Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/18140/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2022.
Дата набрання законної сили: 28.09.2022
Номер судового провадження: 61-6611ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова                                                 
		Іменем України                                       
		 
		28 вересня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 686/18140/21
		провадження № 61-6611св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 
		на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 
		від 09 грудня 2021 року у складі судді Мазурок О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 червня 2022 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Зміст позовних заяв та їх обґрунтування 
		У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до 
		 ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком та припинення стягнення аліментів. 
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 01 вересня 1999 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2015 року між ними розірвано. У шлюбі у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		За рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 
		від 24 грудня 2015 року з нього на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 01 грудня 2015 року і до повноліття дітей. Сплату аліментів на дочку припинено у зв`язку із її повноліттям. Аліменти на утримання сина ОСОБА_4 стягуються з нього, шляхом відрахування із заробітної плати.
		На виконання постанови Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 686/19928/17, згідно із якою ОСОБА_2 виселено з квартири АДРЕСА_1 , 10 грудня 2019 року її було знято з реєстрації місця проживання за адресою: 
		АДРЕСА_2 .
		З того часу ОСОБА_2 переїхала проживати до своєї сестри за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому з травня 2019 року син ОСОБА_4 постійно проживає з ним, батьком, за місцем реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 та перебуває на його утриманні.
		ОСОБА_1 вказував, що наразі всіма батьківськими обов`язками щодо виховання та утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 займається виключно він. Зокрема, займається вихованням сина та підготовкою до дорослого життя. Зазначав, що у нього з сином дуже гарні стосунки, вони дружні та довірливі один до одного. Дочка ОСОБА_3 навчається у вищому навчальному закладі у м. Києві на денній формі навчання, отримує стипендію, проживає у квартирі тітки, у вихідні дні та літні канікули приїжджає до них.
		ОСОБА_2 не має власного житла, звільнилась у березні 2021 року з роботи та переїхала проживати у Польщу, там живе і працює, має намір забрати сина у Польщу. Отже, як вказував ОСОБА_1 , підставою звернення з цим позовом є: по-перше те, що відповідач має на меті забрати сина ОСОБА_4 у Польщу , що не відповідатиме інтересам самої дитини, 
		по-друге з його заробітної плати стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , які остання у Польщі витрачає на себе, а не на утримання сина. З метою захисту його порушеного права, як батька та враховуючи найкращі інтереси дитини, є необхідним визначити місце проживання сина ОСОБА_4 з ним, як батьком, та звільнити його від обов`язку сплачувати аліменти на утримання сина на користь відповідача, які остання не спрямовує на утримання сина.
		Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним, батьком ОСОБА_1 , з дня звернення до суду з цим позовом припинити стягнення з нього, 
		ОСОБА_1 , аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стягуються на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2015 року у справі № 686/23622/15-ц.
		Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 
		від 09 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи думку неповнолітнього ОСОБА_4 суд вважав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визначення місця проживання дитини з батьком. Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що відповідач не використовує кошти (аліменти) на утримання дитини. Також судом встановлено, що неповнолітній син сторін проживає з обома батьками, доказів того, що позивач повністю утримує сина, суду не надано, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
		Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2021 року залишено без змін.
		Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання сина ОСОБА_4 задоволенню не підлягають за їх безпідставністю, оскільки суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось з батьків, таке самостійне право вибору місця проживання надано законом самій дитині. Позивач не довів тієї обставини, що з 2021 року його син ОСОБА_4 перебуває виключно на його утримання, а отже не довів, що виникли обставини, які зумовлюють припинення сплати ним аліментів на користь відповідачки у розумінні частини четвертої статті 273 ЦПК України, а висновки суду про відмову у позові в цій частині є обґрунтованими.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У липні 2022 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 червня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, від 14 лютого 2019 року у справі 
		№ 377/128/18 та не дослідили зібрані у справі докази пункти 1 та 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
		Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що як зазначив заявник син ОСОБА_4 проживає з ним на постійній основі, всій його речі, одяг тощо, знаходяться у його квартирі. За адресою матері у нього з речей нічого немає, тому візит до її квартири виключно гостьовий. Отже, його фактичним та постійним до цього часу місцем проживання є адреса: АДРЕСА_2 .
		Суди не врахували, що для здобуття дитиною освіти краще дитині проживати з батьком, оскільки мати дитини постійно перебуває за межами України - у Польщі, дитину майже не бачить, не приймає достатньої участі у вихованні дитини, тоді як батько завжди поруч, допомагає синові домашні завдання робити, купує продукти, усе необхідне, готує їжу, спілкується з ним, підтримує його у всьому, несе витрати на додаткові заняття з репетиторами для підготовки до вступу в коледж.
		Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
		Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували з 01 вересня 1999 року в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду від 27 листопада 2015 року.
		ІНФОРМАЦІЯ_3 під час перебування сторін в шлюбі в них народився син ОСОБА_4 .
		Місце проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з 2002 року, а 
		ОСОБА_4 з ІНФОРМАЦІЯ_2 було зареєстровано у квартирі АДРЕСА_1 .
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 
		від 24 грудня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 01 грудня 2015 року і до повноліття дітей.
		Після досягнення дочкою ОСОБА_3 повноліття стягнення аліментів на її утримання з позивача припинилось.
		Постановою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області 
		від 07 серпня 2018 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено, виселено ОСОБА_2 з квартири 
		АДРЕСА_1 .
		З 10 грудня 2019 року ОСОБА_2 знято з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.
		Із 01 березня 2018 року ОСОБА_2 є власником квартири 
		АДРЕСА_4 .
		У судовому засіданні ОСОБА_4 вказав, що він бажає проживати разом з своїм батьком і з мамою. Пояснив, що він проживає з січня 2021 року у будні дні у квартирі свого батька, а на вихідні та канікули проживає з мамою, це зумовлено тим, що школа, у якій він навчається, знаходиться поряд будинку, у якому має квартиру тато. З татом у нього немає спільних інтересів, вони мало спілкуються, більше спілкується з мамою та сестрою. Тато з серпня почав купувати їжу, до того часу він купував собі їжу і готовив собі. Одяг купує собі сам, або мама. Кошти йому надає мама, поповнюючи банківську карточку.
		Позиція Верховного Суду
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
		Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
		Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
		У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і треба прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
		Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
		Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
		Відповідно до статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
		Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи думку неповнолітнього ОСОБА_4 , дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визначення місця проживання дитини з батьком. Син сторін ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 і на час подання позову та розгляду справи в суді досяг 14 років, а отже він в силу вищенаведених норм чинного законодавства може вільно обирати собі місце проживання з кимось з батьків, які мають у власності житлові приміщення. ОСОБА_4 пояснював, що, враховуючи свої інтереси, він проживає у будні дні у квартирі батька, а у вихідні дні та у період канікул і квартирі матері. Підстави для втручання суду у порядок, який фактично склався і який відповідає інтересам дитини, відсутні.
		Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.    
		Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
		Відповідно до СК України аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини.
		Припинення стягнення аліментів можливе, якщо одержувач аліментів не витрачає отримані ним гроші на дитину.
		Контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей.    
		За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.
		Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача.
		Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Судом встановлено, що неповнолітній син сторін проживає по черзі у квартирі кожного з батьків. Позивач не може вважатися таким, що повністю утримує сина. Позивач фактично не заперечував, що сплачені ним аліменти витрачаються на утримання сина. При цьому ОСОБА_4 пояснював, що речі купує собі сам (за кошти, що йому перераховує мама) або мама. Отже, відсутні підстави для припинення сплати аліментів на дитину. 
		Вимогу для зменшення розміру аліментів позивач не заявляв, отже ці обставини не були предметом розгляду судів попередніх інстанцій.
		Доводи касаційної скарги про те, що при вирішенні справи судами не було враховано інтересів дитини є необґрунтовано, оскільки відповідно до частини третьої статті 160 СК України син сторін ОСОБА_4 досяг чотирнадцятирічного віку і може самостійно визначати своє місце проживання. 
		У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме оригіналу довідки 
		від 12 вересня 2022 року № 22897, виданої Хмельницьким політехнічним фаховим коледжем Національного університету «Львівська політехніка», та оригіналу характеристики ОСОБА_4 від 14 вересня 2022 року, виданої Хмельницьким політехнічним фаховим коледжем Національного університету «Львівська політехніка».
		Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження визначені главою 2 розділу V Перегляд судових рішень 
		ЦПК України.
		Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення питання про долучення та оцінку доказів на стадії перегляду справи у суді касаційної інстанції. 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений можливості вирішувати питання щодо встановлення обставин та оцінки доказів, які не були встановлені та досліджені судом, а отже, не може приймати нові докази.
		Тому у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів слід відмовити.
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області                           від 09 грудня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду                 від 28 червня 2022 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          Є. В. Синельников
		Судді:                                                                                                      О. В. Білоконь
		        Н. Ю. Сакара
		        С. Ф. Хопта
		        В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...