх. № 18295/22), де прокурор, посилаючись на заміну позивача у даній справі на Одеську обласну державну адміністрацію, вказав, що спірні земельні ділянки, у разі задоволення позовних вимог, мають бути витребувані від ТОВ «Одесарибгосп» саме на користь Одеської обласної державної адміністрації, яка в силу закону стала правонаступником первісного позивача - Кабінету Міністрів України.
		Відповідач-1 правом на подання відзиву не скористався, явку свого представника у судові засідання не забезпечив.
		Про розгляд справи відповідач-1 повідомлявся шляхом направлення ухвал суду на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
		Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду. Вказане не суперечить висновкам, викладеним у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17.
		Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
		З урахуванням вищевикладеного, суд вважав за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
		Щодо підстав для представництва Одеською обласною прокуратурою інтересів держави в особі Одеської обласної державної адміністрації.
		Статтею 1311 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право прокурора звертатися до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України.
		Відповідно до положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
		Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
		Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).
		Поняття «інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України № З-рп/99 від 08.04.1999, згідно якого поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Так, пунктом 3 вказаного Рішення суд в загальному, не пов`язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. 
		«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
		Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).
		Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої   статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
		Системне тлумачення частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Суд у справах за позовом прокурора в інтересах держави повинен вирішити питання чи є позивач (особа, в інтересах якої поданий прокурором позов) тією заінтересованою особою, про яку йдеться в частині 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу по суті. При вирішенні такого питання суд повинен виходити з характеру спірних правовідносин та оцінки конкретних фактичних обставин справи.
		Відповідно до ст. ст. 319, 386 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
		Частиною 5 ст. 116 ЗК України визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Частиною 2, 9 ст. 149 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) визначено, що вилучення земельних ділянок, у тому числі з державного лісового фонду, провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад, відповідно до їх повноважень.
		Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених ч.ч.5-8 цієї статті, та у випадках, визначених ст. 150 цього кодексу.
		Згідно із вимогами ч. 1 ст. 29 ЛК України (станом на 01.01.2004) до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів належить, зокрема, здійснення державного контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.
		Отже, згідно з наведеними приписами вилучення земельних ділянок державного лісового фонду площею більш ніж 10 гектарів, що віднесені до земель лісогосподарського призначення та перебувають у постійному користуванні ДП «Одеське лісове господарство», і передання у власність такої ділянки до 27.05.2021р. належало до повноважень Кабінету Міністрів України, з огляду на що, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Як вказано прокуратурою у позовній заяві, ні Кабінетом Міністрів України, ні підпорядкованими йому міністерствами та центральними органами виконавчої влади будь яких заходів, у тому числі щодо звернення до суду в розумний строк, не вжито, що свідчить про не здійснення захисту інтересів держави. В підтвердження вказаного прокурором було зазначено наступне.
		06.10.2020 прокуратурою скеровано до Кабінету Міністрів України запит № 15/1/1-110вих-20, де вказано про конкретні порушення законодавства при прийнятті Біляївською райдержадміністрацією спірного розпорядження та звернуто увагу на необхідності вжиття Кабінетом Міністрів України як розпорядником земель державного лісового фонду заходів щодо скасування такого розпорядження.
		Листом секретаріату Кабінету Міністрів України від 15.10.2020 №34802/0/2-20 прокуратуру повідомлено, що про факт прийняття спірного розпорядження Біляївською райдержадміністрацією Секретаріатові Кабміну стало відомо з листа обласної прокуратури, вказаний запит надіслано Мін`юсту, Держлісагенству та Держгеокадастру для розгляду в установленому порядку.
		Відповідно до наданої Міністерством юстиції України інформації №50096/15139-4-20/9.1 від 10.11.2020, останнім визнається факт незаконного вибуття із державної власності земель державного лісового фонду та вказується, що ефективним засобом захисту державних інтересів у подібних правовідносинах є звернення саме органами прокуратури до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України після встановлення фактів порушення вимог законодавства в діяльності окремих органів державної влади/місцевого самоврядування.
		Державне агентство лісових ресурсів України в інформації від 03.11.2020, наданій на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 15.10.2020 зазначає, що внаслідок видачі Біляївською районною державною адміністрацією спірного розпорядження, та передачі в оренду земельної ділянки державного лісового фонду, з постійного користування ДП «Одеський лісгосп» вибули земельні ділянки із порушенням земельного законодавства.
		За результатами розгляду інформації Одеської обласної прокуратури Держлісагентство доручило ДП «Одеський лісгосп» та Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області вжити заходів щодо захисту майнових інтересів на зазначені земельні ділянки лісогосподарського призначення. 
		Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області, листом №10-15-0.32-8824/2-20 від 27.08.2020 констатує факт використання спірних земельних ділянок державного лісового фонду ТОВ «ОДЕСАРИБГОСП» під будівництво ставків для зайняття рибогосподарською діяльністю. Повідомляє, що заходів реагування та контролю, спрямованих за усунення порушення вимог законодавства територіальним органом Держгеокадастру також не вживалось. Держгеокадастр вважає за доцільне здійснювати контрольні заходи лише в межах розслідування кримінальних правопорушень, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 
		Враховуюче вищевикладене та посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, прокурор вказав, що сам факт незвернення до суду відповідного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган не здійснює свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
		Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14).
		Щодо правонаступництва позивача у даній справі.
		Питання про заміну сторони у справі її правонаступником вирішується судом у порядку, передбаченому ст. 52 ГПК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
		Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.
		Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.
		У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
		Основою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження у справі. Виходячи з цього, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
		Вирішуючи питання про правонаступництво, суд досліджує обставини передачі прав кредитора новому кредитору та встановлює відповідність їх підставам, визначеним законодавством. У процесі дослідження цих обставин судом може бути встановлено недійсність передання кредитором своїх прав іншій особі (наприклад, нікчемність відповідного договору відступлення права вимоги).
		Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 ГПК України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
		Водночас відповідно до ст. 52 ГПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
		Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності 27.05.2021, внесено зміни до статей 122, 149 Земельного кодексу України та визначено, що власником (розпорядником) земель державного лісового фонду, розташованих за межами населених пунктів, є обласні державні адміністрації.
		Так, відповідно до вимог ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району тощо.
		Статтею 149 даного кодексу зі змінами, внесеними 27.05.2021 передбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених cт. 122 цього Кодексу з урахуванням вимог cт. 150 цього Кодексу.
		Статтею 8 Лісового кодексу передбачено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
		Відповідно до cт. 9 Лісового кодексу, у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.
		Таким чином, з 27.05.2021 власником (розпорядником) спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, що розташовані за межами населеного пункту Яськівської сільської, Біляївської міської ради Одеського району Одеської області з кадастровими номерами 5121010100:01:001:0107, 5121085600:01:001:0591, 5121085600:01:001:0592 загальною площею 521 га, є Одеська обласна державна адміністрація.
		Саме з огляду на вищезазначені обставини ухвалою від 15.11.2021 суд, задовольнивши клопотання заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вх. №20942/21 від 05.08.2021), здійснив заміну позивача - Кабінету Міністрів України на правонаступника - Одеську обласну державну адміністрацію.
		У постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16 суд вказав, що правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Відтак, під час процесу публічного правонаступництва, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.
		Таким чином, суд вважає доведеною наявність підстав для подання прокуратурою позову саме в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, до якої з 27.05.2021, у зв`язку зі змінами в національному законодавстві перейшли відповідні повноваження Кабінету Міністрів України в частині розпорядження спірними земельними ділянками.
		При цьому, у даній справі судом не визнається обов`язковість надання прокуратурою будь-яких заяв щодо зміни предмета позову чи уточнення позовних вимог через заміну позивача у даній справі. У даному випадку слід виходити із суті публічного правонаступництва, яке передбачає повне або часткове передання адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень - Кабінета Міністрів України іншому - Одеській обласній державній адміністрації. Частиною 2 ст. 52 передбачено, що усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Вказане свідчить про те, що заявлені в інтересах Кабінету Міністрів України позовні вимоги у даній справі після його заміни на правонаступника - Одеську обласну державну адміністрацію, слід розцінювати як заявлені в інтересах останньої без подання додаткових заяв. 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне.
		Розпорядженням Біляївської районної державної адміністрації № 939/2004 від 16.12.2004 «Про передачу в оренду земельної ділянки ЗАТ «Одесарибгосп» на території Біляївського району Одеської області», затверджено проект відведення земельних ділянок ЗАТ «Одесарибгосп» під будівництво ставків для рибогосподарської діяльності із земель Одеського державного лісогосподарського об`єднання «Одесаліс» на території Біляївського району Одеської області, передано ЗАТ «Одесарибгосп» в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 521 га, у тому числі 281,78 га на території Яськівської сільської ради, 239,22 га - Біляївської міської ради.
		04.01.2005р. між Біляївською районною державною адміністрацією та ЗАТ «Одесарибгосп» укладено договір оренди землі, який зареєстровано 11.01.2005 у Книзі записів реєстрації договорів оренди землі Біляївського районного відділу земельних ресурсів за №04.05.516.00001 (далі - Договір). 
		Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
		За змістом наведеної процесуальної норми, неодмінною умовою її застосування є участь тих самих осіб або особи, щодо якої встановлено ці обставини, як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні обставини, що мають значення для справи, що розглядається.
		У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/789/15-г за позовом Біляївської районної державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю „Одесарибгосп", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Яськівської сільської ради Одеської області, Біляївської міської ради Одеської області, державного підприємства „Укрриба", про визнання припиненим договору оренди землі, визнання частково недійсним статуту, визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та зобов`язання звільнити земельні ділянки, та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Одесарибгосп" до Біляївської районної державної адміністрації про визнання права користування.
		Рішенням від 28.07.2015, яке набрало законної сили 07.04.2016, у задоволенні позову та зустрічного позову у справі № 916/789/15-г було відмовлено.
		Як вбачається із вказаного рішення, судом було встановлено, що під час розгляду даної справи, первісний орендар за договором оренди від 11.01.2005р. - закрите акціонерне товариство „Одесарибгосп", було реорганізоване у товариство з обмеженою відповідальністю „Одесрибгосп", із повним переходом до останнього прав та обов`язків реорганізованого товариства, в тому числі щодо прав землекористування відповідно до умов спірного договору. Оскільки умовами договору від 11.01.2005р. не передбачено необхідності внесення будь-яких змін до договору та не визначено реорганізацію орендаря як підставу для розірвання договору, суд доходить висновку, що до товариства з обмеженою відповідальністю „Одесрибгосп" перейшли права та обов`язки орендаря за договором оренди від 11.01.2005р. Крім того, як свідчать витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, статут ТОВ „Одесарибгосп" та розподільчий баланс товариства з обмеженою відповідальністю „Одесрибгосп", до відповідача, який створений в результаті виділу із товариства з обмеженою відповідальністю „Одесрибгосп", перейшли права та обов`язки орендаря з договором оренди від 11.01.2005р. В результаті викладеного, керуючись положеннями ч. 4 ст. 32 Закону України „Про оренду землі", суд дійшов висновку, що ТОВ „Одесарибгосп" у визначеному законом порядку набуло прав та обов`язків орендаря за договором оренди від 11.01.2005р., що, в свою чергу, повністю спростовує протилежні твердження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про припинення строку дії даного договору з 09.09.2011р. у зв`язку із припиненням орендаря товариства з обмеженою відповідальністю „Одесрибгосп".
		Отже, відповідач-2 (ТОВ «ОДЕСАРИБГОСП») є правонаступником ЗАТ «Одесарибгосп», з яким Біляївською районною державною адміністрацією було укладено спірний Договір.
		Суд враховує, що вищевказані обставини встановлені рішенням, що набрало законної сили, а преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
		За умовами п.2 Договору, в оренду відповідачу-2 передано земельну ділянку площею 521 га під будівництво ставків для рибогосподарської діяльності із земель Одеського державного лісогосподарського об`єднання «Одесаліс», що розташована на території Біляївського району Одеської області, в тому числі: по Яськівській сільській раді 281,78 га, з них під болотом - 266,79 га, під дамбою - 9,81 га, підводящий канал - 2,70 га, відводящий канал - 2,48 га; по Біляївській міській раді 239, 22 га, з них: під болотом - 228,22 га, під водою - 8 га, покритих лісовою рослинністю - 3,00 га.
		Додатковою угодою №21 від 29.03.2010 про внесення змін до договору від 11.01.2005р. викладено у новій редакції пункт 12 договору, яким передбачено, що земельна ділянка передається в оренду під будівництво ставків для рибогосподарських потреб, культурно - оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей.
		Додатковою угодою від 14.09.2016 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 11.01.2005, що зареєстрований 11.01.2005 за №04.05.516.00001, п.4 договору викладено у наступній редакції: нормативно-грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 521 га (кадастрові номери 5121010100:01:001:0107, 5121085600:01:001:0591, 5121085600:01:001:0592), затверджена рішенням Біляївської районної ради від 24.10.2014 №40/667-VI становить 11 687 327,44 грн.
		За рахунок земельної ділянки площею 521 га (далі - спірна земельна ділянка) сформовано 3 земельні ділянки з кадастровими номерами 5121010100:01:001:0107 площею 239,224 га, 5121085600:01:001:0591 площею 14,9871 га, 5121085600:01:001:0592 площею 266,7938 га.
		16.12.2014 у Державний реєстр прав на нерухоме майно внесено відомості про реєстрацію права державної власності на вищезазначені земельні ділянки (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна: 532937551210, 538593051210 та 532943251210).
		На підставі вищезазначеного розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області №939/2004 від 16.12.2004, а також укладеного договору оренди від 04.01.2005 б/н у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано речове право користування відповідача-2 на вищевказані земельні ділянки, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Т.1, а.с. 69-72, 75-78, 81-84).
		Отже, право користування ТОВ «Одесарибгосп» земельною ділянкою з кадастровим номером 5121010100:01:001:0107 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.01.2015 за № 18884584, земельною ділянкою з кадастровим номером 5121085600:01:001:0591 за № 19051759 від 03.02.2015, земельною ділянкою з кадастровим номером 5121085600:01:001:0592 за № 19051401 від 03.02.2015.
		Статтею 84 ЗК України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.
		Пунктами 1, 2 ст. 9 ЛК України (на час виникнення спірних правовідносин) користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим.
		У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим кодексом.
		При цьому, ст. 57 ЗК України установлено, що земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
		Порядок використання земель лісового фонду визначається законом.
		Відповідно до ч.2 ст. 20 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття розпорядження), зміна цільового призначення земель провадилася органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймали рішення про надання цих земель у користування, вилучення (викуп) земель і затверджували проекти землеустрою або приймали рішення про створення об`єктів природоохоронного або історико-культурного значення.
		Згідно із вимогами ч. 3 ст.124 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття розпорядження), передача в оренду земельних ділянок фізичним і юридичним особам зі зміною цільового призначення здійснювалась за проектами відведення в порядку, встановленому ст. ст. 118, 123 цього кодексу
		Частинами 2, 9 ст. 149 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття розпорядження) визначено, що вилучення земельних ділянок, у тому числі з державного лісового фонду, провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад, відповідно до їх повноважень.
		Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебували у постійному користуванні, зокрема ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених ч.ч.5-8 цієї статті, та у випадках, визначених ст. 150 цього кодексу.
		При цьому, стосовно спірної земельної ділянки до прийняття розпорядження Біляївською районною державною адміністрацію розпочато процедуру вилучення з державного лісового фонду, проте її не завершено у визначений законом спосіб.
		Так, умовами п. 5 договору оренди було передбачено, що замість земель площею 521 га, які об`єднання «Одесаліс» передає ЗАТ «Одесарибгосп», Яськівська сільська рада має компенсувати 486 га земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, які не надані у власність або користування громадян та юридичних осіб і перебувають у запасі.
		Проте, у матеріалах справи відсутні докази передбаченої Договором компенсації Яськівською сільською радою 486 га земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
		За ст. 5 ЛК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) землі лісового фонду поділяються на: а) лісові: вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю; не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі та інші), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами тощо; б) нелісові: зайняті спорудами, пов`язаними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, продуктопроводів та підземними комунікаціями тощо; зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства); зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового господарства.
		Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством.
		Слід зазначити, що пунктом 1 Договору було передбачено, що орендодавець (відповідач-1) надає, а орендар (відповідач-2) приймає в довгострокове, платне користування земельну ділянку, яка розташована на території Яськівської та Біляївської міської рад Біляївського району Одеської облатсті із земель Одеського державного лісогосподарського об`єднання «Одесаліс». 
		За умовами п.2 вказаного договору, в оренду ЗАТ «Одесарибгосп» передано земельну ділянку площею 521 га під будівництво ставків для рибогосподарської діяльності із земель Одеського державного лісогосподарського об`єднання «Одесаліс», що розташована на території Біляївського району Одеської області, в тому числі: по Яськівській сільській раді 281,78 га, з них під болотом - 266,79 га, під дамбою - 9,81 га, підводящий канал - 2,70 га, відводящий канал - 2,48 га; по Біляївській міській раді 239, 22 га, з них: під болотом - 228,22 га, під водою - 8 га, покритих лісовою рослинністю - 3,00 га.
		Отже, характеристики земельних ділянок, передання яких передбачено спірним Договором, відповідають ознакам, притаманним землям лісового фонду, які містяться в ст. 5 ЛК України та серед яких наявні як лісові, так і нелісові види земель лісового фонду. 
		Відповідно до листа Державного агентства лісових ресурсів України №02-33/8158-20 від 03.11.2020, земельні ділянки державного лісового фонду загальною площею 521 га з кадастровими номерами 5121010100:01:001:0107, 5121085600:01:001:0591, 5121085600:01:001:0592 із земель ДП «Одеський лісгосп» не вилучались у зв`язку з тим, що розпорядження про їх вилучення так і не було прийнято. 
		З листа ВО «Укрдержліспроект» від 29.12.2020 № 855 вбачається відсутність у останнього інформації щодо вилучення спірних земельних ділянок з постійного користування ДП «Одеський лісгосп». 
		Статтею 3 Лісового кодексу України визначено, що ліс - це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов`язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище.
		Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні.
		Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового Кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами.
		Відповідно до даних Лісового кадастру Публічної кадастрової карти, вищезазначені земельні ділянки з кадастровими номерами 5121010100:01:001:0107, 5121085600:01:001:0591, 5121085600:01:001:0592 розташовані на землях державного лісового фонду.
		Окрім того, як вбачається з матеріалів справи (Т. 1, а.с. 44-51) земельні ділянки з кадастровими номерами: 5121010100:01:001:0107, 5121085600:01:001:0591 та 5121085600:01:001:0592 відносяться до земель державного лісового фонду, знаходяться на території Біляївського лісництва у кварталах 21 та 22 та використовувалися для ведення лісового господарства державного підприємства «Одеське лісове господарство», зі складу земель державного лісового фонду не вилучались.
		Таким чином спірна земельна ділянка має статус земельної ділянки лісогосподарського призначення та належить до земель державної форми власності, що знаходяться на території Біляївського лісництва у кварталах 21 та 22.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
		Статтею 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами
		Частиною 5 ст. 116 ЗК України (станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим кодексом.
		Земельне законодавство обмежує передання у користування земельних ділянок лісогосподарського призначення.
		Згідно із вимогами ч. 1 ст. 29 Лісового кодексу (станом на 01.01.2004) до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів належить, зокрема, здійснення державного контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.
		Як вже було зазначено, відповідно до вимог п. 9 ст. 149 Земельного кодексу (станом на 07.12.2004, тобто на час виникнення спірних правовідносин), Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження, ліси площею понад 10 гектарів.
		Згідно з наведеними приписами вилучення земельних ділянок державного лісового фонду площею більш ніж 10 гектарів, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, належало до виключних повноважень Кабінету Міністрів України.
		Водночас, відповідно до інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України №34802/0/2-20 від 15.10.2020, про факт прийняття Біляївською районною державною адміністрацією рішення щодо вилучення, зміну цільового призначення та відчуження спірних земельних ділянок, що перебували у постійному користуванні ДП «Одеський лісгосп» стало відомо з інформації Одеської обласної прокуратури, тобто жодних розпоряджень щодо спірних земельних ділянок не приймалось, питання їх відведення не погоджувалось.
		Відсутність спрямованого на передання в оренду земельної ділянки рішення повноважного на час видання спірного розпорядження органу державної влади - Кабінету Міністрів України означає, що держава як власник, волю на вилучення земельних ділянок із державного лісового фонду не виявляла. Останні фактично вибули з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення. Відсутність заперечення користувача земельної ділянки проти її вилучення не свідчить про належний спосіб вилучення цієї ділянки із земель лісогосподарського призначення, а також про те, що був вияв волі повноважної особи на її вилучення.
		Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.
		Отже, Біляївською районною державною адміністрацією поза межами компетенції та поза волею належного власника - держави в особі Кабінету Міністрів України (до 27.05.2021 - дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин»), незаконно вилучено спірні земельні ділянки державної власності та надано їх у користування відповідача-2.
		Крім того, відведення за рахунок державного лісового фонду земельних ділянок загальною площею 521 га, розташованих на території Біляївського лісництва Біляївського району Одеської області у користування ЗАТ «Одесарибгосп» супроводжувалось фактичною зміною цільового призначення земель лісогосподарського призначення на землі водного фонду (під будівництво ставків для рибогосподарської діяльності) всупереч вимогам земельного законодавства без необхідних погоджень відповідних державних органів.
		Відповідно до вимог статей 42 Лісового кодексу України (станом на 01.01.2004), переведення лісових земель до нелісових для використання у цілях, не пов`язаних із веденням лісового господарства, користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, провадиться за рішеннями органів, які надають ці землі у користування відповідно до земельного законодавства.
		Переведення лісових земель до інших категорій провадиться за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.
		Відповідно до cт. 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
		Водночас Державним агентством лісових ресурсів України у листі № 34800/0/2-20 від 15.10.2020 зазначається, що жодних розпоряджень Кабінетом Міністрів України про вилучення спірної земельної ділянки з державного лісового фонду та постійного користування ДП «Одеський лісгосп» не приймалось.
		Окрім того, Міністерством юстиції України інформації №50096/15139-4-20/9.1.1 від 10.11.2020 визнається факт незаконного вибуття із державного лісового фонду спірних земельних ділянок.
		Вказане свідчить, що внаслідок прийняття усупереч вимогам земельного законодавства України Біляївською райдержадміністрацією спірного розпорядження №939/204 від 16.12.2004, фактично незаконно змінено цільове призначення земельних ділянок державного лісового фонду загальною площею 521 га, вилучено спірні земельні ділянки з лісового фонду та передано у користування ТОВ «Одесарибгосп».
		При цьому слід врахувати загальні принципи права, зокрема nemo plus juris ad alium transferre potest quam ipse habet (ніхто не може передати іншому більше прав, аніж має сам).
		Статтею 391 Цивільного кодексу України установлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Положеннями cт. 152 ЗК України передбачають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язанні з позбавленням прав володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		За ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
		Статтею 393 Цивільного кодексу України визначено, що правовий акт органу державної впади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується
		У зв`язку з вищезазначеним, розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 16.12.2004 за №939/2004 підлягає скасуванню, з огляду на те, що Біляївська районна державна адміністрація не мала необхідного обсягу повноважень для передання в оренду спірної земельної ділянки площею 521 га, здійснила передачу земельної ділянки поза волею дійсного власника, яким до 27.05.2021 була держава в особі Кабінету Міністрів України, чим порушила ч. 9 ст. 149 ЗК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).
		Щодо Договору оренди землі від 04.01.2005р. суд зазначає наступне. 
		Як вже було зазначено, на підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 16.12.2004 за №939/2004 між Біляївською райдержадміністрацією та ЗАТ «Одесарибгосп» 04.01.2005 укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 49 років, який 11.01.2005 зареєстровано в Біляївському районному відділі земельних ресурсів, про що у Книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №040551600001.
		Згідно із вимогами п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності
		Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин, згідно положень ч. 3 ст. 215 ЦК України, може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно зі ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
		Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані із його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину…
		Відповідно до роз`яснень, наведених в Постанові Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Також відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
		Договір оренди землі від 04.01.2005р. укладено органом, який відповідно до положень ст. 122 ЗК України не мав права розпоряджатись земельними ділянками лісогосподарського призначення та вилучати їх. Крім того, умовами вказаного договору фактично надано в оренду землі лісового фонду для будівництва ставків для рибогосподарської діяльності, що суперечило приписам ст. 20 ЗК України.
		Враховуючи те, що на підставі незаконного розпорядження між Біляївською районною державною адміністрацією та ЗАТ «Одесарибгосп» 04.01.2005 укладено договір оренди землі, то, відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст. 152 ЗК України, останній підлягає визнанню недійсним.
		Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).
		Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018у справі № 925/1265/16).
		Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
		Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
		Частиною 1 ст. 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		У спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).
		Таким чином, власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.
		Земельна ділянка вибула з володіння позивача незаконно, а тому вимога про зобов`язання її повернути є саме тим способом захисту, який спрямований на відновлення порушеного права.
		У Постанові від 28.11.2018 р. у справі № 504/2864/13-ц Велика Палата Верховного Суду прямо зазначила, що зайняття земельної ділянки належить розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності, захист від якого має бути здійснено шляхом пред`явлення негаторного позову.
		Отже, в даному випадку надання відповідачем-1 у користування відповідачу-2 земельної ділянки лісогосподарського призначення, з порушенням Земельного та Лісового кодексів України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі належним та ефективним способом захисту є звернення до суду з негаторним позовом про зобов`язання повернути земельну ділянку, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
		У зв`язку з вищезазначеним, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про зобов`язання відповідача-2 повернути спірну земельну ділянку загальною площею 521 га державі в особі Одеської обласної державної адміністрації, яка з 27.05.2021 є власником (розпорядником) земель державного лісового фонду, розташованих за межами населених пунктів.
		При цьому, суд зауважує, що у п. 4 прохальної частини позовної заяви прокурором заявлено вимогу про зобов`язання відповідача-2 усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення спірних земельних ділянок державі з правом постійного користування Державного підприємства «Одеське лісове господарство».
		Згідно з ч. 3 ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
		У зв`язку з тим, що Державне підприємство «Одеське лісове господарство» не є позивачем у даній справі, суд не вбачає жодних правових підстав для прийняття рішення у даній справі на користь вказаного підприємства, що зумовлює відмову у задоволенні позовної вимоги в частині, яка стосується права постійного користування спірними земельними ділянками Державного підприємства «Одеське лісове господарство».
		Щодо заяви відповідача-2 про застосування строку позовної давності.
		З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у Постанові від 28.11.2018р. у справі № 504/2864/13-ц, слід зазначити, що зайняття земельної ділянки належить розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності, захист від якого має бути здійснено шляхом пред`явлення негаторного позову, який може бути заявлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. 
		Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує правовідносини та правопорушення.
		З урахуванням вищезазначеного, суд вважає доводи відповідача-2 щодо порушення строків давності невмотивованим. 
		Крім того, слід врахувати, що листом від 15.10.2020р. №34802/0/2-20 Секретаріат Кабінету Міністрів України повідомив, що про факт прийняття Біляївською районною державною адміністрацією рішення щодо вилучення, зміну цільового призначення та відчуження земельних ділянок із з кадастровими номерами 5121010100:01:001:0107, 5121085600:01:001:0591, 5121085600:01:001:0592 загальною площею 521 га, що перебували у постійному користуванні ДП «Одеський лісгосп», стало відомо з інформації Одеської обласної прокуратури, тобто жодних розпоряджень щодо спірних земельних ділянок не приймалось, питання їх відведення не погоджувалось. 
		Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
		Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
		Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
		Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
		Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
		Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору суд покладає на відповідача-1 та відповідача-2 порівну.
		Керуючись ст.ст. 4, 53, 73-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		1. Позов Одеської обласної прокуратури (вулиця Пушкінська, будинок 3, місто Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552, електронна пошта: odeska.obl@od.gp.gov.ua) в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (65032, Одеська обл., місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 4; код ЄДРПОУ 00022585) до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області (проспект Незалежності, будинок 11, місто Біляївка (пн), Одеська область, 67600, код ЄДРПОУ 04057095, електронна пошта: genotdel@bilyaivka.odessa.gov.ua), Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП" (вулиця Миру, будинок 113, село Яськи, Біляївський район, Одеська область, 67642, код ЄДРПОУ 36973902), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного підприємства "Одеське лісове господарство" (вулиця Клари Цеткін, будинок 77, селище міського типу Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська область, 67832, код ЄДРПОУ 33388061), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області (67642, Одеська обл., Біляївський р-н, село Яськи, вулиця Центральна, будинок 78; код ЄДРПОУ 04377894), про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки - задовольнити частково.
		2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області № 939/2009 від 16.12.2004 "Про передачу в оренду земельної ділянки ЗАТ "Одесарибгосп" на території Біляївського району Одеської області".
		3. Визнати недійсним договір оренди землі б/н, укладений 04.01.2005 між Біляївською районною державною адміністрацією та ЗАТ "Одесарибгосп", який зареєстровано 11.01.2005 у Книзі записів реєстрації договорів оренди землі Біляївського районного відділу земельних ресурсів за № 040551600001 та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 8519998, № 8598128, № 8599705 з усіма додатками до нього.
		4. Зобов`язати ТОВ "Одесарибгосп" (код ЄДРПОУ 36973902) усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення державі в особі Одеської обласної державної адміністрації (65032, Одеська обл., місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 4; код ЄДРПОУ 00022585) земельних ділянок загальною площею 521 га з кадастровими номерами 5121010100:01:001:0107, 5121085600:01:001:00591, 5121085600:01:001:00592, які розташовані на території Біляївського району Одеської області за межами населеного пункту.
		5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. 
		6. Стягнути з Біляївської районної державної адміністрації Одеської області (проспект Незалежності, будинок 11, місто Біляївка (пн), Одеська область, 67600, код ЄДРПОУ 04057095) на користь Одеської обласної прокуратури (вулиця Пушкінська, будинок 3, місто Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552) 3 405,00 грн витрат зі сплати судового збору за наступними реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура (код ЄДРПОУ 03528552), рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564, банк отримувача - ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820172, код класифікації доходів бюджету: 22030101.
		7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП" (вулиця Миру, будинок 113, село Яськи, Біляївський район, Одеська область, 67642, код ЄДРПОУ 36973902) на користь Одеської обласної прокуратури (вулиця Пушкінська, будинок 3, місто Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552) 3 405,00 грн витрат зі сплати судового збору за наступними реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура (код ЄДРПОУ 03528552), рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564, банк отримувача - ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820172, код класифікації доходів бюджету: 22030101.
		8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Вступну та резолютивну частини рішення оголошено у судовому засіданні 07 вересня 2022 р. Повний текст рішення складено та підписано 28 вересня 2022 р. у зв`язку з перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному з 12 вересня 2022 р. по 21 вересня 2022 р. та у відпустці з 14 вересня 2022 р. по 27 вересня 2022 р.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                                Р.В. Волков
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                         О.В. Цісельський
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                         Ю.І. Мостепаненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...