Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/8593/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2022.
Дата набрання законної сили: 28.09.2022
Номер судового провадження: 61-3607ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		28 вересня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 520/8593/17
		провадження № 61-3607св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Третя одеська державна нотаріальна контора, державний нотаріус Третьої одеської державної нотаріальної контори Різой Наталія Вікторівна,
		третя особа - ОСОБА_2 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 11 жовтня 2017 року у складі судді Куриленко О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Третьої одеської державної нотаріальної контори, державного нотаріуса Третьої одеської державної нотаріальної контори Різой Н. В., третя особа - ОСОБА_2 , про визнання дій нотаріуса неправомірними та скасування посвідчувального напису про справжність підпису, вчиненого на заяві про відмову від прийняття спадщини.
		Позов мотивований тим, що державний нотаріус, встановивши особу на підставі недійсного паспорта, до якого не вклеєно нову фотокартку при досягненні громадянином 45-річного віку, протиправно прийняла заяву ОСОБА_2 про відмову від спадщини.
		Державний нотаріус порушила права позивача, яка має намір прийняти спадщину за законом. Існування неправомірної заяви про відмову від прийняття спадщини значно зменшує її частку в спадщині, що відкрилась після смерті її баби 
		ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		З урахуванням уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просила:
		визнати дії державного нотаріуса Третьої одеської державної нотаріальної контори Різой Н. В. неправомірними;
		скасувати посвідчувальний напис про встановлення справжності підпису ОСОБА_2 на заяві про відмову у прийнятті спадщини, вчинений 14 серпня 
		2009 року державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Різой Н. В.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 11 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 
		2021 року, в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 про визнання дій нотаріуса неправомірними та скасування посвідчувального напису про справжність підпису, вчиненого на заяві про відмову від прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229 - 231, 233 ЦК України.
		Звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсною заяви про відмову від спадщини, ОСОБА_1 не конкретизувала, з яких саме підстав вона просить визнати цю відмову недійсною, а лише посилалась на неналежне виконання нотаріусом своїх обов`язків при оформленні спадщини. Вказане саме по собі не 
		є підставою для визнання недійсною заяви про відмову від спадщини відповідно до частини п`ятої статті 1274 ЦК України.
		Відмова від прийняття спадщини - це вольовий акт, в якому знаходить своє вираження згода прийняти чи не прийняти спадщину. Цей акт односторонній: він являє собою висловлювання тільки однієї особи - спадкоємця, не вимагає участі чи згоди інших осіб.
		Заява про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_2 подана особисто і ця заява відповідає його волевиявленню, що було підтверджено ним у судовому засіданні. Встановлення державним нотаріусом особи ОСОБА_2 на підставі паспорта громадянина України, який не містив фотокартку при досягненні ним 
		45-річного віку, є підставою для застосування дисциплінарного стягнення до нотаріуса, а не підставою для визнання вказаного правочину недійсним.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, вважав їх обґрунтованими.
		Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд не дослідив та не проаналізував заяву ОСОБА_2 на її відповідність нормам законодавства, що діяли на момент її посвідчення державним нотаріусом, тим самим неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, суд апеляційної інстанції вважав безпідставними. Інші доводи апеляційної скарги суд також вважав несуттєвими, та такими, що не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
		Аргументи учасників справи
		У березні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, 
		в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		сторони повідомлялись про розгляд справи апеляційним судом 10 лютого 2021 року. Проте фактично апеляційний розгляд справи відбувся 11 лютого 
		2021 року без повідомлення особи, яка подала апеляційну скаргу, що підтверджується змістом постанови суду апеляційної інстанції;
		апеляційний суд усупереч частині четвертій статті 360 ЦПК України прийняв до розгляду відзив на апеляційну скаргу без доказів надсилання (надання) його копії та доданих до нього документів іншим учасникам справи;
		суди не врахували правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року у справі № 6-73цс11, про те, що встановлення особи заповідача на підставі недійсного паспорту свідчить про порушення при посвідченні заповіту статті 43 Закону України «Про нотаріат», пункту 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України;
		паспорт, в якому не вклеєно фотокартки при досягненні його власником 
		25- та 45-річного віку, є недійсним;
		ненадання відомостей або документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення нотаріальної дії або відмови в її вчиненні. Таким чином, державний нотаріус не мала права приймати від ОСОБА_2 заяву про відмову від прийняття спадщини, посвідчувати справжність його підпису на заяві без встановлення його особи відповідно до законодавства (на підставі чинного паспорта або іншого документа, який може посвідчувати особу).
		У червні 2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій зазначено, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Наголошувала, що державний нотаріус протиправно вчинила посвідчувальний напис про встановлення справжності підпису 
		ОСОБА_2 на заяві про відмову у прийнятті спадщини після ОСОБА_3 , встановивши його особу на підставі недійсного паспорта.
		Рух справи
		Ухвалою Верховного Суду від15 березня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
		Межі та підстави касаційного перегляду
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції 
		в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		В ухвалі Верховного Суду від 12 січня 2022 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року у справі № 6-73цс11. Крім того, вказано, що судове рішення ухвалено з порушенням пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України.
		Фактичні обставини справи
		10 квітня 2009 року померла ОСОБА_3 , про що Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції в книзі реєстрації смертей зроблено актовий запис № 611. Цей факт також підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
		Спадкоємцями першої черги майна ОСОБА_4 повинні були бути: син 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується посвідкою про народження № НОМЕР_2 , та донька ОСОБА_6 , 1949 року народження, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
		Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 .
		ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 та копією свідоцтва про шлюб, виданого повторно 14 лютого 2006 року.
		25 травня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до Третьої одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті баби 
		ОСОБА_3 .
		14 серпня 2009 року ОСОБА_2 (брат позивача) звернувся до Третьої одеської державної нотаріальної контори з заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_3 на користь онуки - ОСОБА_8 
		14 серпня 2009 року державний нотаріус Третьої одеської державної нотаріальної контори Різой Н. В. вчинила посвідчувальний напис про встановлення справжності підпису ОСОБА_2 на заяві про відмову у прийнятті спадщини після 
		 ОСОБА_3 .
		Позиція Верховного Суду
		Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких мотивів.
		У статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
		Згідно з частиною четвертою статті 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
		У частині п`ятій 1274 ЦК України передбачено, що відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229 - 231 і 233 цього Кодексу.
		Нотаріуси вчиняють таку нотаріальну дію як засвідчення справжності підпису на документах (пункт 11 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
		Відповідно до статті 43 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії) Не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.
		У частинах першій, третій статті 78 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії) передбачено, що нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини. Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.
		Таким чином, при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншим документом, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії. Для нотаріуса встановити особу означає впевнитись, що перед ним дійсно та особа, яка зазначена в паспортному або іншому документі, поданому нею нотаріусу. Процедура встановлення особи передбачає ознайомлення нотаріуса з відповідним документом в присутності особи, яку необхідно встановити.
		Згідно з пунктом 8 постанови Верховної ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. Однак, до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
		Відповідно до частин першої, третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами, створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.
		Відмова від прийняття спадщини - це вольовий акт, в якому знаходить своє вираження згода прийняти чи не прийняти спадщину. Цей акт односторонній, він являє собою висловлювання лише одної особи - спадкоємця, не вимагає участі чи згоди інших осіб.
		Встановивши, що заява ОСОБА_2 про відмову від прийняття спадщини подана ним особисто, ця заява відповідає його волевиявленню, що було підтверджено ним у судовому засіданні, суди обґрунтовано вважали, що встановлення державним нотаріусом особи на підставі паспорта громадянина України, який не містив фотокартку при досягненні особою 45-річного віку, не може бути підставою для визнання такого правочину недійсним. При цьому суди обґрунтовано зазначили, що вказані дії нотаріуса можуть стати підставою для її притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		Крім того, суди правильно зазначили, що, звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсною заяви про відмову від спадщини, ОСОБА_1 не конкретизувала, з яких саме підстав вона просить визнати цю відмову недійсною, а лише посилалась на неналежне виконання нотаріусом своїх обов`язків при оформленні спадщини, що саме по собі не є підставою для визнання недійсною заяви про відмову від спадщини відповідно до частини п`ятої статті 1274 ЦК України.
		Доводи позивача про те, що суди не врахували правову позицію, яка викладена 
		у постанові Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року у справі № 6-73цс11, безпідставні.
		У вказаній постанові Верховного Суду України зазначено, що «задовольняючи позов та визнаючи заповіт недійсним, суд касаційної інстанції виходив із того, що встановлення особи заповідача на підставі недійсного паспорту свідчить про порушення при посвідченні заповіту вимог статті 43 Закону України «Про нотаріат», пункту 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, крім того заповіт містить суперечності між датою складення та датою його посвідчення, а тому він є нікчемним відповідно до вимог статті 1257 ЦК України і з цих підстав його слід визнати недійсним.Проте згідно частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то він є нікчемним і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Зазначених у статті 1257 ЦК України підстав нікчемності або недійсності заповіту в рішенні суду не наведено».
		Таким чином, висновки, викладені у зазначеній постанові Верховного Суду України стосуються порушення нотаріусом правил посвідчення заповіту, тобто іншого предмета спору, ніж у справі, що розглядається, у зв`язку з чим не можуть бути застосовані у спірній ситуації.
		Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що сторони повідомлялись про розгляд справи апеляційним судом 10 лютого 2021 року, але фактично апеляційний розгляд справи відбувся 11 лютого 2021 року без повідомлення особи, яка подала апеляційну скаргу, що підтверджується змістом постанови суду апеляційної інстанції, є безпідставними.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження 
		№ 61-175сво21) зазначено, що: «у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін».
		 
		У справі, що переглядається:
		сторони були повідомлені про судове засідання, призначене на 10 лютого 2021 року, завчасно, належним чином в установленому законом порядку, проте 
		у судове засідання не з`явились, причину неявки суду не повідомили. Позивач ОСОБА_1 отримала судову повістку про виклик до суду (призначеного на 
		10 лютого 2021 року) 25 січня 2021 року, що підтверджується розпискою 
		(а. с. 235, т. 1);
		зі змісту довідки, складеної секретарем судового засідання Одеського апеляційного суду Воронової Є. Р. встановлено, що у зв`язку з неявкою сторін, згідно з вимогами ЦПК України справа розглянута за відсутності осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу 10 лютого 2021 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (а. с. 1, т. 2);
		тому через неявку сторін у судове засідання, призначене на 10 лютого 2021 року, протокол судового засідання не вівся, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, а отже судове засідання не проводилось;
		Одеським апеляційним судом справу розглянуто 10 лютого 2021 року, проте відомостей про складення апеляційним судом повного судового рішення саме 
		10 лютого 2021 року матеріали справи не містять;
		з урахуванням того, що розгляд справи, яка переглядається, відбувався за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення - 11 лютого 2021 року;
		за таких обставин, аргументи касаційної скарги заявника з посиланням на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України щодо розгляду справи за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не заслуговують на увагу, оскільки розгляд справи по суті закінчений 10 лютого 2021 року (про судове засідання сторони повідомлялись належним чином), про що зазначено у оскаржуваній постанові апеляційного суду. Натомість, дата судового рішення співпадає з датою складання повного судового рішення (11 лютого 2021 року), про що наведено мотиви у тексті самої постанови. Отже, зазначене не свідчить про порушення прав сторін щодо участі у розгляді справи.
		Інші доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, та неправильного тлумачення норм закону. Ці доводи висновків судів про відсутність підстав для задоволення позову не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. 
		У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Київського районного суду міста Одеси від 11 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді                                                                                      М. М. Русинчук
		 
		        Н. О. Антоненко
		 
		                                                                                              І. О. Дундар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...