Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 677/380/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про виселення (вселення).
Надіслано для оприлюднення: 03.10.2022. Зареєстровано: 04.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2022.
Дата набрання законної сили: 27.09.2022
Номер судового провадження: 22-ц/4820/1509/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 вересня 2022 року
		м. Хмельницький
		 
		Справа № 677/380/21
		Провадження № 22-ц/4820/1509/22
		 
		Хмельницький апеляційний суд у складі
		 
		колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
		 
		Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
		 
		секретаря: Шевчук Ю.Г.,
		 
		учасники справи: представник апелянта ОСОБА_1 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_2 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 30 червня 2022 року (суддя Гладій Л.М.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення,
		в с т а н о в и в :
		У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення.
		В обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , який він успадкував після смерті свого батька ОСОБА_4 та зареєстрував право власності на нього 04.06.2019 року. Відповідачка ОСОБА_3 є колишньою дружиною позивача, шлюб між ними розірвано 29.03.2019 року. 13.08.2020 року позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_5 . Таким чином, відповідачка не є членом сім`ї позивача, право користування ОСОБА_3 вказаним будинком припинилося у зв`язку з припиненням права власності на будинок попереднього власника - батька позивача, який помер у 2008 році. Самостійного права на житловий будинок відповідачка з підстав передбачених законом не набула, а позивач як новий власник будинку заперечує відносно проживання в ньому колишньої дружини.
		Із урахуванням зазначеного, просив суд усунути перешкоди в користуванні належним ОСОБА_2 на праві власності будинком АДРЕСА_1 , шляхом виселення з нього відповідачки ОСОБА_3 , а також стягнути на його користь судові витрати.
		Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 30 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачка має тривалий зв`язок із спірним житловим будинком як із житлом, що є достатньою підставою вважати його житлом, належним відповідачці, в розумінні статті 8 Конвенції, і наступне виселення, є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла. Відповідачка може втратити не лише право користування житлом, яким користувалася протягом 30 років, а позбутися такого права та стати безхатченком.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
		В обґрунтування скарги зазначав, що суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов помилкового висновку, щодо відсутності у відповідачки іншого житла та належним чином не досліджував наданий позивачем доказ, а саме, заповіт батька відповідачки, щодо розпорядження житловим будинком в якому відповідач проживала до 1991 року. У той час як у дослідженій судом довідці №84 від 25.05.2022 року, виданій КП «Новоушицьке БТІ» міститься інформації станом на 01.01.2013 року, будь яка інформація про наявне/відсутнє житло у відповідачки з 2013 року в суду відсутні та відповідно судом не досліджувались. Також судом належним чином не досліджувалось питання щодо зареєстрованих осіб у житловому будинку АДРЕСА_1 , в чому апелянт вбачає упередженість суду при дослідженні доказів. Не досліджено належним чином питання щодо порушення права приватної власності апелянта. На думку апелянта колишнім власником будинку, для відповідачки, як невістки був встановлений сервітут та який був припинений з моменту розірвання шлюбу між сторонами. Крім того, зазначає, що у житловому будинку зареєстровано 4 дорослих особи, що не відповідає вимогам ст.50 ЖК УРСР щодо житлової площі та унеможливлює проживання теперішньої дружини апелянта у спірному будинку.
		У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що вона вселилась до житлового будинку у с.Мотрунки на законних підставах, з дозволу власника будинку, як дружина позивача, проживає у ньому з 1992 року і по теперішній час, так як іншого житла вона не має.
		В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
		Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
		Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом № 2-1046, виданим 04 червня 2019 року, який він успадкував після смерті свого батька ОСОБА_4 
		ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 29 березня 2019 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 29 березня 2019 року.
		Як вбачається з довідки Щиборівської сільської ради Хмельницької області від 22 лютого 2021 року № 66, відповідач ОСОБА_3 зареєстрована в житловому будинку АДРЕСА_1 , з 1992 року, тобто, під час перебування у шлюбі з позивачем, що підтверджує факт згоди власника будинку ОСОБА_4 на реєстрацію відповідача у його житловому будинку.
		Таким чином, відповідачка ОСОБА_3 вселилась в будинок АДРЕСА_1 , як член сім`ї позивача ОСОБА_2 , в зв`язку з чим набула з ним рівне право користування вказаним житловим приміщенням.
		Згідно довідки № 84 від 25 травня 2022 року КП «Новоушицьке БТІ» Новоушицької селищної ради, згідно архівних матеріалів КП «Новоушицьке бюро технічної інвентаризації» станом на 01 січня 2013 року інформація про реєстрацію права власності на будинок садибного типу та належні до нього господарські будівлі та споруди, який знаходиться по АДРЕСА_2 , відсутня.
		Із виписки із погосподарських книг Косиковецької сільської ради і Новоушицької селищної ради Новоушицького району Хмельницької області за 1961-2021 роки вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса господарства: с. Шелестяни, вибула 10 серпня 1991 року в м. Хмельницький.
		Згідно з актом обстеження житлових умов від 24 червня 2022 року житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 .. На час перевірки в будинку проживають ОСОБА_3 (колишня дружина), ОСОБА_7 (син), ОСОБА_8 (син), який мобілізований до ЗСУ. Будинок, житловою площею 58,0 кв.м, включає 4 житлові кімнати, вітальню, кухню, веранду.
		Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
		Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
		За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
		Статтею 825 ЦК України врегульовано розірвання договору найму житла.
		Згідно зі статтею 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частини перша, друга цієї статті).
		У статті 114 ЖК УРСР передбачено підстави виселення з наданням громадянам іншого жилого приміщення.
		Частиною третьою статті 116 ЖК УРСР передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
		Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.
		При вирішенні питання про виселення члена сім`ї колишнього власника житла суд має враховувати і загальні норми, що регулюють питання реалізації права власності.
		Відповідно до статті 156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
		Крім того, при розгляді спорів, що не врегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.
		Згідно із частиною першою статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
		Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
		Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.
		Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		У пункті 27 рішення ЄСПЛ від 17 травня 2018 року у справі «Садов`як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.
		Розглядаючи справу «Кривіцька та Кривіцький проти України» (№ 8863/06), ЄСПЛ у рішенні від 02 грудня 2010 року установив порушення статті 8 Конвенції, зазначивши, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло останні були позбавлені процесуальних гарантій. Установлено порушення національними судами прав заявників на житло, оскільки суди не надали адекватного обґрунтування для відхилення аргументів заявників стосовно застосування відповідного законодавства та не здійснили оцінку виселення в контексті пропорційності застосування такого заходу.
		Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
		Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.
		Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.
		У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
		Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа- добросовіснийнабувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20жовтня 2011 року (заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (заява № 43768/07)).
		Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.
		Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.
		Не є підставою для виселення членів сім`ї власника квартири, у тому числі й колишніх, сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи без оцінки законності такого виселення, яке фактично є втручанням у право на житло у розумінні положень статті 8 Конвенції, на предмет пропорційності у контексті відповідної практики ЄСПЛ.
		Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (провадження № 14-298цс19).
		У справі, що розглядається, виселення ОСОБА_3 в контексті пропорційності застосування такого заходу має оцінюватися з урахуванням порушення права останньої на житло та недобросовісності дій позивача, внаслідок яких ОСОБА_3 може втратити не лише право на користування житлом, а позбутися такого права взагалі та стати безхатченком.
		Зі справи вбачається, що ОСОБА_3 набула право користування спірним житлом згідно із законом, тобто набула охоронюване законом право на мирне володіння майном як член сім`ї попереднього, а з 2008 року після смерті ОСОБА_4 - вже нинішнього власника будинку, оскільки перебувала з ним в зареєстрованому шлюбі, проживає у спірному будинку 30 років.
		Спадкоємець будинку - ОСОБА_2 при оформленні спадщини був обізнаний щодо обтяження будинку у вигляді права користування колишнього члена сім`ї власника будинку. Про обізнаність позивача щодо фактичного проживання та реєстрації у спірному будинку ОСОБА_3 на момент оформлення спадщини свідчить зміст позовних вимог та надані органом реєстрації відомості щодо реєстрації осіб у спірному житлі.
		Переоформлення права власності на будинок спадкоємцем, як новим власником, членом сім`ї якого була відповідачка, поставило під загрозу соціальний статус останньої, яка може стати безхатченком, втративши право користування житлом, яким користувалася протягом 30 років. Іншого житла відповідачка не має.
		У статті 6 Конвенції проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Аналогічний принцип закріплено й у національному законодавстві, а саме статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій), згідно з якою завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Те саме міститься у статті 2 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року, згідно із частиною другою якої суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій; стаття 5 цього Кодексу у редакції від 03 жовтня 2017 року).
		Як проголошено у статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Підстави для виселення особи без надання іншого жилого приміщення передбачені у статті 116 ЖК УРСР. Позивачем таких підстав не зазначено.
		Оскільки у справі, що розглядається, позивач, придбаваючи житло, знав про проживання в ньому відповідача - члена сім`ї власника цього житла, який іншого житла не має та набув охоронюване законом право на мирне володіння майном у законний спосіб, але тим не менше не виявив розумну дбайливість про інтереси відповідачки, не з`ясував, чи відмовляється відповідачка від свого права користування жилим приміщенням, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ні у ЦК України, ні у ЖК УРСР не передбачена можливість виселення члена сім`ї колишнього власника без надання іншого жилого приміщення (стаття 116 ЖК УРСР та стаття 405 ЦК України). 
		Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене судове рішення - без змін.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат апеляційний суд не здійснює.
		Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 30 червня 2022 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 03 жовтня 2022 року.
		 
		Судді:                                                                         Т.О. Янчук
		 
		                                                                       Л.М. Грох
		 
		 
		       О.І. Ярмолюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...