Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 742/1751/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.10.2022. Зареєстровано: 04.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2022.
Дата набрання законної сили: 26.01.2023
Результат оскарження 26.01.2023 Чернігівський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/742/901/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження № 2/742/901/22 
		Єдиний унікальний № 742/1751/22
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 вересня 2022 року місто Прилуки
		 
		Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого - судді Ільченка О.І., секретаря судових засідань Голушко Н.А., представника позивача - ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області про скасування наказу про призупинення дії трудового договору, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області в якому просить визнати протиправними та скасувати наказ КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області від 15.07.2022 року за №50\ос «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_3 ».
		Позов мотивований тим, що її постановою Апеляційного суду від 27.05.2022 поновлено на посаді завідувача Радківського фельдшерського пункту КНП «ЦП МСД» з 01.07.2021. В зв`язку з чим, вона звернулася до даного закладу з приводу виконання даної постанови. Проте, без надання їй можливості фактично приступити до виконання своїх посадових обов`язків, наказом від 15.07.2022 за №50/ос з 19.07.2022 з нею призупиняються трудові відносини відповідно до ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року за №2136. Вказані дії керівництва КНП «ЦПМСД», є протиправними, оскільки у відповідності до закону підставою для вжиття такого обмеження трудових прав як призупинення дії трудового договору є наявність одночасно двох факторів/обставин: 1- військова агресія проти України; 2- виключення можливості надання та виконання роботи. Перший фактор є об`єктивним, доводиться введенням воєнного стану у відповідності до законодавства, є наявним. Другий фактор свідчить, що головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи, ці дві умови мають виконуватися одночасно. ОСОБА_2 бажає та може виконувати роботу, м.Прилуки це регіон де не ведуться активні бойові дії. При цьому, КНП «ЦП МСД» як працювало, так і працює в звичному режимі, зі штатом працівників, жодним з яких, крім неї, дії трудових договорів не призупиняли. Та і взагалі, сам по собі спірний наказ від 15.07.2022 не відповідає вимогам, передбаченим ч.2 ст.13 Закону, оскільки в ньому відсутні: інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією; реєстраційний номер облікової картки платника податків; умови відновлення дії трудового договору, що і стали підставою для її звернення до суду.
		 
		Ухвалою суду від 04.08.2022 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження. 
		У судовому засіданні ОСОБА_2 відмовилася від частини позовних вимог, а саме в частині стягнення з КНП «ЦПМСД» коштів в розмірі її заробітної плати за період вимушеного прогулу, з моменту відсторонення від роботи і по момент фактичного відновлення на зайнятій посаді, що підтримав її представник. 
		Протокольною ухвалою суду відповідну заяву сторони позивача було задоволено та вимоги в частині стягнення коштів - залишено без розгляду. 
		Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд даної справи.
		 
		Вислухавши думку сторони позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		З матеріалів справи вбачається, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 27.05.2022, яка набрала законної сили, наказ КНП «ЦПМСД» від 25.06.2021 за №38 про звільнення з роботи ОСОБА_2 за п.1 ст.40 КЗпП України визнаний незаконним та скасований в частині звільнення її з посади завідувача Радьківського фельдшерського пункту КНП «ЦПМСД», із скороченням штату. Тобто, вказаним рішенням суду її поновлено на посаді завідувача Радьківського фельдшерського пункту КНП «ЦПМСД» з 01.07.2021 (а.с.6-13).
		Проте, листом від 23.06.2022 за №94 директор КНП «ЦПМСД» Д.Межуєвим, ОСОБА_2 повідомлено про неможливість поновлення її на посаді завідувача Радьківського фельдшерського пункту КНП «ЦПМСД», так як вказаний пункт відсутній в структурі КНП «ЦПМСД». На виконання п.39 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, Рішенням 39 сесії 7 скликання Прилуцької районної ради Чернігівської області від 15.02.2019 року №19/VIII «Про передачу закладів охорони здоров`я у комунальну власність Малодівицької селищної ради Чернігівської області», Радьківський фельдшерський пункт КНП «ЦПМСД» був переданий у власність Малодівицької селищної ради (а.с.14-15).
		У зв`язку з такими діями керівництва КНП «ЦПМСД», ОСОБА_2 звернулася до Прилуцького відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) із заявою про відкриття виконавчого провадження, а також до Прилуцької окружної прокуратури із заявою про кримінальне правопорушення щодо невиконання рішення суду.
		06 липня 2022 року відповідною постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження примусового виконання рішення суду про її поновлення на роботі (а.с.16-17).
		04.07.2022 до єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про надходження заяви ОСОБА_2 щодо невиконання керівництвом КНП «ЦПМСД» рішення суду щодо її поновлення на роботі (а.с.18-19).
		Керівництвом КНП «ЦПМСД» в особі директора Межуєва Д., 15.07.2022 винесено: наказ за №48/ос, яким внесено зміни в штатний розпис КНП «ЦПМСД», і з 19.07.2022 вводиться посада завідувача Радьківського фельдшерського пункту (а.с.20); наказ за №49/ос, яким ОСОБА_2 поновлено на посаді завідувача Радьківського фельдшерського пункту, шляхом переведення з посади сестри медичної загальної практики сімейної медицини Дідівської амбулаторії ЗПСМ з 19.07.2022 (а.с.21); наказ за №50/ос, яким оголошено призупинення трудових відносин із ОСОБА_2 відповідно до ст.13 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 № 2136. Призупинення діє з 19.07.2022, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану (а.с.22).
		При вирішенні даної справи суд керується наступними правовими нормами. 
		Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю передбачені статтями 43-46 Конституції України.Разом з тим відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
		Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, та Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Згідно пункту 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
		15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" № 2136-ІХ, який набув чинності 24 березня 2022 року.
		Згідно пункту 2 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 2136-ІХ главу XIX "Прикінцеві положення" КЗпПУ доповнено пунктом 2 такого змісту: "2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
		Згідно частин другої, третьої статті 1 Закону № 2136-ІХ на період дії воєнного стану вводяться обмеженняконституційнихправ і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		З огляду на вищевикладене, положення Закону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136-ІХ також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
		Частиною 1 статті 13 Закону № 2136-ІХ визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.
		Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.
		Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
		Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.
		Частиною 2 вказаного Закону передбачено, щопризупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.
		Таким чином, Закон № 2136-ІХ надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин.
		Разом з тим, як вбачається з аналізу частини 1 статті 13 Закону, таке право роботодавця не є абсолютним. Головною умовою призупинення трудового договору з працівником, є абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.
		Міністерство економіки України розмістило на сайті міністерства коментар до Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" № 2136-ІХ, зокрема і коментар до статі 13 вказаного Закону. При цьому вважають, що у зв`язку з призупиненням дії трудового договору працівник звільняється від обов`язку виконувати роботу, визначену трудовим договором, а роботодавець звільняється від обов`язку забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а також виконання інших обов`язків, передбачених трудовим договором.
		 
		У судовому засіданні встановлено, що позивачка бажає та може виконувати покладені на неї обов`язки. КНП «ЦПМСД», як працювало, так і працює в звичному режимі, зі штатом працівників, усі виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва і майно КНП «ЦПМСД» не знищені, не пошкоджені, адже, в м.Прилуки активних бойових дій не відбувалось.    
		Оцінивши надані у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість наказу КНП «ЦПМСД», винесеного в особі директора ОСОБА_4 від 15.07.2022 за №50/ос, яким оголошено призупинення трудових відносин із ОСОБА_2 з 19.07.2022. Зокрема, не доведено, що на час видання оспорюванного наказу, існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.
		Встановлене судом свідчить проте, що вище зазначений наказ не відповідає положенням статті 13 Закону України № 2136-ІХ від 15.03.2022 року "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", тому є незаконним і таким, що підлягає скасуванню.
		Згідно частини першої статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру". Стаття 8 Конвенції "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом" Поняття "приватне життя" в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (OLEKSANDR VOLKOV v. UKRAINE, № 21722/11, § 165, ЄСПЛ, від 09 січня 2013 року).
		Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації. Враховуючи порушення права позивача на працю, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованихКонституцією України.
		Згідно частини першоїстатті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першійстатті 10 ЦПК України.
		Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. and Others v. Bulgaria", заява № 1365/07, § 39), "Олександр Волков проти України" ("Oleksandr Volkov v. Ukraine", заява № 21722/11, § 170)).
		Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" ("Cantoni v. France", заява № 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" ("Vyerentsov v. Ukraine", заява № 20372/11, § 65)).
		У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки" (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); "Волчі проти Франції" (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).
		При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях "правової визначеності" та "належного здійснення правосуддя" як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом ( рішення у справах "Карт проти Туреччини" (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79; "Ефстатіу та та інші проти Греції" (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24); "Ешим проти Туреччини" (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).
		У даному випадку ситуація у якій ОСОБА_2 звернулася за захистом до суду, проаналізована судом по двом ключовим статтям в сукупності зі Статтею 14 Конвенції (заборона дискримінації). Перша стаття  це стаття 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя), яка в сукупності зі Статтею 14 формує практику ЄСПЛ у сфері заборони дискримінації. Друга позиція  це Стаття 1 Протоколу 1, яка захищає право власності.
		 
		Щодо розподілу судових витрат.
		Відповідно до ч. 1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
		Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Позивачкою при подачі позову до суду сплачено 992,40 грн судового збору, тому у зв`язку із задоволенням позовних вимог ОСОБА_2 такі підлягають стягненню з відповідача.
		Керуючись Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", ст.ст.12,81,258-259,263-265,273,354 ЦПК України, ст.ст.232, 233 КЗпП України,- 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області (вул.Київська, буд.98, м.Прилуки, ЄДРПОУ 40314763) про скасування наказу про призупинення дії трудового договору  задовольнити повністю.
		 
		Визнати протиправними та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області від 15.07.2022 року за №50\ос «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_3 ».
		 
		Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області, ЄДРПОУ 40314763, на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 к.
		 
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду. 
		 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне судове рішення складено 04.10.2022.
		 
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		 
		 
		Суддя Олександр ІЛЬЧЕНКО

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...