Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 345/2382/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.10.2022. Зареєстровано: 05.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2022.
Дата набрання законної сили: 04.11.2022
Номер судового провадження: 2/345/855/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №345/2382/22 
		Провадження № 2/345/855/2022
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И
		З А О Ч Н Е
		 
		05.10.2022                                                                                м.Калуш
		Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
		головуючої судді                                                 Кулаєць Б.О.,
		секретаря судового засідання                                 Заткальницької Н.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуш цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Калуської міської ради, про визначення місця проживання дитини,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Стислий виклад позицій сторін:
		представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Данчин Ю.Р. звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 .
		Свої вимоги мотивує тим, що між позивачкою та відповідачкою 17.06.2009 було укладено шлюб, від даного шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, згодом подружнє життя у сторін не склалося і рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07.06.2016 шлюб між сторонами було розірвано. Водночас, при вирішенні справи про розірвання шлюбу судом не було вирішено питання про визначення місця проживання дитини. Оскільки останнім часом між позивачкою та відповідачем почали виникати суперечки щодо визначення місця проживання дитини, то виникла необхідність звернутися до суду з даним позовом. З моменту народження і після розірвання шлюбу син залишався проживати з матір`ю, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами. Враховуючи те, що між позивачкою та відповідачем виник спір щодо визначення місця проживання дитини, то найбільш доцільним є визначити місце проживання сина саме з матір`ю, так як дитина завжди з нею проживала та навчається за місцем проживанням у Сівка-Калуській гімназії, натомість відповідач у м. Калуш має іншу сім`ю. Окрім цього, позивачка проживає з дитиною у будинку, в якому створені умови для проживання та повноцінного розвитку останнього, також ОСОБА_1 має самостійний дохід, не зловживає алкогольними напоями, не перебуває на обліку у психіатра та нарколога, не притягувалася до адміністративної відповідальності. А тому позивачка вважає за необхідне залишити проживати дитину з нею.
		Позивачка на електронну адресу суду надіслала заяву, в якій зазначила, що вона та її представник підтримують позовну заяву у повному обсязі та просять її задоволити. Розгляд справи просить проводити за її та представника відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.
		Представник Служби у справах дітей Калуської міської ради подала до суду заяву, в якій просила слухати справу за відсутності представника Служи у справах дітей Калуської міської ради, проти позову не заперечує. При постановленні рішення просила врахувати висновок органу опіки та піклування, служби у справах дітей про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 від 09.09.2022 № 01-23/484.
		Відповідач в судове засідання не з`явився, з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся у передбаченому законом порядку, в тому числі, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 53). З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
		Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
		ухвалою суду від 26.08.2022 відкрито провадження у справі, призначено відкрите підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов. Окрім цього, зобов`язано Службу у справах дітей Калуської міської ради надати висновок щодо можливості визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 
		13.09.2022 представник  Служби у справах дітей Калуської міської ради подала до суду заяву, в якій просила слухати справу за відсутності представника Служи у справах дітей Калуської міської ради, проти позову не заперечує. При постановленні рішення просила врахувати висновок органу опіки та піклування, служби у справах дітей про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 від 09.09.2022 № 01-23/484 (а.с. 29).
		Ухвалою суду від 13.09.2022 підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
		04.10.2022 позивачка на електронну адресу суду надіслала заяву, в якій зазначила, що вона та її представник підтримують позовну заяву у повному обсязі та просять її задоволити. Розгляд справи просить проводити за її та представника відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.
		Від відповідача будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень не поступало, як і не повідомляв про причини своєї неявки в судові засідання.
		Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.
		Відповідач відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обґрунтувань позивачки суду не надав, хоча був повідомлений про розгляд даної справи.
		Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Враховуючи, що відповідач, хоча і була належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подавав, а тому протокольною формою ухвали суд постановив провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
		Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
		сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 08.09.2010 (а.с. 9).
		Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07.09.2016 по справі № 345/2406/16 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с. 10-11).
		Згідно з повторним свідоцтвом про зміну імені від 10.01.2019 серії НОМЕР_2 позивачка змінила прізвище зі ОСОБА_5 на ОСОБА_6 (а.с. 12).
		Відповідно до довідки від 04.08.2022 № 813595, виданої Управлінням «ЦНАП» виконавчого комітету Калуської міської ради, позивачка разом із сином ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 13).
		З акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 04.08.2022 № 39 Калуської міської об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області Сівка-Калуського старостинського округу, встановлено, що дитина ОСОБА_3 , проживає з матір`ю ОСОБА_1 за адресою  АДРЕСА_1 . Умови проживання хороші, будинок великий і просторий з усіма комунікаціями. Даний факт підтверджуються сусіди ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 14-15).
		ОСОБА_3 навчається у 7 класі Сівка-Калуської гімназії Калуської міської ради Івано-Франківської області, що підтверджується довідкою від 09.08.2022 № 01-30/14 (а.с. 16).
		Згідно з довідками від 28.07.2022, виданими КНП «Калуська міська лікарня Калуської міської ради», ОСОБА_1 за допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не зверталася (а.с. 17, 18).
		Позивачка ОСОБА_1 станом на 08.11.2018 до кримінальної відповідальності не притягувалася, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, що стверджується довідкою Міністерства внутрішніх справ України серії ААА № 0477666 (а.с. 19).
		Відповідно до висновка органу опіки та піклування, служби у справах дітей про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 від 09.09.2022 № 01-23/484 встановлено, що у надісланому повідомлені від 05.09.2022 батько дитини ОСОБА_2 зазначив, що він не заперечує щодо визначення місця проживання сина з матір`ю. Враховуючи встановлені обставини, керуючись п.п. 4, 5 ст. 19, ст.ст. 160, 161 СК України, п. 72 постанови Кабінету міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» від 24.09.2008 № 866, з метою захисту законних прав та інтересів дитини орган опіки та піклування, служба у справах дітей Калуської міської ради, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 30, 31).
		Між сторонами виник спір щодо визначення місця проживання їхнього малолітнього сина.
		Оцінка суду:
		дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав.
		Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
		Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
		У статті 155 СК України зазначено, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
		Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
		Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
		У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
		Статтею 141 СК України визначено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
		Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
		Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
		Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
		Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
		У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
		У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
		Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору.
		Міжнародні та національні норми права не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
		При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
		Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 473/44/20-ц (провадження № 61-8103св21).
		Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають окремо, їхній малолітній син на даний час живе з позивачкою. Матір ОСОБА_1 займається вихованням та матеріальним забезпеченням сина, в неї наявне постійне місце проживання, в якому створила необхідні умови для проживання, виховання та розвитку дитини, вона характеризується позитивно, зокрема, за допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не зверталася, до кримінальної відповідальності не притягувалася, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.
		Таким чином з наданих сторонами доказів встановлено, що матір приймає участь у виховані свого сина та забезпечує йому належні умови для життя і розвитку. Доказів протилежного відповідачем суду не надано та судом не встановлено. При цьому даних і доказів про умови і місце проживання батька дитини, наявності за його місцем проживання належних умов для проживання і розвитку дитини, суду не надано.
		Окрім цього, на виконання ухвали суду від 26.08.2022 надано висновок органу опіки та піклування, служби у справах дітей про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 від 09.09.2022 № 01-23/484, відповідно до якого вирішено за можливе визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 . Також з вказаного висновку встановлено, що батько дитини не заперечує щодо визначення місця проживання сина із матір`ю.
		З врахуванням встановлених обставин та досліджених доказів суд вважає, що на даний час визначення місця проживання сина разом з матір`ю не суперечитиме інтересам дитини, враховуючи ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дитини, те, що з часу розірвання шлюбу син постійно проживав з мамою, в наеленому пункті, в якому проживає, відвідує навчальний заклад, а відповідно має сталий побут, налаштовані соціальні зв"язки, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визначення місця проживання дитини на даний час разом з позивачкою.
		Також, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що визначення місця проживання дитини з матір`ю не розлучає її з батьком, оскільки він не обмежений у своєму праві на спілкування з сином, виявлення до нього турботи та на участь у його вихованні.
		На підставі викладеного, Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини, Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 19, 141, 150, 151, 5, 157, 160, 161 СК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 49, 76, 81, 89, 258, 259, 263 - 265, 280, ЦПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		позов  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Калуської міської ради, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
		Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
		Відповідач: ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
		Третя особа: Служба у справах дітей Калуської міської ради, місцезнаходження м. Калуш вул. Бандери, 18 Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 26535187.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...