Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/9115/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 29.09.2022. Зареєстровано: 29.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2022.
Дата набрання законної сили: 31.10.2022
Номер судового провадження: 2/521/3312/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		            Р І Ш Е Н Н Я
		Іменем України
		21 вересня 2022 року
		м. Одеса
		Справа № 521/9115/22 
		Провадження № 2/521/3312/22
		Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
		головуючого - судді Гуревського В.К.
		за секретаря    - Федорова А.В.,
		Учасники справи:
		Позивач  ОСОБА_1 .
		Представник  Сластнікова Г.О.
		Відповідач  Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії 
		«Експертно-технічний центр Акціонерного товариства «Українська залізниця»
		Представник  Миргородова О.Ю. 
		Відповідач  Виробничий підрозділ «Експертно-технічний центр» 
		Акціонерного товариства «Українська залізниця»
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська Залізниця» в особі філії «Експертно-технічний центр Акціонерного товариства «Українська залізниця», ВП «Експертно-технічний центр» Акціонерного товариства «Українська Залізниця» про скасування наказу, нарахування та виплату заробітної плати, поновлення та допущення до роботи, стягнення моральної шкоди,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась з позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська Залізниця» в особі філії «Експертно-технічний центр Акціонерного товариства «Українська залізниця», ВП «Експертно-технічний центр» Акціонерного товариства «Українська Залізниця», за яким просить:
		- зобов`язати філію «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» скасувати незаконний наказ № 57 від 11 квітня 2022 року філії «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» в частині призупинення з 11 квітня 2022 року дії трудового договору з ОСОБА_1 - інженером 1 категорії відділу технічної діагностики виробничого підрозділу «Одеський регіональний експертно-технічний центр» філії «Експертно- технічний центр» АТ «Українська залізниця» (таб №89);
		- зобов`язати філію «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» з 11 квітня 2022 року нарахувати заробітну плату та податки на ОСОБА_1 - нженера 1 категорії відділу технічної діагностики виробничого підрозділу «Одеський регіональний експертно-технічний центр» філії «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» за весь час призупинення дії трудового договору з нею;
		- зобов`язати філію «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» з 11 квітня 2022 року виплатити заробітну плату ОСОБА_1 - інженеру 1 категорії відділу технічної діагностики виробничого підрозділу «Одеський регіональний експертно-технічний центр» філії «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця»;
		- зобов`язати філію «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» поновити у роботі та допустити ОСОБА_1 - інженера 1 категорії відділу технічної діагностики виробничого підрозділу «Одеський регіональний експертно-технічний центр» філії «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» до виконання посадових обов`язків за трудовим договором з 11 квітня 2022 року;
		- допустити негайне виконання рішення суду про виплату заробітної плати ОСОБА_1 за один місяць філією «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця»;
		- стягнути з відокремленого підрозділу «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з 27000 грн, сплачених в якості оплати за правничу допомогу;
		- стягнути сублімарно з Акціонерного товариства «Українська залізниця» та з філії «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, яка дорівнює розміру ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що згідно записів в трудовій книжці з 11.12.2002 року ОСОБА_1 працює на підприємстві АТ «Українська залізниця». Наказом директора філії «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» №57 від 11.04.2022 року із ОСОБА_1 11 квітня 2022 року, в день підписання наказу, було призупинено дію трудового договору як з інженером 1 категорії відділу технічної діагностики виробничого підрозділу «Одеський регіональний експертно-технічний центр», що підтверджується додатком до наказу №57 від 11 квітня 2022 року. Вказаний наказ роботодавець обґрунтував нормами Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. за № 2136-ІХ та іншими нормами законодавчих актів. 
		Відповідач, в листі від 20 червня 2022 року №ЕТЦ-22/122, пояснив, що у зв`язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності через військову агресію Російської Федерації проти України, АТ «Укрзалізниця» було змушене призупинити дію трудового договору з позивачкою. На адвокатські запити № 77 від 14 червня 2022 року та № 93 від 22 червня 2022 року, відповідач не надав жодного доказу, що підтверджує факт зменшення обсягів господарської діяльності роботодавця через військову агресію Російської Федерації проти України та який підтверджує наявність причинно-наслідкового зв`язку між зменшенням обсягів господарської діяльності відповідача з неможливістю надання та виконання роботи позивачкою, як інженером 1 категорії відділу технічної діагностики виробничого підрозділу «Одеський регіональний експертно-технічний центр». Роботодавець-відповідач, з часу видання наказу про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , заробітну плату та податки на неї не нараховує і не сплачує, про що свідчить відповідь відповідача від 20 червня 2022 року № ЕТЦ-22/122. Позивач вважає, що відповідач не мав законних підстав призупиняти дію трудового договору з нею з 11 квітня 2022 року, а якщо такі підстави і були, то навіть під час призупинення дії трудового договору саме відповідач повинен нараховувати та сплачувати заробітну плату та податки на неї, адже за діючим законодавством призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. 
		Також позивачка вважає, що призупинення дії трудового договору за вимогами чинного законодавства - це є запровадження нових або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення, а тому такі зміни можливі відбутися не пізніш як за два місяці до їх запровадження. ОСОБА_1 вважає, що викладені факти свідчать, що відповідач фактично безпідставно та протизаконно припинив з нею трудові відносини. Із цією протиправною діяльністю відповідача ОСОБА_1 не згодна, оскільки відповідач такими діями порушує правовий порядок в Україні.
		Законодавець під час воєнного стану не звільняв від обов`язку роботодавця нараховувати та сплачувати заробітну плату працівникам, та надавав роботодавцю права відшкодовувати заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі з держави, що здійснює військову агресію проти України.
		Законодавець не обмежував роботодавця ні в часі, ні за будь-якими іншими обставинами в праві на звернення до суду для захисту свого права на відшкодування понесених збитків до Російської Федерації, тобто законодавець не зазначав, що роботодавець може звертатись за відшкодування до агресора лише виключно після перемоги України. Тому ОСОБА_1 має право під час призупинення дії трудового договору отримувати від роботодавця заробітну плату на умовах, визначених трудовим договором, а саме регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, навіть під час призупинення дії трудового договору.
		З аналізу наведених норм ст. 103 та ст. 241-1 КЗпП і Закону-2136 вбачається, що наказ відповідача від 11 квітня 2022 року за № 57 суперечить названим законодавчим актам, бо роботодавець всупереч ст. 103 КЗпП про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення не повідомив працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни; оскаржуваним наказом роботодавець самовільно та безпідставно змінив строки зиплати заробітної плати, регламентовані ст. 115 КЗпП; роботодавець призупинив дію трудового договору з працівником саме з дати ухвалення рішення, з 11 квітня 2022 року, що є незаконним в розумінні ст. 241-1 КЗпП, в якій встановлено, що строки в трудових правовідносинах «обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк». Тому наказ № 57 від 11 квітня 2022 року філії «Експертно-технічний центр» АТ Українська залізниця» в частині призупинення з 11 квітня 2022 року дії трудового договору з ОСОБА_1 - інженером 1 категорії відділу технічної діагностики виробничого підрозділу «Одеський регіональний експертно-технічний центр» філії «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» (таб №89) підлягає скасуванню судом як незаконний.
		Якщо роботодавець наддасть суду докази неможливості з 11 квітня 2022 року забезпечити позивачку роботою через воєнну російську агресію, ОСОБА_1 погоджується укласти мирову угоду з відповідачем, за якою вона відкликає позовну заяву з суду, а відповідач зобов`язується нараховувати їй заробітну плату та податки під час призупинення дії трудового договору, а саме з 13 червня 2022 року, як то передбачено ст. 103 КЗпП та до моменту поновлення діяльності підприємства, продовж місяця після відновлення діяльності підприємства сплатить позивачці заборгованість по заробітної плати та продовж 3 робочих днів з дня підписання мирової угоди виплатить заробітну плату за період з 11 квітня 2022 року по 13 червня 2022 року за час вимушеного прогулу. Позивачка ніяк не очікувала, що в один день лишиться роботи, робочого місця та сталого прибутку, тому не підшукувала собі альтернативне місце заробітку. Як було зазначено, інших, окрім заробітна плата, прибутків позивач не має, що не позбавляє її обов`язку оплачувати обов`язкові комунальні платежі та виконувати умови кредитного договору.
		Позивачка намагалася владнати спір в досудовий спосіб, але відповідачі знехтували можливістю досудового врегулювання спору. За таких умов сторона позивача вважає доречним просити суд зобов`язати відповідачів здійснити компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) відповідно до Закону України №2050 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати». Згідно зі ст. 2 до Закону України №2050 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати», компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів... Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата. Позивач стверджує, що несвоєчасне нарахування та виплата заробітної плати відбулось саме з вини відповідачів. Таким чином, АТ «Українська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» є відповідальними за своєчасне та в повному обсязі нарахування та виплату заробітної плати. Не перешкоджаючи схваленню наказа про призупинення трудових відносин №57 від 11.04.2022 р., АТ «Українська залізниця» сприяла порушенню прав позивача керівництвом філії "Експертно-технічного центру Акціонерного Товариства «Українська залізниця», відтак, ці юридичні особи мають нести сублімарну відповідальність. Тому позивач просить суд зобов`язати відповідачів провести нарахування та виплату грошових коштів у Порядку затвердженому Постановою КМУ №159 від 21.02.2011 року за період з 11.04.2022 року по день проведення виплати заробітної плати на виконання рішення суду, виходячи із нарахованої до виплати суми заробітної плати.
		Сам по собі факт призупинення трудових відносин з позивачем в день складання наказу про призупинення, зміна умов оплати праці з дня складання наказу про призупинення без попередження за два місяці, позбавлення позивача гарантованого державою та єдиного джерела прибутку в скрутний для всій держави та громадян час - все це є проявом порушення трудових прав позивачки, яка через жахливі рішення керівництва опинилася на межі виживання, що значно змінило уклад та спосіб її життя та завдало негативних наслідків на її психо-емоційний стан та змінило спосіб життя позивачки. Оскаржуваним рішенням роботодавець порушив право позивача, гарантоване ст. 24 Конституції України, оскільки безпідставно призупинив дію трудового договору з позивачкою, а її посадові обов`язки поклав на іншого працівника, забезпечивши іншому робітнику фінансову впевненість та дотримання трудових прав. Відтак, відновлення цих прав має відбуватися навіть в умовах військового стану. Окрім іншого, тяжкість завданих моральних страждань обумовлена тим, що роботодавцем не враховано, що позивачка має певні кредитні зобов`язання. Кредитний борг позивачка не має чим сплачувати, адже, через призупинення дії трудового договору, а не через його розірвання, не може стати навіть на облік в центр зайнятості та отримувати якісь соціальні виплати. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відтак, задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди - це є, зокрема, превентивний захід, спрямований на упередження порушень прав як позивачки, так і працівників AT «Українська залізниця». Позивачці була заподіяна моральна шкода, яка полягає, зокрема, у душевних переживаннях, стані постійної напруги, важкості виконання повсякденних обов`язків, тимчасової відірваності від реальності, зниженому і нестійкому настрої, нервовості, дратівливості, порушенні сну, занепокоєнні про свій майбутній фінансовий стан та матеріальний стан своїх близьких родичів, які залежать від статків позивачки. Психологічне напруження та розчарування, що виникли внаслідок порушення юридичними особами прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння моральної шкоди.
		Слід зазначити, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеса перебуває цивільна справа №521/22250/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонергого товариства «Українська залізниця» в особі філії «Експертно-технічний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з іншим предметом спору.
		З моменту звернення ОСОБА_1 до суду за захистом своїх трудових справ в грудні 2021 року і по сьогоднішній день роботодавець докладає зусиль та робить умови задля усунення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків в будь-який спосіб. Ухвалення рішення про призупинення дії трудового договору позивачка розглядає як прояв дискримінації на намагання звести із нею особисті рахунки. Відсутність статків позивача доказана довідкою ОК-5, долученою до цієї позовної заяви. Факт душевних переживань підтверджений довідкою про звернення за психіатричною допомогою. Медичні документи будуть надані суду після проходження всього курсу лікування. Факт наявності кредитних зобов`язань, який дуже болячи сприймається позивачкою, доведений належними та допустимими доказами. Факт дискримінації доведений встановленням привілеїв для інших працівників, які лишилися виконувати трудові обов`язки в філії та обмеженням трудових прав позивачки, встановленим роботодавцем наказом, що оскаржується за ознаками _нших переконань (наявність судового спору, справа 521/22250/21), за мовними або іншими ознаками (особлива неприязнь керівництва роботодавця). Враховуючи все вищевикладене, заподіяну моральну шкоду позивачка оцінює в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Як вбачається із доданих до позовної заяви матеріалів, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру у сумі 27000,00 грн. позивачем надано: договір про надання правової допомоги, додаткова угода до договору, кошторис витрат на оплату гонорару, акт виконаних робіт, а також розрахункова квитанція про оплату за надані юридичні послуги на загальну суму - 27000,00 грн. Згідно кошторису витрат на оплату гонорару, затвердженого ОСОБА_2 (Виконавець), яка прийматиме участь у справі на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ОД №003628, виданого Радою адвокатів Одеської області 16.01.2019 року, та ордеру) та погодженого позивачем (Замовник), сторони обумовили наступну вартість послуг: 1) Складання позовної заяви разом із додатками - 22500 грн; 2) Представництво в суді - 4500 грн.
		 
		Представник відповідача - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Експертно-технічний центр Акціонерного товариства «Українська залізниця» надав до суду відзив на позов, за яким просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн. та судові витрати покласти на позивача, посилаючись на таке. 
		Щодо окремих позовних вимог позивача відносно філії «Експертно-технічний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця».
		Позивачка в позовній заяві зазначає вимоги щодо зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів відносно філії «Експертно-технічний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця», що не відповідає вимогам чинного законодавства України.
		Статтею 48 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
		Відповідно до п. 2.1 Положення про філію «Експертно-технічний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (затверджено рішенням правління від 15.06.2021 року протокол № Ц-56/71 Ком.т.) філія є відокремленим підрозділом Товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені та в інтересах Товариства, здійснює делеговані Товариством функції відповідно до мети, завдань та предмета діяльності Товариства.
		Підпунктом 6 пункту 10.5 Положення про філію визначено право філії представляти інтереси Товариства в судах усіх інстанцій та юрисдикцій, а також в міжнародних арбітражах у справах, пов`язаних з діяльністю Філії.
		Таким чином, філія «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» не може бути самостійним позивачем або відповідачем в суді. Філія має право виключно представляти інтереси Товариства. Пред`явлення вимог щодо зобов`язання на виконання дій, а також стягнення коштів з філії як окремої сторони судового процесу не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства.
		Щодо доказів, якими обгрунтовує свою правову позицію позивачка.
		В позовній заяві зазначено, що «...загальновідомим є факт того, що з введенням військового стану в Україні АТ «Українська залізниця» активізувала роботу, вийшла на новий обсяг замовлень через введення послуги евакуаційних потягів, через пересування та міграцію громадян.
		У зв`язку із введенням військового стану АТ «Українська залізниця», так саме як відповідно і філія «Експертно-технічний центр» має збільшений обсяг роботи та замовлень у зв`язку із збільшенням попиту на послуги АТ «Українська залізниця»...
		...Відповідач не має і не може мати доказів того, що через військову агресію російської федерації АТ «Українська залізниця» не має можливості забезпечити роботою інженера з охорони праці філії...»
		Відповідач заперечує щодо таких висновків позивача, вважає їх необгрунтованими з наступних підстав.
		Посилаючись на загальновідомий факт щодо здійснення відповідачем евакуаційних рейсів, позивач, навмисно, перекручує та замовчує дійсність.
		Так, загальновідомим є факт здійснення відповідачем безкоштовних евакуаційних рейсів. Зазначені рейси жодним чином не впливають на обсяг замовлень послуг відповідача, оскільки квитків на такі рейси неможливо придбати або продати, евакуація здійснюється по мірі заповнення рейсу, з переважним правом на евакуацію в першу чергу дітей та людей похилого віку.
		Більш того, загальновідомим є факт того, що з початку введення в країні воєнного стану, відповідач немає можливості здійснювати як пасажирські так і вантажні перевезення в повному обсязі, а також забезпечувати процеси, які з ними пов`язані, в зв`язку з чим відповідач не має можливості забезпечити належні обсяги робіт не лише для позивачку, а й для великої кількості своїх працівників, які безпосередньо не задіяні в забезпеченні безпеки руху поїздів.
		Щодо забезпечення роботою безпосередньо позивачки зазначено наступне.
		Відділ технічної діагностики виробничого підрозділу «Одеський регіональний експертно-технічний центр», в якому працює позивачка, забезпечує виконання трьох видів робіт, а саме: експертне обстеження/технічний огляд вантажопідіймальних механізмів (вантажопідіймальні крани, підйомники, ліфти); експертне обстеження/технічний огляд парових та водогрійних котлів, економайзерів, посудин, що працюють під тиском (у т. ч. встановлені на рухомому складі), трубопроводів пару та гарячої води; експертне обстеження/технічний огляд вагонних ваг, резервуарів для зберігання ПММ, жорстких поперечок контактної мережі, щогл світлофорів.
		Відповідно до наданої філією «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» інформації, обсяги (показники) зазначених вище робіт в період з 01.04.2022 р. по 29.07.2022 р. значно зменшені у порівнянні з запланованими (на 51 %).
		Зазначені види обстежень можуть виконуватись виключно фахівцями з неруйнівного контролю. Позивачка не має права виконувати зазначену роботу, оскільки свого часу (в 2020 році) вона відмовилась від фахового навчання та виїзду на об`єкти для виконання зазначених видів робіт.
		В зв`язку з тим, що позивачка не бере безпосередньо участь у експертному обстеженні устаткування підвищеної небезпеки, її було призначено відповідальною з питань охорони праці.
		Через відмову (ухилення) позивачки в грудні 2021 року від вакцинації проти СОVID-19, її було відсторонено від роботи відповідно до норм чинного на той момент законодавства України. В зв`язку з відстороненням позивачки, вказівкою від 10.01.2022 р. № ЕТЦ РО-02/4 «Про організаційну роботу з питань охорони праці, призначення відповідальної з питань охорони праці», обов`язки відповідальної з охорони праці покладено на заступника начальника центру ОСОБА_3 , яка пройшла відповідне навчання з питань охорони праці та електробезпеки.
		Оскільки в період з 01.04.2022 р. обсяги робіт інженера з охорони праці значно зменшились, деякі види робіт не виконуються під час воєнного стану, а ті роботи, що залишились не потребують витрат часу навіть понад один робочий день, відповідач змушений був прийняти рішення про призупинення дії трудового договору з позивачкою.
		Щодо правових висновків позивачки в позовній заяві.
		В позовній заяві позивачем зазначено, що «...Законодавець під час воєнного стану не звільняв від обов`язку роботодавця нараховувати та сплачувати, заробітну плату працівникам, та надавав роботодавцю права відшкодовувати заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам на час зупинення трудового договору у повному обсязі з держави, що здійснює військову агресію проти України.
		Законодавець не обмежував роботодавця ні в часі, ні за будь-якими іншими обставинами в праві на звернення до суду для захисту свого права на відшкодування понесених збитків до російської федерації, тобто законодавець не зазначав, що роботодавець може звертатись за відшкодування до агресора лише виключно після перемоги України..
		... ОСОБА_1 має право під час призупинення дії трудового договору отримувати від роботодавця заробітну плату на умовах, визначених трудовим договором, а саме регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, навіть під час призупинення дії трудового договору....».
		Відповідач заперечує щодо таких висновків позивачки, вважає їх необгрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, а саме:
		Відповідно достатті 1Закону України«Про оплатупраці» від24.03.1995р.№ 108/95-ВР,заробітна плата-це винагорода,обчислена,як правило,у грошовомувиразі,яку затрудовим договоромроботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Тобто, для виплати роботодавцем заробітної плати, повинна існувати така ключова умова, як Фактичне виконання працівником роботи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.
		Тобто, призупинення дії трудового договору має наслідком фактичне припинення працівником виконання роботи, внаслідок чого у роботодавця фактично відсутні підстави для виплати заробітної плати.
		Наказом від 11.04.2022 р. № 57 «Про режим роботи та облік робочого часу окремих працівників філії» призупинено з 11 квітня 2022 року дію трудового договору з позивачкою. Починаючи з 11 квітня 2022 року позивач фактично не виконує роботу, передбачену трудовим договором.
		Отже, враховуючи зазначене вище, висновок позивачки про її право отримувати заробітну плату під час призупинення дії трудового договору, є безпідставним та необгрунтованим.
		Також, безпідставним та необгрунтованим є висновок позивачки про наявність саме у роботодавця права звертатися з позовом до країни агресора. Так, на теперішній час, нормами чинного законодавства України не визначено право або обов`язок саме роботодавця (відповідача) звертатися до суду від імені та в інтересах позивачки з позовом про відшкодування країною агресором на його користь заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат. А права та інтереси роботодавця, в даному випадку, не порушуються.
		В позовній заяві позивачкою зазначено, що «..З аналізу наведених норм ст. 103 та ст. 241-1 КЗпП і Закону-2136 вбачається, що наказ відповідача від 11 квітня 2022року за№ 57 суперечить названим законодавчим актам, бо роботодавець всупереч ст. 103 КЗпП про нові або зміну існуючих умов оплати праці в бік погіршення не повідомив працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни; оскаржуваним наказом роботодавець самовільно та безпідставно змінив строки виплати заробітної плати, регламентовані ст. 115 КЗпП; роботодавець призупинив дію трудового договору з працівником саме з дати ухвалення рішення, з 11 квітня 2022 року, що є незаконним в розумінні ст. 241-1 КЗпП, в якій встановлено, що строки в трудових правовідносинах «обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк».
		Відповідач заперечує щодо таких висновків позивачки, вважає їх необгрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України.
		Відповідно до змісту ст. 94 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до ст. 96 КЗпП України, основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
		Як зазначалося вище, згідно ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
		За ст. 2 вказаного закону, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		Статтею 32 КЗпП України передбачено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних, умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
		Статтею 103 КЗпП України передбачено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни.
		На думку відповідача, зміст вказаних норм в сукупності вказує на те, що: зміну елементів структури заробітної плати, які впливають на її розмір, - в бік зменшення; зміну системи заробітної плати, при якій працівник позбавляється частини чи повністю додаткових виплат, коефіцієнтів, що впливають на такі, тощо, зокрема, зменшення або скасування надбавок, доплат, коефіцієнтів підвищення заробітної плати, гарантійних, компенсаційних виплат, тощо, - слід вважати змінами істотних умов праці та такі зміни потребують застосування відповідно порядку для їх запровадження (зокрема ст. ст. 32, 103 КЗпП України).
		Щодо терміну попередження, яке застосовується у статтях 32 та 103 КЗпП України, зазначимо, що попередження - це пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як власник з додержанням встановленого строку змінить істотні умови праці.
		Перелік істотних умов праці не є вичерпним, а тому цей термін є оціночним оскільки не конкретизований законодавцем та уточнюється щоразу в процесі правозастосування. При цьому, якщо колишні істотні умови не можуть бути збережені, а працівник не згодний на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір (контракт про службу) припиняється згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України.
		В даному випадку діючи умови оплати праці позивача не змінювались в бік погіршення, жодним чином не змінено розмір тарифної ставки (посадового окладу), доплат, надбавок тощо.
		Призупинення дії трудового договору не призводить до зміни істотних умовах праці, визначених статтями 32, 103 КЗпП України, оскільки, як зазначалося раніше, нормами чинного законодавства України чітко визначено, що призупинення дії трудового договору не має наслідком припинення трудових відносин, як то відбувається у випадку відмови від продовження роботи в нових умовах.
		Крім того, частиною 2 статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції від 15.03.2022 р., що діяла на момент видання оскаржуваного наказу) визначено, що «...У період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються...»
		Щодо посилання позивача на статтю 241-1 КЗпП України, на думку відповідача, позивачем помилково застосовуються в даному випадку саме термін «строки», з огляду на наступне.
		Стаття 241-1 КЗпП України кореспондується із статтями 251-255 Цивільного кодексу України. Натомість, поряд з терміном «строк», законодавець вирізняє й таке поняття як «термін».
		Частиною 2 статті 251 Цивільного кодексу України визначено, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України визначено, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
		Стаття 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції від 15.03.2022 р., що діяла на момент видання оскаржуваного наказу) визначає основні вимоги щодо призупинення трудового договору, а саме: це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою; тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором; військова агресія, яка виключає можливість надання та виконання такої роботи; продовження трудових відносин; повідомлення про призупинення дії трудового договору у будь-який доступний спосіб; відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам у повному обсязі державою, що здійснює військову агресію проти України.
		Відповідачем дотримано зазначені вище вимоги під час видання оскаржуваного наказу. Так, наказі від 11.04.2022 року № 57 чітко зазначено про: - підстави призупинення дії трудового договору, такі як, військова агресія проти України, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», інші норми законодавчих актів; - продовження трудових відносин; - порядок обліку працівників, з якими призупинено дію трудових договорів; - відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам у повному обсязі державою, що здійснює військову агресію проти України; - термін, протягом якого діє наказ, а саме: до моменту припинення або скасування воєнного стану або до відновлення можливості виконувати роботу.
		Оскільки неможливо передбачити конкретний строк, в який закінчиться введений в країні воєнний стан, або в який у відповідача відновиться можливість забезпечити позивача роботою, а у позивача відновиться можливість її виконувати, в даному випадку в наказі визначено саме термін, на який призупиняється дія трудового договору, що не суперечить нормам чинного законодавства України.
		Щодо вимоги позивача про виплату компенсації втрати частини доходів.
		В позовній заяві позивач зазначає, що «...не перешкоджаючи схваленню наказу
		про призупинення трудових відносин № 57 від 11.04.2022 р., АТ «Українська залізниця» сприяла порушенню прав позивача керівництвом філії «Експертно-технічний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця», відтак, ці юридичні особи мають нести сублімарну відповідальність...»
		Відповідач заперечує щодо таких висновків позивача, вважає їх необгрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, а саме:
		Як зазначалося вище, філія «Експертно-технічний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця» є відокремленим підрозділом відповідача без права юридичної особи.
		Крім того, відповідач, під час призупинення трудового договору, діяв виключно відповідно до норм чинного законодавства України. Призупинення трудового договору з відповідачем є вимушеним кроком відповідача з огляду на ситуацію, що склалася у країні та наслідки збройної агресії проти України.
		Статтею 1 Закону України від 19.10.2000 р. № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу.
		Статтею 2 зазначеного закону визначено, що під доходами у цьому законі слід
		зрозуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошова компенсація).
		Оскільки, як зазначалося раніше, трудовий договір призупинено і позивач не виконує роботу, згідно норм чинного законодавства України, у відповідача на теперішній час відсутній обов`язок щодо виплати позивачу заробітної плати, а, отже, відсутні й строки її виплати.
		Оскільки втрата частини доходу сталася не з вини відповідача, а з вини країни, яка здійснює військову агресію проти України, позовна вимога про компенсацію втрати частини доходу пред`явлено позивачем до неналежного відповідача. 
		Позивач має право заявити таку вимогу до країни-агресора під час вирішення питання щодо відшкодування на її користь втраченої заробітної плати.
		Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.
		Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
		Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
		Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 К3пП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно статті 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		Відповідач, в даному випадку, діяв з дотриманням норм чинного законодавства, враховуючи обставини, що склалися внаслідок військової агресії проти України та конкретні наслідки такої агресії.
		Крім того, вважаємо, що позивачем не обгрунтовано розмір моральної шкоди, яку він вимагає стягнути з відповідача, не визначено чіткий розмір понесеної моральної шкоди в чіткий грошовій сумі, зазначено лише, що моральна шкода оцінена в розмірі ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є динамічною величиною, яка неодноразово змінювалась протягом 2021 року та змінюється у 2022 році.
		Так, на момент видання оскаржуваного наказу прожитковий мінімум доходів громадян становив 2481,00 грн., а станом на 15.08.2022 р. становить 2600,00 грн., а моральна шкода, яка позивачем вимагається до стягнення 248100,00 грн. та 260000,00 грн. відповідно.
		Заявлений позивачем розмір моральної шкоди вважаємо таким, що суперечить засадам розумності, виваженості та справедливості, та таким, що може призвести до невідворотних наслідків, враховуючи введений в країні воєнний стан та стратегічну важливість відповідача, який з початку війни здійснює безкоштовні евакуаційні рейси, несе втрати внаслідок знищення об`єктів інфраструктури, рухомого складу та інших значних втрат. Моральна шкода не повинна бути інструментом для вирішення матеріальних проблем позивача та джерелом особистого збагачення.
		Обґрунтовуючи завдану моральну шкоду, позивач в позовній заяві також зазначає, що «...3 моменту звернення ОСОБА_1 до суду за захистом своїх трудових справ в грудні 2021 року і по сьогоднішній день роботодавець докладає зусиль та робить умови задля усунення ОСОБА_1 від виконання посадових обоє`язків в будь-який спосіб. Ухвалення рішення про призупинення дії трудового договору позивача розглядає як прояв дискримінації на намагання звести із нею особисті рахунки...
		...Факт дискримінації доведений встановленням привілеїв для інших працівників, які лишилися виконувати трудові обоє 'язки в філії та обмеженням трудових прав позивачки, встановленим роботодавцем наказом, що оскаржується за ознаками інших переконань (наявність судового спору, справа 521/22250/21 або іншими (особлива неприязнь керівництва роботодавця) ознаками...»
		Відповідач заперечує щодо таких висновків позивача, вважає їх необгрунтованими та безпідставними.
		Безпідставно звинувачуючи відповідача у дискримінації, позивач посилається на наявний судовий спір щодо скасування наказу про відсторонення в зв`язку з відмовою (ухиленням) від вакцинації проти СОVID-19. Таке твердження позивача не відповідає дійсності.
		Так,з 09.12.2021відповідач,відповідно донорм чинногона тойчас законодавства, зобов`язаний був відсторонювати від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від здійснення вакцинації проти СОVID-19. Не лише позивача було відсторонено за такою підставою.
		Судові спори з таких питань є, на сьогоднішній день, розповсюдженим явищем не тільки відносно відповідача, а й відносно інших об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Оскільки відсутня усталена судова практика з цих питань, рішення судами першої та апеляційної інстанцій приймаються як на користь працівників так і на користь роботодавця. «Переслідування» або «дискримінація», як зазначає позивач, працівників з цих підстав не має сенсу, оскільки не тягне за собою до порушення будь-яких прав відповідача.
		У зв`язку з відмовою (ухиленням) від здійснення вакцинація проти СОVID-19 по філії «Експертно-технічний центр» АТ «Українсьва залізниця» було відсторонено 12 працівників. Із дванадцяти відсторонених раніше працівників лише з позивачем призупинено дію трудового договору. На думку відповідача, це спростовує твердження позивача про переслідування її «за ознаками інших переконань».
		Щодо продовження роботи іншими працівниками відділу відповідачем зазначалося у відзиву, що робота, якою може забезпечити (хоч і в меншому обсязі) відповідач працівників ВП «Одеський регіональний ЕТЦ» потребує спеціальних знань та сертифікації, від чого позивач свого часу відмовилась. А забезпечити позивача роботою з охорони праці відповідач не має можливості саме через військову агресію проти України.
		Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
		Згідно Постанови Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс 19) зазначено: «При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти Україн» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутаиію сторони або публічним інтересом до справи.
		Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність: 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи».
		Відповідно до статті 126 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Тому, розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю даної справи та не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
		З огляду на вищевикладене, враховуючи введений в країні воєнний стан, наявне право відповідача призупиняти дію трудових договорів, враховуючи неможливість через непередбачувані та непереборні події, які відбулися незалежно від волі й бажання відповідача, забезпечити позивача роботою та неможливість її виконання, тому наказ від 11.04.2022 р. № 57 є таким, що виданий з дотриманням норм чинного законодавства, а в діях відповідача відсутнє порушення прав позивача.
		 
		Ухвалою суду від 06 липня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. Перше судове засідання призначено на 15 вересня 2022 року.
		Ухвалою суду від 06 липня 2022 року витребовано з АТ «Українська залізниця» в особі філії «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» письмові докази: 
		-правомірності не виплати заробітної плати ОСОБА_1 інженеру 1 категорії    відділу технічної діагностики з 11 квітня 2022 року до часу звернення з цим позовом; 
		-письмові докази, за якими вбачається, що військова агресія проти України виключає можливість надання та виконання роботи інженером 1 категорії відділу технічної діагностики ВП «Одеський регіональний експертно-технічний центр» з 11 квітня 2022 року по теперішній час; 
		-письмові докази, за якими вбачається, що з 11 квітня 2022 року філія «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» тимчасово не може забезпечувати інженера 1 категорії відділу технічної діагностики ВП «Одеський регіональний експертно-технічний центр», роботою за укладеним трудовим договором і через ці фактичні обставини було тимчасово призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 ; 
		-письмові докази, за якими вбачається, що з 11 квітня 2022 року філія «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці ОСОБА_1 - інженеру 1 категорії відділу технічної діагностики; 
		-письмові докази того, що обов`язки інженера з охорони праці покладено на іншого працівника.
		Ухвалою суду від 12 липня 2022 року витребовано з АТ «Українська залізниця» в особі філії «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» завірений належним чином план роботи філії «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» за період з 01.04.2022 по сьогоднішній день.
		18 серпня 2022 року стороною відповідача до суду надані витребовані за ухвалами суду докази, наданий відзив на позов та заява про поновлення (продовження) строку на подання відзиву. 
		В судому засіданні 15 вересня 2022 року ухвалою суду (без видалення до нарадчої кімнати) відповідачу поновлено строки на подання відзиву на позов, прийнято відзив до справи.
		Судом роз`яснено позивачу та його представнику право на відкладення розгляду справи з метою надання відповіді на відзив та можливих додаткових доказів. 
		Представник позивача ОСОБА_2 повідомила суд про те, що сторона позивача не буде готувати відповідь на відзив, свою позицію стосовно аргументації відзиву на позов надасть в усних поясненнях по суті справи. Просила розпочати розгляд справи по суті.
		В судовому засіданні суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті заявлених позовних вимог.
		Представник позивача, позивач в судовому засіданні заперечували проти позиції сторони відповідача щодо неналежного відповідача. Вважали свою позицію такою, що відповідає вимогам закону.
		В судовому засіданні після заслуховування усних пояснень учасників справи оголошена перерва, наступне судове засідання призначено на 21 вересня 2022 року.
		До суду 20 вересня 2022 року представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутністю у зв`язку з відрядженням.
		В судому засіданні 21 вересня 2022 року на питання суду, чи готова позивач за відсутності її представника самостійно продовжити розгляд справи, позивач заявила, що готова за відсутності її представника провести судовий розгляд.
		Ухвалою судувід 21вересня 2022року у задоволенні заяви представника позивача адвоката Сластнікової Г.О. про прийняття уточненої позовної заяви в новій редакції позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Експертно-технічний центр Акціонерного товариства «Українська залізниця», ВП «Експертно-технічний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу, нарахування та виплату заробітної плати, поновлення та допущення до роботи, стягнення моральної шкоди відмовлено. 
		 
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з таких обставин.
		З 11.12.2002 року ОСОБА_1 працювала на підприємстві АТ «Українська залізниця», відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20 грудня 1980 року. 
		Наказом директора філії «Експертно-технічний центр» АТ «Укрзалізниця» №57 від 11.04.2022 року із ОСОБА_1 11 квітня 2022 року, в день підписання наказу, було призупинено дію трудового договору як з інженером 1 категорії відділу технічної діагностики виробничого підрозділу «Одеський регіональний експертно-технічний центр», що підтверджується додатком до наказу №57 від 11 квітня 2022 року. 
		Відповідач, в листі від 20 червня 2022 року №ЕТЦ-22/122, пояснив, що у зв`язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності через військову агресію Російської Федерації проти України, АТ «Укрзалізниця» було змушене призупинити дію трудового договору з позивачкою. 
		Відповідно до ст. 48 Цивільного процесуального кодексу України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
		Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
		Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
		На підставі частини третьої статті 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
		Відповідно до п. 2.1 Положення про філію «Експертно-технічний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця» (затверджено рішенням правління від 15.06.2021 року протокол № Ц-56/71 Ком.т.) філія є відокремленим підрозділом Товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені та в інтересах Товариства, здійснює делеговані Товариством функції відповідно до мети, завдань та предмета діяльності Товариства.
		Підпунктом 6 пункту 10.5 Положення про філію визначено право філії представляти інтереси Товариства в судах усіх інстанцій та юрисдикцій, а також в міжнародних арбітражах у справах, пов`язаних з діяльністю Філії.
		Отже позиція позивача про те, що філія «Експертно-технічний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі не відповідає вимогам закону.
		Пред`явлення позову до неналежного відповідача перебувало предметом розгляду Верховного Суду.
		Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша ст. 51 ЦПК України). Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному    ЦПК України.
		За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
		Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
		Таким чином, філія «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» не може бути самостійним відповідачем в суді. Філія має право виключно представляти інтереси Товариства. Пред`явлення вимог щодо зобов`язання на виконання дій, а також стягнення коштів з філії як окремої сторони судового процесу не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства.
		До співвідповідача ВП «Експертно-технічний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця» взагалі не пред`явлено вимог щодо предмету спору, окрім стягнення з ВП «Експертно-технічний центр» АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судових витрат, що складаються з 27000,0 грн, сплачених в якості оплати за правничу допомогу.
		За викладених обставин суд вважає за необхідне у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Експертно-технічний центр Акціонерного товариства «Українська залізниця», ВП «Експертно-технічний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу, нарахування та виплату заробітної плати, поновлення та допущення до роботи, стягнення моральної шкоди  відмовити.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. 
		Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
		Керуючись ст. ст. 13, 55, 258-259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, СУД 
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Експертно-технічний центр Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, м. Київ, вул. Тверська, 5), ВП «Експертно-технічний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 43591027, м. Київ, вул. Архітектора Кобелєва, 3/8) про скасування наказу, нарахування та виплату заробітної плати, поновлення та допущення до роботи, стягнення моральної шкоди  відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скаргидо Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		СУДДЯ     В.К.Гуревський 
		 
		Рішення суду в повному обсязі складено 29 вересня 2022 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...