Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/10774/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 12.10.2022. Зареєстровано: 13.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 14.10.2022.
Дата набрання законної сили: 24.10.2022
Номер судового провадження: 2-о/554/264/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 07.10.2022Справа № 554/10774/22 Провадження № 2-о/554/264/2022
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		07 жовтня 2022 року Суддя Октябрського районного суду м. Полтави Барабанова В.В., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , представник заявника: адвокат Сучило Артем Олегович, заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту виховання та утримання малолітнього сина батьком без участі матері та встановлення факту проживання малолітнього сина із батьком, - 
		 
		встановив:
		 
		03 жовтня 2022 року заявник ОСОБА_1 через свого представника  адвоката Сучило А.О. звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій в порядку окремого провадження просить встановити, що ОСОБА_1 самостійно, без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері ОСОБА_2 , виховує та повністю утримує свого сина  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити факт проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з його батьком ОСОБА_1 , незалежно від місця його проживання і перебування.
		В обґрунтування заяви посилається на ті обставини, що 06.10.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у Харківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №4337.
		В спільному шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
		Проте спільне життя у сторін не склалося через те, що вони мають різні погляди на життя, а також на вирішення питань, що постають у їхньому сімейному житті. Шлюбні відносини між сторонами припинені та спільне господарство не ведеться. В Октябрському районному суді м. Полтава розглядається справа №554/8470/22 про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Подружжя з 2021 року разом не проживає та не веде спільне господарство. У зв`язку з цим, тривалий час ОСОБА_1 проживав разом із своїм малолітнім сином ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . На сьогодні син з батьком тимчасово переїхали до бабусі заявника (с. Вілія Рівненська область) з метою убезпечення свого життя та здоров`я, адже в м. Харків наразі йдуть бойові дії, пов`язані з військовою агресією російської федерації проти України.
		Заявник повністю утримує свого сина та піклується про нього без участі ОСОБА_2 , яка з 2021 року проживає окремо, не цікавиться своєю дитиною та уникає спілкування. Заявник повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про нього, займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров`ям дитини, готує йому їжу, купує одяг, взуття та всі необхідні речі.
		Знаючи про батьківські обов`язки по вихованню своєї дитини, ОСОБА_2 свідомо ухиляється від їх виконання, а з 2021 року взагалі не цікавиться про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, не спілкується з дитиною взагалі, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтерес до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання дитиною освіти, а останній рік  повністю самоусунулася від виконання батьківських обов`язків.
		Заявник спілкуванню ОСОБА_2 з дитиною ніколи не перешкоджав, але на сьогоднішній день мати дитини не цікавиться своїм сином та не з`являється до нього.
		В усній розмові Заявника з ОСОБА_2 , остання зазначила, що вона не заперечує проти проживання дитини з батьком, тобто конфлікт між батьками з цього приводу відсутній, адже місце проживання дитини визначено. І тому Заявник просив ОСОБА_2 заключи договір про виховання та проживання дитини із ним.
		Якщо батьки досягли згоди з питання визначення місця проживання дитини, можна заключити договір про виховання дитини у відповідності до п. 4 cm. 157 СК України. Однак, такий договір посвідчується нотаріально і потрібна присутність як ОСОБА_1 (батька) так і ОСОБА_2 (матері). Проте, проживання сторін в інших містах унеможливлює підписання договору. Також, ОСОБА_2 ухиляється від приїзду до Заявника для підписання договору через небажання в подальшому сплачувати аліменти.
		Встановлення факту проживання дитини з батьком в подальшому надасть можливість Заявнику стягнення аліментів з ОСОБА_2 для свого сина, що забезпечить рівність батьків при несенні обов`язку утримання дитини.
		ОСОБА_2 не бажає виконувати покладені на неї законом батьківські обов`язки. Це свідчить про відсутність об`єктивного її волевиявлення на активну участь у формуванні життя свого сина.
		Відповідно до Акту опитування сусідів від 10.08.2022, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 письмово підтвердили, що ОСОБА_3 дійсно проживає протягом п`яти місяців лише зі своїм батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
		В даному Акті від 10.08.2022 взятий період п`ять місяців, адже це той період часу, який можуть підтвердити свідки того регіону, куди батько із сином переїхали, адже в м. Харків, де раніше проживав Заявник разом із своїм сином, масово почали обстрілювати після вторгнення російської федерації на територію України. До початку повномасштабної війни росії проти України батько із сином проживали у м. Харкові за адресою: АДРЕСА_1 .
		Наразі в Октябрському районному суді м. Полтави розглядається справа ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В даній справі питання щодо місця проживання дитини не підіймалось і спір з цього приводу між сторонами відсутній. ОСОБА_2 в судовому порядку місце проживання своєї дитини не вирішувала, адже не заперечує того факту, що дитина проживає разом з батьком та перебуває повністю на його утриманні.
		Проте, навіть за відсутності спору ОСОБА_2 не бажає нотаріально посвідчувати договір про місце проживання дитини з батьком з метою уникнення сплати аліментів.
		Заявник в судовому порядку просить встановити факт утримання та проживання дитини з ним ще й через те, що в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6330-513015 від 28.10.2019 ОСОБА_2 зазначена як особа, що супроводжує малолітню дитину ОСОБА_3 на інше місце проживання, а саме: АДРЕСА_3 . Така сама адреса вказана і в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6330-433135, виданої ОСОБА_2 . І тому, випливає, що дитина нібито знаходиться за адресою матері, хоча місце проживання дитини визначено і фактично дитина перебуває та проживає з батьком.
		Виходячи з інтересів сина, Заявник вважає за доцільне встановити факт виховання, утримання та проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 , з метою в подальшому стягнення аліментів з ОСОБА_2 для свого сина, що забезпечить рівність батьків при несенні обов`язку утримання дитини. Адже, ОСОБА_2 не піклується про свою дитину, не з`являється до нього, уникає та зловживає своїми батьківськими обов`язками, щоб в подальшому не платити аліменти. Спір між сторонами стосовно встановлення факту виховання, утримання та проживання дитини з батьком відсутній, адже місце проживання дитини визначено і ОСОБА_2 , проти цього не заперечує, а лише ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.
		Ознайомившись із заявою та доданими до неї документами, суддя вважає необхідним відмовити у відкритті провадження у цій справі з огляду на таке.
		Відповідно дост. 19 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження /загального або спрощеного; 3) окремого провадження.
		Так, згідно з ч. 1ст. 293 ЦПК Україниокреме провадження  це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Відповідно ч. 4ст. 315 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
		У відповідностіст. 141 СК Українимати та батько мають рівні права та обов`язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.
		Згідно ч. 1ст. 160 СК Українимісце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Частиною 3 даної статті визначено, що якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
		У разі, якщо батьки не можуть дійти згоди щодо місця проживання дитини, згідно ч. 1ст. 161 СК України, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
		З аналізу наведених вище норм вбачається, що встановлення місця проживання дитини здійснюється судом в порядку позовного провадження, а тому не може бути здійснено в порядку окремого провадження.
		Окрім того, як зазначає Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19), суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.
		Аналізуючи дані положення, Верховний Суд зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
		У пункті 1постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»звертається увага судів на наступне: в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
		У пункті 3постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №5від 31.03.95року «Просудову практикув справахпро встановленняфактів,що маютьюридичне значення» зазначено, що, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим конкретною статтею про зміст заяви.
		Згідно зст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
		Зі змісту поданої заяви вбачається, що встановлення факту виховання та утримання малолітнього сина батьком без участі матері та встановлення факту проживання малолітнього сина із батьком необхідне заявникові для можливості в подальшому стягнення аліментів з ОСОБА_2 для свого сина, що забезпечить рівність батьків при несенні обов`язку утримання дитини.
		Суд вважає, що саме по собі встановлення судом факту виховання та утримання малолітнього сина батьком без участі матері та встановлення факту проживання малолітнього сина із батьком не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаних фактів не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього.
		Згідно ч. 3ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановленні цим розділом.
		Таким чином, вимоги заявника про встановлення факту самостійного виховання і утримання батьком неповнолітньої дитини без участі її матері та факту проживання малолітнього сина із батьком не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст.293,315 ЦПК України.
		Отже, враховуючи вищенаведені вимоги Закону та встановлені обставини, вважаю, щоу відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , представник заявника: адвокат Сучило Артем Олегович, заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту виховання та утримання малолітнього сина батьком без участі матері та встановлення факту проживання малолітнього сина із батьком слід відмовити.
		Роз`яснити учасникам справи їх право вирішити питання щодо визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини шляхом подачі позову на загальних підставах.
		Керуючись ст.ст. 19, 187, 260, 261, 293, 294, 315, 353-355 ЦПК України, ст.ст. 160, 161 СК України, суд  
		УХВАЛИВ:
		 
		У відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , представник заявника: адвокат Сучило Артем Олегович, заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту здійснення без сторонньої допомоги та без участі матері виховання та утримання малолітнього сина та встановлення факту проживання малолітнього сина із батьком  відмовити.
		Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
		Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		 
		 
		Суддя: В.В. Барабанова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...