Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/11044/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2022.
Дата набрання законної сили: 06.10.2022
Номер судового провадження: 61-13768ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		06 жовтня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 766/11044/19
		провадження № 61-13768св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,
		відповідач - ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 квітня 2021 року у складі судді Ус О. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 липня 2021 року у складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Зміст вимог позовної заяви  
		 
		У червні 2019 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою.
		 
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16 травня 2007 року належить 1/2 частина житлового будинку з відповідною частиною будівель та споруд на АДРЕСА_1 . 
		 
		Інша частина житлового будинку на підставі договору довічного утримання від 01 липня 1994 року належить відповідачу. 
		 
		Вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 518,00 кв. м, наданій у користування на підставі рішення міськради від 27 січня 1957 року № 107. 
		 
		Стверджувала, що вирішити питання щодо порядку користування земельною ділянкою у добровільному порядку неможливо, оскільки відповідач посилається на те, що такий порядок визначено між попередніми власниками відповідно до рішення Народного суду міста Херсона від 23 грудня 1961 року. 
		 
		Разом з тим указаним рішенням суду встановлювались кордони користування земельною ділянкою будівлі на АДРЕСА_2 .
		 
		Враховуючи викладене, просила визначити порядок користування земельною ділянкою площею 518 кв. м, на якій розташований житловий будинок з відповідною частиною будівель та споруд на АДРЕСА_1 , згідно із частками у праві власності на житловий будинок.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06 квітня 2021 року в задоволенні позову  ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , відмовлено.
		 
		Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що:
		 
		- суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що порядок користування земельною ділянкою був визначений за іншою адресою, ніж існує на час розгляду справи, оскільки зміна найменування вулиці та номера домоволодіння не скасовує раніше ухвалене рішення щодо цієї земельної ділянки;
		 
		- земельна ділянка площею 518,00 кв. м на АДРЕСА_3 була виділена ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Херсонської міської ради депутатів трудящих від 27 травня 1957 року № 107 для індивідуального будівництва (12 аркуш інвентарної справи). На час розгляду справи судом адреса змінена на АДРЕСА_1 . Відповідний договір на безстрокове користування земельної ділянки укладений 15 червня 1957 року (арк. справи 14 інвентарної справи). Тобто на час вирішення спору в суді земельна ділянка, яка перебуває у безстроковому користуванні співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 , не є сформованою земельною ділянкою в розумінні статті 79-1 ЗК України. Земельна ділянка перейшла у користування сторін разом із житловим будинком відповідно до статей 377 ЦК України та 120 ЗК України;
		 
		- підставою позову є не усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, порядок користування якою був визначений, а встановлення нового порядку користування земельною ділянкою, за яким співвласники будуть користуватися відокремленою частиною земельної ділянки. Відповідач заявлені вимоги не визнає, зустрічні позовні вимоги щодо встановлення іншого порядку користування земельною ділянкою не висувалися. Рішення органу місцевого самоврядування про надання сторонам земельних ділянок у власність чи користування після того, як вони стали власниками частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, не приймалося і сторонами таких доказів суду не надано. Отже, право користування земельною ділянкою зберігається за сторонами до його належного переоформлення, а саме дотримання процедури та виготовлення правоустановлюючих документів на земельні ділянки, які перебувають у їх користуванні. На день розгляду справи спірна земельна ділянка не була визначена як об`єкт цивільних прав, оскільки не була сформована, не виготовлено технічної документації та проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не проведена державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та не присвоєно кадастрового номер на земельну ділянку;
		 
		- кожен із експертних висновків, наданих сторонами, відповідає саме на поставлені ними питання. Перед експертом Грибковою Н. Г. було поставлене питання щодо визначення порядку користування земельною ділянкою, експерту Ларченко Г. І - щодо технічної можливості встановлення порядку користування земельною ділянкою без визначення ділянки загального користування з урахуванням уже встановленого порядку за судовим рішенням або з мінімальною можливою площею загального користування, запропонувати можливий варіант. Суд не приймає до уваги заперечення позивача про вихід експерта Ларченко Г. І. за межі поставлених їй питань щодо визначення порядку користування, оскільки він відповідає цим питанням. Крім того, сторони не виявили бажання призначити повторні чи додаткові експертизи. Суд, розглянувши надані висновки експертів, дійшов висновку, що запропонований експертом Грибковою Н. Г. єдиний варіант виділу у користування земельної ділянки ізольованих частин земельної ділянки не враховує можливість зручного користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування огорожі, можливість проходу з вулиці на подвір`я. Вхід до будинку відповідача розташований таким чином, що пройти до нього останній має можливість між тамбуром, який не має входу та фактично використовується як санвузол, і огорожею, відстань між якими складає 40 см. Встановлення дверного пройому в тамбур буде вимагати від відповідача переобладнання та необхідність перенесення санвузлу в інші приміщення. Крім того, ширина тамбуру, де можливо встановити дверний пройм, становить 90 см, що створює незручності та унеможливить можливість внесення і винесення будь-яких габаритних речей до будинку. Висновок експерта Ларченко Г. І. та запропонований нею варіант з використанням земельної ділянки загального користування є більш технічно сприйнятним. Водночас позивач наполягала на встановленні порядку користування земельною ділянкою без визначення загальної площі користування, а відповідач зустрічні позовні вимоги не пред`являв. Суд вважає, що запропонований експертом Грибковою Н. Г. варіант користування земельною ділянкою порушує права відповідача у вільному та зручному користуванні земельною ділянкою, а тому не може бути прийнятий до уваги;
		 
		- за таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни раніше визначеного порядку користування земельною ділянкою.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Херсонського апеляційного суду від 14 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє від імені ОСОБА_1 , залишено без задоволення.
		Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 квітня 2021 року залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд зазначив, що:
		 
		- оцінивши висновок експертизи від 06 листопада 2019 року № 40, складений експертом Грибковою Н. Г., у сукупності з іншими доказами у справі та в розрізі фактичних обставин спірних правовідносин, проаналізувавши запропонований варіант поділу земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що запропонований експертом Грибковою Н. Г. варіант користування земельною ділянкою зроблений без врахування розташування прибудови «а2», яка перешкоджає вільному доступу до існуючого входу відповідача в будинок, прохід між прибудовою та парканом суміжної земельної ділянки становить 0,48 м. Питання щодо можливості облаштування відповідачем нового входу через прибудову, де ширина виступаючої частини становить 0,9 м, що включає ширину стіни, його порушує права у вільному і зручному користуванні земельною ділянкою. При цьому суд першої інстанції взяв до уваги, що експерт не вирішував питання про можливість облаштування нового входу відповідачем з дотриманням будівельно-технічних норм;
		- суд першої інстанції правильно врахував, що відповідач є особою з інвалідністю та відповідно до рекомендацій обласної МСЕК наявні показання для його забезпечення коляскою з електроприводом. Згідно з пунктом 6.2.2 ДБН В.2.-40:2018 підходи до різного обладнання та меблів повинні бути завширшки не менше, ніж 0,9 м; діаметр зони для самостійного розвороту особи з інвалідністю на кріслі колісному слід приймати не менше, ніж 1,5 м. Ширина дверних і відкритих прорізів у стіні, а також виходів з приміщення на сходову клітку має бути не менше, ніж 0,9 м. У межах наданих доказів визначити порядок користування спірною земельною ділянкою із дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та із належним забезпеченням кожного із співвласників правом на користування відповідною частиною земельної ділянки не вбачається можливим;
		- оскільки визначення порядку користування будинком між сторонами (співвласниками будинку) за варіантом, запропонованим експертом Грибковою Н. Г. у висновку від 06 листопада 2019 року № 40, на якому наполягає позивач, не відповідає вимогам закону, а варіант, запропонований експертом Ларченко Г. І., складений на замовлення відповідача, також має недоліки та заперечується обома сторонами, враховуючи принцип диспозитивності, суд не вправі з власної ініціативи визначати порядок користування, виходячи за межі позовних вимог, які беззмінно підтримує позивач, колегія суддів вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи. Запропонований позивачем варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою не гарантує вільне користування відповідачем належним йому нерухомим майном;
		- посилання позивача на можливість облаштування відповідачем нового входу через його прибудову «а2» не приймається до уваги з урахуванням встановлених обставин щодо рекомендованого відповідачу забезпечення коляскою з електроприводом та норм пункту 6.2.2 ДБН В.2.-40:2018, якими встановлено мінімальна ширина дверних прорізів, проходів 0,9 м та діаметр зони для самостійного розвороту особи з інвалідністю на кріслі колісному 1,5 м.
		 
		Аргументи учасників 
		Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
		 
		У серпні 2021 року до Верховного Суду від представника  ОСОБА_1 , яка діє від імені малолітнього ОСОБА_2 , надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		 
		- позивач неодноразово пропонувала відповідачу добровільно визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння з відповідною частиною будівель та споруд, з урахуванням їхніх доль у праві спільної часткової власності. Проте домовленості між сторонами не досягнуто. У них постійно відбуваються конфлікти з подальшим викликом поліції;
		 
		- відповідач вказував, що порядок користування земельною ділянкою визначено між попередніми власниками на підставі рішення Народного суду міста Херсона від 23 грудня 1961 року. Разом з тим цим рішенням визначений порядок користування земельною ділянкою будівлі за іншою адресою: АДРЕСА_2 ;
		 
		- відповідач встановив свої паркани на земельній ділянці загального користування III і користується ділянкою загального користування на власний розсуд (підтверджується фото № 6, 7, 10 експертизи № 40);
		 
		- суди безпідставно не врахували висновки експерта Грибкової Н. Г. від 06 листопада 2019 року № 40;
		 
		- з урахуванням неприязних стосунків між сторонами, наявності можливості у обох сторін нормально користуватися будинком і здійснювати догляд за ним, єдиним правильним рішенням є обрання запропонованого експертом варіанта порядку користування земельною ділянкою, який не передбачає виділення земельної ділянки у спільне користування сторін. Виділені сторонам земельні ділянки є повністю ізольованими. 
		 
		Короткий зміст відзиву
		 
		У вересні 2021 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_3 надійшов відзив, у якому він посилається на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову. Аргумент позивача про те, що рішення Народного суду міста Херсона від 23 грудня 1961 року стосувалося домоволодіння за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_4 , є безпідставним, оскільки в ході судового розгляду було встановлено, що це одне й теж домоволодіння, а його адреса змінилась у зв`язку зі зміною нумерації усіх будинків на АДРЕСА_3 . Суди належним чином оцінили наявні у справі докази, зокрема, висновки експертів, і вказали, що порядок користування земельною ділянкою неможливо визначити.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі; витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 127/21769/16-ц.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_2 є власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 16 травня 2007 року (а. с. 9-10).
		 
		Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належить по Ѕ частці зазначеного житлового будинку (а. с. 11-13).
		 
		Рішенням Народного суду міста Херсона від 23 грудня 1961 року визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину домоволодіння на АДРЕСА_2 та виділено реально в її власність приміщення 1-1 (5,50) 1-6 (16,90), частину приміщення № 5 з розміром 3,10*2,48, частину сіней розміром 3,07*2,20, 1/2 частину підвалу, 1/2 частину огорожі. Встановлено межу користування земельною ділянкою між сторонами, виділено відповідачу земельну ділянку як ч. І запропонованого проєкту техніка загальною площею 161,8 кв. м. Відповідачу виділено земельну ділянку як ч. ІІ загальною площею 161,9 кв. м. Двір загальною площею 194,3 кв. м залишено сторонам місцем загального користування (а. с. 45-46).
		 
		Згідно з випискою з рішення виконавчого комітету Комсомольської районної ради народних депутатів міста Херсона від 09 жовтня 1987 року № 364 виконком оформив документи на тамбур розміром 0,9 м х 3,3 м, сарай розміром 3,60 м х 2,30 м ОСОБА_9 на АДРЕСА_1 (а. с. 196).
		 
		Відповідно до довідки № 2, серія 12 ААА №022219, виданої ОСОБА_3 , про наявні підстави для видачі висновку огляду МСЕК щодо визначення медичних показань для забезпечення особи з інвалідністю з ураженням обох кінцівок автомобілем з ручним керуванням та коляскою з електроприводом (а. с. 210).
		 
		Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 06 листопада 2019 року № 40 експертом Грибковою Н. Г. встановлено, що самочинні будівлі у домоволодінні на АДРЕСА_1 відсутні. Запропоновано один варіант порядку користування земельною ділянкою для співвласника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ідеальними частинами по 1/2 в домоволодінні на АДРЕСА_1 , а саме:
		 
		- співвласнику ОСОБА_2 в особисте користування визначити земельну ділянку площею 259,0 кв. м, у тому числі під належною йому частиною житлового будинку літ. «А», частиною прибудови літ. «а», туалетом літ. «Е» з виходом на земельну ділянку І і далі на АДРЕСА_5 ;
		 
		- співвласнику ОСОБА_3 визначити в особисте користування земельну ділянку ІІ площею 259,0 кв. м, у тому числі під частиною житлового будинку літ. «А», частиною прибудови літ. «а», прибудовою літ. «А1», тамбуром літ. «а2», літньою кухнею літ. «Б», сараєм літ. «Г», туалетом літ. «Д» з виходом на земельну ділянку ІІ і далі на АДРЕСА_5 (а. с. 54-86).
		 
		Відповідно до висновку № 41/20 судової земельно-технічної експертизи від 23 листопада 2020 року, виконаного на замовлення ОСОБА_3 , судовим експертом Ларченко Г. І. зроблено висновок, що відстань між прибудовою літ. «а2» та правою межею земельної ділянки становить 0,48 м, що унеможливлює прохід до ІІ частини земельної ділянки без влаштування ділянки загального користування.
		 
		Враховуючи щільність забудови земельної ділянки, приймаючи до уваги рішення Народного суду міста Херсона від 23 грудня 1961 року в частині розподілу домоволодіння та встановлення меж землекористування, оформлення документів на тамбур розміром 0,90 м * 3,30 м (прибудова літ. «а2») згідно з рішенням Комсомольської районної ради народних депутатів міста Херсона від 09 жовтня 1987 року № 364 за ОСОБА_9 відсутня технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів встановити порядок користування земельною ділянкою без визначення ділянки загального користування відповідно до часток співвласників. Враховуючи щільність забудови земельної ділянки, приймаючи до уваги рішення Народного суду міста Херсона від 23 грудня 1961 року в частині розподілу домоволодіння та частково в частині встановлення меж землекористування (частини, які виділялися в окреме користування не змінюються) пропонується один варіант порядку користування земельною ділянкою між співвласниками з ділянками загального користування з урахуванням фактичного користування та реального розподілу домоволодіння згідно рішення Народного суду міста Херсона від 23 грудня 1961 року.
		 
		І частина: запропоновано виділити у користування ОСОБА_2 , власнику І частини домоволодіння, земельну ділянку площею 244,75 кв. м (із них 161,8 кв. м відповідно до рішення суду Народного суду міста Херсона від 23 грудня 1961 року) разом із будівлями, зі спільним виходом на АДРЕСА_5 через частину воріт № 2 та хвіртку № 3.
		 
		ІІ частина: запропоновано виділити у користування ОСОБА_3 , власнику ІІ частини домоволодіння, земельну ділянку площею 244,75 кв. м (із них 161,9 кв. м згідно з рішенням суду Народного суду міста Херсона від 23 грудня 1961 року) разом із будівлями, зі спільним виходом на АДРЕСА_5 через частину воріт № 2 та хвіртку № 3.
		 
		ІІІ частина: земельна ділянка площею 24,0 кв. м загального користування для обох співвласників - для проходу та обслуговування зовнішніх стін будівель кожного співвласника.
		 
		ІV частина: земельна ділянка площею 4,5 кв. м загального користування для обох співвласників - для обслуговування зовнішніх стін житлового будинку літ. «А» власника І частини домоволодіння та обслуговування газової труби та відсікаючого крану газової мережі для власника ІІ частини домоволодіння.
		 
		Запропонований варіант порядку володіння (користування) земельною ділянкою розроблений з урахування рішення народного суду міста Херсона від 23 грудня 1961 року (а.с.130-200). 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
		 
		У частині першій статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
		 
		Відповідно до статей 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 цього Кодексу.
		 
		Аналогічне положення закріплено в частині третій статті 88 ЗК України. Частиною першою цієї статті передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
		 
		Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або жилий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постановіВерховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 127/21769/16-ц зазначено, що «за правилом частини другої статті 120 ЗК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати наступне. Частина четверта статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент ухвалення третейським судом рішення від 17 грудня 2007 року) передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди. Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю та споруди, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість. Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості. При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України в поєднанні з нормою статті 125 цього Кодексу слід виходити з того, що в разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Разом з тим відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою). Відтак право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України). Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном. Визначаючи варіант №5 (додаток 8) висновку від 29 грудня 2017 року встановлення порядку користування земельною ділянкою, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що саме такий варіант враховує конфігурацію спірної земельної ділянки, фактичне користування співвласниками, наявність розташованих на ній будівель і споруд, а також вимоги ДБН360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та ДБН В.2.-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення. Додаток Б (обов`язковий)». У свою чергу ОСОБА_6 не спростувала належними та допустимими доказами той факт, що обраний судом варіант позбавляє її права безперешкодного користування будинком і здійснення догляду за ним, можливість проходу з вулиці на подвір`я тощо».
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		У справі, що переглядається, позивач і відповідач, які є співвласниками по Ѕ частці будинку АДРЕСА_1 , не можуть дійти згоди щодо порядку користування земельною ділянкою, на якій розташований вказаний будинок.
		Вирішуючи питання про визначення порядку користування земельною ділянкою, суди попередніх інстанцій оцінили два висновки експертів: висновок судової земельно-технічної експертизи від 06 листопада 2019 року № 40 експерта Грибкової Н. Г. і висновок № 41/20 судової земельно-технічної експертизи від 23 листопада 2020 року експерта Ларченко Г. І., і дійшли обґрунтованого висновку про неможливість врахування будь-якого з них, оскільки це призведе до порушення права відповідача на вільний доступ до належної йому частини будинковолодіння, та у зв`язку з цим вказали, що відсутні підстави для зміни порядку користування земельною ділянкою, визначеного для попередніх співвласників будинку рішенням Народного суду міста Херсона від 23 грудня 1961 року.
		Варіант користування земельною ділянкою, запропонований експертом Грибковою Н. Г., на якому наполягає представник позивача у касаційній скарзі, не може бути визнаний технічно прийнятним, оскільки прибудова «а2» перешкоджає вільному доступу до існуючого входу відповідача, який є особою з інвалідністю і позбавлений можливості самостійно пересуватися (МСЕК наявні показання для його забезпечення коляскою з електроприводом), до його частини будинку, а прохід між прибудовою та парканом суміжної земельної ділянки становить 0,48 м. Питання щодо можливості облаштування відповідачем нового входу через прибудову, де ширина виступаючої частини становить 0,9 м, що включає ширину стіни, порушує його права у вільному і зручному користуванні земельною ділянкою. Клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи сторони не заявляли.
		Аргумент касаційної скарги про те, що рішенням Народного суду міста Херсона від 23 грудня 1961 року визначався порядок користування іншою земельною ділянкою за іншою адресою: АДРЕСА_2 , був предметом дослідження судів попередніх інстанцій, які зазначили, що мало місце зміни нумерації усіх будинків на вказаній вулиці, у зв`язку з чим адреса будинку і земельної ділянки була змінена, а саме на: АДРЕСА_1 . 
		 
		Довід касаційної скарги про те, що відповідач встановив свої паркани на земельній ділянці загального користування III і користується ділянкою загального користування на власний розсуд, колегія суддів відхиляє, оскільки предметом позову у справі, що переглядається, є визначення порядку користування земельною ділянкою, а не усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
		 
		Висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що переглядається, не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 127/21769/16-ц, на яку міститься посилання у касаційній скарзі.
		 
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина перша статті 410 ЦПК України).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без дотримання норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , підписану представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
		 
		Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 квітня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 липня 2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                      М. М. Русинчук
		 
		                                                                                               Н. О. Антоненко
		 
		                                                                                              І. О. Дундар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...