Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/318/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; підряду.
Надіслано для оприлюднення: 11.10.2022. Зареєстровано: 11.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2022.

Результат оскарження 17.01.2023 Східний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю із залишенням заяви без розгляду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
		_____________________________________________________________________________
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		 
		10.10.2022 Справа №905/318/22 
		Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при помічнику (за дорученням) Лабуня С.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
		за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія", м.Васильків, Київська область
		до відповідача: Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м.Краматорськ, Донецька область
		про стягнення 2401785,67грн.
		Представники сторін  не приймали участь
		 
		Суть справи:
		 
		Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія", м.Васильків, Київська область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м.Краматорськ, Донецька область про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 2401785,67грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором №2-64 від 25.06.2013 та невиконання рішення Господарського суду Донецької області від 19.08.2018 у справі №905/2837/27, внаслідок чого, позивач донараховує на основну суму заборгованості 3% річних та інфляційні втрати.
		Ухвалою від 15.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.03.2022.
		Підготовче засідання, призначене на 15.03.2022 не відбулося внаслідок обставин того, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено, в тому числі до 21.11.2022.
		В той же час Наказом Голови Господарського суду Донецької області №20 від 28.02.2022 Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області у зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 29 Закону України Про судоустрій і статус суддів, рішенням Ради суддів України №9 від 24 лютого 2022 року, враховуючи положення Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24 лютого 2022 року, розпоряджень Харківської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану, установлено особливий режим роботи Господарського суду Донецької області в умовах воєнного стану та запроваджено тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмеження доступу до приміщення суду.
		Поряд з цим, рішенням загальних зборів судів Господарського суду Донецької області №1 від 13.06.2022 визначена можливість проведення судових засідань у приміщенні суду за наявності об`єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення такого судового засідання у приміщенні суду (перебування суддів, працівників суду за означеною вище адресою суду).
		Ухвалою від 23.06.2022 підготовче засідання призначено на 19.07.2022, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці представників учасників справи подавати до суду заяви про розгляд справи в їхній відсутності за наявними матеріалами в порядку частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України; повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі «Електронний суд».
		Ухвалами від 19.07.2022 та від 07.09.2022 підготовче засідання відкладено на 07.09.2022 та 15.09.2022.
		08.09.2022 на електронну адресу суду з накладанням кваліфікованого електронного підпису надійшли відзив на позовну заяву від 24.02.2022 №01.3-539 та клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву у справі.
		У поданому відзиві відповідач зазначає про те, що не погоджується з зазначеними обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги та із розрахунком позивача зокрема. За твердженнями відповідача, позивач при розрахунку ціни позову не правильно врахував дати проведених відповідачем платежів, в тому числі і дату сплати судового збору за рішенням суду у справі №905/2837/17.
		Разом з тим відповідач вважає, що позивачем безпідставно заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати через сплив позовної давності до основної вимоги з оплати виконаних робіт за договором №2-64 від 25.06.2013. Враховуючи викладене, відповідач просить суд застосувати до вимог позивача строк позовної давності та відмовити повністю у задоволенні позовних вимог
		Ухвалою від 15.09.2022 за результатами підготовчого засідання задоволено клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву, поновлено відповідачу пропущений строк на подання відзиву, закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначений в судовому засіданні 10.10.2022. Явка представників сторін у засідання суду визнана необов`язковою. Повідомлено, що участь у судовому засіданні можлива для учасників справи виключно в режимі відеоконференції та відбудеться лише за умови наявності об`єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення судового засідання у приміщенні Господарського суду Донецької області.
		Заяв про участь представників сторін у судовому засіданні 10.10.2022 в режимі відеоконференції до суду не надходило.
		Суд зазначає, що копії ухвали про відкриття провадження у справі від 15.02.2022 були надіслані учасникам судового процесу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адреси місцезнаходження сторін, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримані відповідачем і позивачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштових відправлень. Ухвалу від 15.02.2022 відповідачем отримано 18.02.2022.
		Згідно з розпорядженням голови Господарського суду Донецької області №7-р від 21.02.2022, у зв`язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2022 рік та відсутністю знаків поштової оплати, з метою раціонального і цільового використання наявних Господарському суді Донецької області канцелярських товарів, зупинено з 22.02.2022 прийняття працівниками відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) документів для відправлення за межі суду.
		З огляду на що, надсилання кореспонденції сторонам, у тому числі процесуальних документів, засобами поштового зв`язку наразі не здійснюється.
		У зв`язку із цим всі процесуальні документи у даній справі, а саме: ухвали від 23.06.2022, від 03.07.2022, від 19.07.2022 та від 07.09.2022 були надіслані учасникам судового процесу на їх адреси електронної пошти та розміщені на офіційній сторінці суду на веб-порталі «Судова влада України», а також містять в Єдиному реєстрі судових рішень.
		З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
		Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
		Дослідивши матеріали справи, господарський суд
		 
		встановив:
		 
		25.06.2013 між Службою автомобільних доріг у Донецькій област (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Перша дорожньо-будівельна компанія (підрядник, позивач) був укладений договір №2-64, предметом якого є зобов`язання позивача, як підрядника, за завданням замовника своїми силами і засобами, на власний ризик виконати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Сніжне-Маринівка-(на Куйбишеве), км 10+600  км 18+600 (об`єкт) відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін. Замовник зобов`язується прийняти закінчений поточним середнім ремонтом об`єкт і сплатити вартість виконаних послуг.
		Пунктом 2.1 договору встановлена договірна ціна робіт, виконання яких доручається підряднику, у розмірі 23 733 226,80грн., з ПДВ.
		Згідно додатку до договору сторони погодили План фінансування робіт з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Сніжне-Маринівка-(на Куйбишеве), км 10+600  км 18+200, встановивши на 2013 рік 196 000,00грн., на 2014 рік 23 537 226,80грн.
		Сторонами договору було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) на суму 16 032 922,90грн. та відповідна довідка про вартість виконаних будівельних робіт. 
		Факт наявності заборгованості за вказаним договором був предметом дослідження у судовій справі №905/2837/17.
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.02.2018 у справі №905/2837/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Перша дорожньо  будівельна компанія до Служби автомобільних доріг у Донецькій області задоволено частково та стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Перша дорожньо  будівельна компанія заборгованість з оплати виконаних робіт в сумі 16 032 922,80грн., 3% річних в сумі 1 764 500,02грн., інфляційні втрати в сумі 18 837 270,68грн., а також судовий збір у розмірі 222 294,04грн.
		Згідно з даними автоматизованої системи «Діловодство господарського суду» постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018у справі №905/2837/17 рішення Господарського суду Донецької області від 19.02.2018 у справі №905/2837/17 залишено без змін.
		10.05.2018 Господарським судом Донецької області на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.
		На виконання вказано рішення відповідачем частково сплачено заборгованість в сумі 17 322294,04грн., з яких з основного боргу 16 022 294,04грн., на підтвердження чого до матеріалів позовної заяви додані копії меморіальних ордерів №9 від 16.04.2020 на суму 1 000 000,00грн., №701 від 14.08.2020 на суму 1 000 000,00грн., №11 від 11.09.2020 на суму 1 000 000,00грн., №1 від 15.10.2020 на суму 1 000 000,00грн., №2 від 04.11.2020 на суму 1 000 000,00грн., №1 від 03.12.2020 на суму 1 000 000,00грн., №5 від 21.01.2021 на суму 222 294,04грн., №7 від 22.01.2021 на суму 1 100 000,00грн., №5 від 07.04.2021 на суму 2 000 000,00грн., №9 від 12.05.2021 на суму 1 000 000,00грн., №9 від 03.06.2021 на суму 1 000 000,00грн., №9 від 08.07.2021 на суму 3 000 000,00грн., №23 від 04.08.2021 на суму 1 700 000,00грн. Також сплачено інфляційні витрати та судовий збір згідно меморіального ордеру №25 від 04.08.2021 на суму 1 300 000,00грн. та №1 від 08.02.2021 на суму 222 294,04грн.
		Залишок несплаченої суми основного боргу склав 10 628,76грн.
		Позивач посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної сплати основної заборгованості, звернувся з позовом у даній справі про стягнення 3% річних у розмірі 952 612,90грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 1 449 172,77грн.
		 
		Надаючи правову оцінку вказаним обставинам суд виходить з наступного:
		Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом  ЦК України), вимоги якої кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі за текстом  ГК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. 
		Зобов`язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України). 
		Також підстави припинення зобов`язання визначені статтями 599, 600, 601, 604-609 ЦК України.
		За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
		Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. 
		Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
		Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		При цьому, за змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення. 
		Індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.
		Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Донецької області від 19.02.2018 у справі №905/2837/17, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018, встановлено факт не виконання відповідачем зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт за договором №2-64 від 25.06.2013 у встановлений договором строк.
		Вказаним рішенням, яке набрало законної сили 23.04.2018, та станом на теперішній час є чинним, було встановлено факт виконання позивачем робіт за договором №2-64 від 25.06.2013 відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт від 03.03.2014 (ф.КБ-2в) на суму 16 032 922,80грн., факт настання строку оплати замовником (відповідачем) вартості виконаних підрядником (позивачем) робіт за вказаним договором (до 01.04.2014).
		Крім того, рішенням Господарського суду Донецької області від 19.02.2018 у справі №905/2837/17 досліджені та задоволені вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованих 3% річних за період з 02.04.2014 по 30.11.2017 та інфляційних витрат за період з квітня 2014 року по листопад 2017 року, з огляду на порушення строків оплати відповідачем грошового зобов`язання (вартості робіт) на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 
		Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
		Водночас суд зауважує, що за змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. 
		Отже, наявність вказаного рішення суду впливає на обґрунтованість вимог позивача, а тому враховується при розгляді спірних позовних вимог у даній справі.
		Згідно з наявними в матеріалах справи доказами (меморіальними ордерами) на виконання вказаного рішення відповідачем було частково сплачено заборгованість в сумі 16 022 294,04грн.
		Доказів того, що відповідачем станом на теперішній час повністю сплачено заборгованість у розмірі 10 628,76грн. (16 032 922,80грн.  16 022 294,04грн.) суду не надано та відповідні докази в матеріалах справи відсутні. Іншого перед судом не доведено.
		Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати основного боргу не була своєчасно сплачена відповідачем, позивач набув права на нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, а тому вказані вимоги є обґрунтованими.
		Згідно з наданим позивачем в межах даної справи розрахунком вбачається, що позивачем нараховані 3% річних у загальному розмірі 952 612,90грн. 
		Вказані нарахування проведені позивачем:
		- на суму боргу 16 032 923,00грн. за період 11.02.2019-15.04.2020, 
		- на суму боргу 15 032 923,00грн. за період 16.04.2020  13.08.2020,
		- на суму боргу 14 032 923,00грн. за період 14.08.2020  10.09.2020,
		- на суму боргу 13 032 923,00грн. за період 11.09.2020  14.10.2020,
		- на суму боргу 12 032 923,00грн. за період 15.10.2020  02.11.2020,
		- на суму боргу 11 032 923,00грн. за період 03.11.2020  02.12.2020,
		- на суму боргу 10 032 923,00грн. за період 03.12.2020  21.01.2021,
		- на суму боргу 8 710 629,00грн. за період 22.01.2021  06.04.2021,
		- на суму боргу 5 710 629,00грн. за період з 07.04.2021  11.05.2021,
		- на суму боргу 4 710 629,00грн. за період 12.05.2021  02.06.2021,
		- на суму боргу 1 710 629,00грн. за період 03.06.2021  07.07.2021,
		- на суму 10 629,00грн. за період 08.07.2021  04.02.2022.
		Судом перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що визначений позивачем загальний період таких нарахувань не охоплюється рішенням суду у справі №905/2837/17. 
		 
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
		За приписами частини 2 пункту 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
		Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
		Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума боргу яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.
		Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеній у Постанові від 07.08.2019 року у справі №905/1302/18.
		Разом з цим, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
		Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
		Згідно з розрахунком інфляційних втрат позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 1 449 172,77грн. Вказані нарахування здійснено позивачем:
		- на суму боргу 16 032 923,00грн. а період 11.02.2019  15.04.2020,
		- на суму боргу 15 032 923,00грн. за період 16.04.2020  13.08.2020,
		- на суму боргу 14 032 923,00грн. за період 14.08.2020  10.09.2020,
		- на суму боргу 13 032 923,00грн. за період 11.09.2020  14.10.2020,
		- на суму боргу 12 032 923,00грн. за період 15.10.2020  02.11.2020,
		- на суму боргу 11 032 923,00грн. за період 03.11.2020  02.12.2020,
		- на суму боргу 10 032 923,00грн. за період 03.12.2020  21.01.2021,
		- на суму боргу 8 710 629,00грн. за період 22.01.2021  06.04.2021,
		- на суму боргу 5 710 629,00грн. за період з 07.04.2021  11.05.2021,
		- на суму боргу 4 710 629,00грн. за період 12.05.2021  02.06.2021,
		- на суму боргу 1 710 629,00грн. за період 03.06.2021  07.07.2021,
		- на суму 10 629,00грн. за період 08.07.2021  04.02.2022.
		Перевіривши проведений позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що визначений позивачем період таких нарахувань не охоплюється рішенням суду у справі №905/2837/17.
		Суд зазначає, що розглядаючи вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат судом не застосовувалась формула визначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду по справі №905/21/19 від 26.06.2020 з огляду на наступне. 
		У пункті 28 вказаної постанови Верховний Суд зазначив, що визначений у цій постанові спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 Цивільного кодексу України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.
		Таким чином, сторони у справі та суд який розглядає спір не позбавлені права до застосування інших математичних підходів щодо способів розрахунку інфляції в тому числі і передбачених постановою пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013.
		 
		У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд застосувати до вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних строк позовної давності через сплив позовної давності до основної вимоги з оплати виконаних робіт за договором №2-63 від 25.06.2013. 
		Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №918/329/16, прийнятій у зв`язку з неоднаковим застосуванням судами статті 625 Цивільного кодексу України, викладено правову позицію щодо правової природи нарахувань, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України та обчислення перебігу строку позовної давності в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. У вказаній постанові зазначено, що правовий аналіз положень статті 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
		Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2018 у справі №906/1283/16.
		Разом із тим, главою 19 цього Кодексу визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
		Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
		Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.
		Слід зауважити, що у постанові Верховного Суду (у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами у розумінні положень статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
		Аналогічні за змістом правові висновки виклав Верховний Суд у постановах від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, від 18.05.2022 у справі №918/650/22 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц.
		Відтак, спростовуються доводи відповідача щодо безпідставного заявлення до стягнення 3% річних та інфляційних втрат через сплив строку позовної давності до основної вимоги з оплати виконаних робіт за договором №2-64 від 25.06.2013.
		Враховуючи дату звернення позивача до суду (07.02.2022) та періоди, за які нараховано заявлені до стягнення у цій справі інфляційні нарахування і 3 % річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань і 3 % річних, за загальний період із 11.02.2019 по 04.02.2022 заявлені в межах строку позовної давності щодо вказаних вимог.
		Судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням визначених позивачем - періодів, які існували в певний період часу, - сум, на які здійснюються відповідні нарахування, беручи до уваги, що прийняття до розрахунку сум в меншому розмірі є правом позивача, - оплат, проведених відповідачем 16.04.2020, 14.08.2020, 11.09.2020, 15.10.2020, 04.11.2020, 03.12.2020, 21.01.2021, 22.01.2021, 07.04.2021, 12.05.2021, 03.06.2021, 08.07.2021, 04.08.2021 (без урахування сплачених коштів 08.02.2021 в сумі 222294,04грн.  судовий збір за рішенням суду та 04.08.2021 в сумі 1300000,00грн. - інфляційні витрати за рішенням суду), та вимог чинного законодавства.
		За перерахунком суду розмір 3% річних складає 952612,87грн.
		Таким чином вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 952612,87грн.
		За перерахунком суду розмір інфляційних нарахувань складає 1492775,27грн., що є більше ніж заявлено позивачем.
		Таким чином, враховуючи, що за змістом статті 237 ГПК України при ухвалені рішення суд не виходить за межі позовних вимог, вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в заявленій позивачем сумі 1 449 172,77грн.
		Твердження відповідача щодо необґрунтованості нарахувань на розмір стягнутого судовими рішенням судового збору є безпідставними, оскільки згідно наданого позивачем розрахунку нарахування 3% річних та втрат від інфляції здійснювалось лише на суми основної заборгованості, стягнутої кожним із судових рішень окремо, без урахування розміру судового збору.
		Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом було здійснено за допомогою програмного забезпечення Ліга Закон.
		 
		Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
		Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.
		Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись статтями 12, 73-79, 86, 91, 129, 165, 236-238, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Перша дорожньо-будівельна компанія, м.Васильків, Київська область до Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м.Краматорськ, Донецька область про стягнення 3% річних у розмірі 952 612,90грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 1 449 172,77грн., задовольнити частково.
		 
		Стягнути зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області (84333, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Уральська, будинок 12, ЄДРПОУ 25946285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Перша дорожньо  будівельна компанія (08600, Київськаобласть, місто Васильків, вулиця Володимирська, будинок 57 А, офіс 11, ЄДРПОУ 35174848) 3% річних у розмірі 952612,87грн., інфляційні втрати у розмірі 1 449 172,77грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 36026,78грн.
		В задоволені решти позовних вимог відмовити.
		 
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду. 
		 
		Рішення складено 10.10.2022.
		 
		 
		 
		 
		Суддя М.О. Лейба

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...