Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/26257/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано судом: 29.09.2022. Зареєстровано: 30.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2022.
Дата набрання законної сили: 29.09.2022
Номер судового провадження: К/990/19773/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 вересня 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа № 640/26257/21
		адміністративні провадження № К/990/19773/22, № К/990/20845/22  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Рибачука А.І.,
		суддів: Мороз Л.Л.,  Стеценка С.Г., 
		розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами  в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/26257/21
		за позовом Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СП «Бориславська нафтова компанія») до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра), Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі - ДКЗ України), Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Аркона Газ-Енергія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Укрнафта», про визнання протиправними та скасування рішень, провадження у якій відкрито
		за касаційними скаргами  СП «Бориславська нафтова компанія» та ПАТ «Укрнафта»
		на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2022, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Федотова І.В., суддів Єгорової Н.М.,       Сорочка Є.О., 
		ВСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. 15.09.2021 СП «Бориславська нафтова компанія» звернулось до суду з позовом, у якому просило:
		визнати протиправним та скасувати рішення ДКЗ України про утворення Свистунківсько - Червонолуцького родовища, оформлене протоколом засідання колегії ДКЗ України від 28.09.2016    № 3659, викладене у абзаці другому пункту 3.6 цього протоколу, а саме в частині слів: «Згідно з наданим обґрунтуванням попередніх техніко-економічних розрахунків рентабельності розробки покладів визнати за доцільне об`єднати Свистунківську та Червонолуцьку нафтогазоносні ділянки в єдине Свистунківсько - Червонолуцьке родовище з метою зменшення економічного ризику розробки родовища»;
		визнати протиправним та скасувати рішення ДКЗ України про апробацію запасів Свистунківсько - Червонолуцького родовища, оформлене протоколом засідання колегії ДКЗ України від 28.09.2016   № 3659, викладене у пункті 3.4 цього протоколу;
		визнати протиправним та скасувати рішення ДКЗ України про відмітку запасів Свистунківсько - Червонолуцького родовища, оформлене протоколом засідання колегії ДКЗ України від 28.09.2016    № 3659, викладене у пункті 3.5 цього протоколу;
		визнати протиправним та скасувати рішення Держгеонадра про визнання висновків колегії            ДКЗ України стосовно об`єктів, розглянутих у протоколі від 28.09.2016 № 3659 обґрунтованими та про схвалення протоколу ДКЗ України від 28.09.2016 № 3659 із апробованими запасами вуглеводнів Свистунківсько - Червонолуцького газоконденсатного родовища станом на 01.01.2016, викладене у пункті 1.4 протоколу засідання Робочої групи Держгеонадра з розгляду протоколів ДКЗ України від 22.11.2016 № 50, а саме в частині слів: «Щодо розгляду результатів державної експертизи матеріалів геолого - економічної оцінки родовищ вуглеводневої сировини, виконаної ДКЗ України: визнати висновки колегії ДКЗ України стосовно об`єктів, розглянутих у протоколах від 28.09.2016      № 3659 обґрунтованими. Схвалити протоколи ДКЗ України: протокол від 28.09.2016 № 3659 із апробованими запасами вуглеводнів Свистунківсько - Червонолуцького газоконденсатного родовища станом на 01.01.2016»;
		визнати протиправним та скасувати наказ Держгеонадра від 15.05.2017 № 217 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині пункту 4 додатка № 1 щодо надання      ТОВ «Аркона Газ-Енергія» на 20 років спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у т.ч. дослідно-промислової  розробки з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) Свистунківсько - Червонолуцького родовища;
		визнати протиправним та скасувати наказ Держгеонадра від 01.02.2021 № 138 «Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами» в частині пункту 1 додатка б/н щодо внесення змін до Спеціального дозволу від 18.05.2017 № 4830 відповідно до підпунктів 1, 3 пункту 17 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (далі - Порядок № 615);
		визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 18.05.2017 № 4830 на геологічне вивчення нафтогазонасосних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) Свистунківсько - Червонолуцького родовища, виданий ТОВ «Аркона Газ-Енергія».
		В обґрунтування позовних вимог СП «Бориславська нафтова компанія» вказувало на те, що рішення про видачу спеціального дозволу на користування надрами від 18.05.2017 № 4830 є протиправним з огляду на те, що він виданий без проведення аукціону (конкурсу). Також, СП «Бориславська нафтова компанія» обґрунтувала свої вимоги посиланням на протиправність проведеної ТОВ «Аркона Газ-Енергія» та затвердженої ДКЗ України та Держгеонадра апробації запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, проведення якої є ключовою передумовою для видачі оспорюваного спеціального дозволу.
		Протиправність проведення апробації, на думку позивача, зумовлена тим, що рішення ДКЗ України та Держгеонадра про утворення цього родовища прийнято вказаними суб`єктами владних повноважень за відсутності компетенції (повноважень) та без належних для цього правових підстав. Крім цього, позивач зазначає, що Держгеонадра, будучи обізнаною про дійсні запаси Червонолуцького родовища, яке стало складовою спірного новоутвореного Свистунківсько-Червонолуцького родовища, мала прийняти рішення про відмову у видачі ТОВ «Аркона Газ-Енергія» спеціального дозволу у зв`язку з виявленням недостовірних відомостей у поданих ТОВ «Аркона Газ-Енергія» документах. Адже згідно з наданими ТОВ «Аркона Газ-Енергія» документами за результатами апробації задекларовані ТОВ «Аркона Газ-Енергія» запаси Свистунківсько - Червонолуцького родовища були суттєво меншими, ніж відомі ДКЗ України та Держгеонадра запаси одного лише Червонолуцького родовища.
		2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 18.01.2022 задовольнив позовні вимоги.
		3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.07.2022 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове судове рішення, яким позов СП «Бориславська нафтова компанія» залишив без розгляду  у зв`язку із пропуском строку звернення до суду без поважних причин.
		4. 28.07.2022 СП «Бориславська нафтова компанія» та 03.08.2022 ПАТ «Укрнафта» звернулись до Верховного Суду із касаційними скаргами, у яких, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм  процесуального права, просять скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2022, а справу № 640/26257/21 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		5. Верховний Суд ухвалами від 11.08.2022 та від 17.08.2022 відкрив касаційні провадження за вказаними касаційними  скаргами СП «Бориславська нафтова компанія» та ПАТ «Укрнафта», відповідно, з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		6. 31.08.2022, 01.09.2022 та 06.09.2022 від ДКЗ України та Держгеонадра до Верховного Суду надійшли відзиви  на вказані касаційні скарги СП «Бориславська нафтова компанія» та                   ПАТ «Укрнафта», у яких ДКЗ України та Держгеонадра просять залишити їх без задоволення, а оскаржувану СП «Бориславська нафтова компанія»  та ПАТ «Укрнафта» постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		7. У справі, яка розглядається суди встановили, що ПАТ «Урнафта» є одним із засновників                СП «Бориславська нафтова компанія».
		У період з 16.03.1999 по 20.07.2014 спеціальним дозволом на геологічне вивчення Червонолуцького родовища володіло ПАТ «Укрнафта» на підставі дозволів від 16.03.1999 № 1166 та від 20.07.2004     № 2501.
		У 2010 році ПАТ «Укрнафта» зареєструвало матеріали геолого - економічної оцінки запасів вуглеводнів (ГЕО-1) Червонолуцького родовища та звернулось до ДКЗ України для розгляду та затвердження виконаних робіт відповідним протоколом.
		Протоколом ДКЗ України від 21.12.2010 № 2148 було затверджено детальну геолого-економічну оцінку запасів вуглеводнів (ГЕО-1) Червонолуцького родовища, яку провело ПАТ «Укрнафта».
		На підставі наказу Держгеонадра  від 27.09.2011 №90 ПАТ «Укрнафта» був наданий спеціальний дозвіл на користування надрами Свистунківсько - Червонолуцької площі №2501, термін дії якого закінчився 20.07.2014.
		12.07.2016 Держгеонадра відмовлено ПАТ «Укрнафта» у наданні спеціального дозволу на користування надрами відповідно до пункту 19 Порядку № 615.
		Протоколом засідання колегії ДКЗ України від 28.09.2016 № 3659 за наслідками розгляду наданих ТОВ «Аркона Газ-Енергія» матеріалів геолого-економічної оцінки запасів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища (далі - Протокол ДКЗ № 3659) було прийнято ряд рішень, спрямованих на утворення та апробацію запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, зокрема: 
		(1) визнано відповідне родовище підготовленим до геологічного вивчення, у т.ч. для дослідно-промислової розробки з продовженням видобування вуглеводнів (промислова розробка) (пункт  3.1 Протоколу ДКЗ №3659); 
		(2) апробовано: коефіцієнти вилучення вільного газу та конденсату (пункт 3.4.1 Протоколу ДКЗ         № 3659), поточні станом на 01.01.2016 запаси вільного газу (пункт 3.4.2 Протоколу ДКЗ № 3659), поточні станом на 01.01.2016 запаси конденсату (пункт 3.4.3 Протоколу ДКЗ № 3659), запаси супутніх вуглеводневих корисних компонентів у вільному газі (пункт 3.4.4 Протоколу ДКЗ № 3659); 
		(3) відмічені початкові запаси і ресурси: вільного газу (пункт 3.5.1 Протоколу ДКЗ № 3659), конденсату (пункт 3.5.2 Протоколу ДКЗ № 3659), супутніх вуглеводневих корисних компонентів у вільному газі (пункт 3.5.3 Протоколу ДКЗ № 3659); 
		(4) згідно з наданим обґрунтуванням попередніх техніко-економічних розрахунків рентабельності розробки покладів визнано за доцільне об`єднати Свистунківську та Червонолуцьку нафтогазоносні ділянки в єдине Свистунківсько-Червонолуцьке родовище з метою зменшення економічного ризику розробки родовища (пункт 3.6 Протоколу ДКЗ № 3659).
		Протоколом засідання Робочої групи Держгеонадра від 22.11.2016 № 50 введено в дію зазначений Протокол ДКЗ № 3659.
		13.03.2017 ТОВ «Аркона Газ Енергія» звернулося до Держгеонадра із заявою № 12/14 (№5621/02/12-17) про надання спеціального дозволу на користування надрами Свистунківсько-Червонолуцького родовища без проведення аукціону з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ вуглеводнів, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ), терміном на 20 років. Підставою для надання дозволу у заяві було визначено підпункт 1 пункту 8 Порядку № 615.
		Наказом Держгеонадра від 15.05.2017 № 217, у зв`язку із наявністю підстав для надання спеціальних дозволів на користування надрами та враховуючи пропозиції Комісії з питань надрокористування, надано ТОВ «Аркона Газ-Енергія» дозвіл на користування надрами Свистунківсько-Червонолуцького родовища строком на 20 років відповідно до підпункту 1 пункту      8 Порядку № 615.
		На підставі зазначеного наказу Держгеонадра видано ТОВ «Аркона Газ-Енергія» спеціальний дозвіл на користування надрами Свистунківсько-Червонолуцького родовища від 18.05.2017 №4830 з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки вуглеводнів родовища, геолого-економічної оцінки і затвердження запасів ДКЗ України (промислова розробка родовищ) (далі - Спецдозвіл № 4830).
		Не погоджуючись із зазначеними рішеннями ДКЗ України та Держгеонадра, щодо надання ТОВ «Аркона Газ-Енергія» спеціального дозволу на користування надрами, СП «Бориславська нафтова компанія» 15.09.2021 звернулось до суду з цим позовом.
		Також суди встановили, що, зокрема наказ Держгеонадра від 15.05.2017 № 217 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині пункту 4 додатка № 1 щодо надання на 20 років ТОВ «Аркона Газ - Енергія» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) Свистунківсько - Червонолуцького родовища, а також спеціальний дозвіл від 18.05.2017 № 4830, виданий Держгеонадра  ТОВ «Аркона Газ - Енергія» на геологічне вивчення нафтогазонасосних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) Свистунківсько - Червонолуцького родовища, був предметом судової ревізії у справі № 826/14653/17 за позовом   ПАТ «Укрнафта» та у справі № 826/7627/18 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави.
		Окрім того, судами встановлено, що  21.04.2021 на запит позивача ПАТ «Укрнафта» повідомило      СП «Бориславська нафтова компанія» про підстави свого звернення до Офісу Генерального прокурора та надало в розпорядження позивача текст свого звернення та інші матеріали, що підтверджують незаконність видачі Спецдозволу № 4830, зокрема висновок комплексної судової економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експерти ім. М.С. Бокаріуса, проведеної на підставі постанови детектива Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні від 02.03.2018 №52018000000000182.
		ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ  
		8. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив, зокрема із того, що  Держгеонадра протиправно та безпідставно надала Спецдозвіл № 4830 ТОВ «Аркона Газ-Енергія» без аукціону, проведення якого було обов`язковим, чим порушило право невизначеної кількості суб`єктів видобувної діяльності, в тому числі позивача, на участь у відкритому конкурсі з придбання спецдозволу на користування надрами Червонолуцького (Свистунківсько-Червонолуцького) родовища, оскільки ДКЗ України та/або Держгеонадра не мало законних повноважень утворювати нові родовища нафти і газу, зокрема шляхом прийняття рішень про об`єднання кількох ділянок нафтогазоносних надр, на яких розташовані інші родовища, які були раніше відкриті, зареєстровані та внесені до Державного фонду родовищ корисних копалин України.
		Окрім того суд першої інстанції вказав на те, що позивачем не пропущено шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом, оскільки він  не був суб`єктом відносин щодо видачі оскаржуваних індивідуальних актів, а про їх протиправність дізнався 16.04.2021 в день публікації в офіційному друкованому виданні статті з відомостями щодо протиправності видачі такого Спецдозволу. 
		9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позовні вимоги без розгляду, суд апеляційної інстанції врахував, що ПАТ «Укнафта» є засновником СП «Бориславська нафтова компанія», а також резонансність спірного питання, наявність публічного розголосу ходу його вирішення та численні публікації у ЗМІ, на офіційному сайті ПАТ «Укрнафта», в офіційному виданні «Голос України», та дійшов висновку, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, якщо таке на його думку порушене, ще з моменту звернення ПАТ «Укрнафта» до суду у справі           № 826/14653/17, у зв`язку із чим, суд апеляційної інстанції вказав на те, що СП «Бориславська нафтова компанія» пропустило шестимісячний строк звернення до суду та ним не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		10. Касаційні скарги СП «Бориславська нафтова компанія» та ПАТ «Укрнафта» обґрунтовано тим, що передумовою застосування відповідних наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, визначених статтею 123 КАС України, для позивача є надання останньому можливості подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини пропуску  строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними. Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші підстави пропуску строку слід застосовувати як на стадії відкриття, у тому числі апеляційного провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження (апеляційного провадження) у справі. Однак, матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати причини (інші причини) пропуску строку звернення до суду.
		11. У відзивах на касаційні скарги СП «Бориславська нафтова компанія» та ПАТ «Укрнафта» відповідачі просять залишити їх без задоволення, а оскаржувану СП «Бориславська нафтова компанія» та ПАТ «Укрнафта» постанову суду апеляційної інстанції - без змін.  
		V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
		13. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		14. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
		15. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		16. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
		Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
		17. Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. 
		18. Частина друга наведеної статті встановлює, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. 
		Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. 
		19. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		20. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час,  триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
		21. Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу          (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
		22. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		23. Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
		24. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		25. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 у справі №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
		26. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
		27. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
		28. Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених  її прав, свобод та інтересів.  
		29. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
		30. Обґрунтовуючи у позовній заяві, поданій 15.09.2021, дотримання строку звернення до суду,        СП «Бориславська нафтова компанія»  вказувало на те, що ним не пропущено шестимісячний строку звернення до суду, оскільки воно дізналось про протиправність видачі Спецдозволу № 4830 16.04.2021 - у день публікації на інтернетресурсі газети «Голос України» статті з відомостями щодо протиправності його видачі.
		31. З такими доводами погодився Окружний адміністративний суд міста Києва під час розгляду справи по суті, у зв`язку із чим судом першої інстанції не вирішувались питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та наявності підстав для його поновлення.
		32. Разом з тим, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, Шостий апеляційний адміністративний суд прийшов до висновку про те, що такий пропущений                        СП «Бориславська нафтова компанія» без поважних причин, оскільки  воно могло або повинно було дізнатися про порушення свого права, якщо таке, на його думку, порушене, з моменту звернення ПАТ «Укрнафта» до суду з позовом у справі № 826/14653/17.  
		33. Водночас, колегія суддів зауважує, що положеннями статті 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання останньому можливості подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини пропуску строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
		34. Отже, КАС України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду.
		35. Разом з цим, положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу.
		36. Колегія суддів вважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов`язковому порядку має бути з`ясовно судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.
		37. Такий правий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №460/626/19.
		38. Таким чином суд апеляційної інстанції повинен був вжити заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку із зазначенням  причин пропуску строку.
		39. Такий правовий підхід у застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду визначений у постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі                      № 380/10649/21 та колегія суддів не знаходить підстав для висновку про необхідність відступу від сформованої раніше правової позиції.  
		40. Колегія суддів зазначає, що апеляційний розгляд цієї справи відбувався без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи (в порядку письмового провадження), а матеріали справи не містять доказів того, що суд апеляційної інстанції надавав позивачу строк для подачі заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
		41. Отже, зі змісту оспорюваного судового рішення слідує, що суд апеляційної інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати причини пропуску строку звернення до суду.
		42. З огляду на наведене, залишення вказаного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду колегія суддів визнає передчасним, оскільки обов`язковою передумовою для застосування частини третьої статті  123 КАС України є надання позивачеві можливості подати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом.
		43. Ненадання позивачем належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску ним строку звернення до суду надають суду повноваження застосування до такого позову наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду.
		44. Однак, як було зазначено вище матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати відповідну заяву, у якій вказати причини  пропуску строку звернення до суду.
		45. Ураховуючи наведене, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції порушив  норми процесуального права, внаслідок чого дійшов передчасного  висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		46. Водночас, колегія суддів відхиляє доводи скаржників щодо розгляду та вирішення справи неповноважним складом суду, а також щодо участі в ухваленні судового рішення судді, якому було заявлено відвід, оскільки Верховний Суд не може визнати обґрунтованою ту підставу, що двоє суддів із колегії суддів, у складі якої ухвалювалась оскаржувана постанова брали участь в апеляційному розгляді справи № 826/14653/17 за позовом ПАТ «Укрнафта», оскільки незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
		47. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		48. Отже, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі та позбавляє права особи на апеляційне оскарження судового рішення, а також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, то вона підлягає скасуванню.
		49. За таких підстав, касаційні скарги підлягають задоволенню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства, Верховний Суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю та  Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити.
		Скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2022, а справу               № 640/26257/21 за позовом Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, Товариства з обмеженою відповідальністю  «Аркона Газ-Енергія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Укрнафта», про визнання протиправними та скасування рішень, - направити до суду апеляційної інстанції для подовження розгляду. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		СуддіА.І. Рибачук Л.Л. Мороз  С.Г. Стеценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...