Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 551/894/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 30.09.2022. Зареєстровано: 01.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2023.
Дата набрання законної сили: 13.09.2022
Номер судового провадження: 1-кс/551/346/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022202520000221

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                     Справа № 551/894/22
		Провадження № 1-кс/551/346/22 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		05 вересня 2022 року     селище Шишаки                      
		Слідчий суддя Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , 
		при секретарі ОСОБА_2 , 
		за участю слідчого ОСОБА_3 ,
		 прокурора ОСОБА_4 , 
		 захисника  адвоката ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Шишаки Полтавської області, в режимі відеоконференції з учасниками судового розгляду, клопотання заступника начальника СВ Охтирського РВП ГУПН в Сумській області ОСОБА_3 про застосування в рамках кримінального провадження № 42022202520000221 від 26 травня 2022 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації, уродженця с. Пєрмєєво Большеболдінського району Нижегородської області Російської Федерації, військовослужбовця Збройних Сил Російської Федерації, командира відділення військової частини НОМЕР_1 (4-та гвардійська танкова Кантемирівська ордена ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), молодшого сержанта, особистий номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , 
		підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		02 вересня 2022 року до Шишацького районного суду Полтавської області надійшло клопотання заступника начальника СВ Охтирського РВП ГУПН в Сумській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , за відсутності підозрюваного.
		В клопотанні зазначено, що під час досудового розслідування встановлено достатньо доказів, які вказують на наступні обставини вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України, за нижче вказаних обставин. 
		Так, 24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі  ООН).
		До складу ООН входять Україна, Російська Федерація (далі  РФ) та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09.12.1981 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (ХХ) від 21.12.1965, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24.10.1970, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16.12.1970, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974, що містить Визначення агресії,  установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), серед іншого, визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 (далі  Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.
		Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН. 
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-Російський державний кордон від 28.01.2003 (ратифікований РФ 22.04.2004), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, та, зокрема, Житомирської, Київської, Миколаївської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Херсонської, Запорізької, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
		Статтями 1,2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Представниками влади і збройних сил Російської Федерації (далі  ЗС РФ), всупереч міжнародному правопорядку, нехтуючи державним суверенітетом України, з 20.02.2014 розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		В результаті указаних протиправних дій РФ було тимчасово окуповано АР Крим, м. Севастополь, частини Донецької і Луганської областей України, де створені окупаційні адміністрації РФ.
		З огляду на викладене, з 20.02.2014 між державами РФ та Україна триває збройний конфлікт міжнародного характеру.
		Окупація указаних територій не принесла бажаних результатів, а тому представниками влади і ЗС РФ вирішено перейти до наступного етапу збройної агресії проти України, а саме до повномасштабного вторгнення на територію України із застосуванням збройних сил та інших військових формувань РФ.
		24.02.2022 о 5 годині Президент РФ оголосив своє рішення про початок спеціальної військової операції в Україні та ЗС РФ здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам Збройних Сил України (далі  ЗС України) та цивільним об`єктам, а також підрозділами Збройних сил та інших військових формувань РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		У період з 24.02.2022 та до цього часу підрозділи Збройних сил та інших військових формувань РФ здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння.
		Також, до широкомасштабного вторгнення на територію України з метою її окупації залучені військовослужбовці військ Національної гвардії Російської Федерації, Збройних Сил Російської Федерації, та інших військових формувань РФ.
		Так, громадянин Російської Федерації ОСОБА_6 , будучи командиром відділення військової частини НОМЕР_1 (4-та гвардійська танкова Кантемирівська ордена ІНФОРМАЦІЯ_2 дивізія АДРЕСА_1 )) Збройних Сил Російської Федерації, вчинив злочин проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку за наступних обставин.
		Одразу після оголошення 24.02.2022 Президентом РФ про початок «спеціальної військової операції», Російські війська перетнули російсько-український кордон та пішли у наступ на території Сумської області. Цього ж дня на території Сумської області почались бої з військовослужбовцями ЗС РФ. 
		З 24.02.2022 розпочалися обстріли військовослужбовцями ЗС РФ цивільних об`єктів та цивільного населення на території Сумської області.
		У подальшому значна кількість військовослужбовців ЗС РФ пересувалися територією Сумської області як в напрямку АДРЕСА_3 , так і в зворотному  у бік Російсько-українського кордону, у тому числі як по АДРЕСА_4 .
		Одночасно з веденням бойових дій на території Сумської області, здійсненням обстрілів населених пунктів, у тому числі з ракетно-артилерійського озброєння та із застосуванням авіації, військовослужбовці ЗС РФ, з метою забезпечення можливості безперешкодного пересування територією Сумської області, здійснювали блокування чи тимчасове захоплення ряду населених пунктів, облаштування на автомобільних шляхах області блокпостів для здійснення заходів щодо контролю доступу осіб на обумовлену ділянку території та ймовірну оборону від наступу військовослужбовців Збройних Сил України.
		Зокрема, 24.02.2022 військовослужбовці збройних сил Російської Федерації окупували м. Тростянець Охтирського р-ну Сумської області, де зібрали велику кількість військової техніки, пограбували крамниці, адміністративні будівлі та приватні домоволодіння. Також військовослужбовці ЗС РФ облаштували навколо місця своєї тимчасової дислокації блокпости, один з яких розташували на перехресті вулиць Шевченка та АДРЕСА_5 , біля кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що по АДРЕСА_4 .
		27.03.2022 військовослужбовці ЗС РФ відступили з території Охтирського району Сумської області, в тому числі з м. Тростянець, понісши втрати.
		Таким чином, з 24.02.2022 по 27.03.2022 частина території Охтирського району Сумської області, у тому числі м. Тростянець, разом із місцевим цивільним населенням а також цивільним населенням, яке у вказаний проміжок часу пересувалось територією зазначеного району, була підконтрольною військовослужбовцям ЗС РФ.
		15.03.2022, приблизно о 09 годині, більш точний час під час досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, командир відділення військової частини НОМЕР_1 (4-та гвардійська танкова Кантемирівська ордена ІНФОРМАЦІЯ_2 дивізія АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , перебуваючи на блокпосту, облаштованому на перехресті АДРЕСА_6 та АДРЕСА_5 , біля кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що по АДРЕСА_4 , яке на той час перебувало під контролем супротивної сторони, тобто військовослужбовців ЗС РФ, беручи участь у бойових діях, зокрема, здійсненні заходів щодо контролю доступу осіб на обумовлену ділянку території міста Тростянець Охтирського району Сумської області та ймовірну оборону від наступу військовослужбовців Збройних Сил України, усвідомлюючи обставини існування міжнародного збройного конфлікту на території України, у порушення ст. 33 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12.08.1949 про захист жертв війни» від 03.07.1954 та в подальшому підтвердженої зобов`язаннями за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України, згідно ст. 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991, а також яка, відповідно до вимог ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ч. 1, ч. 2 ст. 2 зазначеної Конвенції, застосовується з самого початку будь-якого конфлікту або окупації та до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни та до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив, у якій, серед іншого, прямо забороняється пограбування осіб, які перебувають під її захистом, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись мотивами та метою незаконного збагачення за рахунок майна інших осіб та здійснення безперешкодного приватного спілкування, діючи в умовах міжнародного збройного конфлікту, зупинив автомобіль марки «Peugeot Partner», державний номерний знак НОМЕР_3 , що рухався по вул. Гришина м. Тростянець у напрямку м. Суми через зазначений блокпост, під керуванням цивільної особи  громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому також перебували як пасажири громадяни України: ОСОБА_8 , 1996 року народження, ОСОБА_9 , 1977 року народження, кожен з яких, відповідно до ч. 1 ст. 4 зазначеної Конвенції, є особою, що перебуває під її захистом, як такі, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянином якої вони не є.
		Після зупинки зазначеного автомобіля, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_6 , діючи умисно, з вказаних мотивів та мети, погрожуючи зазначеним вище особам, які перебували у вказаному автомобілі, застосуванням наявної при ньому вогнепальної стрілецької зброї, змусив водія та пасажирів автомобіля «Peugeot Partner», громадян України ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 покинути салон автомобіля, після чого висловив на адресу ОСОБА_7 невиправданий воєнною необхідністю наказ про передачу його особистого мобільного телефону.
		При цьому військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_6 у військовій формі ЗС РФ відкрито демонстрував потерпілому ОСОБА_7 , свою вогнепальну стрілецьку зброю, погрожуючи її застосуванням у разі невиконання його наказу про передачу мобільного телефону. 
		Побоюючись фізичної розправи з боку військовослужбовця ЗС РФ ОСОБА_6 , потерпілий ОСОБА_7 був змушений підкоритися і передати йому власний мобільний телефон марки «iPhone 13 pro 256 gB Graphite» serial № MG9H5X4H3K, ІМЕІ НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , вартість якого становить 36675 грн., під захисним чохлом телефону зберігались грошові кошти ОСОБА_7 у сумі 150 доларів США. Оглянувши мобільний телефон потерпілого, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_6 виявив під захисним чохлом телефону грошові кошти потерпілого в сумі 150 доларів США (що по курсу НБУ становить 4387,5 грн.) та забрав їх собі разом із телефоном, поклавши до кишені свого одягу. Лише після цього потерпілому ОСОБА_7 з його пасажирами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 було дозволено рухатись на автомобілі далі.
		Вилучені у ОСОБА_7 мобільний телефон та грошові кошти ОСОБА_6 , керуючись корисливими мотивами і метою особистого збагачення, привласнив та у подальшому використовував на власний розсуд у приватних цілях, що не викликані військовою необхідністю, а саме мобільний телефон для здійснення дзвінків, спілкування у соціальних мережах тощо, грошові кошти  для власного збагачення. 
		Вчиняючи вищевказані дії, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_6 усвідомлював, що вищевказане майно та грошові кошти вилучені незаконно, проти волі його власника, належать цивільній особі, яка не брала участі у збройному конфлікті та перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права, і не може бути використаним для ведення бойових дій і його вилучення не виправдане військовою необхідністю. ОСОБА_6 усвідомлював протиправний характер своїх дій, розумів їх суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання, тобто скоїв злочин з прямим умислом та з корисливих мотивів.
		Крім цього, повторно, 15.03.2022, приблизно о 13 годині, більш точний час під час досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, командир відділення військової частини НОМЕР_1 (4-та гвардійська танкова Кантемирівська ордена ІНФОРМАЦІЯ_2 дивізія АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , перебуваючи на блокпосту, облаштованому на перехресті АДРЕСА_6 та АДРЕСА_5 , біля кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що по АДРЕСА_4 , яке на той час перебувало під контролем супротивної сторони, тобто військовослужбовців ЗС РФ, беручи участь у бойових діях, зокрема, здійсненні заходів щодо контролю доступу осіб на обумовлену ділянку території міста Тростянець Охтирського району Сумської області та ймовірну оборону від наступу військовослужбовців Збройних Сил України, усвідомлюючи обставини існування міжнародного збройного конфлікту на території України, у порушення ст. 33 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12.08.1949 про захист жертв війни» від 03.07.1954 та в подальшому підтвердженої зобов`язаннями за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України, згідно ст. 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991, а також яка, відповідно до вимог ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ч. 1, ч. 2 ст. 2 зазначеної Конвенції, застосовується з самого початку будь-якого конфлікту або окупації та до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни та до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив, у якій, серед іншого, прямо забороняється пограбування осіб, які перебувають під її захистом, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись мотивами та метою незаконного збагачення за рахунок майна інших осіб та здійснення безперешкодного приватного спілкування, діючи в умовах міжнародного збройного конфлікту, зупинив автомобіль марки «Шкода Октавіа А5», державний номерний знак НОМЕР_6 , що рухався по вул. Гришина м. Тростянець у напрямку м. Суми через зазначений блокпост, під керуванням цивільної особи  громадянина України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якому також перебували як пасажири громадяни України: ОСОБА_11 , 1963 року народження, ОСОБА_12 , 1966 року народження, кожен з яких, відповідно до ч. 1 ст. 4 зазначеної Конвенції, є особою, що перебуває під її захистом, як такі, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянином якої вони не є.
		Після зупинки зазначеного автомобіля, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_6 , діючи умисно, з вказаних мотивів та мети, погрожуючи зазначеним вище особам, які перебували у вказаному автомобілі, застосуванням наявної при ньому вогнепальної стрілецької зброї, змусив водія автомобіля «Шкода Октавіа А5», громадянина України ОСОБА_10 покинути салон автомобіля, після чого висловив на адресу ОСОБА_10 невиправданий воєнною необхідністю наказ про передачу його особистого мобільного телефону.
		При цьому військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_6 у військовій формі ЗС РФ відкрито демонстрував потерпілому ОСОБА_10 свою вогнепальну стрілецьку зброю, погрожуючи її застосуванням у разі невиконання його наказу про передачу мобільного телефону. 
		Побоюючись фізичної розправи з боку військовослужбовця ЗС РФ ОСОБА_6 , потерпілий ОСОБА_10 був змушений підкоритися і передати йому власний мобільний телефон марки «Xiaomi Mi 8», ІМЕІ НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , а також мобільний телефон марки «iPhone 7 plus», ІМЕІ НОМЕР_9 , лише після чого їм було дозволено рухатись на автомобілі далі.
		Вилучені у ОСОБА_10 мобільні телефони ОСОБА_6 , керуючись корисливими мотивами і метою особистого збагачення, привласнив та у подальшому використовував на власний розсуд у приватних цілях, що не викликані військовою необхідністю, для здійснення дзвінків, спілкування у соціальних мережах тощо. 
		Вчиняючи вищевказані дії, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_6 усвідомлював, що вищевказане майно вилучене незаконно, проти волі його власника, належить цивільній особі, яка не брала участі у збройному конфлікті, та перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права і не може бути використаним для ведення бойових дій і його вилучення не виправдане військовою необхідністю. ОСОБА_6 усвідомлював протиправний характер своїх дій, розумів їх суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання, тобто скоїв злочин з прямим умислом та з корисливих мотивів.
		Крім цього, повторно, 15.03.2022, приблизно о 14 годині, більш точний час під час досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, командир відділення військової частини НОМЕР_1 (4-та гвардійська танкова Кантемирівська ордена ІНФОРМАЦІЯ_2 дивізія АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , перебуваючи на блокпосту, облаштованому на перехресті АДРЕСА_6 та АДРЕСА_5 , біля кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що по АДРЕСА_4 , яке на той час перебувало під контролем супротивної сторони, тобто військовослужбовців ЗС РФ, беручи участь у бойових діях, зокрема, здійсненні заходів щодо контролю доступу осіб на обумовлену ділянку території міста Тростянець Охтирського району Сумської області та ймовірну оборону від наступу військовослужбовців Збройних Сил України, усвідомлюючи обставини існування міжнародного збройного конфлікту на території України, у порушення ст. 33 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12.08.1949 про захист жертв війни» від 03.07.1954 та в подальшому підтвердженої зобов`язаннями за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України, згідно ст. 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991, а також яка, відповідно до вимог ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ч. 1, ч. 2 ст. 2 зазначеної Конвенції, застосовується з самого початку будь-якого конфлікту або окупації та до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни та до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив, у якій, серед іншого, прямо забороняється пограбування осіб, які перебувають під її захистом, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись мотивами та метою незаконного збагачення за рахунок майна інших осіб та здійснення безперешкодного приватного спілкування, діючи в умовах міжнародного збройного конфлікту, зупинив автомобіль марки «Фольксваген Гольф 5», державний номерний знак НОМЕР_10 , що рухався по вул. Гришина м. Тростянець у напрямку м. Суми через зазначений блокпост, під керуванням цивільної особи  громадянина України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в якому також перебували як пасажири громадяни України: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та малолітні діти  ОСОБА_17 , 2017 року народження, ОСОБА_18 , 2021 року народження, кожен з яких, відповідно до ч. 1 ст. 4 зазначеної Конвенції, є особою, що перебуває під її захистом, як такі, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянином якої вони не є.
		Після зупинки зазначеного автомобіля, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_6 , діючи умисно, з вказаних мотивів та мети, погрожуючи зазначеним вище особам, які перебували у вказаному автомобілі, застосуванням наявної при ньому вогнепальної стрілецької зброї, змусив водія автомобіля «Фольксваген Гольф 5», громадянина України ОСОБА_13 покинути салон авто, після чого висловив на адресу ОСОБА_14 невиправданий воєнною необхідністю наказ про передачу його особистого мобільного телефону.
		При цьому військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_6 у військовій формі ЗС РФ відкрито демонстрував потерпілому ОСОБА_14 свою вогнепальну стрілецьку зброю, погрожуючи її застосуванням у разі невиконання його наказу про передачу мобільного телефону. 
		Побоюючись фізичної розправи з боку військовослужбовця ЗС РФ ОСОБА_6 , потерпілий ОСОБА_14 був змушений підкоритися і передати йому власний мобільний телефон марки «Iphone SE 1», IMEI НОМЕР_11 , вартість якого, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/119-22/5494-ТВ від 09.06.2022, станом на 15.03.2022, могла становити 2016 гривень, лише після чого їм було дозволено рухатись на автомобілі далі.
		Вилучений у ОСОБА_14 мобільний телефон ОСОБА_6 , керуючись корисливими мотивами і метою особистого збагачення, привласнив та у подальшому використовував на власний розсуд у приватних цілях, що не викликані військовою необхідністю, для здійснення дзвінків, спілкування у соціальних мережах тощо. 
		Вчиняючи вищевказані дії, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_6 усвідомлював, що вищевказане майно вилучене незаконно, проти волі його власника, належить цивільній особі, яка не брала участі у збройному конфлікті, та перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права і не може бути використаним для ведення бойових дій і його вилучення не виправдане військовою необхідністю. ОСОБА_6 усвідомлював протиправний характер своїх дій, розумів їх суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання, тобто скоїв злочин з прямим умислом та з корисливих мотивів.
		18.07.2022 відносно ОСОБА_6 у вказаному кримінальному провадженні складено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України та у встановленому законом порядку, вказане повідомлення вручене останньому.
		31.08.2022 у вказаному кримінальному провадженні оголошено міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_6 місцезнаходження якого органу досудового розслідування невідоме, а у слідства наявні підстави вважати, що останній може перебувати на тимчасово окупованій території України чи на території держави-агресора.
		В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали та наполягали на його задоволенні.
		Захисник просив розглянути можливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу. 
		Надаючи оцінку доводам клопотання слідчий суддя виходив з наступного. 
		Інкриміновані підозрюваному ОСОБА_6 кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 438 КК України, в силу положень ч. 6 ст. 12 КК України, належать до категорії особливо тяжких злочинів. Так, санкція ч. 1 ст. 438 КК України передбачає покарання у вигляді карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років. 
		Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження: показаннями потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 ; показами свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 ; протоколами пред`явлення особи для впізнання за участю потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 ; протоколами пред`явлення особи для впізнання за участю свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 , протоколом огляду місця події в ході якого свідок ОСОБА_19 видав документи військовослужбовця Російської Федерації; протоколом огляду мобільного телефону, яким користується на теперішній час потерпілий ОСОБА_14 ; протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_14 ; висновками товарознавчих експертиз та іншими матеріалами.
		Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КК України.
		Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
		Органом досудового розслідування дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_20 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України.
		Метою обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		На думку слідчого судді наразі мають місце наступні процесуальні ризики у вигляді можливості підозрюваного:
		- переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки є достатні підстави вважати, що ОСОБА_20 , після вчинення злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, почав переховуватися на тимчасово окупованій території України чи на території держави-агресора, а саме на території Російської Федерації;
		- незаконно впливати на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадження, оскільки даний злочин вчинено із погрозами застосування зброї, може впливати на потерпілих та інших учасників кримінального провадження з метою зміни наданих ними показів;
		- вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки є достатні підстави вважати, що ОСОБА_20 продовжує брати участь у збройній агресії Російської Федерації та, враховуючи військову посаду останнього, може бути причетний до вчинення аналогічних чи інших злочинів проти миру та безпеки людства;
		- знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме на даний час не встановлене місцезнаходження викрадених ним мобільних телефонів; 
		- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки слідство не зможе контролювати поведінку підозрюваного, а останній при необхідності вчасно прибувати для проведення необхідних слідчих та процесуальних дій, зважаючи на той факт, що ОСОБА_20 фактично мешкає на території держави-агресора.
		Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
		У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. 
		Слідчий суддя погоджується з позицією органу досудового розслідування та вважає, що інші більш м`які запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та не зможе в повній мірі запобігти вищенаведеним процесуальним ризикам. 
		Зважаючи на наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України приймаючи подальшу участь в збройному конфлікті або на території Російської Федерації, яка визнана державою-агресором, і до того ж він оголошений у міжнародний розшук, слідчий суддя вважає необхідним розглянути дане клопотання у його відсутність та обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою 
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183-184, 186, 193-194 КПК України, слідчий суддя,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Клопотання заступника начальника СВ Охтирського РВП ГУПН в Сумській області ОСОБА_3 - задовольнити.
		Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пєрмєєво Большеболдінського району Нижегородської області Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, командира відділення військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ( АДРЕСА_1 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у кримінальному провадженні № 42022202520000221 від 26 травня 2022 року щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 438 КК України, за відсутності підозрюваного.
		Після затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пєрмєєво Большеболдінського району Нижегородської області Російської Федерації, громадянина Російської Федерації на протязі сорока восьми годин з часу його доставки до місця кримінального провадження забезпечити прибуття останнього до слідчого судді для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.
		Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. 
		Повний текст ухвали проголошено 06 вересня 2022 року. 
		 
		Слідчий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...