Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/1126/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 07.10.2022. Зареєстровано: 07.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2022.
Дата набрання законної сили: 03.10.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 жовтня 2022 року Справа № 918/1126/21 
		 
		Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А. 
		 
		секретар судового засідання Романець Х.В.
		за участю представників сторін:
		позивача: Комісаров І.Д.;
		відповідача: Євгеюк О.Є, адвокат;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Поліського округу на рішення Господарського суду Рівненської області від 24 травня 2022 року (повний текст складено 30.05.2022) у справі № 918/1126/21 (суддя Качур А.М.)
		за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод"
		про стягнення шкоди в розмірі 1 048 295,67 грн
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24 травня 2022 року у справі №918/1126/21 в задоволенні позову Державної екологічної інспекції Поліського округу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод" про стягнення шкоди в розмірі 1 048 295,67 грн відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.
		Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити повністю.
		Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
		Ухвалою апеляційного Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 у справі №918/1126/21 поновлено Державній екологічній інспекції Поліського округу строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції Поліського округу на рішення Господарського суду Рівненської області від 24 травня 2022 року у справі №918/1126/21.
		Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 у справі №918/1126/21 оголошено перерву в судовому засіданні до 22 вересня 2022 року о 12:00 год.
		У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Коломис В.В., судове засідання у справі № 918/1126/21, призначене на 22.09.2022 об 12:00 год. не відбулося.
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2022 у справі №918/1126/21 розгляд апеляційної скарги призначено на 03 жовтня 2022 р. об 11:30 год.
		Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
		Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду - скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задоволити.
		При цьому колегія суддів виходила з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2020 року громадянин ОСОБА_1 звернувся до Державної екологічної інспекції Поліського округу щодо проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод".
		09 листопада 2020 року Державною екологічною інспекцією Поліського округу направлено до Державної екологічної інспекції України звернення та інформаційну довідку до розгляду та отримання погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод".
		20 листопада 2020 року на адресу Державної екологічної інспекції Поліського округу надійшло погодження від 18 листопада 2020 року вих.№2.3/1651 ПГ Державної екологічної інспекції України на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Державною екологічною інспекцією Поліського округу на підставі звернення фізичної особи про порушення, що спричинило шкоду її правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави - Товариства зобмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод".
		23 листопада 2020 року Державною екологічною інспекцією Поліського округу видано наказ №265-ОД "Про здійснення заходів державного нагляду (контролю)", відповідно до пункту 3 якого вказано, що Управлінню державного екологічного нагляду (контролю) у Рівненській області здійснити позапланову перевірку щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод".
		Так, у період з 25 листопада 2020 року по 07 грудня 2020 року посадовими особами Державної екологічної інспекції Поліського округу проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання ТОВ "Костопільський фанерний завод" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
		За результатами перевірки складено Акт №556 від 07 грудня 2020 року (далі - Акт перевірки №556), яким встановленофакт порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме: у період з 18.12.2018 по 16.05.2019 був відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел ТОВ "Костопільський фанерний завод", що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та статті 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
		З листа Міністерства екології та природних ресурсів України вбачається, що ТОВ "Костопільський фанерний завод" отримало дозвіл на викиди №5623410100-22 від 17 грудня 2013 року зі строком дії з 17 грудня 2013 року по 17 грудня 2018 року. Крім того, в матеріалах справи міститься дозвіл Міністерства екології та природних ресурсів України на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №5623410100-22 від 17 травня 2019 року. Дозвіл видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод". Строк дії: 7 року з 17 травня 2019 року по 17 травня 2026 року.
		10.02.2021 Державною екологічною інспекцією у Поліського округу у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища енергетики та захисту довкілля України 28.04.2020 №277, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2020 за №414/34697, було здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел викидів, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ "Костопільський фанерний завод", відповідно до якого загальна сума збитків становить 1048295,67 грн (т.1, а.с. 38-40).
		З метою досудового врегулювання спору Державною екологічною інспекцією Поліського округу на адресу ТОВ "Костопільський фанерний завод" 10.02.2021 направлено претензію про добровільне відшкодування збитків, спричинених державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, у розмірі 1048295,67 грн.
		Оскільки ТОВ "Костопільський фанерний завод" у добровільному порядку не відшкодувало збитки, заподіяні державі внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу, Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася до суду з позовом до ТОВ "Костопільський фанерний завод" про відшкодування завданих збитків в розмірі 1048295,67 грн.
		Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		При цьому, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні, що в акті перевірки №556 від 07 грудня 2020 року не зазначено час роботи джерела викиду в режимі наднормативного викиду в годинах, що суперечить вимогам пункту 2.9. Методики. Актом зафіксовано період в часі, протягом якого у відповідача не було дозволу на викиди спеціально уповноваженого органу влади. Поряд з тим, матеріали справи не містять доказів того, що у вказаний період відповідачем дійсно здійснювалась робота джерел викиду, та не доведено точну кількість годин роботи стаціонарних джерел викиду, що є обов`язковим при доведенні розміру завданої шкоди. Крім того, суд зазначив, що наданий позивачем розрахунок містить суперечливі відомості щодо часу роботи джерел викиду, які призвели до невірного обрахунку розміру маси викиду, в той час як довідка №06-607 від 15 грудня 2020 року відповідача про кількість годин роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в матеріалах справи відсутня.
		Враховуючи викладене, зважаючи на невідповідність акту перевірки №556 від 07 грудня 2020 року вимогам пункту 2.9. Методики, а також те, що розрахунок розміру відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючої речовини в атмосферне повітря проведено з порушенням Методики проведення такого розрахунку, та містить недостовірні дані, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів всіх чотирьох складових, необхідних для встановлення наявності складу цивільного правопорушення, що в свою чергу виключає відповідальність боржника у вигляді відшкодування збитків.
		Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
		Відповідно до ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.
		Згідно із ст.16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.
		Положення ст.50 Конституції України гарантують кожному право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
		Кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст.66 Конституції України).
		Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про охорону атмосферного повітря", а також іншим спеціальним законодавством.
		Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.
		За приписами ч.ч. 1, 5, 6 ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітряна здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
		Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
		Пунктом 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, що затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302передбачено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
		При цьому, державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади.
		Згідно з приписами статті 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у: викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом.
		Відповідно до ст.34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
		Згідно із нормами статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
		Відповідно до ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
		Статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
		Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
		Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: (1) протиправна поведінка особи; (2) наявність шкоди; (3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; (4) вина завдавача шкоди.
		Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
		Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду (ст.22 Цивільного Кодексу України).
		Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
		Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
		Відповідно до ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України, особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.
		Деліктна відповідальність є недоговірною відповідальністю. Вона настає у разі делікту - протиправного завдання шкоди будь-кому, коли правопорушник не перебуває в договірних відносинах із потерпілим.
		Водночас необхідно враховувати, що вина є одним з елементів суб`єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння. Відповідальність без вини можлива тільки в окремих, передбачених законом випадках в цивільному праві (наприклад, при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки).
		ЦК України закріплено легальну цивільно-правову дефініцію вини (стаття 614 ЦК України), визначаючи її через обставини, які свідчать про її відсутність. Так, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ч.2 ст.614 ЦК України). Отже, вина у цивільному праві це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання або для запобігання заподіянню шкоди.
		З огляду на викладене, предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.
		Абзацами 2 і 3 статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища, а заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
		За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. На підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом. (ч.ч. 6,7 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").
		За змістом зазначених норм слідує, що за результатом проведення перевірки орган державного нагляду (контролю) у разі виявлення правопорушення відносно суб`єкта господарювання та наявності підстав для вжиття заходів реагування на підставі акту складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення виявлених порушень.
		Акти є носіями доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства, на підставі яких приймається відповідне рішення контролюючого органу, а оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо складання актів та проведення перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі актів.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 826/4278/14 та від 20.02.2018 по справі № 803/1130/17.
		Як вже зазначалося вище, з 25 листопада 2020 року по 07 грудня 2020 року посадовими особами Державної екологічної інспекції Поліського округу проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання (ТОВ "Костопільський фанерний завод") вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складений акт перевірки №556 від 07 грудня 2020 року.
		В Акті перевірки №556 від 07 грудня 2020 року зафіксовано, що у період з 18.12.20218 по 16.05.2019 на підприємстві викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснюються без дозволу на викиди спеціально уповноваженого органу влади, що є порушенням статті 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (пункт 7 опису виявлених правопорушень).
		Крім того, в описовій частині Акту №556 від 07.12.2020 зазначено, що сферою діяльності підприємства є виробництво фанери клеєної (також слід зазначити, що згідно коду ЄДРПОУ 35797190 сферою діяльності підприємства є: 16.21 Виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування).
		Згідно матеріалів інвентаризації всього на підприємстві нараховується 16 стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин, з них 13 організованих та 3 неорганізованих. З даних джерел в атмосферне повітря викидаються такі види забруднюючих речовин: діоксиди азоту, оксид вуглецю речовини у вигляді суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом сполуки мангану, сполуки заліза. П`ять джерел викидів обладнані пилегазоочисними установками. Паспорта на всі пилегазоочисні установки є в наявності.
		Крім того, в описі виявлених порушень вимог законодавства (сторінки 10-12 Акту перевірки №556 від 07.12.2020) вказано вимоги законодавства, які були порушено із зазначенням відповідних статей, описано фактичні обставини, наявність виявлених порушень вимог законодавства зі сторони ТОВ "Костопільський фанерний завод" під час господарської діяльності.
		Відтак, судом встановлено, що позивачем доведено факт неправомірності поведінки відповідача, що підтверджується Актом перевірки №556 від 07 грудня 2020 року та полягає у здійсненні підприємством відповідача викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, що вважається наднормативними викидами.
		Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28 квітня 2020 року №277 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (далі - Методика).
		Вказана Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснених юридичними особами незалежно від форми власності та господарювання, фізичними особами - підприємцями, а також юридичними особами - нерезидентами (далі - суб`єкти господарювання).
		Згідно з положеннями пункту 2.1.2. Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.
		У відповідності до п.2.9. Методики, за результатами перевірки суб`єкта господарювання, складається акт перевірки в установленому законодавством порядку із зазначенням часу роботи джерела викиду в режимі наднормативного викиду в годинах.
		Згідно п.3.11. Методики час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з дати початку вчинення порушення до моменту його усунення з урахуванням фактично відпрацьованого часу.
		Інформацію про фактичний відпрацьований час в режимі наднормативного викиду (в годинах) надає суб`єкт господарювання по кожному джерелу викиду (утворення). У разі не надання суб`єктом господарювання інформації протягом 15 календарних днів з моменту отримання письмового запиту (припису) фактичний час роботи джерела викиду вважати 24 годинним на добу.
		Як вбачається, при здійсненні розрахунку збитків позивачем було застосовано Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 №277 та Довідку №06-607 від 15.12.2020 про години роботи організованих джерел викидів в період з 18.12.2019 по 16.05.2019, надану відповідачем з листом про усунення порушень №06-6060 від 15.12.2020 з додаванням копій графіків роботи (т.2, а.с. 59-66).
		При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вказана довідка про кількість годин роботи джерел викидів в наднормативному режимі була надана відповідачем з повідомленням про усунення порушень, зазначених в приписі №556 від 07.12.2020 (т.2, а.с. 57-58).
		Таким чином, заявлені позовні вимоги ґрунтуються на результатах позапланової перевірки, а розрахунок суми збитків, заявлених до стягнення, здійснений на підставі даних, наданих відповідачем за результатами позапланової перевірки на виконання припису Державної екологічної інспекції Поліського округу №556 від 07.12.2020.
		Зазначене, в свою чергу, спростовує доводи суду першої інстанції про невідповідність акту перевірки №556 від 07 грудня 2020 року вимогам пункту 2.9. Методики.
		Щодо розміру збитків,розрахованихпозивачем до стягнення з відповідача, суд зазначає наступне.
		Як вже зазначалося вище, розрахунок збитків, які заподіяно державі в результаті наднормативних викидів, позивачем проведено на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 №277, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2020№414/3469, яка діяла станом на час складання акту №556 від 07 грудня 2020 року.
		Згідно пункту 2.2 Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб`єкта господарювання та/або розрахунковими методами.
		Відповідно до п.2.8 Методики, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об`ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються стаціонарними джерелами суб`єкта господарювання без дозволу.
		Таким чином, позивач уповноважений здійснювати розрахунок розміру збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підставі документальної перевірки суб`єкта господарювання розрахунковим методом.
		Згідно пункту 3.7 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за затвердженими методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.
		Як встановлено судом, позивач здійснив розрахунок розміру збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за наслідками позапланової перевірки відповідача розрахунковим методомна підставі довідки №06-607 від 15.12.2020, наданої ТОВ "Костопільський фанерний завод" позивачу з інформацію щодо часу роботи організованих джерел викидів в період з 18.12.2019 по 16.05.2019.
		Так, із довідки №06-607 від 15.12.2020 ТОВ "Костопільський фанерний завод" вбачається, що за період з 18.12.2019 по 16.05.2019 час роботи джерел викидів відповідача становить:
		Джерело викиду № 1 - 832 годин.
		Джерело викиду № 2 - 166 годин.
		Джерело викиду № 3 - 944 годин.
		Джерело викиду № 4 - 944 годин.
		Джерело викиду № 5 - 166 годин.
		Джерело викиду № 6 - 0 годин.
		Джерело викиду № 7 - 1110 годин.
		Джерело викиду № 8 - 778 годин.
		Джерело викиду № 10 - 554 годин.
		Джерело викиду № 12 -1272 годин.
		Джерело викиду № 13 - 0 годин.
		Джерело викиду № 14 - 408 годин.
		Джерело викиду № 15 - 112 годин.
		Вказана довідка є одним із засобів отримання необхідної інформації для розрахунку маси наднормативного викиду, здійсненого без відповідного дозволу (постанови Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №920/266/19,від 04.05.2022 у справі №922/3228/20).
		Разом з тим, дана довідка була надана позивачем лише в суді апеляційної інстанції, при цьому, відповідач у відзиві просить суд апеляційної інстанції не брати до уваги вказану довідку.
		Частинами 1-3 статті 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (постанова Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14).
		Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (постанови Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16).
		В обгрунтування подання довідки №06-607 від 15.12.2020 в суд апеляційної інстанції позивач зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції питання перевірки правильності розрахунку збитків не порушувалось, крім того відповідачем розрахунок збитків - не оспорювався. Про відсутність довідки про години роботи стаціонарних організованих джерел викидів за період з 18.12.2018 року по 16.05.2019 року Державна екологічна інспекція Поліського округу дізналася з повного тексту рішення суду.
		Колегія суддів звертає увагу, що підставами для прийняття додаткових доказів можуть бути: а) додаткові докази, що існували в момент розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає, не знала і не могла знати про їх існування; б) додаткові докази, що існували в момент розгляду справи в суді першої інстанції, і особа, яка їх подає, знала про їх існування, але не змогла надати їх суду з причин, які від неї не залежали; в) суд першої інстанції помилково виключив з судового розгляду надані особою докази, які мали значення для справи; г) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив особі в задоволенні клопотання про витребування чи залучення доказів, які мають значення для справи.
		Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на підставі вказаної довідки №06-607 від 15.12.2020, в тому числі, було здійснено розрахунок заявленого до стягнення розміру шкоди, наявність та достовірність вказаного документа сторонами не заперечувалася. Більше того, інформацію про час роботи джерел викидів надавав сам відповідач, відтак колегія суддів оцінює вказаний документ не як новий доказ та приймає його до уваги.
		Із долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що розрахунок збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ "Костопільський фанерний завод" був проведений за формулою 16 Методики. 
		При цьому, для розрахунку збитків за формулою 16 Методики необхідні значення маси наднормативного викиду забруднюючих речовин, розмір мінімальної заробітної плати на дату виявлення порушення, безрозмірний показник відносної небезпечності забруднюючої речовини; коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості і залежить від чисельності мешканців населеного пункту, його народногосподарського значення; коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту забруднюючою речовиною.
		Маса наднормативного викиду забруднюючих речовин обраховувалась за формулою 4 Методики.
		Для обрахунку за даною формулою необхідні середні арифметичні значення результатів вимірювань масової витрати забруднюючих речовин (взяті з матеріалів інвентаризації стаціонарних джерел викидів ЗР) та значення встановлених нормативів викидів забруднюючих речовин, наведених у отриманому дозволі на викиди.
		Також для обрахунку необхідні дані про фактичний час роботи джерел викидів.
		Як вже зазначалося вище, листом ТОВ "Костопільський фанерний завод" від 15.12.2020 №06-606 надано довідку про години роботи джерел викидів за період з 18.12.2018 по 16.05.2019. У даній довідці зазначено час роботи джерела викидів №2 - 166 годин.
		Як вбачається, при оформленні розрахунку розмірів відшкодування збитків в описовій частині зазначено час роботи джерела викидів №2- 136 годин, а не 166 годин згідно довідки.
		Разом з тим, колегія суддів вважає, що державним інспектором Державної екологічної інспекції Поліського округу в описовій частині розрахунку допущено технічну помилку (описку), оскільки при розрахунку маси наднормативних викидів забруднюючих речовин для джерела викиду №2 застосовано вірне значення часу роботи джерела №2 - 166 годин, відповідно до наданої довідки.
		Щодо показника ГДК для забруднюючих речовин, то при розрахунку позивачем взято дані з Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами), затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.07.1997 №201 (далі - Правила), в тому числі для речовин у вигляді твердих суспендованих часток - 0,15 мг/м3 (примітка 1 Правил), для речовин у вигляді твердих суспендованих часток - 0,02 мг/м3 (пункт Б, № п/п 379 Додатку 1 Правил), для діоксиду сірки, інша назва ангідрид сірчистий - 0,05 мг/м3 (пункт Б, № п/п 44 Додатку 1 Правил), для азоту оксиду у перерахунку на діоксид азоту - 0,04 мг/м3 (пункт Б, № п/п 1 Додатку 1 Правил), що спростовує доводи відповідача про відсутність таких коефіцієнтів для даних речовин у нормативних актах.
		Враховуючи вищевикладене, дослідивши подані докази, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок заподіяної шкоди, зроблений позивачем, відповідає вимогам Методики №277.
		Крім того, колегія суддів зазначає, що з моменту отримання претензії про сплату нарахованої суми збитківдо моменту звернення позивача до суду, а також під час розгляду справи у суді, відповідачем не надано контррозрахунку розміру завданих збитків, а також інших вихідних даних, які мають бути враховані під час здійснення такого розрахунку, у тому числі і щодо часу роботи джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в наднормативному режимі.
		Щодо наявних в матеріалах справи зауважень та заперечень №10-597 від 08.12.2020 на акт позапланової перевірки дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 07.12.2020, то колегія суддів зазначає про відсутність у вказаному документі будь-яких заперечень чи/або зауважень щодо розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду без відповідних дозволів.
		При цьому доводи відповідача про відсутність його вини з огляду на вчинення відповідачем всіх можливих дій для недопущення правопорушення, колегією суддів до уваги не беруться з огляду на таке.
		Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" принцип мовчазної згоди - це принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
		Юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб`єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди.
		При цьому з наведених вище норм вбачається, що застосування принципу мовчазної згоди можливе при сукупній наявності таких умов: 1) суб`єктом господарювання подані всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття; 2) закінчення строку розгляду поданих документів; 3) відсутність/несвоєчасність відповіді суб`єкта владних повноважень по суті поданої заяви.
		Водночас, у даній справі обставини,необхідні для застосування принципу мовчазної згоди, відсутні, оскільки судом не встановлено що суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
		Судом встановлено, що відповідачем вчинено ряд дій на отримання необхідного дозволу (укладено угоду про надання відповідних послуг, подано на затвердження пакет документів), водночас матеріали справи не містять доказів несвоєчасності відповіді суб`єкта владних повноважень по суті поданих заяв.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у даному випадку мають місце (є доведеними) усі чотири елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для притягнення відповідача до такої відповідальності як відшкодування майнової шкоди, а саме:
		- протиправна поведінка відповідача, яка полягає у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності спеціального дозволу, що підтверджується Актом перевірки №556 від 07 грудня 2020 року Державної екологічної інспекції Поліського округу;
		- наслідком протиправної поведінки відповідача є шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, одним із природних ресурсів якого є атмосферне повітря. Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, адже її заподіяння зумовлено невиконанням ним однієї з обов`язкових умов здійснення діяльності стаціонарними джерелами викидів забруднюючих речовин в атмосферу лише за наявності дозволу виданого спеціально уповноваженим органом виконавчої влади. При цьому, розмір шкоди (1 048 295,67 грн) підтверджується розрахунком державного інспектора з охорони навколишнього природного середовищ Поліського округу від 10.02.2021, проведеним на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища енергетики та захисту довкілля України 28.04.2020 №277;
		- причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав, а шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Відповідач, в процесі своєї діяльності здійснив викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу, в порушення ст.ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", спричинивши державі шкоду (причинно-наслідковий зв`язок);
		- вина відповідача полягає у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади (дозвіл був виданий лише 17.05.2019), що підтверджено Актом перевірки дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №556 від 07 грудня 2020 року, приписом Державної екологічної інспекції Поліського округу №556 від 07.12.2020, не оскарження результатів перевірки органу контролю, продовження здійснення викидів в атмосферне повітря без отримання спеціального дозволу за умови обізнаності про необхідність його отримання.
		При цьому, вина відповідача у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дотримання вимог статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" ним не спростована, адже він як суб`єкт господарювання не виконав свого обов`язку щодо своєчасного отримання дозволу на викид стаціонарним джерелами забруднюючих речовин в атмосферу.
		Враховуючи викладене та зважаючи на те, що матеріалами справи доведено, що відповідачем внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади було завдану навколишньому природному середовищу шкоду в розмірі 1 048 295,67 грн, при цьому доказів на спростування вини та, як наслідок, спростування заподіяння шкоди на заявлену суму відповідачем суду не надано, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами та не спростованими у встановленому процесуальним законом порядку відповідачем належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки шкода, заподіяна відповідачем державі, останнім до теперішнього часу у добровільному порядку не відшкодована.
		Також колегія суддіввраховує приписи частини 3 пункту 7 статті 29, пункту 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного Кодексу України згідно яких джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є у тому числі 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать також 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків.
		Таким чином, шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, відшкодовується шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вказаному вище співвідношенні.
		З огляду на викладене, шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню до відповідних бюджетів органів місцевого самоврядування за місцем заподіяння такої шкоди, в даному випадку на спеціальний фонд Костопільської міської територіальної громади Рівненської області, на території якої здійснено порушення вимог природоохоронного законодавства.
		При цьому, доводи відповідача щодо відсутності у Держекоінспекції повноважень бути позивачем у даній категорії справ у силу статгі 131-1 Конституції України, згідно з якою виключно прокуратура має право подавати позови в інтересах держави, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
		Відповідно до ст.35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища, державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі. Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.
		В силу положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до п.1 Положення "Про державну екологічну інспекцію в Україні", затвердженого Указом Президента України від 19 квітня 2017 року №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
		У підп. 2, 8 п. 4 вказаного Положення визначено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, в тому числі, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства; пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.
		Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення).
		Відповідно до Розділу 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Поліського округу, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 01.06.2021 №252, основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах Житомирської та Рівненської областей (п.3 Розділу 1 Положення). Для цього інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону атмосферного повітря щодо: виконання загальнодержавних, галузевих або регіональних природоохоронних програм; наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин; забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів забруднюючих речовин; додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря; додержання екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного та дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб`єктами господарювання; порядку провадження діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ у господарських цілях; надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, визначення видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря (п.2 Розділу 2 Положення);
		- складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом (п.8 Розділу 2 Положення);
		- пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (п.9 Розділу 2 Положення);
		- вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (п.10 Розділу 2 Положення).
		Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
		На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
		Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
		Відповідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Апеляційний господарський суд зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
		Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Колегія суддів звертає увагу, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
		Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 у справі №918/1126/21 прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на що апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Поліського округу слід задоволити, а рішення Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 у справі №918/1126/21 - скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задоволити.
		При цьому, судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги, у відповідності до вимог ст.129 ГПК України, покладається на відповідача. 
		Керуючись ст.ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Поліського округу на рішення Господарського суду Рівненської області від 24 травня 2022 року у справі №918/1126/21 задоволити.
		2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 24 травня 2022 року у справі №918/1126/21 скасувати.
		3. Прийняти нове рішення.
		"Позов задоволити.
		Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальності "Костопільський фанерний завод" (вул. Бурова, 9, м. Костопіль, Рівненський район, Рівненська область, 35000, код ЄДРПОУ 35797190) на спеціальний рахунок місцевого бюджету UA888999980333189331000017523 ГУК у Рівненській області Костопільська міська територіальна громада, 24062100, код ЄДРПОУ 38012494, шкоду завдану навколишньому природньому середовищу в сумі 1 048 295,67 грн.
		Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальності "Костопільський фанерний завод" (вул. Бурова, 9, м. Костопіль, Рівненський район, Рівненська область, 35000, код ЄДРПОУ 35797190) на користь Державної екологічної інспекції Поліського округу (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Леха Качинського, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 42163803) 15 724,44 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову.
		Видати накази."
		4. Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальності "Костопільський фанерний завод" (вул. Бурова, 9, м. Костопіль, Рівненський район, Рівненська область, 35000, код ЄДРПОУ 35797190) на користь Державної екологічної інспекції Поліського округу (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Леха Качинського, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 42163803) 23 586,65 грн витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.
		5. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.
		6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
		7. Справу №918/1126/21 повернути до Господарського суду Рівненської області.
		 
		 
		Повний текст постанови складений "06" жовтня 2022 р.
		 
		Головуюча суддя Коломис В.В. 
		 
		Суддя Миханюк М.В. 
		 
		Суддя Саврій В.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...