Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 557/303/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2022.
Дата набрання законної сили: 05.10.2022
Номер судового провадження: 61-3305ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		                                                                                      
		05 жовтня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 557/303/21
		провадження № 61-3305св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., 
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - виконуючий обов`язків керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації, 
		відповідачі: головне управління Держгеокадастру в Рівненській області, Рівненська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , 
		третя особа - Міністерство культури і інформаційної політики України, 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Рівненського апеляційного суду від 27 січня 2022 року в складі колегії суддів Шимківа С. С., Гордійчук С. О., Хилевича С. В., 
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2021 року виконувач обов`язків керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації звернувся з позовом до головного управління Держгеокадастру в Рівненській області, Рівненської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, рішень і розпорядження та зобов`язання повернути земельну ділянку.
		 
		Позов мотивував тим, що наказом ГУ Держземагентства у Рівненській області №РВ/5621282000:01:001/00001567 від 21 березня 2014 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області орієнтовною площею 0,3 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Наказом ГУ Держземагентства у Рівненській області від 06 червня 2014 року № 17-187/16-14-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим номером 5621282000:01:001:1697. У подальшому за відповідачем зареєстровано право власності та видано йому свідоцтво від 01 липня 2014 року №23659330 про право власності на земельну ділянку. Розпорядженням голови Гощанської районної державної адміністрації від 15 жовтня 2014 року №451 затверджено проект землеустрою в зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та видано будівельний паспорт на будівництво садового будинку й господарської будівлі. Прокурор вказував, що передача у власність ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки відбулася за рахунок земель державної власності історико-культурного призначення, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує інтереси держави, оскільки спірна земельна ділянка розміщена в межах пам`ятки археології національного значення - Городище і селища літописного міста Дорогобуж. Наголошував, що землі, на яких розташовані пам`ятки археології, можуть перебувати лише у державній власності.
		 
		З огляду на викладене прокурор просив суд ухвалити рішення, яким:
		            поновити строк на звернення до суду за захистом порушеного права;
		визнати незаконними та скасувати накази головного управління Держземагентства у Рівненській області від 21 березня 2014 року №РВ/5621282000:01:001/00001567 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» та №17-187/16-14-СГ від 06 червня 2014 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», а також розпорядження голови Гощанської районної державної адміністрації від 15 жовтня 2014 року № 451 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення для індивідуального садівництва за межами с. Дорогобуж на території Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області»;
		скасувати рішення реєстраційної служби Гощанського районного управління юстиції Рівненської області від 01 липня 2014 року про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,3 га, кадастровий номер 5621282000:01:001:1697, та рішення про реєстрацію змін до права власності на вказану земельну ділянку від 28 жовтня 2014 року; 
		зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5621282000:01:001:1697 площею 0,3 га державі в особі Рівненської обласної державної адміністрації.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 23 червня 2021 року в складі судді Пацка Д. В. позов задоволено:
		поновлено прокурору строк на звернення до суду з цим позовом; 
		визнано незаконними та скасовано накази ГУ Держземагенства у Рівненській області № РВ/5621282000:01:001/00001567 від 21 березня 2014 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» та № 17-187/16-14-СГ від 06 червня 2014 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», а також розпорядження голови Гощанської районної державної адміністрації № 451 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення для індивідуального садівництва за межами с. Дорогобуж на території Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області»;
		скасовано рішення реєстраційної служби Гощанського районного управління юстиції Рівненської області від 01 липня 2014 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим номером 5621282000:01:001:1697 та рішення про реєстрацію змін до права власності на вказану земельну ділянку від 28 жовтня 2014 року;
		зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5621282000:01:001:1697 площею 0,3 га державі в особі Рівненської обласної державної адміністрації;
		вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №928 від 03 вересня 2009 року Городище і селище літописного міста Дорогобужа IX-XIII століття, що знаходиться на території с. Дорогобуж Рівненського району (раніше територія Гощанського району), віднесено до об`єктів культурної спадщини національного значення та включено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, охоронний номер 170003-Н. Оскільки земельна ділянка ОСОБА_1 з кадастровим номером 5621282000:01:001:1697 розміщена в межах пам`ятки археології національного значення, суд зробив висновок, що вона відноситься до земель історико-культурного призначення та не могла бути передана в приватну власність фізичної особи. При цьому суд зазначив, що набуття громадянами прав на землі з обмеженим оборотом всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже і нового володільця. 
		 
		Суд першої інстанції прийняв до уваги, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території пам`ятки культурної спадщини національного значення, не погоджувався з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. 
		 
		Місцевий суд також зазначив, що в спірних правовідносинах Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосуванню не підлягає, оскільки ГУ Держземагентства у Рівненській області не мала повноважень на розпорядження земельною ділянкою, яка вибула з володіння її власника поза його волею, тому повернення у володіння держави земельної ділянки, незаконно переданої у власність фізичній особі органом виконавчої влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів за висновком суду зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель історико-культурного призначення.
		 
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		 
		Постановою Рівненського апеляційного суду від 27 січня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено, рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 23 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, здійснено перерозподіл судових витрат.
		 
		Постанова мотивована тим, що з метою охорони культурної спадщини на використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини дійсно встановлюються обмеження відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини». Проте, межі території, на яку поширюються обмеження, повинні зазначатися в документації із землеустрою, містобудівній документації, науково-проектній документації у сфері охорони культурної спадщини, а відомості про обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру. Колегія суддів зазначила, що матеріали справи містять копію облікової документації об`єкта культурної спадщини Дорогобузьке городище, а саме: облікову картку пам`ятки культурної спадщини та паспорт об`єкта культурної спадщини, які не відповідають вимогам законодавства з огляду на відсутність акта технічного стану та охоронного номеру об`єкта культурної спадщини. Апеляційний суд зазначив, що обліковою документацією Дорогобузького городища не затверджено в установленому законом порядку межі території такої пам`ятки та зони її охорони; проект землеустрою земельної ділянки, на якій знаходиться Дорогобузьке городище, не розроблений; земельна ділянка в установленому законодавством порядку не сформована та не зареєстрована. 
		 
		Колегія суддів указала, що на момент звернення ОСОБА_1 з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою спірна земельна ділянка обліковувалася як землі сільськогосподарського призначення. Суд також установив, що поряд зі спірною земельною ділянкою в приватній власності громадян знаходяться і інші земельні ділянки з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення.
		 
		Суд апеляційної інстанції виходив також із того, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. ОСОБА_1 у встановленому законом порядку отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому спірної земельної ділянки у власність, розробив такий проект та погодив його з управлінням Держземагенства у Гощанському районі Рівненської області. При цьому будь-яких обмежень щодо використання земельної ділянки та перешкод в отриманні її у власність з боку органів державної влади не було. За таких обставин на переконання колегії суддів негативні наслідки за виділення у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки (в разі її перебування в межах земель історико-культурного призначення) та відсутність відповідного контролю за цим з боку державних органів повинні покладатися на саму державу.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		01 березня 2022 року заступник керівника Рівненської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, в якій просив її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав належної оцінки тому факту, що спірна земельна ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній пам`ятки археології національного значення незалежно від зміни її цільового призначення чи внесення обмежень щодо використання земельної ділянки в Державний земельний кадастр. Вказує, що за висновком судової експертизи № 9864 від 31 липня 2020 року, проведеної в межах кримінального провадження, підтверджено факт наявності охоронних знаків та факт розміщення земельної ділянки в межах пам`ятки археології національного значення - Городище і селище літописного міста Дорогобужа IX-XIII століття. Зазначає, що окремі розбіжності в проектно-обліковій документацій пам`ятки не змінюють правового режиму земельної ділянки, на якій вона розташована. Посилався також на безпідставне застосування апеляційним судом положень статті 54-1 ЗК України, яка не була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Наполягає на тому, що позовна заява подана прокурором з метою задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання про надання у власність фізичній особі земельної ділянки за рахунок особливо цінних земель та повернення таких земель у власність територіальної громади.
		 
		У липні 2022 від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов підписаний представником відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що апеляційний суд, установивши, що на момент прийняття оспорюваного рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 спірна земельна ділянка обліковувалася як землі сільськогосподарського призначення, зробив правильний висновок про те, що негативні наслідки за виділення у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки та відсутність відповідного контролю за цим з боку державних органів повинні покладатися на саму державу, що в цьому випадку відповідатиме приписам Першого протоколу до Конвенції.
		 
		У серпні 2022 року ГУ Держгеокадастру в Рівненській області подало до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу, в яких наполягає на дотриманні головним управлінням вимог закону при прийнятті оспорюваних наказів.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
		 
		У червні 2022 року матеріали цивільної справи № 557/303/21 надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. 
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 08 червня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки заявник зазначає, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі № 751/1776/17, від 31 липня 2019 року в справі № 813/4701/16.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що наказом ГУ Держземагенства у Рівненській області №РВ/5621282000:01:001/00001567 від 21 березня 2014 року надало ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області, орієнтовною площею 0,3 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
		 
		Проект землеустрою розроблено ТОВ «ПО Земельні ресурси» та погоджено управлінням Держземагенства у Гощанському районі Рівненської області висновком № 03.15-40 від 31 березня 2014 року.
		 
		Наказом ГУ Держземагентства у Рівненській області від 06 червня 2014 року № 17-187/16-14-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим номером 5621282000:01:001:1697.
		 
		Реєстраційною службою Гощанського районного управління юстиції Рівненської області 01 липня 2014 року зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 та видано йому свідоцтво № НОМЕР_1 від 01 липня 2014 року про право власності на нерухоме майно.
		 
		Розпорядженням голови Гощанської районної державної адміністрації №451 від 15 жовтня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3000 га в зв`язку зі зміною її цільового призначення на земельну ділянку для індивідуального садівництва.
		 
		28 жовтня 2014 року реєстраційною службою Гощанського районного управління юстиції Рівненської області внесено зміни щодо цільового призначення земельної ділянки площею 0,3 га з кадастровим номером 5621282000:01:001:1697, а саме зміна цільового призначення з «для ведення особистого селянського господарства» на «для індивідуального садівництва».
		 
		Також за ОСОБА_1 зареєстровано зведений на цій земельній ділянці об`єкт нерухомого майна, а саме незавершений будівництвом садовий будинок.
		 
		Суд першої інстанції на підставі даних листів управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації від 22 квітня 2020 року, 13 липня 2020 року, облікової картки пам`ятки культурної спадщини Дорогобузьке городище, паспорта об`єкта культурної спадщини Дорогобузьке городище встановив, що земельна ділянка площею 0,3 га з кадастровим номером 5621282000:01:001:1697 знаходиться в межах території пам`ятки археології національного значення Городище і селища літописного міста Дорогобуж.
		 
		За змістом висновку експерта Гаврилюк Т. І. №9864 від 31 липня 2020 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи в кримінальному провадженні № 42020181130000028: 
		в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 невідповідностей за змістом не встановлено; у проекті землеустрою відсутня інформація щодо об`єкта культурної спадщини;
		земельна ділянка ОСОБА_1 з кадастровим номером 5621282000:01:001:1697 за цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, площею 0,300 га розміщена в межах пам`ятки археології національного значення - Городище і селища літописного міста Дорогобуж ІХ-ХІІІ ст. 170002-Н, яка постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 року №9289 занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів, рішень і розпорядження 
		 
		Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		 
		Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
		 
		Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов. 
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 22 червня 2022 року в справі № 676/1795/20 (провадження № 61-21233св21) зазначено, що: «рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. […] cуд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. […] Апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про повернення земельної ділянки. У той же час оспорення розпорядження органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про передачу такої земельної ділянки у власність фізичної особи не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов`язаний надати йому оцінку в мотивувальній частині судового рішення, що й було зроблено судом апеляційної інстанції в цій справі. За таких обставин пред`явлення прокурором окремої позовної вимоги про скасування розпорядження голови Кам`янець-Подільської РДА від 25 липня 2006 року №616/2006 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1» не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права».
		 
		З огляду на викладене в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними й скасування наказів ГУ Держземагентства у Рівненській області, розпорядження голови Гощанської районної державної адміністрації та рішень реєстраційної служби Гощанського районного управління юстиції Рівненської області слід було відмовити внаслідок обрання позивачем неефективного способу захисту в цій частині.
		 
		Апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог, проте помилився щодо мотивів такої відмови, в зв`язку з чим постанова підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
		 
		Щодо позовної вимоги про повернення земельної ділянки
		 
		У справі, що переглядається, прокурор оспорює законність передання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки за межами с. Дорогобуж на території Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області.
		 
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 928 від 03 вересня 2009 року Городище та селище літописного міста Дорогобуж IX-XIII століття, що знаходяться на території с. Дорогобуж Рівненського району (раніше - територія Гощанського району) є пам`яткою археології національного значення з охоронним номером 170003-Н.
		 
		До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби (стаття 53 ЗК України).
		 
		За змістом частини першої статті 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
		 
		Відповідно до пункту г) частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
		 
		Згідно з частинами першою-другою, шостою статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством. Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.
		 
		Тобто, заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
		 
		Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року в справі №813/4701/16 (адміністративне провадження №К/9901/43183/18) вказано, що: «земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування. Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що оскільки, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах території, віднесеної до історичного ареалу м. Львова, на ній знаходиться пам`ятка культурної спадщини місцевого значення (готель), то така земельна ділянка в силу закону належить до земель історико-культурного призначення. […] Невиконання Львівською міською радою передбачених судовим рішенням заходів не може спростовувати належності спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення в силу статей 1, 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року в справі № 751/1776/17 (провадження № 61-31111св18) зазначено, що: «звертаючись до суду з позовом прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка, розташована на території пам`ятки археології місцевого значення ІІІ-V, ХІ-ХІІІ ст. поселення «Гора», в охоронній археологічній зоні № 2, взята під державну охорону і облік, паспортизована. Вказана територія є об`єктом культурної спадщини в розумінні статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» і належить до земель державної власності в розумінні частини четвертої статті 84 Земельного Кодексу України. Суд першої інстанції, перевіривши належним чином встановлені фактичні обставини справи з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. Судом першої інстанції було обґрунтовано враховано доведеність знаходження спірної земельної ділянки у межах пам`ятки археології значення ІІІ-V, XI-XIII ст. поселення «Гора» (охоронний номер № 1848 ), та яка може перебувати виключно у державній власності. Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1805-ІІІ надання земельних ділянок здійснюється за погодженням відповідних органів культурної спадщини. Проте, як убачається з матеріалів справи, документація із землеустрою з органом охорони культурної спадщини не погоджувалась, відповідний висновок ОСОБА_1 не видавався. Державна землевпорядна експертиза щодо відведення земельної ділянки усупереч вимог статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» у редакції, чинній на час прийняття радою оскаржуваного рішення, не проводилась, на спростування цих обставин відповідачами не надано жодних належних і допустимих доказів».
		 
		У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		 
		У справі, що переглядається, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що нерозроблення уповноваженим органом проекту землеустрою земельної ділянки, на якій знаходиться Дорогобузьке городище, та, як наслідок, невнесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання, не свідчить про відсутність таких обмежень та можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності громадян, зокрема, відповідача.
		 
		Установивши на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що спірна земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології національного значення та не може перебувати в приватній власності громадян, суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позовної вимоги щодо повернення земельної ділянки в державну власність. 
		 
		При цьому місцевий суд прийняв до уваги, що повернення у володіння держави земельної ділянки, незаконно переданої у власність фізичній особі органом виконавчої влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель історико-культурного призначення.
		 
		Суд апеляційної інстанції на вказані обставини уваги не звернув, у зв`язку з чим скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції в частині задоволення негаторного позову прокурора.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі № 751/1776/17, від 31 липня 2019 року в справі № 813/4701/16.
		 
		У зв`язку з необхідністю врахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 22 червня 2022 року в справі № 676/1795/20 (провадження № 61-21233св21), касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржена постанова
		в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про повернення земельної ділянки - скасуванню із залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції;
		в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів, рішень і розпоряджень - зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
		 
		З урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги з ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної прокуратури в порядку статті 141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з розглядом справи в судах першої та касаційної інстанцій, пропорційно задоволеним вимогам касаційної скарги в розмірі 6 810 грн.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнити частково. 
		 
		Постанову Рівненського апеляційного суду від 27 січня 2022 року в частині відмови в задоволенні позову виконувача обов`язків керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки скасувати.
		 
		Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 23 червня 2021 року в частині задоволення позову виконувача обов`язків керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки залишити в силі.
		 
		Постанову Рівненського апеляційного суду від 27 січня 2022 року в частині відмови в задоволенні позову виконувача обов`язків керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до головного управління Держгеокадастру в Рівненській області, Рівненської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, рішень і розпорядження змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної прокуратури судові витрати, пов`язані з розглядом справи в судах першої та касаційної інстанцій, пропорційно задоволеним вимогам касаційної скарги в розмірі 6 810 грн.
		 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Рівненського апеляційного суду від 27 січня 2022 року в скасованій частині втрачає законну силу.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                      В. І. Крат
		 
		Судді                                                                                 Н. О. Антоненко
		 
		                                                                                          І. О. Дундар
		 
		                                                                                         Є. В. Краснощоков
		 
		                                                                                         М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...