Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/2640/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 07.10.2022. Зареєстровано: 07.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2022.
Дата набрання законної сили: 10.10.2022
Номер судового провадження: 2/752/1991/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 752/2640/21 
		Провадження № 2/752/1991/22 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		       07.09.2022 року м. Київ
		Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Гладибороди Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Будинку відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами про визнання протиправним розірвання договору користування в односторонньому порядку, - 
		в присутності:
		позивача: не з`явився
		відповідача: Лагодин Д.С. - адвокат (ордер серії АІ №1242784 від 21.06.2022р.). 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом, за яким просить визнати протиправним розірвання відповідачем Договору користування від 20.01.2020 року №20 в односторонньому порядку.
		В обгрунтування позову зазначив, що між ним та відповідачем був укладений Договір користування від 20.01.2020р. №20, за яким до 31 грудня 2020 року в користування позивачу передається приміщення ІІІ класу, будинок АДРЕСА_1 . Однак листом від 20.11.2020р. №02/245 відповідач достроково розірвав Договір та повідомив про необхідність звільнити передане в користування приміщення. На думку позивача, відповідач, достроково розриваючи договір, діяв всупереч його умовам, вимогам нормативних актів, які регулюють відносини, що склалися між сторонами Договору. Так, як на підставу для розірвання Договору, відповідач зазначив існування за користування приміщенням та комунальними послугами заборгованості. Разом з тим, як зазначає позивач, виникнення правомочності вносити плату за користування приміщенням у термін до 25 числа поточного місяця безпосередньо залежить від належного виконання відповідачем обов`язку з виставленням відповідного рахунку до 15-го числа поточного місяця, а в частині сплати позивачем за комунальні послуги до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим залежить від належного виконання відповідачем обов`язку з виставленням відповідного рахунку до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Позивач звертає увагу суду на те, що одночасно із направленням листа від 20.11.2020 року №02/245 про розірвання Договору в односторонньому порядку відповідач виставив рахунки на сплату за користування приміщенням з червня по листопад 2020 року та за комунальні послуги за травень - листопад 2020 року, що свідчить про прострочення виконання відповідачем свого обов`язку за Договором з щомісячного виставлення позивачу відповідних рахунків. За вказаних обставин позивач стверджує, що відповідач розірвав Договір на підставі недостовірних обставин та всупереч його умовам, а, отже, і приписам Цивільного кодексу України.
		Відповідач надав до матеріалів справи відзив на позов, за яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вважаючи їх необгрунтованими та недоведеними, зазначаючи, що позивач неодноразово порушував порядок користування та умови Договору. Згідно з накопичувальної відомості за рахунком №2111/2 за період з січня 2020 року і до дати розірвання Договору він систематично порушував строки оплати за користування та комунальні послуги, що призводило до недоотримання надходжень до спеціального фонду державного бюджету. Загальна сума боргу на момент розірвання Договору склала 78 881,30 грн. Також відповідач звертає увагу на те, що він є державним закладом охорони здоров`я, який утримується за рахунок коштів державного бюджету України та спеціальних коштів, мета і завдання якого відповідно до положення створення належних умов для короткострокового і тривалого перебування та оздоровлення фізичних та юридичних осіб.
		Позивач надав відповідь на відзив, у якій вказав, що приміщення ІІІ класу будинку №53/1 , яке було надане позивачу в користування, є житловим приміщенням та відноситься до державного житлового фонду, оскільки належить державі. Правовідносини, які склались між сторонами, мають явні ознаки договору найму житлового приміщення. За ч. 1 ст. 108 ЖК УРСР договір найму жилого приміщення в будинках державного житлового фонду може бути розірвано на вимогу наймодавця лише з підстав, установлених законом і тільки в судовому порядку, крім випадків виселення з будинків, що загрожують обвалом. Ні Порядком відповідача, який є локальним нормативним актом, ні Договором взагалі, як вказує позивач, не можуть бути встановлені жодні підстави для розірвання договору найму жилого приміщення в будинках державного житлового фонду.
		Відповідач надав письмові пояснення, за якими зазначає, що відповідно до «Положення про Будинок відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами», затвердженого розпорядженням Державним управлінням справами №246 від 09.09.2016р., Будинок відпочинку є об`єктом державної власності, є неприбутковою бюджетною установою, що повністю утримується за рахунок коштів загального та спеціального (власні надходження бюджетних установ) фондів державного бюджету, є юридичною особою, яку передано в управління Державному управлінню справами. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2011р. №501 «Про затвердження переліку закладів охорони здоров`я та програм у галузі охорони здоров`я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видати на які здійснюються з державного бюджету, а визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України» Будинок відпочинку включено до Переліку закладів охорони здоров`я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету. Майно, що знаходиться в оперативному управління Будинку відпочинку не перебуває у віданні місцевих рад чи у віданні міністерств, державних комітетів і відомств, не перебуває на обліку житлового фонду, що виключає віднесення такого майна до державного житлового фонду в розумінні ст.ст. 4, 5 Житлового кодексу України. Фактично укладений правочин утворює між сторонами орендні відносини щодо користування будинком 53/1 на території Будинку відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами. Вказані правовідносини підпадають під правове регулювання глави 58 параграфу 1 Цивільного кодексу України. У свою чергу, вимога позивача про визнання протиправним розірвання спірного договору не відповідає встановленим законодавством способом захисту, не призводить до поновлення прав позивача і за своїм змістом спрямована на встановлення юридичного факту, який є елементом правової оцінки спірних правовідносин в контекстні заявленого предмету позовних вимог. 
		Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15.02.2021р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
		Ухвалою суду від 08.11.2021р. закрито підготовче провадження, справу призначеного до судового розгляду по суті.
		Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, заслухавши учасників справи, судом встановлено наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
		Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.
		Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)
		Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.
		Перш за все необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу в будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам, визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
		Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.
		Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. 
		Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин. Вона полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно. Своїм підґрунтям встановлення презумпції правомірності правочину має визначальні засади цивільного права як свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність цивільного законодавства (ст. 3 Цивільного кодексу України). Згідно з цими засадами припускається, що особа може, реалізуючи своє право свободи договору (а точніше - право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій у акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.
		Так, 20.01.2020р. між Будинком відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами, як стороною 1, та ОСОБА_1 , як стороною 2, укладено Договір користування приміщенням №20, за умовами кого сторона 1 надає стороні 2 в користування будинок АДРЕСА_2 Державного управління справами, загальною площею 60,10 кв.м. з відповідним майном. 
		Пунктом 1.2. Договору його сторони узгодили термін дії Договору з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року.
		У відповідності до п. 2.1. Договору вартість за користування з ПДВ одного квадратного метра загальної площі приміщення на рік без урахування розрахункової плати за комунальні послуги затверджена Розпорядженням керівника Державного управління справами від 17.12.2019р. №293 - на 2020 рік, складає: 2 014,68 грн. з ПДВ
		Відповідно до п. 2.2. Договору щомісячна сума за користування приміщенням без урахування розрахункової плати за комунальні послуги відповідно до пунктів 1.1. та 2.1. цього Договору становить 10 090,20 грн. з ПДВ.
		Згідно з п. 2.3. Договору розмір плати за користування приміщенням може змінюватися стороною 1 в односторонньому порядку відповідно до норм і тарифів, які встановлюються Державним управлінням справами на підставі зміни вартості користування стороною 2 приміщенням згідно тарифів, що встановлюються іншими суб`єктами господарювання, без укладення додаткових угод до цього Договору.
		За пунктом 2.4. Договору до переліку комунальних послуг, розрахунок витрат на які щомісячно здійснюється Будинком відпочинку «Конча-Заспа» за тарифами, встановленими іншими суб`єктами господарювання, та затверджуються розпорядженням керівника Державного управління справами, вказаному в п. 2.1. цього Договору відносяться: водопостачання, водовідведення, підігрів води, централізоване опалення, електропостачання, постачання природного газу, телекомунікаційні послуги.
		Пунктами 2.5. та 2.7. Договору визначено, що сторона 1 передає стороні 2 рахунки з оплати за користування стороною 2 приміщенням до 15-го числа поточного місяця. Сторона 1 передає рахунки за комунальні послуги стороні 2 до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
		У свою чергу підпунктом 3.2.1. п. 3.2. Договору встановлений обов`язок сторони 2 своєчасно відповідно до п.п. 2.2.-2.9 здійснювати плату за користування та комунальні послуги, не порушуючи встановлені п.п. 2.6. - 2.9. терміни оплати.
		Зокрема, п. 2.8. Договору передбачено, що розрахункова плата за комунальні послуги сплачується не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.
		Положення пункту 2.10. визначають, що у разі прострочення користувачем більше ніж за два календарних місяці оплати, адміністрація Будинку відпочину «Конча-Заспа» має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, а користувач зобов`язаний звільнити займані приміщення.
		Також пунктом 6.2. Договору визначено, що Договір вважається розірваним стороною 1 в односторонньому порядку, зокрема, у разі невнесення стороною 2 розрахункової плати за комунальні послуги та за користування приміщенням у порядку та в строки, встановлені цим Договором. 
		Як вбачається, відповідач, скориставшись правом, наданим п. 2.10. та п. 6.2. Договору, направив позивачу листа від 20.11.2020р. №02/245 про розірвання Договору, вказавши днем його розірвання 21.11.2020р. У листі зазначено, що станом на 20.11.2020р. позивачем не внесена плата за користування приміщенням протягом 01.06.2020р. - 19.11.2020р., а також за комунальні послуги за період 01.05.2020р. - 19.11.2020р. Загальна сума боргу становить 78 881,30 грн.
		Позивач вважає, що одностороннє розірвання договору є неправомірним та з метою захисту свого порушеного права просить визнати протиправним розірвання відповідачем Договору користування від 20.01.2020 року №20 в односторонньому порядку.
		Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Відповідно до ч. 1  ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів, а також зазначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
		Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
		Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
		Водночас засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).
		Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		До прав, які підлягають судовому захисту, відносяться всі майнові та особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права. Загальні засади цивільного законодавства і засади здійснення судочинства закріплюють право особи на захист у суді будь-яких порушених або невизнаних прав.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 916/1415/19 вказала, що розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
		На думку суду, вимога позивача про визнання протиправним розірвання відповідачем в односторонньому порядку договору не відповідає ефективному способу захисту, оскільки в разі задоволення цієї позовної вимоги вона не може бути виконана примусово, а майнова сфера позивача не буде відновлена. Крім того така вимога не передбачена ні Договором, ні законом.
		Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).
		Також Верховний Суд неодноразового наголошував на тому, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, зокрема, про це йдеться і в постанові №939/1078/20 від 19.05.2021р. 
		За таких обставин, враховуючи наведене, з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту слід відмовити в задоволенні позову.
		 
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 247, 258, 259, 354 ЦПК України, - 
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позовні вимоги  ОСОБА_1 до Будинку відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами про визнання протиправним розірвання договору користування в односторонньому порядку залишити без задоволення.
		2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		3. Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		 
		Відомості про учасників справи:
		Позивач:  ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
		Відповідач: Будинок відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами (03084, м. Київ, Шосе столичне, 24 км, код ЄДРПОУ 03539053).
		 
		Суддя І.О. Ольшевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...