Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 714/1177/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про розірвання шлюбу.
Надіслано судом: 11.10.2022. Зареєстровано: 11.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2022.
Дата набрання законної сили: 05.11.2022
Номер судового провадження: 2/714/265/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 714/1177/22
		Провадження № 2/714/265/22
		 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"05" жовтня 2022 р.                                     м.Герца        
		Герцаївський районний суд Чернівецької області
		   в складі:     головуючого судді                    Козловської Л. Д.
		           секретар                        Тодерян К.Л.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Герца Чернівецької області цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встановлення факту що має юридичне значення,-
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач  ОСОБА_1  звернувсядо судуіз вказанимпозовом,посилаючись нате,що звідповідачем перебуваєв шлюбізареєстрованого відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, 21 липня 2007 року, актовий запис № 1133. Від даного шлюбу вони з мають неповнолітню дитину  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилається на те, що протягом останнього часу шлюбні відносини між ними поступово погіршувались так як було відсутнє у їх відносинах порозуміння та повага. Не один раз вони як подружжя розходились та примирились, але з березня місця 2020 року вони перестали жити разом, а їх син залишився проживати з батьком позивачем по справі. Вважає, що подальше фактичне спільне проживання та збереження шлюбу неможливі і є такими, що суперечать їхнім інтересам. Вважає що надання строку на примирення є недоцільним. Просить суд шлюб між ним та відповідачем розірвати, залишити їхню дитину проживати після розірвання шлюбу надалі з батьком та встановити факт що має юридичне значення, а саме факт самостійного виховання ним їхньої спільної неповнолітньої дитини. 
		Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 05 жовтня 2022 року відкрито провадження у даній справі, та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		До суду надійшла заява від представника позивача, адвоката Онофрея В.К., якою просить суд розглянути справу у їхній відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просить задовольнити.
		До судучерез канцеляріюнадійшла заявавід відповідача ОСОБА_2 ,якою проситьсуд розглянутисправу уїї відсутностіта щодозадоволення позовнихвимог незаперечує,так як довгий період часу не проживає із колишнім чоловіком та дитиною. Дитина залишилась проживати із позивачем, яку він самостійно виховує, та як вона зараз, у зв`язку із війною в Україні не має можливості приймати участі у вихованні їхньої спільної дитини.
		Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
		Розгляд справи проведено у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без участі сторін та фіксування судового процесу.
		Суд, досліджуючи наявні докази по справі, встановив наступні обставини справи.
		З обставин, наведених у позовній заяві та доданих документів судом встановлено, що шлюб між сторонами зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, 21 липня 2007 року, актовий запис№ 1133. Відшлюбу сторони мають спільну неповнолітню дитину   ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про народження. 
		Сторони не виявили бажання примиритися.
		Частиною 3 ст.56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
		Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, у тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість та може мати наслідки, встановлені законом ( ч.4 ст.56 СК України ).
		Згідно ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
		Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. 
		Таким чином, суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
		За таких обставин суд дійшов висновку, що збереження сім`ї неможливе, реєстрація шлюбу суперечить інтересам позивача, а тому позов у цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом розірвання шлюбу. 
		Крім того, суд зазначає, що під час розгляду цієї справи не вирішувалось питання про визначення місця проживання дитини.
		Суд приймає до уваги Договір про визначення місця проживання дитини укладеного між сторонами, від 09 вересня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р.Б., яким встановлено, що за спільною згодою батьків дитини, сторін у цій справі, місцем проживання їхнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьки визначили місце проживання батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Відповідно до ч.1 статті 160 Сімейного Кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Тому судом встановлено, що сторони, у позасудовому порядку, визначили місце проживання їх спільної малолітньої дитини із батьком, шляхом укладення між ними Договору про визначення місця проживання дитини та сумніву що дитина проживає саме батьком у суду немає.
		За загальним правилом, за відсутності спору щодо того з ким із батьків буде проживати малолітня дитина, суд вирішує питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. 
		Відповідно до ст.161 СК України суд роз`яснює, що за наявності спору щодо того з ким із батьків буде проживати малолітня дитина - даний спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
		Розглядаючи справу № 339/143/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 /провадження № 61-14859св19, нагадав, що у Постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини. 
		Зважаючи на відсутність спору між сторонами щодо визначення місця проживання дитини, суд вважає позовну вимогу про залишення місця проживання із батьком обґрунтованою, та такою що підлягає задоволенню.
		Щодо вимоги про встановлення факту що має юридичне значення слід зазначити наступне.
		У відповідності до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст.293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав.
		Згідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
		Згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
		Приписами ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.81 ЦПК України).
		Відповідно до роз`яснень, що викладені в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5від 31.03.1995р.«Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. 
		З письмових пояснень відповідача ОСОБА_2 , остання вказує на те, що з позивачем та дитиною довгий час не проживає разом. Батько дитини, ОСОБА_1 , самостійно виховує їхнью спільну дитину, так як відповідачка не має фізичної можливості приймати участі у вихованні дитини.
		Встановлення факту перебування неповнолітнього сина на самостійному вихованні позивача потрібно з метою захисту прав та інтересів його сина та прав позивача як батька, зокрема також для переміщення позивача і його дитини без нотаріально завіреної згоди матері дитини тощо.
		Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та те, що встановлення вищезазначеного факту необхідно позивачу для використання його права по відношенню до дитину з метою захисту прав та інтересів дитини, а також те, що відповідачкою не заперечується обставини викладені у позовній заяві, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 , про встановлення факту самостійного виховання дитини підлягають також задоволенню в повному обсязі.
		На підставі ст.ст.55-56, 104-105, 110, 112, 160, СК України та керуючись ст.ст. 4-13, 12, 19, 81, 140, 141, 229, 259, 263-265, 273, 293-294, 315 ЦПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Позовні вимоги  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та встановлення факту що має юридичне значення  задовольнити.
		Шлюб між, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 21 липня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис № 1133  розірвати.
		Після розірвання шлюбу неповнолітню дитину,  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати разом із батьком  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) самостійно виховує неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Герцаївський районний суду Чернівецької області протягом 30-ти днів з дня його проголошення, а уразі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя:                                 Козловська Л.Д.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...