Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/11438/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.10.2022. Зареєстровано: 05.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 06.10.2022.
Дата набрання законної сили: 04.11.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 жовтня 2022 року Справа № 160/11438/22 
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Конєвої С.О. 
		 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -
		ВСТАНОВИВ:
		01.08.2022р. ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:
		- визнати протиправною відмову відповідача у призначенні пенсії позивачеві №121630010934 від 19.05.2022р.; 
		- зобов`язати відповідача переглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 12.05.2022р. із врахуванням трудової книжки НОМЕР_1 .
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.05.2022р. вона звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №121630010934 від 19.05.2022р., яким позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком, так як її страховий стаж становить 14 років 11 місяців 21 день (для визначення права на пенсію  15 років 5 місяців, 24 дні) при необхідному - 29 років та у рішенні зазначено про те, що трудова книжка НОМЕР_1 від 01.08.1980р. не взята до уваги, оскільки записи про зміну прізвища в трудовій книжці виконується на підставі документа якого відбулися зміни, запис не завірено належним чином, свідоцтва про шлюб та зміну прізвища не надано; в трудовій книжці наявний неповний запис про навчання. Позивач вважає таке рішення пенсійного органу протиправним та таким, що порушує її гарантоване ст.46 Конституції України право на пенсію, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах; трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та постанови Верховного Суду.
		Ухвалою суду від 05.08.2022р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідачів-1, 2, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.62).
		30.08.2022р. через систему «Електронний суд», на виконання вищенаведеної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що страховий стаж позивача становить 14 років 11 місяців 21 день (для визначення права на пенсію  15 років 5 місяців, 24 дні) при необхідному - 29 років та у рішенні зазначено про те, що трудова книжка НОМЕР_1 від 01.08.1980р. не взята до уваги, оскільки записи про зміну прізвища в трудовій книжці виконується на підставі документа якого відбулися зміни, запис не завірено належним чином, свідоцтва про шлюб та зміну прізвища не надано; в трудовій книжці наявний неповний запис про навчання; в трудовій книжці позивача закреслено колишнє прізвище та записано нове прізвище, однак на внутрішньому боці обкладинки, вклеєний лист ознайомлення, в якому зазначено: "С записями в трудовой книжке ознакомлен, тобто, на титульному листі було здійснено запис та завірено печаткою, однак, текст запису знаходиться під вклеєний лист ознайомлення та його неможливо прочитати; у відповідача відсутнє право на зарахування періодів навчання, оскільки позивачем не надано уточнювальну довідку (а.с.67-72).
		Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
		Враховуючи викладене, дана справа вирішується 04.10.2022р., тобто у межах строку визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
		12.05.2022р. ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, до якої надала, зокрема, трудову книжку НОМЕР_1 від 01.08.1980р., що підтверджується копією рішення пенсійного органу №121630010934 від 19.05.2022р. (а.с.23) та не заперечується учасниками справи.
		Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №121630010934 від 19.05.2022р., яким позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком, так як її страховий стаж становить 14 років 11 місяців 21 день (для визначення права на пенсію  15 років 5 місяців, 24 дні) при необхідному - 29 років та у рішенні зазначено про те, що трудова книжка НОМЕР_1 від 01.08.1980р. не взята до уваги, оскільки записи про зміну прізвища в трудовій книжці виконується на підставі документа якого відбулися зміни, запис не завірено належним чином, свідоцтва про шлюб та зміну прізвища не надано; в трудовій книжці наявний неповний запис про навчання, що підтверджується змістом копії відповідного рішення, наявної у справі (а.с.23). 
		Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з відмовою відповідача у призначенні пенсії позивачеві №121630010934 від 19.05.2022р., у зв`язку з чим позивач просить захистити її порушені права на пенсійне забезпечення шляхом визнання такої відмови протиправною та зобов`язання відповідача переглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 12.05.2022р. із врахуванням трудової книжки НОМЕР_1 .
		З аналізу вище встановлених обставин у цій справі, суд приходить до висновку, що, в даному випадку, підлягає розгляду судом саме рішення відповідача №121630010934 від 19.05.2022р. про відмову у призначенні пенсії позивачеві, виходячи з положень ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.
		Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
		Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі  Закон №1058), встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
		Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
		Частиною 4 ст.26 Закону №1058 визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
		Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
		Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
		Абзацом 1 ч.4 ст.24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. 
		Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
		Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до п.1, п.2, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі  Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
		За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. 
		У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
		За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
		З аналізу наведених правових норм вбачається, що для розрахунку пенсії пенсійний орган обчислює страховий стаж за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди, до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
		При цьому, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; на підставі показань свідків; даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів і угод з відмітками про їх виконання та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
		Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01.09.1977р. по 22.07.1980р. навчалася в СДПТУ-1, а з липня 1980 року по грудень 2013 року була найманим працівником та працювала на різних посадах у багатьох підприємствах, що підтверджується копією трудової книжки позивача від НОМЕР_1 від 01.08.1980р., наявною у справі (а.с.24-39).
		Разом з тим, наведені періоди роботи не було зараховано відповідачем до стажу роботи позивача, який зараховується для призначення пенсії за віком відповідно до ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення (на підставі записів у трудовій книжці), так як трудова книжка НОМЕР_1 від 01.08.1980р. не взята до уваги, оскільки записи про зміну прізвища в трудовій книжці виконується на підставі документа якого відбулися зміни, запис не завірено належним чином, свідоцтва про шлюб та зміну прізвища не надано; в трудовій книжці наявний неповний запис про навчання, що підтверджується копією рішення пенсійного органу №121630010934 від 19.05.2022р. (а.с.23). 
		Тобто, фактично, вказані періоди роботи позивача не було зараховано пенсійним органом до стажу роботи позивача, який зараховується для призначення пенсії за віком, у зв`язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивача відповідальними працівниками підприємств, на яких позивач працювала.
		У спірні періоди роботи позивача діяли Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях Державного комітету СРСР по труду та соціальним питанням від 20.06.1974р. №162 (далі  Інструкція №162) та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі  Інструкція №58).
		Відповідно до пункту 1 Інструкції №162 (далі мовою оригіналу): «Трудовая книжка является основным документом о трудовой деятельности рабочих и служащих. Трудовые книжки ведутся на всех рабочих и служащих государственных, кооперативных и общественных предприятий, учреждений и организаций*, проработавших свыше 5 дней, в том числе на сезонных и временных работников, а также на нештатных работников при условии, если они подлежат государственному социальному страхованию.».
		Відповідно до п.2.3. Інструкції №162 (далі мовою оригіналу): «Все записи в трудовой книжке о приеме на работу, переводе на другую постоянную работу или увольнении, а также о награждениях и поощрениях вносятся администрацией предприятия после издания приказа (распоряжения), но не позднее недельного срока, а при увольнении - в день увольнения и должны точно соответствовать тексту приказа (распоряжения).».
		Згідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
		Пунктом 2.2. Інструкції №58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. 
		До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.
		Відповідно до п.2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
		Згідно до п.2.13 Інструкції №58 визначено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
		Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
		Тобто, враховуючи вищенаведені норми, можна дійти висновку, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку, як і зміна записів про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження, вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу.
		Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови надання позивачем до пенсійного органу трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1980р., яка підтверджує факт роботи позивача за не зараховані періоди, а також і підтверджує факт навчання позивача в професійно-технічному училищі і період з 01.09.1977р. по 22.07.1980р., та з урахуванням повноважень пенсійного органу щодо надання допомоги особам у одержанні відсутніх для призначення пенсії документів та проведення перевірок за наданими для призначення пенсії документами, відповідачем безпідставно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком у зв`язку із не зарахуванням періодів її роботи на підставі записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1980р., а також і періоду навчання з 01.09.1977р. по 22.07.1980р.
		При цьому, слід зазначити, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
		Вказана правова позиція узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а та від 29.03.2019р. у справі №548/2056/16-а.
		Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність рішення пенсійного органу №121630010934 від 19.05.2022р. про відмову у призначенні пенсії позивачеві, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачем жодними доказами.
		Судом критично надається оцінка доводам відповідача в оскаржуваному рішенні щодо того, що в трудовій книжці наявний неповний запис про навчання, а відповідно, для врахування періоду навчання необхідну надати уточнюючу довідку, оскільки зі змісту копії трудової книжки позивача вбачається, що з 01.09.1977р. по 22.07.1980р. позивач навчалася в СДПТУ-1 та наведений запис здійснено на підставі диплома № НОМЕР_2 , що надає змогу зарахувати період навчання позивача в ПТУ за вказаний період на підставі запису в трудовій книжці, та в чому саме полягає неповний запис пенсійним органом не зазначено ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві на позовну заяву. 
		Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність рішення пенсійного органу №121630010934 від 19.05.2022р. про відмову у призначенні пенсії позивачеві, суд приходить до висновку, що пенсійний орган, відмовивши у призначенні позивачеві пенсії за віком, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		Отже, судом встановлено порушення вищенаведеним рішенням відповідача №121630010934 від 19.05.2022р. про відмову у призначенні пенсії позивачеві, прав та інтересів позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такого рішення протиправним та його скасування, виходячи з положень ст.ст.9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Також, слід зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1980р., у тому числі і період навчання з 01.09.1977р. по 22.07.1980р., а також повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 12.05.2022р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення пенсійного органу щодо відмови у призначенні пенсії за віком у зв`язку із не зарахуванням до стажу позивача при обчисленні пенсії наведених періодів роботи позивача, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст.9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.
		Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. 
		Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
		Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
		Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
		Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005р. (остаточне) у справі Кечко проти України зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
		Також і у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував:  50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції  гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі  провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
		Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача зарахувати до стажу позивача періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1980р., у тому числі і період навчання з 01.09.1977р. по 22.07.1980р., а також повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 12.05.2022р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
		При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
		Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень  Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №0.0.2627393357.1 від 01.08.2022р. у розмірі 992,40 грн. (а.с.9,61).
		Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №121630010934 від 19.05.2022р. про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . 
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1980р., у тому числі і період навчання з 01.09.1977р. по 22.07.1980р.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 12.05.2022р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 )  судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 грн. 40 коп. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.).
		Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Суддя С.О. Конєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...