Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 214/1309/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2022.
Дата набрання законної сили: 21.09.2022
Номер судового провадження: 61-3264ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА                                                     
		 
		21 вересня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 214/1309/21
		провадження № 61-3264св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Грушицького А. І., 
		суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),  Стрільчука В. А.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, 
		треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Дзержинського районного суду                            м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року в складі судді Сільченко В. Є. та постанову Дніпровського апеляційного суду                                    від 01 березня 2022 року в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		18 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, треті  особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка.
		 
		В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що з 08 січня 1988 року вона перебувала з ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають двох синів - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		 
		Внаслідок нещасного випадку на виробництві ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРМЗ» під час виконання трудових обов`язків, що стався 10 липня 2019 року,                       ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		 
		З метою призначення страхових виплат у зв`язку з втратою годувальника                          24 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області з відповідною заявою. Однак в наданні виплат Фондом їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю серед наданих документів довідки про склад сім`ї потерпілого, у тому числі тих, хто перебував на його утриманні. 
		 
		При зверненні до виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради з метою отримання такої довідки вона отримала відмову у зв`язку з відсутністю у вказаного органу повноважень на видачу таких документів. З метою встановлення факту перебування її на утриманні чоловіка їй було рекомендовано звернутись до суду. 
		 
		Зазначала, що вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_1 до дня його смерті за однією адресою: АДРЕСА_1 , на момент смерті чоловіка досягла пенсійного віку, тобто була непрацездатною особою, не працювала та перебувала на його утриманні, оскільки її пенсія була значно меншою, ніж заробітна плата ОСОБА_1 . Інших джерел доходів заявник не мала та не має. Тому заробіток ОСОБА_1 був основним джерелом доходу їх сім`ї та засобом для існування. Метою встановлення факту її перебування на утриманні померлого годувальника для заявника є вирішення питання отримання страхових виплат, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		 
		Посилаючись на зазначене, позивач просила суд встановити факт перебування її, ОСОБА_1 , на утриманні годувальника - її чоловіка ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
		 
		Встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні годувальника - її чоловіка ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		 
		Стягнено з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908,00 грн.
		 
		Задовольняючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять належні та обґрунтовані докази того, що ОСОБА_1 не була працездатною, оскільки є пенсіонером, середній розмір її пенсії за віком на час смерті чоловіка ОСОБА_1 складав 1 503,42 грн, тоді як середньомісячний дохід чоловіка становив 6 604,66 грн, що суттєво перевищує доходи заявника та свідчить про те, що дохід чоловіка становив частину доходу їх сім`ї, з якого він забезпечував себе та свою дружину. Тому, встановивши, що допомога, яка надавалась померлим чоловіком своїй дружині ОСОБА_1 , була для неї хоч і не єдиним, проте постійним і основним джерелом засобів до існування, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2022 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області залишено без задоволення.
		 
		Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, а також зазначив, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою у розумінні пункту 2 частини другої статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та перебувала на утриманні померлого ОСОБА_1 , оскільки отримувана нею пенсія становила лише незначну частку доходу сім`ї, а дохід померлого був для неї основним і постійним джерелом існування.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		24 березня 2022 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		 
		Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 грудня                     2020 року в справі № 212/5707/17 (провадження № 61-1281св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували те, що в акті про нещасний випадок та в акті про спеціальне розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком зазначено, що померлий ОСОБА_1 не одружений та не має членів родини, які перебувають на його утриманні. На теперішній час акти не оскаржені та є чинними.
		Звертаючись до Фонду про призначення страхових виплат у зв`язку з втратою годувальника, позивач не надала всіх необхідних документів, тому їй було роз`яснено порядок звернення та вказано, які документи потрібно надати. Рішення щодо призначення або відмови в призначенні страхових виплат відділенням Фонду не приймалось, оскільки не було надано повного пакету документів. Відділенням Фонду позивачу було виплачено одноразову допомогу на сім`ю в розмірі 200 700, 00 грн.
		 
		Також заявник у касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 була непрацездатною і дохід померлого за життя був основним і постійним джерелом її існування. Зазначає, що суди, розглядаючи справу, встановивши, що на день смерті                       ОСОБА_1 позивач отримувала пенсію у розмірі 1 564,00 грн, не врахували, що отримувана нею пенсія забезпечувала їй встановлений законом прожитковий мінімум для непрацездатних осіб.
		 
		Також зазначає, що суди не взяли до уваги те, що діти позивача                ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мешкали і мешкають разом із батьками однією сім`єю, є повнолітніми та працездатними. Суди не з`ясували, чи була допомога, яка надавалася чоловіком позивачу основним джерелом для її існування, чи мала вона інші джерела доходу. 
		 
		Крім того, звертає увагу на те, що при розгляді справи суди не досліджували матеріальні доходи як позивача так і її померлого чоловіка та її дітей, які вони отримували протягом п`яти років на час смерті чоловіка позивача. Зазначає, що позивач на момент виникнення права на отримання страхових виплат не була тією особою, яка одержувала не менше як п`ять років матеріальної допомоги від потерпілого, яка була для неї єдиним і основним джерелом для існування. ОСОБА_1 є пенсіонеркою, отримує пенсію за віком, яка забезпечує їй прожитковий мінімум, встановлений законом України.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		 
		 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
		 
		Справа надійшла до Верховного Суду у липні 2022 року.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувала в шлюбі з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,                               з 08 січня 1988 року (а. с. 17).
		 
		ОСОБА_1 працював у ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРМЗ» на посаді слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики електротехнічної лабораторії управління надійності, діагностики та амортизації. 10 липня 2019 року на виробництві під час виконання трудових обов`язків з ним стався тяжкий нещасний випадок, що підтверджується актом спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-1/П від 04 вересня 2019 року (а. с. 8-16).
		 
		З 10 липня 2019 року ОСОБА_1 перебував у відділенні реанімації та інтенсивної терапії КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» ДОР, де                     ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть                     серії НОМЕР_1 , виданим 30 липня 2019 року Саксаганським районним у                           м. Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а. с. 18). Тяжкий випадок на виробництві комісією з розслідування нещасного випадку на виробництві перекваліфіковано на смертельний.
		 
		Вина ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРМЗ» в настанні нещасного випадку з                         ОСОБА_1 , що призвів до його смерті, також підтверджена рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області                             від 18 лютого 2020 року, зміненим постановою Дніпровського апеляційного суду      від 22 квітня 2020 року (а. с. 23, 34).
		Відповідно до актів від 24 жовтня 2019 року та від 06 червня 2020 року з місця проживання, засвідчених ТОВ «Житлосервіс-КР», ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_1 та значилась зареєстрованою разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 21, 22).
		 
		На момент смерті ОСОБА_1 позивач перебувала на обліку в Криворізькому центральному об`єднаному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримувала пенсію за віком в середньомісячному розмірі 1 503,42 грн, що підтверджується довідкою про доходи від 03 жовтня 2019 року за період з                01 жовтня 2018 року до 30 вересня 2019 року (а. с. 36).
		 
		ОСОБА_1 , працюючи в ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРМЗ», отримував заробітну плату в середньомісячному розмірі 6 604,66 грн, з відрахуванням податків та зборів, що підтверджується довідкою від 10 лютого 2020 року                                                 № 00000000023/29, виданою за підписом директора та головного бухгалтера                ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРМЗ» про розмір заробітної плати з 01 лютого 2019 року                     до 26 липня 2019 року (а. с. 37).
		 
		24 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй страхових виплат у зв`язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_1 , який помер                    ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак у призначенні таких виплат відмовлено листом                      від 07 лютого 2020 року № 20.1-16/951, також їй було роз`яснено, що серед наданих нею документів була відсутня довідка про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні. При цьому зазначено, що після надання такої довідки або відповідного рішення суду про встановлення факту перебування на утриманні годувальника питання призначення виплат буде розглянуто повторно (а. с. 29).
		 
		Позиція та висновки Верховного Суду
		Під час оцінки застосування судами норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин Верховний Суд виходить із їх системного аналізу. 
		Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.
		Задовольняючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції,  виходив з того, що ОСОБА_1 , будучи непрацездатною особою, у розумінні пункту 2 частини другої статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» перебувала на утриманні померлого ОСОБА_1 , оскільки отримувана нею пенсія становила лише незначну частку доходу сім`ї, а дохід померлого був для неї основним і постійним джерелом існування.
		Поняття «непрацездатні громадяни» визначено у статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.
		Факт перебування особи на утриманні померлого має місце, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
		У той же час, повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї.
		Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. 
		Аналогічне правило закріплено і частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Частиною другою статті 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
		Відповідно до статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
		Такими непрацездатними особами є, зокрема особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють.
		Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»).
		Сума прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється Державним бюджетом України на кожен рік.
		Таким чином, особою, яка потребує утримання, є непрацездатна особа, що має дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.
		Вказана обставина в ході судового розгляду має бути підтверджена належними і допустимими засобами доказування, як-то довідка про розмір пенсії, довідка про доходи тощо.
		Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на                   2018 рік» у 2018 році встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у розрахунку на місяць: з 01 січня 2018 року - 1 373,00 грн,                                з 01 липня - 1 435,00 грн, з 01 грудня - 1 497, 00 грн.
		Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на                   2019 рік» у 2019 році встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у розрахунку на місяць: з 01 січня 2019 року - 1 497,00 грн,                             з 01 липня - 1 564,00 грн, з 01 грудня - 1 638,00 грн.
		Як вбачається з матеріалів справи, розмір пенсії, отримуваної позивачем, в середньомісячному розмірі за період з 01 жовтня 2018 року до 30 вересня                 2019 року складав 1 503,42 грн, що підтверджується довідкою про доходи                        від 03 жовтня 2019 року № 1010 7201 9106 1024 (а. с. 36).
		Тобто розмір пенсії, яку отримувала позивач, відповідала прожитковому мінімуму на місяць для непрацездатних осіб.
		Тому колегія суддів Верховного Суду вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки позивач як непрацездатна особа мала дохід (пенсію), який відповідав встановленому законом прожитковому мінімуму на місяць, що підтверджується матеріалами справи, на що суди уваги не звернули.
		Сам по собі факт проживання за однією адресою із загиблим не може свідчити про перебування на його утриманні. Позивачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження того, що допомога чоловіка для неї була основним і постійним джерелом засобів до її існування.
		 
		 
		 
		 
		Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 02 грудня                   2020 року в справі № 212/5707/17 (провадження № 61-1281св19), від 16 квітня 2020 року в справі № 210/3705/17 (провадження № 61-37673св18). 
		Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з наведеним висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах.
		Разом із тим у практиці суду касаційної інстанції існує протилежний висновок щодо встановлення факту перебування на утриманні у подібних правовідносинах.
		Так, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2022 року в справі № 592/13089/21 (провадження № 61-5213св22), від 22 жовтня 2020 року в справі № 210/343/19 (провадження № 61-22247св19), колегії суддів дійшли висновку, що сам по собі факт отримання позивачем пенсії, який забезпечував її прожитковий мінімум, не є підставою для відмови у встановленні факту перебування її на утриманні чоловіка, зокрема тому, що розмір щомісячних доходів чоловіка позивача значно перевищував розмір її доходів, а тому допомога чоловіка була постійним і основним джерелом її засобів до існування, оскільки надавалась чоловіком своїй дружині систематично, носила постійний характер та була її основним джерелом до належного існування, що свідчить про перебування позивача на утриманні останнього до дня його смерті.
		Наведені приклади свідчать про застосування колегіями суддів суду касаційної інстанції принципово різного підходу у вирішенні аналогічних позовних вимог.
		Тому Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2022 року в справі                             № 592/13089/21, від 22 жовтня 2020 року в справі № 210/343/19.
		Крім того, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що у практиці Касаційного цивільного суду наявне непоодинока судова практика щодо юрисдикції розгляду спорів у подібних правовідносинах, що також є підставою для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2022 року в справі № 522/10989/20 (провадження № 61-3258св22) про встановлення факту проживання однією сім`єю, необхідного для отримання від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області одноразової допомоги сім`ї померлої, колегія суддів дійшла висновку про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Наявність різної правозастосовної практики щодо вирішення подібних спорів при однакових фактичних і правових обставинах та при подібних правовідносинах на рівні Верховного Суду зумовлюватиме ухвалення судами першої та другої  інстанцій протилежних за змістом судових рішень, що свідчить про виключну правову проблему в державі.
		Верховний Суд зазначає, що однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
		Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
		Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України та з урахуванням наведеного наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Керуючись частиною другою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 Головуючий                                                                           А. І. Грушицький
		Судді:                                                                                     І. В. Литвиненко
		С. Ю. Мартєв
		Є. В. Петров
		                                                                                              В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...