Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/1737/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 06.10.2022. Зареєстровано: 07.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2022.
Дата набрання законної сили: 27.09.2022
Номер судового провадження: 22-ц/802/847/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 161/1737/22 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/847/22  Категорія: 63   Доповідач: Шевчук Л. Я.
		 
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		   
		27 вересня 2022 року                          місто Луцьк
		       
		Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
		суддів Бовчалюк З. А., Данилюк В. А., 
		секретар с/з Новік Н. І.,
		з участю:
		позивачів  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		представника позивачів  ОСОБА_4 ,
		представників відповідача  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи на стороні позивачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , до Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго» про усунення перешкод у користуванні житлом та стягнення спричинених збитків, за апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2022 року,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У лютому 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтували тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працюють у відповідача ПрАТ «Волиньобленерго». Кожному з них понад двадцять років тому роботодавець виділив для проживання житлові приміщення у будинку АДРЕСА_1 . У цьому будинку знаходяться шість квартир, три з яких займають позивачі. На даний час у цих житлових приміщеннях продовжує проживати ОСОБА_2 з членами своєї сім`ї. Квартири обладнані газо-, водо- та електропостачанням, а будинок підключений до міської каналізаційної системи. У 2002 році за кошти позивачів було виготовлено робочий проект реконструкції газифікації буд. АДРЕСА_1 та встановлено автономне газове опалення будинку. Адміністрація ПрАТ «Волиньобленерго» відмовила їм у приватизації займаних ними квартир з посиланням на те, що ці квартири є службовими, а тому приватизації не підлягають.
		Позивачі також зазначали, що вони зареєстровані у цих жилих приміщеннях, кожен з них сплачував плату за користування житлом та за надані комунальні платежі за спожитий газ, воду та електроенергію.
		Крім того, позивачі вважають, що на момент їх заселення у житлові приміщення будинку цей будинок мав статус житлового будинку, а тому правовідносини, які виникли між сторонами, слід розцінювати як договори майнового найму. Проте адміністрація ПрАТ «Волиньобленерго», переслідуючи мету позбавлення позивачів житла, занедбала наявну в будинку систему газопостачання, не здійснювала періодичну перевірку та прочищення димових і вентиляційних каналів, у зв`язку чим 12 серпня 2021 року РГК «Волиньгаз» відключила увесь будинок від газопостачання. В той же день працівники відповідача зняли покрівлю з будинку, внаслідок чого квартири позивачів стало заливати опадами. Для приведення приміщень, які займають ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в належний технічний та санітарний стан після затоплення дощовою водою необхідно виконати значний об`єм робіт, кошторисна вартість яких згідно висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи складає 133984 грн та 106568 грн відповідно.
		Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили суд зобов`язати відповідача як власника будинку усунути технічні перешкоди для відновлення газопостачання в займані позивачами квартири за АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 шляхом виконання комплексу робіт, вказаних газопостачальним підприємством для відновлення постачання природного газу до квартир, облаштувати стаціонарне перекриття даху будинку, а також стягнути з відповідача в користь позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спричинену майнову шкоду, пов`язану із залиттям їх квартир дощовою водою, в розмірі 133984 грн та 106568 грн відповідно.
		Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2022 року у цій справі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.
		Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просять рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення їх позовних вимог.
		У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що на його думку, рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивачів без задоволення.
		В судовому засіданні позивачі та їх представник апеляційну скаргу підтримали та просили скаргу задовольнити, представники відповідача апеляційну скаргу заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Треті особи в судове засідання не з`явилися, подали суду заяву про розгляд справи у їх відсутності.
		Апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги позивачів без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
		За матеріалами справи судом встановлено, що будівля (приміщення),яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ПрАТ «Волиньобленерго». Зазначена будівля передана до статутного фонду ДАЕК «Волиньобленерго» (правонаступник якого є ПрАТ «Волиньобленерго») згідно з наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 15 серпня 1995 року № 152, затвердженого Фондом державного майна України 19 грудня 2016 року (т. 1, а. с. 221-224).
		Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 05 серпня 2016 року, будівля лінійного посту на АДРЕСА_1 належить на праві власності ПрАТ «Волиньобленерго» (т. 1, а. с. 225).
		У своїй позовній заяві ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 посилаються на те, що вони поселилися в житлові приміщення будинку АДРЕСА_1 з дозволу адміністрації ДАЕК «Волиньобленерго», а на даний час відповідач чинить їм перешкоди у користуванні цими приміщеннями, а саме зняв покрівлю на даху будинку і створив умови для відключення всього будинку від газопостачання, у зв`язку з чим позивачі просили суд зобов`язати відповідача як власника будинку усунути технічні перешкоди для відновлення газопостачання в квартири, де вони проживають, облаштувати стаціонарне перекриття даху будинку, а також стягнути з відповідача в користь позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 шкоду, заподіяну їм внаслідок залиття квартир дощовою водою.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суд першої інстанції вважав, що відповідач не порушував будь-які права та інтереси позивачів.
		Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).
		Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Особливістю подання позову в порядку статті 391 ЦК України є те, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем  лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
		Для подання негаторного позову достатньо, щоб дії та/або бездіяльність порушували права власника і були протиправними, тобто необхідною умовою для застосування зазначеної статті є доведеність факту здійснення відповідачем перешкод у реалізації позивачем права користування та розпоряджання своїм майном, а також, обґрунтування в чому полягають такі перешкоди.
		З правовогоаналізу вказаноїнорми вбачається,що захистправа власностівід порушень,які хочаі непов`язаніз позбавленнямволодіння,здійснюється задопомогою негаторногопозову,який подаєтьсявласником заумови,що вінмає майноу  своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпоряджання майном.
		Разом з тим, оскільки підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу використовувати належні йому права та позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин, умовою задоволення негаторного позову є встановлення факту протиправності дій відповідача, що не залежить від наявності його вини.
		Тобто підставою для застосування статті 391 ЦК України до спірних відносин є встановлення судом як обставин наявності права позивачів на користування і розпорядження майном, так і обставин протиправності дій відповідача по відношенню до майна позивачів.
		Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 642/8221/16-ц, від 19 вересня 2018 року у справі № 181/639/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 334/5409/15-ц, від 22 травня 2020 року у справі № 490/10718/16-ц.
		Кожна сторона, як передбачає частина 1 статті 81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
		При цьому будь-яких доказів на підтвердження того, що приміщення будівлі лінійного посту є жилими квартирами, що вони є власниками або титульними володільцями цих приміщень і що ці приміщення були передані їм в оренду власником будівлі лінійного посту ПрАТ «Волиньобленерго», позивачі суду не надали.
		Крім того, позивачі суду не довели, що вказані приміщення надавались їм для проживання як жилі приміщення у встановленому законом порядку, а саме на підставі ордеру який, як передбачає частина 1 статті 58 ЖК України, є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення.
		Також позивачі суду не довели що будівля на АДРЕСА_1 має статус житлового будинку.
		Так, згідно з технічним паспортом на будівлю лінійного посту на АДРЕСА_1 (технічний паспорт виготовлений станом на 2009 рік) (т. 1, а. с. 31-41) та згідно з технічним паспортом на будівлю лінійного посту на АДРЕСА_1 (технічний паспорт виготовлений станом на 2015 рік КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації») (т. 1, а. с. 234-243) технічні паспорти виготовлялися не на житловий будинок, а на будівлю лінійного посту, яка складається з 6 нежитлових приміщень.
		У своєму листі № 827 від 17 лютого 2022 року, адресованому технічному директору ПрАТ «Волиньобленерго», КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» повідомило, що остання технічна інвентаризація (надання послуг з виготовлення технічного паспорта) нерухомого майна товариства  будівлі лінійного посту на АДРЕСА_1 проводилась 21 вересня 2015 року (т. 1, а. с. 244).
		За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачам не належить право вимагати у відповідача усунення технічних перешкод для відновлення газопостачання до будівлі лінійного посту.
		Колегія суддів також погоджується з висновками суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування шкоди.
		За положеннями статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		В пункті 2 своєї постанови № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
		Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювана шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди слід встановити наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 18 березня 2021 року справа № 461/2321/20).
		Як було встановлено судом, будівля лінійного посту належить на праві приватної власності саме відповідачу ПрАТ «Волиньобленерго», а тому будь-яка шкода, завдана вказаному нерухомому майну, може відшкодовуватись виключно її власнику.
		Крім того, позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 суду не довели, що з вини відповідача була заподіяна шкода їх майну і будь-яких доказів на підтвердження зазначених доводів суду не надали.
		Позивачами у позові не лише не визначено, в чому полягає протиправність поведінки відповідача, але й не зазначено, які саме імперативні норми права порушив відповідач або санкціоновані законом умови договору, а також не надано належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження наведених підстав позову.
		Доводи апеляційної скарги позивачів не спростовують правильність висновків суду, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм надана належна правова оцінка.
		На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
		 
		Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
		У Х В А Л И В:
		 
		Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2022 року у цій справі залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...