Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/5688/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування; рішення прокурора про закриття кримінального провадження.
Надіслано для оприлюднення: 11.10.2022. Зареєстровано: 11.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2023.
Дата набрання законної сили: 04.10.2022
Номер судового провадження: 1-кс/335/2258/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022041630000018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/5688/22  1-кс/335/2258/2022 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 жовтня 2022 року                        м. Запоріжжя
		 
		Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження від 25.07.2022 у кримінальному провадженні за № 42022041630000018, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.02.2022, - 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із скаргою в порядку ст. 303 КПК України, в якій просить скасувати постанову керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_5 від 25.07.2022 про закриття кримінального провадження за № 42022041630000018 від 27.02.2022 та зобов`язати керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_5 винести постанову про закриття кримінального провадження за № 42022041630000018 від 27.02.2022, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю у діянні ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
		В обґрунтування скарги зазначає, що постанова про закриття кримінального провадження винесена з порушенням процесуального закону, оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 2, 94, 110 КПК України, оскільки вважає, що прокурор навмисно уникає посилання на встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини, які однозначно та очевидно свідчать про відсутність у діях ОСОБА_3 ознак інкримінованого кримінального правопорушення, помилково зазначаючи підставу закриття кримінального провадження.
		У судовому засіданні скаржник ОСОБА_3 та його адвокат ОСОБА_4 вимоги скарги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у скарзі.
		Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги та просив відмовити у задоволенні вимог скарги, зазначивши, що у ході досудового розслідування вчинено всі необхідні дії, внаслідок яких прийнято рішення про закриття кримінального провадження, на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді та вичерпані можливості їх отримання.
		Вивчивши доводи скарги, заслухавши пояснення скаржника, адвоката, прокурора, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження №42022041630000018 від 27.02.2022, надані на вимогу суду, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
		Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.
		Згідно п. 4 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім`ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. 
		Пунктом 2 частині 1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
		Пунктом 3 частини 1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
		За змістом ч. 5 ст. 110 КПК України обґрунтованість рішення (постанови), яке прийняли прокурор та слідчий, повинна знайти відображення в його мотивуванні, постанова слідчого про закриття кримінального провадження згідно зі ст.110 КПК України має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 27.02.2022 Криворізьким районним управлінням поліції ГУНП в Дніпропетровській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022041630000018 внесені відомості про те, що 27.02.2022 приблизно об 11.00 год. майор ОСОБА_3 , колишній начальник Мелітопольського МВ УСБУ в Запорізькій області, будучи військовослужбовцем СБ України за контрактом, перебуваючи у розпорядженні начальника Управління СБУ в Запорізькій області, будучи залученим до виконання військових обов`язків, перебуваючи у м. Запоріжжя, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце проходження служби, після чого останнього було виявлено на території м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч.4 ст.408 КК України. (т.1 а.с.к.п.1).
		28.02.2022 ОСОБА_3 було затримано в порядку ст. 208 КПК України. (т.1 а.с.к.п.10-13).
		28.02.2022 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України. (т.1 а.с.к.п.27-31).
		Відповідно до постанови Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 03.03.2022 визначено підслідність у вказаному кримінальному провадженні за Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Запоріжжя) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва  здійснювати прокурорам Криворізької спеціалізованої прокуратури у військові та оборонній сфері Південного регіону. (т.1 а.к.п.165-169).
		Відповідно до протоколів допиту підозрюваного від 19.04.2022 (т.1 а.к.п.75-85) та від 24.05.2022 (т.1 а.к.п.138-140), ОСОБА_3 надав відповідні пояснення обставинам та подіям, які відбувалися за період з 24.02.2022 по 27.02.2022, зокрема зазначивши, що з 22.02.2022 по 02.03.2022 перебував на лікарняному, додавши: копію довідки та копію скрін екрану з смс повідомленням щодо реєстрації лікарняного (т.1 а.к.п.86-87); копію електронного направлення (т.1 а.к.п.143), які долучені до матеріалів кримінального провадження.
		У ході досудового розслідування вчинено ряд слідчих (розшукових) дій, зокрема, допитано свідків.
		Допитані у якості свідків: лікар терапевт військово-медичної служби УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_6 (т.2 а.к.п.166-170); начальник військово-медичної служби ВМУ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_7 (т.2 а.с.171-175); заступника начальника відділу УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_8 (т.2 а.к.п.159-165), пояснили про порядок оформлення лікарняних для співробітників УСБУ в Запорізькій області встановлений відповідним розпорядженням СБУ. Кожен співробітник УСБУ в Запорізькій області після захворювання з`являвся безпосередньо до військово-медичної служби управління або до свого сімейного лікаря де отримував листок тимчасової непрацездатності. Отримавши листок тимчасової непрацездатності співробітник УСБУ в телефонному режимі повідомляв про це військово-медичну службу. Отримавши таке повідомлення готувалась письмова доповідь начальнику військово-медичної служби. Після одужання та закриття листка тимчасової непрацездатності кожен співробітник Управління таким самим чином, в телефонному режимі повідомляв військово-медичну службу про вказаний факт, про що готувалась письмова доповідь начальнику військово-медичної служби. Крім того, такий співробітник управління мав надати до військово-медичної служби листок тимчасової непрацездатності. Строк в який такий документ мав потрапити до військово-медичної служби - три дні після одужання. Після цього, оформлювався внутрішній листок тимчасової непрацездатності та надавався начальнику військово-медичної служби. Де та яким чином зберігалися вказані документи допитаним свідкам не відомо. Для того, щоб закрити лікарняний, необхідна інформація про одужання співробітника з того медичного закладу, в якому відкривався лікарняний. Такої інформації військово-медична частина УСБУ в Запорізькій області не отримувала, а тому, якщо такий лікарняний було відкрито він точно не був закритий.
		Зокрема, свідок ОСОБА_8 пояснив, що 24.02.2022 йому було достовірно відомо, що ОСОБА_3 перебував на лікарняному (з якого саме числа не пам`ятає). Крім того, вказана інформація була уточнена 24.02.2022 після оголошення збору співробітником підрозділу, в якому ОСОБА_3 на той час проходив службу. (т.2 а.к.п.161-162).
		Враховуючи, що свідки не пам`ятають, чи повідомляв ОСОБА_3 у телефонному режимі про своє захворювання безпосередньо перед повномасштабним вторгненням військ рф на територію України, підтвердити або спростувати його показання у цій частині через інші джерела доказування не виявилось за можливе.
		Разом з цим, враховуючи отримані докази у сукупності, а також положення Конституції України щодо тлумачення всіх сумнівів на користь підозрюваного, факт перебування ОСОБА_3 на лікарняному вважається підтвердженим належними і допустимими доказами, та доведеним.
		У ході досудового розслідування допитані у якості свідків: начальник Мелітопольського РВ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_9 (т.2 а.к.п.56-60); оперуповноважений УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_10 (т.2 а.к.п.82-87); заступник начальника Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 (т.2 а.к.п.119-123); співробітник УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_12 (т.2 а.к.п.149-153); Мелітопольський міський голова ОСОБА_13 (т.2 а.с.190-194); Народний депутат ОСОБА_14 (т.2 а.к.п.137-141); начальник відділу УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_15 (т.2 а.к.п.63-66); працівник УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_16 (т.2 а.к.п.68-72); начальник відділу УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_17 (т.2 а.к.п.154-158); начальник підрозділу УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_18 (т.2 а.к.п.101-105); начальник підрозділу УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_19 (т.2 а.к.п.89-93); начальник сектору УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_20 (т.2 а.к.п.176-179), та інші співробітники УСБУ в Запорізькій області, які повідомили наступні факти та обставини.
		Так, із показань вказаних свідків вбачається, що після початку військового вторгнення рф на територію України, ОСОБА_3 24.02.2022 з`явився до Мелітопольського відділу УСБУ в Запорізькій області, та у період часу з 24.02.2022 по 26.02.2022 приймав безпосередню участь в організації оборони м. Мелітополя та Мелітопольського району. 26.02.2022 вранці ОСОБА_3 прийняв рішення евакуюватись із м. Мелітополя, яке вже було окуповане військами рф, до м. Запоріжжя. Мелітопольський міський голова ОСОБА_13 попрохав його допомогти вивезти до м. Запоріжжя керівника управління справами Мелітопольської міської ради ОСОБА_21 з матір`ю, службові документи Мелітопольської міської ради та документи народного депутата України, які не мали потрапити до ворога. Цього ж дня ОСОБА_3 залишив дружину з дітьми у безпечному місці, та приблизно у цей час йому зателефонував народний депутат України ОСОБА_14 , який перебував в оперативному штабі обласної ВЦА у м. Запоріжжі. За його інформацією, місто вже перебувало у повному оточенні і він пообіцяв посприяти у розробці найбільш безпечного маршруту евакуації та у телефонному режимі допомагав ОСОБА_3 в евакуації. Оскільки, виїхати можливо було лише через ворожі блокпости, ОСОБА_3 залишив все, що може бути заборонене. Службове посвідчення він заховав під килимок у салоні автомобілю. У подальшому, під обстрілами, ховаючись та використовуючи маловідомі сільські дороги, вони виїхали з м. Мелітополя та дістались м. Запоріжжя вже у темний час доби. У м. Запоріжжя вони прибули близько 18.00 години, після чого ОСОБА_3 висадив пасажирів та прослідував до будівлі Запорізької ОДА (ВЦА). Надалі, біля будівлі Запорізької ОДА (ВЦА) їх зустрів народний депутат України ОСОБА_14 та голова Мелітопольської районної військово-цивільної адміністрації ОСОБА_22 , який покинув м. Мелітополь 24.02.2022, після чого вони піднялися до приймальні голови Запорізької обласної ВЦА, де був присутній керівник УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_23 . Разом з ОСОБА_14 , ОСОБА_3 підійшли до ОСОБА_23 , якому у присутності народного депутата України ОСОБА_14 , він доповів про прибуття, на що останній не доброзичливо відповів, щоб він займався своїми справами. Ані про лікарняний, ані про родину, та з інших службових чи особистих питань, ОСОБА_23 не цікавився. У подальшому ОСОБА_3 спробував дізнатись, де перебуває решта співробітників УСБУ в Запорізькій області та чим вони займаються, щоб розуміти, що йому робити далі, та як вивезти сім`ю, і дізнався про те, що вже другу добу поспіль триває евакуація особового складу та членів їх сімей за межі Запорізької області.
		27.02.2022    приблизно о 09.00 год. ОСОБА_3 прибув до адміністративної будівлі УСБУ в Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 62, з метою поставити проблемні питання щодо його родини та їх евакуації. Керівник УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_23 у той час перебував у кабінеті його колеги - начальника відділу ЦСОА («Альфа») ОСОБА_12 , в якому також перебували співробітники Управління: заступник начальника Управління ОСОБА_24 ; заступник начальника головного відділу Управління ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та інші співробітники.
		Розмови або обговорення питань щодо загроз його родині та планів їх евакуації у безпечне місце з ним ніхто не проводив, будь-яких вказівок, розпоряджень, наказів, тощо не надавав. Натомість, начальник Управління ОСОБА_23 у зневажливій грубій формі спитав, хто його - «зрадника» впустив до приміщення Управління, та наказав покинути будівлю, навіть не вислухавши відповідь та його питання. Така поведінка керівника здивувала свідків цієї події, але жоден з них зауваження не зробив, перебуваючи у службовій підлеглості.
		ОСОБА_3 покинув будівлю Управління та розпочав шукати можливості розмістити родину у безпечному місці, оскільки про евакуацію та план дій, не кажучи вже про допомогу, йому ані відповідальна особа - начальник сектору мобілізації УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_27 , яка зобов`язана займатись питаннями евакуації, ані інші керівники нічого не повідомили. Крім того, виїзд за межі Запорізької області не був організований у відповідності до вимог наказів мирного часу, чіткого розуміння що робити та хто й за що відповідає не було.
		Розуміючи це, одразу після розмови з ОСОБА_23 , ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_14 та повідомив йому про вказану проблему, на що останній запропонував приїхати до оперативного штабу обласної ВА, де вони згодом зустрілись у трьох - ОСОБА_3 , ОСОБА_14 та ОСОБА_22 . На той момент у штабі була інформація про високу небезпеку захоплення ворогом м. Запоріжжя. Враховуючи брак часу та необхідність діяти виходячи із ситуації було вирішено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_22 та секретар Мелітопольської міської ради ОСОБА_28 поїдуть до м. Кривий Ріг Дніпропетровської області для того, щоб передати документи та печатки керівництва міста Мелітополя (які були привезені до м. Запоріжжя), а саме у перші дні війни ці документи були передані ОСОБА_13 для тимчасового зберігання у м. Запоріжжі. Документи ОСОБА_28 повинен був передати для подальшого безпечного зберігання у м. Хмельницький, а ОСОБА_3 з ОСОБА_22 мали забрати у ОСОБА_28 мікроавтобус, на якому той приїхав з м. Хмельницький і на ньому організувати евакуацію родини ОСОБА_3 із м. Мелітополь.
		Після того, як його ОСОБА_23 вигнав з кабінету та фактично відмовився з ним спілкуватись, а більшість співробітників УСБУ в Запорізькій області разом з членами сімей вже виїхала за межі Запорізької області, ОСОБА_3 , оцінивши небезпеку залишати членів родини в окупованому м. Мелітополь, вирішив евакуювати дружину та двох неповнолітніх дітей за підтримки ОСОБА_14 , ОСОБА_22 та ОСОБА_28 . Враховуючи виїзд більшості працівників Управління за межі гарнізону без оформлення будь-яких документів, рапорт про виїзд за межі Запорізької області, як й інші співробітники УСБУ в Запорізькій області, ОСОБА_29 не писав, відрядження жодним співробітником Управління не оформлювались, що зокрема підтверджується показаннями свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , та інших допитаних співробітників УСБУ в Запорізькій області.
		27.02.2022    приблизно об 11.00 год. ОСОБА_3 , ОСОБА_28 та ОСОБА_22 на автомобілях виїхали з м. Запоріжжя у напрямку м. Кривий Ріг. Приблизно о 13 - 14 годині зазначені особи прибули до м. Кривий Ріг. На в`їзді до міста їх перевірили на блокпосту. ОСОБА_3 з ОСОБА_22 пересіли у мікроавтобус (за кермо сів ОСОБА_22 ). Далі, вони планували одразу ж повернутись до м. Запоріжжя і ввечері мали бути у м. Запоріжжя, та займатися евакуацією родин. Повертаючись цього ж дня до м. Запоріжжя, під час руху містом, приблизно о 16:30-16:40, їх зупинили працівники патрульної поліції, які повідомили, що ОСОБА_3 фігурує в обліках як дезертир, та він затриманий. Крім того, працівниками поліції була проведена поверхнева перевірка автомобілю. Нічого забороненого в автомобілі не було. Після перевірки ОСОБА_22 відпустили, а ОСОБА_3 затримали та доставили до Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, де оформили його затримання.
		Також було допитано у якості свідка начальника УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_23 , який пояснив, що ОСОБА_3 було належним чином доведено відповідні накази про його виведення у розпорядження начальника УСБУ в Запорізькій області, покладення на нього функціональних обов`язків при АТЦ УСБУ в Запорізькій області, а також правила перебування на лікарняному і правила виїзду за межі гарнізону, а також пояснив, що ні від нього, ні через інших осіб майор ОСОБА_3 дозвіл на виїзд за межі військової частини УСБУ в Запорізькій області не отримував, до числа військовослужбовців УСБУ в Запорізькій області, які підлягають евакуації, не входить. (т.1 а.к.п.19-22).
		Допитано у якості свідка працівника патрульної поліції ОСОБА_30 , який пояснив про обставини зупинки транспортного засобу, де перебував ОСОБА_3 , на території м. Кривий Ріг Дніпропетровської області 27.02.2022, та затримання останнього. (т.1 а.к.п.23-26). 
		Крім того, слідчим у ході досудового розслідування здійснено ряд запитів до різних установ та отримано відповіді щодо перебування ОСОБА_3 на лікарняному в період часу з 24.02.2022 до 27.02.2022, а саме:
		- відповідно до листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 15.06.2022 зазначено, що за даними єдиної інформаційно-аналітичної системи (далі - ЄІАС) Фонду соціального страхування України, які формуються на підставі відомостей з Електронного реєстру листків непрацездатності, відомості про створення електронного листка непрацездатності на ім`я ОСОБА_3 лікувальними закладами Запорізької області за період з 24.02.2022 по 27.02.2022 на час надання відповіді відсутні. Слід зазначити, що після 24.02.2022 в лікувальних закладах тимчасово окупованих територій нашої області втрачено зв`язок з електронною системою охорони здоров`я. Підтвердження тимчасової непрацездатності в такому випадку здійснювалось видачею паперового листка непрацездатності (далі ЛН). Факт видачі такого ЛН підтвердити не можемо, оскільки допомога по тимчасовій непрацездатності за перші п`ять днів здійснюється підприємством або установою, де працює застрахована особа і даних по таких ЛН ЄІАС не містить. Щодо видачі довідки, то вона не є підтвердженням тимчасової непрацездатності застрахованої особи, інформацією про видачу довідок в лікувальних закладах Фонд соціального страхування України не володіє. (т.2 а.к.п.11-13);
		- відповідно до листа Департаменту охорони здоров`я Запорізької облдержадміністрації від 17.06.2022 зазначено, що запитувана у дорученні інформація у Департаменті охорони здоров`я облдержадміністрації відсутня. (т.2 а.к.п.14-16);
		- відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21.06.2022 зазначено, що в електронному Реєстрі листків непрацездатності інформація щодо листка непрацездатності на застраховану особу ОСОБА_3 , відсутня. (т.1 а.к.п.17-19);
		- відповідно до листа Мелітопольської міської ради від 24.06.2022 зазначено, що ОСОБА_3 , 1985 р.н. був госпіталізований до кардіо-неврологічного відділення підрозділу «Лікарня невідкладних станів» 22.02.2022 о 10:00 на підставі електронного направлення сімейного лікаря 7828-2281-6951-5711. На час госпіталізації електронний висновок про тимчасову непрацездатність не був сформований в реєстрі НСЗУ у зв`язку з технічними проблемами МІС (відсутність електронного зв`язку). В подальшому, з 24.02.2022 через введення в країні воєнного стану лікарня була відключена від реєстру. Крім того, слід зазначити, що для військовослужбовців Служби безпеки України відомчими наказами встановлений окремий порядок оформлення лікарняного в військово-медичній частині відомства, що неодноразово застосовувалось іншими працівниками зазначеної установи. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64 щодо ведення первинно-облікової медичної документації в електронній та паперовій формах видана ОСОБА_3 довідка 5/1 відповідає наказу Міністерства охорони здоров`я №455 від 13.11.2001 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 року за №1005/6196) та є підтвердженням непрацездатності хворого.
		24.02.2022    у зв`язку з особистим зверненням ОСОБА_3 введеним на території України воєнним станом, а також тим, що він є військовослужбовцем Служби безпеки України він був відпущений за межі лікувального закладу з зобов`язанням продовжити лікування та виконувати приписи лікаря.
		25.02.2022     при проведенні чергового щоденного огляду ОСОБА_3 був відсутній в палаті відділення. У телефонній розмові пацієнт повідомив, що враховуючи напруженість обстановки він не може з`явитися у лікарню, але продовжує лікування в домашніх умовах відповідно до приписів лікуючого лікаря.
		В період з 25.02.2022 до 27.02.2022 ОСОБА_3 щоденно повідомляв про стан здоров`я та перебіг лікування. З урахуванням окупації м. Мелітополь прибути до лікарні в нього не було можливості, про що він неодноразово повідомляв. 28.02.2022 телефонний зв`язок з пацієнтом пропав та був відсутній наступні дні. 02.03.2022, враховуючи достатній для лікування термін, а також неможливість зв`язатися з пацієнтом по телефону або по інтернету, його було виписано. Згодом довідку про тимчасову непрацездатність №5/1 було видано родичу пацієнта за його проханням (т.2 а.к.п.26-27, 28-29);
		- відповідно до листа УСБУ в Запорізькій області від 29.06.2022 зазначено, що виконати ухвалу слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 16.06.2022 про надання слідчому дозволу з можливістю вилучити документи щодо ОСОБА_3 , зокрема, перебування його на лікарняному, не видається за можливе. (т.2 а.к.п.38-40, 42-43).
		Постановою про закриття кримінального провадження від 25.07.2022 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42022041630000018 від 27.02.2022 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, закрито на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України. (т.2 а.к.п.239-242).
		Закриваючи провадження, прокурор виходив з того, що враховуючи наявність повідомлення підрозділу внутрішньої безпеки (з дислокацією у м. Запоріжжя) 2 Управління ГУ ВБ СБ України про самовільне залишення ОСОБА_3 місця служби та замовчування останнім під час затримання про факт перебування на лікарняному, слід дійти висновку про наявність обґрунтованих підстав на затримання ОСОБА_3 та повідомлення йому про підозру. Разом із цим, підозрюваний ОСОБА_3 надав покази та документи, які у разі їх достовірності виключають склад злочину, передбаченого ст. 408 КК України. При цьому, у зв`язку з тимчасовою окупацією м. Мелітополя Запорізької області, втратою зв`язку з електронною системою охорони здоров`я та перебуванням лікаря ОСОБА_31 , який видав листок непрацездатності, на окупованій території, орган досудового розслідування позбавлений можливості слідчим шляхом перевірити достовірність відомостей щодо перебування підозрюваного ОСОБА_3 на лікарняному у період з 22.02.2022 по 02.03.2022.
		При цьому, оцінюючи на предмет законності вказану постанову, слідчий суддя враховує, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки всіх зібраних та перевірених доказів.
		Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній мають бути викладені всі підстави, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
		Отже, враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчими органу досудового розслідування всебічно та повно проведено досудове розслідування вказаного кримінального провадження.
		Однак, прокурор приймаючи рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, не у повному обсязі надав правову оцінку усім зібраним доказам по вказаному кримінальному провадженню, оскільки дослідженням вказаних матеріалів кримінального провадження у сукупності встановлено наявність достатніх підстав для висновку про відсутність у діях ОСОБА_3 ознак інкримінованого злочину, проте прокурором, на переконання слідчого судді, залишено поза увагою частина зібраних доказів, які є належними та допустимими та об`єктивно свідчать про відсутність у діях останнього ознак злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України. 
		Разом з тим, відповідальність за ч.1 ст.408 КК України настає за дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилення від військової служби, а також нез`явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.
		Об`єктивна сторона злочину може виражатися як у діях, так і бездіяльності, що полягають або в самовільному залишенні військової частини чи місця служби, або у нез`явленні вчасно на службу.
		Самовільним залишенням військової частини чи місця служби є умисне без дозволу начальника (командира) залишення території військової частини або місця служби.
		Місце служби - територія на якій військовослужбовець повинен нести службу чи знаходитися з дозволу або за наказом начальника (командира).
		Із суб`єктивної сторони дезертирство може бути вчинено тільки з прямим умислом: винний усвідомлює, що він незаконно залишає військову частину або місце служби чи не з`являється у встановлений термін у військову частину або до місця служби і бажає таким чином ухилитись від несення військової служби, та спеціальною метою - ухилитися від військової служби взагалі і не продовжувати її у подальшому.
		Вчинення дій, передбачених ч.1 ст.408 КК України, з іншою метою не утворює складу дезертирства.
		Об`єктивними даними, що підтверджують справжні наміри військовослужбовця, який вчинив дезертирство, можуть бути: придбання військовослужбовцем для себе фіктивних документів, проживання під чужим іменем і приховування своєї належності до військових формувань, проживання на нелегальному становищі тощо.
		Отримані під час досудового розслідування докази підтверджують, що ОСОБА_3 будь-якого умислу та мети ухилитися від військової служби не мав, оскільки на військову службу з`являвся, виявляв зацікавленість в її проходженні, має авторитет серед колег, отриманий під час роботи в органах СБУ. 
		Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Аналогічні положення відображені і у ч.4 ст.38 КПК України щодо зобов`язань самого органу досудового розслідування, які вказують, що останній має застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
		Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Практика Європейського Суду з прав людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини ... або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
		Постанова про закриття кримінального провадження повинна містити достатні відомості, які б свідчили про те, що усім обставинам справи у порядку ст.94 КПК України було надано необхідну правову оцінку в сукупності, що свідчить про те, що встановлена, на даний час, органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України).
		Відповідно до положень ч.2 ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
		Відтак, враховуючи викладене, встановивши достатні данні, які свідчать про відсутність у діянні ОСОБА_3 інкримінованого складу кримінального правопорушення, приходжу до висновку про скасування оскаржуваної постанови прокурора про закриття кримінального провадження, на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, та зобов`язання прокурора винести постанову про закриття кримінального провадження, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення.
		Таким чином, доводи викладені у скарзі ОСОБА_3 знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим скарга підлягає задоволенню.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст.ст. 303 - 307, 309 КПК України, слідчий суддя,- 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
		 
		Постанову керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_5 від 25.07.2022 про закриття кримінального провадження за № 42022041630000018 від 27.02.2022 - скасувати.
		Зобов`язати керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_5 винести постанову про закриття кримінального провадження за № 42022041630000018 від 27.02.2022, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
		Матеріали кримінального провадження №42022041630000018 від 27.02.2022 - повернути.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає. 
		 
		Повний текст ухвали оголошено 07.10.2022.
		 
		Слідчий суддя:         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...