Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 926/3335/21 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 06.10.2022. Зареєстровано: 07.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2022.
Дата набрання законної сили: 26.09.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"26" вересня 2022 р. Справа №926/3335/21
		 
		Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
		Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.,
		Суддів:Кордюк Г.Т.,
		Кравчук Н.М.,
		розглянувши матеріали апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях вих..№10-12-00128 від 20.01.2022 (вх..№ЗАГС 01-05/308/22 від 24.01.2022) та апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Яковенко Наталії Михайлівни б/н від 03.02.2022 (вх. № 01-05/458/22 від 08.02.2022)
		на рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.12.2021 (повний текст рішення виготовлено 31.12.2021, суддя Тинок О.С.)
		у справі №926/3335/21
		за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, м. Івано-Франківськ
		до відповідача: Фізичної особи-підприємця Яковенко Наталії Михайлівни, м. Чернівці,
		про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 24322,92 грн, інфляційних втрат - 4314,58 грн, пені - 5374,46 грн, неустойки - 84687,97 грн та трьох процентів річних - 1242,10 грн
		 
		В порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог.
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях завернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Яковенко Наталії Михайлівни про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 24322,92 грн, інфляційних втрат - 4314,58 грн, пені - 5374,46 грн, неустойки - 84687,97 грн та трьох процентів річних - 1242,10 грн
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору оренди № 235 нерухомого майна, що належить до державної власності - нежитлових прибудованих приміщень будівлі навчального корпусу №9 (літ.А) загальною площею 135,10 кв.м. (в.т.ч. зал (8.1) - 96,0 кв.м., кухня (8-2) - 25,2 кв.м., мийка (8-4) -13,9 кв.м), розміщеного за адресою: м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 101 , та перебуває на балансі Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, в частині сплати орендної плати та повернення орендованого майна.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
		Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.12.2021 позовні вимоги задовольнити частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Яковенко Наталії Михайлівни неустойку в сумі 84687,97 грн на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Яковенко Наталії Михайлівни на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях заборгованості з орендної плати в сумі 24322,92 грн, інфляційних втрат в сумі 4314,58 грн, пені в сумі 5374,46 грн та трьох процентів річних в сумі 1242,10 грн. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Яковенко Наталії Михайлівни на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1602,79 грн.
		При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, як суб`єкт, діяльність якого була заборонена у період з 01.06.2021 по 27.11.2021 включно, звільнений від сплати орендної плати за вказаний період за договором оренди №235 в силу прямої норми закону, а позивачем під час розгляду справи не спростовані твердження відповідача про зупинення діяльності закладу харчування відповідно до нормативних заборон.
		З огляду на це, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в позові в частині стягнення заборгованості з орендної плати.
		Крім того, суд першої інстанції, перевіривши наданий розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, встановив, що такий розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме позивачем було помилково визначено розмір суми основного боргу (без врахування приписів підпункту 6 п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»).
		Також, суд першої інстанції вважає доведеним порушення відповідачем обов`язку вчасного повернення орендованого майна, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимоги про стягнення з відповідача неустойки є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях оскаржило таке в апеляційному порядку. 
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що вважає що оскаржуване рішення підлягає скасуванню частково, а саме тій частині, що стосується відмови в задоволенні позову щодо стягнення орендної плати, оскільки таке рішення винесене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Позивач зазначає, що Орендар  фізична особа-підприємець Яковенко Н.М. починаючи з жовтня 2019 року в порушення умов договору оренди №235 від 13.10.2019, не сплачувала до Державного бюджету України кошти за оренду державного майна.
		Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач у період з 01.06.2020 до 27.11.2020 не могла використовувати орендоване нею приміщення згідно умов Договору №235, оскільки у цьому періоді діяли законні заборони і обмеження.
		Натомість позивач зазначає, що карантинні обмеження, починаючи з 12.03.2020, підлягали періодичним посиленням та послабленням, тому не може бути повністю звільнено відповідача від сплати орендних платежів, адже ним не доведено, що за весь цей час абсолютно неможливо було користуватися предметом найму.
		Крім того, позивач зазначає, що ФОП Яковенко Н.М., під час дії договору оренди не зверталася до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях із заявою про звільнення (повне чи часткове) від сплати орендної плати.
		Позивач вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права до спірних правовідносин призвело до безпідставного зменшення належного до стягнення розміру орендної плати та штрафних санкції, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
		Відтак, позивач просить суду скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.12.2021 у справі №926/3335/21, в частині, що стосується відмови в задоволенні позову щодо стягнення з ФОП Яковенко Н.М. заборгованості, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити повністю.
		 
		Крім того, не погоджуючись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець Яковенко Наталія Михайлівна також звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим у частині задоволення позовних вимог, а отже таким, що підлягає скасуванню у цій частині, оскільки судом не повно встановлено обставини у справі, які мають значення для справи.
		Відповідач вважає, що позивачем не надано доказів у цій справі про повідомлення відповідача щодо необхідності звільнення і передання приміщення у зв`язку з наявністю відповідного судового рішення, матеріали справи не містять жодних доказів, які б вказували на обізнаність відповідача до квітня 2021 року щодо необхідності звільнити та передати орендоване приміщення, також відсутні будь-які докази, які б вказували на ухилення відповідача від обов`язку виконання рішення суду.
		Натомість, як стверджує відповідач, матеріали справи містять докази ненаправлення належним чином рішення суду у справі №926/1644/20.
		На переконання відповідача, суд першої інстанції не встановив та не дослідив у оскаржуваному рішенні наступних обставин:
		- щодо відсутності неналежного направлення відповідачу рішення суду у справі №926/1644/20; 
		- щодо не вчинення ні орендарем, ні ЧНУ ім. Ю.Федьковича (балансоутримувачем) жодних дій щодо повідомлення відповідача про необхідність повернути орендоване приміщення чи інших дій, які б сприяли своєчасному поверненню такого приміщення;
		- щодо необізнаності відповідача про наявність рішення, яким відповідача зобов`язано передати орендоване приміщення;
		- щодо відсутності вини відповідача у невчасній передачі орендованого приміщення.
		З огляду на вищенаведене відповідач вважає, що відсутні підстави для застосування до нього санкцій у вигляді нарахування неустойки.
		Відтак, відповідач просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.12.2021 у справі №926/3335/21 у частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		 
		Сторони правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися та відзив на позовну заяву не надали.
		 
		Відводів суддям в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.
		Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Судове засідання не проводилось. Учасники провадження не викликались.
		Фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.
		 
		Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції.
		13 жовтня 2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (Орендодавець), та Фізичною особою-підприємцем Яковенко Наталією Михайлівною (Орендар) було укладено договір оренди № 235 нерухомого майна, що належить до державної власності - нежитлових прибудованих приміщень будівлі навчального корпусу №9 (літ.А) загальною площею 135,10 кв.м. (в.т.ч. зал (8.1) - 96,0 кв.м., кухня (8-2) - 25,2 кв.м., мийка (8-4) -13,9 кв.м), розміщеного за адресою: м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 101 (далі - Договір оренди).
		На підставі Договору оренди по акту приймання-передачі від 13 жовтня 2009 року відповідачу передано в строкове платне користування вбудовані приміщення будівлі навчального корпусу №9 (літ.А) загальною площею 135,10 кв.м. (в.т.ч. зал (8.1) - 96,0 кв.м., кухня (8-2) - 25,2 кв.м., мийка (8-4) -13,9 кв.м), розміщеного за адресою: м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 101, що перебувають на балансі Чернівецького національного університету (Балансоутримувач), з метою розміщення їдальні, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи у навчальному закладі.
		За умовами Договору оренди, зокрема:
		- орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць (червень 2009р.) місяць розрахунку (останній місяць по якому є інформація про індекс інфляції) - 1580,85 грн.
		Орендна плата за перший місяць оренди жовтень визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень, серпень, вересень, жовтень місяці (п. 3.1);
		- нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством (п. 3.2);
		- орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п.п. 3.3, 3.4);
		- орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні (50% до 50%) не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.5);
		- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з Орендаря до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.7);
		- зобов`язання Орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди (пункт 3.10);
		- у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу (п. 3.11).
		Пунктами 5.2 та 5.14 Договору оренди передбачено зобов`язання Орендаря (відповідача) своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, а в разі закінчення терміну дії Договору оренди (його розірвання) сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені за весь період оренди по день фактичного повернення майна Балансоутримувачу по акту приймання-передачі.
		Згідно з пунктом 10.1 Договір укладено на 2 роки: з 13 жовтня 2009 року по 11 жовтня 2012 року включно.
		Реорганізація Орендодавця не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього Договору (п. 10.6).
		11 жовтня 2012 року укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 13 жовтня 2009 року № 235, відповідно до умов пункту 1 продовжено термін дії оренди на один рік, а саме з 12 жовтня 2012 року по 11 жовтня 2013 року включно.
		01 жовтня 2013 року укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 13 жовтня 2009 року № 235, відповідно до умов якого продовжено термін дії оренди на один рік, а саме з 12 жовтня 2013 року по 11 жовтня 2014 року включно (пункт 1 додаткового Договору).
		У пункті 1.1 розділу І Договору слова „з незалежною оцінкою" замінено словами „з висновком про вартість".
		Абзац 1 пункту 3.1. розділу 3 Договору викладено в наступній редакції:
		Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий (липень 2012) місяць розрахунку - 1956,14 грн.
		15 серпня 2014 року укладеного додатковий договір до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 13 жовтня 2009 року № 235, яким продовжено термін дії оренди на один рік, а саме з 12 жовтня 2014 року по 11 жовтня 2015 року включно (пункт 1 додаткового Договору).
		18 серпня 2015 року укладеного додатковий договір до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 13 жовтня 2009 року № 235, відповідно до умов якого продовжено термін дії оренди на два роки, а саме з 12 жовтня 2015 року по 11 жовтня 2017 року включно (пункт 1 додаткового Договору).
		Пункт 1.1. розділу 1 Договору викладено в наступній редакції: 1.1 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення будівлі навчального корпусу №9 (літ.А') (реєстровий номер 02071240.96.АААККЖ331), загальною площею 135,1 кв.м. (в т.ч. зал (8-1) - 96,0 кв.м., кухня (8-2) - 25,2 кв.м., мийка (8-4) - 13,9 кв.м.), розміщеного за адресою: м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 101, що перебуває на балансі ЧНУ ім. Ю.Федьковича (код ЄДРПОУ 02071240) (надалі - Балансоутримувач), вартість якого (Майна) згідно з незалежною оцінкою станом на 30.06.2012р. становить 588017,00 гри.
		Вартість майна визначена згідно з висновком про вартість станом на 30 червня 2015 року і становить 1061160,00 грн.
		Пункт 3.1. розділу 3 Договору доповнено абзацами 3,4 такого змісту: Починаючи з 12 жовтня 2015 року орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, становить без ПДВ за базовий (липень 2015 року) місяць розрахунку - 3501,83 грн.
		Орендна плата за жовтень місяць 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за серпень, вересень, жовтень місяці 2015року.
		02 жовтня 2017 року укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 13 жовтня 2009 року № 235, відповідно до умов якого продовжено термін дії оренди на один рік, а саме з 12 жовтня 2017 року по 11 жовтня 2018 року включно (пункт 1 додаткового Договору).
		Пункт 10.5. розділу 10 Договору викладено в наступній редакції: 10.5. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною цього Договору при обов`язковій наявності згоди Балансоутримувача та дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.
		У разі, якщо на момент продовження договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження договору оренди провадиться нова оцінка об`єкта оренди.
		Пункт 10.11. розділу 10 Договору викладено в наступній редакції: 10.11. Майно вважається поверненим Орендарем Балансоутримувачу з моменту підписання ними акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.
		10 жовтня 2018 року укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 13 жовтня 2009 року № 235, відповідно до умов якого продовжено термін дії оренди на два роки одинадцять місяців, а саме з 12 жовтня 2018 року по 11 вересня 2021 року включно (пункт 1 додаткового Договору).
		Пункт 1.1, розділу 1 Договору доповнено абзацом наступного змісту: Вартість майна, визначена згідно з висновком про вартість на 31.07.2018, становить 2268370,00 грн.
		Пункт 3.1. розділу 3 Договору доповнено абзацами 5,6 наступного змісту:
		Починаючи з 12 жовтня 2018 року орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, становить без ПДВ за базовий (серпень 2018р.) місяць розрахунку - 7561.23 грн.
		Орендна плата за жовтень місяць 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень, жовтень місяці 2018 року.
		Пункт 2.4 розділу 2 Договору викладено в наступній редакції: 2.4. Обов`язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.
		Пункт 2.5. розділу 2 Договору викладено в наступній редакції: 2.5. Орендар у триденний термін з моменту підписання акту приймання-передавання (при поверненні майна) повинен надати Орендодавцю один примірник акту приймання-передавання, підписаного з Балансоутримувачем.
		Розділ 3 Договору оренди доповнено пунктом 3.12 наступного змісту: 3.12. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці. Орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.
		Пункт 3.7. розділу 3 Договору викладено в наступній редакції: 3.7. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з Орендаря до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення.
		Пункт 5.14 розділу 5 Договору оренди викладено в наступній редакції: 5.14. В разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання) Орендар зобов`язаний: сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати за весь період оренди по день фактичного повернення майна Балансоутримувачу по акту приймання - передавання; сплатити штрафні санкції (пеню, 3% річних від простроченої суми) в повному обсязі по день фактичного виконання грошового зобов`язання щодо сплати орендної плати.
		Пункт 10.6. розділу 10 Договору викладено в наступній редакції: 10.6. Реорганізація Орендодавця або перехід права власності на орендоване Майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього Договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого Майна (його правонаступників).
		Пункт 10.10 розділу 10 Договору викладено в наступній редакції: 10.10. У разі припинення або розірвання цього Договору Майно повертається Орендарем протягом 3-х (трьох) робочих днів Балансоутримувачу за актом приймання-передавання. Орендар у триденний термін з моменту підписання акту приймання-передавання (при поверненні майна) повинен надати Орендодавцю один примірник акту приймання-передавання. підписаного з Балансоутримувачем.
		У разі, якщо Орендар затримав повернення Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
		Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 28 жовтня 2020 року у справі №926/1644/20 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Розірвано договір оренди №235 від 13.10.2009 року нерухомого майна, що належить до державної власності. Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Яковенко Наталію Михайлівну звільнити і передати нежитлові прибудовані приміщення будівлі навчального корпусу №9 (літ.А') загальною площею 135,10 кв.м. (в.т.ч. зал (8-1) - 96,0 кв.м., кухня (8-2) - 25,2 кв.м., мийка (8-4) -13,9 кв.м.) розміщені за адресою: м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 101 по акту приймання-передавання Чернівецькому національному університету ім. Ю. Федьковича. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Яковенко Наталії Михайлівни заборгованість з орендної плати в сумі 21001,32 грн, інфляційні втрати в сумі 292,66 грн, пеню в сумі 951,03 грн та три проценти річних в сумі 166,28 грн на користь Регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, в дохід Державного бюджету України та стягнуто витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 4204,00 грн.
		Вищевказаним рішенням стягнуто з ФОП Яковенко Н.М. по договору оренди №235 заборгованість з орендної плати по травень місяць 2020 року включно.
		У поданій позовній заяві позивачем здійснено донарахування відповідачу заборгованості з орендної плати по договору оренди державного майна №235 від 13.10.2009 року, за період з червня 2020 року по 27.11.2020 року, яка становить 24322,92 грн, а також нараховано пеню у сумі 5374,46 грн, три проценти річних у сумі 1242,10 грн за період з 07.07.2020 року по 19.07.2021 року та інфляційні втрати у сумі 4314,58 грн з серпня 2020 року по липень 2021 року.
		 
		Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
		Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційних скаргах, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1).
		Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.
		Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
		Загальними положеннями статті 762 Цивільного кодексу України щодо плати за користування майном визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
		Оскільки орендоване майно є державною власністю, до спірних правовідносин застосовуються і положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
		Частинами першою, четвертою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
		За вимогами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
		За частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Слід зазначити, що 11.03.2020 Всесвітня організація охорони здоров`я (ВООЗ) оголосила пандемію коронавірусу та постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 (далі Постанова Кабінету Міністрів України №211) на усій території України установлено карантин з 12.03.2020.
		Підпунктом 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №211 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №215 від 16.03.2020) заборонено: з 00 год. 01 хв. 17.03.2020 до 03.04.2020 роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.
		В подальшому, у редакції постанови КМУ від 11.03.2020 №211 ця заборона діяльності була зазначена у пп. 8 п. 2 постанови, та зі змінами, які вносились до зазначеної постанови КМУ була продовжена до 22.05.2020.
		Починаючи з 22.05.2020 по 22.06.2020 карантинна заборона діяльності закладів громадського харчування була визначена пп. 6 п. 3 постанови КМУ від 20.05.2020 №392.
		З урахуванням змін, які були внесені до постанови КМУ від 20.05.2020 №392 постановою КМУ від 17.06.2020 №500 з 22.06.2020 карантинні обмеження по всій території України були послаблені.
		Водночас пунктом 4 постанови КМУ від 20.05.2020 №392 (у редакції чинній з 22.06.2020) визначено, що на території регіонів із значним поширенням COVID-19 запроваджується посилення протиепідемічних заходів, зокрема особливості діяльності та обмеження щодо закладів харчування.
		Враховуючи результати оцінки поточної епідемічної ситуації у Чернівецькій області, Чернівецькою обласною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій прийнято рішення про продовження до 31.07.2020 на всій території Чернівецької області обмежувальних заходів, встановлених у постанові КМУ від 20.05.2020 №392 у попередній редакції, яка була чинною до внесення змін про послаблення карантинних обмежень (відповідно до протоколу ЧО комісії ТЕБ та НС №35 від 22.06.2020).
		Отже, Чернівецькою обласною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій продовжена до 31.07.2020 на всій території Чернівецької області заборона діяльності їдалень, оскільки така заборона була передбачена пп. 6 п. 3 попередньої редакції постанови КМУ від 20.05.2020 №392.
		Разом з цим, постановою КМУ від 22.07.2020 №641 було встановлено адаптивний карантин на всій території України, який полягав у визначенні рівнів епідеміологічної небезпеки на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці) та встановлення відповідних карантинних обмежень і заборон згідно визначеного рівня.
		З урахуванням пп. 3 п. 15 цієї постанови на території регіону (адміністративно- територіальної одиниці), на якій установлено "червоний" рівень епідемічної небезпеки, додатково до протиепідемічних обмежень, передбачених для "зеленого", "жовтого" та "помаранчевого" рівня епідемічної небезпеки, зокрема забороняється приймання відвідувачів закладами громадського харчування.
		Пунктом 6 цієї постанови визначено, що рішення про встановлення на території регіону або окремих адміністративно-територіальних одиниць регіону рівня епідемічної небезпеки "жовтий", "помаранчевий" або "червоний" приймає Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій раз на сім днів.
		З урахуванням зазначених норм, починаючи з 24.08.2020 до 20.09.2020 включно у м. Чернівцях Чернівецької області було встановлено «червоний» рівень епідемічної небезпеки, який у тому числі передбачав повну заборону діяльності їдалень на території міста. Такий рівень епідемічної небезпеки був встановлений рішеннями Державної комісії з питань ТЕБ та НС у її протоколах № 24 від 20.08.2020, №26 від 27.08.2020, №30 від 10.09.2020.
		За період з 21.09.2020 до 14.11.2020 на території м. Чернівців Чернівецької області діяли «помаранчевий» та «червоний» рівні епідемічної небезпеки
		Починаючи з 14.11.2020 до 30.11.2020 на всій території України згідно пп. 1 п. 15 постанови КМУ від 22.07.2020 №641 (у редакції чинній на той момент) додатково до обмежень, передбачених п. 10 цієї постанови було заборонено приймання відвідувачів суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування.
		Отже, з урахуванням вищезазначених нормативно-правових актів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідач у період з 01.06.2020 до 27.11.2020 не могла використовувати орендоване нею приміщення згідно умов Договору №235, оскільки у цьому періоді діяли законні заборони та обмеження.
		Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
		Відповідно до п. 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції з 02.04.2020 до 18.04.2020) встановлено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- СоV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу.
		Згідно з п. 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції з 18.04.2020 до 16.07.2020) встановлено, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб.
		У відповідності до п. 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції з 16.07.2020 та яка діє дотепер) установлено, що з моменту встановлення карантину, введеною Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронарірусом SARS- СоV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
		Підпунктом 6 п. 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" встановлено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) суб`єктам господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період, не нараховується та ними не сплачується орендна плата за договорами оренди державного або комунального майна.
		Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що нарахування орендної плати за державне майно починаючи з 12.03.2020 повинно здійснюватись орендодавцем на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 незалежно від того, чи звертався до орендодавця орендар з відповідною вимогою/проханням, чи ні.
		В той же час, положення Постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 жодним чином не впливають на підпункт 6 п. 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким визначена пряма заборона для нарахування орендної плати суб`єктам господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період за договорами оренди державного або комунального майна.
		Згідно з матеріалами справи об`єктом оренди є саме державне майно.
		У додатку 1 Постанови №611 надається перелік орендарів, які звільняються від орендної плати за користування нерухомим державним майном, у пункті 1 якого зокрема вказуються орендарі, які орендують приміщення (в учбових корпусах) закладів освіти і науки державної форми власності з метою розміщення їдалень, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи.
		Відповідно до п. п. 1.1 та 1.2 Договору №235 відповідачу в оренду передані приміщення у навчальному корпусі №9 Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи у навчальному закладі.
		Отже, відповідно до умов Договору №235, відповідач відповідає вимогам (критеріям, умовам), встановленим Постановою №611 для звільнення від орендної плати за періоду з 01.06.2021 по 27.11.2021.
		Судом першої інстанції встановлено, що відповідач, як суб`єкт, діяльність якого була заборонена у період з 01.06.2021 по 27.11.2021 включно, звільнена від сплати орендної плати за вказаний період за договором оренди №235 в силу прямої норми закону.
		Також, позивачем під час розгляду справи не спростовані твердження відповідача про зупинення діяльності закладу харчування відповідно до нормативних заборон.
		Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пред`явлена позивачем до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі несплаченої орендної плати у сумі 24322,92 грн є обґрунтованою.
		Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.
		Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		На підставі пунктів 3.5, 3.7 договору №235 позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 5374,46 грн за період з 07.07.2020 року по 19.07.2021 року.
		Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів встановлений договором або законом.
		Також, позивачем нараховано відповідачу три проценти річних у сумі 1242,10 грн за період з 07.07.2020 року по 19.07.2021 року та інфляційні втрати у сумі 4314,58 грн з серпня 2020 року по липень 2021 року.
		Однак, враховуючи, що позивачем було помилково визначено розмір суми основного боргу, то відсутні підстави для нарахування орендарю пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язань зі сплати орендних платежів у сумі 5374,46 грн, трьох процентів річних у сумі 1242,10 грн за період з 07.07.2020 року по 19.07.2021 року та інфляційних втрат у сумі 4314,58 грн з серпня 2020 року по липень 2021 року.
		Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 84687,97 грн за період з 28.11.2020 року по 19.04.2021 року, суд зазначає наступне.
		Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.
		Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними та об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
		Як вже зазначалось судом вище, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 28 жовтня 2020 року у справі №926/1644/20 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Розірвано договір оренди №235 від 13.10.2009 року нерухомого майна, що належить до державної власності. Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Яковенко Наталію Михайлівну звільнити і передати нежитлові прибудовані приміщення будівлі навчального корпусу №9 (літ.А') загальною площею 135,10 кв.м. (в.т.ч. зал (8-1) - 96,0 кв.м., кухня (8-2) - 25,2 кв.м., мийка (8-4) -13,9 кв.м.) розміщені за адресою: м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 101 по акту приймання-передавання Чернівецькому національному університету ім. Ю. Федьковича. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Яковенко Наталії Михайлівни заборгованість з орендної плати в сумі 21001,32 грн, інфляційні втрати в сумі 292,66 грн, пеню в сумі 951,03 грн та три проценти річних в сумі 166,28 грн на користь Регіонального відділення ФДМУ по Івано- Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, в дохід Державного бюджету України та стягнуто витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 4204,00 грн.
		Вказане рішення суду набрало законної сили 27.11.2020 року.
		Отже, встановлені у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 28 жовтня 2020 року по справі №926/1644/20 обставини щодо встановлення припинення договірних відносин за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №235 від 13 жовтня 2009 року та виникнення у відповідача обов`язку повернути орендодавцю майно по акту приймання-передавання є преюдиційними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають повторному доказуванню.
		Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач після постановлення Господарським судом Чернівецької області рішення по справі №926/1644/20 та набрання останнім законної сили не виконала у встановлені строки обов`язку щодо повернення орендодавцю майна по акту приймання-передавання, тобто несвоєчасно повернула державне майно, передане їй в оренду згідно договору оренди 3 235 від 13.10.2009 року, який розірвано за рішенням суду.
		Відповідно до частини 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Згідно із частиною 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", визначено правові наслідки припинення договору оренди, зокрема у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
		Пунктом 10.10. договору Оренди передбачено, що у разі припинення або розірвання цього Договору Майно повертається Орендарем протягом 3-х (трьох) робочих днів Балансоутримувачу за актом приймання-передавання. Орендар у триденний термін з моменту підписання акту приймання-передавання (при поверненні майна) повинен надати Орендодавцю один примірник акту приймання-передавання. підписаного з Балансоутримувачем.
		Так, відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
		Позовні вимоги у даній справі про сплату неустойки обґрунтовані посиланням на приписи наведеної норми Цивільного кодексу України.
		Застосування зазначеної неустойки обумовлюється тим, що зобов`язання наймача з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
		При розгляді спорів про стягнення неустойки судам необхідно враховувати, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна.
		Позивач за період неправомірного користування відповідачем об`єктом оренди з 28 листопада 2020 року по 19 квітня 2021 року, тобто після припинення дії договору та набрання законної сили рішення суду від 28 жовтня 2020 року по справі №926/1644/20, заявив до стягнення з останнього неустойки в подвійному розмірі орендної плати (ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України) за договором оренди нерухомого майна №235 від 13 жовтня 2009 року у розмірі 84687,97 грн.
		Відповідач доводів позивача не спростував, доказів щодо повернення приміщення орендодавцю у вказаний період не надав.
		З урахуванням викладеного, доведеним є факт порушення відповідачем обов`язку вчасного повернення орендованого майна.
		Згідно розрахунку, наданого позивачем і перевіреного судом, розмір неустойки за несвоєчасне звільнення відповідачем спірного приміщення за період з 28 листопада 2020 року по 19 квітня 2021 року складає 84687,97 грн.
		Таким чином суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У даній справі суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
		Доводи скаржників не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційних скарг, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.12.2021 року у справі №926/3335/21.
		За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
		Доводи заявників апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає.
		З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
		Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
		Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.
		Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).
		Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
		Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, а також те, що на території України запроваджено воєнний стан, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
		 
		Судові витрати.
		У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
		 
		Керуючись ст. 8, 126, 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях вих..№10-12-00128 від 20.01.2022 (вх..№ЗАГС 01-05/308/22 від 24.01.2022) та фізичної особи-підприємця Яковенко Наталії Михайлівни б/н від 03.02.2022 (вх. № 01-05/458/22 від 08.02.2022) залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.12.2021 у справі №926/3335/21 залишити без змін.
		3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянтів.
		4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
		Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
		 
		 
		Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.
		 
		СуддіКордюк Г.Т.
		 
		Кравчук Н.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...