Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/9914/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 13.10.2022.
Дата набрання законної сили: 06.10.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И
		 
		04 жовтня 2022 року
		 
		м. Київ
		 
		справа №760/9914/21
		 
		провадження № 22-ц/824/7994/2021
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)
		суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф. 
		за участю секретаря судового засідання - Шевчук А.В.
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ОККО-Драйв»
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 
		 
		на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10 травня 2022 рокуу складі судді  Оксюти Т.Г. 
		 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Драйв» про відшкодування завданих матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування завданих матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди, в якому просив стягнути з ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» у відшкодування збитків 60 541,80 грн та моральну шкоду в сумі                20 000 грн, а також витрати на правничу допомогу.
		В обґрунтування позову зазначав, що 31 грудня 2020 року він на своєму автомобілі Skoda Oktavia, д.н.з. НОМЕР_1 , з дизельним двигуном заїхав на автозаправну станцію «ОККО» №63, за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 33. Зупинившись біля колонки, він повідомив заправнику (оператору колонки) про свій намір заправити дизельне пальне Pulls та направився до каси, де також чітко оголосив своє замовлення, скориставшись своєю карткою Fishka, та здійснив розрахунок.
		Після заправки автомобіля позивач від`їхав від автозаправної станції «ОККО» №63 приблизно 11 км та зупинив свій автомобіль на приватній території. 
		01 січня 2021 року при спробі позивача завести двигун автомобіля виявилося, що він не працює. Оскільки в святкові дні станції технічного обслуговування не працювали, позивач доставив на евакуаторі свій автомобіль на СТО лише 06 січня 2021 року.
		За результатами попереднього огляду, а саме,проведення діагностики паливної системи, було виявлено пошкодження, яке сталося внаслідок того, що дизельний двигун автомобіля працював на бензині та в паливній системі дизельного автомобіля позивача знаходився бензин. Пізніше позивач, зайшовши до свого особистого кабінету Fishka 1008940211585, виявив, що на автозаправній станції «ОККО» №63 було заправлено 20 л бензину марки Pulls 95 замість дизельного пального Pulls.
		Внаслідок пошкодження паливної системи двигуна на автомобілі, що належить позивачу, було неможливо рухатись, у зв`язку з чим позивач скористався послугами евакуатора вартістю 850 грн. Після проведення попередньої діагностики, огляду та з`ясування причин пошкоджень автомобіля, працівниками СТО матеріальні збитки були оцінені в суму більше, ніж 70 000 грн. Вартість послуг СТО з діагностики, ремонту, чистки паливної системи двигуна, заміні автозапчастин та налаштуванню склала 12 995 грн.
		Таким чином, на думку позивача, внаслідок помилки працівників автозаправної станції «ОККО» №63 позивач поніс матеріальні збитки в сумі 60 541,80 грн. Крім того, протиправними діями працівників ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» завдано позивачу моральну шкоду, яку позивач оцінив у 20 000 грн.
		На підставі викладеного, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
		Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 10 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.  
		Не погоджуючись з указаним рішенням, 08 червня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також стягнути з ТОВ «ОККО-Драйв» понесені позивачем судові витрати у розмірі 20 700 грн.
		Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушення норм процесуального права.
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ним були подані письмові докази на підтвердження позовних вимог, а судом проігноровано заяву про допит позивача, як свідка, та клопотання про призначення судової експертизи.
		Зауважує, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про розгляд справи в загальному позовному провадженні, що унеможливило повний та всебічний розгляд справи з отриманням та оцінкою відповідних доказів. Зазначає, що судом було порушене право представника позивача на отримання інформації, яка міститься у справі (ознайомлення зі справою).
		07 липня 2022 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника відповідача ТОВ «ОККО-Драйв» - Яценко О.В., в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
		Зазначає, що клопотання представника позивача про допит ОСОБА_1 в якості свідка не відповідає вимогам процесуального закону та не підлягає задоволенню, оскільки представник позивача не довів які обставини можуть підтвердити ці докази чи спростувати з урахуванням предмету позову у даній справі.
		Уважає, що відповіді експерта на питання, запропоновані відповідачем, не доводили б факт заправляння автомобіля пальним та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та виходом з технічного ладу автомобіля Skoda Oktavia, д.н.з. НОМЕР_1 , що є предметом доказування у справі. Таким чином, призначення судової експертизи щодо вказаних у клопотанні питань, не пов`язане із з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.
		На думку представника відповідача, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
		Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у скарзі.
		Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач на його обґрунтування зазначив лише те, що відповідачем були неякісно надані послуги із заправки належного йому автомобіля, що призвели до технічної несправності транспортного засобу та спричинили позивачу збитки, пов`язані з ремонтом належного йому автомобіля, придбанням невідповідного продукту, що спричинило також моральну шкоду. Однак жодних доказів на підтвердження зазначених обставин позивач суду не надав.
		Проте, колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Skoda Oktavia, д.н.з. НОМЕР_1 , з дизельним двигуном (а.с. 4).
		Зі змісту позовної заяви вбачається, що 31 грудня 2020 року ОСОБА_1 на своєму автомобілі Skoda Oktavia, д.н.з. НОМЕР_1 , з дизельним двигуном заїхав на автозаправну станцію «ОККО» №63, за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 33.
		Зупинившись біля колонки він повідомив заправнику (оператору колонки) про свій намір заправити дизельне пальне Pulls та направився до каси, де також чітко оголосив своє замовлення, скориставшись своєю карткою Fishka НОМЕР_2 та здійснив розрахунок.
		Після заправки автомобіля ОСОБА_1 від`їхав від автозаправної станції «ОККО» №63 приблизно 11 км та зупинив свій автомобіль на приватній території. Однак, на наступний день автомобіль не завівся у зв`язку з несправністю двигуна.
		За результатами попереднього огляду, а саме проведення діагностики паливної системи було виявлено пошкодження, яке сталося внаслідок того, що дизельний двигун автомобіля працював на бензині та в паливній системі дизельного автомобіля позивача знаходився бензин.
		Відповідно до чеку від 31 грудня 2020 року №046036667769888, виданому                        ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» АЗС  ОККО №63 (м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 33) та роздруківки з особистого кабінету Fishka №1008940211585, 31 грудня 2020 року на АЗС ОККО №63 було придбано 20 літрів бензину Pulls 95 на загальну суму 599,80 грн. 
		Згідно акту виконаних робіт від 06 лютого 2021 року, виданого СТО «ТУРБОМІКРОН» на замовлення ОСОБА_1 по ремонту автомобіля Skoda Oktavia, д.н.з. НОМЕР_1 , виконано роботи паливної системи на суму 12 995 грн. (а.с. 12). Крім того, для виконання вказаних робіт позивачем були придбані автозапчастини на загальну суму                  40 900 грн та 5 197 грн. Також позивачем були оплачені послуги евакуатора в сумі 850 грн. 
		Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на те, щодіями працівників відповідача йому було завдано матеріальних збитків в сумі 60 541,80 грн.
		Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8, 9, ч. 2 ст. 16 ЦК України).
		Згідно зі статтею 16 Закону України «Про захист прав споживачів» шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відшкодовується відповідно до закону.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 затверджено Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, які, зокрема, визначають порядок роздрібної торгівлі бензином, дизельним пальним, газом, маслами, мастилами.
		Відповідно до пунктів 34, 35 Правил заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри).
		Заправка автотранспортних засобів провадиться за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора.
		До спірних правовідносин, враховуючи існування між сторонами споживчих відносин, підлягають застосуванню відповідні правила Закону України «Про захист прав споживачів», а також спеціальні правила про роздрібну купівлю-продаж.
		Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що договір це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (розрахунковими документами).
		Згідно із частиною 11 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача розглядаються після пред`явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу. Під час продажу товару продавець зобов`язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.
		Відповідно до статті 711 ЦК України шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю у зв`язку з придбанням товару, що має недолік, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.
		За змістом статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування йому майнової та моральної шкоди.
		Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		За змістом частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
		Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
		Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
		Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14 та Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 759/4781/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 203/2378/14-ц та від 28 серпня 2019 року у справі № 638/20603/16.
		З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
		Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що позивач 31 грудня 2020 рокузвернувся до відповідача з приводу заправки свого автомобіля Skoda Oktavia, д.н.з. НОМЕР_1 , з дизельним двигуном, заїхав на автозаправну станцію «ОККО» № 63 , за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна.
		За загальною нормою наведених Правил заправка автомобілів провадиться оператором АЗС або під його наглядом, що покладає відповідальність за заправлення відповідного палива саме на працівника відповідача.
		Суд виходить з того, що заправка автомобіля, обладнаного дизельним двигуном, бензином з точки зору чинного законодавства є продажем продукції з дефектом, оскільки призвело до виходу з ладу автомобіля позивача (Висновок Верховного Суду у постанові від 25 липня 2019 року у справі №161/626/17).
		Таким чином, доводи представника відповідача про те, що не доведено, що заправку автомобіля здійснив працівник АЗС, не ґрунтуються на законі, оскільки суперечать як вищевказаним Правилам, так і положенням статті 673, частинам 1, 2 статті 687 ЦК України, а також не спростовують презумпцію вини.
		Згідно з ч. 2 ст. 673 ЦК України якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання до цієї мети.
		Представник відповідача належними та допустими доказами не спростував доводи позивача та його представника, що оператору АЗС було замовлено заправити автомобіль позивача ОСОБА_1 дизельним паливом.  
		Відповідно до пояснень представника позивача та наданих ним доказів, автомобіль ОСОБА_1. Skoda Oktavia, д.н.з. НОМЕР_1 , має дизельний тип двигуна.
		Таким чином, оператор АЗС «ОККО» мав надати позивачу товар шляхом заправки автомобіля паливом, придатним для заправлення транспортних засобів з дизельним типом двигуна.
		За змістом роз`яснень, які викладені в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» продавець, виконавець звільняються від відповідальності за завдану шкоду, якщо доведуть, що шкода виникла внаслідок порушення самим потерпілим певних правил користування товаром (послугою).
		Такі обставини, які б свідчили про неправомірність дій позивача, представником відповідача не доведені.
		Аргументи представника відповідача про те, що позивач не довів той факт, що заправка автомобіля неналежним пальним відбулася з вини працівників АЗС «ОККО», не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідно до положень цивільного законодавства України вина заподіювача шкоди презумується, поки не буде доведено протилежне.
		Натомість відповідач ТОВ «ОККО-Драйв» не надав доказів, які б довели відсутність вини у діях його працівників.
		Таким чином, позивач на обґрунтування позову надав докази, які свідчать про те, що діями працівників відповідача йому завдано шкоди, внаслідок заправки його автомобіля невідповідним пальним.
		В свою чергу, відповідач не надав доказів, які свідчили б про відсутність у діях його працівників вини у заподіянні шкоди позивачу. Даних про проведення службової перевірки, та результатів такої перевірки відповідачем суду не надано. 
		За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Статетю 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Проте, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду, відповідач не надав суду докази, які б свідчили про спростування тверджень позивача, щодо неправомірних дій та не надав належних та допустимих доказів та не повідомив про підстави звільнення від доказування, про спростування розміру завданих збитків та моральної шкоди.
		Згідно акту виконаних робіт від 06 лютого 2021 року, виданого СТО «ТУРБОМІКРОН» на замовлення ОСОБА_1 по ремонту автомобіля Skoda Oktavia, д.н.з. НОМЕР_1 , виконано роботи паливної системи на суму 12 995 грн. (а.с. 12). Крім того, для виконання вказаних робіт позивачем були придбані автозапчастини на загальну суму                  40 900 грн та 5 197 грн. Також позивачем були оплачені послуги евакуатора в сумі 850 грн. 
		Отже, позивачем доведено заподіяння матеріальних збитків на суму 60 541,80 грн Розмір шкоди відповідачем не спростовано.
		Докази, які б спростовували необхідність проведення ремонтних робіт автомобіля, обсяг таких робіт та їх вартість, представником відповідача суду не надані.
		Вимога про проведення судової автотоварознавчої експертизи на предмет визначення вартості та обсягу ремонтних робіт у зв`язку з заправленням автомобіля позивача пальним іншого виду, представником відповідача в суді не заявлялася.
		На підставі викладеного, колегія суддів уважає, що з відповідача ТОВ «ОККО-Драйв» на користь позивача підлягає стягненню вартість робіт з ремонту автомобіля на загальну суму 60 541,80 грн (59 092 грн - купівля запчастин, оплата послуги з діагностики, заміни автозапчастин, ремонтних робіт; 850 грн - послуги евакуатора з транспортування автомобіля; 599,80 грн - вартість невідповідного пального).
		Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Разом з тим, враховуючи положення ст. 23 ЦК України, відповідно до якої розмір відшкодування визначається з урахуванням характеру та тривалості моральних і фізичних страждань, та вимог щодо засад розумності та справедливості.
		Відповідно до усталеної судової практики під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди у заявленому ним розмірі 20 000 грнне доведені.
		Враховуючи вищевказані норми закону, а також характер та тривалість моральних душевних страждань позивача, незручності у зв`язку з цим, неправомірність і тривалість невиконання відповідачем законних вимог споживача про відшкодування завданої шкоди, суд вважає, що з ТОВ «ОККО-Драйв» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 2 000 грн. 
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав вважати, що відповідачем заподіяна шкода позивачу, оскільки останнім не доведено факт придбання невідповідного продукту, оскільки приписами цивільного законодавства обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди покладено на особу, яка завдала шкоду, натомість позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
		Згідно пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 25 683,49 грн, а отже, дана справа є малозначною.
		Частиною 5 статті 279 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовною заявою або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина сьома статті 279 ЦПК України).
		Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження та роз`яснено учасникам справи право подати клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		28 жовтня 2021 року, тобто до отримання відзиву відповідача, представником позивача подано клопотання про перехід зі спрощеного провадження в загальне.
		Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10 травня 2022 року у задоволенні клопотання представника позивача відмовлено.
		Таким чином, судом першої інстанції за відсутності правових підстав помилково позбавлено ОСОБА_1 участі у судовому засіданні та розгляді його справи з повідомлення учасників.
		Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду та є необґрунтованими.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи при вирішенні позову, є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
		В апеляційній скарзі представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 13 700 грн, та в суді апеляційної інстанції - 7 000 грн.
		За змістом частини першої та пункту першого частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.  Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
		У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
		Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
		Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
		Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
		За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
		Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків  тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
		З матеріалів справи вбачається, що 25 лютого 2021 року між АО «Домінус Літіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №25/02, відповідно до якого об`єднання надає необхідну юридичну допомогу, визначену цим Договором.
		За змістом пункту 4 Договору за надання правової допомоги клієнт оплачує послуги адвоката у розмірі і порядку, який погоджується сторонами у Додатку №1 до даного Договору.
		Згідно Додатку №1 до договору про надання правової допомоги №25/02 від 25 лютого 2021 року в рамках виконання договору про надання правової допомоги №25/02 домовилися про вартість послуг адвоката, а саме: консультування в рамках справи, складання запитів, претензій щодо судового вирішення питання; підготовка та складання позовної заяви до суду становить 7 700 грн.
		На підтвердження сплати вказаної у Додатку №1 суми витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію платіжного доручення від 05 березня 2021 року (а.с. 21).
		Таким чином, суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 7 700 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи.
		Решта заявленої представником позивача суми - 6 000 грн витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, не підтверджена жодними доказами, а тому клопотання задоволенню в цій частині не підлягає.
		24 травня 2022 року між АО «АСТЕЕЛЕКС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №АП-24.05-26-01, згідно умов якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором та додатками до нього.
		Відповідно до пункту 5.1 Договору гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатком до цього Договору.
		Згідно Додатку №1 до договору надання правничої (правової) допомоги №АП-24.05-26-01 від 24 травня 2022 року АО «АСТЕЕЛЕКС» та ОСОБА_1 дійшли до взаємної згоди про надання адвокатських послуг щодо захисту інтересів клієнта по справі «760/9914/21, а саме апеляційного оскарження рішення Солом`янського районного суду м. Києва від                  10 травня 2022 року та представництва інтересів клієнта в Київському апеляційному суді. Вартість послуг складає 7 000 грн, яка сплачується до 10 червня 2022 року.
		З копії платіжного доручення №100557527 від 07 червня 2022 року вбачається, що за адвокатські послуги ОСОБА_1 сплачено 5 500 грн (а.с. 92).
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (Правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц).
		Таким чином, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, враховуючи, що стороною позивача не доведено неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість вимог сторони позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з ТОВ «ОККО-Драйв» на користь ОСОБА_1 у розмірі 5 500 грн.
		Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, понесені як в суді першої, так і апеляційної інстанції всього у розмірі 13 200 грн.
		Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Згідно частини шостої вказаної статті якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Таким чином, з ТОВ «ОККО-Драйв» на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908 грн та 1 362 грн за подання апеляційної скарги.
		Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
		Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10 травня 2022 року - скасувати.
		Позов  ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Драйв» про відшкодування завданих матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди - задовольнити.
		Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Драйв» на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 60 541,80 грн та у відшкодування моральної шкоди 2 000 грн.
		Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Драйв» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 200 грн.
		Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Драйв» на користь держави судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги всього у розмірі 2 270 грн.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених частиною третьої статті 389 ЦПК України.
		 
		Повне судове рішення складено «04» жовтня 2022 року.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                             В.А. Кравець
		 
		 
		Судді                                                                                         О.В. Желепа
		 
		 
		                                                                                                   О.Ф. Мазурик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...