Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/3958/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 12.10.2022. Зареєстровано: 13.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 13.10.2022.
Дата набрання законної сили: 04.10.2022
Номер судового провадження: Зі/9901/175/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		04 жовтня 2022 року 
		м. Київ
		справа №200/3958/19-а
		адміністративне провадження №Зі/9901/175/21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка  Я.  О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., 
		при секретарі судового засідання                               Лупу Ю.Д.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку питання про подання звіту щодо виконання постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року та накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень у справі № 200/3958/19-а
		за позовом ОСОБА_1 
		до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
		про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення заборгованості,
		У С Т А Н О В И В :
		1. Постановою Верховного Суду від 11 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 ) задоволено частково, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі №200/3958/19-а скасовано в частині відмови у задоволенні позову та ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано протиправними дії Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 4 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 11 грудня 2018 року №04-1120 та за період з 1 січня 2019 року по 31 січня 2019 року згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 10 січня 2019 року №04-116; зобов`язано Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням раніше виплачених сум: за період з 4 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 11 грудня 2018 року №04-1120; за період з 1 січня 2019 року по 31 січня 2019 року згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 10 січня 2019 року №04-116. У задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 1 грудня 2018 року по 4 грудня 2018 року згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області та зобов`язання відповідача здійснити за вказаний період нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу працюючого судді, згідно з довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 11 грудня 2018 року №04-1120 відмовлено. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі №200/3958/19-а залишено без змін.
		2. Вказану постанову направлено до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області для вжиття заходів щодо її виконання, а ОСОБА_1 до відома.
		3. У вересні 2021 року до Верховного Суду від позивачки надійшла заява, у якій вона просила встановити судовий контроль за виконанням постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а та зобов`язати відповідача подати до Верховного Суду у місячний строк звіт про її виконання.
		4. Ухвалою Верховного Суду від 1 грудня 2021 року замінено відповідача у справі Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області; заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а задоволено; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протягом місяця з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а; роз`яснено, що відповідно до частини другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 
		5. 17 січня 2022 року до Верховного Суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про виконання постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а, у якому було зазначено, що відповідачем здійснено ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за періоди з 4 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 11 грудня 2018 року №04-1120 та з 1 січня 2019 року по 31 січня 2019 року відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 10 січня 2019 року №04-116. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після перерахунку з 4 грудня 2018 року склав 42 816,60 грн, з 1 січня 2019 року - 46 680, 30 грн (рішення відповідача від 26 лютого 2020 року №914290855997).
		6. Ухвалою Верховного Суду від 4 лютого 2022 року вказаний вище звіт призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 7 лютого 2022 року.
		7. Ухвалою Верховного Суду від 7 лютого 2022 року установлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області новий строк для подання звіту про виконання постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в адміністративній справі №200/3958/19-а в частині виплати ОСОБА_1 заборгованості за перерахованим  щомісячним довічним грошовим утриманням судді у відставці; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протягом двох місяців з дня отримання цієї ухвали подати до Верховного Суду звіт про виконання постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а разом з письмовими доказами на підтвердження повного виконання судового рішення. Так, колегія суддів звернула увагу на те, що відповідно до абзацу 4 резолютивної частини постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року відповідача було зобов`язано не тільки здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, але й виплатити належні суми.
		8. 7 червня 2022 року до Верховного Суду надійшло клопотання    ОСОБА_1 про накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у зв`язку із невиконанням постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а.
		9. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2022 року призначено до розгляду питання про подання звіту щодо виконання постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а та накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в судове засідання на 9 серпня 2022 року, яке було відкладено у зв`язку із надходженням клопотанням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Вказане клопотання було мотивовано тим, що на території Донецької області та міста Слов`янська відбуваються активні бойові дії у зв`язку із збройною агресією рф проти України, а тому представники відповідача не можуть прибути у судове засідання.
		10. 14 вересня 2022 року до Суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про виконання рішення суду. У вказаному звіті зазначається, що на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року №1165 суму доплати за судовим рішенням у справі №200/3958/19-а у розмірі 16  745, 72 грн включено до окремого переліку фінансування та виплат сум заборгованості.
		11. Також Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначено, що для забезпечення фінансування виплат за рішенням суду у справі ОСОБА_1 ними до Пенсійного фонду України спрямовувалися відповідні листи, а саме: від 11 березня 2020 року, від 16 березня 2020 року, від 23 березня 2020 року, від 30 березня 2020 року, від 6 квітня 2020 року, від 14 квітня 2020 року, від 7 травня 2020 року, від 15 травня 2020 року, від 25 травня 2020 року, від 1 червня 2020 року, від 10 червня 2020 року, від 15 червня 2020 року, від 17 березня 2021 року, від 31 травня 2021 року, від 1 квітня 2021 року, від 8 квітня 2021 року, від 30 квітня 2021 року, від 31 травня 2021 року, від 7 червня 2021 року, від 15 червня 2021 року та від 26 серпня 2021 року.
		12. Окрім цього, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області спрямовувався запит до Пенсійного фонду України від 8 червня 2022 року на виділення бюджетних асигнувань у встановленому законом порядку по заборгованості за рішенням суду у справі ОСОБА_1 , на який отримано відповідь щодо включення означеного зобов`язання до складу зобов`язань, що підлягають погашенню відповідно до Порядку №1165. Аналогічне прохання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області направлялося на адресу Пенсійного фонду України 9 вересня 2022 року. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в особі уповноважених посадових осіб вжило всі можливі заходи, передбачені законодавством, з метою виконання постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а.
		13. Вищевказане, на думку відповідача, свідчить, що відповідно до стану виділення бюджетних цільових коштів на вищеозначені цілі та повноваження посадових осіб щодо прав на виділення та розпорядження означеними бюджетними цільовими коштами, ним виконано зобов`язання щодо виконання судового рішення по ОСОБА_1 у справі №200/3958/19-а.
		14. Заслухавши у судовому засіданні представників Головного Пенсійного фонду України в Донецькій області Рад Н.С.  та Калініченко О.С., оцінивши звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14 вересня 2022 року та наведені у ньому доводи щодо виконання постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
		15. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		16. Колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом  уже сформована судова практика щодо застосування цих положень Основного Закону України, зокрема, у постановах від 14 серпня 2018 року у справі № 826/4174/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 802/2135/17-а, від 22 січня 2019 року у справі № 813/142/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17), від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21, від 1 червня 2022 року у справі № 640/25836/20 та від 27 липня 2022 року у справі № 540/606/20.
		17. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
		18. Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
		19. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
		20. На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
		21. Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
		Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
		22. Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		23. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
		24. Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
		25. Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
		26. Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.
		27. Зазначені висновки Суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а.
		28. З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснено ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за періоди з 4 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 11 грудня 2018 року №04-1120 та з 1 січня 2019 року по 31 січня 2019 року відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 10 січня 2019 року №04-116. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після перерахунку з 4 грудня 2018 року склав 42  816,60 грн, з 1 січня 2019 року - 46  680, 30 грн (рішення відповідача від 26 лютого 2020 року №914290855997).
		29. Однак, відповідно до абзацу 4 резолютивної частини постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року відповідача було зобов`язано не тільки здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, але й виплатити належні суми.
		30. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у поданому до Суду звіті від 5 січня 2022 року зазначало, що постанова Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в частині виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виконана шляхом включення до сформованої відомості на виплату місячного розміру та його зарахування на поточний рахунок позивача, відкритий у банківській установі. Також зазначало, що доплата за рішенням суду за періоди з 4 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року та з 1 січня 2019 року по 31 січня 2019 року в сумі 16754,72 грн, як така, що не передбачена бюджетом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області потребує додаткового фінансування та буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу. 
		31. На підтвердження наявності заборгованості по виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на виконання постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в сумі 16754,72 грн Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області долучило до звіту розрахунок боргу по пенсійні справі №914290855997 за період з 4 грудня 2018 року по 31 січня 2019 року, підписаний головою комісії з припинення управління О.  Литвиненко.
		32. Водночас, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначено, що для забезпечення фінансування виплат за рішенням суду у справі ОСОБА_1 ними до Пенсійного фонду України спрямовувалися відповідні листи, а саме: від 11 березня 2020 року, від 16 березня 2020 року, від 23 березня 2020 року, від 30 березня 2020 року, від 6 квітня 2020 року, від 14 квітня 2020 року, від 7 травня 2020 року, від 15 травня 2020 року, від 25 травня 2020 року, від 1 червня 2020 року, від 10 червня 2020 року, від 15 червня 2020 року, від 17 березня 2021 року, від 31 травня 2021 року, від 1 квітня 2021 року, від 8 квітня 2021 року, від 30 квітня 2021 року, від 31 травня 2021 року, від 7 червня 2021 року, від 15 червня 2021 року, від 26 серпня 2021 року, від 8 червня 2022 року та від 9 вересня 2022 року. Однак, відповідних коштів від Пенсійного фонду України до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не надійшло. У відповідь на зазначені звернення Пенсійний фонд України повідомив Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про включення зобов`язання по виконанню постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в сумі 16754,72 грн до складу зобов`язань, що підлягають погашенню відповідно до Порядку №1165.
		33. Із вищезазначених обставин колегія суддів Верховного Суду вбачає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не повністю виконано постанову Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а, зокрема, не подано доказів виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у повному обсязі після здійснення перерахунку на виконання рішення суду, а саме у частині погашення перед ОСОБА_1 заборгованості у сумі  16754,72 грн.
		34. При цьому колегія суддів зазначає, що відсутність додаткового фінансування бюджету Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із боку Пенсійного фонду України не свідчить про виконання постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у повному обсязі, а лише підтверджує, що таке невиконання судового рішення обумовлено об`єктивними обставинами, незалежними від посадових осіб вказаного Управління.
		35. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, всупереч статті 129-1 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 14, 370 КАС України, неповністю виконано постанову Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а, оскільки лише здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте заборгованість у сумі 16754,72 грн не виплачена. 
		36. Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26 серпня 2021 року №0500-1806-5/58609 невиплата відповідачем заборгованості за рішенням судів у пенсійних справах (12 890 судових рішень) по Донецькій області складає більше 1  100  544  765 гривень, тобто такі порушення стосовно виконання судових рішень мають системний характер. 
		37. З огляду на таке, колегія суддів зазначає, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		38. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		39. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		40. Згідно з частиною першою статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		41. У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. (Hornsby v. Greece,  № 18357/91).
		42. У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
		43. Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 33 рішення у справі «Бакалов проти України» (заява №14201/02) державні органи не можуть довільно посилатись на брак коштів як на виправдання невиконання рішення. Відомо, що затримка у виконанні судового рішення може за певних обставин бути виправдана, але не за рахунок звуження суті права, яке захищається статтею 6 Конвенції.
		44. З огляду на вказану практику Європейського суду з прав людини колегія суддів доходить висновку, що неповне виконання відповідачем постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а може мати ознаки порушення прав позивачки, яке гарантується, зокрема, статтею 6 Конвенції.
		45. З приводу клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у зв`язку із невиконанням постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в адміністративній справі №200/3958/19-а, то колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню, виходячи із такого.
		46. З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		47. Так, згідно з положеннями частин першої-третьої статті 382 КАС України Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
		48. Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.
		49. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		50. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		51. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
		Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		52. Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
		53. Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		54. Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково за рахунок коштів Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
		55. Відповідно до частини п`ятої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України коштом Державного бюджету України.
		56. Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
		57. Як вбачається із матеріалів справи, Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області на виконання постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а здійснило перерахунок довічного грошового забезпечення судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 11 грудня 2018 року №04-1120 та від 10 січня 2019 року №04-116 за відповідні періоди та здійснює його виплату у відповідному розмірі, водночас вказану постанову у частині погашення заборгованості у сумі 16754,72 грн включено до Реєстру судових рішень, виконання яких буде проведено відповідно до Порядку №1165. При цьому з матеріалів справи вбачається, що відповідач 23 рази звертався до Пенсійного фонду України стосовно виділення коштів на погашення заборгованості перед ОСОБА_1 у сумі 16754,72 грн, однак Пенсійним фонд України станом на момент постановлення цієї ухвали вказану суму Головному управлінню Пенсійного фонду в Донецькій області не перерахував.
		58. Отже, відповідач в особі начальника Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області вжив конкретні заходи з метою повного виконання постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а, а фактична невиплата нарахованих 16754,72 грн зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття. Тому, за умови дотримання Головним управлінням Пенсійного фонду в Донецькій області встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на керівника управління є передчасним, оскільки жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
		59. Аналогічну позицію Верховний Суд України висловив, зокрема, в ухвалі від 19 травня 2015 року № 21-1044а15 та в постанові від 22 листопада 2016 року у справі № 804/5081/13-а та підтримав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 та ухвалі від 23 січня 2021 року у справі №611/26/17.
		60. Колегія суддів враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
		61. Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду. Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, Верховний Суд не вбачає наявності таких підстав.
		62. Суд також зазначає, що стаття 113 Конституції України встановлює, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
		63. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.
		64. Відповідно до статей 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує виконання законів України, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової політики та політики у сфері соціального захисту, розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, видає в межах своєї компетенції постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
		65. Зазначені повноваження Уряду деталізовані у частині першій статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та полягають у забезпеченні проведення державної соціальної політики шляхом вжиття заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечення соціального захисту громадян; забезпеченні підготовки проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій; забезпеченні розробки та виконання державних програм соціальної допомоги, зокрема, особам з інвалідністю, пенсіонерам та інших непрацездатним і малозабезпеченим верствам населення.
		66. Також колегія суддів звертає увагу, що в Рішенні Конституційного Суду України № 3-рп від 25 січня 2012 року зазначено, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України; Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
		67. Крім того, колегія суддів звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно значення актів Кабінету Міністрів України у соціальній сфері. Так, у постанові від 2 грудня 2018 року у зразковій справі № 802/2196/17-а (Пз/9901/1/18) Велика Палата Верховного Суду врахувала, що у пункті 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. У пункті 2.2 цього ж Рішення Конституційний Суд України вказав, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України). В Рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України звернув увагу на те, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади.
		68. На підставі вищезазначеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
		69. Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови та розпорядження.
		70. Так, 10 листопада 2021 року постановою Кабінету Міністрів України №1165  було затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до  пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод  внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території (далі - Порядок №1165).
		71. Приписами пункту 1 Порядку №1165, яким врегульовано виплату пенсії внутрішньо переміщеним особам, визначено механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) з урахуванням надбавок, підвищень компенсації втрати частини доходу, грошової допомоги та інших пов`язаних із ними виплат. Пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться утримувачам за окремою програмою, передбаченого в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
		72. Відповідно до пункту 2 Порядку №1165 облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами Пенсійного фонду України, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про відновлення виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та у cформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період.
		73. Згідно із абзацом першим пункту 4 Порядку №1165 пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.
		74. Отже, Порядок №1165, розроблений та затверджений Кабінетом Міністрів України на виконання своїх конституційних повноважень для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, є обов`язковим для виконання всіма органами та посадовими особами, у тому числі, органи Пенсійного фонду України. 
		75. Покладені Судом зобов`язання на відповідача можуть бути виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області, після надходження відповідних коштів з Державного бюджету України.
		76. З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду в Донецькій області в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. 
		77. Як було зазначено вище, накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
		78. Зважаючи на те, що Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області вжило конкретних заходів, спрямованих на виконання постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а, а також надано до Суду належні докази вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області штрафу на цій стадії здійснення судового контролю за несвоєчасне виконання судового рішення.
		79. Колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, можливе або у разі ненадання звіту на виконання ухвали суду, або ненадання доказів, які свідчать про невжиття заходів, спрямованих на виконання рішення суду з моменту останнього встановлення строку надання звіту суб`єкта владних повноважень.
		80. При цьому колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17 про те, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
		81. З огляду на вищенаведене, необхідно встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі №200/3958/19-а в частині виплати ОСОБА_1 заборгованості за перерахованим щомісячним довічним грошовим утриманням судді у відставці, водночас у задоволенні клопотання про накладення штрафу на начальника Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області слід відмовити.
		Керуючись статтями 248, 355, 356, 382 КАС України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області у прийнятті звіту про виконання постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а.
		Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області новий строк для подання звіту про виконання постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в адміністративній справі №200/3958/19-а в частині виплати ОСОБА_1 заборгованості за перерахованим  щомісячним довічним грошовим утриманням судді у відставці.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протягом двох місяців з дня отримання цієї ухвали подати до Верховного Суду звіт про виконання постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в адміністративній справі №200/3958/19-а разом з письмовими доказами на підтвердження повного виконання судового рішення.
		Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                Я.  О.  Берназюк 
		Судді                    Н.  В.  Коваленко
		                                                                                                    В.  М.  Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...