Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 400/5677/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 30.09.2022. Зареєстровано: 02.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2022.
Дата набрання законної сили: 01.11.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		29 вересня 2022 р. № 400/5677/21 м. Миколаїв
		Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу 
		за позовом:Громадської організації "Центр відповідального ставлення до тварин", вул. Центральна, 117, с.Мішково-Погорілове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57214, 
		до відповідача:Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54001, 
		треті особи:Департамент житлово - комунального господарства Миколаївської міської ради, вул. Адмірала Макарова, 7, м.Миколаїв,54030,  Комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Центр захисту тварин", вул. Комінтерна, 36, м.Миколаїв, 54038, 
		про:визнання протиправними та нечинними положення рішення від 23.07.21 р. № 57/376,
		ВСТАНОВИВ:
		Громадська організація «Центр відповідального ставлення до тварин» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Миколаївської міської ради (далі  ММР або відповідач) з вимогами про:
		визнання протиправними та нечинними наступні положення Рішення від 23 липня 2020 року № 57/376 «Про затвердження Програми поводження з котами і собаками та регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами у м. Миколаєві на 2020- 2024 роки»:
		-«Після біостерилізації, вакцинації та за умови неможливості адопції за час перебування на КП ММР Центр захисту тварин  тварини повертаються до ареалу попереднього перебування.»;
		-«Пріоритетним напрямом регулювання чисельності безпритульних тварин є метод відлов-вакцинація-біостерилізація-адопція або повернення тварин у ареал попереднього перебування з акцентом на адопцію (прилаштування) безпритульних тварин. Не пряме вилучення безпритульних тварин, а поступове стабільне зниження їх чисельності за рахунок зміни динаміки народжуваність/смертність.»;
		-«Відлов, біостерилізацію з післяопераційною перетримкою, щеплення, профілактичні обробки, адопцію або повернення безпритульних тварин у ареал попереднього перебування здійснює КП ММР Центр захисту тварин , а також, у разі їх згоди, інші установи ветеринарної медицини,»;
		-« 2. Працівники КП ММР Центр захисту тварин  здійснюють відлов безпритульних тварин не лише на адміністративній території м. Миколаєва. Дозволений відлов тварин в інших містах України за умови наявності незавантажених потужностей та сплати послуг КП ММР Центр захисту тварин  та складання відповідної угоди з територіальним органом влади і обов`язкове повернення відловлених тварин у ареал попереднього перебування.»;
		-« 16. Після перетримки тварини можуть бути: 16.4. Повернуті до ареалу попереднього перебування.».
		Ухвалою від 20.08.2021р. суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження відповідно до ст.264 КАС України.
		В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем 23.07.2020р. прийнято рішення № 57/376 «Про затвердження Програми поводження з котами і собаками та регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами у м. Миколаєві на 2020- 2024 роки», окремі положення якого суперечать чинному законодавству України. Такі пункти вказаного рішення відповідача позивач просить в даному позові визнати протиправними та скасувати. Зазначеним вище рішенням відповідач закріпив варіант регулювання чисельності безпритульних тварин, який передбачає повернення тварин до місць їх вилову (ареал попереднього перебування). Такий спосіб регулювання чисельності безпритульних тварин, на думку позивача, порушує основоположні принципи поводження з тваринами та не передбачений законодавством України. Частиною другою статті 3 Європейської конвенції про захист домашніх тварин як основоположний принцип добробуту домашніх тварин закріплено положення, відповідно до якого «ніхто не повинен залишати домашньої тварини». Більш детально поняття домашньої тварини розкривається в національному законодавстві, зокрема відповідно до статті 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (далі - Закон), домашні тварини це собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі. У частині п`ятій статті 1 Конвенції, під безпритульною твариною мається на увазі домашня тварина, яка або не має притулку, або знаходиться за межами оселі свого власника чи хазяїна й не перебуває під контролем чи безпосереднім наглядом будь-якого власника чи хазяїна. Зважаючи на викладені легальні визначення поняття «безпритульні тварини» слід зробити висновок, що під ними маються на увазі саме домашні твари залишилися без догляду людини. За таких умов, основоположний принцип заборони залишати домашню тварину, який визначений частиною другою статті 3 Конвенції, у повному обсязі розповсюджується також і на поводження з безпритульними тваринами, як на особливу категорію домашніх тварин. Таким чином, чинне законодавство України враховує основоположний принцип заборони залишати домашню тварину, зокрема шляхом встановлення обов`язкового їх вилову, повернення господарю або передача у спеціалізовані притулки або умертвіння, при цьому, не передбачаючи їх повернення до місць вилову. Жодних інших варіантів поведінки з безпритульними тваринами Законом чи підзаконними актами не передбачено, а отже позивач вважає, що Миколаївська міська рада, як суб`єкт владних повноважень, під час прийняття нормативного акта у сфері регулювання чисельності безпритульних тварин у м. Миколаїв, повинна була передбачити лише ті варіанти поведінки, які чітко визначені Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження», і не передбачати тих, які цим Законом не встановлені. Отже, Миколаївська міська рада, приймаючи оскаржений акт та передбачаючи повернення безпритульних тварин до місць вилову, керувалася принципом «не врегульовано, а отже дозволено», що прямо суперечить частині другій статті 19 Конституції України, тобто не мала законних підстав врегулювати вказане питання інакше, ніж це визначено у Законі України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Крім того, позивач вважає, що відповідач приймаючи оскаржуваний акт не врахував, що повернення безпритульних тварин до місць їх вилову (ареал попереднього перебування) призводить до нападу цих тварин на людей та завдання шкоди їх життю та здоров`ю. Прийняття відповідачем оскаржуваного акту, жодним чином не сприяє зменшенню кількості безпритульних 
		тварин, а навіть навпаки, призводить до збільшення кількості нападів на людей від тих тварин, які позбавлені будь-якого догляду та знаходяться у неконтрольованому стані. Позовні вимоги позивач просив задовольнити в повному обсязі.
		Відповідач у своєму відзиві вказав про те, що позовні вимоги є необґрунтованими й такими, що задоволенню не підлягають. Миколаївська міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення керувалась ст.19 Конституції України, ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування». Незважаючи на існування низки нормативно-правових актів у сфері утримання та поводження з домашніми тваринами, захисту тварин від жорстокого поводження, чинна правова база все ще має значну кількість прогалин, що унеможливлює ефективне вирішенні питань, пов`язаних з порушеними проблемами. З метою захисту тварин від страждань і загибелі внаслідок жорстокого поводження ними, укріплення моральності й гуманності громади міста, зменшення кількості безпритульних тварин на вулицях міста, Миколаївською міською радою відповідно до Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», п.22 ч.1 ст.26, ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні", прийнято рішення від 23.07.2020 № 57/376. На думку позивача така програма містить окремі положення, які суперечать чинному законодавству, тому мають бути скасовані судом. Проте, відповідач вважає протилежне, оскільки такі положення цілком відповідають нормам Закону України від21.02.2006р. № 3447-IV «Про захист тварин від жорстокого поводження» (далі  Закон № 3447-IV), Правилам утримання тварин в тимчасовій ізоляції. В задоволенні позову відповідач просив відмовити повністю. 
		Ухвалою від 23.09.2021р. суд залучив до участі в справі № 400/5677/21 третіх осіб без самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача  Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та Комунальне підприємство ММР «Центр захисту тварин».
		Третя особа - Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, надала письмові пояснення щодо позову, в яких зазначила, що ММР затверджуючи програму поводження з котами і собаками та регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами у м.Миколаєві на 2020-2024 роки мала за мету вдосконалення чинної правової бази у сфері утримання та поводження з домашніми тваринами, захисту їх від жорстокого поводження. Основним методом прийнятої відповідачем програми є метод «відлов-вакцинація-біостерилізація-адоптація або повернення тварин у ареал попереднього перебування з акцентом на адоптацію (прилаштування) безпритульних тварин» а також не пряме вилучення безпритульних тварин, а поступове стабільне зниження їх чисельності за рахунок змін динаміки народжуваність/смертність. Відповідач прийнмаячи рішення від 23.07.2020р. № 57/376 керувався принципами й нормами визначеними Європейською конвенцією про захист домашніх тварин, тому норм чинного законодавства України не порушував. Крім того, третя особа вважає, що національне законодавство України не ефективно регулює питання правил утримання домашніх тварин, здійснення контролю за продажем тварин, що в свою чергу створює проблему появи безпритульних тварин. А прийнята ММР програма гуманним методом в цілому відповідає міжнародним принципам захисту домашніх тварин та відповідає принципу пропорційності. В задоволенні позову третя особа просила суд відмовити повністю.
		Третя особа - Комунальне підприємство ММР «Центр захисту тварин» 18.10.2021р. також надала до суду свої пояснення, в яких виклала думку щодо позовних вимог. Третя особа вказала, що норми чинного законодавства передбачають повернення відловлених безпритульних тварин до ареалу перебування (у місці вилову) для вільного проживання. Комунальне підприємство ММР «Центр захисту тварин» вважає, що рішення відповідача від 23.07.2020р. № 57/376 цілком відповідає нормам Європейської конвенції про захист домашніх тварин та чинними законам України, а підстави для задоволення позову відсутні.
		Представник Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради надав до суду 10.11.2021р. клопотання, в якому просив суд розглянути справу за відсутності представника, за наявними у справі матеріалами.
		Ухвалою від 11.11.2021р. суд закрив підготовче провадження по справі та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні.
		Інших заяв чи клопотань по суті спору до суду не надходило.
		Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
		Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
		Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.
		Згідно з п. 45 ч. 1 зазначеної статті, до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить також прийняття у межах, визначених законом, рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
		Рішенням Миколаївської міської ради від 03.09.2009 № 36/8 затверджено Правила дотримання домашніх собак та котів в м. Миколаєві (далі - Правила утримання), які регулюють права й обов`язки громадян в шузі наведення порядку щодо питань утримання і поводження з домашніми тваринами та злодіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині, 
		відповідальність за жорстоке поводження тваринами.
		Зазначені Правила утримання є діючим нормативно-правовим актом, який поширюються на підприємства, установи, організації (крім установ Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державного митного комітету України і Міністерства внутрішніх справ України, власників собак-поводирів), а також на громадян і громадські установи, що утримують тварин у м. Миколаєві.
		23.07.2020 року Миколаївською міською радою прийнято рішення № 57/376 «Про затвердження Програми поводження з котами і собаками та регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами у м. Миколаєві на 2020- 2024 роки».
		Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
		Згідно п. 1.2. Порядку розроблення та виконання міських цільових програм, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 27.06.2008 № 1368 міська цільова програма - це сукупність взаємопов`язаних завдань і заходів, узгоджених за строками та ресурсним забезпеченням з усіма задіяними виконавцями, спрямованих на розв`язання найактуальніших проблем розвитку міста або окремих галузей міського господарства чи соціально-культурної сфери міста, реалізація яких здійснюється за рахунок коштів міського бюджету та інших джерел і є складовою щорічної програми економічного та соціального розвитку міста на відповідний рік.
		У 2006 році Верховна Рада України ухвалила, а у 2013 році ратифікувала Європейську конвенцію захисту домашніх тварин, що забороняє жорстоке поводження з тваринами й 
		передбачає гуманні способи регулювання їх кількості. Проте ухвалення закону, який цілком відповідає світовим стандартам, на жаль, не позбавило м. Миколаїв від наявності безпритульних тварин та ганебних фактів жорстокого поводження з ними, що негативне впливає на формування іміджу України та її регіонів перед іноземними партнерами ТІ потенційними інвесторами.
		Незважаючи на існування низки нормативно-правових актів у сфері утримання т; поводження з домашніми тваринами, захисту тварин від жорстокого поводження, чинн; правова база все ще має значну кількість прогалин, що унеможливлює ефективне вирішенні питань, пов`язаних з порушеними проблемами.
		З метою захисту тварин від страждань і загибелі внаслідок жорстокого поводження ними, укріплення моральності й гуманності громади міста, зменшення кількості безпритульних тварин на вулицях міста, відповідно до Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», керуючись п. 22 ч.1 ст.26, ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні", міська рада рішенням від 23.07.2020 № 57/376 затвердила Програму поводження з котами і собаками та регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами у м. Миколаєві на 2020-2024 роки (далі - Програма).
		Основною метою Програми є зменшення кількості безпритульних тварин у м. Миколаєві на основі гуманного та відповідального ставлення до них, впровадження стандартів гуманного поводження з тваринами, створення безпечних та комфортних умов життя людей та співіснування людей і тварин у місті, забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя, належного благоустрою.
		Програма поводження з котами та собаками та регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами у м. Миколаєві на 2020-2024 роки (далі - Програма) спрямована на забезпечення безпеки життя та здоров`я людей, гуманізацію суспільства, захист від страждань і загибелі тварин внаслідок жорстокого поводження з ними та захист їх природних потреб, формування комфортного та безпечного співіснування людей і тварин, забезпечення проведення єдиної політики у сфері утримання та поводження з домашніми тваринами.
		Програма передбачає проведення комплексу соціально-економічних та правових заходів, спрямованих на зниження чисельності безпритульних тварин у м. Миколаєві, підвищення рівня відповідальності власників домашніх тварин, зниження соціальної напруженості і рівня конфліктності, викликаних ситуацією з безпритульними тваринами,
		Програма ґрунтується на принципах впровадження в суспільну свідомість стандартів гуманного ставлення до тварин та запобігання поширенню жорстокості.
		Програма поширює свою дію на:
		1)безпритульних тварин;
		2)домашніх тварин, які мають власників;
		3)відносини, що виникають у зв`язку з утриманням котів і собак та поводженням з ними фізичних та юридичних осіб у м. Миколаєві (окрім установ Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та інших установ, що у своїй роботі використовують службових собак).
		Нормативно-правове регулювання Програми здійснюється відповідно до Законів України Про захист тварин від жорстокого поводження, Про місцеве самоврядування в Україні, Про благоустрій населених пунктів, Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, Про захист населення від інфекційних хвороб та інших нормативно-правових актів.
		Реалізація Програми повинна здійснюватися виключно гуманними методами, що виключають жорстоке поводження з тваринами, відповідно до законодавства України. Програма виконується шляхом організації відлову безпритульних тварин із застосуванням методики біостерилізації та сучасної технічної бази.
		Однак, на думку позивача в Програмі містяться окремі положення, які суперечать законодавству України, а саме:
		-«Після біостерилізації, вакцинації та за умови неможливості адопції за час перебування на КП ММР "Центр захисту тварин  тварини повертаються до ареалу попереднього 
		перебування»;
		-«Пріоритетним напрямом регулювання чисельності безпритульних тварин є метод відлов-вакцинація-біостерилізація-адопція або повернення тварин у ареал попереднього перебування з акцентом на адопцію (прилаштування) безпритульних тварин. Не пряме вилучення 
		безпритульних тварин, а поступове стабільне зниження їх чисельності за рахунок зміни динаміки народжуваність/смертність»;
		-«Відлов, біостерилізацію з післяопераційною перетримкою, щеплення, профілактичні обробки, адопцію або повернення безпритульних тварин у ареал попереднього перебування здійснює КП ММР «Центр захисту тварин», а також, у разі їх згоди, інші установи ветеринарної медицини»;
		-« 2. Працівники КП ММР Центр захисту тварин  здійснюють відлов безпритульних тварин не лише на адміністративній території м. Миколаєва. Дозволений відлов тварин в інших містах України за умови наявності незавантажених потужностей та 
		сплати послуг КП ММР "Центр захисту тварин" та складання відповідної угоди з територіальним органом влади і обов`язкове повернення відловлених тварин у ареал попереднього перебування»;
		- 16. Після перетримки тварини можуть бути:
		16.4. Повернуті до ареалу попереднього перебування.
		Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України від 21.02.2006 № 3447-IV «Про захист тварин від жорстокого поводження» (далі - Закон № 3447-IV) регулювання чисельності тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини, та безпритульних тварин здійснюється методом біостерилізацїї з подальшими вакцинацією та ідентифікацією (кліпсуванням) або шляхом розміщення у притулки для тварин, центри реабілітації тварин чи під нагляд громадських та благодійних організацій, які зобов`язані забезпечити утримання та догляд за твариною з додержанням ветеринарних правил, або шляхом повернення тварин до ареалу перебування (місць вилову) для вільного проживання.
		Згідно із частиною другою статті 23 Закону № 3447-IV, вилов безпритульних (загублених, покинутих, залишених без опіки і бродячих) тварин проводиться з метою:
		- повернення їх володільцям;
		- регулювання їх чисельності відповідно до вимог цього Закону. 
		Визначення домашньої тварини наведене в абзаці третьому статті 1 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження", відповідно до якого, домашні тварини - собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі.
		Відповідно до абз. 5 вищевказаної статті, безпритульні тварини - це домашні тварини, що залишилися без догляду людини або утворили напіввільні угруповання, здатні розмножуватися поза контролем людини.
		Відповідно до ст. 24 Закону № 3447-IV собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову. Повторному вилову (але не більше одного разу на рік) для проведення повторної вакцинації та адаптації підлягають тварини, які раніше були виловлені, ідентифіковані та зареєстровані. Такі тварини розміщуються у притулки для тварин або центри реабілітації тварин, або під нагляд громадських та благодійних організацій, які зобов`язані забезпечити утримання та догляд за твариною з додержанням ветеринарних правил, або повертаються до ареалу перебування (у місця вилову) для вільного проживання.
		Окрім цього, згідно п.п. 5.2 - 5.4, 5.6, 5.9 Правил утримання тимчасовій ізоляції підлягають собаки, коти та інші домашні тварини в разі, якщо на це є відповідне рішення органів санітарно-епідеміологічної та ветеринарної служби, а також ті, що завдали тілесних ушкоджень людині або 
		іншій домашній тварині.
		Відповідно до статті 24 Закону № 3447-IV, собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову.
		Тимчасовій ізоляції підлягають собаки, коти та інші домашні тварини в разі, якщо на це є відповідне рішення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, а також ті, що завдали тілесних ушкоджень людині або іншій домашній тварині. Тимчасова ізоляція домашніх тварин може проводитись у примусовому порядку, якщо домашня тварина є небезпечною для оточуючих.
		Тимчасово ізольовані домашні тварини протягом семи днів з дня їх вилову повинні бути обстежені і після висновків державної установи ветеринарної медицини про стан здоров`я тварин повертаються власникам (після сплати витрат на обстеження і утримання), а в разі виявлення обставин, що можуть загрожувати життю та здоров`ю оточуючих, передаються спеціалізованим організаціям для подальшого лікування чи умертвіння.
		Для забезпечення вилову та тимчасової ізоляції собак, котів та інших домашніх тварин органами місцевого самоврядування можуть створюватися комунальні служби або підприємства з питань утримання та поводження з тваринами в населених пунктах відповідно до місцевих програм регулювання чисельності тварин у населених пунктах.
		Вилов собак, котів та інших домашніх тварин окремими громадянами забороняється, крім випадків, коли ці тварини є небезпечними для оточуючих та проявляють агресивність, створюючи загрозу безпеці людей.
		Вилов собак, котів та інших домашніх тварин, як правило, проводиться за відсутності сторонніх осіб із 5-ї до 7-ї години або після 20-ї години (влітку - після 22-ї години).
		Виловлені безпритульні домашні тварини протягом семи днів з дня їх вилову обов`язково утримуються на карантинних майданчиках служби або підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути повернуті власникам із дозволу ветеринарної установи після пред`явлення реєстраційного посвідчення та оплати вартості витрат на вилов і утримання.
		Виловлені бродячі домашні тварини протягом п`яти днів з дня їх вилову утримуються на карантинних майданчиках служби або підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути передані спеціалізованим організаціям за їх бажанням для передачі їх у спеціалізовані притулки.
		Якщо протягом двох місяців з моменту заявлення про затримання безпритульної тварини не буде виявлено її власника або він не заявить про своє право на неї, право власності на цю тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні.
		У разі відмови особи, у якої безпритульна тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.
		Повернені власникам тварини підлягають щепленню проти сказу.
		Власники зобов`язані протягом тридцяти днів утримувати таких тварин в ізольованому приміщенні і за вказівкою ветеринарної установи доставляти їх для огляду.
		Зі змісту наведених положень Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» слідує, що цим Законом не врегульоване питання постійного утримання виловлених безпритульних домашніх тварин, бродячих домашніх тварин у разі не виявлення власника, відсутності підстав для умертвіння, визначених статтею 17 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження».
		Аналогічна правова позиція була наведена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 28 серпня 2013 року у справі № К/800/39833/13 (2а-11336/12/2670), в якій також було зазначено про те, що матеріальним законом, який регулює спірні правовідносини є Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження».
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що прийняття відповідчаем Програми 
		від 23.07.20220р. № 57/376, не суперечить вимогам Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», як матеріального закону, що регулює вказані правовідносини.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначені у позовній заяві положення Програми відповідають нормам чинного законодавства України, а висновки позивача, є необгрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.
		Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		При цьому статтею 77 КАС України закріплено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		У зв`язку із наведеним, враховуючи відсутність чіткого врегулювання питання постійного утримання виловлених безпритульних домашніх тварин, бродячих домашніх тварин у разі не виявлення власника, відсутності підстав для умертвіння ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження», суд приходить до висновку, що встановлення Програмою відповідача від 23.07.20220р. № 57/376 можливості повернення стерилізованої, щепленої, ідентифікованої тварини, в тому числі собаки, до попереднього ареалу перебування, не суперечить вимогам Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», як матеріального закону, що регулює вказані правовідносини, у зв`язку із чим, положення такої програми, які позивач оскаржує, затверджені Миколаївською міською радою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «;Про захист тварин від жорстокого поводження», а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
		Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд зазначає таке.
		Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду обґрунтоване тим, що позивач пропустив строк звернення до суду, тому позов слід залишити без розгляду на підставі ст.123, ст.240 КАС України.
		Проте, суд зауважує, що таке клопотання судом до уваги не приймається в зв`язку з тим, що при вирішенні питання про відкриття провадження по справі судом встановлені всі підстави та умови для відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду з урахуванням вимог визначених ст.160, 161 КАС України.
		Таким чином, суд відкривши провадження по справі № 400/5677/21 та призначивши її до розгляду за правилами ст.264 КАС України, визначив для себе всі необхідні умови, вимоги та підстави визначені КАС України, в тому числі й строки звернення до суду. Таким чином, заявлене відповідачем клопотання є безпідставним та необґрунтованим.
		Судові витрати по справі покладаються на позивача.
		Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позову Громадської організації "Центр відповідального ставлення до тварин" (вул. Центральна, 117, с.Мішково-Погорілове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57214, код ЄДРПОУ 1472861) до Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) відмовити. 
		 
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Суддя І. А. Устинов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...