Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/15902/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Надіслано для оприлюднення: 06.10.2022. Зареєстровано: 07.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2022.
Дата набрання законної сили: 06.10.2022
Номер судового провадження: 22-ц/801/1765/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/15902/22
		Провадження № 22-ц/801/1765/2022
		Категорія: 83
		Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.
		Доповідач:Шемета Т. М.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 жовтня 2022 рокуСправа № 127/15902/22м. Вінниця
		Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),
		суддів Якименко М. М., Ковальчука О. В., 
		секретар судового засідання Михайленко А. В.,
		учасники справи:
		позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу): ОСОБА_1 ,
		відповідач Головне управління національної поліції у Вінницькій області
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником адвокатом Молявчиком О. В., на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 серпня 2022 року, постановлену у складі судді Романюк Л. Ф. у м. Вінниця, дата складення повного тексту ухвали відповідає даті її постановлення, -
		в с т а н о в и в :
		26.07.2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління національної поліції у Вінницькій області (далі ГУНП у Вінницькій області) про зняття арешту з майна.
		Позов мотивувала тим, що 15.03.2008 року її покійний чоловік ОСОБА_2 скоїв ДТП та за цим фактом було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. В ході розслідування кримінальної справи слідчим 10.06.2008 року було накладено арешт на будинок АДРЕСА_1 . Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 09.02.2009 року кримінальну справу відносно ОСОБА_2 було закрито на підставі п.4 ст. 6 КПК України в редакції 1960 року (за амністією). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, позивач є єдиним спадкоємцем після його смерті і коли вона оформляла спадкове майно, їй стало відомо про накладення арешту у кримінальній справі, який досі не скасований, що й стало причиною звернення її до суду.
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 серпня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
		Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що у разі, накладення арешту в порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутись до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства. При цьому суд послався на правові позиції, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17 (провадження № 14-119цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц(провадження № 14-366цс18) та від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц (провадження № 14-418цс18).
		Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Молявчика О. В., подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, які регулюють питання юрисдикції, суд не врахував, що провадження у кримінальній справі було розпочато та закрито за правилами КПК України в редакції 1960 року, судом проігноровано правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2019 року у справі № 372/2904/17 в якій висловлено однозначну позицію, що така категорія справ підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Відзив на апеляційну скаргу від відповідача у встановлений судом строк не надходив.
		В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача адвокат Молявчик О. В. подану апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній підстав, представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
		Частинами 1, 2статті 367 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Ухвалене у справі судове рішення не відповідає зазначеним вимогам.
		Стаття 124 Конституції Українипередбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		Цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цьогоКодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третястатті 3 ЦПК України).
		Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, щовиникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина першастатті 19 ЦПК України).
		Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та вказала на таке: 
		Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого заКримінально-процесуальним кодексом України(далі -КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченомуКПК України 1960 року(постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц).
		Аналогічна позиція підтверджена в Постанові Великої Палати від 30.06.2020 року по справі № 727/2878/19, в якій Велика Палата виснувала, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правиламиКПК України1960 року та не знятого зацим Кодексом після закриття кримінальної справи слід розглядати заправилами цивільного судочинства (пункт 42 Постанови).
		В справі яка розглядається 10 червня 2008 року арешт був накладений слідчим на майно ОСОБА_2 в кримінальній справі.
		Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 09.02.2009 року ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п «в» ст.1, ст.6 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року, кримінальну справу закрито, а цивільний позов залишено без розгляду, вирішено питання речових доказів. Проте питання зняття накладеного в ході кримінального провадження арешту на майно ОСОБА_2 не було вирішено (копія Постанови суду на а.с. 10). Наразі ОСОБА_2 помер (копія свідоцтва про смерть на а.с. 8) і питання про зняття арешту з майна порушує його дружина (копія свідоцтва про укладення шлюбу на а.с. 7).
		КПК України 1960 року, так само як і чиннийКПК України, не передбачають застосування слідчим, слідчим суддею процесуальних норм у закритій кримінальній справі.
		Справу про звільнення майна з-під арешту, накладеного в кримінальній справі за правиламиКПК України1960 року та не знятого після закриття кримінальної справи постановою суду від 09.02.2009 року, слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Вирішення порушеного позивачем питання про звільнення майна з-під арешту в порядку кримінального судочинства потребувало би відновлення кримінального провадження (кримінальної справи), яке закрито постановою суду узв`язку із застосуванням Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року. Для такого відновлення необхідним є скасування процесуальних рішень, якими держава в особі уповноважених органів відмовилася від кримінального переслідування ОСОБА_2 . 
		Скасування арешту майна, накладеного слідчим у кримінальній справі, після закриття справи не пов`язане з оцінкою правомірності застосування органом досудового слідства такого заходу, а необхідність прийняття відповідного рішення є безспірною й безальтернативною з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин.
		Отже, суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.
		Неправильним є застосування судом першої інстанції правових позицій, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц та від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц, оскільки вказані справи не стосувалися ситуації, коли кримінальне провадження було закрите на момент звернення до суду з вимогою про звільнення майна з-під арешту.
		Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України, статті 379 ЦПК, підставою для скасування судових рішень суду першої інстанції і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		За наведених обставин ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження не може вважатись законною й обґрунтованою, тому відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд - 
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Молявчиком Олексієм Валерійовичем, задовольнити.
		Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 серпня 2022 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
		 
		 
		 
		Головуюча  Т. М. Шемета
		 
		 
		 
		Судді:  О. В. Ковальчук 
		 
		 
		 
		М. М. Якименко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...